Бурштиновий Меч 1-6

.

Раніше вона проводила півгодини, спостерігаючи за річкою, що тече біля корчми, але такі речі завжди втомлювали. Тепер, коли хтось підійшов до її дверей, щоб поговорити з нею, вона дуже зраділа.

.

Сеті здригнувся і кивнув з блідим обличчям.

?

Ви щось втратили?

.

Ні, ні.

.

Але вночі в корчму не прийдеш.

Я

,

Римлянину раптом здалося це цікавим. Він відчинив двері, схопив Сеті за руку і потягнув її до корчми. Потім він гордо підморгнув їй: Не ображайся. Брандо сказав мені бути обережним.

?

Серце бідолашної дівчини завмерло, а розум її був у безладді, Хіба він не казав тобі бути обережною?

.

Але останній не заперечував, Сеті – один із нас, тому я не думаю, що це проблема.

Ентузіазм і беззастережна довіра Ромена змусили серце Сеті завмерти. Це було зовсім не так, як вона очікувала. Вона думала, що жителі Ауїна будуть зарозумілими і злими, і не будуть ставитися до неї, як до своєї. Вона не знала, що робити, і її серце сповнювалося почуттям провини.

З одного боку, вона була мотивована помститися, а з іншого – не могла прирівняти людину, яка стояла перед нею, з об'єктом своєї помсти.

Чи є у вас з собою щось цікаве? Римлянин з цікавістю помітив руку Сеті на її грудях.

Ні, ні! Обличчя Сеті було бліде, а лоб мокре від холодного поту. На щастя, римлянин цього не помітив, і зосередився на її грудях.

?

Тоді для чого ви тут?

.

Я Сеті заїкнувся, дядько Кент вийшов, тож я прийшов подивитися, чи не потрібно вам чогось. На кухні є

,

Добре, перебив її Роман. Приходь і поспілкуйся зі мною.

?

Що?

Я не голодний, але мені нудно. Приходь і поспілкуйся зі мною, Сеті.

?

Ти хочеш вина? Кухня На кухні сидр. Сеті, здавалося, оговтався від ступору і встиг закінчити речення.

.

Сидр. Римлянин на мить замислився і кивнув. Але доведеться поквапитися.

.

Дівчина зітхнула з полегшенням і в заціпенінні пішла до кухні. Вона не знала, чи варто їй продовжувати, чи ні, але спочатку їй потрібно було знайти окрему кімнату, щоб заспокоїтися.

.

Тільки-но вона почала рухатися, як у темряві промайнула біла тінь, і перед нею граціозно приземлилася біла лисиця.

Вона злякано підскочила і подивилася на істоту, яка раптом з'явилася на столі неподалік. Той підняв голову і дивився на неї холодним поглядом. Це викликало у людей дивне відчуття, ніби воно мало розум.

Поки Сеті була спантеличена, Білий Туман раптом заговорив холодним тоном.

?

Що це у вас на руках?

Сеті завмерла на місці, наче її підстрелила стріла. Це сталося не тому, що лисиця вміла говорити людською мовою, а тому, що вона говорила людською мовою. Холодний і беззаперечний тон Сеті змусив її втратити самовладання. Вона відчула, як її кров замерзла з ніг до голови.

Я

Білий туман, в обіймах Сеті нічого немає. Я вже питав у неї.

Невинні слова Сеті змусили дівчину засоромитися, але Білий Туман перервав її. Замовкнути. Ромен надувся, відчуваючи себе скривдженим. Тільки тоді Білий Туман обернувся, щоб подивитися на офіціантку корчми, її довгі й вузькі очі блиснули світлом мудрості. Я не знаю, хто підбурював тебе, дівчинко, але, здається, ти багато чого не знаєш. Я пропоную вам не дати себе обдурити. Ті, хто жартує за вашою спиною, не мають добрих намірів.

.

Білий Туман на мить зупинився. В її очах їй буде начхати на такого, як ти.

Білий Туман підсвідомо думав, що той, хто підбурив Сеті, був королевою Рушти, тому вона так і сказала.

.

Сеті сколихнули слова Білого Туману, точніше, вона довго вагалася. Вона стояла в заціпенінні, а через деякий час тремтячими руками дістала річ на руках.

В її руці була пробірка розміром з долоню. Він був набитий дерев'яною пробкою і наповнений дивною рідиною. Коли цю рідину клали під тканину, вона була непомітною, але коли її занесли в темряву, вона випромінювала холодне флуоресцентне світло, холодне, як лід.

Флуоресцентне світло випромінювалося рукою Сеті і поширювалося по всьому темному готелю, окреслюючи обриси кожного столу та стільця в холі.

?

Римлянина Сіель око розплющила очі на сцену. Вона не могла не запитати з цікавістю, га?

.

Монотонний звук змусив Сеті опустити голову. Вона думала, що Білий Туман знущається з неї за брехню, але насправді дівчина-купець навіть так не думала. Вона просто подумала, що пробірка цікава.

Вона сказала вам використовувати це для отруєння? Білий туман все ще примружував очі. Вона дуже мудро вгадала слова Сеті. Вона, мабуть, не сказала вам, що коли ви винесете цю річ, весь готель стривожиться.

. .

Сеті був приголомшений. Вона не очікувала, що «отрута» викличе такий величезний переполох. Якою б дурною вона не була, вона знала, що її використали. Отрута вб'є її раніше, ніж уб'є когось іншого. Не дивно, що двоє послідовників Таємного товариства не дозволили їй вийняти отруту.

. .

Шкіра голови Сеті поколювала, коли вона думала про двох послідовників Таємного товариства. З цими послідовниками не можна було жартувати. Вона на власні очі бачила, як вони вбивали людей. Вона не могла не захотіти попередити двох «людей», які стояли перед нею.

,

Але в цей час Білий Туман насупився. Він про щось неспокійно думав. Ніхто не буде використовувати таку гучну отруту, щоб попередити свого опонента. Він підозрював, що жінка, яка стоїть за цим, має якісь інші хитрощі в рукаві. Від початку і до кінця Білий Туман думав, що за цим стоїть Срібна Королева.

Вона раптом сказала дівчині, що стояла перед нею: «Краще забери цю річ». Я не думаю, що це взагалі отрута.

,

Немов на доказ своїх слів, пляшка в руці Сеті сильно затремтіла, перш ніж вона встигла відреагувати. Скляна трубка тріснула і розкололася з середини.

Біле світло вистрілило з розбитого скла в бік дівчини-торговця, яка все ще була в заціпенінні.

!

Будь обережний!

!

Це кров Божа! Білий Туман раптом схопився, коли вона впізнала, що це таке. Чорт забирай, ця хитра жінка!

. .

Сеті насилу повернула голову. Вона не знала, що Ромен мав на увазі під словом «хитра жінка», але побачила, як промінь білого світла вирвався з її руки і влучив у дівчину-торговця приблизно за три дюйми перед нею. Промінь був заблокований шаром білого світла, але він одразу вибухнув, і флуоресцентний зелений туман заповнив усю корчму.

Сеті не знав, що це таке, і міг лише спостерігати, як це відбувається. Раптом вона відчула, як у неї німіють кінчики пальців. Вона подивилася вниз і з жахом побачила шар сірого каменю, що розкинувся по її руках. Спочатку вона утворювала численні плями, а потім зливалася в одну. Знадобилася лише мить, щоб її руки перетворилися на твердий камінь.

,

Перш ніж вона встигла зреагувати, скам'яніння вже поширилося на її шию і замкнуло голос у горлі. Далі це було її обличчя. Сеті швидко втратила свідомість.

.

Останнє, що вона побачила, це Білий Туман, що вилітав з вікна, наче блискавка.

.

Корчма вмить поринула в мертву тишу.

У дубовому лісі біля корчми «Кот і Борода» на скелі тихо поставили пісочний годинник. Під місячним світлом гладенька поверхня пісочного годинника ледь світилася.

.

Він стояв навпроти високого будинку, який самотньо стояв на узбіччі дороги, поки його не підняла рука.

.

Настав час.

.

— заговорив хрипкий голос.

,

Раптом кілька тіней у лісі ожили. Один за одним учні Таємного Товариства виходили з кущів. Якби Сеті побачила цю сцену, то закричала б від страху. Їй і не снилося, що стільки людей підуть за нею в це місце.

Двоє людей, які очолювали групу, були двома учнями Таємного Товариства, які супроводжували її сюди. Один з них тримав у руці пісочний годинник і холодно наказав іншим: «Я хочу, щоб вона була жива». Ви повинні знати, що має на увазі Господь.

Учні Таємного Товариства не сказали ні слова. Вони вийшли з лісу один за одним. Кожен з них тримав в одній руці арбалет, а в іншій – сітку. Вони утворили коло і оточили заїжджий двір «Кіт і Борода». Однак у корчмі в передмісті було моторошно тихо. Група людей йшла головною дорогою, але в темній будівлі все одно не було чути жодного звуку.

!

Двоє учнів Таємного Товариства подивилися один на одного і нічого не сказали. Це була Божественна Кров Геї, одна з трьох найкращих Божественних Кровей в організації. Вона поступалася лише Божественній Крові Стихій. Що стосується легендарної верховної Божественної Крові Марти, то її ніхто ніколи раніше не бачив.

.

Усі, хто був у корчмі, крім цілі, мабуть, скам'яніли.

.

Лідер учнів Таємного Товариства мав складний вираз обличчя. Три Божественні Крові були скарбами Церкви. За останні кілька десятиліть Церква досягла значного прогресу у своїх дослідженнях цих проблем, тому вони ледве могли використовувати їх щодо смертних. Як одному з основних членів Церкви, йому було дуже цікаво, чому Господь застосував таку річ до людської дівчини.

.

Він подумав, що скоро отримає відповідь.

.

Однак чим ближче вони підходили до заїжджого двору, тим більше учні помічали проблему. Сліди зеленого туману виривалися з дерев'яних щілин віконних ґрат і дверей корчми. Невдовзі деякі з них припинилися. Божественна Кров все ще перебувала в стані розсіювання, а це означало, що ціль могла не поглинути її.

?

Чи може бути, що вона скам'яніла?

?

Чи сталося щось дивне?

Незалежно від ситуації, їм достатньо було бути обережними. Всі обернулися і зосередили свій погляд на ватажку Таємного товариства. Вираз обличчя вождя потемнів.

.

Була невелика різниця з тим, що він очікував.

.

Зупинити. Він підняв руку і жестом попросив усіх зупинитися. Однак, на його подив, інші подивилися на нього не з повагою, як він очікував. Натомість вони дивилися на нього з невимовним поглядом жаху.

В його очах у кожного відбивався погляд людини, яка бачила привида.

Він інстинктивно відреагував і відчув, як поколює його шкіра голови. Він викинув пісочний годинник у руці і спробував витягнути ятаган, захований під плащем.

.

Ятаган був витягнутий неймовірно плавно.

.

Ватажок Таємного товариства навіть не повернув голови. Він замахнувся рукою за спину, але не відрізав того, на що розраховував. Натомість він відчув, як його руку тримає холодна рука.

Рука була невелика, але холодна, як лід. Учень Таємного Товариства з подивом спостерігав, як його права рука і ятаган були витягнуті з його тіла. Це було так само просто, як зламати гілку дерева.

Потім нестерпний біль нахлинув, як приливна хвиля. Він став на коліна на землю і кричав. Від спалаху холодного світла у нього відвалилася голова і покотилася в пісок на дорозі. Його голова була сильно понівечена, а обличчя було невпізнанним.

.

Весь процес тривав лише кілька секунд, і перш ніж хтось встиг відреагувати, всі звуки раптово закінчилися.

.

Всі підсвідомо ігнорували безголовий труп на землі і дивилися на жінку, яка раптово з'явилася.

.

Це була маленька дівчинка.

Їй було щонайбільше п'ятнадцять-шістнадцять років. Вона була одягнена в дуже місцевому стилі і не була схожа на кіррлуцьку. У неї було довге каштанове волосся і Сіель оке чоло. Вона виглядала дуже маленькою і милою, якби не її очі, які були надто дивними.

.

Дівчина Сіель яла в повітрі. Її довге волосся тріпотіло за відсутності вітру. В її очах не було білка. Учнів теж не було. Була тільки темрява, схожа на дві чорні діри, які постійно оберталися, засмоктуючи свідомість людей.

.

Вона відкрила рота. Її голос зовсім не був схожий на голос милої і милої дівчини-торговця. Натомість він був холодним і хрипким, наче ніс у собі природну велич.

Смертні, навіщо ви використали цю штуку, щоб виманити мене?

.

Потім вона насупилася і притиснула закривавлену руку до чола, наче їй було дуже боляче.

,

Тьху, це боляче Брандо

.

Крім неї, ніхто інший не міг видати ні звуку. Кмітливий учень хотів скористатися цією нагодою, щоб непомітно втекти, але тільки-но поворухнувся, як раптом закричав і став навколішки на землю, тримаючи голову в руках.

Під пильними очима всіх голова чоловіка вибухнула, як кавун. Червоні та білі шматки його тіла розліталися по всьому небу. Бездиханне тіло повільно падало в пил, двічі сіпалося, а потім перестало рухатися.

Нарешті хтось вичавив кілька слів з його горла, тремтячи. Псіонічні здібності серця, психічне потрясіння.

Серце кожного було в сум'ятті. Учні Таємного Товариства, які змогли взяти участь у такій операції, точно не були периферійними учнями. Будучи основними учнями, вони знали багато таємниць, які звичайні люди не могли сподіватися отримати.

У Ваунте жоден Чарівник не міг використовувати псіонічні сили, навіть Буги, які були Срібним Народом. Лише кілька монстрів володіли самими поверхневими псіонічними здібностями, але такий рівень психічного шоку міг змусити їх згадати лише одне слово.

.

Нелюдське.

Всі про це пошкодували. Яке існування вони спровокували?

1081

Розділ 1081

Похмурий нічний вітер проходив через ліс біля річки, наче пальці привида, змушуючи листя тремтіти. Щебетання птахів і щебетання комах були такими ж тихими, як цикади. Було чути тільки шурхіт, ніби лісом проходили невидимі кроки. У повітрі стояв сильний запах крові. Битва на головній дорозі, а точніше, одностороння бійня, пройшла досить довго. Тінь відокремилася від стовбура дерева і обережно відійшла на узбіччя, тупо втупившись у те місце, де відбувався бій.

Вона ніколи не мріяла, що все так складеться. Вона думала, що сектанти заберуть надокучливу жінку і що їй не доведеться втручатися. Все було в межах її очікувань.

.

Але те, що вона побачила, було шокуючою сценою. Вона все ще не знала, чи холоднокровне чудовисько, яке вбивало всіх, було тією Торговою Дамою, яка виглядала настільки дурною, що це змушувало людей зневажати її.

?

Що це була за божественна істота?

,

Дельфайн глибоко вдихнула, і густий запах крові ринув їй у ніс. У неї раптово з'явилися позиви до блювоти.

.

Вона зціпила зуби і змусила себе забути про це.

.

Але, незважаючи на те, що вона з усіх сил намагалася зберігати спокій, і загальна ситуація не виходила за рамки її очікувань, вона не знала, чому її руки злегка тремтять. Вона боялася, і було очевидно, що це емоція, яку оточуючі рідко бачать у ній.

,

З тих пір, як вона взяла на себе відповідальність за сім'ю, Дельфайн думала, що більше нічого не буде боятися. Вона рано поховала ці м'які й непотрібні думки. Чоловіки були холодні, але вона була більш рішучою і безжальною, ніж вони.

.

Помста була та сама.

.

На головній дорозі не було жодної людини.

.

Донька прем'єр-міністра повільно відійшла на узбіччя. Темно-червона і смердюча кров збиралася в струмок і стікала до її ніг. Перед нею була сцена, яку можна було побачити тільки на бойні.

!

У пилу залишалися тільки трупи, а точніше, частини тіл. Очні яблука, півголови, поламані груди та кінцівки були розкидані всюди. Наче влаштували м'ясну крамницю під відкритим небом. Частини тіла, які спочатку належали людям, тепер були неповними. Вони були розкидані всюди, як гниле м'ясо. Брудна кров текла і змішувалася з піском, через що ґрунт забарвлювався в темно-червоний колір. Наче пішов кривавий дощ, а земля була вкрита грязюкою кривавого кольору.

Повітря наповнилося густим прогірклим запахом, схожим на запах складу, який використовувався для зберігання солоної риби.

Дельфайн нахилилася і притиснула руку до її грудей біля ключиці. Нарешті вона знудилася. Через деякий час її обличчя стало білим, як папір. Вона тремтливо підвелася. Її серце було розгублене. Якусь мить вона не знала, правильний чи неправильний був її вибір.

.

Деякий час вона стояла на узбіччі в заціпенінні, а потім рішуче розвернулася і пішла до заїжджого двору «Кот і Борода».

Незважаючи ні на що, цей монстр вже повинен був увійти в Імперську столицю, а я ще повинен закінчити решту. — подумала вона.

.

Аура божественної крові Геї в корчмі вже розвіялася. На землі і столі залишилися лише деякі флуоресцентні речовини. Дельфайн старанно уникав цих речей і подивився на кам'яну статую посеред залу.

.

Здавалося, що Сеті зберегла її останній образ, коли була жива. Її очі були Сіель око розплющені, і кожен вираз її обличчя і кожна зморшка на одязі були яскравими і реалістичними.

.

Він виглядав як найбільший шедевр копіткої праці майстра-скульптора.

Насправді, в деяких віддалених місцевостях деякі злі чаклуни любили використовувати живих людей як статуї. Найтемніші з них навіть любили збирати прекрасних дів, щоб завершити свою роботу.

Дельфайн мовчки подивився на статую. Вона не змогла підтвердити, жива чи мертва статуя, але це не мало значення. Вона пішла в куток залу і дістала з-під каміна молоток. Потім вона витягла молоток і з усієї сили розбила його по статуї.

Не мало значення, жива чи мертва статуя. До тих пір, поки молот приземлиться на статую, навіть найдосвідченіший адепт не зможе зібрати її назад. Особливо, коли статуя була жива, коли вона була ще жива.

.

Але те, що вона собі уявляла, сталося не так. Перш ніж молот встиг торкнутися поверхні статуї, головка молотка раптово вибухнула без попередження. Дочка прем'єр-міністра, яка розмахувала молотом, здавалося, зіткнулася з розлюченим драконом. З тріском вона вилетіла і важко врізалася в стіну в кінці залу.

.

Вона видала приглушений крик і ковзнула по стіні. Вона підвела очі, але перш ніж встигла щось сказати, виплюнула повний рот крові.

Вона закрила рот рукою, а її пальці були заплямовані кров'ю.

.

Дельфайн озирнулася, а з її рота і носа текла кров. Вона побачила жінку зі зрілою аурою, яка зайшла з-за дверей. Вона з недовірою подивилася на костюм відьми жінки, і в її очах блиснув дивний, знайомий вогник.

.

Їй здалося, що вона бачила цю жінку раніше.

Де римлянин? — холодно запитала жінка, щойно увійшла в двері.

Я не знаю

,

Не встигла Дельфайн закінчити речення, як відчула, як якась невидима сила душить її горло і витягує з землі. Коли вона прийшла до тями, її ноги вже були відірвані від землі. Задушливе почуття долинуло з усіх боків і мало не втопило її.

Ні, це не я

Дочка прем'єр-міністра закотила очі і Сіель око відкрила рота, як золота рибка без кисню. Вона міцно стиснула горло обома руками і даремно брикалася в повітрі.

,

Їй і не снилося, що той, хто повернувся першим, був не Брандо, а відьмою, яку вона ніколи раніше не бачила. Також вона ніколи не думала, що відьма не дасть їй ні найменшого шансу пояснити свою думку і спробує її вбити.

Вона завжди була красивою і впевненою в собі, і звикла, що незнайомі люди справляють на неї природне гарне враження. Однак, якою б красивою не була її зовнішність і тіло, без душі вона була лише порожньою оболонкою. Нарешті їй стало страшно, і страх смерті був таким глибоким і яскравим. Її внутрішня поверхня стегон стала гарячою, а волога раптом поширилася по струнких ногах.

.

Зал раптом наповнився дивним запахом.

Але Дельфайн уже відклала ці дрібниці на задній план. Вона бачила зірки, і в її голові була лише одна думка: ні, я не можу померти, я мушу жити!

!

Відьму зовсім не хвилювала її реакція. Її вуста щось бурмотіли, наче вона повторювала довге заклинання. Хоча Дельфайн не знала магії, вона знала деякі таємничі методи. У цю останню мить її розум нарешті прояснився, і, наче її душа була благословенна, вона насилу закричала

Я знаю тебе

Ви принцеса Глорія

Я бачив тебе на Вічнозеленій церемонії тринадцять років тому

, -

Зріла жінка була злегка приголомшена, і сила в її руці розвіялася. Дельфіна, яка була в повітрі, сіла на землю. Частина її тіла, яка була просякнута сечею, була холодною, і їй було соромно і зло.

Навіть коли вона майже згоріла до хрусткої скоринки, вона не відчувала себе такою безнадійною.

.

Вона підсвідомо опустила голову і не наважилася знову подивитися на відьму.

Але відьма мовчки подивилася на неї, а потім сказала, що ти внучка Нідевана.

,

Дельфайн не кивнув головою, і, звичайно ж, не наважився заперечити це. Це було мовчазне визнання.

Де римлянин? — перепитала жінка.

.

Вона вирушила до Вежі Хтивості.

Хоча моя племінниця необережна, вона б не пішла до Вежі Хтивості в цей час.

. -!

Деякі сектанти використовували Кров Божу, щоб влаштувати змову проти нас. Я врятувався, сховавшись на кухні. Римлянин убив усіх, а потім відправився в Вежу Хтивості. Я не міг її наздогнати. — напівправдиво відповів Дельфайн. Звичайно, вона не наважилася сказати всю правду, але, з одного боку, боялася бути викритою відьмою. Вона не могла втриматися, щоб не випустити звук тихого цокоту зубів.

-?

Жінка подивилася на свій розпатланий вигляд і не викрила своєї напівправди. Натомість вона запитала: Римлянин убив людей?

,

Дельфайн міцно стиснула свою мокру сукню, а руки її були майже безкровні, я не знаю, вона, здається, переодяглася в іншу людину.

?

Перетворилися на іншу людину?

.

Її стало невпізнанним. Вона, здається, зовсім не впізнала нас. Вона постійно називала нас смертними. Я не думаю, що це взагалі вона. Дельфіна не наважилася нічого приховати і відповіла тихим голосом.

,

Якусь мить жінка мовчала, і важко було сказати, радісна вона чи сердита. Вона раптом підняла руку. У той момент, коли дочка прем'єр-міністра тремтіла і думала, що жінка збирається її вбити, вона з подивом виявила, що кам'яна статуя посеред зали зникла в повітрі.

Жінка обернулася і подивилася на неї: Іди знайди Брандо і розкажи йому все, що тут сталося. Скажи йому, щоб він прийшов до мене.

!

У цей час Дельфайн відчував справжній страх. Вона не знала чому, але бачити Брандо в цей момент не хотіла. Побачивши її вагання, жінка саркастично засміялася Тільки тепер ти думаєш боятися? Ти набагато поступаєшся своєму дідусеві, але боятися не варто. Ви говорите Брандо правду і говорите тому, хто сказав вам, щоб ви його знайти.

?

Принцеса Глорія?

Ні, жінка похитала головою Це моя інша особистість, Кнуделл, послідовниця Сліпої Діви Мейші, Відьми Долі. Скажіть йому, що головна зірка Чарівного сузір'я, яку я йому показала, була лише ілюзією. Відьма Долі володіє сферою чарівності, обманювати людей - справа нехитра.

Вона на мить помовчала, а потім продовжила: Якщо він мені все ще не вірить, скажи йому, що я тітка римлянина. У мене є інформація з перших вуст про те, як він мочив своє ліжко, коли був маленьким. І якщо він хоче одружитися з моєю племінницею, він повинен спочатку пройти через мене. Ви розумієте?

Моя пані? Донька прем'єр-міністра ледь не задихнулася.

Ви почуваєтеся дивно? Це питання життя і смерті для репутації вельможі. Ви повинні це розуміти, тому, перш ніж він мене побачить, він нічого вам не зробить.

.

Дельфайн почувався дивно.

—

Кача —

На якусь мить Брандо відчув, ніби його внутрішні органи змінили положення. Він сильно врізався в кам'яний стовп, але тверда скеля не змогла зупинити його рух. Стовп обвалився, і зал, який втратив опору, почав тремтіти. В одну мить половина залу обвалилася.

Він був схожий на метеорит, що врізався в уламки. Єдине, що він міг зробити, це міцно обійняти непритомну Метішу. Коли він знову врізався в стіну, йому здалося, що всі кістки його тіла розвалилися.

,

Але він не встиг зітхнути з полегшенням. Він відразу ж помінявся місцями з Принцесою Срібних ельфів і накрив її своїм тілом. За мить розбита стеля над ним обвалилася. Щебінь, змішаний з піском, скотився вниз і важко впав на нього.

,

Це був простий удар, але Брандо виявив, що його на екрані зменшився більш ніж удвічі. Коли він побачив, як дракон підкоряє Королеву Драконів і двох її підлеглих у Вічнозеленому Коридорі, він зовсім не відчув, наскільки жахливою є сила дракона. Лише коли він зіткнувся з ними в реальному житті, виявилася безнадійна прірва між ними.

.

Володіння мудреця. Це була сфера, до якої смертні ніколи не діставалися з часів Війни Святих. Гордість золотих і срібних ельфів проявилася в цій жахливій прогалині.

.

Це було необґрунтоване придушення.

Брандо виплюнув повний рот крові, забарвивши груди принцеси в червоний колір. Але йому було байдуже. Полум'яний клинок у його руці блиснув уперед, і вогник меча прорубав шлях під руїнами. Не встигли вони повністю поховати, як він вистрілив, як промінь світла.

, -

Гвендолін, яка Сіель яла в повітрі, відразу помітила дії Бренделя. Насправді вона майже не рухалася, але весь штаб патрульної кавалерії та територія в милі від нього були охоплені її лінією закону. Це було схоже на велетенську павутину, яку плела мати павуків. Навіть найменший рух у цій павутині відбивався в її органах чуття.

.

Якусь мить вона вагалася, перш ніж відмовитися від бажання погнатися за Кошмарами. Рідкісна Королева Кошмарів була важливою, але вона не могла зрівнятися з цим молодим чоловіком перед нею.

.

Вона була розлючена. Цей Майяд дійсно нічого не міг зробити правильно. Вона неодноразово попереджала його, щоб він не втручався в чужі справи, і їй потрібно було лише підкорити патрульну кінноту в місті, щоб завершити план. Але вона не очікувала, що він діятиме самостійно. Мало того, він навіть змусив Королеву Кошмарів влаштувати бунт і поплатитися власним життям.

Втрата одного з Дванадцяти Патріархів не викликала у неї жодних почуттів, але Королева Кошмарів була єдиною, кого Пастухи Дерев знайшли у Фінальній битві.

,

Як жаль. — подумала Гвендолін. Вона підняла руку і вже збиралася намотати сітку, але якусь мить завагалася. Вона все ще не могла змиритися з Королевою Кошмарів, тому відвела руку і ніжно доторкнулася до кристала, встромленого в її груди. Кристал миттєво засяяв слабким світлом.

.

Андеша, Королева Кошмарів, втекла. Відкладіть все, що ви робите, і йдіть шукати.

?

Пані моя, Маяд, він ?

.

Не турбуйся про цього дурня. Будь обережний. Королеву кошмарів, схоже, щось стурбувало. Не робіть необдуманих дій, коли виявили його. Скажи мені, щоб я прийшла.

.

На іншому боці кристала була хвилина мовчання, перш ніж надійшла відповідь. Я розумію, моя Пані.

Тільки тоді королева драконів схаменулася. Вона вже знала, що Брандо — Літакоходець, і не боялася, що він раптом зникне з її розуму. Срібна Королева і смертні, які її оточували, нічого не могли зробити з Божественним Народом, але це не означало, що Золоті Люди були однаковими.

.

Тоді Келсі та Одін не були непереможними. Незважаючи на те, що метод використання енергії був дивним, його не можна було відстежити. Під прикриттям сітки законів юнак так і не зміг втекти.

Але коли вона уважно обшукала велику сітку, яку встановила, вираз обличчя королеви драконів раптом неприродно застиг.

Вона була шокована, виявивши, що Брандо повністю зник з її розуму, ніби його ніколи не існувало.

Чорт забирай, що відбувається?

1082

Розділ 1082

.

Рука, вкрита пилом і заляпана кров'ю, простяглася з-під завалів, збиваючи уламки. Рука міцно тримала кришталеву кулю, яка, здавалося, була активована якоюсь таємничою силою. Його поверхня випромінювала слабке світло, і тонкий шар туману виривався з його поверхні, огортаючи все в ньому.

Закривавлена рука якусь мить боролася, а потім підняла більший шматок щебеню. Немов невагомий міхур, його легенько підняли вгору і з важким стукотом покотили вниз.

Потім з гуркотом великий шматок щебеню та битого дерева виштовхнули вгору, і звідти виповзла людина, вкрита пилом.

,

Людина була вкрита пилом, і тільки очі її були ще живі. Він уважно озирнувся і, не побачивши фігури Королеви Драконів, нарешті зітхнув з полегшенням.

.

Це був Брандо.

Принаймні, ельфійська королева не жартувала з ним з цього приводу. Куля для відлякування драконів у його руці справді була ефективною. Інакше тонкий шар щебеню та дерева ніколи не зміг би зупинити пошуки Гвендолін.

, -

Подивившись на кришталеву кулю в руці, Брандо недбало відкрив поясний мішечок і кинув його всередину. Незважаючи на те, що між ними був шар тканини, плівка, схожа на туман, яка огортала його тіло, анітрохи не зменшилася, і, ймовірно, це не вплинуло на функцію кулі.

Однак це дозволило йому звільнити руки. Він нахилився і обережно виніс Медіссу з-під скелі. Сам він був покритий подряпинами, але принцеса Срібних ельфів майже не постраждала під його захистом, і це змусило його почуватися трохи спокійніше. Він ніс її на спині і, тримаючи одну руку на мечі, обережно озирався навколо.

.

Це повинен бути зовнішній периметр патрульного кавалерійського штабу, а половина фортеці вже обвалилася в попередньому бою. Хоча бій між ним і Королевою Драконів взагалі не можна було вважати битвою, і максимум він зупинив Королеву Драконів від переслідування Хіпаміри, а Гвендолін помстилася.

.

І це було все, що було потрібно, щоб створити все, що було до нього.

.

Брендел стояв під нічним небом і вражено дивився на сцену перед собою. Руїни становили понад десять тисяч квадратних метрів, і це було навіть ретельніше, ніж знесення. Це було схоже на шедевр, залишений вибухотехніками в майбутньому. Найбільшим фрагментом, який він побачив, був фонтан, який спочатку знаходився на подвір'ї штабу патрульної кавалерії. «На щастя», його розділили лише навпіл.

.

З потрісканого фонтану текла весняна вода, і половина подвір'я вже була затоплена, ніби половина патрульного кавалерійського штабу спочатку була водною країною.

На Її Величність чекає маса веселощів. Відбудова коштуватиме чимало, але народ імперії багатий. Цікаво, як вона планує все це пояснювати людям.

.

Брандо не міг не подумати зловтіша. Він подумав, що Гвендолін справді не стримується, і що чемпіонка мудреців насправді наважилася використати всю свою силу в місті.

,

Звичайно, він не наважився підтвердити, чи використала інша сторона всю свою силу. Адже існувала легенда про те, що Мудрець одним ударом зруйнував півміста. Він просто ненавидів відчуття, що його контролюють інші.

Якби він не зміг стати сильнішим, то ніколи не зміг би керувати власною долею.

У цю епоху він, можливо, стояв на вершині смертних, але в порівнянні з тими легендарними існуваннями він був ще занадто далеко.

Озирнувшись, він не знайшов жодних слідів Королеви Драконів Гвендолін. Він знав, що вона, мабуть, подумала, що він якимось чином врятувався, і тому вирушив на околицю шукати його місцеперебування. Гігантські дракони часто вірили у фізичну швидкість, якою вони пишалися, і це був не перший випадок, коли вони робили таку зарозумілу помилку через таку ілюзію.

.

Він трохи хвилювався за Хіпаміру, яка втекла. У жриці на той момент залишалося не так багато часу, і він не наважився підтвердити, чи вийшла вона з-під зони сприйняття Королеви Драконів. Брандо використав телепатію, щоб зв'язатися з Хіпамірою, але виявив, що відповіді не було.

.

Його серце стиснулося, і він надіслав кілька повідомлень поспіль, але не очікував отримати несподівану відповідь від Ропара.

.

Повелитель ящерів Вогняного Кігтя в цей момент був неподалік від нього. Насправді він перебував на околиці Квінса і знаходився всього в декількох вулицях від Брандо.

.

Брандо запитав його про Хіпаміру, і, отримавши негативну відповідь, він зрозумів, що вона вже покинула поле бою ще до того, як закінчилася битва на віллі Колддью.

Ропар був славетним воїном, і він не часто вибирав відступати, але місія, яку дав йому Брандо, полягала в тому, щоб захистити молоду леді Території Квіткового Листя, і як кваліфікований захисник, він завжди буде першим, хто захистить людину, яку він захищає, і найбезпечніше місце було його найкращим вибором.

Він прибув до Квінса рано, чекаючи зустрічі з Брандо, і лише коли Майяд зайняв це місце, останній обережно відступив на захід від Квінса, вирішивши не вступати в конфлікт з сектантами.

.

Брандо не очікував, що цей здоровань, який зазвичай не дбає про дрібниці, матиме таку прискіпливу сторону. Він не міг не похвалити його і, промовивши кілька слів підтвердження, запитав.

Вахіна все ще поруч з тобою, Ропар?

Немає нічого поганого в тому, що міс Вахіна, мій пане, Повелитель Вогняних Ящерів відповів методично, Ми також познайомилися з іншими.

Інші? Брандо був трохи приголомшений.

.

Це леді Вероніка та інші. Оскільки вони зустрічалися одного разу в Петлі пасатів, Ропар знав тільки Вероніку, але Брандо відразу зрозумів з його слів, що Ропар зустрічався з Сідні та іншими.

,

Згідно з тим, що сказали Метіша та Хіпаміра, з ними має бути ще одна важлива людина. Він знав, що це людина, яка колись командувала вітрами і хмарами в історії Імперії. Він і колишній імператор встановили порядок Імперії через десятиліття, поки їх наступниця, Срібна Королева, повністю не зруйнувала все.

Незважаючи на це, про цю людину можна сказати, що це людина, яка колись змінила весь світ.

Ним був колишній прем'єр-міністр імперії, легендарний Нідеван.

.

Брандо тихо зітхнув. Він не спитав, чому Сідні та інші прибули до Квінса тільки зараз, а лише пошепки звернувся до Ропара, Ропар, скажи їм, щоб вони чекали на мене там, де вони є. Не показуйте себе. Скажи їм, що Королева Драконів Гвендолін поруч, і чекай, коли я зустрінуся з тобою.

Так, пане мій.

Ропар не питав, хто така Королева Драконів Гвендолін, і, здається, не переймався, чи має Брандо можливість зв'язатися з ними. Він був як справжній воїн, жорстко виконував накази.

Але, незважаючи на це, це змусило Брандо почуватися спокійніше.

По крайней мере, серед його підлеглих, таких як Мефістофель, Андріке, Сіель і навіть міс Жриця, знаходився хтось, кого він міг з легкістю замовити.

.

До речі, після того, як він наказав Мефістофелю і Сіель у розділитися біля підніжжя вілли Колддью, він нічого від них не чув. З тих пір, як він побачив Матір Кошмарів, Брандо відчув, що духовний зв'язок між ним і його стало важко підтримувати.

.

Легенди про те, що Кошмари можуть контролювати духовну мережу, тепер здавалися правдою.

Замкнувши духовний зв'язок, Брандо тихо зітхнув.

.

Сектанти, бунтівні громадяни, корумповані Андеша і Маяд. За всім цим явно стояла тінь Пастухів. Тепер, коли Кошмари знову з'явилися, а Королева Драконів вихвалялася надворі, здавалося, що все відразу зійшлося.

.

Які смутні часи. У ядрі Імперії вискакують всілякі монстри

.

Він не міг не зітхнути.

.

Травми Брандо не були легкими. Атака Королеви Драконів зламала йому щонайменше три ребра, але це сталося завдяки його нинішній фізичній силі. Якби це був хтось інший, навіть якби він був на піку Царства Законів, його б розбили на м'ясну пасту.

.

Такі травми більш-менш впливали на його рухи. Незважаючи на те, що його життя повільно відновлювалося під впливом його вроджених здібностей Витривалості, його зламані кістки не піддавалися ефективному лікуванню. Крім того, щоб не привернути швидкість Королеви Драконів, він не наважився літати на даху. Він міг лише шкутильгати вулицями з Метишею на спині.

,

Спочатку він покинув штаб патруля, а потім просунувся невідомим провулком за фортецею. Кілька днів тому він прогулювався цією алеєю і знав, що вона веде до Вулиці Мечів. Це було найближче місце до Ропару.

,

Прогулюючись темною вулицею хтозна-скільки, Брандо раптом відчув тихий подих на шиї. Він був приголомшений на мить, перш ніж відреагувати.

?

Метиша?

Принцеса Срібного ельфа тихо буркнула на знак подяки. Покладіть мене, пане мій. — тихо сказала вона.

?

З тобою все гаразд?

.

У мене все гаразд. Я не постраждав. Просто духовний вплив має величезний вплив на такий дух, як я. Але це не велика проблема. Зараз мені набагато краще.

.

Метіша глянула на Брандо, який ніс її, і закусила губу. Пане мій, твої травми набагато гірші за мої.

Брандо поклав її, і цей рух торкнувся рани на його грудях. Він не міг не стиснути зуби від болю. Метіша квапливо підняла його і подивилася на нього своїми срібними очима.

Що не так? Брандо був спантеличений.

Ніщо. Метіша опустила голову.

,

Вона кліпнула очима, і яскраві кольори, що відбивалися в її срібних очах, були яскравішими за справжнє місячне світло. В її зіницях ніби відбивався шар м'якого світла. Кольори були чіткими, але вираз її обличчя був надзвичайно складним.

.

Саме тоді, коли остання подумала, що їй нема чого сказати, принцеса Срібного Ельфа тихо сказала: Мій пане!

?

Хм?

,

Міс Скарлет, вона

?

Що з нею?

.

Вона дуже залежить від вас.

Брандо був трохи приголомшений. Він не розумів, навіщо Метіша ставити це питання.

.

Ви повинні вміти це відчувати.

.

Брандо не міг не замовкнути. Звичайно, він міг це відчути. По суті, він дуже добре знав, що таке почуття.

.

Я думаю, навіть якщо вона ніколи не отримає від вас жодної відповіді чи обіцянки, вона все одно зробить це без вагань.

!

Я, Брандо, хотів почухати потилицю. Навіть зіткнувшись з Королевою Драконів, він не відчував такої нерішучості і труднощів у прийнятті рішення. Тільки в цьому питанні він відчував, що розгубився і не має напрямку. Він міг відповісти лише боязко.

Вибач, Метиша.

Але принцеса Срібних ельфів не виявила ні гніву, ні образи. Вона навіть не була розчарована. Вона просто тихо сказала: Не вибачайтеся, тому що для нас це того варте.

?

Ти?

Метіша кивнула, але з очей було видно, що вона не сприйняла цю справу близько до серця. Коли вона знову заговорила, то ніби говорила про щось інше.

Ви занадто м'якосерді, мій пане. Насправді, я думаю, що міс Скарлет повинна знати, про що ви думаєте. Вона просто не хоче завдавати вам болю, навіть трохи.

.

Брандо був приголомшений. Він завжди думав, що той, кого він не може розгледіти, був Скарлет. Він ретельно оберігав ці стосунки, щоб не дати їй постраждати. На його думку, Скарлет не раз зраджували. Якщо вона отримувала від нього холодну відповідь, він переживав, що вона не зможе його витримати.

.

Але він не очікував, що правда буде такою. Він не міг не глянути на Метишу. Мабуть, тільки жінка могла зрозуміти таку ніжну думку.

.

Але він раптом зрозумів, що Метіша також використовує Скарлет, щоб висловити свої почуття.

,

Метиша, ти

Принцеса Срібного Ельфа підвела очі й легенько похитала головою: У цьому немає потреби, мій пане. Я просто хочу сказати, що я дуже щаслива. Ніхто ніколи раніше так до мене не ставився. Насправді, я не дуже розумію людські емоції, тому що Срібні ельфи проживають своє життя в бою. Мені прищепили ці знання з самого народження, але я не відчуваю себе більш повноцінним, ніж зараз.

.

Гадаю, — тихо сказала вона, — міс Скарлет має почуватися так само.

.

Брандо замовк.

.

Вони вдвох йшли темним провулком, тримаючи один одного за руки. Промінь місячного світла пробивався крізь щілини між карнизами і бризкав на кам'яну доріжку. Світло, що гойдалося, перепліталося між ними обома.

.

Це було як ланка долі. Дві душі з двох різних світів, розділених тисячоліттями, були зібрані разом.

Вони обоє були занурені у власні думки настільки, що навіть не помітили, як до них підійшов Святий Зелений Меч.

Вероніка подивилася на них обох з дражливим виразом обличчя і нарешті не могла не нагадати їм

Здається, що ваші стосунки ще кращі. Але Даріусе, тобі не добре бути таким ласкавим. Мій учень теж, здається, дбає про тебе.

.

Брандо здивовано підвів очі. Він виявив, що, хоча він і не просив Сідні забрати його, група людей все одно прийшла, щоб знайти його.

.

Але його погляд спочатку пройшов крізь натовп, і те, що він побачив, було не суворим обличчям Святої Діви Левського палацу, а старим і урочистим обличчям.

.

Він упізнав людину з першого погляду.

Єдиний прем'єр-міністр імперії Нідеван.

Два оновлення. Крім того, будь ласка, підтримайте нову книгу мого друга «Кредо покидьків в онлайн-грі». Це роман . Написано дуже добре.

1083

Розділ 1083

.

У Сад Білих Троянд одна за одною в'їжджали карети. Групи слуг прикрашали подвір'я і вели знатних панів до головної зали. Посеред Саду Білих Троянд поставили довгий стіл, накрили його білою скатертиною, поставили срібні тарілки, свічники та інший посуд.

.

Сад королеви вже був заповнений людьми. Люди, які знали один одного і не знали один одного, віталися один з одним. Почав формуватися невеликий королівський бенкет. Принаймні сцена була жвавою, а атмосфера гармонійною. Не було ні найменшої напруги.

Внутрішнє і зовнішнє місто Рушта завжди були двома різними світами. Пани, які тут жили, давно звикли до такого.

Граф Конрад швидкими кроками зіскочив з карети. Він вітав лицаря або вельможу, які підходили до нього, з улесливою посмішкою. У вищих колах Імперії не було таємниць. Всі знали, хто походив з видатного середовища, а хто з'явився через кумівство.

.

Його сім'я мала багату спадщину. Якби його предки зробили щось гідне похвали, то їхня спадщина і культурна спадщина були б ще густішими. Тому він зневажав такого нувориша, подібно до того, як військові вельможі дивилися зверхньо на блазнів.

Більше того, сильна аура грошей на цих людях часто була неприємною. Життя дворян, природно, залежало від грошей, але в їхніх очах про гроші часто не варто було згадувати. Це була майже та сама причина, з якої городяни зверхньо ставилися до селян у сільській місцевості.

.

Конрад з легкістю пройшовся подвір'ям Саду Білих Троянд. На подвір'ї вже зібралося багато панів. Це було коло спілкування вищого класу. Коли вельможі збиралися разом, їм, природно, доводилося голосно розмовляти. Однак теми в цих колах були мінливими, так само, як і думки джентльменів непередбачуваними. Тому під великим колом часто виникало багато маленьких кіл. Різні люди завжди могли знайти одну і ту ж спільну мову.

Як традиційний вельможа, він від природи був схожий на рибу у воді, коли справа доходила до спілкування. Невдовзі він знайшов знайому людину.

.

Доброго вечора, Генрі. Я думала, що ти не прийдеш на такий банкет зі своєю особистістю.

Я мушу надати Її Величності якесь обличчя. Вельможа, чиїм ім'ям називали, посміхнувся і підняв келих. Це був досить яскравий юнак. Посмішка на його обличчі несла в собі звичний спокій і холоднокровність людей високого статусу.

.

Бенкет організувала Її Величність Королева. Власне, тиждень тому вона вже повідомила про це вищих вельмож імператорської столиці. Бенкет мав вітати якогось гірського принца, але наодинці це вже була церемонія зустрічі.

Звичайно, грандіозніша церемонія заручин відбудеться лише через два тижні. Ця вечірка буде відкритою для публіки, але приватна робота розпочнеться вже зараз.

.

Так завжди чинили вельможі.

.

Генрієтта зробила ковток вина і продовжила, посміхаючись: Але, чесно кажучи, я тут заради графині. Я чув, що вона надзвичайно красива.

Її Високість, пан Генрієтта, поправив королівського дворецького з прямим обличчям.

,

Ти маєш рацію, — вибачливо сказала Генрієтта. Всі прекрасні дами - принцеси.

Всі засміялися. Всі знали, що відбувається з цією принцесою. Однак про деякі речі було неприємно говорити. Як вельможі, присутні джентльмени розуміли принцип не перестаратися.

.

Навіть дворецького королівської сім'ї це не хвилювало.

,

Але наш принц Августа не заперечує проти цього. Я чув, що йому знадобився лише тиждень, щоб дістатися з Ва Лаче до Банкеля. По дорозі зламалися два його шестикінних екіпажі, і коней поміняли на триколісні екіпажі.

Нічого не вдієш. У гірських жителів завжди є коні.

.

Це дотепне зауваження змусило всіх присутніх знову посміхнутися. Як і на решту Воунте, на варварів, які пізніше стали цивілізованими, завжди дивилися зверхньо. Навіть серед селян на селі було багато жартів про вульгарність гірських людей, не кажучи вже про цих знатних панів.

.

Гірський принц, який хизувався своєю каретою, давно став темою розмов і жартів вищого класу ще до того, як він прибув до імператорської столиці.

,

Хоча більшість присутніх панів не мали шестикінного екіпажу, це не заважало їм глузувати з принца. Вони не заздрили йому і не заздрили йому.

.

Отже, цього принца звуть Огеосом? — спитав Конрад, трохи послухавши.

.

Це його прізвисько.

.

Пролунав ще один вибух тихого сміху. Ім'я Огеос, очевидно, не було киррлуцьким ім'ям, і не було християнською назвою Святого Вогняного Собору. Так називали гірський народ. Його Королівська Високість, безумовно, мав християнське ім'я Кіррлуц, але скільки б він не говорив про цей титул, людям все одно більше «подобалося» місцеве ім'я Огеос.

.

Конрад теж засміявся.

.

Тематика дворян постійно змінювалася. Коли нічого смішного про принца знайти не змогли, деякі люди розповідали про битву, що сталася в імператорській столиці.

.

Метушня на віллі «Зимова роса» була надто велика. Приховати це було неможливо, навіть якби захотілося. Особливо після того, як Брандо зрівняв половину гори, сріблясте світло, що розділяло небо в Сіель і, ймовірно, помітили більше половини жителів Лушти, поки вони не спали.

Однак, крім кількох людей, вельможі не знали, що готує королева. Деякі люди говорили про заворушення, які відбувалися в околицях міста, і пов'язували ці два інциденти разом.

.

Зовнішня ситуація не дуже хороша.

.

Це безлад.

?

У розпал бурхливих дискусій неминуче, що деякі люди не погодяться. Так, один дворянин середніх років з деяким презирством сказав: «Ви називаєте нинішню ситуацію «недоброю»? Ха, молодь непогана.

?

Що відбувається?

?

Чи не так?

.

Немолодий вельможа похитав головою: Це просто маленька буря. Це не можна порівняти з бунтом, який стався двадцять три роки тому.

Молоде покоління дворян поняття не мало, що сталося кілька десятиліть тому, але старші дворяни мали вираз спогадів на обличчі.

Навіть дворяни були залучені до заворушень протягом останніх кількох років. Навіть у міської варти були внутрішні чвари, і повстанська армія одного разу вторглася в центр міста. У порівнянні з цим, нинішня ситуація була лише початком. Що міг зробити простолюдин? Хіба це можна порівняти з повстанням дворян?

Врешті-решт все було вирішено мирним шляхом. Поки Святий Собор і верхівка влади не перейшли на інший бік, боятися було нічого.

Вислухавши опис немолодого вельможі, вираз обличчя юнака пом'якшав. Здавалося, що порівняно з минулим нинішня ситуація не є великою проблемою.

Турботи цих вельмож завжди приходили і йшли швидко, особливо коли вони розуміли, що це не пов'язано з їхніми безпосередніми інтересами. Невдовзі Конрад помітив, що Анрі стає нетерплячим.

,

Раптом у натовпі зчинився переполох. Конрад підсвідомо підвів очі. Натовп біля зали розступився, а за брамою з'явилася розкішна карета.

.

Це була карета з шістьма кіньми.

.

Огеос сидів у вагоні, нетерпляче хмурячись. Всупереч чуткам за вікном, він не поспішав приїжджати до імператорської столиці. Натомість його примчав сюди батько, герой гірського народу.

.

Подібно до того, як королева потребувала підтримки гірського народу, герой гірського народу також потребував підтримки Імперії. У суперечці за трон попереднього короля гірського народу переміг як герой. Однак, як спадкоємець престолу, його фундамент виявився не таким стабільним, як очікувалося.

,

На щастя, гірський народ не був схожий на Імперію. Вони не так переймалися своїм народженням, як очікувалося. До тих пір, поки вони були визнані Імперією і Святим Собором, вони все ще могли легко правити величезними горами Лаче Ва.

.

Іноді світ був таким дивним. Гірський народ вважав Імперію своїм ворогом, але в приватному житті вони вірили в ілюзорну похвалу свого наймогутнішого ворога.

.

Це була велика честь бути визнаним ворогом.

Однак все це не мало ніякого відношення до Огеоса. Єдине, що змусило його почуватися трохи краще, це те, що він був єдиним сином короля гірського народу. Слава батька і сина переплелися. На жаль, змагання за гірський народний трон не обмежувалося тими, хто стояв над престолом. На відміну від цивілізованої імперії, спадкоємці навколишніх племен також були кваліфіковані.

.

Ти мусиш приручити цю кобилу для мене. Вона хороша для нас обох.

.

Це було єдине речення, яке чоловік сказав йому перед тим, як піти.

Темношкірий принц був не проти. Хоча він любив красивих жінок, це не означало, що він хотів приїхати аж до імператорської столиці за жінкою. Подібно до того, як джентльмени в імперській столиці не звикли до його присутності, він не цікавився цими джентльменами, які претендували на цивілізованість.

Жінки були схожі на кобил. За традицією гірського народу, кобили були найціннішим надбанням. Тільки найздоровіші кобили могли народити найкраще потомство.

.

Однак, якими б хорошими не були кобили, вони не варті того, щоб бентежити його.

Він вирішив провчити графиню. Хоча він не міг робити це відкрито в Імперії, королева не могла контролювати Лаче Ва. Він розповів графині, як чоловіки з роду Норка дисциплінували своїх дружин.

,

В цей час слуга відчинив двері карети. Огеос прибрав свій зовнішній вигляд перед тим, як вийти з вагона.

.

Він думав, що приверне до себе багато зневажливих або ворожих поглядів з-за меж вагона. Однак, коли він вийшов з вагона, то зрозумів, що на нього ніхто не дивиться.

.

Він підвів голову.

.

Тільки тоді він зрозумів, що верховний імператор Імперії з'явився за межами залу. Всі привітно схилили голови, і на всьому подвір'ї на мить запанувала тиша.

Коли люди знову підняли очі, то помітили дівчину поруч із Срібною Королевою.

.

Це був перший раз, коли новоспечена графиня з'явилася перед вищим колом вельмож імперії.

, -

Її чисті і світлі очі в одну мить привернули загальну увагу, а за ними і довге волосся, схоже на полум'я. Натовп не міг не вигукнути захоплено. Красиві знатні дівчата не були рідкістю в Рушті, але декадентський тренд в Імперії був зметений чистою і акуратною красою, що стояла перед ними.

Здавалося, ніби слід свіжого гірського вітру змішався з каламутним міським повітрям, змушуючи людей почуватися розслабленими та щасливими. Більшість присутніх чоловіків не могли не відчути, як їхні серця завмирають, і навіть очі дам загоряються.

.

Яка чиста дівчина.

.

Шкода, що вона гірська людина.

Краса – це привілей. Генрієтті в натовпі було байдуже. Він підняв келих і привітався з Скарлет, його очі були сповнені вдячності.

?

Що? Хтось навмисне запитав, Генрієтто, чи збираєшся ти змагатися з нашим принцом?

?

Чому ні? Генрієтта посміхнулася, але нічого не сказала. З його слів випливало, що він дивиться на гірського князя. Якщо він був гірським чоловіком, то як він міг бути дворянином?

.

Про це також думала більшість присутніх.

.

Під поглядом натовпу Скарлет злегка насупилася. Перед усіма присутніми чоловіками та жінками її очі були сповнені нервозності та занепокоєння, але в них також горіло непохитне полум'я.

Якби це було день тому, вона була б схожа на маріонетку, якою маніпулюють інші. Але тепер вона знала, що Господь тут.

.

Однієї цієї новини, навіть якщо не було пояснень, було досить, щоб запалити в її серці невідоме полум'я.

.

Срібна королева Констанція стояла поруч зі Скарлет. Хоча вона була трохи нижчою за першу, її вроджена аура та спокій, природно, розділяли їх обох.

У всій Імперії, мабуть, не було нікого, хто наважився б подивитися на цю молоду дівчину, якій було всього чотирнадцять-п'ятнадцять років.

ó.

Звичайно, були люди, які не знали, звідки вони приїхали, наприклад, якийсь граф Тонігель.

Вона недбало глянула на натовп, ніби її більше не хвилювала попередня невдача. Вона обернулася і сказала дівчині, що стояла поруч: Що? Здається, вас не влаштовує моя домовленість для вас?

Скарлет нічого не відповіла. Вона в глибині душі знала, чому вона тут.

Ти людина-гора. Звичайно, найкраще вам повернутися в обійми гір. Він син героя гірської людини. Хіба він не гідний вас?

,

Срібна Королева посміхнулася: Ти все ще сподіваєшся, що твій Господь прийде і врятує тебе? Сподіваюся, у нього вистачить сміливості це зробити. Чи знаєте ви, де знаходиться це місце?

.

Мого Господа не обдуриш. Не думайте, що ви можете цим скористатися.

?

Як з'ясувалося, як пан, як васал. Розмова двох жінок змусила камердинера тремтіти від страху. З якого часу хто-небудь в імперії наважився так розмовляти з Його Величністю?

?

Однак Срібна Королева, схоже, не зважала на це і запитала: чи це так? Йому навіть начхати на жінку, яку він любить?

.

Я той, хто таємно закоханий у Господа Му. Я просто невідома людина поруч з Лордом Му. Є багато дівчат, які видатніші за мене поруч з лордом Му.

?

Тобто ти маєш на увазі, що ти йому не подобаєшся?

Скарлет нічого не відповіла, але її ясні очі мовчали.

.

Це не допоможе. Ви графиня Імперії і навіть принцеса. Ніхто не може дивитися на вас зверхньо. Срібна Королева змінила тему, Але віддати Лазуровий спис нікчемній людині поруч з ним, ваш Господь дійсно багатий.

Скарлет на мить отетеріла, а потім її серце злегка затремтіло. Вона ніколи про це не думала. Це була така проста логіка, і вона була така непомітна. Але чому Господь завжди давав їй такі важливі речі без будь-якої турботи?

.

Їй раптом стало трохи страшно.

.

Вона боялася, що Брандо дійсно приїде сюди, щоб врятувати її. Цей так званий бенкет був просто ретельно влаштованою пасткою. Вона сподівалася, що це станеться пізніше, навіть якщо це буде на день пізніше, а не зараз.

,

Раніше вона хотіла побачити обличчя, з яким не могла бути знайомою уві сні, але тепер злякалася ще більше. Вона так злякалася, що кров стікала з її обличчя.

Срібна Королева подивилася на зміну виразу обличчя гірської дівчини і сказала: Ти, мабуть, сподіваєшся, що твій Господь не прийде сьогодні ввечері на мій бенкет.

.

Скарлет дивилася на останнього з ненавистю.

Королева посміхнулася. Але я думаю, що він обов'язково приїде.

.

Саме тоді, коли Скарлет міркувала про те, звідки взялася довіра королеви, остання продовжувала: «Якщо він не прийде, я пошлю тебе сьогодні ввечері на ложе гірського принца». Знаєте, це звичай гірського народу, і цар не сприймає свої слова легковажно.

.

Але вас треба шанувати. Це справжній принц, а корона Лаче Ва визнана Імперією і Святим Собором. Хто знає, можливо, в майбутньому ви навіть станете королевою гірського народу.

У Скарлет зацокотіли зуби, і вона дивилася на королеву, як на демона. Вона заплющила очі, і серце її сповнилося відчаєм.

Перед обличчям такої безвихідної ситуації у неї не було вибору.

?

Міс графині, ви погано виглядаєте. З вашим здоров'ям щось не так?

Стоячи внизу сходів, Конраду раптом спала на думку така думка.

1084

Розділ 1084

.

На захід від Рушти можна було побачити куточок Великих Ліщинових рівнин. Під нічним небом темне небо і обрій злилися в одне ціле, а зірки відбилися так, ніби не було кінця.

.

Команда Бренделя зупинилася посеред лісу. Неподалік була ферма, і мерехтливі вогники виднілися здалеку крізь тіні дерев. Південна галявина лісу розташовувалася на невеликому відкритому плато. Дивлячись звідси на південь, більш ніж за десять миль на південний захід знаходився замок Малберрі, і було добре видно сяючу межу озера Строй.

.

Минуло півгодини, як вони покинули місто.

.

Люди, які вийшли на пошуки, невдовзі повернулися пригнічені.

?

Ви не знайшли відьму?

.

Ні.

?

Хіба ви не знайшли Бабату та інших?

.

Ні.

?

Ширта інші повернулися?

.

Ні.

.

— питав Брандо один за одним, але отримував розчаровані відповіді. Зазвичай, якби відьмі це вдалося, вона б чекала їх тут.

І навіть якщо відьма збрехала, Бабата та інші вже мали б приїхати.

Але насправді новина полягала в тому, що новин від двох груп не було.

Навіть Сіель а і Хіпаміри ніде не було. Вони наче зникли в місті. Існування дуонів порушило ментальну мережу біля Рушти, і остання втратила останній засіб зв'язку зі своїми людьми.

.

Ситуація виявилася гіршою, ніж він собі уявляв. Хоча він знав, що цей план може мати всілякі нещасні випадки, такий розвиток подій все одно був несподіваним.

На щастя, вони нарешті знайшли Ко Хуа, якого заздалегідь залишили за містом. Коли вони зіткнулися з останнім, чорноволоса дівчина сиділа босоніж на величезному білому вовку, відбиваючи яскраве місячне світло, як лісовий ельф.

Схоже, ви потрапили в біду. Ко Хуа, як завжди, висловив задоволення поганим настроєм Брандо. Раніше вона любила знаходити радість у болю смертних, але тепер веселощів стало набагато менше. Точніше, вона стала прискіпливою до їжі. Натомість вона лише відчула смак болю Брандо.

.

Але начебто смак був непоганий.

?

Чи є у вас якісь новини про Бабату та інших? Брандо насупився і витріщився на вовчицю.

?

Вони залишили вам повідомлення і попросили передати його вам. Інакше, як ти зможеш мене знайти?

.

Твоя сестра в моїх руках.

.

Гарний настрій Ко Хуа було миттєво зіпсовано. Він зціпив зуби і видав ниючий звук, ніби гарчав низьким голосом.

Скажіть, що вони сказали?

,

Твоя жінка все ще в руках Срібної Королеви, але ця відьма не брехала тобі. Її просто заздалегідь перевели.

?

Стався витік нашої інформації?

.

Я не єдиний, хто має погані наміри навколо тебе. Ко Хуа посміхнувся: «Є багато людей, які не можуть дочекатися, коли вам не пощастить». Звичайно, враховуйте мене.

Ви маєте на увазі ? Обличчя Брандо опустилося Неможливо, у неї немає шансів, Метіша спостерігає за нею.

Вона вас не зраджувала, але їй потрібно було лише нічого не робити.

?

Що ти маєш на увазі?

.

Уві сні.

!

Брандо відреагував. На своєму рівні влади вони могли легко контролювати свої мрії. Тому відьомські заклинання для управління сновидіннями були безглузді для людей з сильною силою волі. Останнім потрібно було лише перешкодити собі легко увійти в сновидіння.

.

З розумом Дельфайна вона б подумала про це, але ніколи не згадувала про це. Тобто, коли вона увійшла в сон, відьми вже не раз вторгалися в заїжджий двір «Кіт і Борода».

Вони з Метішою думали домовитися про те, щоб старий Кент залишився біля корчми, але забули про це.

Якусь мить він помовчав, потім знову спитав Бабату, а решта тільки сказали таке?

.

Вони пішли за твоєю жінкою.

?

Як довго?

?

Я не знаю про це, Ко Хуа дражливо подивився на нього по черзі: Гей, що ти збираєшся робити?

Брандо глянув на неї холодно, без найменшого наміру відповідати на її запитання.

.

Він повернувся до натовпу. Вельможі Круса спочатку дуже цікавилися Ко Хуа, але оскільки комусь ледь не відкусив руку чорний вовк останнього, ці люди трималися на шанобливій відстані від цієї відьми, і навіть трохи більше шанували Брандо, який міг наказувати їй.

?

Що ви збираєтеся робити?

Вислухавши заяву Брандо, прем'єр-міністр Нідеван поставив те саме запитання.

Брандо на мить був майже приголомшений, перш ніж зрозумів, що Дельфайн була онукою цієї важливої людини. Однак перша була спокійною і стриманою, а в її словах і вчинках містилася мудрість, а друга була явно занадто далекою. Хоча вона також була розумною, вона була занадто різкою і змушувала людей боятися.

, --

Іноді вона була просто божевільною, непередбачуваною бомбою.

,

Не тільки йому, а й Її Величності Королеві така людина не дуже сподобалася. Ця Верховна ніколи не потерпить існування такої непокірної особи в межах своєї влади.

,

У цьому плані виступ Дельфайн, очевидно, був набагато менш далекоглядним, ніж її дід. Політика була мистецтвом компромісу, а не армреслінгом розумних людей.

Треба сказати, що ця панночка в черговий раз створила йому досить поганий настрій. Ймовірно, саме тому, що він бачив цей момент, старий прем'єр-міністр імперії взяв на себе ініціативу запитати.

.

Хоча прем'єр-міністр не виявив жодної злості під час їхньої попередньої розмови, він ледь помітно виявив шанобливе ставлення до нього. Ясно, що це було спільне розуміння вищих ешелонів імперії. Незважаючи ні на що, внутрішні чвари Імперії були справою народу Імперії, і стороннім не можна було втручатися.

Не кажучи вже про прем'єр-міністра Нідевана, який на перший погляд виглядав скромним, але насправді був незрівнянно зарозумілим всередині.

.

Але, незважаючи ні на що, саме Брандо допоміг цим старим хлопцям. Ба більше, останній, можна сказати, опосередковано врятував життя онуці. Політики тієї епохи не еволюціонували до такої міри, щоб відмовитися від боргу. Він встав не тільки для того, щоб віддячити Брандо за послугу, а й для того, щоб виправити помилки внучки.

.

Брандо на мить замислився.

.

Я мушу врятувати Скарлет. Якщо Бабаша та інші не наздоженуть, то я зможу тільки знову увійти в місто.

Це не допоможе, — перебила Вероніка раніше, ніж інші встигли заговорити, — Ви занадто недооцінюєте Її Величність, маленький. Ви думали, що ваші домовленості в маєтку Морозна Роса застали її зненацька? Тепер здається, що вона лише випробовувала вас. Якщо ви повернетеся в Рушту, ви потрапите прямо в пастку.

Більшість присутніх вельмож мали різний вираз облич, але майже всі вони висловлювали однакові думки. Було очевидно, що вони з великими труднощами втекли з імператорської столиці, і ніхто не хотів повертатися.

,

Хоча вони втекли, не зустрівши ні Королеви Драконів, ні Андеші та інших Пастухів дерев, про яких згадували Сідні та Вероніка, це не означало, що їм так пощастить знову увійти до міста. Тим більше, що ситуація на цьому шляху була очевидною для всіх. Ймовірно, Рушта зараз був у безладі.

?

Хто захоче знову наразитися на небезпеку?

.

Брандо, природно, розумів цей принцип. Для цієї операції він використав усі свої козирі, але все одно було занадто багато несподіваних ситуацій. Зокрема, Королева Драконів фактично наважилася проігнорувати загрозу Драконів і вихвалялася Руштою. Це значно перевершило його очікування.

.

Якщо у нього був п'ятдесятивідсотковий шанс на успіх при першому нападі на маєток Фростью, то цього разу не було навіть десятивідсоткового шансу, що він зможе знову вбити собі шлях до міста.

.

Це був азартний гравець, який складав усі свої яйця в один кошик.

.

Але йому довелося зробити вибір.

!

Скарлетт була не єдиною, хто потрапив у пастку в місті. Сіель , Мефістофель, Андріке та Хіпаміра зникли безвісти. Він не міг залишити жодного зі своїх підлеглих.

Учитель

.

Вагіна ясно бачила тяжке становище вельмож. Вона з жалем подивилася на вчительку. На її думку, саме Брандо врятував вельмож. Для того, щоб досягти цієї мети, він так багато пожертвував, і вони повинні за це відповідати.

,

По крайней мере, вони не повинні проявляти таке зневажливе ставлення. Було моторошно.

.

Вероніка зітхнула і поплескала ученицю по плечу. Але якщо ти прийняв рішення, яким би воно не було, я буду супроводжувати тебе, маленький.

.

Брандо не здивувалися словам Вероніки. Він знав, що це її шлях меча, але все одно був дуже вдячний.

З тих пір, як він зустрів Святого Меча, Святий Меч не раз допомагав йому. У глибині душі він навіть вважав Святого Мечем старшим.

,

Не кажучи вже про невимовні стосунки між нею та його вчителем, Сірим мечем Сен-Мефістофелем.

Але що його здивувало, так це те, що багато хто з дворян, присутніх в Крузі, висловлювали таку ж думку. Він здивовано подивився на вельмож імперії. На його думку, ці люди, навіть батько і брат Вахіної, не були добрими людьми. Вони були майже виносками цих вельмож. Відколи з цими вельможами стало так легко розмовляти?

.

Він не міг не глянути на канцлера Нідевана. Старий не сказав ні слова і тільки мовчки чекав, коли він прийме рішення. Але того факту, що ця важлива людина не сказала ні слова, було досить, щоб висловити своє ставлення.

,

Ми, перш за все, солдати, граф. — сказав Брандо один із вельмож. Зараз ми на одному човні. Поки ви приймаєте рішення, ми будемо його дотримуватися.

.

Брандо нарешті зрозумів прихований сенс цього речення. Справа була в тому, що «ми на одному човні». Вельможі Круса були такими ж розумними, як і раніше. Але в будь-якому випадку він все одно відчував себе трохи зворушеним.

.

По крайней мере, його праця не була марною.

Спасибі вам велике, відповів він. Я розумію, що ви маєте на увазі. Будьте певні, я не прийму поспішного рішення, але й не відмовлюся від своєї мети легко. Зачекайте ще півгодини. Якщо новин не буде, я знову в'їду в місто.

.

Брандо подивився на всіх присутніх.

.

Що ж до вас, то ви можете дочекатися мене тут або організуватися, щоб спершу поїхати в район Меца. Я вірю, що ще довго в майбутньому Срібна Королева не зможе знайти час, щоб вистежити вас.

Він сказав це не з імпульсу. Він знав, що навіть якщо він візьме з собою цих вельмож, вони не принесуть ніякої користі. Спільна дія цих вельмож у битві була не такою важливою, як Вероніка. З таким же успіхом він міг би зробити їм послугу. Йому залишалося тільки вибрати стати на бік старшого князя в цій внутрішній боротьбі за владу. Як тільки ці вельможі повернуться на свої території, вони стануть потенційними союзниками Еруена в майбутньому.

Тепер це було все, що він міг зробити для цього стародавнього царства.

.

А решта – його особисті справи.

.

Всі мовчали.

. - , ó

Очевидно, що якби існував спосіб уникнути смерті, ніхто не захотів би померти. Слова Брандо зворушили всіх присутніх вельмож. В очах цих імператорських вельмож вищого класу, до яких не міг дотягнутися простий граф Тонігель, цей сільський лорд з Еруїна став великою особистістю.

.

Вони раптом зрозуміли, що за межами імперії є такі люди, які мають стиль стародавніх вельмож.

,

Він не боявся небезпеки, доброзичливий, толерантний і відповідав з найбільшою лояльністю з боку підлеглих. Такого вельможі можна було побачити тільки в найславетнішу епоху.

.

Юначе, — раптом повільно сказав Нідеван, — я повернуся з тобою.

Брандо був приголомшений. Він майже подумав, що неправильно почув.

Всі в районі Круза також були приголомшені. Вони підсвідомо дивилися на колишнього прем'єр-міністра імперії.

.

Прем'єр-міністр Нідеван був великим шансом.

Якби людина не була громадянином Імперії, це було б важко зрозуміти. Кілька десятиліть тому народ імперії називав його «нашим прем'єр-міністром». Це був ексклюзивний титул, яким не міг користуватися ніхто, крім Старого Нідевана, навіть найвідоміших прем'єр-міністрів імперії.

Він одноосібно створив найбільш концентровану і процвітаючу епоху Імперії. Якщо хтось сказав, що він заслужений служитель, то він це заслужив. Якщо хтось сказав, що він впливовий міністр, він міг би прийняти це спокійно.

,

В епоху, коли середнє політичне життя імператорського вельможі становило менше десяти років, а якщо бути точним, то восьми років, прем'єр-міністр Нідеван перебував на цій посаді п'ятдесят три роки. Навіть до самої смерті колишнього імператора він залишався близьким другом останнього.

Якщо в цьому світі було диво, то це вже було диво.

.

Його влада поширювалася на всі куточки Імперії, але врешті-решт він завершив передачу влади, не застосовуючи жодної зброї. Він благополучно зійшов з вівтаря і передав процвітаючу Імперію Срібній Королеві та її наступнику. Він навіть міг насолоджуватися рештою свого життя.

.

Якби історія рухалася в тому напрямку, який знав Брендел, і не перетворилася на такий безлад, Брендел вважав би, що історія рухається в правильному напрямку.

?

Чи буде така людина гарячим і імпульсивним дворянином?

.

Очевидно, що ні.

Тоді варто було обговорити підґрунтя його слів. Навіть вельможі, які прийняли рішення раніше, здавалося, були трохи вражені.

.

Тільки Сідні насупилася, коли побачила цю сцену. Не те, щоб свята палацу Лева не хмурилася, але насправді вона рідко показувала будь-який вираз обличчя, тому цей тонкий вираз обличчя був трохи рідкісним.

Брандо не знав про це, але Сідні знав, що це вже другий раз, коли старий прем'єр-міністр просить побачитися з Її Величністю Королевою.

?

Невже він думав, що зможе переконати свавільного і самовпевненого верховного представника Імперії?

.

Очевидно, що це було хибне твердження.

.

Старий прем'єр-міністр точно не був таким наївним. Якщо він звернувся з таким проханням один раз, можна сказати, що він не бачив ситуацію чітко, але якщо він робив одну і ту ж помилку знову і знову, то він не був нідеванцем.

Сідні не могла не уважно спостерігати за виразом обличчя старого, але, на жаль, не змогла знайти жодних підказок. Старий Нідеван, схоже, не хотів говорити про це докладно. Він сказав лише одне речення, а решта не наважилися запитати.

.

З іншого боку, маленький Нідеван начебто хотів щось сказати, але його придушили суворі очі батька.

Брандо випадково помітив цю деталь, але нічого не сказав.

Трохи подумавши, він не наважився відповісти на жодне зі слів прем'єр-міністра. Він лише відповів: Дуже дякую, але незважаючи ні на що, ми спочатку почекаємо півгодини.

.

Півгодини – це було недовго.

Але в певні моменти він все одно був достатньо довгим, щоб зробити людину неспокійною.

1085

Розділ 1085

Час минав повільно, коли вельможі заспокоювалися. Вероніка взяла карту з Сіднея і позначила кілька ділянок камінням і гілками.

Груднева площа та прилеглі території заповнені бунтівними людьми. Кожна вулиця від Південних воріт до Східних воріт повністю перекрита ними. На південь від Імператриці ми помітили кількох охоронців, які протистояли натовпу, що наступав, коли ми проходили повз. Одним словом, ці місця не придатні для проходження.

.

— пояснила вона, показуючи жестом.

, -

Увійшовши у внутрішнє місто, його охороняють імператорські гвардійці. Навіть якщо виникнуть проблеми з патрулюючою кавалерією і міською вартою, ці війська під безпосереднім командуванням Імператорської сім'ї все одно будуть вірні своїм обов'язкам. Тут також дислокуються кілька Лицарів Полум'яного Роду і кілька ченців Святого Собору. Навіть якщо туди проникнуть високопоставлені сили, це не зможе за короткий час зменшити їхню бойову міць.

?

Вона повернулася до Брандо і запитала, наскільки ти впевнений у собі?

.

Брандо похитав головою і правду сказав: Навіть десяти відсотків.

Нічний вітер дув по пагорбах і лісі, шелестіючи по кутах карти. Каміння і гілки, які тиснули на неї, падали на землю. Всі присутні відчули глибокий холод ночі.

.

Вероніка не звернула особливої уваги на карту, оскільки вона все одно була безглуздою. Вона подивилася на юнака Еруена з байдужим виразом обличчя, ніби відповідь на запитання має бути такою.

Жінка-командир сказала: Тоді принаймні треба уникати бунтівників. Вони можуть бути вам корисні.

Боюся, що це буде важко, сказав у цей час барон Хо Мец. Він був старшим сином герцога Квітів і Листя, братом Фаени. Це був молодий чоловік з правильними рисами обличчя, густими бровами і великими очима, і мав праведну ауру солдата Нинішній бунт далекий від рекордів двадцятитрирічної давнини, не кажучи вже про рік змін. Боюся, що буде складно вплинути на середмістя.

.

Всі присутні замовкли. Очевидно, вони не бачили можливості, яку приніс бунт. Однак Брандо вважав, що не все так просто. Якби за бунтівниками стояв , все було б добре, але Пастухи рідко поверталися з порожніми руками. Після того, як вони почали діяти, вони, мабуть, щось задумали.

,

Однак свої думки він не озвучив вголос. Він знав, що в цю епоху дворянам важко розрізняти фракції сектантів. Навіть така обізнана людина, як Вероніка, часто плутає пастухів дерев з «Всі за одного».

Він міг помітити різницю, але не міг пояснити, чому так багато знав про сектантів. Це була табуйована тема, тому він вирішив не говорити про неї.

.

Єдиним, хто був таким же спокійним, як Брендель, був старий прем'єр-міністр Нідеван. Людина, яка колись керувала вітрами та хмарами Імперії, знову замовкла, налякавши всіх. Він не брав участі в обговоренні і лише мовчки спостерігав збоку. Однак він був сповнений енергії, наче не боявся холодної ночі. Його примружені очі завжди іскрилися енергією.

Поруч зі Старим Нідеваном Джуніор Нідеван якусь мить вагався, перш ніж заговорити: Її Величність давно знає, що за заворушеннями стоять сектанти. Вона не питала про це, але боюся, що вона хоче їх вбити, щоб утвердити свою владу.

,

Хоча його називали Маленьким Нідеваном, нинішньому прем'єр-міністру імперії насправді було за шістдесят. Згідно з тривалістю життя Залізного Народу Ваунте, він був уже середнього віку. Хоча королева не призначила його, він остаточно пішов з політичної посади в останній момент. Можна сказати, що його розуміння та спекуляції політичних намірів королеви є найавторитетнішими серед присутніх людей.

.

Політична ситуація в Банклі нестабільна. Вбивати людей – це справді найкращий спосіб. Вероніка кивнула.

.

Тільки Брандо насупився. Як людина з цивілізованого світу, він все одно не міг прийняти тему вбивства мирних жителів, хоча розумів, що така тема для дворян ніщо.

.

У природі соціальні тварини часто виснажували свою чисельність, щоб досягти рівноваги з природою. Те ж саме стосувалося і людей, чи то під час війни, чи то через внутрішні чвари, особливо в епоху, коли експансія була важкою.

.

Коренем заворушень у ядрі імперії стало перерізання лінії постачання. Тим більше, що війна між Мецом і півднем Вічнозеленого коридору не збиралася закінчуватися найближчим часом. У цьому випадку вони могли б лише зменшити кількість людей, які споживають їжу.

Лорд Нідеван, як ви думаєте?

.

Вероніка перевела погляд на старого прем'єр-міністра.

.

Старий Нідеван зітхнув. У перші роки Її Величність теж не була такою.

,

Брандо був приголомшений. Він не очікував, що колишній канцлер імперії скаже таке. Інші були схожі, але слова старого канцлера викликали спогади старших вельмож, таких як великий герцог Мехотофен.

.

Дійсно. Той кивнув. Справді, несподівано, що Його Величність стане тим, ким він є сьогодні.

Якою була Її Величність у минулому? — раптом спитав Брандо.

Не те щоб йому було цікаво, але він зрозумів, що раптове переривання теми старим Нідеваном може на щось натякати.

Командир Вероніка, ви повинні пам'ятати.

Вероніка на мить остовпіла, потім злегка кивнула. Раніше Її Величність була відома як найдобріша принцеса в Імперії, але це було під час її перебування на посаді принцеси.

Я це чітко пам'ятаю. Великий князь Мехотофенський посміхнувся. У той час ми вчилися благородному етикету в Королівській академії грифонів. Її Величність часто говорила з нами, молодими людьми, про майбутнє та ідеали. Її найбільше турбував статус Імперії, але в той час вона вважала, що народ Круса не повинен покладатися на війну, а також може покладатися на торгівлю та розвиток, щоб захопити процвітання та владу

Так, я тоді був затятим противником. Вероніка не могла стриматися від сміху, ніби згадувала молодість минулого. Я був приблизно того ж віку, що й Її Величність, і щоразу мене до смерті дратувала її наївність. Але Її Величність тоді справді дуже відрізнялася від Її Величності зараз. Вона була особливо стурбована торгівлею, сподіваючись досягти другого періоду розквіту цивілізації за рахунок розширення Темного лісу та торговельних зв'язків всередині цивілізації.

.

Почувши це, Брандо не міг не торкнутися носа, дивуючись, чому ця стратегія звучить так знайомо.

,

Чесно кажучи, тон жінки-генерала не міг не стати похмурим. Я насправді згоден з нинішньою Її Величністю, але її спосіб поділу імперії я не можу терпіти. Вона також пішла проти правил гри вельмож, напавши на князів.

У цей час Брандо раптом зрозумів, що занадто мало знає про королеву Імперії. В інший період історії вона була лише перехідною фігурою. У період, коли вона правила Імперією, вона існувала як міст між двома великими імператорами.

.

Всі знали, що Срібна королева - це Констанція, яка сидить на найвищому троні. Це був наймирніший період імперії, і світ був у мирі. Єдине, про що варто згадати, це про Третю Священну війну, але шкода, що цій Священній війні судилося стати виноскою для наступної війни більшого масштабу, і це був досвід іншого легендарного імператора.

.

Що стосується часів королеви як принцеси, та ще й історії її підліткових років, то про це мало хто знав.

.

Таким же був і Брандо. Він виявив, що його розуміння того, як королева була принцесою, обмежувалося кількома словами Тумана.

?

Чому вона так змінилася до і після?

?

Брандо раптом згадав про розмову в той час і не міг стриматися, щоб не пробурмотіти сам до себе: Тоді в цій печатці, крім Хвороби Кристалізації, що вона побачила?

.

Старий Нідеван раптом підвів голову, проникливо подивився на Брандо, а потім похитав головою.

Ніхто не знає, але у мене є деякі припущення.

.

Здавалося, що вони розмовляють загадками. Інші були збентежені, але тільки Брандо міг зрозуміти, що це питання повернулося на круги своя.

,

Це було питання, про яке навіть Туман говорив невиразно, але старий, що стояв перед ним, відповів йому

—

У мене є деякі здогадки —

Він на мить остовпів і відразу ж витріщився на колишнього прем'єр-міністра імперії.

Старий якусь мить мовчав, а потім сказав: Я чув чутку. Хтось одного разу бачив, як Її Високість повернула звідти дівчинку.

?

Що?

.

З кришталю.

.

Брандо відразу зрозумів, що ключем до проблеми є дівчинка.

Старий прем'єр-міністр замовк і озирнувся. Герцог Мехотофен і Нідеван відразу зрозуміли і знайшли привід, щоб піти. Тільки барон Хо Мец був трохи збентежений, але незабаром його відтягла сестра.

.

Вагіна з деяким занепокоєнням подивилася на Брандо перед тим, як піти.

Вероніка теж збиралася йти, але старий прем'єр-міністр зупинив її.

,

Залишайся, командире легіону. Ви також причетні до цієї справи, – сказав він. Раніше я колись сумнівався в цьому твердженні і підозрював, що хтось навмисно розпускає чутки. Однак, спостерігаючи за діями Її Величності протягом останніх кількох десятиліть, я нарешті зрозумів.

Брандо і Вероніка не перебивали. Вони знали, що головне – це те, що збирався сказати старий прем'єр-міністр.

Як і очікувалося, старий прем'єр повільно відповів.

.

Підозрюю, що дівчинка – новонароджена.

?

Що таке новонароджений? — спантеличено запитала Вероніка.

. -

Брендел придушив бурю в серці і згадав літературу, яку читав у минулому. Він пояснив жінці-командувачу армією: «Існує багато теорій про новонароджений вид, але бузький народ вважає, що найімовірнішим є чистокровний Божественний народ

?

Божественної?

Не божественний, а чистокровний. Міірни також є нащадками божественного з тонкими кровними лініями. Темний Дракон Одін теж божественний, але єдиним чистокровним богом попереднього покоління є Лазуровий Лицар.

.

Старий прем'єр-міністр повільно кивнув. Пане граф, ваше розуміння більш детальне, ніж моє. Тому Лазуровий лицар у Блідому епосі також є новонародженим видом.

?

Чому на останньому полі бою має бути новонароджена дівчинка?

Я не знаю. Можливо, вона є нащадком Одіна і Королеви Відьом.

?

Це неможливо. Брандо похитав головою: Родовід божественного тонкий з кожним поколінням. Нащадком Одіна і Королеви Відьом може бути тільки Міірна. Він зупинився і запитав: Лорд Нідеван, чому ви так думаєте?

Старий прем'єр-міністр мовчав, ніби вагався, але врешті-решт зважився і сказав: «Мало хто знає, що Її Королівська Високість дала обітницю цнотливості після закінчення священної війни». Звичайно, це секрет. Обітницю дав Валла.

,

Пізніше Її Королівська Високість вийшла заміж за герцога Ольсена. Через сім років герцог був убитий сектантами по дорозі в район Меца. За цей час Її Королівська Високість народила сімох принців і трьох принцес. Я думала, що це все в минулому, але потім раптом зрозуміла ключовий момент. Після сумнівів я таємно підтвердив Валлі, що Її Королівська Високість ніколи не порушувала своєї обітниці.

!?

Що!?

— не могли не вигукнути Брандо й Вероніка. Вони ніколи не чули нічого химернішого, ніж це.

?

А як же принци і принцеси?

. -

Старий прем'єр-міністр кивнув: Відтоді у мене почалися сумніви. З одного боку, я оголосив, що збираюся жити усамітнено і більше не буду втручатися у внутрішні справи Імперії. З іншого боку, я таємно досліджував і нарешті знайшов деякі підказки. Я дізнався, що Її Королівська Високість таємно підтримувала деяких відомих алхіміків протягом останніх десяти років. Її винищення сектантів у Східному Меці та ув'язнення Майяд насправді було за Кров Божу в руках Пастухів Дерев.

Ви маєте на увазі

,

Підозрюю, що Її Королівська Високість намагається відтворити новонародженого. Ці принци і принцеси – її шедеври. Звісно, вона стверджує, що ці діти – її власні. Її шлюб з герцогом Олсеном також є хорошим прикриттям. Але насправді в Імперії є люди, які довгий час були підозрілими. Адже Її Королівська Високість не схожа на жінку з фертильністю.

.

Зачекай хвилинку. Брандо раптом відчув, що трохи виповз. Він не міг не думати, що наступний імператор народу Круз насправді був кіборгом. Але він відразу зрозумів, що старший принц Імперії був винятком, адже він був сином старшого брата Констанції. Вона відібрала трон у свого старшого брата, тому врешті-решт поверне трон до родоводу старшого брата. Це також була одна з обіцянок, які Срібна Королева дала дракону та попередньому імператору Імперії.

.

Ніщо. Він махнув рукою, показуючи, що занадто замислюється.

.

Вони дивно подивилися на нього, але не питали.

?

Але Брандо подумав про інше питання: оскільки Її Королівська Високість намагається відтворити новонародженого, то який її намір? Куди подівся новонароджений, якого вона привезла з останнього поля бою?

.

Він поставив це питання, але старий прем'єр-міністр несподівано похитав головою, я не знаю. Не будемо говорити про те, як чистокровне божественне можна відтворити силою смертних. Я також не знаю, чому Її Королівська Високість така вперта. Але новонароджена в тому році не потрапила їй в руки.

?

Що?

,

Мені довелося розслідувати цю справу. Існування дитини навмисно приховували. Про її існування знали лише одиниці. І серед трьох залучених сторін я знайшов пана Паміда Андотеля. На жаль, я запізнився. На той час, коли я знайшов його, цей джентльмен вже був покликаний Господом і пішов попереду мене. Я витратив велику суму грошей, щоб купити всі його банкноти у його вдови. Зі слів і фраз у них я дізнався правду про це.

é.

Я можу бути впевнений, пане граф, що саме ваш дід допоміг Її Королівській Високості в той час приховати цю справу. А дівчинку врешті-решт забрала жінка на ім'я Глорія. Ця жінка була не з Імперії. Спочатку я обрала хибний шлях. Я думала, що вона близька з твоїм дідусем, тому витратила на це багато часу, але безрезультатно. Пізніше я змінив свою думку і досліджував людей, які оточували твого дідуся. Тільки тоді я дізнався, що ця жінка була нареченою твого батька. А в королівській генеалогії королівства Еруїн випадково з'явилася принцеса з таким ім'ям.

1086

Розділ 1086

.

Принцеса Глорія.

.

Брандо запам'ятав це ім'я. Якось Сіель сказав йому, що ця жінка — тітка Грифіни. Принцеса Грифіна також розповіла йому, що колись у неї була така тітка, яка була нареченою її батька.

Він також згадав, що оригінальними словами Сіель а про цю принцесу були: «Вона може не зустрітися з тобою».

Іншими словами, ця принцеса може бути ще жива.

?

Ця принцеса ще жива?

.

Вона все ще жива, впевнено відповів старий прем'єр-міністр, Хтось бачив її кілька років тому біля Бреггса.

Біля Бреггса. Голос Брандо трохи затремтів. Де вона зараз?

,

Цього разу старий прем'єр-міністр похитав головою. Ніхто не знає.

?

Ніхто не знає?

Ніхто, якщо твій батько не хоче говорити.

.

Брандо на мить замислився і похитав головою. Навіть якби він зміг переконати батька зараз, зв'язатися з іншою стороною було неможливо.

Він глибоко вдихнув, а потім ще один, заспокоївшись. Після довгого мовчання він запитав, лорде Нідеване, яке відношення має те, що ви сказали, до нашої нинішньої ситуації?

,

Я думаю, що саме в цьому і полягає суть проблеми, тому я повинен зустрітися з Його Величністю. Підозрюю, що за цим хтось стояв і всіх обдурив.

?

Що ти маєш на увазі?

!

Із записів пана Паміда видно, що те, що сталося того дня, не узгоджується з тим, що люди дізналися пізніше. У першу ніч інциденту між Її Високістю та вашим дідусем не було конфлікту. Насправді було троє людей, які пішли в центр туману і увійшли в центр храму — Її Високість, ваш дідусь і ще одна людина невідома. Але згодом, перед Бугами, заява Її Високості була зовсім іншою. Ваш дідусь був виключений з інциденту, і таємнича третя особа також була прихована. І, наскільки мені відомо, саме ця людина дійсно віддала наказ Її Високості прийняти рішення.

.

Брендел був приголомшений, коли почув це. Чому? — спитав він.

.

Для того, щоб приховати правду, але я підозрюю, що це не є початковим наміром Вашої Високості, тому що це зовсім не піде на користь Імперії. — вів далі старий канцлер.— І це відповідь на питання, яке пан Пальмед шукав усе своє життя. Так само, як і пан Пальмед, я не можу знайти жодної точки інтересу в цьому питанні. Дії кожного здаються абсурдними і необґрунтованими, ніби хтось маніпулює всім за лаштунками.

У цей момент він зупинився і повільно сказав: «Але останнім часом я раптом зрозумів деякі речі. Тепер я думаю, що у мене може бути ідея, що робити.

.

Нідеван, ви маєте на увазі, що можете переконати Її Величність? Вероніка насупилася і обережно запитала.

Якщо я можу підтвердити, що все на наших очах суперечить тому, що має на увазі Її Величність, відповів старий прем'єр-міністр.

Чи не тому ви наполягли на тому, щоб поїхати з нами? — спитав Брандо.

.

Прем'єр-міністр кивнув.

Тоді чи можемо ми почути ваш висновок? — перепитала Вероніка насторожено.

.

Старий прем'єр-міністр кивнув головою і відповів: Я розслідую справу Її Величності протягом останніх кількох років, і я виявив, що вона намагалася знайти спосіб знайти маленьку дівчинку. Це означає, що всі без винятку її зусилля протягом багатьох років зазнали невдачі, а остання невдача призвела до смерті Його Королівської Високості Четвертого принца. Після цього Її Величність припинила всі дії, і алхіміки, з якими я спілкувався, також зникали один за одним.

Що вона намагається зробити? — запитала Вероніка.

,

Я не знаю, але вона, мабуть, щось задумала. Але підозрюю, що справа за цим не така проста. На перший погляд здається, що Чорні дракони намагаються відродити славу епохи Одіна, і вони намагаються заманити Її Величність зробити це за лаштунки. Три дракони беруть безпосередню участь, і, здається, все має сенс. Але через те, що Її Величність і ваш дідусь приховали ключову інформацію, Буги і дракони вірять в цю односторонню історію.

?

Це дівчинка?

.

Старий прем'єр-міністр кивнув.

?

Я довго думав над цим питанням: що спонукало Одіна запечатати новонародженого під Святим Храмом? Важливість народження новонародженого для Міірн очевидна. Я побував у багатьох місцях, покладався на багато зв'язків і прочитав багато документів у руках чарівників і Святого Храму, але у величезній літературі Міірн немає ні найменшої згадки про народження цього новонародженого. Всі докази вказують на важку таємницю, пов'язану з цією дівчинкою.

,

У злегка примружених очах старого прем'єр-міністра відбивалося глибоке світло, немов він на власні очі бачив кінець епохи Святого Вогняного Собору, і він особисто поклав на голову Великого Великого лавр, повний слави.

?

Старий прем'єр-міністр глузував і допитувався: «Дивно, що людина, яка стоїть за всім цим, заплющує на це очі». У нього більше інформації, ніж у нас, і, як переслідувач Чорного Дракона, як він міг заплющити очі на очевидний сигнал Одіна?

?

А як же Її Величність Королева? — спитала Вероніка.— Невже вона теж заплющує очі на ці підозрілі моменти?

,

Для Срібної Королеви цих підозрілих моментів не існує, нарешті сказав Брандо, лорд Нідеван витратив десятиліття на розслідування цього питання, а розслідування лорда Нідевана засноване на більш детальному розслідуванні лицаря Памели і навіть на інформації та нотатках першої лінії. Це непросте завдання, і якби не підозра заздалегідь, Срібна Королева не провела б такого детального розслідування. Більше того, якби вона працювала з цією загадковою людиною, кожен її крок був би під наглядом іншої сторони, і у неї не було б часу займатися іншими речами.

.

Я розумію, тому для Срібної Королеви все, що вона побачила, ймовірно, брехня, ретельно виткана іншою стороною. Якщо вона продовжить йти цим шляхом, то не отримає бажаного.

Ваше припущення правильне, Ваше Високопреосвященство, і я боюся, що воно не обмежується лише Її Величністю Королевою. Інша сторона грала по колу з трьома імперіями, Бугами та расою драконів, і їхня мета не така проста, як повалення країни. У цій дівчинці, мабуть, є велика таємниця, і я не раз підозрював, що головною метою іншої сторони є ця дівчинка, але я не впевнений, чому Її Величність відіслала її в той час і чому вона приховувала існування цієї маленької дівчинки.

Старий прем'єр-міністр зітхнув: Це питання турбує мене донедавна, і часу залишилося не так вже й багато. Боюся, що тільки Її Величність Королева може відповісти на це моє запитання.

Тобто, пане Нідеване, у вас немає достатніх доказів? — спитав Брандо.

Ця подорож є вузькою втечею, і ніхто не має повної впевненості.

,

Старий прем'єр-міністр, який колись був на піку могутності імперії, відповів на це питання байдуже.

.

Брендел нічого не сказав. Він робив те ж саме для своєї обіцянки, і старий робив те ж саме для Імперії, яку він побудував. У них обох були причини рухатися вперед, навіть якщо заради цього їм довелося пожертвувати своїм життям.

Він подивився на старого прем'єр-міністра, який вже був дещо сутулий, але в його очах, здавалося, бачив дух і благодать, які колись панували над десятками мільйонів людей.

Деякі люди були народжені для того, щоб творити великі справи, і їхнє існування було приміткою до билин, а їхні трупи ставали пам'ятниками, подобалося це їхнім ворогам чи ні.

Вони втрьох мовчали, але кожен з них уже мав на увазі план.

?

Брандо був першим, хто порушив мовчанку через мить, і запитав: «Цікаво, як лорд Нідеван здогадується про «іншу сторону»?

.

Старий прем'єр-міністр, схоже, здогадався, що Брендел поставить таке запитання, і сказав: «Я досліджував сектантів протягом останніх кількох років і з'ясував, що, всупереч загальноприйнятій думці багатьох вельмож, сектанти насправді поділяються на багато менших категорій. Перш за все, Всі за одного і Пастухи Дерев не є підлеглими Всіх За Одного, а Учні Чорного Полум'я ближче до Пастухів Дерев. Пастухи дерев мають дванадцять патріархів. Крім Андеші і Майяда, які ув'язнені в імператорській столиці, є також дванадцять патріархів, включаючи , Посланця Скорботи, Повелителя Заплямованої Крові, і Тіамаса, Провісника Смерті. Ці дванадцять відомі як Дванадцять Патріархів Гідри, що також є джерелом Дванадцяти Патріархів. Однак у Морського чудовиська дванадцять голів, але тільки одне тіло. Тіло цього гігантського монстра називають Кільцем Попелу. З тих пір, як В'янучі друїди відокремилися від Кільця Світу, ця організація контролюється групою полеглих Золотих Людей.

Я доводив справу до кінця, і нарешті знайшов деяку інформацію про її попереднього керівника. Це Кістяний Дракон, який досі живе неподалік від Осопала. Цей Кістяний Дракон мав довгу історію, коли був живий. Він був підлеглим Злого Дракона Фузії, а на перший погляд був членом Чорних Драконів. Він часто підбурював драконів повернутися до слави епохи Одіна, але пізніше з'ясувалося, що він пов'язаний з Пастухами дерев і загинув від рук власного народу. З тих пір дракони насторожено ставляться до Чорних Драконів. Шкода, що дракони недооцінили цього хлопця. У мене є докази того, що він не був пов'язаний з Пастухами Дерев, а був фактичним лідером Пастухів Дерев в ту епоху. Після цього він не зник повністю, а втік у Мадару, перетворившись на нежить

.

З трьох Чорних Драконів, які проникли в Імперію шістдесят років тому, принаймні один з них був учнем цього Кістяного Дракона. Вона є лідером Пастухів Дерев цього покоління, лідером Дванадцяти Патріархів, Злим Драконом Лордом Клариссою.

У серці Бренделя відразу ж з'явилася чітка відповідь. Королева драконів Гвендолін. Тепер, коли він нанизав цю загублену намистину, все стало ясніше, ніж будь-коли.

?

Чому раптом з'явилися Андеша і Майяд? Чому ситуація в Рушті така дивна? Якби Королева Драконів Гвендолін також була членом Пастухів Дерев, то все мало б сенс.

Якби шістдесят років тому, коли вона ще була принцесою Імперії, поруч із Срібною Королевою був такий член Пастухів Дерев, як Гвендолін, то вона могла б використати привід відродження слави епохи Темного Дракона Одіна, щоб загрожувати надіям королеви на Імперію. Укупі з деякою брехнею все, що сталося сьогодні, можна пояснити розумно.

.

Але проблема все одно була.

Але як ви можете бути впевнені, що це не є наміром королеви? — спитав Брандо.

У цьому світі не існувало такої речі, як ідеальна брехня. Хоча Срібна Королева могла не мати доказів, були часи, коли сумніви не вимагали доказів. Якби у неї не було волі, як вона могла зайти так далеко на цьому шляху?

,

Зрештою, сьогоднішня королева вже не була доброю принцесою минулого.

, —

Якщо я це зроблю, відповів старий прем'єр-міністр, і якщо я помру в цій країні, то принаймні матиму привід пояснити Грантоду:

.

Я не хочу вмирати.

Ви можете відмовитися від нього. Старий усміхнувся Брандо дражливим поглядом в очах.

.

Принаймні я не буду покладати надії на когось іншого.

.

Старий канцлер ледь помітно посміхнувся.

Вероніка все ще мовчала, мабуть, перетравлюючи цю інформацію. Коли Брандо вперше почув правду від Тулмана, його реакція була не набагато кращою, ніж у старого канцлера.

Він дістав кишеньковий годинник і подивився на час. Залишалося всього десять хвилин. Була вже пізня ніч, а в лісі було так тихо, що було чути тільки шум вітру. Навіть сови покинули навіс, а над пагорбом висів лише повний місяць.

Ко Хуа під'їхав до нього на своєму білому вовку і сказав: «У лісі хтось є».

Не встиг Брандо спитати, як вельможі вже зчинили галас.

?

Хто там?

.

— крикнув хтось здалеку.

.

Брандо не міг не витерти піт з чола. Якби хтось влаштував на нього засідку, йому відповіли б кількома стрілами. У грі гравці часто робили такі дурниці, але через кілька разів вони засвоювали урок.

На щастя, у новачків не було злих намірів. Невдовзі з лісу долинув знайомий голос: «Не нападайте, вони на одному боці».

.

Обличчя Брандо розслабилося, коли він почув голос.

.

Це був голос Сіель а.

!

Ширі кілька людей вийшли з кущів. Молодий слуга-чарівник ішов спереду, а його тіло було вкрите димом і вогнем. Коли він бився з Лицарем Полум'я на віллі Колдью, його не оточили чарівники. Це могло означати лише те, що вони зіткнулися з битвою на своєму шляху сюди.

.

За Сіель ом пішли Мефістофель і Андріке. Обоє були в крові, що було ще більш показовим. Але, дивлячись на їхній стан, кров начебто була від ворога.

Чому ви приїхали так пізно? — насупившись, спитав Брандо.

— ?

По дорозі трапилася невелика неприємність. Господи, я не міг зв'язатися з Тобою. Як справи, міс Скарлетт — Сіель озирнувся і не знайшов жодного сліду дівчини-горця. Він швидко перестав говорити, Щось трапилося?

.

Її перенесли завчасно.

?

— відповів Брандо. Він подивився на Сіель а і братів і сестер-вампірів позаду нього: «Хлопці, з вами все гаразд?»

.

Я вбив дуже багато людей. — холодно відповів Андріке. Ця стандартна відповідь Андріка раптом налякала вельмож, які хотіли зблизитися з прекрасною дамою.

Чому всі жінки під цим хлопцем такі? Вельможі Круза відчули біль у серці.

.

Але принаймні вони могли знайти втіху. По крайней мере, маленька ельфійська принцеса все ще була ніжною і елегантною. У неї була стандартна поведінка знатної дами.

Брандо було байдуже, що думають ці люди. Він вже звик до саркастичної манери говорити леді-вампіра. Він лише запитав: «Що трапилося?»

.

У місті безлад, Сіель знизав плечима, Ми сильно посварилися з сектантами. Ох і привезли ми хлопця. Якщо ми захочемо повернутися до міста, можливо, він нам допоможе.

Треба було визнати, що з усіх присутніх цей молодий вправний слуга найкраще розумів темперамент свого пана.

.

Якби він не врятував Скарлетт.

.

Тоді він обов'язково вб'є десять разів за і десять разів позаду.

1087

Розділ 1087

Хто це? — спитав Брандо.

,

Чоловік з Круза. Він сказав, що шукає нас. Коли ми познайомилися з цим хлопцем, на нього полювали. Ми врятували його від культу. Коли Чарльз говорив, він махнув рукою за спиною. Зашелестіли кущі, і зсередини вийшов молодий чоловік у подертому одязі. Обличчя юнака було бліде, і він виглядав так, ніби все ще був у шоці. Його сірувато-блакитні очі були сповнені пильності. Нарешті його погляд зупинився на Брандо.

Брандо відчув, що юнак з першого погляду виглядає знайомим. Потім він згадав, що бачив юнака раніше. Це було неподалік від корчми «Кіт і Борода». Судячи з того, наскільки він був близький з молодою офіціанткою, вони, мабуть, коханці.

Він згадав, що вони вдвох вийшли на вулицю, але тепер повернувся тільки юнак. Мабуть, щось сталося.

Однак у місті зараз панував хаос, тому не дивно, що щось станеться. На щастя, дівчина на ім'я Сеті була доброю і легкою на підйом дівчинкою. Чжан Хен насупився. Підсвідомо він сподівався, що з нею нічого не станеться. Якби з нею щось сталося в цей час, навіть він не зміг би їй допомогти.

Він на мить замислився і запитав: Що трапилося? Щось сталося?

.

Хоча молодий чоловік на ім'я Алькра був пригнічений, його розум все ще був ясним. Він сказав: Пане мій, будь ласка, допоможи нам. Учні Таємного Товариства хочуть використовувати Сеті, щоб розправитися з вами.

Брандо одразу насторожився. Що ти маєш на увазі? Що відбувається?

.

Потім Алькра повторив розмову, яку він чув між учнями Таємного Товариства, на своїй рідній мові. Брандо зрозумів, що мовні навички юнака були чудовими. Всього кількома реченнями він зміг описати весь інцидент. Брандо був розлючений. Він не хотів провокувати Таємне товариство, але й не очікував, що вони постукають у його двері.

Деякий час він хвилювався, але потім згадав, що у римлянина був з собою Білий Туман. Він трохи заспокоївся. Незважаючи ні на що, дівчина була звичайною людиною, а Білий Туман був підрядним духом Відьми-Імператриці. Шанс отруїтися Білим туманом був занадто малий. Пастухи дерев явно про це не думали.

.

Тільки тоді він відкинув свої переживання і помітив підозрілі моменти в словах юнака. Однак, перш ніж він встиг щось сказати, Чарльз, який був поруч з ним, першим озвучив свої думки.

?

Ці люди дійсно риють собі могили. Сіель насупився. На щастя, римлянка мала з собою Білий туман. Інакше наслідки були б неймовірними. Але звідки вони дізналися про стосунки між римською дамою та моїм паном?

é.

Алькра хвилювався за Сеті, але знав, що вони обоє винні в цьому інциденті. Він якусь мить вагався, перш ніж відповісти: «Вибачте, ми з Сеті сказали їм, що Конклав має багато інформаторів у Рушті, і більшість із них такі ж звичайні люди, як і ми». Ми сказали їм, що в корчмі є гості, але не знали, що ця панночка була вашою нареченою.

!

Старий Нідеван, який спостерігав збоку, раптом заговорив. Немає сумнівів, що тільки люди, які оточують Її Величність Королеву, знають вашу особистість, і єдиний, хто має мотив наказати сектантам зробити це, - це ця людина. Схоже, що наше попереднє припущення було правильним.

?

Яке припущення? Чарльз не переживав попередньої розмови, тому не міг не збентежитися, почувши це.

.

Це Королева Драконів. Медісса підійшла і відповіла. Потім вона пояснила Нідевану спекуляції прем'єр-міністра Нідевана.

?

Молодий слуга-чарівник не міг стриматися від досить здивованого виразу обличчя. Він якусь мить задумався, перш ніж сказати: Це та дівчинка з тих часів?

Що ти сказав? Брандо відразу ж подивився на Сіель а.

Ширляснув себе по лобі. Я раптом багато чого згадую. Пам'ятаєте, ви запитували мене про батька міс Амандіни в Бреггсі? Я раптом згадала, що шукаю щось схоже на них.

?

Що це?

?

Ви містер Сіель ? — запитали Брандо і Старий Нідеван одночасно, але Старий Нідеван був явно більш розгублений. Він уважно подивився на Сіель а. Чому ти ще такий молодий?

.

Ширне відповів на запитання. Натомість він продовжив. Можливо, це відповідь на якесь питання. Це як підказка, розкидана в моїй свідомості. Я часто пам'ятаю, як шукав щось у регіоні Алькала, але систематичної відповіді немає. Це як уривчастий сон після довгого сну.

?

Тоді що це таке?

Те, що я пам'ятаю, не збігається з тим, що сказав пан Тулман. Я пам'ятаю, що твій дідусь і принцеса принесли дівчинку. Ця дівчинка була загорнута в шматочок яскравого бурштину. Тієї ночі свідками цього були тільки Шиппард, Памід і я. Правильно, Шиппард – батько міс Амандіни.

?

Що сталося в той час? Голос старого Нідевана тремтів, наче головоломка, яку десятиліттями переслідували і нарешті ось-ось розгадають. У цей момент вона не мала нічого спільного ні з королевою, ні з Імперією, ні навіть з самою правдою. Ще уві сні старого турбувала сама головоломка, яка складалася з незліченних складних вузлів.

Брандо стиснув губи. Ця головоломка також довго турбувала його.

Пам'ятаю, що Її Королівська Високість на той момент була не в найкращому стані. О, це Її Королівська Високість сьогодні. Вона виглядала дуже слабкою і емоційно нестабільною. Вона уникала нас і довго таємно обговорювала з твоїм дідусем. Врешті-решт твій дідусь вивів дівчинку і попросив нас знайти надійну людину, щоб відправити її. Він також попросив нас тримати це в таємниці.

.

Її Величність на той момент була не в найкращому стані. Наскільки все було погано? Чи були явні зовнішні травми? — спитав старий Нідеван.

Ні, не було. Але вона виглядала дуже слабкою, немов страждала від важкої хвороби. Її психічний стан також був дуже нестабільним. Пам'ятаю, що вона була проти того, щоб забирати дівчинку на деякий час, і іноді тихо ридала. Вона здавалася дуже безпорадною. Звичайно, це моє особисте судження.

?

А як щодо пана Даріуса?

.

Обличчя пана Дарія виглядало дуже важким.

?

Це було до чи після?

Що до, що після?

До чи після того, як Її Величність вийшла на останнє поле бою? — голосно спитав старий Нідеван.

,

Ширдивно подивився на колишнього прем'єр-міністра імперії і відповів: Звичайно, після. Звідти винесли дівчинку.

До цього, як була Її Величність?

Дуже добре. Нічого страшного не було.

.

Старий Нідеван глибоко вдихнув і, здавалося, трохи завагався.

Інші були далеко і не розуміли, що відбувається. Вони думали, що сперечаються. Звук суперечки розлетівся далеко. Кілька бродячих собак блукали по узліссю. Побачивши натовп, вони втекли, підібгавши хвости між ніг.

Хтось побачив пожежу в напрямку Рушти. Зорі освітлювали темне нічне небо.

.

Повітря наповнювалося запахом сухості і гару.

.

Ви впевнені, що дівчинка була загорнута в бурштин? — спитав Брандо.

.

Ширкивнув.

?

Що було після цього?

. é

Ми знайшли надійну людину в альянсі. Наречена вашого батька, принцеса Глорія, яка в той час служила посланницею Еруена в союзі, доручила їй привезти дівчинку назад в Еруан на ніч.

?

Що було після цього? Ви її бачили?

.

Пізніше, коли я повернувся в Еруїн, то побачив її один раз. Це було приблизно через три роки після Священної війни, в маленькому містечку неподалік від Ранднера.

?

А як щодо дівчинки?

Ширпохитав головою, я не питав, і вона не сказала. Я лише дещо розпитав її про твого дідуся.

.

Дещо про мого дідуся.

Так. Через чотири дні після того, як ми відіслали дівчинку, прилетіли Буги та дракони. Ставлення Її Високості було дуже холодним, і те, що вона описала, повністю відрізнялося від того, що відбувалося в той час. Це означало, що дідусь повинен був взяти провину за неї на себе. Ми втрьох, хто знав інсайдерську історію, не розуміли. Ми запитали про це твого дідуся, але він не захотів сказати більше. Ви знаєте, що було після цього

.

Юний чарівник зітхнув: Наступні кілька десятиліть ми втрьох шукали відповідь на це питання. Тепер здається, що найближчим до істини повинен бути Шиппард, але він помер занадто рано.

.

Брандо глибоко подивився на нього і відповів: Можливо, ти той самий, Сіель .

.

Ширна мить помовчав, перш ніж відреагувати: Мабуть, мій пане.

.

Брандо подивився на старого прем'єр-міністра, що стояв поруч. Обличчя старого було сумішшю розгубленості і споглядання. Я начебто щось схопила, але завжди відчуваю, що між нами шар віконного паперу. Це відчуття дійсно дискомфортне. Останній не міг не похитати головою.

Якою б не була правда, ми повинні йти своїм шляхом. Можливо, зустрівши Її Високість, ми зможемо відповісти на останнє запитання в нашому серці.

.

Він глянув на палаюче місто Рушту і обережно закрив бланк у кишеньковому годиннику.

?

У цю мить Алькра, який дивився на маленького Нідевана поруч зі старим Нідеваном, раптом обережно запитав: «Ви прем'єр-міністр?

Маленький Нідеван був трохи здивований. Мало хто з оточення батька звертався б до нього саме так. Але коли побачив останнє, то одразу зрозумів. У всій імперії було не так багато людей, які могли б асоціювати його з титулом прем'єр-міністра імперії. Але в Рушті та прилеглих околицях було ще багато тих, хто міг його впізнати.

.

Він мовчки кивнув.

Алькра не могла не поглянути на інших присутніх. Багатьох з цих вельмож він не міг впізнати. Спочатку він думав, що це просто слуги Брандо, але поява маленького Нідевана, очевидно, змінила його думку.

Коли його погляд упав на старого Нідевана, він не міг не відчути себе ще складнішим. Він майже не міг у це повірити. Старий прем'єр-міністр перебував на піку своєї могутності в Імперії, але після смерті великого імператора Грантократа він також десятиліттями жив на самоті. Якби не той факт, що він був чимось схожий на Маленького Нідевана, Алькра не повірив би, що перед ним легендарна постать.

Як тільки він переконався в цьому, його погляд на Бренделя був зовсім іншим.

Господи мій. Він обережно опустив голову і заговорив шанобливо.

Брандо глянув на нього. Хоча цей молодий чоловік і вчинки дівчини могли завдати йому клопоту, він знав, що у них не було вибору. Крім того, брат Сеті загинув на полі бою при Ампере Сіл. Хоча війну розв'язав не він, він не міг звинувачувати дівчину.

.

Мабуть, це була найбільша помилка Святого Собору та Її Величності. Вони несвідомо змінили долю багатьох людей, але ніколи не відчували себе винними за це.

.

Така зарозумілість глибоко вкоренилася в серцях дворян протягом сотень років.

,

Він відповів: Не хвилюйся. Білий Туман знає, що робить. Сеті – звичайна людина. Це їй нічого не дасть.

.

Алькра не знав, хто такий Білий Туман, але такий вельможа змушував його почуватися невимушено. Він подивився на маленького Нідевана і старого прем'єр-міністра і відчув полегшення. Не кажучи вже про те, що слуга цього вельможі врятував йому життя.

.

Після хвилини мовчання він сказав: Господи, якщо ти хочеш увійти в місто, я можу знати про таємний хід, який може привести тебе у внутрішнє місто.

?

Таємний прохід?

.

Брандо був приголомшений.

Дворяни в центрі міста побудували пасаж. Священики Конклаву підкупили цих вельмож. Я випадково знаю, де знаходиться вихід одного з таємних ходів. — відповів Алькра.

?

Брандо не цікавив сам таємний хід. Він лише запитав: «Чи охороняють прохід сектанти?» Це ті, про які ви згадали?

Так, але у звичайні дні там не так багато людей. Цей таємний прохід дуже віддалений, а вхід невеликий. Це запасний прохід для священиків. Він подивився на інших присутніх і подумки розрахував. Але я думаю, що цього має бути достатньо, щоб пройти через своїх підлеглих.

?

Отже, сектанти підготували ці таємні ходи для багатьох людей?

Алькра на мить зупинився. Було очевидно, що запитання Бренделя виходило за межі його очікувань, але він був розумним молодим чоловіком і відразу зрозумів, у чому полягає проблема. Він насупився і відповів, що я не дуже впевнений, але я думаю, що це так.

.

Ви сказали, що знаєте місцезнаходження одного з таємних ходів. Чи багато їх? — перепитав Брандо.

Небагато, але їх має бути більше двох-трьох.

Очі старого Нідевана блиснули, коли він прислухався до розмови. Центральна частина міста в небезпеці.

Це наш шанс, — схвильовано сказав маленький Нідеван. Маленький Нідеван здавався досить схвильованим. Її Величність занадто зарозуміла. Можливо, королева драконів Гвендолін обдурила її. Пастухи, мабуть, підготувалися.

Проблема в тому, що ми досі не знаємо, чого вона прагне.

.

Не треба знати, — м'яко відповів Брандо, — Ми не візьмемо таємний прохід.

Чи не таємний прохід? Алькра справді не розумів, про що думає цей вельможа.

—

Обличчя Брандо було холодним, коли він холодно відповів: Перш ніж ми зустрінемося з Її Величністю, ми стягнемо наш борг —

1088

Розділ 1088

Хваліть різанину, хваліть смерть, хваліть війну, хваліть криваву землю.

.

Твоє ім'я, написане в ім'я крові, поширюється в глибинах пекла. Завивання північного вітру — твоє лезо, а хвороба і старість — твій спис. Ти непереможений, невмирущий і невмирущий. Коли ми промовляємо Твоє ім'я, Ти знову повернешся на цю землю.

!

Великий Фрідріх, ти володар усього, кінець усього!

.

Дзижчання на площі зійшлося в одне ціле, як стогони вмираючого пацієнта, що застрягли у вухах кожного. Потоки крові текли між багнюкою і тріщинами кам'яних плит, немов червоні змії, звиваючись і розповзаючись, фарбуючи землю під ногами всіх у багряний колір.

,

У небі над дахами різної висоти полум'я відбивало нічне небо червоним. Стовпи густого диму здіймалися в небо під нічним небом. Іскри пливли в гарячому повітрі, що піднімалося над усією імператорською столицею, немов річка зоряного світла.

,

Далеко від площі архієпископ підвів голову, підняв свій товстий плащ з руками, вкритими пігментними плямами, і побожно подивився на сцену. Він говорив низьким і хрипким голосом.

Тридцять років тому в Меці я мріяв про все це сьогодні. Я на власні очі бачив чорне полум'я, що виринало з-під землі, перетворюючи цю загниваючу імперію на попіл.