Бурштиновий Меч 1-6

.

Але Коен не сказав ні слова. Худорлявий юнак якийсь час мовчав, наче зважився.

Він підвівся, знову підняв картку в руці і кинув її подалі. Пане, ловіть його! Коен подивився на Брандо і закричав з усієї сили.

.

Брандо повернув голову і здивовано подивився на нього.

Ти божевільний? Мехер був приголомшений вчинком Коена.

Але на обличчі худорлявого хлопчика була задоволена посмішка. Це була посмішка, сповнена честолюбства і туги, яку неможливо було побачити на людині її статусу. На той момент він був уже не шахтарем, а господарем краю.

.

Брандо розгублено подивився на нього.

,

Коен підвівся і випрямив спину:, я навчився одній речі за часи свого навчання учнем. Я знаю, що в очах великих кадрів такі люди, як ми, незначні

.

Він похитав головою, але я думаю, що навіть такі нікчемні люди, як ми, мають шанс змінити свою долю. Можливо, я не зможу цього зробити, але принаймні зараз я знаю, що у мене є шанс змінити долю такого великого гравця, як ти.

.

Всі були приголомшені його словами. Вони не могли не думати, що цей малюк збожеволів.

Але Коен не зійшов з розуму. Замість цього він кашлянув, і за допомогою дівчини, яка стояла позаду нього, продовжив, я не знаю, що вам може принести ця карта, але якщо вона принесе вам удачу і дозволить вам вибратися звідси, то в майбутньому, у вашій легенді, мій пане, буде частина мене, чи не так?

Брандо був приголомшений. Що це була за теорія?

.

Це був перший раз, коли він знову подивився на юнака, і його серце сповнилося здивуванням. Він не знав, як оцінити спосіб мислення іншої сторони. Він був наповнений божевіллям азартного гравця, але також змушував людей відчувати слід захоплення.

.

Це було вільне і легке захоплення.

?

Однак Брандо був трохи спантеличений, чому інша сторона була настільки оптимістично налаштована щодо нього. Він не міг не запитати, ця карта дійсно дуже значуща для мене, але навіть якщо я її отримаю, я все одно не зможу змінити свою долю невдачі. Чи шкодуєте ви про те, що я сказав?

.

Брандо подивився в той бік і відверто розповів про своє нинішнє скрутне становище.

,

Почувши це, Ютта і Скарлет були приголомшені. Вони одночасно затамували подих.

.

Стривай, хлопче, ти нарешті зрозумів, що відбувається.

Однак Коен не здивувався. Юнак посміхнувся і сказав: Так, але якщо ти візьмеш цю картку, то принаймні приймеш мої добрі наміри, чи не так? Він продовжив: Більше того, ваші слова підтвердили мої думки. Що стосується результату, то мені все одно.

Коен Джока і Мехер були приголомшені. Вони наче вперше зустрілися зі своїм товаришем. Але чомусь ці юнаки в цей момент відчували почуття відчуженості і незнайомості до свого супутника. Однак вони також слабо відчували почуття переваги по відношенню до іншої сторони.

Брендел вже справив на них враження, що він непереможний, але аура Коена, здавалося, зараз на тому ж рівні, що й він.

.

Це було те, чого вони не могли собі уявити.

Брандо вислухав відповідь Коена і замовк. Він вважав, що кожен, хто має такі думки, є або божевільним, або справжнім знавцем. Однак, коли він подивився на цього молодого чоловіка на ім'я Коен, він не виглядав як божевільний і не схожий на великого пострілу.

Але зачекайте

Як вас звати? — раптом спитав Брандо.

Коен? Кванна. Моє ім'я мені дав мій наставник. — відповів юнак.

.

Лорд Кванна. Це дійсно був він! Брандо нарешті зрозумів. В історії Кванна виріс у сільській місцевості Найджела, але він не очікував, що він виросте в шахтах.

Брандо одразу подумав про гру. Кванна, мабуть, використовувала цю квест-лінію, щоб досягти піку могутності. Але що змінило його долю? Чи це були лише ? Чи це було щось інше?

В історії лорд Кванар замінив графа Ранднера і став королем Ранднера. Його шлях від простолюдина до герцога був живою легендою, і не було жодних записів про те, щоб він помер у шахтах Шаффлунда.

Чи означало це, що шанс ще є?

?

Чи, може, історія змінилася з його приходом?

!

Рука Брандо, яка тримала руків'я Халрана Геї, злегка затремтіла. Вперше він був невпевнений у завтрашньому дні. Але коли Роман почув розмову юнака з Бренделем і побачив розгубленість юнака, то зрозумів, що щось не так, навіть якщо він був безтурботною людиною.

Вона стурбовано насупилася, Брандо, що мені робити?

,

Облиш виклик, Романе. Брандо прийшов до тями і відповів. Яким би не було майбутнє, йому довелося постати перед власним вибором.

?

Здатися?

,

Але в цей момент голос перервався. Хоча голос звучав старо, він був сповнений бадьорості. Це був гучний голос гномів. Одум нарешті оговтався від шоку, побачивши Святилище, побудоване предками-гномами. Перше, що він почув, це те, що Брандо сказав їм відмовитися від виклику.

Це було нестерпно. Це було блюзнірством над гідністю гномів. Жоден гном не відступить перед викликом. Це був вчинок боягуза.

.

Крім того, він був благородним рунним карликом, нащадком Срібного Роду. Не кажучи вже про те, що це місце було залом, який ніс душі його предків. Незліченна кількість душ його предків Сіель яла над цим святилищем, спостерігаючи за всім, що відбувається внизу.

?

Як він міг відступити?

Одум відразу висловив своє невдоволення: Навіть якщо я старий, я тут не відступлю! Тим більше, що це територія Рунних гномів. Грубий нахаба!

Кодан вважав, що слово «грубий нахаба» було найбільш підходящим описом, який він коли-небудь чув у своєму житті. Він навіть відчував, що впертий старий карлик приємніший для ока.

На його думку, цей хлопець із сім'ї Тобус справді був надзвичайно грубим.

.

Одум, чому ти тут? — спитав Кодан.

?

Старий карлик тільки починав скаржитися Брандо, але той уже був мертвий у животі. Він був шокований, коли побачив Кодана. Він упізнав капітана гвардії золотого рангу, але коли побачив, що Кодан весь у пораненнях, то не міг не бути шокованим: капітане Кодан, що з тобою сталося?

?

Оскільки територія Рунних Гномів дійсно гарне місце, Кодан підняв брови і відповів роздратованим тоном До речі, як ви стали Рунним Гномом? Хіба ви не Золотий карлик?

.

Золоті гноми – це лише частина моєї батьківщини. Я справжній Рунний Карлик. Одум був незадоволений, коли почув, що хтось сумнівається в його родоводі.

?

Гаразд, я припускаю, що ви громадянин родини Сілверів. Тоді що ви тут робите?

Я Одум на мить остовпів, перш ніж зрозумів, що капітан гвардії посміхається. Звичайно, це виглядало для нього як зловісна посмішка. Старий гном зрозумів, що потрапив у пастку. Він заїкався, намагаючись придумати виправдання. Він не міг сказати, що тут є величезний скарб і що він має право успадкувати його як єдиний нащадок рунних гномів, чи не так?

.

Граф Ранднер, ймовірно, зробив би його негідним свого титулу єдиного нащадка рунних гномів або, принаймні, перетворив би його з жвавого стану на мертвий.

Але саме тоді, коли він опинився перед дилемою, він побачив Халран Гею в руці Брандо.

.

Вираз обличчя старого карлика відразу змінився.

' Він випалив, але швидко зрозумів, що щось не так, і крикнув у Крус Король Геї Чому цей меч тут?

?

Ви теж це знаєте?

.

Брандо, якого довго ігнорували, подивився на Одума і здивовано запитав: Мало хто знав про спадщину Халран Геї.

,

Незважаючи на те, що Одум стверджував, що є останнім нащадком рунних гномів, він бачив занадто багато з них, так званих останніх нащадків. Деякі з них давно забули про спадщину своєї цивілізації, і, крім своїх фізичних особливостей, вони не мали особливого відношення до сім'ї Сільвер.

Цих людей називали Залишками, і їх можна було зустріти по всьому континенту Вонде.

.

Знову ж таки, хто з численних Чорних гномів у країні Воунте не був нащадком стародавньої Золотої Раси? Але Золота і Срібна епоха давно минули. Після Темної ери нинішній Вонде вже не був таким, як описано в легендах.

Звичайно, пане. Старий гном глянув на Брандо і вперше злегка опустив голову. Він не міг не бути більш шанобливим, що викликало у Кодана почуття огиди. Він подумав, що цей старий навіть швидший за того боягуза Перкінса. Але до цього він особисто відчув на собі впертість старого карлика.

Погляд старого фехтувальника впав на меч Брандо. Здавалося, що причину він може з'ясувати лише звідти. Але, незважаючи на те, що меч був добрим, чи був він таким важливим?

.

Тоді ж це усвідомлював і Брандо.

?

Для вас це дуже важливо? Юнак жестом показав на меч у руці. Але, незважаючи на це, Брандо не мав наміру віддавати його йому. Не кажучи вже про те, що меч міг значно збільшити його силу в цьому випробуванні пізніше, хіба він не пройшов через стільки всього, щоб виконати завдання тільки для цього Халрана Геї?

Замість того, щоб сказати, що це важливо, це більше схоже на те, щоб сказати, що це пов'язано з легендою. Одум був трохи розчарований. Він прийшов за скарбом, але якщо цей меч з'являвся тут, це означало, що його скарб зник.

,

Рунні гноми мали багато скарбів, але був лише один, пов'язаний з Галранською Геєю. Старий гном подумав про легенду і не міг не поглянути ще раз на Брандо.

.

Він не був справжнім Рунним Гномом, а лише гілкою родоводу Рунного Гнома, що залишився на землі. У нього не було надзвичайного таланту справжнього Срібного Народу, і він навіть не навчився будівельним навичкам своїх предків, які, за переказами, можна було порівняти з ремісниками Буги.

.

Але він не збрехав Кодану. Він справді був спадкоємцем цієї цивілізації, принаймні так він думав. З того моменту, як він народився, в його свідомості було таємниче послання, яке, безсумнівно, передавалося по його родоводу. Саме тому Одум знав, що під копальнями Шаффлунда є скарб.

.

. Що сказати? Колесо історії знову повільно обертається? Будь ласка, підтримайте мене.

323

Розділ 323

.

Коен опустив руку, наче все обміркував.

,

Мехер і Йока подивилися на нього збоку, відчуваючи себе ніяково. Адже Коен все ще був їхнім товаришем. Для молоді ця розлука була жорстокою. Вони всі думали про це. Якби Коен не міг піти, вони б залишилися.

У гіршому – не зможуть виїхати.

Мехер похмуро подумав про себе, що Брендел також може вирішити залишитися, і він побачив дилему юнака. Він подумав, що якщо такий великий кадр, як Брандо, був тут, щоб супроводжувати його, то який сенс їм залишатися?

.

Але Коен не сказав ні слова. Худорлявий юнак якийсь час мовчав, наче зважився.

Він підвівся, знову підняв картку в руці і кинув її подалі. Пане, ловіть його! Коен подивився на Брандо і закричав з усієї сили.

.

Брандо повернув голову і здивовано подивився на нього.

Ти божевільний? Мехер був приголомшений вчинком Коена.

Але на обличчі худорлявого хлопчика була задоволена посмішка. Це була посмішка, сповнена честолюбства і туги, яку неможливо було побачити на людині її статусу. На той момент він був уже не шахтарем, а господарем краю.

.

Брандо розгублено подивився на нього.

,

Коен підвівся і випрямив спину:, я навчився одній речі за часи свого навчання учнем. Я знаю, що в очах великих кадрів такі люди, як ми, незначні

.

Він похитав головою, але я думаю, що навіть такі нікчемні люди, як ми, мають шанс змінити свою долю. Можливо, я не зможу цього зробити, але принаймні зараз я знаю, що у мене є шанс змінити долю такого великого гравця, як ти.

.

Всі були приголомшені його словами. Вони не могли не думати, що цей малюк збожеволів.

Але Коен не зійшов з розуму. Замість цього він кашлянув, і за допомогою дівчини, яка стояла позаду нього, продовжив, я не знаю, що вам може принести ця карта, але якщо вона принесе вам удачу і дозволить вам вибратися звідси, то в майбутньому, у вашій легенді, мій пане, буде частина мене, чи не так?

Брандо був приголомшений. Що це була за теорія?

.

Це був перший раз, коли він знову подивився на юнака, і його серце сповнилося здивуванням. Він не знав, як оцінити спосіб мислення іншої сторони. Він був наповнений божевіллям азартного гравця, але також змушував людей відчувати слід захоплення.

.

Це було вільне і легке захоплення.

?

Однак Брандо був трохи спантеличений, чому інша сторона була настільки оптимістично налаштована щодо нього. Він не міг не запитати, ця карта дійсно дуже значуща для мене, але навіть якщо я її отримаю, я не зможу змінити свою долю невдачі. Чи шкодуєте ви про те, що я сказав?

.

Брандо подивився в той бік і відверто розповів про своє нинішнє скрутне становище.

,

Почувши це, Ютта і Скарлет були приголомшені. Вони одночасно затамували подих.

.

Стривай, хлопче, ти нарешті зрозумів, що відбувається.

Однак Коен не здивувався. Юнак посміхнувся і сказав: Так, але якщо ти візьмеш цю картку, то принаймні приймеш мої добрі наміри, чи не так? Він продовжив: Більше того, ваші слова підтвердили мої думки. Що стосується результату, то мені все одно.

Коен Джока і Мехер були приголомшені. Вони наче вперше зустрілися зі своїм товаришем. Але чомусь ці юнаки в цей момент відчували почуття відчуженості і незнайомості до свого супутника. Однак вони також слабо відчували почуття переваги по відношенню до іншої сторони.

Брендел вже справив на них враження, що він непереможний, але аура Коена, здавалося, зараз на тому ж рівні, що й він.

.

Це було те, чого вони не могли собі уявити.

Брандо мовчав, почувши відповідь Коена. Він вважав, що кожен, хто має такі думки, є або божевільним, або справжнім знавцем. Однак, коли він подивився на цього молодого чоловіка на ім'я Коен, він не виглядав як божевільний і не схожий на великого пострілу.

Але зачекайте

Як тебе звати? — раптом спитав Брандо.

Коен? Кванна. Моє прізвище мені дав мій наставник. — відповів юнак.

.

Лорд Кванна. Це дійсно така дитина! Брандо нарешті зрозумів. В історії Кванна виріс у сільській місцевості Найджела, але він не очікував, що він виросте в шахтах.

Брандо одразу подумав про гру. Кванна, мабуть, пройшла через цю квестову лінію і крок за кроком досягла піку сили. Але що змінило його долю? Чи це були лише ? Чи це було щось інше?

В історії лорд Кванар замінив графа Ранднера і став королем Ранднера. Його шлях від простолюдина до герцога був живою легендою, і не було жодних записів про те, щоб він помер у шахтах Шаффлунда.

Чи означало це, що шанс ще є?

?

Чи, може, історія змінилася з його приходом?

!

Рука Брандо, яка тримала руків'я Халрана Геї, злегка затремтіла. Вперше він був невпевнений у завтрашньому дні. Але коли Роман почув розмову юнака з Бренделем і побачив розгубленість юнака, то зрозумів, що щось не так, навіть якщо він був безтурботною людиною.

Вона стурбовано насупила брови, Брандо, що мені робити?

,

Облиш виклик, Романе. Брандо прийшов до тями і відповів. Яким би не було майбутнє, йому довелося постати перед вибором.

?

Здатися?

,

Але в цей момент голос перервався. Хоча голос звучав старо, він був сповнений бадьорості. Це був неповторний гучний голос гномів. Одум нарешті оговтався від шоку, побачивши Святилище, побудоване предками-гномами. Перше, що він почув, це те, що Брандо сказав їм відмовитися від виклику.

Це було нестерпно. Це було блюзнірством над гідністю гномів. Жоден гном не відступить перед викликом. Це був вчинок боягуза.

Крім того, він був благородним Рунним Карликом, нащадком Срібного Роду. Не кажучи вже про те, що це місце було залом, який ніс душі його предків. Незліченна кількість душ його предків Сіель яла над цим святилищем, спостерігаючи за всім, що відбувається внизу.

?

Як він міг відступити?

!

Одум відразу висловив своє невдоволення: «Навіть якщо я старий, я тут не відступлю!» Тим більше, що це територія Рунних гномів. Ти неввічливий нахаба!

.

Кодан відчував, що слово «неввічливий нахаба» було в його серці. Він відчував, що ніколи в житті не чув про такий прикметник, і навіть відчував, що впертий старий гном трохи приємніший для ока.

З його точки зору, цей нахаба з роду Тобус дійсно був неввічливим.

.

Одум, що ти тут робиш? Але він все одно спитав першим.

Старий карлик тільки починав скаржитися Брандо, але він був уже мертвонароджений. Коли він побачив Кодана, то був шокований. Він упізнав цього капітана гвардії золотого рангу, але коли побачив поранення по всьому тілу, то не міг не бути шокованим, капітане Кодан, чому ви такі?

?

Оскільки територія Рунних Гномів дійсно гарне місце для перебування, Кодан підняв брови і відповів роздратованим тоном До речі, як ви стали Рунним Гномом? Хіба ви не Золотий карлик?

.

Золоті гноми – це лише частина моєї батьківщини. Я справжній Рунний Гном. Одум був незадоволений, коли почув, що хтось сумнівається в його родоводі.

?

Гаразд, припустимо, що ви громадянин Срібної сім'ї. Тоді що ви тут робите?

Я Одум на мить був приголомшений, перш ніж помітив посмішку на обличчі Кодана. Звичайно, це виглядало для нього як зловісна посмішка. Старий гном нарешті зрозумів, що потрапив у пастку. Він заїкався, намагаючись придумати виправдання. Він не міг сказати, що тут є величезний скарб, і, як єдиний нащадок рунних гномів, він мав право успадкувати його, чи не так?

.

Граф Ранднер, ймовірно, зробив би його негідним свого титулу єдиного нащадка рунних гномів або, принаймні, перетворив би його з жвавого стану на мертвий.

Але саме тоді, коли він опинився перед дилемою, він побачив Халран Гею в руці Брандо.

.

Вираз обличчя старого карлика відразу змінився.

' Він випалив, але швидко зрозумів, що щось не так, і крикнув у Крус Король Землі Чому цей меч тут?

?

Ви теж це знаєте?

.

Брандо, якого довгий час ігнорували, подивився на Одума і здивовано запитав: Мало хто знав про спадщину Халран Геї.

,

Незважаючи на те, що Одум стверджував, що є останнім нащадком рунних гномів, він бачив занадто багато з них, так званих останніх нащадків. Деякі з них давно забули про спадщину своєї цивілізації, і, крім своїх фізичних особливостей, вони не мали особливого відношення до сім'ї Сільвер.

Цих людей називали Залишками, і їх можна було зустріти по всьому континенту Вонде.

.

Знову ж таки, хто з численних Чорних гномів у країні Воунте не був нащадком стародавньої Золотої Раси? Але Золота і Срібна епоха давно минули. Після Темної ери нинішнє Вонде вже не було таким, як описувалося в легендах.

Звичайно, пане. Старий гном глянув на Брандо і вперше злегка опустив голову. Він не міг не бути більш шанобливим, що викликало у Кодана почуття огиди. Він подумав, що старий гном ще швидший за того боягуза Перкінса. Але до цього він особисто відчув на собі впертість старого карлика.

Погляд старого фехтувальника впав на меч Брандо. Здавалося, що причину він може з'ясувати лише звідти. Але, незважаючи на те, що меч був добрим, чи був він таким важливим?

.

Тоді ж це усвідомлював і Брандо.

?

Для вас це дуже важливо? Юнак жестом показав на меч у руці. Але, незважаючи на це, Брандо не мав наміру віддавати його йому. Не кажучи вже про те, що меч міг значно збільшити його силу в цьому випробуванні пізніше, хіба він не пройшов через стільки всього, щоб виконати завдання тільки для цього Халрана Геї?

Замість того, щоб сказати, що це важливо, це більше схоже на те, що це пов'язано з легендою. Одум був трохи розчарований. Він був тут за скарбом, але якщо цей меч з'являвся тут, це означало, що його скарб зник.

,

Рунні гноми мали багато скарбів, але був лише один, пов'язаний з Галранською Геєю. Старий гном подумав про легенду і не міг не поглянути ще раз на Брандо.

.

Він не був справжнім Рунним Гномом, а лише гілкою родоводу Рунного Гнома, що залишився на землі. У нього не було надзвичайного таланту справжнього Срібного Народу, і він навіть не навчився будівельним навичкам своїх предків, які, за переказами, можна було порівняти з ремісниками Буги.

.

Але він не збрехав Кодану. Він справді був спадкоємцем цієї цивілізації, принаймні так він думав. З того моменту, як він народився, в його свідомості було таємниче послання, яке, безсумнівно, передавалося по його родоводу. Саме тому Одум знав, що під копальнями Шаффлунда є скарб.

.

. Що сказати? Колесо історії знову повільно обертається? Настав час підтримки.

324

Розділ 324

.

І саме тому, що він знав усе це, він приїхав сюди. Можливо, справа була не тільки в скарбі. Навіть сам Одум не був упевнений, але в його крові пролунав голос, який говорив йому, що йому наснився сон.

.

Ця мрія полягала в тому, щоб повернути спадщину рунних гномів на землю Вонде.

.

Це було схоже на легенду про відродження рунних гномів.

?

Він подивився на меч у руці Брандо і завагався. Голос у його серці сказав йому, що він повинен вірити в легенду, але як він міг у це повірити? Згідно з легендою, всі рунні гноми повинні були поклонитися людині, яка тримала Галран Гею як свого короля, і піти за ним, щоб відновити Імперію Рунних гномів.

Але для цього старого карлика вклонитися чужинцеві було дуже важко для його старих кісток.

Міф? — спитав Брандо.

Одум зціпив зуби і вирішив триматися за розум і робити крок за кроком. Старий гном кашлянув і сказав: «Пробач мені, що я не можу багато сказати, але я чув вашу розмову». Хочете покинути це місце?

Що ти маєш на увазі? Увагу Брандо привернув старий карлик.

, ���

Нічого, пане мій. Старий гном вибрав титул, який йому було легше прийняти. Він думав, що якщо він раптом назве Бренделя королем, то не тільки не зможе це прийняти, але і всі інші будуть шоковані Я просто хочу сказати, що не потрібно переживати стільки неприємностей

Він на мить зупинився і показав на меч у руці Брандо Якщо ви позичите мені цей меч на деякий час, я, можливо, зможу дозволити всім легко покинути це місце.

?

Ах?

Брандо ніколи раніше не чув про таке. Вони з Метішою подивилися один на одного і побачили підозру в очах один одного. Це були не тільки вони, навіть старий фехтувальник, що стояв біля них, запитав: Одуме, що ти робиш? Скажу вам, цей нахаба набагато сильніший за мене. Якщо ви розігруєте перед ним будь-які трюки, будьте обережні, щоб не вплутатися.

Старий карлик на мить остовпів і відразу сказав, що я кажу правду, чорт забирай, Але він на мить задумався і мудро уникнув конфлікту з Коданом. Незважаючи на те, що гноми були впертими, він не був безрозсудною людиною Це Святилище було побудовано нами, рунними гномами, для зберігання меча. Оскільки у мого пана є меч, покинути це місце не повинно бути проблемою!

Чи є таке? — спитав Брандо. Він не знав, що Арена Долі має таку установку.

, ���

Звичайно, але пане мій, ви не зможете цього зробити. Ви знаєте, що Срібна спадщина фактично залишилася для нащадків цього роду. Незважаючи на те, що ви є нащадками людей Порядку, ви все одно належите до іншої раси. Ставлення старого карлика до Брандо було явно іншим: Але я інший. У моїх жилах тече кров рунних гномів. З цим мечем я, можливо, зможу відкрити цей простір

Брендель обернувся, щоб подивитися на Кодана, але старий капітан, здавалося, вагався. Незважаючи на те, що він спілкувався з Одумом раніше, єдине, що він знав про нього, це його впертість і впертість.

.

Навіть сам старий не був певен, чи знає він, що за людина Одум.

Однак юнак вже зважився. Меч був його військовою здобиччю в цьому просторі. У грі сила Законів захищала це, і він вважав, що так буде і тут. Він подумав, що навіть якщо віддасть меч старому карликові, той не зможе жартувати.

.

Більше того, від слів старого карлика завмирало серце. Слова старого карлика були небезпідставні. Раніше він ніколи не чув про такі чутки в грі. Це було пов'язано з тим, що серед гравців не було срібних або золотих кровних ліній, тому було природно, що вони не запустили таку сюжетну лінію в .

Тому Брандо лише на мить замислився, перш ніж кинути меч.

Спробуйте, сказав він.

Було б краще, якби їм не довелося тут залишатися. Думаючи про це, він не міг не глянути на Коена. Чи може це стати переломним моментом в історії?

.

Що трапилося,? Коен помітив його погляд і запитав:

Схоже, тобі дуже пощастило, сказав йому Брандо.

?

Ви настільки впевнені, що він зможе це зробити?

Юнак спостерігав, як гном узяв меч і пішов до центру арени. Він обернувся і розгублено подивився на Брандо.

Ні, Брандо похитав головою: Я вірю тільки в історію.

Історія? — недовірливо запитав Коен.

Однак Брандо не відповів йому. Замість цього він підняв руку, і порив вітру обхопив Карту Долі на землі і полетів нею на себе. Він простягнув руку, схопив картку Володар Вогняного Кігтя і сказав собі в серці

.

Отримано винагороду за системні сповіщення.

Потім він ледь помітно посміхнувся.

Пане мій? Метіша помітив вираз обличчя Брандо і був спантеличений. У глибині душі Брандо не була з тих, хто був би щасливий від такого маленького виграшу.

Брендель теж не відповів їй. Він дивився лише на центр арени.

При цьому старий гном уже обома руками підняв Халрана Гею. Голос у небі знову пролунав

Смертний, чи приймаєш ти виклик?

Звичайно! Слова Одума налякали всіх.

?

Але цього разу виклик прийшов не так, як очікувалося. Після хвилини мовчання голос у небі запитав: «Здається, я відчуваю знайому ауру від вашого тіла». Ви наш нащадок?

. ���

Так, душі моїх предків і Чуншань, старий гном відповів: Як і ви, я громадянин гір і скель, дитя металу і вогню. Тисячі років ми терпіли поневіряння в пустелі, але врешті-решт нам вдалося подолати всі труднощі, щоб приїхати сюди, просто для того, щоб наші душі могли насолодитися хвилиною спокою

Бо це наше походження, моя Батьківщина.

,

На арені якусь мить запанувала тиша, але потім заревів голос

?

Мир? Ні, час ще не настав! Голос його гуркотів, як грім, немов розлючений, змушуючи всіх хитатися з боку в бік. Наші нащадки в пустелі, вам доведеться продовжувати похід, поки не прийде час, і ваші душі не повернуться до Святого Святилища!

Настав час, душі моїх предків і Чуншань.

?

Чи так це?

У повітрі раптом пролунав голос, і весь простір загудів.

.

Старий карлик якусь мить завагався і озирнувся на Брандо. Він не вірив, але все одно виховував Халрана Гею.

! — відповів гном.

Це була дивна мова, яку Брандо не впізнав, але Метіша впізнав. Вона насупилася і пояснила своєму повелителю Мантру Порядку, вона, здається, є частиною Священного Завіту.

.

Брандо, природно, знав, що таке Священний Заповіт. Це була угода, яку всі розумні істоти підписали з Мартою, щоб боротися проти Сутінкового Дракона до Епохи Темряви. Частиною заповіту був Закон Порядку, і вважалося, що він походить з епохи, що передувала нинішній ері, яка була епохою до Богів.

.

Це також була епоха, яку Брандо назвав «безглуздим фоном».

.

Після Священного Заповіту сили справедливості підписали ще один Священний Заповіт для боротьби з Сутінковим Драконом, але ця угода була написана стародавньою мовою і значно поступалася оригіналу.

.

Священний Завіт був божественною зброєю, яка символізувала Закон Порядку.

!

Але після того, як Одум сказав ці слова, весь простір здригнувся, і всі відчули, що простір навколо них слабшає. Це означало, що старий гном не брехав їм, і його метод спрацював!

Але в цей момент Брендел раптом відчув, що галюцинує серед вібрацій космосу.

.

Він побачив, що перед ним з'явився дивний образ.

Чорний місяць, темне озеро і висока вежа, що мовчки стояла посеред нього, ніби це була метафора чогось.

Потім образ змінився на групу одягнених у чорне людей, що йдуть по безкрайній пустці.

, ���

Потім він побачив ряд чорних слів

���

ВЕЖА

.

Загублений «місяць» забрав світло.

,

Він згадав, що бачив цей ряд слів, коли втікав з фортеці Рідон, але під ним з'явився новий ряд слів

���

ХХ РІШЕННЯ

.

Світло зникло.

Слова продовжували з'являтися

���

ЗІРКА

Срібне покоління загубилося на землі, мандруючи темрявою і темрявою Шукання.

Потім всі дивні образи зникли. Брандо похитав головою, прокинувся і побачив, що Метіша стурбовано дивиться на нього. Він кивнув дівчині Срібного ельфа, показуючи, що з ним все гаразд.

Однак він трохи перевів погляд і побачив дівчину-купчину, яка повільно й обережно наближалася до нього, ніби хотіла запитати його про щось із занепокоєння, але вона не наважилася дозволити йому побачитися з нею, боячись, що він її вб'є.

.

Брандо подивився на римлянина і не втримався від сміху, і сказав Метіші: Зрештою, цього разу ми повинні по-справжньому подякувати комусь.

Хм? Метіша трохи здивувався.

Спасибі тобі, маленький Ромен, за те, що приніс нам удачу. Юнак обернувся з суворим обличчям. Його рука вже блискавично вщипнула рожеві щоки купецької дами. Хіба це не так, маленький Ромен?

Ах! Боляче, боляче, боляче, Брандо І, я більше цього не зроблю Обличчя римлянки було стиснуте, і вона примружила очі, сльози ледь не потекли з очей від болю. Вона швидко визнала свою помилку голосно Я, я, вибачте

.

Її пара маленьких брів була майже піднята. Вона хотіла відступити, але боялася болю і опинилася перед дилемою.

Брандо глянув на старого карлика, потім подивився на римлянина і запитав, чи не смієш ти знову бігати?

Ні, я не смію Очі дівчини поверталися ліворуч і праворуч, коли вона відповідала.

.

Брандо був безпорадний. Він знав, що ця дівчина не покається, але вже вирішив взяти її з собою, куди б він не пішов. Інакше ніхто не зміг би його взяти, якби це повторилося.

.

Він зітхнув і відпустив руку.

.

При цьому світло навколо них тьмяніло, немов вони увійшли в простір, де не бачать власних пальців.

Що не так? Одразу пролунав голос римлянина.

Нічого, Брандо обмацав навколишнє середовище і відповів: «Ось чому ми повернулися».

. Це сила. Дякую всім за підтримку. Чи є ще щось? Далі буде. Якщо ви хочете дізнатися більше, будь ласка, перейдіть за посиланням

325

Розділ 325

В останні дні осені та на початку зими Педарсон вже був спустошений. Дерева вже були голі, але ліс був схожий на чудовисько з іклами та кігтями по обидва боки дороги.

Здалеку долинав стукіт кінських копит. Одинадцять лицарів розступилися по білому туману і увірвалися в тихий ранок.

.

Щоб забезпечити швидкість, вершники тримали своїх скакунів у невеликому темпі, але не галопували. Звідси до Люди було близько ста миль, і вони мусили утримувати своїх коней.

За винятком вершника посередині, який ніс довгу чорну тканинну сумку, інші були у всеозброєнні. З-під довгих плащів час від часу визирали мечі й арбалети, що спалахували холодним світлом. Лицар був у стані підвищеної готовності і час від часу озирався навколо. У лісі на початку зими було холодно і похмуро, але в лісі все одно були вовки.

.

Лицар продовжував рухатися вперед і незабаром підійшов до невеликої річки. У цю пору року річка ще не замерзла, а вода виблискувала. На березі стояв холодний кам'яний міст. Але в цей час ведучий Лицар раптом підняв руку і попросив інших зупинитися.

Лицар затягнув віжки, щоб зупинити коней, і озирнувся. Ведучий Лицар відвів руку і жестами вліво і вправо, маючи на увазі, що сталася засідка. Потім він розвернув коня і витяг з пояса свій довгий меч.

.

Лицар розвернув своїх коней і відразу ж утворив круговий стрій з ескортниками в центрі. Рівномірні рухи свідчили про те, що ці лицарі були добре навчені. Навіть розвідники в армії Еруена не змогли досягти цього рівня.

.

Але коли Лицар рушив, у лісі почувся шурхіт. Відразу ж з кущів з обох боків піднялася група знатних рядових у шкіряних обладунках. Усі ці засідки були озброєні бойовими сокирами, маленькими круглими щитами або арбалетами.

Судячи з усього, засідники зрозуміли, що їх виявили і готові атакувати. Але і реакція Лицаря не забарилася. Вони були навіть швидшими за цих засідників. Лицар у чорному, не вагаючись, розв'язав арбалети на талії і стріляв на всі боки. Кілька засідників тільки-но вибігли з кущів на дорогу, коли їх збили.

Лицарі чудово володіли стрільбою з лука, і вони постійно розвертали своїх коней, щоб випускати стріли в усіх напрямках. Багато хто із засідок був убитий пострілами в горло, а трупи швидко утворили коло навколо себе. Але арбалети кавалерії Ауена мали обмежену кількість боєприпасів, і рядові солдати, схоже, знали про це. Після п'яти пострілів вони випустили бойовий клич і вибігли з лісу.

,

Однак лицарі не поспішали. Лівою рукою вони підняли плащ, а правою витягли сокиру. Вони в унісон кинули його вперед. У небі пролунала низка криків, які налякали багатьох птахів, які все ще були уві сні. Вони змахнули крилами і вилетіли з навколишнього лісу.

Засідки були захоплені зненацька, і перший ряд людей миттєво впав.

!

Швидкий! Ідіть, у них закінчилася зброя!

!

Не давайте їм шансу перезарядити луки!

.

Але різкий запах крові в холодному ранковому повітрі тільки збуджував цих втікачів. Дехто з рядових вельмож шалено кричав. Вони мали абсолютну перевагу в чисельності, майже вдесятеро перевищуючи кількість суперників. Навіть якби їм довелося пожертвувати багатьма життями, вони все одно вбили б своїх супротивників.

.

Спокій Лицаря розлютив цих людей. Засідники в шаленстві кинулися вперед, намагаючись перетворити бій на кривавий ближній бій.

.

Але вони побачили, що все не так, як вони собі уявляли.

!

Їхні опоненти виявилися набагато сильнішими, ніж вони собі уявляли. Лицар витягнув мечі, і на полі бою сталася драматична зміна. У супроводі сріблястого світла мечів білі потоки повітря перетиналися і утворювали непроникну сітку. Засідки, які кинулися вперед, необдумано врізалися в нього.

Потім плоть і кров бризнули всюди. Поламані тіла та кінцівки падали назад, створюючи враження, ніби з голів засідників падає дощ крові.

.

Багато хто із засідок був повністю приголомшений. Їм заздалегідь повідомили, що їхніми супротивниками є група лицарів з королівства. Але ніхто не сказав їм, що сила Лицаря була на піку рівня Срібла.

Спочатку рядові солдати дворян все ще могли покладатися на інерцію, щоб кинутися вперед до лицарів, які були такими ж холодними, як Похмурий Жнець. Але не минуло й миті, як моральний дух цього різношерстого екіпажу повністю впав.

,

Не встигли вони наблизитися, як втратили майже третину своїх людей. Як тільки їхні гарячкові голови охололи, рядові солдати цих вельмож усвідомили жах своїх супротивників. Без зайвих нагадувань вони розбіглися. Вони навіть тікали швидше, ніж тоді, коли прийшли, принаймні вдвічі швидше.

.

Бій закінчився швидко.

Ведучий Лицар зупинився і глибоко вдихнув криваве повітря. Він підняв руку, щоб зупинити своїх людей від погоні. Але скільки засідок вони зустріли на своєму шляху? Ганятися за ними теж було безглуздо. Вони не змогли б зловити жодної цінної цілі, не кажучи вже про те, що їхня власна місія була найважливішою.

.

Весь Лицар зупинився. Вони перевіряли ліворуч і праворуч, а потім нахилялися, щоб витерти мечі об трупи, перш ніж обкласти їх піхвами.

За весь процес ніхто не говорив. Було чути тільки стукіт коней, що труться носами.

.

Сірі очі провідного лицаря пронеслися по полю бою. Він подивився на трупи, що всіяли землю. Рядові солдати цих дворян не мали жодних явних позначок, які б вказували на те, до якої сторони вони належать. Банерів у них також не було. Вони були більше схожі на групу бандитів. Але бандити були не так добре навчені.

Потім він спустив капюшон свого плаща, відкривши худе і бліде обличчя чоловіка середніх років. Він озирнувся. Вершник, якого вони супроводжували, поплескав себе по довгій чорній сумці по спині на знак безпеки. Потім вершник підвів очі і спустив капюшон.

.

Це було обличчя молодої людини.

Якщо бути точним, то Брандо знав і власника цього обличчя. Він був Тірсте, віконт Тірсте. Але зовнішність віконта змінилася. За останній місяць він сильно схуд. Його колір обличчя також став блідішим. Його очі, здавалося, горіли озерним зеленим полум'ям.

.

Сейф.

,

Якби Брандо був тут, він точно був би шокований словами віконта. Голос у нього був хрипкий і сухий, наче хтось тицьнув дірку в горлі. Юнак принюхався так, наче йому потрібно було докласти чимало зусиль, щоб заговорити.

?

Хто ці люди? — спитав чоловік середніх років, дивлячись на трупи на землі.

Люди герцога Аррека. — відповів Тірсте хрипким голосом.

? -

Його? Чоловік середніх років на мить зупинився. Хіба цей старий покидьок не намагався потрапити на нашу добру сторону?

Дворяни – всі дволикі покидьки. Вам не потрібно дивитися на мене. Я такий самий. Тому не вірте мені. Якщо буде можливість, я обов'язково вдарю тебе ножем у спину.

Чоловік середніх років усміхнувся. Цікавий. Але не хвилюйтеся, я довіряю тільки своїм чоловікам.

.

Тірсте навіть не глянув на чоловіка. Він підняв капюшон і приготувався йти. Але в цей момент молодий віконт завмер.

Він побачив у лісі спалах зеленого світла, і вираз його обличчя відразу став дуже поганим.

.

Позаду тебе. Тірст опустив капюшон і попередив немолодого лицаря.

Ватажок Лицаря обернувся, але було вже пізно. Зелене світло влучило йому прямо в груди. Чоловік середніх років був шокований тим, що це за чаклунство, але вираз його обличчя застиг у той момент. Тірсте побачив, як ватажок лицарів перетворився на кам'яну статую перед ним.

!

Цей покидьок тут!

Серце молодого віконта калатало. Він зрозумів, хто це, як тільки побачив цю знайому сцену. Цей кошмарний спогад все ще мучив його, але він не очікував, що кошмар знову стане реальністю. Він майже хотів бігти, але руки й ноги наче пустили коріння, і вони не слухали його наказу, наче одержимі.

Потім він побачив чудовисько, вкрите смарагдово-зеленими обладунками, що виходило з лісу. Всі лицарі були приголомшені. Звичайно, вони бачили, що сталося з їхнім капітаном, але такий дивний спосіб атаки був поза розумінням усіх. Вони не знали, що робити в цей час.

?

Остерігайтеся цього? Але ніхто не наважувався сказати, що у них є кращий захист від цього зеленого світла. Вони хотіли помститися за свого ватажка, але хто знав, на що здатний ворог?

.

Лицарі на мить завмерли на місці.

.

Але Смарагдовий Лицар, схоже, не оцінив їхньої доброти. Він крок за кроком йшов до Тірсте, який знаходився в центрі захисту Лицаря.

, -

Зіткнувшись з лицарем, що наближається, молодий віконт, який володів силою початківця Золотого рівня, зрозумів, що він настільки наляканий, що зовсім не може поворухнутися. Йому було так важко вимовити навіть жодного слова з горла.

Ти

Тільки-но йому вдалося вичавити слово, як один з Лицарів не витримав і напав на Смарагдового Лицаря. Однак інша сторона лише підняла руку і заблокувала його довгий меч. Потім лицаря відправили летіти разом зі своїм конем, врізавшись у чорну сосну неподалік. Після цього звуку від нього більше не було.

.

Вчинок Смарагдового Лицаря шокував усіх, але він також змусив Лицаря зрозуміти, що це ворог! — вигукнув Лицар в унісон і вдарив мечами в Лицаря. Але перш ніж мечі змогли дістатися до нього, вони були заблоковані шаром зеленого світла навколо тіла Смарагдового лицаря.

Це була магічна броня найвищого ґатунку.

.

Серце у всіх завмерло. Зовнішній шар магічних обладунків вищого ґатунку мав потужний магічний захист. Цей вид захисту міг не тільки захищати від звичайних магічних атак, але навіть міг блокувати фізичні атаки, такі як мечі та шаблі.

В Еруані цей вид обладунків був виготовлений тільки королівськими алхіміками в золотий вік королівства. Це було вкрай рідко, але людина, яка володіла ним, точно не була простою людиною.

.

Серце Лицаря стиснулося, коли вони намагалися вгадати, хто ворог. На жаль, вони не усвідомлювали, що їхні дні полічені. Тірст навіть не міг відкрити рота, щоб попередити їх, тому що лицарі вже помітили, що їхні мечі, включаючи магічні, повільно скам'яніють.

.

Це відкриття налякало їх з розуму. Деякі з них швидко викинули свої мечі, але це було марно. Врешті-решт дюжина лицарів перетворилася на кам'яні статуї.

.

Тірсте відчував, що ось-ось впаде, коли побачив цю сцену. Але насправді, коли Смарагдовий лицар повільно наблизився до нього, він зрозумів, що не втрачає розуму. Хоча йому хотілося, щоб це був сон.

!

Смарагдовий лицар повільно підійшов до свого коня і втупився в нього. Він не говорив і не нападав. Він просто стояв нерухомо.

Якщо ви хочете дізнатися, що буде далі, будь ласка, перейдіть до розділу Є інші розділи. Підтримайте автора. Підтримайте оригінальне прочитання!

326

Розділ 326

У цей момент час ніби завмер.

?

Молодий віконт був облитий холодним потом, збираючи всі свої сили, щоб сказати «В» — що ви намагаєтеся зробити?

.

Смарагдовий лицар показав на мішок на спині. Сенс його зрозумілий. Меч на тобі.

?

Це ти сказав мені витягнути меч, Тірсте глибоко вдихнув і почав важко дихати: Що ти намагаєшся зробити?

Коли він вимовив останнє речення, молодий віконт мало не заревів від гніву!

За все своє життя з Тірсте так не гралися. Він відчував, що з ним граються, як з маленькою дівчинкою. Замість того, щоб грати в ігри з цим виродком, він волів би, щоб його вбила інша сторона.

Але коли він побачив неподалік скам'янілого капітана, Тірст не міг не здригнутися.

.

Обличчя Смарагдового лицаря було невиразним. Звісно, його холодна маска не виказувала жодних емоцій. Він показав на довгий клунок на спині Тірсте і натиснув йому на груди.

Молодий віконт зрозумів значення лицаря. Лицар хотів, щоб він віддав меч.

?

Але що це за жарт?

Якщо я віддам меч, як я відповім іншим сенаторам і старійшинам у «Всі за одного»? Через цю місію йому було нелегко привернути увагу начальства в . Інакше вони б не відправили цілий загін елітних лицарів захищати його.

.

Але тепер він не тільки втратив цих лицарів, але й може втратити цю важливу річ. Якщо зайнятися цією справою, незалежно від того, який у нього статус у «Все за одного», він, можливо, не зможе піти неушкодженим.

Він може бути Святим Сином, але Він був не єдиним.

Тірст важко задихався, дивлячись на Смарагдового Лицаря налитими кров'ю очима. Він хотів побачити, чи не змінився вираз обличчя лицаря, але шкода, що шолом не дозволяв йому розгледіти жодного виразу.

.

Молодий віконт якусь мить замислився, поки йому було важко внутрішню боротьбу. Він не сумнівався, що якщо відмовиться, то лицар перетворить і його на статую.

.

Він не розумів, чому Смарагдовий Лицар стільки разів відпускав його. У лицаря не було причин тільки залишати його в живих. Лицар міг легко вбити його і забрати Меч Левове Серце. Але лицар цього не зробив, а натомість дав йому вибір.

?

Це було просто для розваги?

.

Але це було очевидно нереально.

.

Тірсте якусь мить вагався, перш ніж нарешті прийняв важке рішення. Як ти гадаєш? Тірсте подивилася на юнака і якусь мить вагалася, перш ніж він прийняв важке рішення. Юнак простягнув руку за спину, розв'язав довгий клунок і кинув його іншій стороні.

Чому ти мене не вбив? — спитав він одночасно.

.

Смарагдовий лицар нахилився і взяв до рук Меч Левове Серце. Наче він зовсім не боявся підступного нападу Тірсте. Тірсте глибоко вдихнув і придушив бажання атакувати.

,

Неймовірна сила, яку демонстрував цей монстр, не змогла навіть набратися волі, щоб чинити опір. Звичайно, не те щоб він не чинив опір, але результатом стала нищівна поразка. Це почуття він вже відчував одного разу на острові посеред озера.

.

Смарагдовий лицар глянув на Тірсте.

.

Ви не готові змиритися зі своєю долею, але готові вклонитися іншій стороні? — спитав Смарагдовий Лицар.

.

Це був перший раз, коли Тірсте почув промову Смарагдового Лицаря. Його голос був приглушений під шоломом, і він не міг визначити, чоловік він чи жінка.

?

На чиєму боці? Тірст насупився, в його темно-зелених очах промайнула нотка невдоволення.

Молодий віконт ладен був кинути обережність на вітер. Найгірше, що могло статися, – це смерть. Його навіть не хвилювало покарання від Об'єднавчої гільдії. Він передав Меч Левове Серце Смарагдовому Лицарю, тому що хотів знати, чому це чудовисько так налаштоване проти нього.

,

Немає нічого поганого в тому, щоб бути бунтівним по відношенню до світу, але бути використаним іншими через це нерозумно. — відповів Смарагдовий Лицар.

Ви говорите про Об'єднавчу гільдію? Тірсте запитав, що я просто використовую їх.

.

Слабкий. Смарагдовий лицар узяв меч Левове Серце і пішов до річки. Тірст дивився, як дивний Лицар підійшов до кам'яного мосту і кинув Меч Левове Серце в холодну воду.

.

У цей момент він подумав, що Лицар збожеволів, але швидко заспокоївся.

?

Яка різниця, божевільний Лицар чи ні?

.

Останнє речення Лицаря Озера все ще відлунювало в його пам'яті. — Слабкий? Тірсте відчув, що він справді слабкий, але раптом гірко посміхнувся. Він не міг не думати про те, як йому вчинити з покаранням від Об'єднавчої гільдії.

.

Він знову підвів голову, щоб подивитися на винуватця, який спричинив усі ці неприємності.

.

Але Смарагдового лицаря ніде не було видно.

Для такої дівчини, як Фрейя, яка приїхала з сільської місцевості Букче, дні в Королівській лицарській академії, здавалося, промайнули швидше, ніж будь-де. Зів'яле листя на деревах вчора було пофарбоване в золотисто-червоний колір, але в одну мить воно все зникло.

Це був час відпочинку між тренуваннями, і майбутня Богиня війни сиділа на кам'яних сходах у заціпенінні.

!

Вона сперлася підборіддям на руків'я меча, обіймаючи його обома руками, дивлячись на темно-зелені гори вдалині. Коли вона побачила голі тіні дерев, то зрозуміла, що скоро зима. Минуло майже пів року, як вона приїхала сюди!

.

— заціпеніло подумала вона.

Вона потихеньку звикала до тутешнього життя, і зміна її менталітету змусила її ігнорувати зміни в оточенні. Літнє листя було пишним, осіннє листя червоним, а зимове листя зів'ялим. Ось так минув рік.

.

Її повсякденне життя стало нудним, як у аскета. Для того, щоб стати сильнішою, вона відкинула всі заняття. Щодня вона тренувалася, відпочивала, тренувалася і відпочивала. Ця майбутня богиня війни з усіх сил намагалася досягти своєї мети.

Вона не могла сказати, чи це було заради всіх у Бучче, чи це було просто через очікування юнака щодо неї. Але щоразу, коли вона думала про ніжний і турботливий погляд Брандо, серце Фреї завмирало, і їй здавалося, що вона не може дихати.

.

Іноді їй здавалося, що їй дуже соромно бути такою, але вона не могла позбутися його тіні.

Брандо, Брандо .

Вона несвідомо пробурмотіла його ім'я і не помітила, що хтось підійшов до неї. Тоді майбутня богиня війни була шокована і підняла голову. Вона побачила чорноволосого Лицаря, який стояв перед нею, поклавши руку на меч, і обличчя її почервоніло.

Фрея розгублено підвелася і не знала, куди подіти руки.

Що не так? Мейнільд нахилила голову і подивилася на неї.

.

Ні. Ніщо. Фрея опустила голову і розсіяно відповіла. Вона відчувала, що навіть вона не може повірити власним словам.

.

Але цього разу суворий Лицар не лаяв її, як зазвичай, і не питав, чому вона зовсім не пильна.

Вона підійшла і поклала руку на чоло, не сказавши ні слова. Її долоня була холодна. Цей інтимний вчинок змусив Фрейю завмерти, а майбутня Богиня війни так злякалася, що ледь не розвернулася і втекла. Але коли вона побачила темні і турботливі очі Мейнільди, то була приголомшена.

Сумуєте за домом? Мейнільд опустила руку і тихим голосом запитала без будь-якого виразу обличчя.

Ні. Фрея похитала головою, але раптом кивнула. Вона думала, що якщо не погодиться з тим, що сказала Вівіан, то не зможе пояснити, що вона там робить.

!

Фрея, ти така ідіотка. Вона лаяла себе в душі. Не можна навіть брехати. Цей хлопець може брехати, не червоніючи!

.

Мейнільд зітхнула, коли побачила, що думки молодої леді знову заблукали. Вона могла приблизно здогадатися, про що думає інша дама. Але вона не питала. Замість цього вона засунула руку під хустку і вийняла листа.

.

Його лист.

Лист Брандо? Фрея злякалася і випалила. Але вона відразу зрозуміла, що щось не так і підсвідомо закрила рот. Це було занадто очевидно.

На невиразному обличчі Мейнільд блиснула посмішка. Це був перший раз, коли Фрея побачила свою посмішку. Отже, його звуть Брандо. Щасливчик.

.

Пощастило. Як пощастило. Фрея опустила голову і відчула, що у неї горять вуха. Вона захищалася таким м'яким голосом, що навіть вона не могла його почути. Але вона все одно квапливо взяла листа з настороженим виглядом.

У цей час вони почули стукіт коліс карети. Раптовий звук долинув з одного боку дороги біля академії. Але в цю пору року мало хто повертався ззовні. Їх обох приваблював звук і вони оберталися одночасно.

.

Вони відразу побачили білу карету, схожу на привида, що пробивалася крізь ранковий туман, що повільно в'їжджала в академію. Потім він повільно пройшов повз них двох і увійшов у глибину академії. Фрея знала, що це була резиденція Її Королівської Високості. Його охороняв королівський лицар, і прості люди не могли туди увійти.

Тобто. — прошепотіла вона.

-

Мейнільд побачив на кареті виріб у формі щита. Фіалка на ньому так привертала увагу. Вона подивилася на нього деякий час і сказала: Хтось із Ентоні. Ще один щасливчик.

.

Тон Лицаря був трохи непривітним.

Що? Фрея здивувалася.

Ніщо. Мейнільд похитала головою. Її довге і красиве чорне волосся завжди викликало заздрість у Фреї. Ви просто зосереджуєтеся на власних речах. Фрея, ти дуже швидко вдосконалюєшся. Не турбуйтеся.

Дякувати. Дякую.

?

Лицар на деякий час зупинився і щось згадав. До речі, цей хлопець знову до вас прийшов?

.

Фрея була приголомшена, а потім зрозуміла, що лицар говорив про другого сина графа Бекберга. Вона перервала з ним зв'язок, оскільки Мейнільд нагадав їй, але вона не очікувала, що він збере групу людей, щоб завдати їй клопоту.

,

Врешті-решт Лицар якимось чином дізнався про це і особисто провчив цих людей. Другого сина графа Бекберга через це навіть ледь не виключили з академії.

,

Однак питання залишилося неврегульованим. Хоча Фрея була трохи збентежена, вона знала, що це результат компромісу. Але вона вже була дуже вдячна. Для порівняння, вона була просто простолюдинкою.

?

Але чому вона підняла це питання саме зараз?

.

Вона підвела голову і розгублено подивилася на Мейнільд.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, будь ласка, увійдіть і прочитайте більше розділів. Перекладач Редактор перекладів Переклад

327

Розділ 327

Ось і все, сеньйор Мейнільд.

.

Мейнільд посміхнулася, але вираз її обличчя швидко став серйозним Потрібно бути обережним. Цей нахаба знову починає ставати неспокійним. Але цього разу вони досить потайливі. Поки що нічого на них не можу знайти.

.

Фрея підняла голову і стурбовано подивилася на неї.

, -

Не хвилюйся, чорноволосий Лицар глибоко вдихнув: «Я тут». Тільки будьте обережні.

При цьому вона підняла голову і подивилася в той бік, куди зникла карета. Небо на Півночі було похмурим, наче назрівала страшна буря.

?

Але чи прийде ця буря до кінця зими?

.

Ніхто не знав.

.

Мейнільд знав лише, що всі в академії починають панікувати. Цей останній клаптик землі в королівстві може бути не безпечним притулком, а центром величезного виру в майбутньому. Що ж до цього тимчасового спокою, то це була лише ілюзія затишшя перед бурею.

По крайней мере, Лицар знав, що на Півночі, у вільному порту Ампер-Сіл, ось-ось почнеться війна без диму.

.

Вона повернула голову і глибоко подивилася на Фрею.

Чи зможете ви це зробити? — спитала вона.

Що? Фрея була приголомшена.

Ошелешений погляд майбутньої Валькірії потішив Мейнільд. Вона злегка прикрила рота і весело відповіла: «Нічого».

В останні кілька днів місяця морозів здавалося, що все зійшлося. Коли ситуація на Півночі була на межі краху, час теж пролетів непомітно. В одну мить минуло два тижні на копальнях Шаффлунда.

.

Інцидент, який викликав у всіх паніку, виявився фарсом. Спочатку цей фарс був Сіель око поширений у місті, але швидко забувся.

.

Люди завжди були забудькуватими. Окрім сімей поранених та загиблих, які назавжди запам'ятають цей день, більшість людей повернулися до початкової траєкторії життя вже через короткий тиждень.

.

На перший погляд шахти Шаффлунда здавалися незмінними, зберігаючи той самий старий вигляд, який був протягом десятиліть. Але під поверхнею деякі речі потроху змінювалися.

По-перше, пересування Кодана було обмежено після того, як Брандо та інші покинули шахти. За вказівкою Бренделя старий оголосив, що тимчасово передасть всі свої обов'язки в шахтах Перкінсу і замкнеться в собі, щоб відновити сили. Що стосується боягузливого клерка, то він повністю здався, коли Брендель і Медісса увірвалися в його кабінет.

Тепер, коли Яна і понад двадцять найманців найвищого рангу Залізного рангу замаскувалися і стежили за клерком двадцять чотири години на добу, він не наважився б на жодні хитрощі, навіть якби йому дали сто тисяч кишок.

,

Насправді все було протилежно тому, чого очікував Брандо. Перкінс здавався більш обережним і старанним, ніж раніше, до такої міри, що навіть його власні підлеглі, які не знали правди, хвалили його. були дифірамби.

Ці депутати, напевно, думали, що їхній начальник нарешті покаявся і перегорнув нову сторінку, взявши на себе всю роботу в шахтарській сфері, і став прагматичним і готовим працювати.

.

Навіть шпигуни, послані графом Ранднером для таємного спостереження за роботою Бренделя, давали йому хороші відгуки протягом останніх двох тижнів.

Звичайно, всі ці звіти пройшли через руки Брандо. Коли Брандо показав ці звіти боягузливому клерку, Перкінс вперше вилаявся вголос.

Звичайно, вилаявшись вголос, він насторожено озирнувся, немов боявся, що його неповагу до графа Ранднера почують шпигуни в околицях.

Це так званий бруд, який не може витримати стіну. Брендель мимоволі похитав головою.

,

Але щоб заспокоїти боягузливого клерка, Брандо пообіцяв йому, що нікому не буде розкривати подробиці своєї роботи. Він лише говорив, що збирається посадити його у в'язницю і знайти на його місце когось, схожого на нього.

Незважаючи на те, що ця брехня, здавалося, була легко викрита, вона принаймні давала клерку певний психологічний комфорт. Тепер, коли він постійно жив у страху, він міг покладатися лише на цю маленьку втіху, щоб жити.

Що стосується Кодана, то його відправили в Абіс на наступний день. Коли старий побачив округу, то зрозумів, що йому не втекти. Однак він все одно відкинув добру волю Брандо і попросив його виконати свою обіцянку і відпустити його, коли прийде час.

Брендел з посмішкою похитав головою, коли побачив звіт. Він сидів за столиком у якійсь кімнаті в готелі Форест у Шаффлунді.

Кодан, очевидно, був родичем свого діда, але старий фехтувальник не згадав про нього ні слова після того, як вони вийшли з підпілля.

Юнак мав намір дізнатися правду про таємницю від іншої сторони, але не поспішав. Адже способів зробити це у нього було вдосталь. У порівнянні з цим, у нього були більш нагальні справи.

.

Тому він відклав цю справу і повернувся, щоб подивитися на спину дівчини-купці, яка була похована у великій купі книжок. Вийшовши з підпілля, він вилаяв цю неслухняну панночку.

.

Спочатку він думав, що Роман кілька днів ігноруватиме його, але коли він вийшов з шахти, ця молода дівчина, яка називала себе великим купцем, все ще міцно тримала його за руку. Вона ніби тримала в руках важливий скарб і боялася його втратити, якщо не буде обережною.

.

Брандо трохи пошкодував про це і вважав, що занадто різкий у своїх словах.

Але він не очікував, що вже через кілька годин дівчина-купець повернеться до своїх старих звичаїв і буде чватися. Коли прибув Тигр Нічної Пісні і Брандо наказав Ютті зробити копію книг, молодий римлянин нарешті заспокоївся.

Вона працювала два дні, і її прогрес був неймовірно швидким. Здавалося, у неї був вроджений талант у цьому аспекті. Вона легко відрізняла те, що хотіла, від складних цифр і абревіатур.

Добре, що система бухгалтерського обліку Ваунте була досить простою і все ще перебувала на дуже примітивній стадії. Роман швидко дослідив недоліки Перкінса та інших і перевірив лазівки в рахунках одну за одною.

,

Однак Брандо знав, що зараз не час робити сміливий крок у шахті. Принаймні за назвою, шахта все ще перебувала під юрисдикцією графа Ранднера. Вони з римлянином не могли увійти в шахту і зустрітися з Юттою, оскільки хотіли уникнути привернення уваги шпигунів у шахті.

Насправді, близько двадцяти найманців, яких граф Ранднер помістив у табір Ранднера, використовували виправдання, що їм потрібно поповнити втрати внаслідок аварії на шахті. Ці найманці не будуть потрібні занадто довго, і граф Ранднер не дозволить, щоб на його території з'явилося занадто багато незнайомих облич.

.

На поповнення нових найманців піде максимум місяць. Звичайно, Брандо все одно міг їм перешкодити, але це зайняло б максимум два місяці.

.

Двох місяців Брандо було більш ніж достатньо.

Тому він відклав цю справу в сторону і чекав, щоб звести рахунки в майбутньому. Але, крім цієї важливої справи, були й інші дрібні справи, від яких у нього боліла голова.

.

Наприклад, юнаки, які вийшли з підпілля разом з ними Коен, Йока і Махер. Брандо захоплювався худорлявим юнаком, а точніше, майбутнім королем Ранднера. Незалежно від того, що знав або бачив Брандо, цей молодий чоловік точно не бажав бути звичайною людиною.

Власне, виступ цього худорлявого юнака в підпіллі також довів цю думку.

Але що здивувало Брандо, так це те, що Коен відхилив його запрошення. Юнак чітко заявив, що він і його друзі покинуть це місце і підуть у зовнішній світ за своїм початковим планом.

.

Ця новина змусила Брандо відчути, що шкода. Король Ранднер не був звичайною людиною, але він також знав, що не може змусити їх залишитися. Він міг дозволити їм залишитися в Шаффлунді лише на деякий час і почекати два місяці, перш ніж вирішити, залишитися чи піти.

,

З іншого боку, Брандо не вдалося утримати людей, які мали залишитися. Люди, які не повинні були залишатися, залишилися позаду.

,

Дивний старий гном стверджував, що є єдиним нащадком рунних гномів, і його виступ у підземному світі, здавалося, доводив це. Звичайно, в цьому не було нічого страшного. Що справді змусило Брандо почуватися дивно, так це те, що цей старий карлик, здавалося, з'являвся перед ним останні кілька днів.

, -

Звичайно, старий гном, схоже, погано ставився до нього, але принаймні він не був таким холодним, як раніше.

,

Але з цієї причини Брандо все одно зберіг Халран Гайю. Спочатку він переживав, що це мета старого гнома, але не очікував, що старий гном залишиться таким самим, як і раніше. Начебто його зовсім не торкнулися.

Брандо міг списати це лише на психічну хворобу старого гнома, а потім повернув голову, щоб не звертати на нього уваги.

Тому що через кілька днів інша, більш важлива справа, повністю відвернула його увагу.

.

Тигр Нічна Пісня та його люди прибули до шахти. Вони думали, як таємно перевезти всі срібні руди, що зберігалися на складі Шаффлунда, виплавити їх і відправити в Абіс для використання в якості валюти.

У той же час Тигр Нічної Пісні приніс Брандо радісну звістку.

,

Насправді, на третій день після того, як вони пішли, Сіель знайшов приватний монетний двір Граудіна в сусідньому маєтку. Але була невелика інтермедія. Коли рядові солдати дворян, які переховувалися в садибі, зрозуміли, що їх місцезнаходження викрите, вони відразу ж зачинили двері і не пустили найманців всередину. Вони навіть вимагали битися до останньої людини.

.

Цей вчинок, очевидно, розлютив ватажка невеликої групи найманців, яка перейшла на бік Брандо. Вождя звали Мадран, і в порівнянні з силою він більше славився запальною вдачею. Саме тому він хотів провчити цих найманців.

Раз вони хотіли чинити опір до останнього, то він виконав би їх бажання!

-,

Але саме тоді, коли ця бочка з порохом ось-ось мала піти в лоб, наш юний чарівник наклав вето на його прохання. Чарльз лише надіслав повідомлення Мадлен, щоб вона зачекала і подивилася.

.

Цей вирок мав чудодійний ефект.

,

На другий день зарозумілі рядові дворян підняли білий прапор і відчинили двері, щоб пригнічено здатися. Хоча найманці, присутні в той час, вважали, що цей Чаклун таємничий і незбагненний.

Але незабаром вони зрозуміли, що в цьому немає нічого страшного.

.

Причина була проста.

До цього часу звістка про поразку сера Максена вже поширилася по всьому Найджелу.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, будь ласка, перейдіть до розділів і прочитайте більше. Перекладач Редактор перекладів Переклад

328

Розділ 328

.

Звернемо увагу на Педарсона.

.

Ядро провінції Ранднер було розташоване на кордоні між провінціями Ранднер, Аррек і Фрада. Спочатку це було зроблено для того, щоб запобігти вторгненню горян на північ, але в міру того, як влада королівства над півднем поступово стабілізувалася, воно стало центром політичної символіки.

,

В даний час найбільшою фортецею Ранднера був форт Баласор, але граф Ранднер все ж вважав за краще розмістити свій адміністративний центр в Педарсоні.

130 .

Історія замку Педарсон налічує майже 130 років. Його стиль виник у результаті відродження ельфійського стилю в Рік Повернення Слави, і можна сказати, що це один з небагатьох збережених творів мистецтва тієї епохи.

.

Це також було одне з найгордіших місць сім'ї Ранднер. Це символізувало повагу цієї родини до традицій, і ця повага принесла їм відносно високу репутацію серед дворян.

,

Звичайно, це також доповнювало добру репутацію графа Ранднера серед вельмож Оуена як дволикої людини.

Так само, як і ветеран-воротар, Гуд охороняв ворота замку більшу частину свого життя, але з часів Листопадової війни він вперше побачив лицаря, який мчав до воріт з такою швидкістю.

Земля здригнулася від удару копит коня. Ветеран майже подумав, що очі грають з ним злий жарт. Зараз у світі все ще мирно. На півночі вже війна?

Ветеран одразу впізнав вбрання Лицаря. Вона була однією з його власних.

!

Був терміновий звіт!

. -

Гуд був досвідченим ветераном. Він відштовхнув повільного новачка вбік і схопив капстан своїми випнутими жилами. Хвіртка відразу ж заскрипіла, піднявшись.

Лицар анітрохи не зупинився. Він блиснув по підйомному мосту, наче блискавка, і попрямував просто до замку.

,

Звіт у його руках швидко передавався служителю замку, який потім передавав його управителю. Не знадобилося багато часу, щоб передати його вгору по ланцюжку командування. Граф Ранднер встановив три рівні терміновості для своїх листів, і цей лист був одним з них.

.

Минуло майже десять років відтоді, як з'явився такий звіт.

.

Здебільшого це були військові новини.

Невдовзі стюард подзвонив у дзвінок. Дзвін був з'єднаний з кімнатою графа Ранднера мотузкою. Більшість вельмож вміли користуватися магією, але у графа Ранднера було хобі. Він трохи знав про магію, бо вважав, що магія небезпечна справа.

Якби він умів користуватися технікою, то точно не використовував би магію.

Це був відомий анекдот серед дворян.

Коли на лівій руці графа Ранднера пролунав дзвінок, він розмовляв зі своїм гостем.

У графа Ранднера була повна сиве волосся, але ніхто не міг сказати, скільки йому років. Брав участь у Листопадовій війні. Трагедія Листопадової війни не мала ніякого відношення до дворян. Це була війна, яка завдала великої шкоди королівству, і вельможі все ще чітко пам'ятали про це.

.

Мсьє граф був одягнений у монокль і був охайно одягнений, у чорному горностаєвому пальті зі срібним рюшем і з гарною бородою, хоча на обличчі в нього була ледь помітна доброзичлива усмішка.

Але для інших ця посмішка означала незбагненну емоцію.

.

Особливо гість, що сидить внизу. Цей гість був не з Кіррлуца, і багато таких, як він, навіть не зізнавалися, що вони з Ауїна.

У ' Еруїна вони мали загальну назву горяни.

. .

Горяни, як випливає з назви, були жителями гір. У Вонде було багато племен, які називалися горцями, і більшість з них були варварами. «Горяни Еруїна були гілкою народу На Тай. Ще двісті років тому вони вважалися нецивілізованими, але після того, як ними керувало королівство, вони поступово інтегрувалися в цивілізований світ.

Однак було одне, що не змінилося. Горяни завжди прагнули до власної незалежності. Звичайно, ця незалежність не була прийнята королівством. Таким чином, кордони Ранднера ніколи не були мирними, і цілий рік відбувалися всілякі конфлікти і прикордонні війни.

Звичайно, не всі горяни були такими. Були й такі, хто був готовий прийняти правління царством. Наприклад, гість, який сидів поруч з Ранднером, походив з регіону, що перебував під владою Ранднера. Його мета приїхати сюди була дуже простою.

.

Він сподівався, що граф Ранднер зможе знизити податки на Півдні.

Через вторгнення Мадари не було ні для кого секретом, що армія Мадари все ще закріплювалася на Півдні. Полум'я війни справило руйнівний вплив на місцеве сільське господарство та виробництво. У багатьох регіонах майже не було врожаїв, важко було навіть вижити, не кажучи вже про те, щоб платити великі податки.

.

Однак королівство, схоже, цього не помітило, і його влада над горцями стала ще суворішою.

Граф Ранднер уважно вислухав розповідь гостя. Він зберігав посмішку на обличчі і нічого не говорив. Для людини його віку його посмішка робила його добрим старим, але гість, що сидів під ним, не смів так думати. Більшість людей, які так думали, не мали гідного фіналу.

Саме тоді, коли посланець збирався висловити своє прохання, задзвонив дзвінок на лівій руці графа Ранднера.

Вираз обличчя графа трохи змінився. Це був перший раз, коли він не міг зберегти посмішку на обличчі з сьогоднішнього дня.

.

Він не пам'ятав, скільки часу минуло відтоді, як він отримав терміновий звіт.

!

Старий злегка насупився і підвівся. Однак він зовсім не виглядав грубим. Він ввічливо кивнув посланцеві і сказав: Мої вибачення, будь ласка, зачекайте хвилинку. Дозвольте мені на хвилинку піти.

Будь ласка, пане мій. Посланець підвівся з острахом і трепетом, не наважуючись показати ні найменшого невдоволення.

?

Старий граф вийшов з кабінету і відчинив двері в сусідню кімнату. Він одразу побачив, що на нього чекають помічник і помічник. Граф Ранднер довгі роки не зберігав спокійного виразу обличчя перед своїм помічником. Натомість він одразу запитав: «У чому справа?».

��

Це пов'язано з — відповів помічник.

!

Це та сама справа, що й минулого разу? Граф узяв у слуги, що стояв поряд з ним, срібну табакерку і зробив затяжку. З цим сміттям досі не розібралися? Минуло півмісяця!

.

— сердито сказав старий вельможа.

Цього разу з'явився новий звіт. Його надіслав лорд Палас.

?

Лорд Палас?

.

Граф Ренднер на мить зупинився. Лорд Палас був помічником Граудіна, але він також був його старим підлеглим. Лорд Палас брав участь у Листопадовій війні з графом Ранднером. Незважаючи на те, що наприкінці війни він брав участь лише в кількох невеликих битвах, він все одно залишався найдовіренішим помічником графа Ранднера.

Граф Ранднер не сумнівався у вірності лорда Паласа йому та його родині. Почувши, що рапорт від старого лицаря, він одразу заспокоївся і запитав

?

Що він сказав?

.

Помічник не відповів. Замість цього він передав листа графу Ранднеру.

?

Брандо?

Тонкі брови принцеси Грифіни нарешті злегка ворухнулися, коли вона почула це ім'я. В її блідо-сріблястих очах промайнула нотка здивування.

?

Здивування тривало лише мить, перш ніж вона насупила брови Цей молодий чоловік сказав вам, що його звуть Брандо?

Напівказкова принцеса злегка підняла вії і подивилася на гостей, що стояли перед нею.

.

Більшість людей за таких обставин не змогли б легко розкрити свою справжню сутність.

. ���

Для більшості людей це був перший раз, коли граф Барре перебив. Він поклав руку на груди і злегка вклонився: Але я не думаю, що він звичайна людина. Той, хто має такі близькі стосунки зі Срібними ельфами, не може бути таким звичайним. Ваша Високість

.

Грифіна схрестила свої тонкі пальці і поклала їх на підборіддя. На якусь мить вона поринула в роздуми

, ���

Золоте яблуко, Срібний ельф, Магія дракона, Гірський лицар

?

Вона опустила голову: Ви сказали, що він воїн срібного рангу?

Боюся, що так. Макаров кивнув.

Двадцять років. Принцеса Грифіна подивилася на Ейккеля, але її серце було в сум'ятті. Обербек ясно сказав їй, що юнак щонайбільше Чорне Залізо Хіба це не те саме, що пан Ейккель?

.

Він справжній геній, відповів Буга: Є ще одна цікава річ. Його майстерність фехтування

?

А як щодо його фехтування?

.

У його фехтуванні є тінь, з якою я добре знайомий. Наче хтось із моїх знайомих

Пане Буга, продовжуйте, будь ласка.

.

Меч Святого Дарія.

Меч святого Дарія? Грифін був спантеличений Але пане Буга, ви сказали, що юнак користується стандартним військовим фехтуванням Еруїна. Це не той самий стиль, що гросмейстер Даріус, чи не так?

?

Меч Святий Дарій також вміє користуватися військовим фехтуванням, відповів Флітвуд Ваша Високість, ви забули, що він народився у війську?

Покращена майстерність фехтування? Серце принцеси Грифіни завмерло.

���

Флітвуд продовжив Але двадцятирічний фехтувальник срібного рангу вже дуже рідкісний

.

Старий глянув на Ейккеля, коли той говорив.

.

Юнак збентежено опустив голову.

Дівчинка-напівельфійка теж трохи розчулилася, коли почула це. Щойно закінчився Турнір чемпіонів, і з'явилася група таких же видатних юнаків. Вона не могла не думати, чи матінка Марша все ще доглядає за Ауїном.

Але якщо це так, то чому ситуація така складна? Чому я відчуваю себе таким безсилим?

Грифіна відчула себе трохи втомленою, але відразу ж використала свою надзвичайну силу волі, щоб відвернути увагу. Вона глибоко вдихнула, і її обличчя трохи втратило колір.

Але вона все одно серйозно спитала гросмейстера Флітвуда.

.

Ваша Високість.

?

Ви сказали, що Золоте яблуко в руці юнака дійсно не з'єдналося з його душею?

,

Так, я впевнений, що бачив не помиляючись, Флітвуд відповів, що можу гарантувати це честю бути придворним магом протягом десятиліть.

.

Цього разу Грифін по-справжньому спокусилася. Вважалося, що Золоте яблуко здатне змінити долю людини і змусити її повністю змінитися.

Якби у неї було Золоте яблуко, чи зміг би її слабкий брат стати справжнім королем Еруїна?

Але що її спантеличувало, так це те, що кожен, хто потрапив до рук Золотого яблука, відразу ж придумав спосіб забрати його собі. Але чому цей юнак був незворушний? Чи це був просто фейк?

Неможливо, її вчителька не побачила б неправильно.

,

Але Грифіна подумала, що оскільки юнак мав такі близькі стосунки зі Срібними ельфами, то він може бути не звичайною людиною. Можливо, у нього були інші плани на «Золоте яблуко».

Грифіна подумала про легенди про Лицаря Горян, Магію Дракона та Срібних ельфів, і її серце забилося швидше. Грифіна підвела голову, її очі заблищали: Чи можемо ми знайти спосіб завоювати його прихильність?

?

Завоювати його?

Всі були приголомшені. Звичайно, хотіли. Незалежно від того, чи це були його стосунки зі Срібними ельфами, чи власник Золотого яблука, вони були готові це зробити.

Але вони вже образили його, то що ж робити? Хоча молодий чоловік і показав, що у нього склалося гарне враження про королівську сім'ю, це нічого не означало.

.

Трохи складно, одразу відповів Макаров.

.

Ні.

Грифіна посміхнулася і похитала головою. Вона подумала, що це трохи смішно Можливо, це не так складно, як ви думаєте, якщо це одна і та ж людина.

.

Всі були приголомшені.

.

Грифіна двома пальцями підняла перед собою листа і простягнула його.

.

Подивіться.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, будь ласка, перейдіть до розділів і прочитайте більше.

329

Розділ 329

.

Це було поле бою понад десять днів тому.

.

У повітрі стояв ледь вловимий запах пороху. Незважаючи на те, що була зима, трупи були прибрані відповідно до суворих вимог Брандо. Поширення чуми було не жартом, і хоча погода була холодною, молодь не хотіла ризикувати.

.

Таким чином, окрім плям крові на відкритій місцевості, на траві були розкидані лише уламки обладунків та зброї, які свідчили про те, що тут відбувся запеклий бій.

Над полем бою з малої висоти пролітав чорноперий птах, ворон або чорноперий дрізд. Північний вітер дув похмурий, а з кожним днем погода ставала все сухішою і холоднішою.

Через відсутність жертви Брандо не залишалося нічого іншого, як поводитися з трупами простішим способом.

Чорні стовпи диму в небі були тому підтвердженням. Дим здіймався над лісом, наче сцена з кінця світу. Коли розвідники обережно увійшли на це старе поле бою, вони не могли не дивитися з трепетом на чорний стовп диму в південному небі.

Вони присіли навпочіпки, уважно оглядаючи поле бою, а потім встали і збентежено подивилися один на одного.

.

Це були розвідники з Паласа. З тих пір, як вони отримали звістку про поразку лорда Максена, вони день і ніч мандрували до цього місця. Спочатку вони не вірили, що бунтівники настільки здатні.

Але коли вони проходили повз територію лорда Максена, то з подивом виявили, що її зайняла інша група людей. Деякі з них бачили цих людей і раніше. Це була група найманців під назвою «Бурштиновий меч». Кілька місяців тому вони перевели групу біженців через кордон, сказавши, що збираються досліджувати дику природу.

Останньою звісткою про них було те, що вони зупинилися в Порт-Грісі, але тільки небеса знали, чому вони повернулися сюди.

Але відповідь на сумніви розвідників була простою, тому що Брандо знав, що лорд Максен нападе на Абіс. Оскільки це було так, то не було потреби бути ввічливим. У листі, який він надіслав друїдам, він просив, щоб Лето негайно переправив своїх людей через пустки Партон. Як тільки лорд Максен зробив свій крок, вони негайно здійснили набіг на його лігво.

Бідолашний лорд Мента й гадки не мав, що натовп може бути таким сміливим, і насправді зазнав великих втрат від самого початку війни. Звичайно, він і сам не знав. На той час, коли він дізнався про це, він вже став в'язнем Брандо.

,

Однак розвідники не знали про ці подробиці. Вони відчували присутність війська лише гострими інстинктами шпигунів. Вони поспіхом покинули територію лорда Максена і всю ніч мандрували на південь, перетнувши річку Гріс і прибувши до землі, де не так давно відбулася велика битва.

Звичайно, за словами Брандо, війну в їхніх серцях називали «збройним ближнім боєм на рівні села».

,

Він і раніше бачив справжні битви, і його не хвилювало, чи зможе він перемогти лорда Максена чи ні. Саме тому він наважився дозволити Рабану і Корнеліусу взяти на себе командування Легіоном Вогняного Бранда.

Однак Брандо також розумів, що попереду буде запекла битва.

У цей момент один кінець цієї запеклої битви опинився в руках розвідників, які пробралися на територію юнака.

.

Чутки правдиві.

Максен вже програв, і це була нищівна поразка. Один з розвідників підвівся, оглянувши околиці, і доповів своїм товаришам.

.

Всі замовкли.

Хоча вони вже очікували такого результату, звістка про поразку лорда Максена вже поширилася по річці Гріс. Не знадобилося багато часу, щоб новина дійшла до вух лорда Паласа.

Однак вони все одно не могли не відчути, як по спині пробігає холодок.

,

Погляд усіх був звернений на найдосвідченішого пластуна в групі, який також виступав. Досвідчений розвідник якусь мить замислився, перш ніж заговорити.

,

Найголовніше – передати новину назад. Ця справа трохи дивна. Я так довго був розвідником, але ніколи не чув про таких лютих бунтівників. Він озирнувся: Це засідка.

?

Засідка?

.

Я чув, що в цій битві брав участь і капітан Каргліз. Каргліз був сином лорда Максена. Якби хтось мав добру пам'ять, він би пам'ятав, що цей молодий чоловік колись деякий час служив під керівництвом лорда Паласа.

Однак це було не так.

.

Каргліз не вихвалявся, бо лорд Палас не мав власних дітей. Він завжди ставився до цього юнака, як до рідного сина, і передавав йому весь свій досвід на війні. Гра Каргліза не розчарувала старого Лицаря. Він чудово проявив себе в битві проти горян і мав високу репутацію серед підлеглих лорда Паласа.

,

Навіть якщо він хотів приєднатися до принцеси Грифіни, старий лицар також погодився на це. Лорд Палас міг бути лояльним до графа Ранднера, але він був більш схильний до королівської фракції. Він сподівався, що цей його учень зможе допомогти Еруану на шляху відродження.

Чому капітан Каргліз потрапив у засідку? Коли він вів нас, ми не піддавалися на хитрощі горців. — додав розвідник з деяким сумнівом.

Розвідники замовкли. Ця справа була надто дивною.

Але старий солдат махнув рукою і сказав: У мене є пропозиція. Розіб'ємося на дві групи. З одного боку, ви повернете послання Господу Паласу. Інший продовжить рухатися вперед і випробовувати нашу удачу в .

Це занадто ризиковано. – сказав молодий розвідник.

.

Ніхто з розвідників не бажає ризикувати. Старий солдат махнув рукою, у мене тут найвища посада. Прислухайтеся до моїх наказів. Ви всі повертаєтеся назад. Залиште зі мною двох людей.

Розвідники перезирнулися, почувши наказ. Вони не боялися, що зіткнуться з якоюсь небезпекою, оскільки всі вони були елітою під керівництвом лорда Паласа. Однак з тих пір, як вони прийшли на південь, з'явилося відчуття таємниці. Це був перший раз, коли вони хотіли відступити.

Поки розвідники сперечалися біля лісу, Рабан і Корнилій перезирнулися. Вони обернулися і побачили молодого чоловіка в червоному халаті, який сидів на скелі неподалік. Підземний мешканець отаман Таґів з острахом дивився на округу.

.

Закляття цього юного адепта повністю приховало їхню ауру. Навіть найдосвідченіші розвідники не змогли б їх знайти. Рабан не був упевнений, що досвідчені розвідники зможуть виявити їх на такій відстані.

.

Коли служив у кавалерійському полку Карсука, то бачив у війську багато розвідників. Іноді, будучи кавалеристом, він час від часу виступав у ролі розвідника або двох.

Щоправда, таких досвідчених розвідників, як у найелітніших бригадах, він бачив лише таких, як на вулиці.

Вони, безумовно, були першокласною елітою.

, 100%

Однак його більше здивувала особистість округу. Він походив з Карсука і раніше бачив таємничих гірських чарівників. Він був на 100% впевнений, що в окрузі – однотипні люди. У них була однакова аура, аура Хайленда і Чорної Вежі.

Він чув, що Брандо був гірським лицарем, і в цю мить повірив у це. Але гірський лицар, у якого зброєносцем був наставник?

?

Що це було за існування?

Поки розум Рабана був у безладді, Корнилій знову відвів погляд від лісу Як сміливо.

.

Він говорив про розвідників надворі.

Розвідники розділилися на дві групи. Одна група прямувала до Абіс, а інша прямувала на північ, щоб повернутися до лорда Паласа. Вони розійшлися за лісом і зникли вдалині.

!

Гей, Сіель подивився в той бік і злегка підняв брови. Його вираз обличчя був дуже схожий на вираз обличчя Бренделя. На думку юного чарівника, Бренделя можна назвати найкращим майстром. Він був загадковим і, здавалося, знав усе.

Останнім часом він намагався імітувати кожен рух Брандо, і були ознаки того, що він божеволіє. Однак він тут же посміявся над собою? Я не очікував, що цей маленький хлопець стане таким відомим серед скаутів під керівництвом лорда Паласа. Він щодня вимагав поєдинку з кимось із вас. У вас двох немає заперечень?

.

Вираз обличчя Рабана і Корнилія відразу став дивним.

.

Під час засідки на лорда Максена найбільше клопоту їм завдав юнак на ім'я Каргліз. Навіть Рабан, ветеран, був сповнений похвал за здатність юнака судити про поле бою. Якби вони врешті-решт не захопили лорда Максена живим, вони могли б бути вбиті юнаком.

.

Однак Округ хотів висміяти Тигра Нічну Пісню, Рабана та Корнеліуса. Вони обіцяли, що проблем не буде, але врешті-решт припустилися помилки.

Якби округ діяв особисто, Каргліз потрапив би в полон, навіть якби у нього виросли крила.

Однак саме через це юнака так і не переконали. Хоча він не говорив нічого подібного до того, щоб почати все спочатку як солдат, він все одно вимагав дуелі з Корнелієм, Тигром Нічної Пісні або Рабаном.

.

Фехтування юнака також було дуже хорошим. Корнилій хотів провчити його, але не сподівався, що зазнає поразки. Відтоді Тигр Нічної Пісні, Рабан і Корнилій щоразу, коли наближалися до підземелля, робили об'їзд, щоб не зганьбитися.

.

Представники округу сказали Брандо, що є дитина, яку йому потрібно виховати, і насправді він мав на увазі цього юнака.

?

Побачивши дивні вирази обличчя двох вождів, юнак посміхнувся і похитав головою Отже, як ви плануєте займатися цією справою?

.

Він змінив тему і вказав на вулицю.

? .

Як з цим боротися? Срібноволосий чоловік середніх років подивився на округу запитальним поглядом.

Здавалося, що вони втрьох проігнорували Таґіва, що зробило нещасним ватажка Підземного Мешканця. До речі, саме його люди виявили розвідників і негайно сповістили людей.

.

Однак Округ не забув і про ватажка Підземного Мешканця, який останнім часом жив не дуже добре. Він кивнув на Таґіва Звичайно, ця справа все ж таки є заслугою Таґіва. Що стосується того, як з ними боротися, то ми їх і зафіксуємо. Що стосується того, як з ними боротися, то це справа лорда Максена.

.

Тагів надув груди, почувши це.

А як щодо інших? Рабан насупився. Зі слів округу здавалося, що вони збираються звільнити розвідників, які повернулися, щоб повідомити про це.

.

Округа кивнула: Відпустіть їх. Це бажання лорда Максена.

?

— Що значить цей юнак?

Рабан і Корнилій перезирнулися. — Що він хоче зробити? Якби він звільнив цих розвідників, цілком можливо, що лорд Палас був би попереджений. Якби це сталося, ніхто не міг би точно сказати, що буде далі.

.

Однак округ не відповів на запитання і лише подивився на небо. «Схоже, цього разу лорд Максен збирається зробити щось велике».

!

. Ха-ха, це насправді ще одна глава. Чи правильно ви здогадалися про оригінальне прочитання!

330

Розділ 330

.

Цього разу Брандо був готовий викластися на повну.

.

Після низки подій у копальнях Шаффлунда срібло було схоже на кров, яку вливали у вени території, приносячи життєву силу на територію.

,

У той же час переваги, отримані від Святилища рунічних гномів, значно перевершили всі очікування. Брандо швидко зрозумів, що має сили справлятися з більшими труднощами.

.

Але це був не просто виклик.

,

Тому що виклики також представляли можливості, так само, як завжди співіснували ризики та переваги. В цей час Брандо звернув свій погляд на далеку північ. Він вирішив дати вельможам гучніший голос.

.

Голос про прихід нової влади.

.

У рамках плану ця нова держава повинна була якнайшвидше довести себе стародавньому царству, будь то попередження ворогові або довіра потенційним союзникам.

.

Брандо вважав, що його лист уже мав дійти до рук принцеси Грифіни.

Якою б не була причина, звістка про нищівну поразку лорда Максена нарешті дійшла до вух графа Ранднера.

.

Звичайно, тоді ж дійшло і до Королівської кавалерійської академії, де принцеса сиділа на столі з червоного дерева перед нею.

,

Тонкі й густі вії напівказкової принцеси злегка опустилися, коли вона сиділа на червоному оксамитовому стільці, дивлячись на два звіти на столі. Якщо бути точним, то це був лист і шматок пергаменту. Сьогодні вона носила добре пошиту військову форму, але спеціальна срібна форма підкреслювала її делікатні та делікатні вигини, додаючи відчуття урочистості та героїзму її ніжному зовнішньому вигляду.

.

Грифіна не відкривала рота, щоб заговорити, але її блідо-сріблясті очі час від часу злегка кліпали. Через деякий час вона легенько постукала пальцем по столу, оговтавшись від цього рідкісного стану концентрації.

.

Вона підняла голову.

Мейнільда і Обервея тут не було, перед столом стояла інша група людей. Насправді вона впізнала лише одного з них, напівКазкова Принцеса кивнула старому.

.

Учитель.

Старим у мантії вченого був придворний магістр, гросмейстер Флітвуд. Він не мав такої зарозумілості, як перед Брандо, але шанобливо вклонився.

.

Принцеса була його найгордішою ученицею, але в той же час вона також була надією на відродження Королівської фракції. Незважаючи на те, що він мав абсолютну владу при передачі знань, в цей час він повинен був проявити ввічливість підданого.

.

Ваша Високість.

Принцеса Грифіна ледь помітно посміхнулася, її погляд ковзнув по інших людях. Вона ніколи раніше не бачила цих людей, але впізнавала їх одного за одним.

,

Єдиний юнак, який був у гарному настрої, але не знав, що робити. Це був Еке.

Поруч з юнаком стояв чоловік середніх років. Незважаючи на те, що він багато чого пережив, він все одно мав темперамент вельможі. Дівчинка-напівельф згадала, як бачила його, коли була зовсім маленькою. Вона здогадалася, що це має бути Макаров.

.

Хитра лисиця Макаро.

.

Лідер Королівської фракції.

Поруч з ним стояв чоловік з довгими і стрункими долонями. Було видно, що він вже давно займається фехтуванням. Грифіна посміхнулася. Це був Бузький хрест.

Останнім, без сумніву, був дворянин, який, за чутками, відрізнявся від інших, Фіолетовий граф. Незважаючи на те, що напівказкова принцеса ніколи раніше не бачила Балі, вона чула про його ім'я.

.

Її погляд зупинився на чотирьох людях, які стояли один за одним. Ґрунтуючись на підказках з минулих звітів і власних прискіпливих спостереженнях, вона впізнала цих знаменитих гостей без представлення гросмейстера Флітвуда.

.

Син герцога Антонія, нинішнього наступника Меча Хреста, колишнього провідного діяча Королівської фракції, і графа Барре, який був відомий як хитрий лис цього покоління.

.

Цих людей дійсно можна вважати відомими.

Особливо наймолодший, Еке.

.

Незважаючи на те, що Ентоні був лише невеликим герцогством на кордоні між Ампер-Сіл і Арреком, за нинішньої ситуації підтримка герцога Лоена мала вирішальне значення для принцеси.

.

На щастя, герцог Ентоні і герцог Аррек завжди ворогували, і це вже загострилося до рівня ненависті.

.

Погляд Грифіни на секунду зупинився на обличчі Еке.

.

Ця особлива обробка змусила юнака почервоніти. Він ще не адаптувався до своєї минулої ідентичності. Будь-хто, хто раптом перестрибнув від безіменного найманця до видатного вельможі, був би шокований.

Більш того, він не очікував, що принцеса буде такою красивою.

,

Як напівельфійка, вона була відома як найяскравіша коштовність у короні Еруїна. Грифіна мала особливу красу в темпераменті. Здавалося, що в ній є холодність ельфа, але також і дружелюбність людини.

.

Два протилежні темпераменти, змішані разом, легко змушували людей, які бачили її вперше, відчувати прилив збудження.

Незважаючи на те, що вона була ще молодою, вона вже мала потенціал спричинити занепад міста.

Пане Еке, сказала Грифіна, лорд Макаро, граф Балі, пане Буга, я дуже рада, що ви тут, щоб підтримати королівську родину Ковардо в цей час.

Вона відкрила рота і вказала на їхні особи одну за одною, що, очевидно, їх здивувало.

Тільки Макаро був щасливий. Він побачив, що принцеса справді така видатна, як говорили чутки. Маючи такого спадкоємця королівської сім'ї Ковардо, він відчував, що його надії не такі вже й малі.

,

Ця хитра лисиця завжди вважала, що люди найважливіші, але людське серце так само важливе, як і людська сила. Йому не подобалася імпульсивність старшого князя. Тепер, коли він побачив принцесу, йому стало набагато спокійніше.

Але чомусь він раптом подумав про іншого молодого чоловіка в цей час.

.

Він швидко похитав головою і викреслив цей випадок зі своєї пам'яті.

.

Фіолетовий граф нічого не сказав, дивлячись здалеку на два звіти на столі принцеси. Його не цікавили ввічливі слова принцеси. Що стосується визначення їх особистості, то це не склало труднощів. Якби принцеса Грифіна навіть не змогла цього зробити, то вона б розвіяла чутки про неї.

.

Навпаки, його дуже цікавило, чому принцеса так захопилася репортажами. Він був такою ж людиною, як і принцеса, яка рідко виявляла свої емоції. Однак, коли вони увійшли, принцеса читала два звіти, поклавши руки на щоки.

Читаючи, він навіть злегка посміхався.

.

Граф Барре готовий був посперечатися, що сама принцеса навіть не здогадувалася, що сміється саме зараз.

!

— Цікаво!

.

— промовив до себе в душі незвичайний вельможа.

Однак він не говорив необдумано. Незважаючи на те, що він не дотримувався правил, він не був необачною людиною. У цей час не настала його черга виступати. Він подивився на Флітвуда, і, звичайно, старий уже заговорив.

?

Ваша Високість, будь ласка, не кажіть цього. Цей старий слуга трохи запізнився, ніж очікувалося, Флітвуд опустив голову і відповів: По дорозі були деякі затримки Він підвів очі і запитав: Ваша Високість, як зараз ситуація на Півночі?

.

Збираються темні хмари.

.

Принцеса Грифіна визирнула у вікно і просто, але доречним словом описала рух герцогського союзу на Півночі.

Їх лобісти вже увійшли в , і, схоже, вони ось-ось вмовлять жадібних торговців.

Чи є плани протистояти їм? — спитав Макаров.

.

Всі дивилися на нього, але після більш ніж десятирічного досвіду ця хитра лисиця змінилася. Він став набагато практичнішим і більше не дотримувався правил дворянського кола.

За звичайних обставин не настала його черга говорити.

Але через це сріблясті очі Грифіни злегка засвітилися. На відміну від інших, ця принцеса більше цінувала такі таланти.

Я вже питав у княгині Магадал. Всі ви знаєте, що у неї дуже багато зв'язків, і вона має тісний зв'язок зі Святим собором. Можливо, їй вдасться змінити ситуацію. — відповіла дівчинка-напівельфійка.

Це та черниця-принцеса? — невпевнено спитав Флітвуд.

Дівчинка-напівельфійка кивнула.

? ���

Чи є захист? Макаров одразу запитав: «На даному етапі війни пересування ворога та нашої сторони майже прозорі. Як тільки принцеса Магадал покине це місце, її можуть перехопити

Грифіну вразила ще більше, і вона злегка посміхнулася.

Звичайно, Мейнільд особисто очолить команду.

Буга підняв брови. Мейнільд була дочкою мадам Міллер і була родичкою герцога Лоена. Він познайомився з нею колись давно. На той момент вона була ще маленькою дівчинкою, але талант, який вона виявляла в майстерності фехтування, вже вражав.

Він вважав, що після стількох років вона повинна була вирости в видатного фехтувальника.

, ���

Буга був знайомий з Майнільдом, і Макаров не став винятком. Коли він почув це ім'я, то, очевидно, відчув полегшення, але все одно сказав, що дочка мадам Міллер, можливо, видатна, але вона все ще студентка академії. Я думаю, що Ваша Високість потребує більш досвідченого керівника

.

Принцеса Грифіна кивнула, Тому я не відпустила їх одразу, а чекала, коли всі прийдуть.

.

Макаров був шокований.

Вони з Бугою подивилися один на одного, і їх обох вразили бездоганні аранжування принцеси. Буга відразу ступив вперед і поклав руку на меч, я не відмовлюся.

.

Грифіна кивнула.

.

У кімнаті запанувала тиша. Незважаючи на те, що герцог Лоен і королівська сім'я Корвадо мали досягти таємної угоди, це був не найкращий час для розмов про це.

.

Але всім здавалося, що більше нема про що говорити, крім цієї справи.

,

Тиск з півночі посилювався, і хоча вираз обличчя всіх був спокійним, вони все ще відчували невідкладність. Природно, вони були не в настрої говорити про справи вельмож.

.

Тільки наполовину Казкова Принцеса була більш розслабленою. Вона посміхнулася своїм гостям: Всі, будь ласка, сідайте. Чому б нам не поговорити про щось більш розслаблююче? Останні кілька днів я чую погані новини.

.

Розкажіть про деякі цікаві речі, які трапилися на цьому шляху. Якщо я правильно пам'ятаю, пан Еке колись був найманцем, так? Це унікальний і дивовижний досвід серед нас, вельмож. Княгиня Грифіна дивилася на Макарова, коли говорила, очевидно, теж хвалила його.

?

Крім того, я пам'ятаю, що майстер Флітвуд завжди пунктуальний. Цього разу ви, мабуть, зіткнулися з якоюсь неприємністю. Розкажіть, будь ласка, детальніше.

.

— розслабленим тоном спитала Грифіна.

.

В цей час Еке перебував у стані неуважності. Він не зміг відповісти на запитання принцеси. Йому залишалося тільки заїкатися і заїкатися. Першим виступив гросмейстер Флітвуд.

,

Це так, Ваша Високість. Ми зіткнулися з деякими неприємностями.

!

Це пов'язано із Золотим яблуком!

.

Золоте яблуко.

.

Грифіна відчула, як її серце завмерло, коли вона зосередила свою увагу. Ця незначна зміна виразу обличчя принцеси приховувалася майже від усіх, але її бачив тільки граф Барре.

.

Вельможа, що виділявся з натовпу, підняв брови.

.

Гей, друже, не кажи мені, що ти не віриш, що це реально. Попереду ще більший сюрприз. Однак, схоже, ваша підтримка не така вже й велика.

331

Розділ 331

.

Звернемо увагу на Педарсона.

.

Ядро провінції Ранднер було розташоване на кордоні між провінціями Ранднер, Аррек і Фрада. Спочатку це було зроблено для того, щоб запобігти вторгненню горян на північ, але в міру того, як влада королівства над півднем поступово стабілізувалася, воно стало центром політичної символіки.

,

В даний час найбільшою фортецею Ранднера був форт Баласор, але граф Ранднер все ж вважав за краще розмістити свій адміністративний центр в Педарсоні.

130 .

Історія замку Педарсон налічує майже 130 років. Його стиль виник у результаті відродження ельфійського стилю в Рік Повернення Слави, і можна сказати, що це один з небагатьох збережених творів мистецтва тієї епохи.

.

Це також було одне з найгордіших місць сім'ї Ранднер. Це символізувало повагу цієї родини до традицій, і ця повага принесла їм відносно високу репутацію серед дворян.

,

Звичайно, це також доповнювало добру репутацію графа Ранднера серед вельмож Оуена як дволикої людини.

Так само, як і ветеран-воротар, Гуд охороняв ворота замку більшу частину свого життя, але з часів Листопадової війни він вперше побачив лицаря, який мчав до воріт з такою швидкістю.

Земля здригнулася від удару копит коня. Ветеран майже подумав, що очі грають з ним злий жарт. Зараз у світі все ще мирно. На півночі вже війна?

Ветеран одразу впізнав вбрання Лицаря. Вона була однією з його власних.

!

Був терміновий звіт!

. -

Гуд був досвідченим ветераном. Він відштовхнув повільного новачка вбік і схопив капстан своїми випнутими жилами. Хвіртка відразу ж заскрипіла, піднявшись.

Лицар анітрохи не зупинився. Він блиснув по підйомному мосту, наче блискавка, і попрямував просто до замку.

,

Звіт у його руках швидко передавався служителю замку, який потім передавав його управителю. Не знадобилося багато часу, щоб передати його вгору по ланцюжку командування. Граф Ранднер встановив три рівні терміновості для своїх листів, і цей лист був одним з них.

.

Минуло майже десять років відтоді, як з'явився такий звіт.

.

Здебільшого це були військові новини.

Невдовзі стюард подзвонив у дзвінок. Дзвін був з'єднаний з кімнатою графа Ранднера мотузкою. Більшість вельмож вміли користуватися магією, але у графа Ранднера було хобі. Він трохи знав про магію, бо вважав, що магія небезпечна справа.

Якби він умів користуватися технікою, то точно не використовував би магію.

Це був відомий анекдот серед дворян.

Коли на лівій руці графа Ранднера пролунав дзвінок, він розмовляв зі своїм гостем.

У графа Ранднера була повна сиве волосся, але ніхто не міг сказати, скільки йому років. Брав участь у Листопадовій війні. Трагедія Листопадової війни не мала ніякого відношення до дворян. Це була війна, яка завдала великої шкоди королівству, і вельможі все ще чітко пам'ятали про це.

.

Мсьє граф був одягнений у монокль і був охайно одягнений, у чорному горностаєвому пальті зі срібним рюшем і з гарною бородою, хоча на обличчі в нього була ледь помітна доброзичлива усмішка.

Але для інших ця посмішка означала незбагненну емоцію.

.

Особливо гість, що сидить внизу. Цей гість був не з Кіррлуца, і багато таких, як він, навіть не зізнавалися, що вони з Ауїна.

”

У Еруїна вони мали загальну назву горяни.

. .

Горяни, як випливає з назви, були жителями гір. У Вонде було багато племен, які називалися горцями, і більшість з них були варварами. «Горяни Еруїна були гілкою народу На Тай. Ще двісті років тому вони вважалися нецивілізованими, але після того, як ними керувало королівство, вони поступово інтегрувалися в цивілізований світ.

Однак було одне, що не змінилося. Горяни завжди прагнули до власної незалежності. Звичайно, ця незалежність не була прийнята королівством. Таким чином, кордони Ранднера ніколи не були мирними, і цілий рік відбувалися всілякі конфлікти і прикордонні війни.

Звичайно, не всі горяни були такими. Були й такі, хто був готовий прийняти правління царством. Наприклад, гість, який сидів поруч з Ранднером, походив з регіону, що перебував під владою Ранднера. Його мета приїхати сюди була простою.

.

Він сподівався, що граф Ранднер зможе знизити податки на Півдні.

.

У зв'язку з вторгненням в Мадару і тим фактом, що армія Мадари все ще закріпилася на Півдні, це було таємницею. Полум'я війни справило руйнівний вплив на місцеве сільське господарство та виробництво. У багатьох регіонах майже не було врожаїв. Не кажучи вже про великі податки, важко було навіть вижити.

Однак королівство, схоже, цього не помітило. Натомість його влада над горянами стала ще суворішою.

Граф Ранднер уважно вислухав розповідь гостя. Він зберігав посмішку на обличчі протягом усього часу і не висловлював своєї думки. Для людини його віку його посмішка робила його добрим старим, але гість, що сидів під ним, не смів так думати. Більшість людей, які так думали, не мали гідного фіналу.

Саме тоді, коли посланець збирався висловити своє прохання, задзвонив дзвінок на лівій руці графа Ранднера.

Вираз обличчя графа трохи змінився. Це був перший раз, коли він не міг зберегти посмішку на обличчі з сьогоднішнього дня.

.

Він не пам'ятав, скільки часу минуло відтоді, як він отримав терміновий звіт.

.

Старий злегка насупився і підвівся. Однак він зовсім не виглядав грубим. Замість цього він ввічливо кивнув посланцеві і сказав: Мої вибачення, будь ласка, зачекайте хвилинку. Дозвольте мені на хвилинку піти.

Будь ласка, пане мій. Посланець підвівся зі страхом і трепетом. Він не наважувався проявляти ні найменшого невдоволення.

?

Граф Ранднер вийшов з кабінету і відчинив двері в сусідню кімнату. Він одразу побачив, що на нього чекають помічник і помічник. Що відбувається? Вираз обличчя графа Ранднера не залишився незмінним перед його багаторічним заступником. — спитав він одразу з урочистим виразом обличчя.

��

Це пов'язано з — відповів помічник.

!

Це та сама справа, що й минулого разу? Граф Ранднер узяв у слуги, що стояв поряд з ним, срібну табакерку і зробив затяжку. З цим сміттям досі не розібралися? Минуло вже півмісяця!

.

— сердито сказав старий вельможа.

Цього разу з'явився новий звіт. Його надіслав лорд Палас.

?

Лорд Палас?

.

Граф Ренднер на мить зупинився. Лорд Палас був помічником Граудіна, але він також був старим підлеглим графа Ранднера. Лорд Палас брав участь у Листопадовій війні з графом Ранднером. Незважаючи на те, що наприкінці війни він брав участь лише в кількох невеликих битвах, він все одно залишався найдовіренішим помічником графа Ранднера.

Граф Ранднер не сумнівався у вірності лорда Паласа йому та його родині. Почувши, що рапорт від старого лицаря, він одразу заспокоївся і запитав

?

Що він сказав?

.

Помічник не відповів. Замість цього він передав листа графу Ранднеру.

?

Брандо?

Тонкі брови принцеси Грифіни нарешті злегка ворухнулися, коли вона почула це ім'я. В її блідо-сріблястих очах промайнула нотка здивування.

?

Здивування тривало лише мить, перш ніж вона насупила брови Цей молодий чоловік сказав вам, що його звуть Брандо?

Напівказкова принцеса злегка підняла вії і подивилася на гостей, що стояли перед нею.

.

Більшість людей за таких обставин не змогли б легко розкрити свою справжню сутність.

. ���

Для більшості людей це був перший раз, коли граф Барре перебив. Він поклав руку на груди і злегка вклонився: Але я не думаю, що він звичайна людина. Той, хто має такі близькі стосунки зі Срібними ельфами, не може бути таким звичайним. Ваша Високість

.

Грифіна схрестила свої тонкі пальці і поклала їх на підборіддя. На якусь мить вона поринула в роздуми

, ���

Золоте яблуко, Срібний ельф, Магія дракона, Гірський лицар

?

Вона опустила голову: Ви сказали, що він воїн срібного рангу?

Боюся, що так. Макаров кивнув.

. - ?

Двадцять років. Принцеса Грифіна подивилася на Ейккеля, але її серце було в сум'ятті. Обербек ясно сказав їй, що юнак щонайбільше воїн залізного рангу Хіба це не те саме, що пан Ейккель?

,

Він справжній вундеркінд, відповів Буга Є ще одна цікава річ – його майстерність фехтування

?

Що не так з його фехтуванням?

.

У його фехтуванні є тінь, з якою я добре знайомий. Наче хтось із моїх знайомих

Пане Буга, продовжуйте, будь ласка.

.

Меч Святого Дарія.

Меч святого Дарія? Грифін був спантеличений Але пане Буга, ви сказали, що юнак користується стандартним військовим фехтуванням Еруїна. Це не те саме, що гросмейстер Даріус, чи не так?

?

Меч Святий Дарій також вміє користуватися військовим фехтуванням, відповів Флітвуд Ваша Високість, ви забули, що він народився у війську?

Покращена майстерність фехтування? Серце принцеси Грифіни завмерло.

���

Флітвуд продовжив Але двадцятирічний фехтувальник срібного рангу вже дуже рідкісний

.

Старий глянув на Ейккеля, коли той говорив.

.

Юнак збентежено опустив голову.

Дівчинка-напівельфійка теж трохи розчулилася, коли почула це. Щойно закінчився Турнір чемпіонів, і з'явилася група таких же видатних юнаків. Вона не могла не думати, чи матінка Марша все ще доглядає за Ауїном.

Але якщо це так, то чому ситуація така складна? Чому я відчуваю себе таким безсилим?

,

Грифіна відчула себе трохи втомленою, але відразу ж використала свою надзвичайну силу волі, щоб відвернути увагу. Вона глибоко вдихнула, і її обличчя трохи втратило колір.

Але вона все одно серйозно спитала гросмейстера Флітвуда.

.

Ваша Високість.

?

Ви сказали, що Золоте яблуко в руці юнака не утворювало зв'язку з його душею?

.

Так, я впевнений, що бачив не неправильно, Флітвуд відповів, що я можу гарантувати це честю бути придворним магом протягом десятиліть.

.

Цього разу Грифін по-справжньому спокусилася. Вважалося, що Золоте яблуко здатне змінити долю людини і змусити її повністю змінитися.

Якби у неї було Золоте яблуко, чи зміг би її слабкий брат стати справжнім королем Еруїна?

Але що її спантеличувало, так це те, що кожен, хто потрапив до рук Золотого яблука, відразу ж придумав спосіб забрати його собі. Але чому цей юнак був незворушний? Чи це був просто фейк?

Неможливо, її вчителька не побачила б неправильно.

,

Але Грифіна подумала, що оскільки юнак мав такі близькі стосунки зі Срібними ельфами, то він може бути не звичайною людиною. Можливо, у нього були інші плани на «Золоте яблуко».

Грифіна подумала про легенди про Лицаря Горян, Магію Дракона та Срібних ельфів, і її серце закалатало. Грифіна підвела очі, її очі заблищали: чи зможемо ми знайти спосіб завоювати його прихильність?

?

Завоювати його?

Всі були приголомшені. Звичайно, хотіли. Незалежно від того, чи це були його стосунки зі Срібними ельфами, чи власник Золотого яблука, вони були готові це зробити.

Але вони вже образили його, то що ж робити? Хоча юнак і показав, що у нього склалося гарне враження про королівську сім'ю, це нічого не означало.

.

Трохи складно відразу відповів Макаров, найпрагматичніша людина.

.

Ні.

.

Грифіна посміхнулася і похитала головою. Вона подумала, що це трохи смішно Це може бути не так складно, як ви думаєте, якщо це одна і та ж людина.

.

Всі були приголомшені.

.

Грифіна двома пальцями підняла перед собою листа і простягнула його.

.

Подивіться.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, будь ласка, перейдіть до розділів і прочитайте більше.

332

Розділ 332

17 ! ���

17 числа місяця осені, написаного в Т Найджелі, територія барона Абіс. Грифін Грифін? Ваша Високість Одерфейс. Під час битви дві ночі тому армія нежиті Мадари з боку «Чорного Лорда» Інжирсти обійшла чотири південні території і почала підступну атаку на замок Абіс. Мало того, що вони завдали великих втрат, так ще й барон Грифін загинув у битві. Як гість гостинності барона, лицар королівства і лорд Вальгалли, цей покірний слуга вважає, що цей покірний слуга несе відповідальність за оборону цього місця. Після ночі бою нежить була відбита. Однак, щоб запобігти повторному вторгненню нежиті, з сьогоднішнього дня я тимчасово візьму на себе відповідальність за оборону та адміністрацію цього місця до прибуття нового лорда, особисто призначеного Її Високістю

,

Макаров узяв листа і прочитав його половину. Вираз його обличчя став дивним. Однак він все одно був досвідченою і знаючої людиною. Він кашлянув і продовжив читати.

?

Крім того, цей покірний слуга ставить під сумнів відповідальність графа Ранднера. Чому він приховав звістку про те, що армія нежиті Інджирсти зупинилася на півдні, і чому він дозволив армії Мадари обійти чотири території без попередження? По-друге, я сподіваюся, що Ваша Високість мене пробачить. Наостанок я прикріплю магічний камінь, який записував зображення поля бою, щоб довести свої слова.

.

Він підвів голову.

.

Чарівний камінь зі мною, відповіла княгиня, не змінюючи виразу обличчя Будь ласка, продовжуйте читати, Господи Макаров.

На цьому все, Ваша Високість.

Ні, є ще одне речення. Густі вії принцеси злегка опустилися.

.

Макаров підняв листа і побачив, що внизу дійсно є рядок слів. Його повіки сіпнулися, коли він побачив ці слова, і він злегка підняв брови.

.

Сцена замовкла.

!

Макаров повернув листа в початкове положення з дивним виразом обличчя. Потім він подивився на інших і пожартував: «Я знаю, що барон Грауден погано справляється зі своєю роботою, але цей маленький хлопець занадто сміливий

,

Він на мить задумався, але не міг підібрати потрібних слів, щоб описати цю сміливість Це

Смішно! Гросмейстер Флітвуд холодно сказав: Це виклик королівству. Він порушує правила гри між вельможами.

Принцеса Грифіна насупилася, коли почула слово «правила гри». Ця ледь помітна зміна виразу обличчя не вислизнула від очей Фіалкової графині.

Що ви всі думаєте? — спитала вона.

.

Я вірю в слова пана Брандо. Першим заговорив Еке. Хоча юнак трохи нервував, він все одно підвівся і сказав: Містер Брандо, якого я знаю, справжній лицар.

.

Людей можна замаскувати, юначе, сказав майстер Флітвуд.

.

Макаров і Фіолетова графиня кивнули на знак згоди. Як дворяни, які пережили багато конфліктів, вони набагато глибше розуміли людську природу, ніж звичайні люди.

Вираз обличчя дівчинки-напівельфа був трохи тьмяним. Вона не сказала ні слова, і в її виразі обличчя не було ні схвалення, ні несхвалення. Її вії злегка затріпотіли, і вона подивилася на юнака, який вперше заговорив, своїми срібними очима.

.

Гросмейстер Флітвуд, Еке шанобливо вклонився старому, але той не відступив Люди не будуть брехати перед обличчям життя і смерті. Більше того, те, що я бачила, були діями, а не словами.

.

Дитячість на обличчі юнака поволі зникала. Він подивився на всіх присутніх, крім принцеси Грифіни, і сказав: Інакше я не думаю, що пан Брандо зміг би так справедливо дорікнути нам. Навіть легендарний Божественний Артефакт визнав його слова.

?

Хм?

?

Дівчинка-напівельфійка трохи здивувалася. Вона вже чула, як Макаров та інші згадували про Божественний Артефакт. Але що мав на увазі Еке, коли сказав, що Брандо так справедливо дорікнув їм і змусив Божественний Артефакт відреагувати?

. --

Вона з цікавістю подивилася на інших. Її цікавість нічим не відрізнялася від цікавості п'ятнадцятирічної дівчини до навколишнього світу, але в її діях відчувався натяк на стриманість.

!

Флітвуд не очікував, що Ейке підніме це питання. Вони планували тримати це в таємниці, оскільки це не було чимось, чим можна пишатися. Але коли він побачив дівочі принцеси, то зрозумів, що більше не може тримати це в таємниці. Якщо принцеса хотіла щось знати, вона б це знала. Вона була досить розумною, щоб знати це.

.

Гросмейстер кашлянув і кивнув Макарову.

.

Макаров відчував себе ще більш безпорадним, тому що саме він отримав найбільшу догану. Не маючи іншого вибору, хитра лисиця змогла лише розповісти про весь інцидент.

Потім він додав: Ваша Високість, ми не хотіли приховувати таку дрібницю.

.

Принцеса Грифіна кивнула і з толерантністю сказала: «Немає нічого дивного в тому, що конфлікти виникають через різні точки зору». Але подумайте про це, майстер Флітвуд, саме ви навчили мене цьому.

Флітвуд квапливо опустив голову від страху і трепету. Він знав, що учень звинувачує його в тому, що він намагається приховати цю справу. Це змусило старого відчути і страх, і полегшення. Страх виходив від підозри начальника, але полегшення прийшло від того, що принцеса скаржилася, а не звинувачувала його. Це можна вважати формою інтимної близькості.

.

Макаров і граф Барре перезирнулися і полегшено зітхнули. Принцеса вже сказала, що не буде займатися цією справою. Хоча номінально Фіолетовий граф перебував під командуванням великого герцога Лоена, оскільки його лорд обрав сторону, він повинен був служити цьому новому союзу всім серцем.

— перепитала Грифіна Але ви сказали, що коли юнак на ім'я Брандо зробив вам зауваження, він відреагував на Божественний Артефакт. Мені цікаво, що він сказав, щоб викликати такий величезний переполох?

,

Він запитав нас, чи ми ще пам'ятаємо вірування покійного короля. — тихим голосом відповів Макаров. Насправді, запитання Брандо дуже потрясло його. Кожне запитання, яке ставив молодий чоловік, було прямолінійним.