14 котода …71 р.
Навіщо я пишу цей щоденник? Відповісти непросто, і я починаю міркувати, які ж обставини привели мене до такої думки; міркую, і відповідь, здавалося б, уже готова: тому-то й для того-то. Та чи варто лицемірити з самим собою, як це звикли чинити мільйони людей на нашій планеті? Я не повинен уподібнюватися до тих, може, й потрібних та гарних, але прозаїчно простих організмів-споживачів. Я маю стояти на найвищому щаблі пізнання й поблажливо поглядати на тих, кому “не дано”. Але моя приналежність до еліти духу та розуму зобов’язує мене до надточного аналізу не тільки чужих почуттів та дій, а й своїх власних.
Втім, чи ж можу я знати достеменно, що криється у величезній підводній частині айсберга психічної діяльності людини?
Я закінчую медичний факультет при старовинному Тольському університеті. Працюю над проблемою зв’язку епіфізу — ендокринної залози в центрі мозку — з центральною нервовою системою, з одного боку, й іншими ендокринними залозами, з другого. Навдивовижу цікавий орган! Його екстракт гальмує розвиток пухлинних клітин, він відає біоритмами організму, гормон цієї залози бере участь у формуванні статі ембріона в утробі.
Без фальшивої скромності маю відзначити, що є в мене низка прецікавих ідей. Мій майбутній патрон професор Орк вельми зацікавлений у мені, і я гадаю, що відразу по закінченні факультету він візьме мене до себе. Працюватиму в парі з його асистентом Моранді. Мене трохи насторожує те, як наполегливо професор Орк рекомендує мені підтримувати з Моранді тісніші контакти. Він явно прихильний до нього. Моранді працює по професоровій темі, вивчаючи пересаджування нервових клітин з одного організму до іншого. Моранді хлопець роботящий, але, на жаль, безкрилий. Чи не заздритиме він мені? Не сумніваюся, що заздритиме. Але навряд, щоб цей Моранді був небезпечний для мене.
До речі, проблема пересаджування мозку досить перспективна. Пройшли чутки, що Орк і Моранді вже досить успішно експериментують на мавпах — ті після пересаджування “розумнішають”.
Мої експерименти йдуть успішно, але їх гальмує убогість фінансів. Бракує коштів як на обладнання, так і на реактиви.
Приходила Вальта. Чарівна дівчина. Коли б не наука, я кохав би її над усе на світі.
15 котода …71 р.
Дивовижне явище відкрив я сьогодні. Але тс-с, про це завчасу я боюся згадувати навіть у щоденнику. Якщо все буде гаразд, відкриття стане моїм скромним подарунком людству.
Терміново потрібні гроші, аби продовжувати експерименти. Я заклав годинника, подарованого на повноліття. Тепер, можливо, пощастить придбати реактиви для роботи з гормонами та радіоізотопи.
Я балакав з Моранді. Який він обмежений, який зануда! Виявляється, він знає саму біологію, а в ядерній фізиці, космології та палеонтології зовсім темний. Боюся, дізнавшись про це, я не зумів приховати свого подиву. Спробував перевести розмову на інше — забалакав про особливості гекзаметра та про переваги цього віршового розміру перед новочасними. Моранді замулився й квапливо розпрощався. Невже він не знає і таких елементарних речей? Неймовірно!
Мені привиділось, що, йдучи, він метнув на мене злостивий погляд і пробурмотів щось погрозливе. Я розповів про це Вальті. Вона мене заспокоїла, мовивши, що я надто недовірливий.
16 котода …71 р.
Щоб купити потрібні реактиви, довелося закласти всі речі, що мають бодай якусь цінність. Сьогодні я міг попоїсти лише раз Наприкінці робочого дня до мене приходив Моранді. Натякнув, що вони взялися пересаджувати нервову тканину в людини. “Певна річ, — зауважив він, — потрібні ентузіасти, їх щедро винагородять”. На тих словах він значно зиркнув на мене. Напевно, варто згодитися, щоб мені відсадили нервову тканину, таке донорство мене не страхає. У людини 15 мільярдів нервових клітин, коли відсадити якихось кілька мільйонів, це не повинно позначитися на інтелекті, тим паче на моєму.
Мені здається (можу ж я довірити це щоденникові), що мій інтелект має якісно відмінну основу, ніж інтелект будь-якого іншого, наприклад, Моранді.
Всі мої міркування логічні, але про ухвалу свою я вирішив Вальті не казати. Нехай вона лишається в невіданні й не хвилюється.
19 котода …71 р.
Операція минула безболісно. Вже другого дня я зміг узятися до праці. Заплатили мені, справді, фантастичні гроші, зробилося аж ніяково. Тепер стане і на життя, і на експерименти. От тільки чи надовго? І мені спало на думку дати згоду ще на кілька трансплантацій. Тоді ми з Вальтою, нарешті, зможемо побратися. Вона чудова дівчина, все розуміє, але скільки ж можна чекати?
Робота моя посувається майже так само успішно, як і раніше, хоча я відчуваю якийсь тягар у мозкові, немовби брили вергаю, нема колишньої легкості польоту. Мабуть, чи не з перевтоми.
Я бачив нині Моранді. Дивно, як я раніш не примічав, що в нього така сама своєрідна манера тримати сигарету, як і в мене. Завважив у нього біля скроні слід від розтину лазерним ножем. Невже й він згодився брати участь в експерименті з трансплантацією нервової тканини?
25 котода …71 р.
Ще двічі брали нервову тканину. Грошей тепер у мене тьма. Я вирішив на науку їх не витрачати. І так багато розтринькав раніше на якийсь брухт. Усе силкувався сьогодні згадати, навіщо я купив усі ці апарати, але намарне. Дурниці якісь, мабуть. Правильно Моранді каже, що цією бриднею не варто клопотати собі голови. Я дивуюсь, навіщо він мені це розповідає? Що, я сам не розумію? Розказав усе Вальті.
Гадав, разом посміємося. Вона спохмурніла і сказала, що забороняє мені брати участь у дослідах з пересаджуванням мозку. Я пообіцяв їй і подався до Моранді сказати йому про це. Він сидів у лабораторії на місці, де звичайно сидів я, крутив ручки у всіляких апаратах і щось записував. Він був дуже жвавий і, забачивши мене, став захоплено про щось розповідати. Я нічого не втнув. Він правив, що почав захоплюватись особливою залозою. Моранді славний хлопець, та надто вже він любить корчити з себе мудрагеля. Раніш він такий не був. Я йому сказав, що Вальта проти моєї участі в експериментах з пересаджуванням мозку. Тоді Моранді добув з кишені кольорову фотографію чудового котеджу над морем і сказав, що ще кілька пересаджень, і я зможу купити такого для нас із Вальтою. Я погодився, певна річ. Вальті нічого не казатиму. Так Моранді звелів. Я нічого не скажу їй поки що, а коли куплю для нас той чарівний котедж, тоді й викладу все. Моранді всміхнувся мені й сказав, що я кмітливий хлопець, і спитав, чи не хочу я побалакати з ним про якийсь іксаметр. Я здивувався і сказав, що зроду не чував про таку штуку. А може, це прізвище чиєсь, то я такого чоловіка не знаю. Моранді засміявся й відпустив мене, запитавши адресу Вальти.
15 рона …71 р.
Мине ішче тричи опирували. Й аніскіки не боляче. Тіки лоскітно в гулуві. Маранді каже шчо у мине типер богато гроший і я можу купети шчо зхочу. І зрадів типер можу вже ожинитися з Вальтою. Вальта сюгодні приходела і ривла і вимогала гачоб мине одпустели й шчось мині вітдали. А в мине він нечого не брав і сам мині дає попети з нивиличкої пляшички. Мині робицця весило й ловко і я танцюю а Маранді ляпас. Я сказав Вальті, що. ти не лай Маранді він мій товареш. Він сам мині так сказав.
26 рона …71 р.
ішче опирували приходела вальта і все риве і з нею дидичко чужий вуна на ньохо каже аблакат на дядичка маранді він пагано сказав не мона його кривдети він добрий і мині дає цукериків а аблакат мині нечого не дав і він з вальтою ішов і я йому показав язика вальта заривла дядичко маранді зариготав і я тоді зрадів і зариготав теж вальта сказала шчо нечого шчо закон бизсилий проти їх гроший вуна сама поквитасцця зі злочинцем і полехшить мої муки, а я і не мучуся.
Від автора. На рядку, де має бути черговий запис в щоденнику, ідуть нерозбірливі карлючки.
З газети “Вечірній експрес”: “Сьогодні, 30 рона …71 р., на 20 кілометрі 35-го шосе о 8 годині ранку зіткнулися двоє автомобілів. За кермом одного з них сиділа викладачка марської мови Вальта Гіна, а в другому були молодий вчений Моранді Девала й напівідіот-паціент, що перебував на лікуванні в клініці професора Орка. Всі троє сконали на місці. За висновком експертів, винуватцем катастрофи була Вальта Гіна, що виїхала на смугу зустрічного руху. Це могло статися через незадовільний стан дорожніх розміток. Газета звертається до мерії від імені всіх читачів з закликом “більше фінансів виділяти для підтримання траси в задовільному стані”.