ПЕРЕТВОРЕННЯ У ТВАРИН


Євгеніка


Совєтський Союз у 21-му столітті: уряд все ще не відповідальний перед виборцями.

Акробат Петро Кормига необачно говорить про це перед колегами. Наступного дня його запроторюється в тюрягу.

Боже, які болі приносить розлука! Молода дружина Варка... дорога, золота, неоціненна... приходить у в’язницю на відвідини.

– Ти візьми ось цю пілюлю, – каже Петрові скрадливо, потай від вартового.

Варка знає про трансмутацію – революційний винахід перетворення у тварин.

В’язень ковтає пілюлю, стає вошею, залазить Варці за рукав, і вони удвох покидають тюремний терен.

Вдома Петро міг би знову прийняти людський образ. Але з обережности він лишається персидським котиком. Лежить на м’якій канапі цілий день, дозволяє себе ласкаво гладити і бадьоро воркоче у присутності Варки. От тільки й біда, що сусідський пес. Цей не любить котів.

Одного гарячого дня Варка забула закрити двері в коридор. Лягавий саме чекав на такий недогляд. Негайно побіг всередину, щоб розправитися з котиком. Та цей не дрімав. Перетворився в лева. Тут же на очах у пса. Пес заскавулів, піджав хвоста і втік з хати.

Цей випадок навів Петра на думку про те, як заробляти гроші. Він придумав новий виступ для Варки. Став слоном і крейдою в хоботі писав на дошці: 2 + 2 = 4.

Або навіть слово: «Харків».

Якщо цирк їхав на гастролі до Києва, там слон писав: «Київ». Якщо до Львова, писав: «Львів».

Глядачі просто дуріли з захоплення.

В Москві сам голова Верховної Ради прийшов подивитися на славнозвісного слона. Голова ступив на кін і голосно спитав:

– Як зветься наше місто?

Слон кивнув головою, розставив вуха і написав: «Москва».

– Дуже розумний слон! – похвалив голова. – Може він допоможе нам планувати нову п’ятирічку? Чого в нас не хватає? Що нам ще треба?

Слон покивав головою і написав: «Треба вільні загальні вибори уряду і опозиції».

На цю детальну і несподівану відповідь присутні вибухли таким буревісним реготом, що ледве цирковий дах не зірвався з кроквів.

Але слонові за це не дали бананів. Як він залишив кін, на нього і на Варку вже чекали гицелі з КГБ.

Урядові чинники винесли рішення: зарізати слона на слонину, а Варку заслати на Північ. Тільки цей вирок не був виконаний. Слон і Варка зникли. Без сліду і виду. Ніхто не знав куди. І хай уже загубилася б маленька, крихітна жіночка, а то цілий слон пропав на тюремному подвір’ї.

Ніхто не звернув уваги на двох сизих голубів, які піднялися над в’язницею і полетіли собі на волю, за кордони Совєтського Союзу.


«Нові Дні» № 5, 1985 р.


_____________________









Загрузка...