Париж двадцятого століття (Жуль Верн) читать бесплатно онлайн полную версию книги (ч. notes)

Примітки

1

Марсове поле — паризький парк, за аналогією з Марсовим полем у Римі названий на честь бога війни Марса. (Прим, пер., якщо не вказано інше.)

2

Земельний Кредит — фінансова установа у Франції, що спеціалізується на фінансуванні об’єктів нерухомості. Створена у 1852 році.

3

Сент-Барб — паризький навчальний заклад, заснований у 1460 році та закритий у 1999 році. З 2009 року і нині — університетська бібліотека.

4

Роллен — колеж у Парижі, названий на честь французького історика і педагога Шарля Роллена. Нині — ліцей Жака Декура.

5

Наполеон V — ймовірно, Жуль Верн був переконаний у тому, що у двадцятому столітті у Франції продовжуватиметься доба імперії (роман був написаний у роки Другої імперії (1852-1870), коли «імператором французів» був Наполеон III (Людовік-Наполеон Бонапарт), небіж Наполеона Бонапарта.

6

«De viris illustribus» («Про знаменитих мужів») — збірка життєписів знаменитих римських та грецьких діячів, що належить перу римського історика Непота (І ст. до н. е.).

7

Ашет (Ашет Лівр) — найбільша видавнича група Франції, створена у 1824 році як фірма, що займається виданням і поширенням книжкової продукції.

8

Еколь Нормаль — один із найпрестижніших навчальних закладів Франції, заснований у 1794 році.

9

Кохінхіна — прийнята в історичній географії назва південно-східної частини півострова Індокитай.

10

Пінд — гірське пасмо в Греції, яким, за міфологією, володів бог Аполлон, покровитель мистецтва. У переносному значенні — оселя поезії.

11

Гелікон — гора у Греції, де був збудований присвячений Аполлону храм муз (геліконід). У переносному значенні — місце поетичного натхнення.

12

У грецькій міфології — святилище поезії, одне з місць перебування Аполлона та муз.

13

Орлеанський вокзал — нині вокзал Аустерліц.

14

Малозмістовна гра слів з однозвучними складами, яку не можна перекласти із збереженням повторюваності складів: «стіна, що нею обнесений Париж, змушує місто тихенько шелестіти».

15

Вулиця Фоссе-Сен-Віктор — нині вулиця Кардинала Лемуана.

16

Площа Трокадеро — нині площа Трокадеро-і-11-Листопада.

17

Сарбакан — духова трубка для стрільби у народів Північної та Південної Америки.

18

Якщо електромагніт під час контактного зіткнення може витримати вагу у 1000 кг, то сила його тяжіння на відстані у 5 міліметрів дорівнює ще 100 кг (прим. авт.).

19

Імператорська вулиця — вулиця з такою назвою справді існувала з 1806 по 1815 рік, коли була перейменована на вулицю Карусель. Проте у рік написання роману (ймовірно, 1863 — див. «Історію рукопису») вулиця вже була поглинута площею Карусель. Точно сказати, якій вулиці антиутопічного Парижа автор дав таку назву, неможливо.

20

Локомотив Кремптона — система парового локомотива, сконструйована англійським винахідником Томасом Расселом Кремптоном (1816-1888).

21

«Східні мотиви» — найвідоміша поетична збірка Віктора Гюґо (1829).

22

«Поетичні медитації» — поетична збірка Альфонса де Ламартіна (1820).

23

«Перші вірші» — поетична збірка Альфреда де Мюссе (1829).

24

«Людська комедія» — монументальний цикл творів Оноре де Бальзака.

25

Вулиця Ньов-де-Пті-Шам — нині вулиця Пті-Шам.

26

Неверський готель — маєток, розташований на розі вулиць Кольбер та Рішельє, де була розміщена Королівська бібліотека Людовіка XV. Нині споруда у занепаді.

27

Карл V — король Франції (1338-1380), за свою високу освіченість прозваний Мудрим. Заснував першу королівську бібліотеку, що згодом стала основою Національної бібліотеки Франції.

28

Одеон — один з шести французьких національний театрів (1782).

29

Отож Пелісьє, доля якого залишалася неясною на Малаховому кургані, Юпітер вирішив віддати місто Севастополь (прим. авт.).

30

Пропущена в рукописі власна назва (прим, франц. видання).

31

Нуку-Хіва — острів з Північної групи Маркізьких островів (Французька Полінезія, Тихий океан).

32

«Поетичні та релігійні гармонії» — поетична збірка Альфонса де Ламартіна (1830).

33

Сорока Бройлями — ймовірно, мова йде про Луї де Бройля, лауреата Нобелівської премії з фізики, секретаря Паризької Академії наук, та його брата Моріса де Бройля, також фізика, члена Академії наук та Французької академії, однієї із найстаріших інституцій Франції, до складу якої входить сорок членів («безсмертні»), — найвизначніших та найвпливовіших знавців французької мови, упорядників словників.

34

Жахливої війни 1863 року — мається на увазі Громадянська війна між північними штатами США, які відмовилися від рабства, та рабовласницькими штатами Півдня (1861-1865).

35

Палестріна — італійський композитор доби Відродження.

36

Жак Оффенбах — французький композитор, один із засновників класичної оперети (одна з найвідоміших — «Орфей у пеклі», 1858).

37

Шарль Гуно — французький композитор, диригент, батько французької ліричної опери.

38

Офіклеїд — духовий музичний інструмент.

39

Вчений справді помер внаслідок невдало проведеного досліду (1844).

40

Вулиця Аньєр — нині, швидше за все, вулиця Токвіль.

41

Вулиця Повстання, вулиця Кайу — важко сказати, які саме вулиці мав на увазі Жуль Верн. У будь-якому разі, зараз вони точно мають інші назви.

42

Гармата з Пале-Рояль — справжня невеличка гармата, у 1785 році сконструйована годинникарем Руссо і наступного року встановлена в садах Пале-Рояль таким чином, щоб стріляти лише у сонячні дні та лише опівдні, коли промені сонця, що перебувало у зеніті, запалювали ґніт, проходячи під великої лупою. Довгий час увесь Париж орієнтувався в часі саме за таким оригінальним годинником.

43

Битва під Аустерліцом («Битва трьох імператорів», як її охрестили сучасники), відбулася 2 грудня 1805 року біля села Аустерліц, на північ від Відня. Проти Наполеона виступали австрійський імператор Франц II та російський імператор Олександр І. Ця грандіозна битва закінчилась блискучою перемогою Наполеона.

44

Палац Тюїльрі — колишній королівський палац у Парижі; у 1871 році, під час Паризької комуни, згорів і був знесений. Офіційна резиденція Наполеона в період консульства (з 1799 по 1804 рік, коли Наполеон проголосив себе імператором). Нині на місті колишнього палацу розбитий парк Тюїльрі.

45

Малерб — французький поет, мовознавець, критик і перекладач давньоримської літератури.

46

Боссюе — французький католицький священик, єпископ, богослов, педагог, проповідник при дворі Людовіка XIV, впливовий політичний діяч, палкий прибічник абсолютистської монархи, член Французької академії.

47

Німвегенський мирний договір 1678 року — договір, підписаний після завершення франко-голландської війни (1672-1678) у місті Німвеген (Нідерланди). Символ тріумфу французької дипломати та військової потуги.

48

Фенелон — французький священнослужитель, письменник, педагог, богослов, автор відомого роману «Пригоди Телемака», літературного бестселера XVIII—ХІХ ст.

49

Сен-Сімон (1760-1825) — французький мислитель, соціолог, засновник популярної течи «нового християнства» — сен-сімонізму, згідно з яким люди житимуть тільки відповідно до божественної моралі, а політика й управління будуть зведені до простого адміністрування. Мав багато прихильників серед тогочасної інтелігенції (див. нижче).

50

Битви 89 — мається на увазі Велика французька революція 1789 року, одна з найважливіших подій в історії Франції, внаслідок якої відбувся перехід від абсолютної монархії до республіканського устрою, від влади аристократії до демократії. Найвідоміше її гасло — «Свобода, Рівність, Братерство» — стало девізом Франції.

51

«Замогильні нотатки» — збірка мемуарів основоположника французького романтизму Франсуа-Рене де Шатобріана, яка вийшла друком уже після смерті автора (1848).

52

Талейран — визначний французький дипломат, радник та інтелектуал. Тривалий час був союзником і близьким другом Наполеона І.

53

Колос Мемнона — одна з двох гігантських статуй, споруджених у Фівах, поруч із сучасним Луксором. За легендою, внаслідок землетрусу в 27 році до н.е. колос був зруйнований. Відтоді в багатьох працях грецьких та римських авторів згадується дивний протяжний звук, що його камінь нібито видавав на світанку. Вважалося, що так Мемнон вітав свою матір Аврору, римську богиню ранкової зорі. Тривалий час колосу приписували здібності оракула, а звук, що він видавав, сприймали за знак прихильності богів.

54

Сен-Пуан — французька комуна, де у величному палаці проживав Альфонс де Ламартін.

55

Який розмахував прапором романтизму на Аркольському мості — ймовірно, натяк на Наполеона І, який із прапором у руці очолив одну з атак на Аркольський міст під час битви з військами Священної Римської імперії під Арколою (Італія), листопад 1796 р.

56

«Ернані», «Рюї Блаз», «Бурґграфи», «Маріон Делорм» — найвідоміші п’єси Віктора Гюґо.

57

Йохім Мюрат — маршал наполеонівської армії.

58

Існує легенда, що Дюма нібито викрав з порохового складу Суассона три тисячі п’ятсот кілограмів пороху для національної гвардії, аби його покровитель, герцог Орлеанський, зміг прийти до влади після повалення правлячої династії Бурбонів (Липнева революція 1830 року).

59

Батько Александра Дюма був сином чорношкірої рабині Кессетти Дюма.

60

«Сперонара» — невелике італійське судно, на якому Дюма здійснив подорож до півдня Італії, під впливом якої написав пригодницький нарис «Сперонара». Усі перераховані Верном країни та місця Дюма справді відвідав.

61

Фантазія автора: Дюма-батько помер своєю смертю у 1870 році.

62

Знову фантазія автора: Жуль Жанен помер своєю смертю у 1874 році, Шарль Монсле — у 1888.

63

Монсле був засновником і головним редактором популярного кулінарного журналу «Гурман».

64

Автор виявився неабияким провидцем: у 1873 році Жорж Санд справді хотіли нагородити цим почесним орденом. Але вона від нього відмовилася, відповівши міністрові Жулю Сімону так: «Не робіть цього, любий друже, прошу вас, не треба! Ви зробите з мене посміховисько. Невже ви направду уявляєте мене з червоною стрічкою на животі? Я буду схожа на стару буфетницю!» Отже, своєму синові, Морісові Санд, знаменита письменниця нічого віддати не могла.

65

1 знову фантазія автора: Ернест Ренан, дуже хворий, помер у 1892 році.

66

Вейо ніколи не відлучали від церкви.

67

Оревільї — французький письменник і публіцист.

68

Абу помер своєю смертю 1885 року, напередодні свого виступу на честь прийому до Французької академії, промова до якого була вже надрукована.

69

Теофіль Готьє — французький поет, прозаїк, літературний критик, лібретист та художник, значна постать французької літератури середини XIX сторіччя.

70

Теодор де Банвіль — французький письменник, поет, драматург, критик та журналіст.

71

Салон мадам Рамбуйє, більш відомої як «незрівнянна Артеніс» — один з основних осередків створення та розвитку преціозної літератури Франції.

72

Латинські слова, дивно перекручені на французький лад: юкондний — від «jucundus» (приємний, хороший); лаентерентний — від «laetus» (щасливий, радісний).

73

Пам’ятний день (лат.) — прим. авт.

74

Гай Валерій Флакк — римський поет, наслідувач Вергілія (І ст.). Єдиний твір — незакінчена епічна поема у восьми книгах про похід аргонавтів.

75

Яка виняткова чистота! (лат.) — прим. авт.

76

Тюрпний — від «turpis» (ганебний).

77

Jus divinum (злат. «divinus») — божественне право.

78

Jus divin (фр.) — Божий сік.

79

Я тремчу від самої згадки про це (лат.) — прим. авт.

80

«Георгіки» — дидактична поема Вергілія.

81

Пастух величезного стада (лат.) — прим. авт.

82

Пастух страхітливої дурепи (фр.). Вочевидь, студенти пана Рішло провели паралель між латинським словом «pecoris» (стадо) та французьким «pecoris» (дурепа).

83

Крей, Бове, Дьєпп — муніципалітети на півночі Франції.

84

Еол — покровитель вітрів у давньогрецькій міфології.

85

Аркей, Медон — муніципалітети на півночі Франції, розташовані на височинах.

86

Руанський собор — готичний собор у місті Руан, з 1876 по 1880 роки був найвищою будівлею світу (151 метр).

87

Пульхерне — від «pulcher» (славний, визначний).

88

Бажана дівчина (лат.).

89

Гіменей — покровитель шлюбів у давньогрецькій міфологи. Його зображали у вигляді вродливого юнака зі смолоскипом та квітами. Смолоскипом Гіменей запалював вогонь шлюбів, і вважалося, що яскраве полум’я — запорука щасливого і матеріально забезпеченого життя подружжя.

90

Марія-Луїза Австрійська — друга дружина Наполеона Бонапарта, імператриця Франції у 1810-1814 рр., дочка імператора Священної Римської імперії Франца II.

91

«Весілля в Кані Галілейський» — картина Паоло Веронезе, італійського художника доби пізнього Ренесансу.

92

Існує думка, що в чоловікові в білому, що на передньому плані грає на віолі, художник зобразив самого себе.

93

Бартоломе Естебан Мурільйо — іспанський художник доби бароко.

94

Гюстав Курбе — скандальний французький художник і скульптор, прибічник реалізму та натуралізму у мистецтві, противник класицизму. Одна з найскандальніших робіт, що визвала обурення тодішнього консервативного суспільства — картина «Повернення кюре з конференції», де він зобразив священнослужителів у п’яному вигляді.

95

Орлеаністи — з 1830 року прибічники династії Людовіка-Філіппа (король Франції з 1830 по 1848).

96

«Кандід» — від франц. «candide» (простосердний, щирий). Широковідома повість Вояьтера «Кандід, або Оптимізм».

97

Фонтевро, Мерен — французькі тюрми.

98

Journal hebrdomadaire — цікаве поєднання слів: французькою «hebdomadaire» — щотижневик, a «dromadaire» — одногорбий верблюд.

99

Сосьєтер — член акторської трупи французького театру «Комеді Франсез», який водночас був і його пайовиком.

100

Пале-Рояль — паризький театр.

101

Огюстен Ежен Скріб — французький драматург.

102

Ентомозоери — нижчий розряд паразитів.

103

Клакер — особа, найнята для того, щоб гучними оплесками, вигуками або свистом створювати враження успіху чи спричинятися до провалу п’єси, артиста.

104

Епізод з абрикосами — в оригіналі епізод з персиками.

105

Остенде — бельгійське місто.

106

Великий Бельт — протока між данськими островами Зеландія і Фюн.

107

Три Королі — найяскравіші зірки сузір’я Оріона.

108

Вулиця Фурно — нині вулиця Фальгер.

109

Жахливий фонтан — мається на увазі фонтан Сен-Мішель перед мостом Сен-Мішель.

110

Лапрад — французький поет, письменник, політик, член Французької академії.

111

Ім’ям того маленького чоловічка — йдеться про персонажа на ім’я Pion (Піон), покровителем якого (за днем народження) був Saint Maur (Святий Мавр), католицький святий. Оскільки прийнято було поєднувати своє ім’я з ім’ям покровителя, чоловіка називали Maurpion, що перекладається з французької як «лобкова воша».

112

Міст Реформ — нині міст Людовіка-Філіппа.

113

Гревська набережна — нині набережна Отель де Білль.

114

Королівська площа — нині площа Злагоди.

115

Бульвар Наполеона IV — ймовірно, таку назву автор вигадав для сучасної вулиці Ріволі.

116

Простягався до площі... — мається на увазі площа Перемог.

117

1 до пороху вернешся (Біблія, Книга Буття, 3:19).

118

Куточок Вестмінстерського абатства — одна з прибудов Вестмінстерського абатства, де поховано знатних британських письменників, установлено пам’ятники й меморіальні дошки.

119

«Надзвичайні подорожі» — пригодницький цикл з п’ятдесяти чотирьох романів Жуля Верна.

120

VAL — перший у світі автоматизований метрополітен, що 1983 року був запущений у французькому місті Лілль.

121

Солідарністю вигнання — після державного перевороту у Франції в кінці 1851 року Етцель був змушений іммігрувати до Бельгії.

122

Нантський едикт — указ короля Франції Генріха IV, який надавав французьким гугенотам певні громадянські права (1598).

123

Преціозна течія — аристократичний напрям у французькій літературі бароко XVII сторіччя, якому властиві алегоричність, умовність, лицарсько-пасторальні сюжети та цілковита відмова від «низької» народної мови..

124

Ставлення Беранже до Наполеона насправді дуже суперечливе.

125

Колеж де Франс — один з найпрестижніших навчальних закладів Франції.

126

«Бувар і Пекюше» — незакінчений роман Флобера, опублікований посмертно у 1881 році.

127

Гюстав Курбе — французький маляр, графік, скульптор, палкий прихильник реалізму у мистецтві.

128

Антуан, Луї та Матьє Лєнен — французькі художники-реалісти.

129

Всесвітня виставка мистецтва та промисловості, що відбулася 1867 року в Парижі.

130

Роман був надрукований у Парижі у 1989 р., вид-во «Le Cherche Midi», під назвою «Voyage a reculons en Angleterre et en Ecosse» («Повернення через Англію та Шотландію»).

131

Шарль Лемір, «Жуль Верн. 1828-1905. Людина. Письменник. Мандрівник. Громадянин. Його творчість. Його пам’ять. Його велич», Париж, вид-во «Berger-Levrault & Сіє», 1908.

132

«II fit» — дослівно «він зробив», «іl dit» — «він сказав». «II fait toujours» — «він знову робить».

133

З колекції Гондоло делла Ріва, Турин. Лист був опублікований у колективній праці «Видавець та його доба. П’єр-Жуль Етцель (1814-1886), Сен-Себастьян, вид-во „ACL Edition“», 1988, ст. 118-119.

134

Див. лист Жуля Верна до Етцеля, датований «в суботу ввечері» (початок 1864): «Чорт забирай, дорогий мій учителю, я конче потребував вашого листа, аби прийти до тями! [...] Згоден — я дурень, коли сам собі [sic] співаю осанну [sic] через своїх [sic] персонажів. Віднині я буду добряче затуляти їм рота» (Національна Бібліотека, листування Верн-Етцель, том 1, листи 7-8).

135

Йдеться про промову, яку Жуль Верн виголосив 12 грудня 1875 року в Ам’єнській Академії і яка пізніше була опублікована у «Спогадах» вищезгаданої Академії (том II, 1875). Того ж року вона з’явилася у вигляді невеличкої брошури (вид-во T.Jeunet, Ам’єн). Цей текст доволі часто цитується під назвою «Ам’єн 2000 року», проте така назва фігурує лише у виданні 1973 р.

136

Майбутній міський радник — у 1888 році Жуль Верна обрали міським радником Ам’єна.

137

Пастух величезної дурепи.

138

Новела була опублікована у «Нантських рукописах», том 3, вид-во «Le Cherche Midi», Муніципальна бібліотека міста Нант, 1991 р. (попереднє видання). Того ж року була опублікована вдруге (вид-во Editions de l’Olifant, м. Поррантрюї).

139

«In the year 2889» — новела, написана Мітелем Верном, але підписана батьком, спершу з’явилася англійською мовою в нью-йоркському журналі «The Forum» (лютий 1889 р.). Опублікована вдруге, цілком ймовірно, після виправлень Жуля Верна, під назвою «Один день з життя американського журналіста у 2890 році», у «Спогадах Ам’єнської Академії» (1890) і в «Ілюстрованому додатку» газети «Petit Journal» (29 серпня 1891 р.). Мішель Верн знову опублікував її у посмертній збірці новел Жуля Верна «Вчора і завтра. Оповідання й новели» (Париж, вид-во Етцеля, 1910) під назвою «У XXIX сторіччі: Один день з життя американського журналіста у 2889 році».

140

Переклад Тамари Воронович.

141

Франко-пруська війна 1870-1871 рр.

142

1886 року Жуль Верна мало не вбив власний племінник Гастон, що страждав параноєю. На щастя, тридцятилітній хворий схибив і влучив дядькові у ногу, внаслідок чого письменник до кінця своїх днів залишився інвалідом.