Париж двадцятого століття

Жуль Верн (1828-1905)

Жуль Верн народився в Нанті, але заради навчання на факультеті права переїхав до Парижа. Закінчив навчання 1850 року, у студентські роки не покидав писати п’єси та новели. Того ж року успіх п’єси «Зламані соломинки» підштовхує його до думки про кар’єру драматурга, а 1852 року він навіть отримує посаду секретаря у Ліричному театрі; проте успіх виявився нетривалим, і Жуль Верн швидко полишає свої амбітні наміри стати великим драматургом. Тоді він береться до написання історій та статей «заради шматка хліба», працюючи для відносно популярних журналів та черпаючи натхнення зі свого захоплення науковими й технічними досягненнями.

Серйозна літературна кар’єра починається 1862 року із зустрічі з видавцем П’єром-Жулем Етцелем, який під враженням від рукопису «Подорож повітрям» (врешті роман опублікований під назвою «П’ять тижнів на повітряній кулі»), пропонує Жулеві Верну контракт на десять років. Загалом їхня співпраця тривала майже чотири десятиліття.

Хоча Жуль Верн рано здобув популярність саме завдяки своїм «надзвичайним пригодам», що є жанром роману-подорожі, дія якого відбувається в екзотичних куточках світу, ще в молоді роки він відчуває виражений потяг до так званого «роману-передбачення» (запозичений з англійської термін «science-fiction», тобто «наукова фантастика», з’явився лише у 1926 році).

Насправді Жуль Верн далекий від зображення у «Парижі двадцятого століття» такого майбутнього, яке б разюче відрізнялося від реалій його часу: суспільство 1960 року схоже на гіпертрофовано розвинене суспільство 1860 року, таке, яким його бачить юний автор, чий герой, безсумнівно, відіграє роль письменницького alter ego. До того ж категорично похмура, песимістична, ба навіть безнадійна атмосфера роману яскраво виділяється на тлі «позитивістського» оптимізму вернівських «Надзвичайних подорожей»[119].