Подяки

Між рішенням написати перший роман і, власне, його публікацією є величезна відстань, і подолання цієї відстані може бути емоційно виснажливим. У цьому процесі не обійтися без самотності, але він при цьому вимагає колосальної віри у свою справу, яку важко підтримувати самотужки. Я зміг завершити цю подорож лише завдяки низці людей, яких зустрів дорогою і які підживлювали мене своєю вірою, коли в мене її лишалося дуже мало. Оскільки техніки, вигаданої у «Видозміненому вуглеці», ще не існує, мені варто поквапитись і подякувати цим попутникам, поки в мене ще є можливість, бо я цілком упевнений: без їхньої допомоги самого «Видозміненого вуглецю» теж би не існувало.


Отже, у порядку появи:

Дякую Марґарет і Джонові Морганам за складання початкового органічного матеріалу, Керолайн (Крапці-Тире) Морґан за запал із тих часів, коли вона ще не вміла говорити, Ґевінові Берджессу за дружбу тоді, коли ми обоє часто-густо були нездатні говорити, Аланові Янґу за глибоку безумовну відданість, яку неможливо описати словами, та Вірджинії Коттінеллі за те, що віддала мені третє десятиліття свого життя, коли я майже витратив третє десятиліття свого. Далі, у світлі в кінці довжелезного тунелю, дякую моїй агентці Керолін Вітакер за те, що розглянула чернетки «Видозміненого вуглецю» не один раз, а двічі, та Саймонові Спентону з видавництва Gollancz за те, що він таки це організував.


Щасливих доріг!
Попутного вітру!

Загрузка...