Війна з Росією

Вступ

Улітку 2015 року на слуханнях про затвердження на посаду нового начальника штабу армії США генерала Марка Міллея представник Комітету Сенату з питань збройних сил запитав у нього, що становить найбільшу загрозу для американського і західно-європейського демократичного способу життя. Той відповів: «Зараз на перше місце я би поставив Росію як головну загрозу. Росія — єдина країна на землі, яка зберігає ядерний потенціал, достатній для того, щоб знищити Сполучені Штати. Це екзистенційна загроза, загроза існуванню світу». Генерал Джо Данфорд, новий голова Об’єднаного комітету начальників штабів, висловив ту саму думку на засіданні того ж комітету під час слухань про його власне затвердження на посаду.

Я повністю згоден із цією оцінкою. Крім того, таку думку поділяє група найвищих військових керівників, людей, чий досвід дає їм перевагу, оскільки вони не з чуток знають про те, що відбувається. До них належить і мій колишній соратник, товариш по зброї, заступник Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, генерал сер Річард Ширрефф. Він окреслив у своїй сміливій, своєчасній і разом з тим дуже важливій книжці усі ризики, з якими зараз зіткнулися Америка та увесь західний світ.

Коли я був стратегічним командувачем Організації Північноатлантичного договору (НАТО), то, можна сказати, бачив агресію з боку Росії на власні очі. З усіх проблем, з якими зіштовхнулася Америка на геополітичній сцені у другому десятиріччі XXI століття, найбільш небезпечним є так зване відродження Росії за президентства Путіна. Так, звісно, ісламські джихадисти теж становлять величезну загрозу для нашої безпеки. Але поки їм не вдасться перемогти нас на полі бою — вони не знищать нашу націю. Із росіянами зовсім інша справа. Адже, з огляду на останні публічні виступи Володимира Путіна, вони, здається, готові застосувати ядерну зброю. І це дійсно трохи лякає.

За президента Путіна Росія пішла небезпечним шляхом. І якщо ми дозволимо їй продовжувати йти ним, це може призвести до зіткнення з НАТО, що означатиме початок реальної війни, яка дуже легко перетвориться на ядерну. Прусський генерал Карл фон Клаузевіц колись казав: «Війна має власну граматику, але не має своєї логіки». А я хотів би додати, що вона має і власну динаміку. Якщо американські та натовські солдати вступлять у відкритий бій із російськими військами, конфлікт стрімко наростатиме. А це значить, що на столі з’явиться остаточний козир — ядерна зброя. В книжці блискуче відтворені події жахливого сценарію, який може розгорнутися на реальній сцені життя. Він — один із тих сценаріїв, реалізація яких на різних етапах історії людства так і не навчила ані простих цивільних людей, ані політиків того, що знехтувати ним не вдасться.

Але є можливість таку динаміку зупинити, а війну відвернути, якщо НАТО під керівництвом Америки таки продемонструє свою рішучість. Це війна, якій можна запобігти, але тільки якщо росіяни побачать і зрозуміють, що ми серйозні у своїх намірах і готові боротися, щоб захистити наші свободи і свободи наших союзників.

У книжці «Війна з Росією» описано війну, яка може виникнути внаслідок нездатності вистояти перед російською агресією. Зокрема розповідається про те, як, недооцінивши ризики і допустивши деякі політичні промахи та зробивши неправильні кроки, НАТО і Захід наразилися на катастрофічну війну з Росією. Можу засвідчити, що такий сценарій цілком імовірний. І усвідомлення цього змушує дуже переживати під час читання книжки. Однак у ній розповідається і про те, як може повернутися хід історії, коли до боротьби стають порядні люди і змушують рахуватися зі своєю точкою зору. Тож найголовнішою думкою видання є те, що ніколи не пізно запобігти катастрофі.

Це не просто історія про майбутнє, яку розповідає хоробрий, загартований у боях військовий, колишній старший командувач НАТО — мій заступник, блискучий офіцер, чиїм судженням я звик довіряти. Це людина, з думкою якої я, адмірал, рахувався б у питаннях ведення наземних бойових операцій. Більш того, він насправді розуміє геополітичні реалії та ризики і багато разів доводив, що не боїться казати те, що думає. Дуже рідко особа такого високого рівня готова ризикнути репутацією і бути чесною, висловлюючи свої думки. Річард Ширрефф не побоявся це зробити. Він назвав своїми іменами те, що відбулося після російського вторгнення у Крим та анексії частини України ще у 2014 році. Мені страшно від самої думки, що у своїй книжці «Війна з Росією» він передбачає наступні кроки росіян.

Дехто може сприймати попередження американських адміралів, генералів та автора цієї книжки як передбачувану реакцію людей, зацікавлених у захисті світу, а ці попередження не що інше, як вигук у лісі «обережно, вовки!» Я хочу нагадати скептикам: у 2017 році буде сто років, як Сполучені Штати відправили чотири мільйони молодих американців на кровопролитну бійню в Європі. Сто десять тисяч із них віддали там свої життя. Двадцять п’ять років по тому, під час Другої світової війни, Америка змушена була зробити це ще раз. І ціна тоді була значно вищою. Якби не НАТО і рішучість та жертовність нового покоління американців, продовження холодної війни могло би мати зовсім інші наслідки.

На нещодавньому з’їзді високопоставлених політичних, дипломатичних і військових діячів у Європі хтось запитав, на що більше схожа сьогоднішня ситуація з Росією та її воєнними авантюрами і демонстрацією м’язів: на скочування до світової війни у 1914 році чи на нездатність світу протистояти свого часу Гітлеру, який свого часу привів його на згарище Другої світової? Відповідь лякала: «Ні на що. Сьогодні це інша Європа — Європа 2015 року... з ядерною зброєю».

Книжка «Війна з Росією» розповідає вражаючу історію — історію потенційної небезпеки. Вона справді заслуговує на серйозне прочитання.