Гаразд, ось і все. Книгу закінчено. Завісу піднято, і світло в залі ввімкнено. Якщо ви читаєте це одразу після останньої сторінки, ваші перші враження, ймовірно, уже зароджуються у вашій свідомості. Чи все пішло так, як ви очікували? Чи сподобалося вам, як усе закінчилося? І взагалі, яка проблема в Стю з людською расою?
Я не буду вас довго відволікати, адже, чесно кажучи, ці перші кілька заціпенілих хвилин після закінчення книги — моя улюблена частина.
Я тут, тому що збираюся надіслати подяки своєму видавцеві, і щойно зрозумів, що забув зазначити там вас, а це мені здається неправильним. Зрештою, ви мої співавтори. Ми провели години, схиливши голови, будуючи разом цей світ. Я пропонував деякі речі, а ви втілювали їх у життя. Ви чарівники, і це не має залишитися без жодного визнання.
Ось чому я це пишу. Я не хочу, щоб ви думали, що я сприймаю вас як належне. Я починав свою кар’єру з думки, що писатиму щоразу кардинально різні книжки, тому що це звучало найцікавіше. Я змінюю часові межі, жанри, персонажів, світи. Це ризикований спосіб побудови кар’єри, і він не спрацює, якщо ви не будете їх читати. Завдяки вам я можу робити свою роботу так, як хочу. Це дивовижна річ, і я безмежно вдячний за таку можливість.
Я знаю, що нелегко взяти до рук книжку, яка не зовсім відповідає вашим зацікавленням. Навіть якщо вам сподобався мій роман про таємниче вбивство в День бабака, я розумію, що вам може не сподобатися історична книга про корабель-привид або науково-фантастичний роман про апокаліпсис. Однак ви вирішуєте довіритися мені.
Це важливо для мене. Це надзвичайно важливо. Тож дякую вам усім. Завжди й від щирого серця.
Стю
P. S. Наступного разу ми створимо сучасніший трилер. Це буде щось дике. Сподіваюся зустріти вас знову.