Дванадцять оповідань

ЗАГИБІЛЬ ЕСКАДРИ

Загибіль великої ескадри адмірала Гакензена — одна з найнеймовірніших подій, що будь-коли траплялися. Історія не знає подібного випадку. Трагічність збільшується ще й тим, що про цю подію людству не могла розповісти жодна жива істота. Все, що ми знаємо про жахливу трагедію, базується лише на записах журналіста Макса Вальтера, власного кореспондента газети «Пост», що загинув разом з ескадрою. Трохи висвітлює деякі обставини ще й рапорт військово-технічної лабораторії морського міністерства з приводу вивчення зразка загадкової торпеди, випадково захопленої неводом траулера «Ліззі».

З першого погляду дивним здається, як журналіст Макс Вальтер опинився на дредноуті «Фрідріх», флагманському судні адмірала Гакензена. Адже відомо, що адмірал, ця вихована в традиціях військового флоту людина, так не полюбляв пресу, що навіть не терпів будь-якої згадки про репортерів. Проте, справа остаточно з’ясовується тим, що Макс Вальтер був родинним знайомим адмірала Гакензена. Тільки з цієї причини Макс Вальтер і дістав дозвіл бути представником преси на флагманському кораблі; тільки завдяки цьому і дійшли до людства певні відомості про жахливі події, що відбулися вночі 22 і на світанку 23 квітня.

Преса не знала, звичайно, нічого про відплиття ескадри адмірала Гакензена. Не могла преса знати нічого і про завдання ескадри. Макс Вальтер, племінник пані Гакензен, дружини адмірала, довідався про це цілком неофіціально. Після довгих суперечок і прохань йому пощастило дістати дозвіл адмірала бути на дредноуті «Фрідріх» — проте, з категоричною умовою відмовитися від будь-яких спроб дати хоча б одне слово інформації в газету аж до того моменту, коли ескадра кине якорі, повернувшись з операції.

Отже, навіть сама газета «Пост» не знала нічого певного, куди подівся її найкращий репортер, що 20 квітня не з’явився до редакції. І великою несподіванкою було повідомлення, одержане в редакції телеграфом від одного з кореспондентів на Балтійському узбережжі:

З яким же нетерпінням чекала редакція — від головного редактора до хлопчиська-кур’єра — того блокнота! Нарешті, блокнот опинився в руках редактора, ще вогкий від морської води. Сторінки його злиплися. Проте, прочитати можна було майже все. Тільки тепер редакція «Пост» довідалася про долю Макса Вальтера, свого найкращого репортера, що виконав свій обов’язок, записуючи до блокнота все аж до останнього моменту…

Ось ряд обставин, що дали змогу газеті «Пост», єдиній у світі, вмістити на першій сторінці зміст сторінок блокнота Макса Вальтера, сторінок, на яких поспішним почерком, частенько досить нерозбірливо, була описана історія загибелі ескадри адмірала Гакензена. Редакційний вступ розповідав із сумом про долю самого Макса Вильтера, що його портрет у траурній рамці був уміщений в центрі першої сторінки газети.

Отже, ми беремо з газети «Пост» без жодного виправлення або скорочення записи Макса Вальтера — представника преси на дредноуті «Фрідріх», флагманському судні ескадри адмірала Гакензена, що входила до складу частин, які брали участь у комбінованому нападі 23 квітня на Радянський Союз.