Бурштиновий Меч 2

.

Сила тіла знаходиться лише на найвищому рівні активації стихій.

.

Обмін думками між ними завершився в одну мить. Фактично Зайберс вже розпочав свою другу атаку. Це був звичайний прямий удар без особливих характеристик, але він був швидким, як блискавка. Ухилитися було неможливо, і єдиним способом заблокувати його було підняття меча. Брандо розділив свою увагу, щоб заблокувати меч убік, але перш ніж клинок Галранської Геї торкнувся клинка Фінгуса Затриманого Душі, Сейберс уже втягнув меч і вдарив ножем у нижню частину живота.

.

Обидва мечі були класичним класичним фехтуванням. Якби це був будь-який інший Святий Меч з тієї ж епохи, вони були б збентежені. Це сталося не тому, що їхні навички були нижчими, а тому, що більшість технічних характеристик стародавнього фехтування сильно відрізнялися від сучасних. Однак, крім Брандо, він мав досвід спілкування з фехтувальниками з давніх часів. У дивних підземеллях Амбера було безліч можливостей. Оскільки гравці в грі розробили спосіб отримання стародавніх навичок, вони, природно, не будуть незнайомі з багатьма речами тієї епохи.

Бойовий стрій фехтування міірнів було так собі.

.

Момент, коли люди моргнули, становив менше однієї п'ятої секунди. Мало хто звернув би увагу на такі дрібні рухи собі подібних. У момент моргання люди закривали поле зору, а потім знову перемикали його. Це було схоже на суцільне перемикання кадрів. Однак у момент цього кадру Сейберс завдав удару ножем, Брандо відбив мечем, Зайберс втягнув меч і завдав ще одного удару, Брандо заблокував руків'ям меча, Сейберс вдарив горизонтально, Брандо відступив і парирував мечем. Вони тричі обмінялися рухами. Здавалося, що їхні рухи були швидшими за швидкість звуку. Після раунду перепалок Сен-Осоль почув чіткий звук зіткнення двох мечів.

.

Король Морозного Лицаря підняв голову.

. ���

Ви можете передбачити траєкторію мого меча? Що відбувається? Я помітив, що одна з ваших супутниць – маленька принцеса Срібних ельфів. Чи означає це, що ви освоїли їхню неймовірну техніку бою? — задзижчав голос вождя Міірни. Що відбувається? Я помітив, що одна з ваших супутниць – маленька принцеса Срібних ельфів. Ні, стривайте, мало того, хоча техніка бою Срібних ельфів дивовижна, це просто превентивний хід. Ваша реакція навіть на крок попереду. Ти знав наперед, як я нападу

Брандо глибоко вдихнув. Він не був таким вільним, як Зайберс, і мав час перейматися цими проблемами. Бойові навички Короля Морозного Лицаря виходили за межі його уяви. Хоча останній, здавалося, пригнічував його сили до певної межі, одного його фехтування було достатньо, щоб не дати йому ні найменшого шансу розслабитися. Техніки не було, вона була просто швидкою. Брандо не знав, як хтось може займатися фехтуванням до такої міри. Ці три мечі, очевидно, були дуже жорсткими. Якби це був хтось інший, він міг би легко перемогти їх, але це був Зайберс. Три мечі були як один, і руки Брандо майже оніміли, перш ніж він встиг їх заблокувати.

.

Він був майже так само здивований, як і Зайберс.

Як це могло бути так швидко? Як можна було змішати три мечі, які не були пов'язані між собою? У цю мить Брандо подумав про свого дідуся. Те ж саме він відчував, коли зіткнувся з Зайберсом. Просто його дідове розуміння фехтування перевершувало розуміння звичайних людей. Зіткнувшись із Зайберсом, він глибоко відчував страх перед смертю. Фехтування Сейберса було справжнім вбивчим фехтуванням.

Брандо підсвідомо розв'язав руків'я в руці. Занадто напружені м'язи не годилися для фехтування, але що він міг зробити? Три попередні мечі, кожен з яких був швидшим за попередній. Якби він не підтягував своє тіло, то не зміг би встигати за ритмом. Він все ще відчував біль у м'язах зап'ястя та передпліччя. Це був лише момент вибуху, але він був майже за його межами.

, -

Потім пролунав голос Сен-Осоль: Це нічого не означає. Ніхто не викладеться на повну в першій же атаці. Хлопче, не думай, що я не знаю, про що ти думаєш. Якщо Сейберс скористається силою закону, боюся, вам доведеться використовувати магічне шило, що вбиває Бога. Але мушу нагадати.

,

Хоча це рідкість, це не означає, що його не існувало в нашу епоху. Зайберс не дурень. Треба бути обережним. Рівень влади, який він використовує, набагато перевищує рівень влади Вільямса.

,

Порівнюючи Вільямса і Зайберса, можна побачити, що різниця між тьмяною зіркою і яскравим місяцем дійсно була різницею. Однак Брандо не був сільським шишником, який не бачив світу. Колись у нього було ідеальне тіло, і він знав, що це за царство. Однак слова Сен-Осоля принаймні розвіяли одну з його думок. Для людини з ідеальним тілом не було необхідності використовувати магічне шило, що вбиває бога.

.

Шило для знищення бога не було потрібне. Рівень потужності, який вони використовували, був лише миттєво. Тільки в цю мить Лінії Закону на Крайній Рівнині засяють, як сітка. Однак з його нинішнім рівнем він не зміг скористатися цією можливістю.

Зайберс не одразу розпочав третю атаку, що дало шанс перевести дух Брандо. Він відчув, як Сен-Осоль дивно дивиться на нього, Але, здається, він хоче, щоб я показав йому спадщину Темного Дракона. Я відчуваю, що у цього хлопця інші плани. Інакше я не зміг би заблокувати ці три мечі. Це дуже страшно

! -

Ви помиляєтеся. Брандо, Зайберс обов'язково викладеться на повну. Навіть якщо ви спадкоємець Одіна, для нього це не має значення. Поки він використовує свій меч, це буде битва на життя і смерть. Він не стримався і в попередній атаці. Якби ви реагували трохи повільніше, то вже стали б холодним трупом. Сен-Осоль на мить зупинився, Може, твоє передчуття має рацію.

.

Але ви також повинні зустріти цю битву з менталітетом боротьби на життя і смерть. Одіну не потрібен боягузливий наступник. Ви повинні це розуміти.

!

Брандо кивнув. Нервовий тон Імператриці Вітру змусив його трохи розчулитися, я це бачу. Дякую.

?

Тоді що ви плануєте робити?

?

Що ще я можу зробити?

!

Голос Брандо раптом став низьким. Він підвів голову, і чорне полум'я раптом поширилося від його тіла, починаючи від спини, поширюючись на плечі та руки. Полум'я миттєво накрило Халран Гею і люто палало. Вони також утворили роги на його лобі та пару драконоподібних крил на спині. Це було явище, яке з'явиться тільки в світі чистих законів і магії. Знак Крові Дурня, що належав Дракону Війни, Тіамат, був майже повністю активований. У цю мить з глибини його серця немов випустився дикий вогонь. Його фізична сила миттєво подвоїлася. Він оголив зуби, показавши білі зуби. Це трохи відрізнялося від його звичайної особистості, тому що Брандо тільки відчував, як той самий вогонь палає в його серці, кричачи, щоб він звільнив свою дику натуру.

.

Він змушує мене випустити на волю силу Крові Дурня. Здається, я не маю можливості чинити опір. Очі Брандо лякаюче світилися, Єдиний спосіб – боротися.

.

Дуже добре.

. - , ���

Здавалося, Зайберс був дуже радий побачити цю сцену. Він переніс криваво-червоний меч з правої руки в ліву, а потім простягнув праву руку. Брандо побачив, як з повітря з'явився вихор крижаного пилу. Вихор зібрався в руці Короля Морозного Лицаря, а потім згустився разом, утворивши сяючий синій довгий меч Морозний Спів Цинни. У лівій руці Зайберс тримав червоний меч, а в правій — синій. Його руки звисали вниз, і він злегка посміхався: Смертний, я дам тобі останній шанс. Відступи, і ти не помреш

Він вам погрожує. Якщо ти відступиш, я боюся, що у тебе не буде долі зі спадщиною Одіна. Але якщо він каже, що хоче вас відпустити, це може бути неправдою. У вас є Кров Дурня, і він не допустить, щоб спадщина Темного Дракона загубилася на землі. Сен-Осоль одразу ж нагадав йому.

.

Я знаю, що Брандо мало не застогнав у своєму серці. Він, звичайно, знав, але проблема полягала в тому, що чари, що витають у повітрі, ставали неспокійними. Лінії Закону з трьох стихійних площин коливалися нестабільно одночасно. Тільки навички Короля Морозного Лицаря могли з'єднатися з силою трьох стихійних планів. Свого часу Зайберс був відомий як Король Морозних Лицарів, а не Святий Меч. Брандо знав різницю між ними, навіть якщо використовував коліна, щоб подумати.

?

Чи плануєте ви відступити?

���

Звичайно, ні

Як гравець може відступити перед місією? Це не відповідало естетиці Брандо. Він підвів очі й подивився на наступний крок Зайберса. Навіть якщо це був Король Морозного Лицаря, перемогти його було неможливо, якщо його здогад був правильним. У цей момент він раптом згадав про те, що сталося, коли зіткнувся з Ебдоном. Різниця в силі була однаковою, і це була та сама битва життя і смерті, але все одно був шанс вижити серед смерті.

.

Ви здобули майже зарозумілу впевненість від захоплення раптовим збільшенням сили, сказав Сейберс, Життя і смерть не є чимось, що можна змінити рішучістю. Він підняв меч, і чари, що Сіель яли в повітрі, раптом зупинилися. Лінії Закону з трьох стихійних планів затонули одночасно. З Королем Морозного Лицаря в центрі, земля в радіусі ста футів, здавалося, була наділена якоюсь магією. Потріскана земля трохи посвітлішала, а потім з гучним тріском по спіралі виросли на всі боки незліченні крижані шипи. В одну мить лід і іній вкрили всю землю.

.

Заморожена Земля, одна з основних навичок Морозної Земної Гвардії. У цьому домені буде збільшена мобільність Варти Морозної Землі, а рухливість ворога буде зменшена. У той же час, як активується домен, всі істоти на льоду будуть ув'язнені на півсекунди, зменшуючись залежно від різниці рівнів.

.

Півсекунди звучало як мить ока, але для існування такого рівня це була різниця між життям і смертю.

.

Зайберс ясно дав зрозуміти, що Мистецтво Меча Дев'яти Світил не має сенсу при такій великій площі атаки. Поки він залишався на землі, він помирав. На жаль, в той момент він не почув крику Брандо в душі, Як і очікувалося, саме в цей момент Сейберс все ж хотів знайти фігуру Брандо в крижаному тумані, але, на жаль, це було марно. Потім він здивовано підвів очі і побачив, що Брандо високо підстрибнув.

Цей

. ���

Якщо Зайберс правильно запам'ятав, то з тих пір, як його раса зникла з Землі, Гвардія Морозної Землі повинна була зникнути з континенту майже на тисячу років. Навіть якби це була Санорсо, навіть якби це була Імператриця Вітру в очах смертних, вона не могла б побачити цей його крок. У тисячолітній самотності єдине, що він зробив, крім очікування, це відновив спадщину Гвардії Морозної Землі. Тепер Морозний Лицар більше не був варваром, який використовував силу трьох вимірів, щоб без розбору бомбардувати своїх ворогів під час Війни Святих. Але чого він не очікував, так це цього вперше за тисячу років

.

Його фактично прогнав опонент.

! - ,

Брандо. У серці Брандо голос Сен-Осоля був однаково здивований, Іноді я замислююся, чи вмієш читати думки. Навіть я ніколи не бачив такого кроку Зайберса, як ви відреагували

,

Ні. Це була просто удача.

?

Але ще однією відповіддю в серці Брандо було: хіба це не стандартний стартовий хід Морозного Лицаря в перші дні? Замерзла Земля, щоб контролювати поле, Холодний вітер, щоб атакувати, що в цьому дивного?

.

Тактика, розроблена Гвардією Морозної Землі в останні дні, була набагато неймовірнішою, ніж ця.

Гаразд, я нарешті ожив. Я хочу померти Якщо вам подобається ця робота, ви можете прийти ., щоб проголосувати за мене. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

788

Розділ 788

.

Останній удар, очевидно, спрацював.

Світ відступав, як приплив, перетворюючись на плями світла, як метелики, що розсіювалися шматок за шматком. Після того, як краєвиди безкрайньої пустелі під призахідним сонцем зникли, залишилася незаймана печера під льодом, яка була замерзлою протягом тисячоліть. Порив холодного вітру свиснув, змусивши Брандо і Сіель а здригнутися. Господи мій!? Не встиг він зреагувати, як пролунав трохи стурбований голос Метиші. Інший допитливий голос був трохи спокійніший, Брандо, ця штука потягнула тебе на Крайні рівнини? Це був глибокий і чарівний голос жінки-командира легіону Вероніки.

Де знаходилися Крайні рівнини? Брандо раптом підвів голову, але навколо нього не було ні тіні сутінків, ні призахідного сонця, ні пустелі, тільки блакитна крижана печера. Фірас і його дружина Вероніка, маленька жінка-дракон і її молодший брат-гурман, Скарлет, Метіша і мисливиця, яку вона підтримувала, Сірий меч Сен-Мефістофель, Його Королівська Високість і старший син народу Крус, всі були тут, як ні в чому не бувало. Брандо озирнувся, і нарешті його погляд упав на Бабату та відьом, що оточували її трохи віддалік.

Очі Бабати горіли фанатичним світлом, і відьми, які звичайно зневажали спілкування зі смертними, обмінювалися поглядами одна з одною, але всі без винятку дивилися на Брандо з якимось здивуванням в очах.

Потім з'явилася пара дещо спантеличених золотих очей маленької жінки-дракона, в яких, здавалося, горіло полум'я.

У вас дивний запах. — пирхнув Алоз і насупив брови.

Брандо перевів подих, він був весь поранений і зціпив зуби від болю, але коли почув запитання маленької драконячки, то замовк напрочуд тихо.

—

Він майже подумав, що все це сон...

Але, на щастя, очі відьом і сумніви маленької жінки-дракона відповіли на його сумніви.

Він не міг не стиснути праву руку, і річ у його долоні була відповіддю на все, що відбувалося раніше. Але інші, очевидно, не помітили ледь помітного руху Брандо, Сіель обмінявся з ним поглядами, а погляд Вероніки і Мефісто впав на ліву руку Брандо Халран Гея Брандо вже давно була в піхвах і висіла по діагоналі на спині, а в руці він тримав ще один гострий меч.

.

Лезо меча було схоже на тонкий листочок, морозно-синій, як кристал льоду.

Морозний спів Цинни Голос Вероніки запитав: Брандо, що сталося, тебе щойно затягнуло на Крайні рівнини?

?

Що сталося?

Це було гарне запитання, особливо для Бренделя. Він підвів голову, але все, що відбувалося раніше, здавалося, відтворювалося в його свідомості.

Заморожена Земля! Коли Сейберс підняв у руці тонке яскраве лезо Морозного Співу Цинни, холодна аура, схожа на брижі, розкинулася на всі боки, а його тіло було в центрі. Шар льоду щойно пронісся впоперек, а потім почувся чіткий звук тріску землі, незліченні морозні білі бурульки вирвалися з-під землі і розтягнулися в небо, наче ікла, в одну мить охопивши площу майже в сто футів. Брандо нарешті згадав про цей хід , він просто був занадто знайомий з ним, щоб люди відчували ностальгію, коли бачили певні речі в минулому, це почуття насправді виникло з людських спогадів про минуле, і тепер це було те ж саме для Брандо. Ця ретро-рутина, здавалося, повернула його до перших трьох версій Бурштинового меча, його кров раптом стала неспокійною, і навіть не встигнувши зреагувати, його тіло вже інстинктивно рухалося.

Сила його м'язів раптом вирвалася назовні, і він підстрибнув високо, зі свистом, наче повітря розривалося на частини, бурульки, що стирчали з землі, промайнули повз підошви його чобіт.

У цей момент стародавня нежить здивовано підняла голову.

.

Брандо пам'ятав тоді яскраву фосфоресценцію в його очах. Сейберс знову підняв меч у руці, і клинок став таким же яскравим. Крижаний пил збирався позаду нього, наче відчутний, і раптом перетворився на циклон, а потім з повітря, здавалося, випустився холодний вітер, що холодив до кісток. Холодний вітер, також відомий як меч Мілоша, гострі леза меча були незліченними яскравими кристалами льоду, розкиданими на холодному вітрі. Ці кристали льоду були тонкі, як крила цикади, твердіші за сталь і могли легко прорізати навіть найтвердішу броню. Холодний вітер понісся вперед, і Сейберс з мечем у руці був схожий на генерала, який командував бурею. Його меч був спрямований уперед, і буря поглинула все попереду.

.

Яка це була видовищна сцена.

Брандо був схожий на зів'ялий лист, що пливе в повітрі, і в одну мить опинився в центрі бурі. Незліченні кристали льоду ось-ось мали пройти через його тіло, але уявної сцени, коли його кінцівки розривають і ллється кров, не сталося. У критичний момент він знову використав . Чорний, як смола, клинок вимахнувся, наче його відпрацьовували тисячі разів. Його швидкість досягла піку того, що міг витримати цей світ. Простір навколо нього гудів і вібрував. Простір навколо нього був розтягнутий до крайності. Ті уламки кристалів льоду, гострі, як крижані списи, здавалося, були схоплені невидимою силою. Вони, природно, сповзали в сторони і були потягнуті за ним, перехрещуючись повз нього.

.

Перед ним відстань простору вже давно спотворена тією ж величною силою. Бліде обличчя Зайберса, здавалося, перетнуло сотні футів і з'явилося перед ним.

.

Брандо замахнувся мечем на талію Зайберса в тому місці, де Король Морозних Лицарів був неготовий.

Але за мить до того, як меч Брандо досяг його тіла, земля під ногами Сейберса, здавалося, отримала життя. Він автоматично вигинався і утворював суцільну стіну, дозволяючи мечу Брандо влучити в неї. З приглушеним вибухом ударна хвиля, видима неозброєним оком, поширилася від меча Брандо на всі боки по стіні. На стіні відразу з'явилися дрібні тріщини, і тріщини продовжували розширюватися. Потім стіна розвалилася і обвалилася.

Але на цьому атака Бренделя закінчилася, і єдине, що йому вдалося зробити, це зрубати глиняну стіну.

Але, звичайно, це була не звичайна стіна.

20% , + 2

Це була одна з навичок порятунку життя Морозного Лицаря, Морозної Стіни Землі. Морозна земляна стіна Морозна Земля Вартовий черпає 20% своєї поточної мани, щоб побудувати бар'єр із землі. Матеріал бар'єру визначається навколишнім середовищем на даний момент. Якщо має спеціалізацію Темний лід, то бар'єр матиме додатковий шар льоду + 2. Бар'єр автоматично заблокує смертельну атаку, а потім поверне залишок здоров'я заклиначеві. Вартовий Морозної Землі може використовувати це вміння лише на землі. Брандо був задоволений тим, що одним ударом проміняв одну з навичок порятунку життя Зайберса. Принаймні це доводило, що його атака все ще була загрозою для опонента, і це знання додало йому впевненості.

Але не встиг він пишатися, як з-за розсипаної землі Морозної Земляної Стіни раптом простягнувся залізний чобіт. Це був чорний, як смола, залізний чобіт з візерунком скелета по краю. Як усім було відомо, народ Міірна фанатичний поклонявся смерті. Через заблокований зір Брандо не встиг зреагувати, як його вдарили ногою в живіт. Це було відчуття, наче в нього влучив гігантський дракон, і не встиг він навіть відчути нестерпний біль у животі, як його вже відправили в політ, як гарматне ядро.

!

Цей хлопець зовсім не був змушений використовувати навичку порятунку життя! За мить Брандо зреагував. Зайберс випустив Стіну Морозної Землі лише для того, щоб заблокувати йому зір. Цю навичку можна було б використовувати так.

Якби це була гра минулого, Брандо, швидше за все, зрадів би. В ігрову епоху, коли всі системи навичок і рутини в основному були розроблені, можливість відкрити новий спосіб мислення була чимось, що могло похитнути весь порядок гри. Новий спосіб мислення був дуже важливим для майстра, особливо для такого гравця першого рівня, як він, який не був на вершині. Можливо, йому буде достатньо такої нагоди, щоб ступити на жертовник.

,

Навіть зараз цей крок все одно давав йому спалах натхнення. Незважаючи на те, що в Бурштиновому мечі існувало багато шкіл думки, використання навичок порятунку життя для нападу було рідкістю, і ще рідше використовували його для переслідування ворога. Адже не всі були такими впевненими в собі, як Зайберс. А Брандо побачив занадто багато навичок, спеціальностей і талантів. Якщо Зайберс все ще обмежувався обмеженим баченням Морозної Гвардії Землі, то Брандо вже знайшов незліченну кількість способів використовувати цей хід у своїй свідомості.

.

Але не зараз.

.

Його розум в одну мить прояснився і відреагував на поточну ситуацію. Наступної миті він важко впаде в гострі бурульки Замерзлого Земного Володіння. Пошкодження боятися було нічого, але застиглий стан убив би його. Брандо був упевнений, що не зможе пережити раунд холодного вітру Зайберса. Незважаючи на те, що його атрибут Волі сягав сотень, до існування Досконалого Тіла цього було далеко не достатньо.

Сейберс повернувся в той бік, куди вказував Морозний Спів Цинни. Очевидно, що Брандо не помилився. Він довго чекав на цю можливість.

.

Я не повинен падати.

!

Брандо!

20 ?

Думка в його голові з'явилася майже одночасно з нагадуванням Сен-Осоль, але що він міг зробити? У такому стані не було можливості скорегувати його поставу, не кажучи вже про використання базових рухів . Мистецтво меча Дев'ять світил не змогло зрушити його з місця. Лицар-тамплієр? Навички лицаря-тамплієра в цей час здавалися марними. Що стосується базових навичок воїна, таких як Заряд і Пронизливий удар, то всі вони були марними, коли він втрачав рівновагу. Елементаліст, якому було лише понад 20 рівнів, навіть не варто було згадувати. Чи збирався він використати тут свій Непохитний Талант?

.

Ні.

Брандо зціпив зуби. Він чітко дав зрозуміти, що потім буде запеклий бій. Аррек не був доброю людиною, не кажучи вже про фанатиків , які його оточували. Якби він використав свій Непохитний Талант у цій сцені, яка виглядала як випробування, воно того не варте.

Не ризикуй, Брандо! Сен-Осоль, здавалося, прозрів наскрізь думки Брандо і не міг не нагадати йому відразу.

.

Ні, я не буду ризикувати. Не хвилюйся, Імператриця вітру. Брандо підвів голову. Весь процес мислення зайняв лише мить. Він майже відчув пронизливий холод на спині. Якби він завагався на мить, його б безжально вбили в ліс бурульок, а потім спровокували б ефект Замороженого Земного Домену і були б ув'язнені в крижану корону. Хоча це тривало менше ніж на півсекунди, Зайберсу вистачило часу, щоб убити його десять тисяч разів.

.

Єдине, що могло допомогти йому тепер, здавалося, це така можливість.

���

Інша його особистість

, - !

Він знав, що Дракон Темряви також має таку саму особистість, тому, можливо, Зайберс не був незнайомий з ним. Як тільки ця думка прийшла йому в голову, в руці Брандо з'явилося коло небесно-блакитного світла. Нитки Закону переплелися в його долоні. Це була влада, яка не належала жодному смертному. Коли лицар Нежиті Сейберс побачив блакитне світло, вогонь душі в його очницях злегка замерехтів. Він навіть видав тихий звук, Це насправді так

.

Це була сила .

789

Розділ 789

Менш ніж за дюйм від гострих бурульок позаду Брандо з'явилася мережа срібних ліній, що простягалися від поверхні льоду. Визначення стіни в Законі полягало в тому, щоб відокремити внутрішнє від зовнішнього, і воно також мало значення зупинки. Брандо сильно приземлився на рівновіддалену сітку, утворену срібними лініями, і відповідна сила була передана назад від Стіни Закону. Він використав цю силу, щоб відкотитися назад, і принаймні не потрапив у Заморожені Земні Володіння.

! ���

При цьому сріблясті лінії згиналися вниз, поглинаючи величезний удар при його приземленні. Потім у пронизливому холодному вітрі з'явився чистий і яскравий голос, В ім'я Закону, Стіни, Напруги, Захисту, Скіпетра Таратое, Блискавичної контратаки

--, -

Перед Брандо з'явився щит у формі силового поля заввишки п'ять футів і Сіель иною п'ять футів, і в той же час блискавка роздирала туман, сконденсований морозом, видаючи шиплячий звук. Він був схожий на довгу золоту змію, що мчала до Сейберса, який стояв у центрі Заморожених Земельних Володінь. Однак Король Морозного Лицаря був незворушний і недбало потягнув промінь блискавки на шматки. Він підвів голову, і морозний туман розвіявся, відкривши позаду себе постать, що пливла.

Молодий чарівник Сіель яє в повітрі Сіель а.

.

Ще під час битви в Ампер-Сіле Брандо вивчав способи боротьби з Кінцевим Доменом. Після того, як картка з'являлася, вона була підключена до відповідно до Закону. Після того, як він був заблокований, майже не було іншого способу повернути його на свій бік, крім щоденного часу скидання. Тому ідея виготовлення карток з'явилася в той час, як другорядна річ, яка була відокремлена від Брандо.

.

Орган. У Законі не було сумнівів у тому, що карта розглядалася як частина тіла Брандо. Тому Брандо міг у будь-який момент викликати на свій бік будь-який набір карт , незалежно від відстані, межі зору або навіть навпаки. Іншими словами, якби Брандо захотів, він міг би навіть покинути Кінцевий домен у будь-який час.

Але це було безглуздо. Він знав, що отримає нагороду за місію лише в тому випадку, якщо переможе тут Сейберса.

.

Він дуже добре знав, що це може бути.

У сріблясто-білих очах Короля Морозного Лицаря з'явився натяк на здивування. Після того, як туман розступився, він побачив не картку Літакохода зі срібним посохом у руках і в білому халаті з візерунком Ширчарівника в срібній мантії. Натомість це була людина, яка повернулася в тисячолітню давність і була коронована як Дракон Світової Темряви. Однак один з них стояв обличчям до нього, а інший стояв спиною.

Сейберс, чи бачите ви майбутнє цієї землі?

���

Король Морозного Лицаря, дякую за гостинність, але тепер моя черга атакувати

.

Ці два голоси переплелися і відлунювали в його вухах. Зайберс мало не примружив очі, а в очах тихо горіла фосфоресценція. Різні відповіді, але ті ж здібності і присутність, та ж доля і прагнення. Він навіть пам'ятав цю жахливу силу. Коли організація ще існувала, сцена боротьби тринадцяти Верховних менеджерів з невідомими ворогами на стародавньому полі бою все ще була чіткою, ніби це був спогад про вчорашній день. Це просто так

Присутність цього юнака перед ним відрізнялася від усіх, кого він бачив раніше. Це не був ні Одін, командир Легіону, ні Кінгстон з Судного Меча. Він відрізнявся від усіх. Чи можуть у цьому світі існувати інші Верховні Менеджери?

���

Але часу на роздуми у нього не було

!

Брандо позичив силу срібної сітки і кинувся до нього. У той же час Сіель , який був викликаний Сіель яючим у небі, співав нове заклинання. Це було дзвінке драконівське слово, наповнене магією, а тиск був схожий на гострий кіготь, що пронизував неспокійний простір. Зайберс все це бачив. Переживши тисячі битв, це були просто незначні навички в його очах.

.

Йому здавалося, що він може легко вирішити ситуацію у своєму серці одним помахом руки, але все одно дивився на сцену з цікавістю, ніби насолоджувався процесом проростання чогось цікавого.

Може, це та людина, подумав він про себе.

.

Іскри розліталися на всі боки, коли Халран Гайя важко приземлився на хребет меча Морозного Співу. Він був шокований, бо навіть не бачив, коли рухався Зайберс. Це було швидше, ніж він думав, на волосину. Наступної миті п'ять палаючих золотисто-червоних ліній обійшли його стороною і вдарили Зайберса в спину, наче гострий кинджал. Це не було полум'я, утворене скупченням елементів, це була чисто висока температура.

���

Це був закон золотих ліній

Спека, висока температура і рух Голос Сіель а все ще був гострий, як меч.

!

Золотисто-червоне полум'я вдарило по спині Короля Морозного Лицаря. Брандо навіть бачив полум'я та іскри, що піднімалися, але, на його розчарування, Зайберс був незворушний. Блідо-біле число пошкоджень, яке проектувалося на його сітківку, було величезним нулем. Вона не змогла прорвати його оборону?! Як у цього хлопця раптом так зріс захист?! Сейберс повернув голову, і очі його наповнилися гнівом.

Фосфоресценція Уайта різко контрастувала з тривогою в його серці, і він ледь не задихнувся.

.

Мій Господи, я відчуваю, що Закон був заморожений Ним! Сіель квапливо нагадав йому за допомогою телепатії.

Король Морозний Лицар має таку здатність? Брандо відчув холод у серці і швидко уникнув погляду опонента. Він використовував Мистецтво Меча Дев'яти Світил, щоб блукати навколо, намагаючись знайти слушну можливість врізатися. На жаль, Зайберс у цей момент діяв як досвідчений фехтувальник, чекаючи останнього удару Брандо. Це змусило його трохи занепасти духом. Власне, в цей момент Брандо вже мав намір відступити. Він пережив багато битв і розумів, що є деякі

.

Шанси в бою, але були й інші битви, де не було шансів на перемогу. Як мудрий гравець або фехтувальник у цей момент, він повинен знати, коли вибрати відступ.

.

Він вирішив битися востаннє. Закон захисту Сіель а все ще діяв на ньому. Якщо ця атака не увінчається успіхом, він дозволяв колоді віри Хіпаміри, карті Священика Сіель а, витягнути його та Сіель а з Полярної рівнини.

Несподівано в цей момент Зайберс раптом знову заговорив. Тихим звуком він використав Затримання Душі Фінгуса в руці, щоб заблокувати меч Брандо. Тоді важкий і хрипкий голос запитав: Юначе, мені цікаво. Яка мета вашого прагнення до влади?

,

Брандо трохи здивувався, але підсвідомо подумав, що це лише спосіб суперника відволікти його. Якусь мить він замислився і нічого не відповів.

В одну мить зіткнулися два-три мечі.

.

Ви можете цього не розуміти. Тільки коли ви зрозумієте значення спадщини Одіна, я зможу без хвилювань передати його вам

?

Цього разу Брандо нарешті переїхав. Він заблокував меч Сейберса і швидко запитав: Що ви хочете сказати, шановний Король Морозного Лицаря?

.

Я кажу, що ця сила містить у собі верхівку айсберга таємниці. Можливо, ви смутно здогадалися про це, але лише ті, хто справді прийме його, можуть отримати остаточну спадщину Темного Дракона.

Поки вони відповідали і відповідали, їхні руки зовсім не були повільними. Три довгі мечі перехрещувалися, як блискавка. На перший погляд, Брандо постійно відступав. Він не міг не стиснути зуби. Принаймні в плані володіння фехтуванням він виявив, що не може отримати ні найменшої переваги над суперником. Меч Сейберса ставав дедалі вправнішим. Здавалося, що Король Морозного Лицаря просто дражнить його. Нарешті він знайшов прогалину і сказав: Таємно, ти маєш на увазі таємницю битви Святих Святих?

?

Правда?

.

Вогонь душі в очах Зайберса раптом загорівся. Він раптом витягнув меч, давши Брандо можливість перевести подих. Ти розумніший, ніж я думав, юначе.

Насправді це не мало нічого спільного з розумом, тому що для битви Святих Брандо розумів війну не менше, ніж два нинішніх Сейбери і Сен-Осоль Імператриця Вітру. І, як сторонній спостерігач, він може навіть бачити це чіткіше. Хоча в битві святих було багато таємниць, Брандо подумав, що, можливо, за цим немає глибокої причини. Міірни день у день були зарозумілі та владні, і Срібному Народові у них не було кінця.

Гніт врешті-решт призвів до війни, і полум'я цієї війни палало по всьому континенту. Мудреці вели своїх предків через темну пустелю, а люди Срібної Раси були розсіяні по землі — це посилання на цей період історії. Однак Буги та Туманні ельфи врешті-решт перемогли, і вони заснували орден після Війни Святих. Просто скористалися ситуацією, щоб піднятися.

Це була офіційна постанова, і її не можна було скасувати.

Брандо скористався моментом, коли Сейберс витягнув меч, щоб підтримати Халран Гею на срібній решітці, задихаючись. Але він підняв голову і не міг не запитати: Чи хочете ви сказати, що Чотири Святих приховували правду, і що Темний Дракон Одін насправді був праведною стороною в битві Святих? Його тон був недовірливий, що зробило Сен-Осоль Імператрицю Вітру, яка спокійно спостерігала за битвою, трохи цікавою. За своїм враженням Брандо відрізнявся від Імператриці Полум'я.

.

Інші люди, які перебували під владою Святого Собору, коли він говорив про неї, Крю та інші троє, хоч і була повага в його тоні, але в його серці не було благоговіння, яке було зовсім не таким, як у тих промитих мізків віруючих. Але в цей момент тон Брандо, безсумнівно, був на їхньому боці.

Незважаючи на те, що Сен-Осоль мала чисте сумління щодо історії, не було сумнівів, що вона все ще рада довірі Брандо в цей момент.

.

Ні, не всі, я не хочу говорити про історію з точки зору успіху чи невдачі. Це лише поверхневий погляд на вас, смертні. Я не хочу говорити, не замислюючись, юначе, я просто хочу вам дещо показати. Зайберс посміхнувся і відповів, вираз його очей явно був дуже цікавим.

.

Брендель нахмурив брови.

,

Насправді він спілкувався з Сен-Осолем наодинці, але відповідь Сен-Осоля також була дещо цікавою: Ні, нехай він продовжує, Брандо, я думаю, що, можливо, він не сказав нічого поганого. Пам'ятайте, що Зайберс не з тих підлабузників, які оточують цього хлопця, він справжній воїн!

Брандо кивнув, він подивився на Короля Морозного Лицаря. Після того, як Зайберс відклав свій меч, битва між двома сторонами підійшла до кінця. Хоча ця битва зробила Брандо дуже нещасним, це було чисто придушення сили. Якби він ще міг зберегти свою силу на піку, він відчував, що зможе битися з Королем Морозного Лицаря поодинці, Що ти хочеш мені показати? — спитав він.

.

Просто поле бою.

.

— ледь чутно відповів Зайберс, підняв руку, і краєвиди на Крайніх рівнинах знову різко змінилися.

.

У нашому світі точиться вічна битва.

Брандо намагався з'ясувати сенс цього речення, але в його очах вже відбилася сцена, яка його здивувала. Це було безкрайнє поле, але там були не просто луки, що котилися на вітрі, як пшеничні хвилі. Наприкінці його видіння марширували дві величезні армії. Навіть Сен-Осоль Імператриця Вітру була злегка здивована. Можливо, Брандо зрозумів, про що вона думала, тому що армія на горизонті була Легіоном Чорного Крила Міірни, відомим як праве крило Темного Дракона, еліти Міірни.

.

Чорне крило. Ми розгромили цю армію на Великому болоті ціною багатьох життів, і Елеранта назавжди втратила око в цій битві.

Брандо кивнув, він навіть знав історію, що стоїть за цим, і жертву Ортлісса. Ця битва була записана в чудову поему поетами наступних поколінь, щоб прославити самовідданість і жертовність своїх предків.

Тоді де це місце, у вас з ними була чергова війна?

Сен-Осоль глухо похитала головою.

Очевидно, вона також була спантеличена сценою, що постала перед нею.

Брандо подивився на той бік неба, йому було цікаво, хто ж ворог цих зарозумілих Міірни, таке ж велике військо, схоже на чорну хмару.

���

Збоку Зайберс, здавалося, все ще був занурений у власні спогади, коли розповідав історію: У цій війні я належав до сьомої колони Земного легіону, і мені випала честь стати командиром під керівництвом лорда Одіна

?

Легіон Землі? Хіба це не Чорне крило? Брандо, здавалося, вперше почув це ім'я, але йому здалося, що воно невиразно знайоме.

Король Морозного Лицаря глянув на нього і не відповів на запитання: Це не так, як ви думаєте. Цей легіон передавався набагато довше, ніж ви думаєте, і навіть ми не знаємо походження системи. Схоже, що цей легіон існував ще до народження Міірни. Одні кажуть, що воно прийшло навіть з епохи Божественного народу, ще до руйнування Вавилонської фортеці. Але такі воїни, як ми, у нас як тавро в крові, і ми народжуємося частиною цього легіону. Ця пам'ять ніби успадкована від душі, і вона дозволяє нам зрозуміти своє становище в цій величезній послідовності. Така відповідальність лежить на кожному.

���

Уявляєте,

Брандо злегка відкрив рота, він не розумів, що говорить співрозмовник.

Армія, яка була народжена для того, щоб бути легіоном? Що відбувається? Але він раптом відчув, що начебто почув таке ім'я в грі.

Як я вже сказав, це вічна битва. Начебто немає ні початку, ні кінця. Земний Легіон теж існує вічно, ніби він просто для того, щоб боротися зі своїм приреченим ворогом, – ледь чутно відповів Король Морозного Лицаря.

?

Доленосний ворог?

Раптом пролунав голос Брандо Сен-Осоль: Погляньте туди!

,

Брендел рідко чув, як Імператриця Вітру розмовляє з ним таким настійливим тоном. Він насупився і підсвідомо повернув голову назад, але те, що він побачив, було спалахом світла на горизонті. Це було не світло магії, а якесь дивне заломлення. Чи було це відображенням обладунків? Ні, не схоже. Брандо примружив очі. У цей момент він нарешті побачив, звідки взялася рефракція.

.

Це був колір кристалів.

.

Кристалічні скупчення.

Ні, це має бути армія Кристалічних Кластерів.

.

Брандо не міг не підсвідомо затамувати подих. Марта вище, чи то тут, чи в грі, він ніколи не бачив і не уявляв стільки Кристалічних Скупчень.

?

Що це було?

.

Далі буде. Якщо вам подобається ця робота, ви можете прийти . проголосувати за мене. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

790

Розділ 790

,

Зброя в руках Міірн і сяюча поверхня тіла Кристалічних Скупчень були схожі на дві сяючі лінії на горизонті, сильно стикаючись одна з одною. Це була сцена, яку не могли уявити звичайні люди, які ніколи не стикалися з війною. Земля видавала оглушливий гуркіт, а звук бою був схожий на цунамі, заглушаючи передсмертні крики живих, а також заглушаючи страх, вагання і всі негативні емоції. Дим і пил, підняті війною, вкрили небо, сліпуче сонячне світло також було приглушене.

.

Сцена перед ними була сліпучою і справжньою.

Однак згадок про таку війну в підручниках історії не було. Також не було записів про таку війну під пилом і павутинням у вежах зі слонової кістки в Канаді. У грі гравці передавали всіляку інформацію, але секретів на форумах Чужої країни все одно не було.

Кришталеві кластери, вид, народжений у Кришталевих джунглях, на думку гравців, здавався розрізненим населенням, ізольованим від основного історичного сюжету в грі. Вони існували в тих куточках світу, де було мало людей, і з'являлися вони лише зрідка під час подорожей дослідників. Про них не було жодних записів в історії, починаючи від появи Божественного народу і закінчуючи руйнуванням фортеці Ебабель, а потім і до Золотого народу, який започаткував другу еру смертних. Срібні клани

, -

Піднесення Срібного Народу, Піднесення Срібного Народу, і підйом Чорного Залізного Полум'я на землі, і встановлення орла і прапора Гідри. За цю довгу історію історики та чарівники в білих халатах залишили лише кілька нудних і одноманітних записів про них Вони не мають ні мудрості, ні свідомості, і схожі на свого роду кристалічну похідну, що атакує загарбників, які інстинктивно наближаються до їхньої території.

Знання гравців походять від цього, і це було не за горами. Здавалося, що Кристалічні Скупчення були природженими солдатами та гарматним м'ясом, створеними системою, лише додаючи трохи таємничого кольору цьому дивному світу.

?

Але хто б міг подумати, що на іншому боці історії йде така війна?

По один бік війни були знатні Золоті Люди, Міірни, засновники Імперії, предки та слуги Темного Дракона. Колись вони були ворогами цілого світу, але навіть їхня ненависть не могла приховати сяйва їхнього роду, золотої крові, що текла в їхніх тілах, яку Божественний Народ обіцяв своїм нащадкам. Інша сторона була поза уявою Брандо, точніше, друга половина його душі – уява Софі. Це було Кришталеве скупчення, рідкість у її враженні.

,

Що ж до розрізнених груп, то, згідно з записами мудреців, вони повинні були поводитися як дикі звірі, слідуючи своїм інстинктам. Але тут Кристалічні Скупчення сформували добре організовану армію. У них був свій прапор, обладунки, зброя. Вони були дисципліновані, а їх організованість і масштаби не поступалися нащадкам богів, з якими вони стикалися.

.

Брандо зрозумів, що, можливо, побачив іншу цивілізацію, дивну, про яку він ніколи не чув, цивілізацію, яка була ізольована від історії.

.

Цивілізація Кристалічного скупчення.

?

Стривайте, я повинен був очікувати, що цей Брендел раптом зрозумів, що вони, схоже, підсвідомо не помітили одну річ. З якого часу на землі з'явилися ці істоти, які народилися в кристалах? Раптом озирнувшись назад, історія стала порожньою. Однак з першого рядка Блідої поеми, коли був створений цей світ, ці крихітні форми життя вже існували.

,

У цей час він раптом згадав слова Оленячого Демона Оленя, Майстра і тієї людини разом боролися з незнайомим ворогом. Хазяїном був Келсі. Цією людиною був Темний Дракон Одін. І цими ворогами були Кристалічні Скупчення.

.

То.

Якими вони були і звідки взялися?

Чому вони стали ворогами з Міірнами і куди поділися після Війни Святих?

. -?

Він подивився на Сейберса, короля Морозного Лицаря, і єдиного, хто міг відповісти на його запитання. Сейберс тихо зітхнув: Розумієш, Сен-Осоль?

.

Брандо взагалі не розумів, що означає це риторичне запитання. Можливо, тільки душа Імператриці Вітру в його кільці могла відповісти, але королева ельфів, яка завжди була сильною, вирішила в цей момент бути незвично мовчазною. Через мить її голос нарешті пролунав: Дякую, що відповіли на запитання, яке завжди було в моєму серці, але це нічого не означає. Ви хочете сказати, що Одін і його Земний Легіон захищали цей світ, а Золотий Легіон – ні.

���

Сейберс, це не ми повстали проти вас. Саме ви вирішили йти цим шляхом, який приречений на невдачу

.

Тисячі років тому.

. -, -

Брандо насупився. Слухаючи розмову між ними, Зайберс ледь помітно зітхнув, я теж це розумію. Сен-Осоль, Лазуровий Лицар, відкрив епоху смертних. Зірки впали на землю і утворили Землю. Після цього Золотий народ зник, а Срібний народ був розсіяний по землі, що призвело до появи Залізного народу. Ви, Король Полум'я Гретель, побудували королівство самотужки. Я не кажу, що вони були ненавмисними.

���

Так, ти ще пам'ятаєш, що я говорив раніше? Просто правильно і неправильно - це не головне

Сейберс, що ви хочете сказати?

.

Я просто хочу сказати, що невдача Міірн, встановлення чотирьох царств, мій король вже передбачив усе це.

!

Це неможливо!

, -

Це можливо, Сен-Осоль. Ти – ельф, а я – людина. Навіть якщо я Золотий Народ, я все одно відчуваю жадібність і бажання, які належали цьому тілу, коли воно було живе, це джерело цивілізації. Стоячи на галявині, яскраво і мудро спалахнув вогонь душі Короля Морозного Лицаря, немов пронизав кайдани часу, Історія повторювалася тисячоліттями, і жодного разу не було винятку. Незалежно від того, чи це люди, чи ельфи, династії впали.

.

Але це все. Від династії Міірнів, до імперії народу Крус, а потім до маленького королівства, де знаходиться наш маленький друг, зліт і падіння династій, коли коли-небудь був виняток? Боротьба за владу і наживу, змова, не більше.

-

Сен-Осоль, а як щодо ельфів туману, які колись пішли за тобою?

.

Імператриця вітру була шокована. Навіть Брандо відчув потрясіння в душі ельфійської королівської сестри. Вона не сказала ні слова.

?.

Тоді чому Одін зробив такий вибір? Чи через безпорадність? Тоді після Війни Святих Святих, куди поділися Кришталеві Грона? Брандо поставив запитання, на яке найбільше хотів би знати відповідь у цей момент.

.

Я не знаю. Відповідь Зайберса була простою і зрозумілою.

?

Ви не знаєте? Брандо ледь не збожеволів. Якщо ви не знаєте, то який сенс випускати все це назовні? У чому сенс?

Ця земля, де відбувалася війна, нашою мовою називається Мірнас. Сьогодні він повинен знаходитися на схід від Фанзіна і Сен-Осоль, з якими ви знайомі. Я пішов за колишнім королем через гори Алкаш, щоб боротися з цими таємничими ворогами. Я знаю про них не більше, ніж ви, але давня мова, успадкована в моїй крові, говорить мені, що вони існували ще до Міірн. Вони наші вороги, і ця війна тривала довго.

.

Але в мою епоху війна між Міірнами та Кристалічними Скупченнями тривала лише короткий проміжок часу. Під час війни у війні брало участь п'ятеро таких же літакоходців, як ви. Після цього я повернувся в пустелю Люцерни з легіоном Чорного Крила. Для того, щоб придушити дедалі запекліший опір в Імперії, ця війна, здавалося, незабаром після цього зникла, невтомно говорив Зайберс.

Тоді чому ви тут, Сейберс? Оскільки ця війна більше не має до вас жодного стосунку, — насупившись, запитав Брандо.

.

Тому що мені наказали чекати тут. Дочекайтеся, коли прийде хтось, хто розуміє справжнє значення слова Дурень. Король Морозного Лицаря витріщився на Брандо і відповідав слово за словом.

.

Дурень.

Брандо згадав про талант, який дістався йому у спадок від Темного Дракона. Але що мав на увазі Дурень? За описом Зайберса, чи був він рятівником? Чи це була людина з фанатичною самопожертвою? Незалежно від того, яка з них була, Брандо відчував, що не має її і не хоче нею бути. За винятком Еруїна в його пам'яті, його стосунки з цим світом можуть бути не такими близькими, як він собі уявляв. Але питання було

?

Чому Темний Дракон вибрав саме його? Чи просто йому пощастило її зустріти?

.

Ця відповідь була не такою вже й обґрунтованою. Можливо, протягом тисячоліть було не так багато людей, які могли б доторкнутися до запечатувального каменю Темного Дракона. Але чому Одін не вибрав Амман? Чи не тому, що Амман був священиком Святого Вогняного собору? Ця причина може бути неправильною, тому що з опису Зайберса можна було побачити, що Одін не міг бути настільки упередженим щодо Чотирьох Святих та їхніх нащадків, як могли б собі уявити звичайні люди.

.

Ви кажете, що я розумію значення слова Дурень, але це не так. — обережно відповів Брандо. Він змушений був визнати, що все ще переживає, що якщо він відповість таким чином, Сейберс вирішить забрати назад спадщину Темного Дракона. Треба було сказати, що ця спадщина все ще була для нього дуже значущою. Чи то сама велика сила, чи то підтримка відьом, які стояли за нею, особливо першої, вона багато разів допомагала йому перемогти сильних ворогів.

.

Але Ша та її послідовники також були потенційно потужною силою.

.

Ніхто краще за Брандо не знав про проникнення відьом і розуміння цього світу.

. .

Але він мусив чітко запитати. Сцена, яку Зайберс показав сьогодні, була поза його розумінням. Це змусило його зрозуміти, що за цим світом ховається величезна таємниця. Талант Дурня може бути прихованою небезпекою. Що, якби Зайберс сказав йому, що він повинен успадкувати відповідальність за порятунок світу, успадкувавши талант Дурня? Який вибір йому зробити? Брандо відчував, що у нього не так багато здібностей.

.

Очі Сейберса, що танцювали з полум'ям душі, на мить зупинилися на його обличчі.

Ви зрозумієте, — повільно відповів він.

-

Що? Ця відповідь перевершила очікування Брандо. Король Морозного Лицаря розгадував з ним загадку. Цей твердий тон нагадав йому зморшкуваті обличчя під циганськими наметами. Міірни пропагували таємничу культуру. В їхніх очах доля була невідома і певна. Шансів не було, тільки неминучість. Але двоїсті душі Брандо Софі не могли прийняти цю відповідь. Якщо це була місія, то він повинен мати право все зрозуміти і зробити вибір, а не грати в хованки в цьому мовному лабіринті.

.

Якщо це ще було у світі Бурштинового меча.

Він витріщився на Зайберса, показавши погляд, який говорив, що він не здасться, поки не отримає відповідь.

.

Однак Зайберс, схоже, очікував цього. Дурень не має фіксованого значення. Він являє собою таку поведінку. Я читаю твоє минуле твоїми очима. Я думаю, що ти той, кого чекав покійний король, юначе.

?

Моє минуле?

Деяким людям судилося бути посередніми, але деякі люди можуть наполегливо працювати над досягненням своїх цілей від початку до кінця. Навіть якщо вони незграбно повторюють безглузді невдачі, навіть якщо їх не розуміють оточуючі, вони можуть зазнати невдачі. Але як тільки їм це вдасться, це назвуть дивом і поширять усі. Більшість з них стають Дурнями в очах простих людей. Їх дурість - це не впертість, але вони краще за інших знають, що роблять.

Ви маєте на увазі Одіна

,

Я маю на увазі тебе, юначе. Ти знаєш, чим хочеш займатися.

Брандо мовчав. Він знав, чим хоче займатися. Можливо, в очах більшості людей Еруан просто повторював історію зміни династії. Десятки років тому, або сто років тому, він також пережив ту саму історію. Про гнилу династію згадав новий ґрунт. Після падіння королівської сім'ї Сейфер зійшов молодик Корвадо. Але його господарем завжди був незламний народ Еруїна. Але цього разу все було інакше. Всі ігнорували прихованого ворога на сході. Темні вельможі, які тисячоліттями були недисциплінованими, тепер об'єдналися під єдиним і неповторним посохом Меркурія. Можливо, через сорок років історія повториться, і народ Еруана, який належав Еруїну, перестане існувати.

.

Можливо, це царство було нічим іншим, як ім'ям, яке уособлювало певний сенс. Однак для Карвенца срібний прапор покривав багато знайомих трупів, принцес, Валькірію, а також спогади і вірування багатьох людей, які воювали пліч-о-пліч з ним.

.

Тож він мав бути на крок попереду.

?

Чи був він дурним?

.

Можливо, в очах принцеси Амандіни, Мідного Дракона Ретто і всіх його послідовників, ворогів і випадкових перехожих було щось дивне. Так само, як і те, як Каргліз досі не розумів, чому йому завжди потрібно готуватися до всього. Він навіть погодився з Амандіною, що цей лорд має більше честолюбства в серці. Він хотів бути схожим на покійного короля Еріка. Брандо дійсно хотів бути таким, але його титул був не королем цієї землі, а мудрецем, який вивів народ з терну і темряви.

Це дурень? — пробурмотів сам до себе Брендель.

Цим справа не обмежується. Я не можу вам багато розповісти, але в моїй крові є голос, який каже мені, що ви все це зрозумієте. Юначе, будь то ти, чи я, чи благородна душа у твоєму кільці, ми всі шукаємо. Світ в очах багатьох - це абсурдна сцена, ярмарок марнославства, похмуре місце, повне інтриг і інтриг. Вони зав'язують очі в поверхневу клітку, і ця клітка - їх бажання і думки. Король Морозного Лицаря загадково посміхнувся: Але ми не такі. Ви розумієте, що я кажу, адже цей світ не такий простий, як здається, чи не так?

.

Брандо жахнувся.

.

Цей світ виявився не таким простим, як здавалося.

.

Він не знав, чи мав на увазі Зайберс щось, але, принаймні, з його точки зору, це дійсно так. Це сталося тому, що він знав, що цей світ має інше ім'я в минулому і теперішньому житті. Він називався Бурштиновий меч. Це було ім'я, яке знав тільки він. Люди, які знали значення цього імені, тепер були ізольовані від нього в іншому світі.

?

Цю таємницю Брандо завагався і запитав: чи пов'язана вона з тими кристалічними скупченнями?

.

Можливо, а може й ні. У темряві є голос, який каже мені правду про війну, але я знаю дуже мало. Лорд Одін не може мені багато чого розповісти. Він запечатав знання свого життя в цій спадщині. Він не змушував вас нічого вибирати, але історія повторюється, і те, що має статися, станеться. Війна святих святих не випадкова. Якщо я не помиляюся, війна ось-ось знову прийде в цей світ.

Брандо нічого не відповів, але знав, що здогад Короля Морозного Лицаря був правильним.

!

Просто історія повторюється. Можливо, справа не в долі, а в повторюваному егоїзмі і жадібності цивілізації. Майбутня війна за шифер була приміткою до цього.

Тобто, врешті-решт, у всьому винна сама цивілізація?

,

Брандо насупився і похитав головою. Він відчував, що його голова ось-ось вибухне. Можливо, це не те, про що йому слід турбуватися. Він зітхнув. Хоча він і не розумів, чого насправді домагаються Сен-Осоль, Зайбер і Одін, він принаймні розумів, чого домагається. Чи то поверхнево, чи то благородно, він мусив це зробити. Він дотримувався свого впертого характеру, який розвинув у грі.

Він підняв очі і вирішив не грати в ігри з Королем Морозного Лицаря. На його думку, це може бути поганим смаком самого Короля Морозного Лицаря. Міірни поклонялися таємницям і завжди грали зі своїм агностицизмом обережно і делікатно. Однак у Брандо був свій власний спосіб ведення справ. Він відкрив рота і перервав довгу промову Зайберса Ви маєте на увазі, що тільки коли я зрозумію все це, я зможу успадкувати спадщину Темного Дракона?

.

Ні.

.

Сейберс похитав головою Насправді, сила, яку ви виявили на початку, вже дала вам право успадкувати спадщину. Я просто хочу розповісти вам усе, що відбувалося за лаштунками цієї війни. Незалежно від того, чи це люди Круз, чи Вітрові ельфи, все ще далеко до того часу, коли ви можете розслабитися та розслабитися.

.

Брандо мовчки дивився на Короля Морозного Лицаря.

Прихований сенс в його очах був такий: Якщо це так, то який сенс у всіх тих дурницях, які ви говорили раніше?.

Якби він був живий, то, можливо, йому було б трохи ніяково перед запитальним поглядом Брандо. Однак Зайберс був нежиттю. Тисячі років крижаного вітру вже заморозили його засохлі, схожі на скелет, щоки. Тому вираз обличчя Короля Морозного Лицаря не змінився, тому що це та місія, на яку я так довго чекав.

Яке це має відношення до мене? Я не можу піти шляхом Темного Дракона. На мою думку, те, що я успадкував, – це лише його спадщина, а не його заповіт. Сподіваюся, ви зможете це зрозуміти. Брендел якусь мить вагався, перш ніж вирішив сказати правду, що я ніколи не піду шляхом Темного Дракона. На мою думку, я успадкував лише його спадщину, а не його заповіт.

Коли Брандо сказав це, він відчув маленьку похвалу в своєму серці.

-

Сен-Осоль? Він не міг не відчувати себе трохи спантеличеним.

.

Але Імператриця вітру не відповіла.

.

Чи не боїшся ти, юначе, що я заберу твою спадщину? Тон Зайберса був холодним.

! ���

Боюся, що це не те, що ви можете вирішити, шановний Король Морозних Лицарів. Хоча я не знаю, чому Одін вибрав мене, це моя воля. Тон Брандо став твердим. Якщо він все ще не зрозумів сенсу цього хлопця після такого тривалого зондування, то він дійсно міг би накласти на себе руки Приймете ви це чи ні, це одне й те саме. Я Брандо, а не Темний Дракон

.

Ти такий же впертий.

Король Морозного Лицаря був трохи приголомшений, а потім засміявся.

.

Він був наповнений сміхом глухого голосу нежиті.

.

Далі буде. Якщо вам подобається ця робота, ви можете прийти . проголосувати. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

791

Розділ 791

Над чим ти смієшся? Брандо був спантеличений ставленням іншої сторони.

Очі Короля Морозного Лицаря горіли яскравіше, а на блідому обличчі з'явилася ледь помітна посмішка. Можете не сумніватися, що я не мав наміру забирати назад спадщину Темного Дракона. Тому що ви пройшли тест на відмінно.

?

Пройшли відмінно?

,

Хоча сила, яку ви показали в попередньому бою, була жахливою, принаймні ваша розсудливість надзвичайна. Це свідчить про те, що у вас бойовий розум, і розум важливіший за все інше. Не кажучи вже про те, що у вас також є потенціал стати . Хоча ти лише учень, я бачу, що ти вже знайшов свій власний шлях. Стати потужним центром – це лише питання часу для вас.

,

Що стосується мого запитання, то ви на нього відповіли. Юначе, ти помилився. Одін шукає не Темного Дракона, а того, хто може нести цю відповідальність. І мій обов'язок – показати вам майбутнє .

?

Майбутнє Ваунте – це те, що ви називаєте нескінченною війною? Ви хочете сказати, що Кристалічні Скупчення є прихованими ворогами нашого світу, і, можливо, вони навіть служили Сутінковому Дракону?

.

Я не знаю. Це намір Одіна. Але, принаймні, я знаю, що розвиток нашої світової цивілізації не йде гладко. Злі сектанти, Шварцвальд і монстри повсюдно вторгаються в кордони цивілізованого світу. Ця війна ніколи не закінчувалася.

.

Я знаю це, навіть якщо ви цього не говорите. Ніхто не дочекається смерті. Ворогами цього світу є не тільки Кристалічні Скупчення. Навіть без Кристалічних Скупчень нам все одно доведеться пройти через магічний приплив. Дванадцять місяців ніколи не світили на Вонде з добрими намірами. Нам все ще доведеться мати справу з Лихом Вовків і злими сектантами.

,

Зайберс посміхнувся і більше не пояснював. Раз ви все обміркували, будь ласка, прийміть подарунок від древнього роду. Він показав на свої бліді груди, вкриті візерунками. Під його гнилою шкірою билося серце, що палало бурхливим полум'ям. Друга спадщина Темного Дракона, дорогоцінні знання від Кришталевого Дракона, Скорч, знаходиться саме тут. Підніми свій меч і заколи мене.

Цей. Брандо подивився на нього і був приголомшений.

Чому ви в заціпенінні? Я не збираюся чекати смерті. Зайберс підняв у руці Морозний Клинок. Скарб зі мною. Якщо хочеш ним скористатися, візьми його мечем.

.

Ф к.

У крижаній печері було досить тихо. Хтось уже закінчив розповідати історію того, що сталося раніше. У його руці яскравий клинок розташовувався горизонтально, відбиваючи лід, який накопичувався протягом десятків тисяч років на вершині печери, утворюючи холодний ставок.

.

Брендель витріщився на ліву руку. З точки зору сторонньої людини, він був покритий шаром драконячої луски Благословення Бога-Дракона. Але під обладунками шкіра на тильній стороні його долоні була обпалена, а потворні обвуглені рани розкинулися радіальним візерунком. У центрі цих покручених ран був чорний самоцвіт, який світився, а всередині самоцвіту було яскраве, як бурштин, полум'я.

.

Це була друга спадщина Темного Дракона.

Святий Меч Попелу. Алоз довго мовчала, ніби все ще думала про війну, описану Зайберсом. Всі замислювалися над тим, чому тут з'явився володар Міірни і тільки витягнув графа Т. Найджела на Крайні рівнини. Брандо, звичайно, не згадав про спадщину Темного Дракона, але майбутнього, яке йому показав Сейберс, було достатньо, щоб привернути увагу оточуючих.

.

Пролунав голос людини.

Як ви можете бути впевнені, що те, що він вам показав, є реальним? Той, хто виступав, був князь Ленарет Аврелій. Вираз обличчя князя був байдужий до довіри чи недовіри. Це лише змусило людей повірити, що він говорив лише з інстинктивного бажання контролювати тему.

Він ніколи не хотів, щоб ми повірили, що це реально, Ваша Високість. Він просто показав її нам. Віримо ми в це чи ні, але йому це зовсім не боляче. Зрештою, це Сейберс. Легенди про цю людину я чув від свого батька з самого дитинства. Король Морозного Лицаря. Такому персонажу дійсно не потрібно жартувати з нами, не кажучи вже про те, що він вже був мертвий задовго до закінчення Війни Святих. Вероніка заперечила запитання Ленаретти. Навіть принц Крус не наважився поставити під сумнів судження свого наставника. Жінка-командир легіону виглядала спокійною і відклала свій довгий меч. Коли її голос луною пролунав у холоді і запечатаний під землею, вона подивилася на Брандо, який сидів на скелі, вкритій льодом і снігом, і пожартувала: Тобі не холодно?

,

Не те, щоб Брандо не відчував холоду, але він був до смерті втомлений. Пані командир легіону, у мене немає сил жартувати. Він закотив очі.

Боротися з таким існуванням, пане Брандо, безперечно, втомлює. Шідо квапливо заспокоїв його.

?

Так, це справді привід для гордості за те, що не зазнав поразки. Але я хочу почути твою думку, Брандо. Чому Сейберс затягнув вас на Екстремальні рівнини? Я не думаю, що він просто хоче показати вам картину війни. Точніше, навіщо він це зробив?

.

Це питання занадто складне, чи можете ви його змінити? Боюся, що ні. Брандо хотів відмахнутися, але погляд дами дав йому зрозуміти. Він боявся, що сьогодні йому доведеться знайти розумну причину, інакше він не зможе її переконати.

.

Командир Лазурного Неба вже довів свою кмітливість ще в Петлі Пасатів. Вона не ставила їй цього питання, тому що втратила здатність розрізняти ситуацію.

Добре

.

Я думаю, що він хоче нас попередити.

?

Попередити нас?

?

Який найбільший ворог цивілізації? Це сектанти, Темний ліс, монстри, світ за туманом. Всі істоти, які вірять в Марту, ведуть довгу війну з монстрами. Ця війна ще не почалася, і ніхто не знає, коли вона закінчиться. Ця історія начебто написана саме так, але чи замислювався хто-небудь коли-небудь над тим, чому вона така?

?

Це те, що вчені повинні дослідити. Наші вчені розкопали багато стародавніх табличок і документів. Одного разу ми розберемося, як закінчити цю війну і зупинити Сутінки від руйнування цивілізації. Наші вчені все ще вивчають документи Мірн, але самі Міірни повинні знати більше, ніж ми, чи не так? Після того, як Сутінковий Дракон був переможений Лицарем Блакитного Неба, вони краще за нас знають, що сталося зі світом. — спитав Брандо. Вероніка могла лише мовчки кивнути.

Але чому він хотів нас попередити? Історія говорить нам, що вони наші вороги. Саме ми перемогли Темного Дракона і поклали край правлінню Міірн. Вероніка була спантеличена.

.

Можливо, саме тому сюди кинувся Зайберс. Коли Війна Святих настала в найвідповідальніший момент, він покинув Темного Дракона. Якщо це не найсерйозніша зрада, то має бути щось інше.

Здавалося, що ця таємниця полягала в тому, щоб зберегти спадщину Темного Дракона, але Брандо хотів сказати не це. В іншому випадку навіть його вчитель Мефісто особисто викрав би його і привів би назад в Храм Золотого Полум'я Круза, щоб отримати найвищий стандарт допиту перед Святим Слоном Короля Полум'я Гретель.

Будь то люди або ельфи, хоча вони воювали один з одним, ніхто не забув Війну Святих, яка закінчилася сім століть тому. Жах Темного Дракона був схожий на темну хмару, яка тисячу років огортала історію. Можливо, Сен-Осоль міг би це пробачити, але це не означало, що всі можуть.

Інакше, навіщо ельфам вітрів і людям Фанзін день за днем стежити за кордоном Великого льодовика ( )?

,

На щастя, у Брандо вже була ідея в голові. З точки зору історії боротьби з монстрами, Міірни мають довшу історію, ніж ми. Сутінковий Дракон був убитий Лицарем Блакитного Неба, тому вони повинні знати багато таємниць, які ми не знаємо. Не забувайте, що це Дихання Мілоша, місце останнього спочинку Короля Морозних Велетнів.

У легендах він бився з вовками і врешті-решт загинув тут. Але чи є тут тільки останки Батька Велетня? Боюся, що ні. Скелети, які ми бачили раніше, і ворог, схожий на ртуть, вже можуть багато чого пояснити.

Ви кажете, що Сейберс покинув Одіна в найкритичніший час Війни Святих. Ймовірно, це пов'язано з війною між цивілізацією та сутінками. У тирана було передчуття, що його смерть неминуча, тому він послав своїх здібних людей влаштувати його похорон?

.

Брандо підняв голову і виявив, що той, хто це сказав, був принц Ленарет Аврелій. Він не міг не відчувати радості. Достовірність його слів була набагато вищою, ніж його власних. Він думав, що йому доведеться скеровувати міс Схолар, щоб вона сама судила, але не очікував, що старший син Круза буде набагато гострішим, ніж він думав.

.

Це був просто несподіваний сюрприз. Якби інша сторона була не принцом, а принцесою імперії, він би обійняв іншу сторону і палко поцілував її.

.

Темний Дракон, невже він такий добрий? — ледь чутно відповів Святий Попелястого Меча.

Це можливо, Меч Сейнт. Вчені давно дійшли висновку, що Одін, можливо, передбачив власну смерть. Насправді втеча Міірн і відьом почалася задовго до падіння імперії. Міірни та відьми віддані Темному Дракону. Якби не це, вони б ніколи не відмовилися від тирана. Насправді це не безпідставно. Тиранічне правління міірнів вже посіяло корінь загибелі імперії. Справедливості історії не можна протистояти. З мудрістю Одіна, боюся, він уже добачив їхній неминучий кінець, — м'яко пояснив Шідо.

.

Хм, Одін – Темний Дракон, але він також вірить у Марту. Монстри і сектанти - не тільки наші вороги. Принц Ленаретт, очевидно, був дуже незадоволений тим, що Мефісто допитав його.

Тоді що ж за таємниця тут прихована? Вероніка насупилася.

, -

Я думаю, що це те, про що Зайберс хоче нас попередити. Підозрюю, що тут може бути щось запечатане. Інакше Аррек кинувся б сюди. Вони вже отримали Серце Дракона, їм не потрібно тут грати з нами в хованки. Після того, як Брандо закінчив це речення, його обличчя раптом змінилося, і він випростався. Він просто хотів знайти правдоподібне виправдання, але тепер раптом відчув, що, можливо, це не неможливо, щоб це була правда.

.

Як він сказав, чому Аррек та інші так сильно хотіли увійти в Дихання Мілоша? Вони не були групою звичайних людей. Вони були сектантами, ворогами, про яких згадував Сейберс.

?

Більш того, спадщина Темного Дракона могла бути поміщена куди завгодно. Не обов'язково було приходити в це безлюдне місце. Чим більше Брандо думав про це, тим більше відчував, що це можливо. Його розум знову наповнився дивним сном. Чому Міірни день у день охороняли це місце?

.

О ні, хіба ми не завжди відчували, що за нами щось спостерігає ззаду? Він обернувся і сказав усім із серйозним обличчям:

Що це? Алоз примружила золоті очі і нарешті заговорила. Вона не цікавилася Зайберсом, але була дуже цікава в цій справі.

.

Але Брандо не відповів їй прямо. Натомість, він сказав: Я думаю, що знаю, що Аррек та інші хочуть зробити.

.

Брандо, ти щось здогадався? — запитала Вероніка.

Брандо кивнув: Хлопці, ви молодці. Якщо я не помиляюся, ось-ось пробудить цю річ.

?

Що за штука?

Так, саме так.

.

Прихований БОС, який, як кажуть, ніколи не з'являвся в Морозному лісі.

, ���

Бог, що прокидається, Сураш

792

Розділ 792

.

Вулиці наповнився туманом.

.

Молода дівчина зі свічкової крамниці повільно йшла з пачкою свічок з баранячої олії на руках. Алея Білої Троянди Міста Попелу оживала з першим проблиском світанку. Власник продуктового магазину Імперського міста Ма Пейлі відчинив двері і привітався з молодою дівчиною.

Сеті, ти рано.

Доброго ранку, пане Ма Пейлі! Сеті відповів з усмішкою: Палац мене квапить, тому, звичайно, я рано.

Я бачив, як ти вчора пізно ввечері працював. Чи не занадто це втомлює?

Так, це тому, що ноги мого батька не дуже спритні. Як його дочка, я маю так робити.

.

Старому Крісу дуже пощастило мати таку хорошу доньку. Власник продуктового магазину обурено поскаржився, на відміну від того мого покидька.

.

Молода дівчина тримала свічку і посміхалася. Саме тоді, коли вона збиралася відповісти, з вулиці, що вела до Священного Срібного палацу, почувся стукіт коней, що скакали. Всі інстинктивно заткнули роти, а пішоходи на вулиці відступили в обидва боки. Сеті стояла в натовпі зі свічкою в руці і хмурилася, дивлячись на південь.

.

Туман почав котитися.

На кінці його поля зору, як привид, з'явилася чорна, як смола, карета. Десятки лицарів у сірих плащах промчали повз, як вихор, відкриваючи шлях для карети. Бойові коні, на яких сиділи лицарі, були чорні, як чорнило, як смола, а обладунки на їхніх тілах були схожі на полум'яну кулю.

.

Це були Сірі Лицарі Святого Вогняного Собору.

Коли карета повільно проїжджала повз, люди знову почали розмовляти.

Це сім'я Кірків, Ма Пейлі подивився в той бік, де зникла карета, і повернув назад, Сеті, я чув, що дворяни програли війну на півдні. Твій брат

.

З братом все буде гаразд.

.

Трояндовий сад палацу Святого Контіфера був відкритий, а чисто біла дорога вела в тінь Королівського саду.

.

У палаці Святого Контіфера чорна мармурова підлога була схожа на килим. Троянди зі срібла простягалися назовні по темній землі. Верховний правитель імперії сидів на холодному вузькому кам'яному троні з довгою спиною. Він злегка повернув голову і слухав, як монахи Святого Вогняного собору сім разів дзвонять у золотий дзвін.

.

Знаменита сентенція була вигравірувана в трьох сантиметрах над її головою, під трояндою повинні бути колючки. Срібна королева народу Крус була також їх верховною імператрицею. У Констанції було дитяче обличчя, і з якоїсь особливої причини її тіло зберегло свій первісний вигляд, коли вона була молодою. Її довге світле волосся майже сягало талії, роблячи її схожою на ніжну ляльку. Але насправді ця королева-підліток вже була матір'ю сімох дітей, а також типовою людиною Круза.

,

В очах інших рас типовий Круз був зарозумілим, поблажливим і імператорським. У політичному ландшафті Імперії це уособлювало жорсткість і залізний кулак. Особливо яскраво це проявилося у королеви.

.

Королева дивилася прямо перед собою, і в її полі зору були краєвиди, які вона бачила щодня. Золотий палац не мав воріт, тому влада імператриці не обмежувалася. Куди б вона не подивилася, це була територія Імперії, а також задній двір завойовників Імперії.

.

Але там хмари на небі на північ від палацу були низькими і накочувалися, немов назрівала рідкісна буря. Такого шторму у Вонде ніколи не було протягом тисячі років, і ніхто не бачив його раніше. Отже, в цей момент ніхто не знав, яку чудову епоху він відкриє для цього світу.

Дивлячись прямо перед собою, погляд Срібної Королеви ніколи не падав на її придворних. Однак вона раптом роздратовано махнула рукою, перебивши придворних внизу.

Я не хочу чути, як ви говорите про те, що сталося на півдні. Дім Ашріка, твоя старша дочка образила друїдів у Петлі Пасатів. Я можу це пробачити.

Дім Руперт, Вільямс зазнав поразки від рук Ауїна, але він уже мертвий. Мертві не мають гріхів.

Я хочу знати лише дві речі. По-перше, хто надав Вільямсу повноваження мобілізувати прикордонний флот? По-друге, хто такий новий граф Т. Найджел, який переміг нашого Еруїна? Чи вміє він користуватися Небесним озброєнням? Які у нього стосунки з зарозумілим лицарем на півночі?

,

Як тільки Констанція закінчила говорити, з боку сім'ї Вільямсів виповз старий, весь у поті. Ваша Величносте, будь ласка, будьте милосердні і надайте нам таку можливість. Ми обов'язково знайдемо цю людину. Він ворог не тільки Імперії, а й нашої сім'ї.

.

Констанція лише на мить глянула на герцога Сесіла.

.

Вона підвела очі. Сьогодні Еруен більше не важливий для Імперії. Я тільки хочу, щоб вони погодилися брати участь у Священній війні в ім'я Святого Собору. Раз маги Буги хочуть втрутитися, нехай візьмуть. До тих пір, поки він не потрапить до рук ельфів Сен-Осоль.

?

Але Ваша Величносте, Еруїн завжди перебував у традиційній сфері впливу Святого Вогняного Собору. Почувся голос. Королева озирнулася і побачила, що той, хто її перебивав, був архієпископом Квейком. Вираз її обличчя не змінився. Замість цього вона тихо запитала: Архієпископе Квейк, ви говорите зі мною про релігійні справи чи про урядові справи?

Вираз обличчя Квейка змінився, і він одразу ж заткнув рота.

Я дуже стурбований чутками про те, що Лазуровий спис був виявлений в Еруїні. Я залишу цю справу вам.

Констанція встала зі свого трону. Вона була невисокого зросту, але ніхто не смів її недооцінювати. Якусь мить ніхто в палаці Сент-Контіпай не наважувався дихати. Королева озирнулася, а потім пішла в супроводі своїх слуг.

.

У кутку палацу Сент-Контіпай дім Кірк і дім Ашрік майже зібралися разом. Герцог Хелікс і граф Родні спостерігали за відходом королеви. Той не міг стриматися, щоб не прицмокнути губами. Перш ніж зіткнутися з Її Величністю, важко уявити, що така жінка контролює Імперію протягом сорока років. Мені соромно сказати, що в дитинстві я фантазував про неї.

.

Зовнішність Її Величності закріпилася ще в юному віці через особливий досвід. Якщо серйозно, то коли я був у вашому віці, Її Величність вже була такою. Волосся герцога Хелікса було білим, а брови спускалися прямо в скроні. Його обличчя було сповнене труднощів, але він не вдягав ефірів, коли розмовляв з графом Родні, який був молодший за нього на покоління. Всі знали, що дім Кірк і дім Ашрік дуже близькі. Нинішня матріарха дому Ашріків, Вероніка, навіть була вчителькою фехтування двох онучок герцога Хелікса. Здоров'я Її Величності вже не таке хороше, як раніше. Інакше вона б не погодилася відпустити принців цього покоління на тренування.

!

Граф Родні кивнув. При цьому він з невеликим жалем дивився на герцога Сесіла, якого ігнорувала Срібна королева. — зловтішно промовив він, — цього разу дому Сесіл не пощастить. Вільямс дійсно залишив їм велику проблему.

Не будьте щасливі занадто рано. Герцог несхвально похитав головою. У своєму віці він бачив занадто багато злетів і падінь. Не думайте, що старий Сесіль тремтить перед Її Величністю. У нього ще залишилося трохи сил, щоб впоратися з тобою і зі мною.

Мати справу з нами? Родні був спантеличений. Чому він хоче мати з нами справу? Ми його не провокували. Він з глузду з'їхав?

!

Вам доведеться запитати про це у сестри. Її Величність і ми обоє знаємо, що вона робила в Петлі пасатів. Ви повинні порадити їй не підходити занадто близько до цих людей Еруїна. Судячи з тону Її Величності, вона може бути незадоволена тим, що зробила. — відповів герцог Хелікс.

.

Зітхання. Граф Родні зітхнув, очевидно, думаючи про Вероніку. Як її переконати? У неї є свої ідеї. Але я думаю, що раз Її Величність зробила її вчителькою старшого принца, то вона не буде занадто безсердечною.

Герцог поплескав юнака по плечу. Тому наша ситуація може бути не кращою, ніж у Сесіла. Ми можемо лише звинувачувати свою невдачу в тому, що ми зв'язалися з Еруеном у цей час. Кілька днів тому, коли Вероніка відправила назад дорогоцінну дочку прем'єр-міністра, вона образила одного з найвпливовіших людей столиці. Крім того, під час минулої поїздки в Петлю Пасатів ті батьки, чиї діти загинули, можуть бути нами не задоволені.

.

Якщо це так серйозно, то що нам тепер робити? Родні раптом відчув, як по спині пробіг холодок.

.

Знайди когось.

?

Знайти когось?

.

Герцог Хелікс кивнув. Не турбуйтеся про ставлення інших людей. Що нам потрібно зробити, так це змінити плани Її Величності щодо нас. Наміри Її Величності зрозумілі. Її не хвилює становище Еруана. Їй потрібен лише Лазуровий спис.

Стривайте, Лазуровий Спис Ви маєте на увазі, що граф Т. Найджел?

, 22, ���

Місяць сувоїв, 22-й, ясний

Завдяки зусиллям гіда наша карета проїхала через перевал Замок Білої Троянди, як і було заплановано. Кажуть, що тільки з боку Моря Вмираючого Місяця біля гір Аррек ми можемо побачити дивовижне видовище карети і вітрильника на морі. На жаль, небеса не дозволили нам здійснити своє бажання. Оскільки це сезон після літа, через вітер і океанські течії біля моря Дердталя дуже мало кораблів. Сьогодні вдень ми нарешті попрощалися зі стражданнями кількаденного трекінгу і прибули на територію Лантоналенду.

���

Лютера, записаного в Одапе.

.

Брандо, очевидно, не очікував, що за тисячі миль від нього знайдуться люди, які говоритимуть про нього. Все, що йому залишалося зробити зараз, це відповісти на запитання Вероніки.

?

Бог, що пробуджується?

.

Бог, що прокидається, Сураш, завжди був легендою в Бурштиновому мечі.

; . ; , ; ,

У грі загалом було вісім босів у груповому підземеллі в серці молодшої дочки Смертельного Морозного Лісу, Дім Ко Хуа; Близнюки Лиха Сутінкових Вовків Мейна і Мейра. Морозний черв'як, що зайняв зал Рохва; Головний Чарівник Учнів Чорного Полум'я, Ілюзіоніст Ерік; автономна захисна зброя Серця Мілоша — Морозне ядро. Лідер Учнів Чорного Полум'я, Голова Чорного Полум'я Родерік, і той, хто все ще був з ними, Бог Дверей, Морозний Дракон, Шита.

.

Однак насправді серед гравців ходили чутки, що в цьому храмі все-таки повинен бути прихований бос. Бог, що пробуджується, Сураш.

,

Ця чутка почалася з серії ланцюжків квестів у Північному Фанзіні У штаб-квартирі Далекого Лицаря Орла в Білому місті з'явився щоденник, який міг запустити квест. Власником щоденника був колишній ватажок Далекого Орла. Сама по собі ця особистість не була особливою, але зміст щоденника був дуже дивним.

.

Пізніше Брандо вирушив до Лицарського королівства Греція у своєму попередньому житті і пройшов цей квест по дорозі, тому зміст щоденника був ще свіжим у його пам'яті.

У щоденнику записана історія вождя, коли той був молодим. На той момент він був звичайним найманцем і не мав зв'язку зі знаменитою групою найманців Орел далеких лицарів. У щоденнику він писав про свої авантюрні подорожі з археологічною командою в різні куточки світу. Власник щоденника дуже пишався цими переживаннями, адже звичайні люди справді рідко бачили і чули. Однак були й деякі речі, які власник щоденника не міг зрозуміти.

.

Однією з найвідоміших була таємниця Одапе.

312 .

Щоденник писав, що влітку 312 року, який був роком грому, понад півстоліття тому. У той час Еруїн Енсон Одинадцятий тільки-но зійшов на престол і видав указ про підготовку ополчення. Епоха розквіту Еруїна тільки починалася. Власник щоденника слідував за своєю археологічною групою в невелике королівство, розташоване на кордоні Круза.

.

Вони перетнули плато між Еруїном і Крусом і оглянули руїни, залишені Міірнами. Після цього вони вирушили на південь, повз Ампер-Сіл, і прибули до рибальського села в Одапе. Там власник щоденника описав дещо цікаве, що вони побачили.

.

Вони виявили, що всі місцеві жителі поклонялися богу з певним зображенням.

.

Це дійсно цікава річ. Місцеві жителі описували бога як такого, що має обличчя, як грім, очі, як вогонь, і шкіру, яка сяє, як срібло. Щоночі він приходив з півдня, верхи на полум'ї, і, патрулювавши небо один раз, повертався на південь. Але, наскільки мені відомо, з тих пір, як Лазуровий лицар пронизав небо і змусив зірки падати на землю, суперечка між богами вщухла. Після цього боги і божественний народ разом покинули Вонде. Хоча закони, які вони залишили після себе, все ще захищають наш світ, конкретного бога на цій землі більше не існує.

.

У щоденнику це було описано саме так. Але дивно, але в наступні дні власник щоденника і його група також на власні очі стали свідками зішестя бога.

З півдня піднявся червоний стовп вогню, і полум'я, здавалося, обпікало нічне небо в тому напрямку. Ціла ніч небо було вогненно-червоним. Тоді я на власні очі побачив диво. Здавалося, що в небі є стежка, якої не існує, і по ній ходить конкретний бог. Обігнувши небо, він повернувся до вогняного стовпа. Щоб довести, що я не вигадав факти на рівному місці, я записав появу Бога, якого бачив тут. Його шкіра здавалася зробленою з блискучого металу, а все тіло струменіло сріблястим світлом і було оточене блискавками. Його очі блищали золотим полум'ям.

Потім археологічна група вирушила на південь, щоб дослідити цю справу. На жаль, коли вони проходили повз Твін-Вудс-Таун між Біда-Верноном і Голден-Вудс-Форест, на них напав дракон. Дракон не вбив їх, а забрав усі припаси. Їм нічого не залишалося, як скасувати тимчасову поїздку.

,

Після повернення в Біле місто власник щоденника довго розмірковував над цим питанням, але, на жаль, ця поїздка стала його останньою далекою поїздкою. Невдовзі після цього йому нічого не залишалося, як приєднатися до Далеких орлів. Хоча його відмінні знання і талант дозволили йому швидко піднятися на вершину найманського лицарського ордена і піднятися в центр влади, те, що він побачив в рибальському селі Одапей, завжди було питанням в його серці.

Це питання стояло до самої смерті власника щоденника, але не зникало в пилу, поки гравці не знайшли цей щоденник.

Рибальське село Одапей було розширено графом Одапеєм до Фіолетового замку в рік Водяної арфи і стало центром регіону Одапей. Сьогодні на південь від Фіолетового замку знаходився Смертельний Морозний Ліс.

.

Згідно з історичними записами, після року Лісової Тіні місцеві жителі вже не бачили дивного явища на нічному небі. Хоча цей інцидент колись стривожив Гавілендську церкву Антонія, автономну секту Святого Вогняного Собору, група авантюристів, організована церквою, так і не змогла вжити заходів. Приблизно через півтора року частота дивного явища поступово зменшувалася, і справа залишалася невирішеною.

, -

Через це було дуже мало письмових згадок про цього недовговічного бога, що внесло великі труднощі в подальше розслідування гравців. Навіть коли сили гравців зросли до такої міри, що вони могли увійти в Ліс Смертельного Морозу поодинці, вони все одно не могли розгадати цю таємницю.

.

Питання в серці лідера з тих пір стало найзагадковішою легендою серед гравців.

.

Отже, якщо Аррек дійсно шукає цю річ, то це легко. Якщо Король Морозного Лицаря Сейберс дійсно хоче нагадати нам про це, це може заощадити нам багато часу. Брендел пояснив зміст щоденника Вероніці та іншим Якщо Король Морозного Лицаря Сейберс захоче нагадати нам про це, це може заощадити нам багато часу.

Що ти маєш на увазі, граф? Перш ніж Вероніка встигла заговорити, Шідо, який стояв поруч з нею, не зміг стримати своєї цікавості і запитав: Чи є якась важлива інформація, записана в щоденнику?

.

Це ще не все.

Брандо вважав, що якби це було так, то ця таємниця не стала б одним із найбільших питань у свідомості гравців пізніше.

Але проблема полягала в тому, що тепер у них була несподівана нагорода.

Насправді погляд Брандо і Вероніки впав на Шиту.

.

І перш ніж вони встигли це зробити, першою заговорила маленька драконячка на ім'я Алоз.

Розкажи мені, що відбувається, Алоз витріщилася на собі подібних своїми золотими очима, показуючи свої білосніжні маленькі ікла як загрозу, Не кажи мені, що ти не чув, що сказав цей хлопець, а то я тобі вуха відкрутю.

!

Ні! Маленький товстий дракончик жалібно затулив вуха і закричав: Не знаю, я тут вже давно, але я давно сплю, ти теж це знаєш, сестричко Алоз.

Чи так це? Отже, ви вкрали чийсь конвой, коли йшли уві сні? Маленька самка дракона холодно пирхнула і раптом накинулася на вуха Шита, змусивши останнього кричати, як свиню, яку ріжуть. Вона люто сказала: Не намагайся мені брехати, скажи мені правду!

.

Ва-ва-ва, лагідніша сестро! Я буду говорити, я буду говорити! — скрикнув Шита.

793

Розділ 793

!

Не бий мене, я зараз пам'ятаю, там начебто таке Шита квапливо схопив його за голову своїми короткими дитячими товстими ручками і закричав, я вам скажу, я таки вкрав їхні речі, але ці хлопці купа жебраків, у них взагалі немає нічого смачного!

!

Маленька дракончик роздратовано схопила його за потилицю і потягнула назад, перебиваючи: Хто тебе про це питав! Скажіть, де той Сураш?

О ні, я справді не знаю того хлопця, про якого ви говорите. Маленький Товстий Дракон похитнувся від потягу і продовжував стискати шию. Він розчаровано вигукнув: Справді, я обіцяю, я клянуся, я клянуся на третій шкалі Господа Бахамута!

Бог-дракон не хоче такої ганьби, як ти, подивимося, чи наважишся ти ще на хитрощі!

Алоз, досить. Брандо повинен був припинити цей фарс, Ви відпустили Шита, у мене є питання, яке я хочу йому поставити.

Маленька дракониця відповіла прямо: Чому я маю тебе слухати? Хоча вона це сказала, вона все одно відпустила Шита. У бідолашного паморочилося в голові від того, що вона його потрясла, і йому знадобився деякий час, щоб прийти до тями.

.

Шита глибоко вдихнув і нарешті зрозумів, що його майбутній роботодавець, схоже, має якусь вагу перед Алозом, жінкою-драконом. Якась слизька натура, що виросла в ньому, відразу ж захотіла сховатися за спиною Брандо, але саме тоді, коли він збирався поворухнути своїми короткими ногами, Алоз глянула на нього своїми золотими очима і завмерла там від страху.

?

Брандо зробив вигляд, що не бачить маленького кроку цього хлопця, Шита, ти сказав, що не знаєш Сураша? Тоді існування, яке уклало з вами договір, хто це?

,

Ні, це зовсім не одне й те саме. Той, що уклав зі мною договір, але-Морозний дракон раптом зупинився.

Але? Алоз показала свої білі та небезпечні ікла.

,

Ні, ні, ні, Шита квапливо махнув своїми короткими товстими руками, я маю на увазі, власне, те, про що ви говорите, це не те, що я не знаю

Тоді чому ви досі тримаєте нас у напрузі! Сварлива маленька драконячка підняла свої маленькі шкіряні чобітки і вдарила його ногою.

!

Оце так! Шита ухилявся зі спритністю, яка не відповідала його розміру. Він кричав: Я не намагаюся тримати тебе в напрузі. Просто я не впевнений!

.

Шита, висловлюй свою думку. Подивившись на Алоза і Шиту, які гралися перед нею, Вероніка насупилася і змушена була взяти ініціативу в свої руки, щоб висловитися. Концепція часу цих двох драконів трохи дратувала її. Вона не знала, чи було це побічним ефектом їхнього довгого життя, чи самі дракони зневажливо ставилися до цих незначних небезпек.

.

Тому що на колоді було написано, що є червоний стовп вогню. Я теж це бачив. Я пам'ятаю, що це було приблизно в той час, коли був рік грому. Щоразу, коли наставала ніч, з'являвся вогняний стовп і спрямовувався в небо, утворюючи золотий вихор над хмарами.

Як довго це тривало? — продовжував запитувати Брандо.

Півроку ця сцена тривала півроку, перш ніж поступово припинилася! Маленький Товстун швидко відповів: Але я справді не знаю, що це таке. Така ризикована річ, не хочеться до неї підходити!

Це напрочуд відповідає вашому боягузливому стилю. Давай, з'їж мою кіготь. – саркастично прокоментував Алоз.

.

Це не боягузтво, це мудрість. Джентльмен не стоїть під небезпечною стіною. Не встиг Маленький Товстун закінчити речення, як його ледь не подряпали по обличчю гострі нігті Алоза.

.

Вероніка озирнулася. Позаду неї, переживши зустріч із Зайберсом, зарозумілі крузівці, здавалося, нарешті навчилися стримувати себе. Шляхетні офіцери стали в цей момент надзвичайно обережними і обережними. Їхні обличчя були більш-менш бліді, можливо, через холод, а може, через страх.

?

Але жінка-командир легіону дійсно звернула увагу на Брандо, Маленького хлопця, як це?

Пані Вероніка, я не такий мудрий, як монах Персей Інір. Брандо здавався трохи безпорадним перед сліпою довірою жінки-командира легіону. Пам'ять про його попереднє життя не завжди була застосовна в цій скупій інформації Святого собору Гібернатора. Навіть він міг лише здогадуватися своїм досвідом.

Але він подумав і відповів: Але у мене є деякі ідеї.

Дивитися. Вероніка подивилася на нього своїми смарагдово-зеленими очима і грайливо підняла на нього свої вигнуті брови. На жаль, тонкий вчинок командира легіону, який був вкрай несумісний з її віком та особистістю, помітив лише Брандо.

80% .

Громовий рік тривав близько півроку, що напрочуд відповідало часу, описаному в журналі. Брандо на мить замислився. Хоча в описі були деякі відмінності, він був принаймні на 80% впевнений, що те, що описав Шита, було тим самим, що бачив командир Далекого Орла, коли був молодим.

Він закінчив свої думки і підвів очі: Шита, дозволь запитати тебе, ти ще пам'ятаєш, в якому напрямку піднявся вогняний стовп у той час?

Шита ухилявся від атаки Алоза, тому він гучно відповів: Це з північного сходу. Я досі пам'ятаю полум'я, яке я бачив тієї ночі, воно з'явилося на північно-східному нічному небі. Любий мій Господи, поклич Алоза, вона мене вкусить! Ах!

?

Нічне небо на північному сході? Брандо не прислухався до крику маленького товстого дракона про допомогу. Він підсвідомо дивився в той бік, і в його полі зору були шари льоду і глибока темрява, але наступної миті він ніби згадав це місце, воно насправді там.

У вас є ідея? Вероніка помітила ледь помітні зміни у виразі обличчя молодого лорда.

,

Брандо похитав головою, він не очікував, що це буде на тому місці. Місце, описане Шитахом, знаходилося далеко від ядра Святого Собору Сплячки. Там був спіральний чорний лід, тому його назвали Спіральним залом.

.

Але Спіральний зал був лише бічним залом Святого собору Гібернатора. Там не було нічого, тільки якесь Крижане Дихання перегороджувало шлях. Подих льоду був своєрідною магією, яка була пробуджена та оживлена темною магією з стародавнього поля битви. Це було одне з численних чудовиськ у Святому соборі Сплячки. Брендел згадав, що дроп-лист цього монстра був досить непоганим, тому багато гравців приходили сюди, щоб фармити його.

Це була периферія храму, і не потрібно було входити в Квазіпечатку Часу в центрі підземелля. Складність монстрів була помірною, а порогу не було. Принаймні тисячі гравців досліджували цю територію, тому не було жодної причини, чому там були секрети, які не були відкриті гравцями.

Чи справді може бути якийсь недогляд? Брандо не міг не розгубитися.

Що відбувається, хлопче, чого ти соромишся? — запитала Вероніка.

.

Що ж, Брандо теж прийшов до тями, є хороші та погані новини.

Які добрі та погані новини, чи можете ви сказати нам, графе? Міс Схолар завжди була сповнена цікавості до таких загадок і не могла не перебити.

.

Погана новина полягає в тому, що Арреку, швидше за все, взагалі не доведеться проходити через Квазіпечатку часу в центрі Святого собору Гібернатора. Мої попередні прогнози виявилися помилковими. Він може навіть обійти лабіринт і відправитися прямо до місця призначення.

Шідо виглядав трохи стурбованим, Тоді в чому хороші новини?

.

Хороша новина полягає в тому, що я випадково знаю, де знаходиться це місце, і я навіть знаю короткий шлях, який може заощадити нам багато часу, сказав Брандо з деякими ваганнями.

У такому разі, про що ви все ще вагаєтеся? Вероніка спантеличено подивилася на нього.

У чому я вагаюся, так це в тому, що все це ґрунтується на моїх власних судженнях. Якщо моє судження неправильне, то ми можемо не встигнути виправити цю помилку. Брандо перевів подих.

Ви переживаєте з цього приводу? Вероніка недовірливо подивилася на нього.

?

Що ви маєте на увазі, що я переживаю з цього приводу? Хіба це не та проблема, про яку варто турбуватися? Брандо дивився на інших з якимось здивуванням, бо майже всі дивилися на нього так, ніби почули якийсь смішний жарт.

.

Граф Найджел, по дорозі я не бачив, щоб ви помилялися в судженнях. Я не розумію, чому ви ставите собі запитання, коли ситуація досягла апогею. Але я краще вірю у власні очі і вірю в те, що завжди бачила. Я вважаю, що у вас повинні бути свої причини для такого судження, графе. Шідо не міг стриматися, щоб не відповісти голосно. Міс Схолар дуже серйозно подивилася на нього.

Брандо втратив дар мови. Його попереднє судження було правильним, тому що він все ще пам'ятав своє попереднє життя. Але чим глибше він заглиблювався в Святий собор Гібернатора, тим менше інформації було на форумі. Після цього йому довелося покладатися на власне судження.

130 -

Але він дуже чітко усвідомлював межі своїх можливостей. У минулому гравець 130-го рівня у навіть не був гравцем першого рівня в грі, не кажучи вже про найвищий.

Його особиста бойова міць була дуже видатною, але вона обмежувалася вищими ешелонами. Деяких характеристик топових професійних гравців, відмінного судження та здатності приймати рішення, щоб очолити команду чи навіть гільдію, а також божевільного спалаху натхнення у нього не було.

А що це було за місце? Це був Святий Собор Гібернатора, командне підземелля, яке представляло собою вершину епохи в грі. Таке командне підземелля, навіть гравці першого ешелону не наважувалися ступити в нього. Кожен, хто міг її підкорити, був вершиною в цій сфері.

Це були ідентифікатори, чиї імена були викарбувані на Стіні Блиску Бурштинового Меча. Брандо ще пам'ятав ці імена.

Якби він думав, що одного дня його ім'я може стати на один рівень з ними, це, безсумнівно, було б занадто зарозуміло.

У нього була така завзятість і норовливість, але деякі речі залежали від таланту.

.

Якби Шита сказав йому, що місце, куди прямує Аррек, — це Морозна площа або навіть центральний зал Сегесса, він без вагань привів би команду туди, тому що ці два місця також були визнані найбільш ймовірними місцями для приховування Бога, що пробуджується.

.

Або зробіть крок назад, Зал Кільцевих Змій, Пульт управління, також був прийнятним. Але це був Спіральний зал, місце, яке було розтоптане тисячами людей, і там не було нічого, про що варто було б згадати, крім Подиху льоду.

Але тепер питання полягало в тому, чи повинен він повірити своєму першому інстинкту чи більш раціональному судженню?

.

Вперше з моменту появи на цей світ Брандо почав відчувати невеликий головний біль. Він не міг не дивитися на інших, але всі дивилися на нього, чекаючи, коли він прийме рішення.

Включаючи людей Круза, майже всі несвідомо звикли до відчуття, що їм наказує цей лорд. Поки хтось міг привести їх до перемоги, кого хвилювало, чи це люди Круза, чи люди Еруана?

Тільки один голос луною пролунав у крижаній печері. При всій повазі, графе Найджел, хоча я не розумію, про що ви вагаєтеся, я хочу запитати, крім цього, чи є у вас друге судження, яке ми можемо вибрати? Той, хто говорив, був найстаршим князем народу Круза. Він глянув на Брандо і так холодно запитав:

.

Брандо трохи здивувався.

.

Ленаретт має рацію, Брандо. Якщо кращого вибору немає, то ми можемо вибрати лише відносно правильне судження. Вероніка теж сказала: Крім того, я не знаю, чому ви раптом розгубилися. Ви ніколи не помилялися у своїх судженнях, і я вважаю, що цей раз не став винятком.

?

Після цього вона додала: Ти ж не збираєшся мене обманювати, чи не так, маленький хлопче?

.

Брандо не міг стриматися від гіркої посмішки. Не було впевненості, хто кого обдурить. Якщо Аррек дійсно підірвав річ у своїй руці, будь то Бог, що прокидається, або Сутінкове насіння, він боявся, що всі вони перетворяться на порох.

, --

У той час вони, природно, також були б знищені. Однак Круз втратив першого в черзі спадкоємця, якого вони старанно вирощували, і він боявся, що вони не відпустять його так легко.

.

Крім того, якби Гаруз загинув тут, принцеса Грифіна зненавиділа б його до смерті. Був там і маленький римлянин. Брандо подумав про маленького торговця тканинами і не міг стриматися від усмішки.

.

Я сподіваюся, що так. Нарешті він кивнув, я можу лише пообіцяти зробити все, що в моїх силах.

.

Він підвів голову і наказав Метиші неподалік, Метиші, перевірити стан братів і сестер. Ми візьмемо їх і будемо готуватися до роботи.

.

Принцеса Срібної Феї посміхнулася і кивнула: Так, мій пане.

Брандо повернув голову, дещо відволікшись. Незважаючи на те, що Спіральний зал був бічним залом, він все одно вважався частиною Святого собору Гібернатора. Навіть якщо вони обирали коротший шлях, неминуче зіткнулися з битвою. Це вже відхилилося від його початкового плану. Спочатку він думав, що Аррек буде заблокований в Залі Зимової сплячки.

Цього разу єдиним босом, якому він мав намір кинути виклик, був Шита, який вже був на їхньому боці, але нинішня ситуація, очевидно, перевершила його очікування.

?

Невже він збирався взяти таку групу людей, щоб кинути виклик центральному підземеллю Смертельного Морозного Лісу?

,

Брандо не міг не поглянути на інших. Вдалині перешіптувалися вельможі Круза. Здавалося, що вони не готуються краще виконувати його накази. Побачивши таку сцену, він не міг не зітхнути, і серце його стало ще більш непевним.

.

Гаразд, гаразд, я нарешті знайшов відчуття. Я помру.

До речі, всім рекомендую книгу. Автор книги - ідіот, але книга непогана. Ключовим є те, що оновлення відбуваються досить швидко. Завтра автор з'явиться у списку. Я також допоможу порахувати голоси та думки. До речі, коли я побачив швидкість оновлень інших, то раптом відчув приплив сорому. Мене підштовхнуло.

. 2959961.

Назва книги – Сходить лихо. Номер книги – 2959961.

2959961.

Портал виглядає наступним чином 2959961.

.

Не знаю, чи можна його використовувати.

794

Розділ 794

,

Саме тоді, коли Брандо прямував до Спірального залу, група виснажених лицарів проходила через мерехтливий крижаний ліс. У світі мовчав ліс, закутаний у срібло. Кожна гілка, що росла з білосніжних стовбурів, була тендітною, як скло. При легкому дотику він повністю перетворився б на порошок з тріщиною.

Важкі кроки долинали здалеку, і різна глибина кроків свідчила про те, що господар нервує.

,

Потім почувся шурхіт комах, що повзали під травою, але насправді це були м'які кроки якогось чотириногого звіра.

Трясця його матері! Молоді лицарі лицарського полку зі складеним мечем зціпили зуби і вилаялися, обернувшись і витягнувши свої довгі мечі.

Наступної миті з темряви виринули демони з білим хутром. Це були білосніжні вовки, всі білі, за винятком пари холодних очей, що блимали жовтим світлом. Вовки йшли колючим лісом, гарчачи, нападаючи на лицарів з усіх боків з кущів, під снігом.

У цей момент час ніби зупинився. З одного боку були гарчали Зимові Вовки, а з іншого – ревучі Лицарі.

.

Пятнадцять.

.

Тут сім.

,

Стрибучий рух Зимового Вовка завмер у холодному повітрі, а потім вузьке і яскраве лезо пронизало йому горло. Білий звір перекинувся і впав на бік кущів.

,

Лицарі в унісон зробили крок назад, залишивши довгий ряд трупів, що тихо текли брудною чорною кров'ю. Чорний дим здіймався з тіл чудовиськ і зникав в одну мить.

.

Вовки були схожі на стіну снігу, що котиться, коли вони проходили над трупами собі подібних. Вони гарчали і стояли пліч-о-пліч, їхнє сріблясте хутро ворушилося без вітру. У супроводі тихого гарчання цих демонів темна магія в лісі збиралася зі швидкістю, видимою неозброєним оком.

.

Магія утворювала переплетені блакитні вигини, а потім конденсувалася в кришталеві крижані призми. Крижані призми на мить зависли в повітрі, а наступної миті налетіли як буря.

!

Ма Ша на зв'язку!

,

З хрипким гуркотом один за одним розгорталися ореоли лицарів лицарського полку зі складеним мечем. Лицарі розмахували своїми довгими мечами і розбивали бурульки на друзки. Кілька бурульок пройшли крізь щілини між лопатями і вдарилися об ореол на броні, розлетівшись на друзки і вибухнувши хмарою крижаного туману.

.

Брунд насупився і вдарив кулаком по відкритій закривавленій пащі Зимового Вовка, ледь не відкинувши її ударом, бризкаючи кров'ю і зламаними зубами. Потім він обернувся і вдарив по обличчю іншого Зимового Вовка, який чекав нагоди, щоб накинутися на нього, залишивши таку глибоку рану, що було видно кістку.

Звір заскиглив і втік зі своєю раною, що кровоточила, в одну мить зникнувши в темряві.

.

Ха-ха-ха-ха, грубий сміх Алеї долинув з одного боку, Брунд подивився в той бік і побачив, що рот його супутника повний крові, він насправді закусив вовка до смерті, він голосно засміявся і сказав: Вони кусають мене, я їх кусю, що таке справедливість, це справедливість. Тому я люблю битися, тут усі рівні, незалежно від походження, Брунд.

Шия його була загорнута в щільну марлю, він погойдувався, а обличчя було бліде, як папір. Кров продовжувала просочуватися з того місця, де він був поранений минулої ночі, але це не зупинило його буйний норов і гучний голос. Насправді хтось завадив йому піднятися з нош, щоб взяти участь у битві.

?

Брюнд насупився: Де твоє виховання, Алея?

,

У мене виховання тільки для виховання, хто б поговорив з собакою про виховання. — байдуже відповіла Алея.

,

Це не собака, це вовк. — виправив Ролло.

.

Це все однаково.

Брунду було ліньки звертати увагу на цих двох хлопців, він струсив намистинки крові, що текли на темному сталевому лезі, і озирнувся. Ліс був схожий на темну діру ілюзій, тіні білих звірів далеко і близько були скрізь.

, -

А в дальшому напрямку ошатний олень відпочивав на білосніжній скелі, немов чекаючи, коли вони підуть далі.

.

З того часу, як вони вистежили його, вони годинами блукали по снігу, а Зимові Вовки вистежували їх у лісі всю ніч. Всі були холодні і сонні, покладаючись тільки на свою силу волі, щоб утримувати себе.

Як і народ Еруїн, народ Крус був забобонним, що ці рідкісні та елегантні істоти в лісі принесуть удачу, і олень вів їх усю ніч, щоб знайти стежку, щоб рухатися вперед у темному лісі, ніби вони були благословенні богами.

.

Однак добрі часи тривали недовго. У цей момент небо поступово світлішало, а на східному горизонті з'явилися перші промені світанку. За кілька миль звідси в небі виднілася довга біла стіна, льодовикова скеля, що простягалася поперек крони лісу, кришталева крижана поверхня якої виблискувала під ранковим сонцем.

Льодовик сильно тиснув на груди Брунда, змушуючи його серце калатати.

?

Чи справді був шлях попереду?

Фрея злегка задихалася, її яскраві світло-карі очі також були сповнені сумнівів.

Дівчата, боюся, що вперед ніяк, що нам робити далі! — вигукнув лицар полку Складених Мечів.

,

Ні в якому разі, льодовик не може бути нескінченним. Раз олень привів нас сюди, значить, повинен бути спосіб його обійти. — відповів маленький Перо.

.

Хворобливий молодий Круз був закутаний у товсту шубу з ведмежої шкури, тримаючи в одній руці рапіру, а в іншій арбалет, але він не поступався своїм товаришам по бою. Багато Зимових Вовків падало до його ніг, і кожна рана була смертельним ударом.

���

Побачивши, що інші перевели погляд на нього, маленький Перо продовжував повільно відповідати: Поки ми знаходимо природний край цих розбитих льодовиків

Чи будуть? Фрея не втрималася, щоб не випалити, а потім затулила рота. Такі невпевнені слова, здавалося, не звучали з вуст командира.

.

Малий Перо тільки глянув на Фрею і з упевненістю відповів, чи справді це льодовик природного походження.

?

А якщо це не так? Алеа піднялася на два кроки, щоб наздогнати ззаду, якраз вчасно, щоб почути розмову.

.

Хворобливий юнак глянув на нього і нічого не відповів.

.

Алея відкрив рота. Він не боявся Брунда, який походив з великої аристократичної родини, і навіть не міг бути ні рабським, ні владним перед старшим сином імператора. Але тільки перед маленьким Перо він не міг підняти голову, як миша, що бачить кота. Навіть він сам не міг з'ясувати причину.

Але це не означало, що його великий рот міг перестати говорити. Він на мить подумав і поскаржився: Якщо ви запитаєте мене, ми не повинні були довіряти оленю, я справді не знаю, що відбувається у ваших головах.

,

Вибачте, це моє рішення. Фрея підвелася і відповіла.

Я не націлююся на вас, пане командор. Я просто трохи здивований, що так багато з нас, здавалося, були одержимими, і ніхто тоді не висловив жодних заперечень. — відповіла Алея. Дама-полководець з Еруена була набагато менш могутньою, ніж вони, і її тактичний рівень, можна сказати, був лише середнім, але це не означало, що вони не могли її не поважати.

Якби не розслідування причини смерті Аніки, вона б не потрапила в пастку і не потрапила в цю ситуацію.

Принаймні вона мала обізнаність і мужність командира, що вони часто відчували від Вероніки.

!

Це дивна частина всього цього, Відбивши хвилю нападів Зимових Вовків, Брунд також підійшов, Алея, ми, люди Круз, і люди Еруїна, які виросли, слухаючи легенду про оленя. Олень у Темному лісі – це те саме, що й єдиноріг, втілення доброти та порядку. Колись вони вели Короля Полум'я та Еріка, а сьогодні вони знову прийшли, щоб вести нас. Ви тоді не виступали проти цього, тому що погоджувалися з цим від щирого серця.

Маячня. Суворий Лицар скривив губи.

Алея, зрозуміло, що ви, інір, ніколи не чули про легенду про оленя. Брунд посміхнувся: Але ви повинні визнати, що в цьому світі є якісь таємничі і незрозумілі речі.

Тільки тоді Фрея помітила, що в Алеї, схоже, була трохи крові Інір, про що свідчило світло-русяве кучеряве волосся і довга і вузька носова порожнина. Він також мав сильний місцевий акцент, коли говорив. Цей лицар виглядав так, наче він був з Фанзіна або раси далі на північ.

?

Але Алеа схопився, наче його тицьнули в ногу, Брунд, що ти маєш на увазі?

Як я вже сказав, якби ви були трохи впевненішими, ви б не ставилися до свого походження та родоводу як до нападу, — безтурботно відповів Брунд.

!

Хм! Перший важко пирхнув, але не відповів.

.

Фрея звикла до сварки між двома чоловіками цієї ночі, але навіть якби вони сперечалися з якоїсь причини, це не допомогло б вирішити нинішнє скрутне становище.

.

Тепер їм залишалося повністю приборкати напад вовків.

.

У будь-якому випадку, ми повинні спочатку перемогти їх, потім обійти льодовик і продовжити рух на північ. Фрея зробила паузу і сказала іншим: Якщо можливо, зустріньтеся з Брандо і леді Веронікою.

Але позбутися від вовків в лісі занадто складно. Ролло насупився і похитав головою.

Як зрозуміти, що ти не намагаєшся? Алея обернулася і безтурботно відповіла.

.

Ти не знаєш вовків, Алея, ти не знаєш, які вони хитрі.

Це природно, я не гірська людина, звідки я знаю цих звірів? Він весело розвів руками.

Смаглявий гірський лицар витріщився на першого, не сказавши ні слова.

Точно, дівчина з сільської місцевості Бучче стягнула з себе плащ, Тому треба відбиватися. Ми не можемо їх позбутися, якщо заплутаємося в них, ми повинні взяти на себе ініціативу, щоб атакувати і перемогти їх, поки вони більше не наважаться переслідувати нас.

.

Маленький Перо побачив, як Фрея прив'язує плащ до списа, і відразу зрозумів, про що вона думає: Це занадто ризиковано, якщо ви ризикуєте викрити свою позицію, можливо, срібне чудовисько лежить у засідці, воно явно йде за вами.

.

Фрея на мить завагалася, Більше немає можливості думати про це, ми всі виснажені, я не хочу, щоб мене так гнали вперед вовки, чекаючи смерті, коли ми занадто втомилися, щоб ходити.

Вона підняла прапор у руці. Я командир, і я поведу всіх прорватися через оточення. Якщо я впаду, ви заволодієте моїм прапором і передасте інформацію про чудовисько Бренделю і леді Вероніці.

.

Ти просто учень командира.

.

Трохи холодний голос долинув ззаду, і тоді Фрея відчула, як хтось тримає спис у її руці. Вона трохи злякалася і озирнулася, щоб побачити невиразне обличчя Мейнільди.

?

Старший Мейнільд?

, -

Залиш прапор мені, Чорнява жінка-лицар обережно взяла з рук простий бойовий прапор, Ти віддаєш наказ.

Старший

Не говоріть дурниць, віддайте наказ.

.

Фрея глибоко вдихнула, озирнулася на інших, а маленькі Перо і Брунд кивнули їй. Її погляд ковзнув по хвилястому лісі та сніговому полі, і вона мала на увазі план.

Нащадки Короля Полум'я, Лицаря Круза, з прапором в центрі, два крила близькі до центру.

Чистий голос дівчини пролунав по лісі, і всі лицарі Полку Складених Мечів здивовано повернули голови. У лісі був встановлений срібний прапор, це явно був плащ, який майорів на ранковому вітерці.

.

На плащі також була вишита емблема Білого Лева.

Лицарі, готуйтеся до атаки!

, 2959961,

Цей розділ трохи менш відстаючий, постараюся прискорити оновлення. Крім того, я продовжуватиму рекомендувати нову книгу Блекі Катаклізм спускається, книга під номером 2959961, на даний момент це все ще нова книга, будь ласка, допоможіть її підтримати, ті, хто має голоси, голосують, ті, хто не має голосів, натискають на неї.

795

Розділ 795

,

Здавалося, що засніжений ліс пережив запеклу битву. Сніг і кущі були повні трупів зимових вовків. Трупи перетворювалися на чорні частинки, розсіювалися, як чорний дим. Переможці битви, очевидно, належали іншій стороні, яка не лежала на полі бою, людині-лицарю з Круза.

Йокам дивився на цю сцену невиразно, повільно рухаючись відкритим простором між лісом. Кача — шкіряний чобіт ступив у сніг. Трясця його матері. — тихим голосом вилаявся Йокам. Він насупився, підняв ногу, зняв чобіт, поплескав по черевику, щоб витрусити сніг всередині, а потім знову одягнув його.

?

З кущів виліз сірувато-білий зимовий вовк і кілька разів заскиглив на нього. Йокам підвів очі й потер підборіддя: Десь чверть години? Вони втекли на північ?

Хто вони, люди з Круза?

Я думаю, що так, крім них у цьому лісі більше нікого немає.

.

Не хвилюйтеся, вони просто вперті. Вони не можуть далеко бігти.

Зимовий вовк тихим голосом заскиглив. Йокам, здавалося, зрозумів, що хоче висловити звір, і погладив його по лобі рукою.

Хоча він уже не був таким зарозумілим, як в Ампер-Сіл, він справді був убитий один раз на тій війні. Він загинув від мечів солдатів, коли тікав, і поранення, якого він зазнав у той час, залишило незгладимий шрам на його тілі. Тепер його шкіра була біла, як папір, їй не вистачало блиску та вологи. Його оголені руки і долоні були настільки зморщені, що виглядали жахливо, як скелети. Одне з його очей було назавжди сліпим, тому він носив пов'язку на оці з порожнистим візерунком черепа, щоб прикрити її.

На грудях у нього також була смертельна рана, спричинена важким мечем, який ще не загоївся. Щілина під раною вела до ребер і пробивала серце, але серце, яке колись народилося як людина, давно згнило і більше не пульсувало. Замість нього його замінило палаюче біле полум'я.

.

Все це сталося через угоду, яку він уклав з цими безіменними істотами, коли був живий. Вони обіцяли йому силу безсмертя, і він насолоджувався цією силою після смерті, але в інший спосіб.

.

Він став нежиттю.

,

Тільки ставши нежиттю, він зміг зрозуміти, як боляче бути безсмертним. Вогонь його душі постійно горів спогадами про минуле. Біль, жаль, гнів, печаль і всілякі негативні емоції затрималися в його серці, мучили його вдень і вночі. День за днем людські емоції поступово зношувалися. У їхній свідомості залишилася лише холодна ненависть до минулого.

Хоча він і став нежиттю, це не було так, ніби він нічого не здобув. Ці невідомі істоти дійсно виконали свою обіцянку і дали йому владу. Виклик Зимових Вовків у ліс був лише одним із них.

.

Це була сила, яка була далеко за межами світу смертних. Вона зовсім не відрізнялася від тієї неглибокої сили, яку люди будували на владі. Це була справжня сила, яку можна було контролювати.

Все частіше і частіше в лісі з'являлися Зимові Вовки, як привиди. Вовки розбилися на невеликі групи і розбіглися на всі боки.

Йокам уважно прислухався, і невдовзі вдалині почулося довге виття. Він посміхнувся. Його домашні улюбленці знайшли слід іншої сторони.

На відкритому просторі в лісі кілька зимових вовків кружляли навколо тіл своїх товаришів. Вони підняли голови, наче відчували запах крові в повітрі. Тоді вовк-ведучий видав протяжне виття і повернувся навздогін в один бік.

.

Така сцена розігрувалася скрізь.

.

Невдовзі вовки знайшли нові сліди. Тіла ховали під снігом, у колючих кущах, а деякі навіть ховали на стовбурах. По дорозі на північ слідів таких боїв ставало все більше. Немов накидаючи таку сцену, Лицар Крус бився і відступав, але так і не зміг позбутися переслідування вовків.

Маркіз Йоакам ішов слідом за своєю зграєю вовків і оглядав кожен труп один за одним. Рани від мечів на трупах підтвердили його здогадки. Спочатку киррлуци ще встигли утилізувати трупи або закопати їх під сніг, але згодом їм довелося поспіхом покинути поле бою і залишити тіла зимових вовків у лісі.

,

Просуваючись вперед, юнаки просто втекли з поля бою. Більшість тіл Зимових Вовків залишилися на тому місці, де їх убили.

Це означало, що у народу Круза не було часу утилізувати тіла. Вони в паніці тікали.

З іншого боку, це також означало, що вовки наближалися до них все ближче і ближче.

.

Йокам неквапливо пішов за ним. Іноді він встигав подивитися на яскравий льодовик на півночі, якби інша сторона знала справжню назву льодовика, вони б пошкодували про свій вибір.

Це був не природний льодовик, а зовнішня стіна Святого собору Гібернатора, похована льодовиком.

Щоб обійти стіну, їм довелося б обійти всю центральну частину Дихання Мілоша.

Десь через чверть години вовки зупинилися попереду, наче щось знайшли.

.

Йокам відокремив зграю і пішов туди, де вони зупинилися. Побачивши, що знайшли його вихованці, він не міг не посміхнутися, як переможець.