Той птах, що п’є сльози. Книга 3. Вогонь доккебі

1

Ім'я персонажа в оригіналі — Сіусве, що буквально означає «чавун, метал». — Тут і далі прим пер.

2

Тут натяк на корейську традицію в день народження дитини вивішувати на вході до житла солом'яну мотузку з талісманами, призначеними для захисту від зазіхань злих духів. Якщо народжувався хлопчик, до мотузки прикріплювали соснові гілки та стручки червоного перцю (або перець і вугілля), якщо дівчинка — соснові гілки й шматочки вугілля. Мотузка висіла до 21-го дня життя дитини. Цей період уважався очисним. Новонародженого приховували від сторонніх і не висловлювали вголос своє захоплення його красою, щоб заздрісні духи не помстилися йому.

3

Курсивом подано репліки араджитською мовою.

4

Пані голова натякає на те, що вічно зберігатиме вірність коханому. Довічна, безумовна й беззастережна вірність жінки одному чоловікові — одна з головних конфуціанських чеснот. Численні зразки класичної корейської поезії ідеалізовано зображують вірну жінку, яка чекає на повернення чоловіка в образі нерухомого пасивного об'єкта. До найвідоміших творів на цю тему належать вірші поетеси XVI століття Хван Джіні, зокрема такий:

Моя душа — гора зелена, твоя — стрімка вода ріки.

Гора незмінна вічно буде там стояти, де стояла.

Але ріка кудись спішить.

Біжить вода повз гору, плаче. Зостатися не може і забути — теж.

(Переклад Ю. Ковальчук)

5

Тут міститься натяк на фразеологізм «розуміти звук», що походить з «Лєдзй» — твору давньокитайського філософа Лє Юков (V—IV ст. до н. е.). Ідеться про музиканта на ім’я Ю Бая, який майстерно грав на цитрі, та його відданого слухача Джона Дзиці. Джон Дзиці чув думки Ю Боя, наче власне серце, і безпомилково вгадував, що друг уявляє, граючи свої мелодії, — високу гору, течію річки, зливу чи гірський обвал.

6

Епізод з появою «додаткового» сонця — алюзія на широко відому легенду про часи давньої корейської держави Сілла.

Згідно з буддійським літописом XIII ст. «Забуті історії Трьох держав» («Самґук юса»), у 760 р. в небі з'явилося друге сонце. Воно не зникало десять днів, і король Ґьондок, стурбований тим, що це може бути лихим знаменням, запросив благочестивого монаха Вольмьбна проспівати ритуальну пісню, щоб засвідчити Будді пошану й попросити в нього захисту для держави. Гармонія у світі відновилася, загроза для держави й народу зникла.

Отже, аномалія, побачена наґами в небі, не просто здивувала їх. Вона сприймається як знак, який передвіщає велику біду.

7

В оригіналі — Ґальбамарі (від слів ґальбассида — «писати дві букви поруч» та «марі/морі»— «голова»).