Я, Авґустус Боніфаціус Амброзіус Авреліанус Антоніус, Милосердний і Величний, верховний владика, самодержець та Імператор Середнього Королівства, підписую (з лат., прим, перекл..).
Ідеться про події, які передували розвитку Інтересу до фольклору Інших країн. Англійські слова, як-от ельф, тривалий час перебували під впливом французьких (звідси й fay, faërie, fairy, себто «фея», «чудесниця», «чарівниця»): одначе пізніше, завдяки тому що їх використовували в перекладах. і ельф, і чарівниця набули значного колориту ґерманських, скандинавських і кельтських переказів і помітних ознак «прихованого народу», «упокоєних», «світлої родини».
Про можливий зв'язок між ірландським І-Бресейл і назвою Бразилія див.: Nansen, In Northern Mists, ii 223-30.
Їхній вплив поширився не лише на Англію. Виявляється, німецькі Elf. Elfe взято зі «Сну літньої ночі» в перекладі Вілянда (1764).
За винятком особливих випадків, як-от збірки вельських і гельських казок. Там історії про «Світлу Родину» чи Сяйливий Народ іноді виокремлюють як «чарівні» — на противагу до «народних», які стосуються інших дивовиж. У такому вжитку «чарівні казки» чи просто «казки» — це зазвичай короткі описи зовнішності «чарівниць» або ж їхнього втручання в людські справи. Та це розрізнення є лише наслідком перекладу.
Це твердження правдиве, навіть якщо ельфи є лише витворами Людського розуму, — «правдиве» в тешу сенсі, що воно в особливий спосіб відображає одне з Людських бачень Істини.
Див, нижче, с. 364.
Застереження, попередня заувага (з лат., прим, перекладача)
«Казки матінки Гуски» (з фр., прим, перекладача).
«Чарівна кімната» (з фр., прим, перекладача).
Беовульф. 111–112.
Див, прим. А наприкінці цього тексту (с. 386).
Імовірно, найближчим до Чарокраю є «Кравець із Ґлочестера». «Пані Тіґівінкл» була би такою самою близькою, якби не натяк на сон-пояснення. А ще до байок про тварин я долучив би «Вітер у вербах».
Повідомлення (з лат., прим, перекладача).
У таких, наприклад, як «Велетень без серця» зі збірки Дасена «Народні казки зі Скандинаві!». «Морська діва» зі збірки Кемпбела «Народні казки західного шотландського нагір'я» або більш віддаленої «Die Kristallkugel» («Кришталева куля», з нім., прим, перекладача) у Ґріма.
Budge. Egyptian Reading Book. p. xxi.
Гном (з нім., прим, перекладача).
Див.: Campbell, op. cit.. vol. і.
Popular Tales from the Norse, p. xiii.
Хіба що за неймовірного сприяння пані Фортуни; або ж лише — кілька випадкових деталей. Адже значно легше розплутати єдину нитку: випадок, ім'я, спонуку, — ніж простежити історію якогось зображення, витканого з багатьох ниток. Бо з появою зображення гобелен набуває нового складника: зображення — це більше, ніж сума ниток, які його утворюють, і вони не пояснюють його змісту. У цьому й полягає вроджена вада аналітичного (чи то пак «наукового») методу: завдяки йому вдається багато чого з'ясувати про речі, що на них натрапляємо в розповіді, та він мало або й геть нічого не повідомляє про їхній вплив на окрему казку.
Казка (з нім., прим, перекладача).
Англійською «Lay of Thrym» («Балада про Трима», прим, перекладача).
Наприклад. Крістофер Довсон у «Прогресі та релігії».
Це — породження ретельного та співчутливого вивчення «примітивних» народів, тобто народів, які досі перебувають на стадії природного язичництва і які ми називаємо нецивілізованими Побіжний огляд виявляє тільки їхні дикунські казки: прискіпливіше дослідження — космогонічні міфи; і лише терпіння та внутрішнє знання віднаходять філософію та релігію: істинно культову, яку зовсім не обов'язково чи лише до певної міри (її визначають індивідуально) втілено у «богах».
Людське дзеркало (з фр., прим, перекладача).
Побутову казку (з нім., прим, перекладача).
Двома тисячами років (зі апаронім., прим, перекладача).
Дітей не потрібно оберігати від цього — або тоді вже оберігати від цілої розповіді: доки зміцніє їхня травна система.
Див, прим. В наприкінці тексту (с. 387).
У випадку з казками й Іншими традиційними виховними знаннями слід зважати ще на одне. Заможна сім'я наймала для дітей няньку, і тоді казки дітям розповідала саме нянька, котра іноді уособлювала зв'язок з сільською та звичаєвою мудрістю, про яку забули «кращі» представники суспільства. Відколи це джерело висохло, принаймні в Англії, минуло вже багато часу; та колись воно було доволі важливим. Одначе ми не маємо доказів, що діти якось по-особливому надаються до сприйняття цього зникомого «фольклору». Няням із таким само (чи й більшим) успіхом можна було доручити вибирати картини та меблі.
Див, прим. С наприкінці тексту (с. 389).
Ленґ і його помічники. Проте це твердження хибне щодо основної частини їхнього змісту в оригінальних (чи найдавніших уцілілих) формах.
Та значно частіше вони запитують мене: «Він був добрий? Він був підступний?» Тобто вони більше прагнуть чітко визначити, де добрий бік, а де — злий. Бо це питання однаково важливе і в Історії. і в Чарокраї.
З передмови до «Фіолетової чарівної книги»
Див, прим. D наприкінці тексту (с. 390).
Оце, безумовно, часто й мають на увазі діти, запитуючи: «Чи це правда?» Вони мають на увазі: «Мені це подобається, та чи стосується воно сучасності? Чи мені безпечно спати у своєму ліжку?» І відповідь: «Сьогодні, звичайно, в Англії немає драконів», — це все, що вони почуть почути.
З передмови до «Бузкової чарівної книги».
Тобто викликає чи пробуджує Вторинну Віру.
Це стосується не всіх снів. У декотрих, здається. Фантазія таки бере участь. Але це радше виняток. Фантазування — раціональний, а не ірраціональний процес.
Див, прим. Е наприкінці тексту (с. 391).
Див, прим. F наприкінці тексту (с. 392).
Зловживання не перешкоджає використанню (з лат., прим, перекладача).
Christopher Dawson. Progress and Religion, pp. 58, 59. Згодом він додає: «Повний вікторіанський „обладунок“, що передбачав циліндр і сюртук, увиразнював, без сумніву, щось невід'ємне від культури дев'ятнадцятого сторіччя, а відтак поширився разом із тією культу рою цілим світом, чого не траплялося доти з жодним стилем одягу. Наші декаденти, ймовірно, побачать у ньому таку собі похмуру ассирійську красу, підхожий символ безжалісного віку, що її породив: але хай там як, а йому бракує неприхованої та незмінно! краси, яка потрібна будь-якому одягу, бо, як 1 його батьківська культура, він відірваний од життя природи, та й від людської природи — теж».
Див, прим. G наприкінці тексту (с. 394).
Або ж у групі схожих казок.
«Королева, котра хотіла напитися з однієї криниці, та Дорґан» (Campbell, xxili); Der Froschkonig: Діва та Жаба.
Див, прим. Н наприкінці тексту (с. 395).
Добра вість (з лат., прим, перекладача).
Казка (з фр., прим, перекладача).
Оце і є притаманна Ленґові хистка рівновага. Зовні його історія нагадує «ввічливу» французьку conte зі сатиричним ухилом, зокрема «Троянду та перстень» Текерея — той тип розповіді, який, поверховий і навіть легковажний за своєю природою, не породжує та не прагне породити щось надто глибоке; та насподі нуртує глибокий дух романтичного Ленґа.
У розповіді того штабу, який Ленґ називав «традиційним» і якому насправді надавав перевагу.
«Чорний бик із Норовей».
Усі деталі не можуть бути «правдиві»: «натхнення» рідко буває таке сильне і тривале, щоби вплинути на цілий твір і водночас не надто вплинути на те, що є простою, ненатхненною. «вигадкою».
Тут Мистецтво присутнє в самій історії, а не в переповіданні, по-заяк Автором історії були не євангелісти.
Символ віри (з лат., прим, перекл.)