Кінець світу. Том 2. Пiсля…

2045–й

Пройнявшись магією дати — 2012–й, звикайте тепер до нового набору коду, який виводить світовий розум на пік пізнання, — 2045–й.

Маргінальна свідомість совка, зосередившись на другій половині цієї циферії, радісно вигукне: так це ж 100–річчя Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Ясна річ, на той час не залишиться не тільки жодного учасника війни як у рядах Червоної армії, так і Третього рейху, а й президентом Росії не буде В. Путін, який нині, подружившись із екс–канцлером Шредером у водних обіймах Балтії, використовує 9 травня як історичну легітимність відновлення союзу.

Через 100 років після взяття Рейхстагу, над яким прапор вивісили все–таки не росіянин і грузин, а українець, навіть не акцентуватимуть, що це перемога Сталіна над Гітлером.

В історичній ретроспективі буде безсумнівним, що це були не вороги, а сіамські близнюки–людожери, які, поклавши на олтар тоталітарного сатанізму сотню мільйонів жертв, можливо, востаннє на цій планеті продемонстрували звірячу природу людини.

Якщо й згадуватимуть у 2045–му про травень 1945–го, то навіть не як перемогу незрозуміло чию і над ким, навіть не як завершення Другої світової війни, а як останню світову війну на планеті.

Бо на той час війна як спосіб розв’язання конфліктів між людьми, націями, державами і, найчастіше, між вождями, буде таким самим, давно забутим нафталіном, як нині, приміром, такий спосіб розв’язання конфліктів, як дуель.

На той час позашлюбні прапрапраправнуки Гітлера і шлюбні Сталіна будуть лише здвигати плечима: невже ці дикуни справді нищили себе так тотально, бо, справді, й нині, через 100 років, це виглядає як божевілля.

Коли ти думаєш над тим, чому мільйони людей, незнайомих між собою, вбивають одне одного заради інтересів жменьки людей, знайомих між собою, — як на мене, саме у цьому полягає найточніша суть війни.

Коли у 1944–му в Галичину після німців прийшли росіяни, сталіністи забрали мого батька у Червону армію воювати проти нацистів. Після важкого поранення, яке кровоточило на моїх очах усе життя, він пішов із цього світу, так і не дочекавшись онуків. То хто у цьому винен? Втративши батька, я однаковою мірою проклинаю і Сталіна, і Гітлера — двох людожерів, які вкоротили моєму татові життя.

А тоді, у 2045–му, на порядку денному буде питання, за смислом — полярне в порівнянні з тим, яке спільно утверджували Гітлер зі Сталіним у 1945–му. Якщо в минулому сильні світу того змагалися, як якомога більше спровадити людей на той світ, то у майбутньому (до якого вже ближче) нове людство буде думати над тим, як зробити людину безсмертною.

Чому 2045–й? Начебто рукою подати, але це далі навіть, ніж останній цикл «Календаря майя», довжиною, як відомо, 5125 років, або точніше — 1 мільйон 872 тисячі днів. Це буде рік остаточного оформлення нового людства на планеті Земля.

Формації істоти, названої гомо сапіенс, прийде кінець. Після четвертого комплекту людства, за майя, прийде комплект п’ятий. Згодом на Землю ступить, як вінець промислу Божого, — ЛЮДЕН.

Отже, я вбачаю не кінець — початок!

ЯКБИ ЄВРЕЙСЬКА ДИТИНА НЕ ВРЯТУВАЛАСЯ ВІД ГІТЛЕРА

Коли смертоносний вихор носився над мільйонними масами, тільки Всевишньому було відомо, що у цій пустелі приречених є піщинка, яку вітри занесуть в інший світ. Це було у розпалі тої самої, останньої із воєн, коли найвідчайдушніші з євреїв тікали від Гітлера за океан. Він народився у сім’ї євреїв — утікачів із Європи три роки по війні на тому березі, де сауди нападуть на США.

Раймонд Курзвейл виріс у районі Квінс у Нью–Йорку, тобто там, де креативні вершини дають змогу якнайдалі розгледіти майбутнє.

У 2005 році він видав свою чергову книгу «The Singularity is near». Я вважаю, що переклад назви «Неповторність» надто неточний, якщо мати на увазі таку «неповторність», якої не тільки нині сущі на Землі ніколи не бачили, а й загалом її, цю унікальність, новизну і дивовижність, ніколи не бачила Земля за 4 мільярди років від роду.

І потім перекладати треба вже точно: Is near — себто поруч. Уже тут. Не просто десь там і колись, а вже ота земна невидальщина настала, прийшла, нагрянула.

Смисл полягає в тому, що в результаті взаємопроникнення Людини і створених нею технологічних ресурсів відбудеться остаточна трансформація існуючого світу і його перехід в іншу якість, на рівні якої усе те, що діялося раніше, втратить силу, — ось у чому неповторність.

У фізично–психологічному чи духовно–тілесному способі існування людини не буде вже повторення і відтворення фундаментальних законів. Ньютон із його законами відміняється.

Буде неповторність. Неможливе стане можливим, включно із глобальною метою людства — безсмертям.

Головне, що становить сутність людини (на відміну від усіх інших живих істот на планеті), інтелект, який у тому, знайомому, повторюваному тисячоліттями світі був обмежений біологічними рамками (фізично окресленим мозком), поступово відійде від цієї своєї біологічної основи і стане у мільярди разів потужнішим, ніж нинішній його потенціал.

У новому світі різниця між людиною і машиною буде стиратися. Людина наочно, інституційно й, образно кажучи, конституційно вийде за межі свого тіла. Більше того, вона зможе отримати інше тіло і кілька версій своєї свідомості. І точкою біфуркації буде саме 2045–й, коли відбудеться стрибок у нове людство.

Чи можна вірити Курзвейлу? На відміну від майя, біля обсерваторії яких я відстояв у почесній варті, він живе нині. У книзі «Ера духовних машин», яка вийшла раніше, ніж феноменальна «Неповторність», і яка писалася ще в середині 90–х років, він дав 108 передбачень, 89 із яких збулися вже у 2009–му.

Якщо, за словами цього нью–йоркського «шамана», врахувати ще й 13, що здійснилися по суті, то стали реальністю 102 із 108 пунктів генерального плану еволюції за Курзвейлом.

Людям, які жили в кінці 80–х років, він із аптечною точністю змалював картину сьогодення і місця у цій картині Інтернету — тотальної електронної павутини, яка розпочне переінакшувати людство до невпізнання.

Уявіть себе в останні роки існування СРСР, коли вам розказують, що таке Інтернет — як він діє, до яких змін призведе і наскільки він змінить не тільки умови життя людини, а й саму цю людину, — це виглядало б для вас не тільки наукоподібною фантасмагорією, а просто нісенітницею. Але Курзвейл угадав. Один до одного.

І не вгадав, а бачив, куди веде ця стрімка висхідна крива еволюції.

До речі, він за професією — не провидець, пророк чи оракул. Нинішнім продовжувачам справи шаманів майя чи усіляким новоявленим нострадамусам вірять слабо. Будучи винахідником сканера та інших інформаційних, цілком конкретних нововведень, він, визнаний авторитет у сфері інформаційних технологій зі світовим іменем, зі знанням справи накреслив, як буде розвиватися його вузько взяте тоді, в кінці ХХ століття, ремесло.

Воно ж у той час ще не було панівним у світовій економіці, як тепер. Якийсь там Білл Гейтс, який не володіє запасами нафти чи газу або всілякими іншими матеріальними статками, не міг стати найбагатшим на планеті. Щоб найбагатший згодом товстосум володів лише знаннями, тобто інтелектуальним капіталом, а не нафтогазопромислами, — то була така ж нісенітниця, як і те, що говорив тоді Курзвейл про свою професію, яка не те що переверне світ, а просто знищить його і збудує на його руїнах світ новий — із новою постлюдиною.

Давайте, прихопивши кілька картинок, які вже збулися, здійснимо інтелектуальну подорож із нью–йоркським генієм у 2045 рік.

ПРОРОЦТВО ВІД КУРЗВЕЙЛА

СРСР розпадеться за рахунок розвитку нових технологій зв’язку, як–от щільникових телефонів, які підірвуть здатність тоталітарного режиму контролювати інформацію.

Того ж року людина вперше програє комп’ютеру в шахи, що й сталося із Каспаровим.

Більшість систем озброєння будуть комп’ютеризовані. У 1991 році цей показник становив 10 відсотків, під час війни у Перській затоці США проти Іраку у 2001 році — 90 відсотків.

Будуть створені роботи–автомобілі, впровадження яких поки що відкладено із комерційних міркувань.

Жорсткі диски будуть замінені твердою пам’яттю, а чіпи стануть тримірними.

Народна освіта повністю стане електронною. У США розпочалася програма «Кожному учневі — лептоп за 10 доларів».

У бойових діях головну роль будуть відігравати безпілотні літальні апарати, що й демонструють союзники в Афганістані.

Вторгнення в особисте життя у зв’язку із тотальним відеонаглядом стане важливою соціальною й політичною проблемою.

З’являться вбудовані в одяг та ювелірні прикраси комп’ютери, і людина буде носити на собі дюжину таких пристроїв, з’єднаних бездротовим зв’язком.

Спеціальні пристрої будуть проектувати зображення всередині людського ока, створюючи ефект додаткової реальності. Є уже дослідні зразки.

Телефони будуть в одну мить перекладати розмову із мови на мову. Над цим пілотним проектом нині працює Goggle.

Більшість текстів наговорюватиметься на комп’ютер, який буде здатен розпізнавати людську мову. Програми є, але не поширені, бо поки що — слабкий попит.

Людина взаємодіє з комп’ютером не з допомогою клавіатури, а з допомогою мови і жестів, і при цьому комп’ютер виглядає як персоніфікований помічник, що поступово призведе до стирання різниці між людиною і комп’ютером.

Відеоспостереження ґрунтується на застосуванні камер розміром, як головка булавки.

Комп’ютери призведуть до повного витіснення паперу в діловодстві — як у бізнесі, так і в державному управлінні. Комп’ютеризація дасть змогу більшості людей витрачати час на набуття нових знань.

Більша частина роботи із керування автомобілями здійснюється комп’ютерами. Більшість доріг мають комп’ютерні системи управління дорожнім рухом.

У всіх сферах мистецтва — віртуальні художники і музиканти.

Комп’ютери стають здатними самостійно виготовляти нові знання.

Більшість свого часу людина витрачатиме не на спілкування одне з одним, а на спілкування із машинами.

Війни, хвороби і бідність повністю викорінені завдяки технологіям.

Системи ІТ заявлять, що вони володіють свідомістю, і вимагатимуть визнання цього факту. З’явиться рух за права роботів.

Завершиться зворотний інжиніринг людського мозку, у результаті чого небіологічний інтелект об’єднає у собі здатність розпізнавання образів людини.

Небіологічний інтелект продовжить своє експоненціальне зростання.

Уся їжа виробляється мікромашинами на молекулярному рівні і не відрізняється від натуральної.

Зникне різниця між віртуальною реальністю і звичайною — за рахунок фоглетів, себто мікромашин, здатних миттєво скластися у будь–який тримірний об’єкт.

Люди і машини зіллються докупи на фізичному і ментальному рівні з допомогою кіберімплантів. Різниця між людиною і машиною зникне.

Більшість розумних істот не будуть мати постійних фізичних тіл. Більша частина народонаселення буде становити собою системи ІТ. Нові істоти зможуть населяти або створювати собі робототіла за своїм бажанням, а також контролювати водночас кілька тіл.

Індивідуальні істоти постійно то зливатимуться, то розділятимуться, отже, неможливо точно визначити кількість населення Землі. Постане питання про таку фундаментальну річ, як самоідентичність.

Органічні люди стануть меншістю на планеті. Ті, що будуть відмовлятися від імплантів, від нанокомп’ютеризації власних фізичних тіл, будуть жити на іншому, нижчому, рівні свідомості, і взаємодіяти із більшістю їм буде важко, а то й неможливо. Але буде встановлений правопорядок, який забезпечить захист таких реліктів, як натуральні люди, не дивлячись на їх обмеженість. Інформаційні істоти вважатимуть їх своїми предками.

Людени зможуть миттєво завантажувати у себе нові знання, що не потребуватиме часу на навчання. Вони постійно робитимуть запасні копії самих себе, що таким чином робитиме їх безсмертними. Головний ризик — комп’ютерні віруси.

Щільникові телефони будуть вшиті в одяг. Домогосподарські роботи будуть повністю передані найпростішим роботам.

10 терабайт комп’ютерної пам’яті, що еквівалентно обсягу пам’яті людського мозку, будуть коштувати менше 1000 доларів.

Медицина буде ґрунтуватися на нанотехнологіях. Появляться нанороботи, які будуть плавати у системі кровообігу людини і живити клітини та виводити відходи із судин, які нині призводять до інсультів та інфарктів.

Загрози з боку генетично неминучих патогенів зникнуть, оскільки появляться нанороботи, що немислимо переважатимуть будь–які генетичні задатки, і на їхній основі кожен зможе сконструювати собі штучний могутній імунітет.

Наномашини будуть проникати безпосередньо у мозок і взаємодіяти із нервовими клітинами, читаючи вихідні і вхідні сигнали. Стане можливою безперервна трансляція свідомості однієї людини іншій, як із веб–камери.

Сформується людське тіло 2.0, у якому системи живлення будуть замінені нанотехнологічними механізмами.

У 2045 році буде сформовано людське тіло 3.0, яке вже не буде мати фіксованих форм, а буде скорше керованою матерією із фоглетів.

І от 2045! 100–річчя Великої Перемоги? От яка буде перемога за Курзвейлом.

У 2045–му настане те, що точно перекласти на мову гомо сапіенс, якому прийшов кінець, неможливо, і що автор назвав Singularity.

Ця неповторність нової постлюдини настане тоді, коли системи інформаційних істот переважать людину інтелектуально і візьмуть технологічний розвиток у свої руки. Вони почнуть самі себе відтворювати, самовдосконалювати, самопосилювати у вибухоподібному процесі.

У 2045–му буде досягнута межа щільності електронної техніки на планеті. Тепер вона буде зростати тільки вшир — поза межами Землі. А сама Земля перетвориться на один велетенський комп’ютроніум. На цій базі розпочнеться пробудження Всесвіту, що приведе до винайдення способу надсвітових подорожей Галактикою. Розпочнеться ера, коли закони фізики перестануть діяти. Розпочнеться практичне пересування в інші виміри. Паралельні світи стануть реальністю.

За рахунок нанотехнологій буде досягнута точка біфуркації — неповернення у боротьбі за продовження життя — і вступить у дію закон: кожен прожитий рік буде давати приріст очікуваної тривалості життя більше ніж на рік.

Що це таке? Це закон безсмертя.

Ви знаєте, що саме із цього інтелектуального вулкана–землетрусу–цунамі є найбільш приголомшливим? Коли я прочитав — ахнув більше, ніж від усього попереднього, від чого мій комп’ютер просто плавиться, як і мій скромний мозок.

Курзвейл пише, що до всього цього доживуть деякі із людей, які народилися у 40–х роках двадцятого століття.

Це він собі дає шанс! А я ж майже на декаду молодший від нього.

МУР, НА ЯКОМУ БУДУЄТЬСЯ ПОСТЛЮДСТВО

Ньютон спеціально вивчив іврит, щоб розгадати зашифровані коди у Біблії, аби вичислити втаємничену дату «кінця світу». Однак він, очевидно, таки не володів тим талантом, яким прославився на віки наш земляк... із Харкова щодо прихованих знань чи то з глибини віків, чи то з глибин Всесвіту.

Зате Ньютон був наділений іншими геніальними потенціями, які завдяки знаменитому міфу про яблуко дали йому можливість проникнути у саму природу матеріального світу і встановити закони, на яких тримається, як на «Отче наш», універсальна і фундаментальна наука фізика.

І от тепер ми маємо Ньютона нашої епохи, відкриття якого так і називається — закон Мура.

Відкриті наукою закони — це не закони, прийняті у Верховній Раді, що їх практично ніхто не виконує. Сила відкриттів у тому, що їх підтверджує, без будь–яких винятків, об’єкт дослідження. У цьому сила законів для створеного Всевишнім світу, що вони діють без жодного збою, на відміну від законів створеного людиною суспільства, які діють, як кому заманеться.

Свій закон, на якому ґрунтується усе те, про що говорив Курзвейл, і на чому вершиться перетворення світу, натомість старого, Гордон Мур сформулював у 1965 році.

Але перед тим невдовзі після Другої світової війни, у час Фултонської промови Вінстона Черчілля, у якій він оголосив початок третьої світової, «холодної війни», неподалік у лабораторії знаменитого телефонного магната Белла поняття не мали, що вони винайшли. А зробили вони те, що замінили вакуумну трубку в радіо на іншу таку штуковину, яку назвали транзистором.

Маючи справу із таким екзотичним на той час виробництвом, як виготовлення процесорів у стінах фірми Intel, однофамілець знаменитого капітана збірної Англії — чемпіона світу на той час — Боббі Мура помітив, між іншим, що кількість транзисторів, котрі вбудовуються у процесор, кожен рік подвоюється.

Відтак з’явилось уточнення: 12 місяців замінили на 18 місяців. Термін цього алгоритму на рівні закону: кількість транзисторів збільшується у два рази кожних півтора року.

Кількість інформації на планеті подвоюється кожних півтора року!

Щоб ви перевели подих і второпали, що термін дії перевірено практично епохою, яка має тепер зовсім інший часовий вимір, ніж за життя Ньютона, свій закон Мур встановив невдовзі після запуску першого супутника, а нині їх на орбіті земній — тьма–тьмуща, загальною вартістю, до речі (станом на 2009 рік), — 160 мільярдів доларів. Мур носився зі своїм законом, на який, як і на нього, мало хто звертав увагу, бо то було невдовзі після Гагаріна, а нині, до вашого відома, здійснено польотів у космос: США — 165, СРСР—Росія — 114, Китай — 3, решта — 3.

Чимало наліталися поза Землею за той час. Але все ж не космонавтика стала домінантою розвитку людської цивілізації, а оте, зовні якось не вражаюче відкриття Мура.

Цьому закону весь час пророкують скасування, а він, як константа Кремнієвої долини, не те що тримається, а перемодельовує усе суще на нашій дивовижній планеті.

То ж було ще за два десятиліття до того, коли я придбав собі мобільний телефон і прикладав до вуха цю іграшку із захопленням, що без дроту, й у залі очікування в аеропорту Бориспіль можна було спитати товариша із такою ж цяцькою в руках: «Ти вже сів?»

А нині? Що збудовано із цих IT–цеглин?

Внаслідок і завдяки законові Мура змінювану до невпізнання Людину оточувала (станом на першу декаду нового тисячоліття) інформація у 600 екзабайт.

Професор Мартін Гіллберт із Університету Південної Каліфорнії калькулював цю цифру наступним чином: якби видати її книгами завтовшки, приміром, як мій роман «Хрест», то цими примірниками–фоліантами можна було б укрити всю територію США 26 шарами. Нині, правда, модні аудіокниги: якщо це занести у компакт–диски, то колона із них могла би півтора раза сягнути Місяця. Підведіть звечора голову до цього красеня і спробуйте уявити цю колону.

Якби авіапромисловість розвивалася так, як розвиваються інформаційні технології за законом Мура, то нині «Боїнг–767», яким я долетів із Києва до Нью–Йорка за той же час, що машиною з Києва до Ужгорода, коштував би 500 доларів і здійснив би обліт планети довкруж по екватору за 20 хвилин, спаливши для того 19 літрів бензину.

Ви вловлюєте суть питання: що таке перетворення світу всіма попередніми технологіями і що таке — в порівнянні — перетворення світу за інформаційними технологіями?

Як каже Курзвейл, змінюйте спосіб і масштаб мислення: це еволюція не лінійна, поступальна, а по експоненті — стрибкоподібна, вибухова. До неймовірності і практично — поки що — поза межами традиційного розуміння мас — шалено швидка.

У пізнанні і вдосконаленні фізичного, навколишнього світу ми їхали дотепер як на кобилі, а тепер, в інформаційній ері, мчимо на ракеті з першою космічною швидкістю, з якою мчав Армстронґ з екіпажем до того ж Місяця.

До речі, я вас вітаю, панове українці: так збіглось чи що: народжена у 1991 році наша держава Україна — ровесниця «павутини», у якій ми живемо уже більше, ніж у реальному житті, — ровесниця Інтернету.

Інтернет у 2011 році, коли ми святкували 20–річний ювілей держави, досяг дещо іншої цифри: 13 мільярдів задіяних у павутину комп’ютерних пристроїв. За два десятиліття. А через одне десятиліття ця цифра буде — трильйон одиниць. 1000 тих самих мільярдів, яких нині так ще мало, — 13. Буде — за законом Мура.

У 2011 році обсяг вселенської пам’яті становив 1,8 зетабайта. Я не фахівець, але, живучи водночас у двох тисячоліттях, мені дуже важко сприймати цю одиницю виміру — одиницю із 70 нулями!

Курзвейл якось зауважив, що ми тепер усі знання людства можемо носити з собою в кишені — на айфоні.

Історики стверджують, що з часів Александрійської бібліотеки кількість знань, зафіксованих різними способами до і після Гутенберґа, зростала в середньому вдвічі за 50 років. Уявляєте, яким здібним учнем у школі Всевишнього було людство: якихось півстоліття — і у два рази мудріший?

І що з ним, із цим учнем, робиться нині? Від 2010 року до 2020–го обсяг знань у розпорядженні людства зросте у 50 разів.

У 1969 році увага всього прогресивного світового співтовариства була прикута до центру Європи, де московські танки зрівнювали із землею празькі дитячі садки. Кому тоді було до такої новини: відбулося вперше щось таке, яке тепер прийнято називати як sms чи лист електронною поштою.

Два «танки» під назвою Фейсбук і Твіттер зірвали Туніс, Єгипет, Лівію. Інтернет–революції із тими ж sms–патронами та e–mail–снарядами зірвуть у повітря будь–який режим. Було б політичне рішення.

Це я так, між іншим, — для ліричного відступу.

У ТЕНЕТАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗУМУ

Закон Мура поки що діє, як закони Ньютона у фізиці, але сам він каже, що все–таки його дія, як і дія фізичного світу за Ньютоном, до речі, — не вічна у часі і просторі, оскільки, за твердженням автора, є обмеженість в атомарній природі речовини і вичерпність швидкості світла.

Що ж, доведеться Муру чи його послідовникам гнатися за Ньютоном і винаходити якийсь інший закон.

Бо ми маємо постійно відчувати, як мало знаємо. У цьому полягає якнайвища мудрість.

А наразі — кілька практичних вправ для засвоєння вищевикладеної інформації про Інформацію.

Що діяти з епідемією отих беллівських транзисторів — за мурівським законом? Їх розмноження привело до конкретного питання на порядку денному — вбудовування нейронних сенсорів у голову людини.

З дня на день стане реальністю чіп, який буде управляти комп’ютером лише силою думки. Ти подумав, а він прийняв до виконання твою думку.

На черзі — мобільні телефони, вмонтовані у голову людини.

Причому одразу ж — із народження. Ще у пологовому будинку. Новій людині одразу ж дадуть її номер телефону, який буде її номером впродовж усього життя.

Нинішні смартфони — щось таке недолуге, як згадані мною іграшки 20–річної давності. Смартфон не треба буде носити — він буде всередині — вмонтований у тіло. Те, що просунуті дівчатка для престижу купують їх нині, щоб погратися в ігри, — то дуже круто. Ті, наступні смартфони, звідтам, зсередини нашого тіла, будуть моніторити на постійній основі інформацію про стан кожного нашого органу. Будуть миттєво бити тривогу, коли, приміром, простата розбухне від статевого неробства. Ану, гайда до дівчат!

До слова, про акумулятори. Сідають часом кляті, якось надто невчасно. Жодних акумуляторів скоро не буде — буде використана кінетична енергія, яку заряджати не треба.

Добра штука — контактні лінзи. Їм належить невдовзі бути вмонтованими в око комп’ютериками, які перетворяться на дисплей із зображенням розширеної картини світу. 3D — і прямо під чарівними повіками допитливих красунь.

Це окремий штришок до тої, найграндіознішої із революцій, коли буде зруйновано не те що Берлінську стіну в тому, минулому, світі, а буде звалено найвищу і найміцнішу на Землі стіну між буттям віртуальним і реальним, і простір цього нового, цілісного земного буття заповнять нові постлюди — гібриди людей–комп’ютерів.

Я ще не можу передати достеменне відчуття, але є все–таки підозра, що Інтернет має владу над нашим розумом і перетворює його на клітину чогось глобального і підточує значною мірою людську індивідуальну ідентичність та розхитує наш суверенітет у непорушних межах того найціннішого простору для кожного із нас, у якому ми перебуваємо, який ми будемо захищати до останньої краплі крові від усіх агресорів і який зветься — наше життя.

Фейсбук також непомітно змінює звичний режим традиційного мозку, який потрапив у новий, невідомий у попередні тисячі років режим онлайн.

Народно–електронна енциклопедія Вікіпедія має 20 мільйонів статей, створених сукупним автором, ім’я якому — легіон. Чи Інтернет?

Що таке традиційна галактика Гутенберґа із його вільними і невільними ЗМІ, коли творчо працюють такі нештатні фріленди, як блогери, котрих уже близько 170 мільйонів?

На своє 5–річчя у 2011 році компанія «Твіттер» повідомила про своє ювілейне досягнення: її користувачі створюють 200 мільйонів твітів у день. Що б сказав про це Лев Миколайович Толстой, якого у США визнано письменником № 1 усіх часів і народів — адже це 8163 примірники його «Війни і миру».

Один користувач Фейсбуку має 130 друзів, але ця віртуально–медійна сім’я не може перевищувати 148 супутників на твоїй орбіті, як вважає антрополог Робін Данбар. Це свого роду показник 100–відсоткової щільності людських стосунків. Нитки павутини перетворюються на тканину!

Над палацом бога Індри, що символізує силу, яка живить і захищає життя на Землі, висить велетенська павутина, мережа чи сітка. У кожному із незліченних вузлів цього плетива вмонтовано дорогоцінний камінь, і таким чином, що у кожному із них відображаються усі інші, сяючи у величі своєї цілісності і гармонії.

Хто розгледів нашу епоху з вершин цього храму, витворюючи рукотворний образ Інтернету як образ вселенського Розуму?

Осмислюючи цей феномен, Л. Воґанлі зазначає: «Інтернет не тільки відображає, але і є живою єдністю життя; для того, щоб він міг сповна реалізувати свій потенціал, ми повинні усвідомити його священний вимір і символічну природу».

А що тоді мав на увазі геніальний Вернадський, заочно анонсуючи ноосферу — сферу Розуму? Священик і мислитель Тейяр де Шарден, якого називають святим патроном Інтернету, вважає, що він приведе до створення світового Розуму у найвищій точці, поіменованій точкою Омега.

Йдеться не про нас теперішніх, із класичними параметрами нашого самовираження, а про цілковите перенесення у нову дійсність, у якій наші атоми і молекули почнуть вібрувати на вищих частотах, генетично самокоригуючись. Нова реальність вийде із тримірного світу у площину тотальної голографії, де настане багатомірне розуміння буття.

Бо, зрештою, що таке розум? Це станція доставки інформації звідтам, із психосфери, із континууму смислів, у який дано проникати як геніальним ученим, що роблять відкриття, так і геніальним письменникам, що тчуть нові для людства письма смислів.

Пізнані, цими посвяченими і просвітленими там, на цьому поліконтинуумі. Бо ми не більше, але й не менше — ембріони планетарної нервової системи.

Що найцікавіше, усі ці всмоктування нашого єства у тенета цієї Інформаційної імперії відрізняються від усіх, відомих донині імперій тим, що втрапити у ці тенета дуже вже хочеться, адже перебування в них «поневолює» таким дивовижним чином, що обдаровує людину двома найціннішими для неї призами — відчуттям значимості власного еґо і відчуттям свободи.

Автор книги «Глобальний розум» Пітер Рассел наводить таку арифметику, яку постлюдині належить знати, як табличку множення. У людському нейроні міститься 10 у десятому ступені молекул. У мозку 10 у десятому ступені нейронів. Сьогодні чисельність населення перевищила 10 у дев’ятому ступені і наближається до 10 у десятому ступені. Тому, як пише Нельсон, «Земля породить свій власний людський неокортекс, і ми станемо людьми–нейронами у глобальному мозку з телепатичними синапсами».

ЗА ЗНАЧИМІСТЮ — ЦЕ ЯК ЗАРОДЖЕННЯ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ!

Повертаючись до 2045 року — прошу уваги. Закон Мура, тобто вивільнена назовні лава під назвою Інформація призведе до того, що буде створено штучний мозок.

Формулюю, на мій скромний погляд українського професора, дві фундаментальні підставові константи, на яких тримається ця подія.

Перше. Людський розум є найвищим витвором Креатора, вершинним досягненням Всевишнього.

Оскільки для провидіння належить застосовувати парадоксальне мислення, скажу так: нічого довершенішого не знайшов у всьому Всесвіті людський мозок, ніж він сам.

Вміст його — у кожному з нас (що вдієш) хитається у дуже вже широкій, просто широченній амплітуді, але те, що ми носимо на плечах і під черепом, — ну немає нічого досконалішого у зоряному небі, яке височить над нами.

І друге. Якщо справді усе так станеться, як кажуть глашатаї, перед якими скидаю капелюха, як перед планетарними науковими світилами, то створення штучного розуму дорівнюватиме за значимістю тільки двом попереднім подіям:

а) зародженню життя на Землі;

б) створенню Всевишнім богоподібної людини.

Нагадаю цей шлях, який можна розподілити на два етапи.

Етап перший — долюдський:

а) перші елементарні форми життя — чотири мільярди років тому;

б) клітинні створіння — один мільярд років тому;

в) хребетні створіння із центральною нервовою системою — кілька сотень мільйонів років тому;

г) ссавці — десятки мільйонів років тому;

ґ) перший гуменід — кілька мільйонів років тому;

д) гомо сапіенс — кілька сотень тисяч років тому.

Другий етап можна вже не за фізіологічно–антропологічними, а швидше соціально–духовними засадами розбити на наступні фази:

а) богоподібна людина, яка завдяки втручанню Всевишнього отримала мову, що прискорило еволюцію на кілька десятків мільйонів років, — десятки тисяч років тому;

б) протолюдство, в основі якого — створення завдяки аграрній революції соціалізованих поселень, — кілька тисяч років тому;

в) сучасне людство на основі Індустріальної революції — три століття тому;

г) постлюдство на основі Інформаційної революції — кілька десятиліть тому.

Я думаю, що ми нині перебуваємо там, де був кілька сотень тисяч років тому гомо сапіенс, для якого справді прийшов кінець світу.

Дозволю собі задекларувати авторство вищевикладеної градації еволюції.

Вона має схожість із тим, що пропонує автор книги «Глобальний розум», але він свою теорію, на мій погляд, множить на нуль, не вичленюючи головне зі всього, що коли–небудь відбувалося на Землі за чотири мільярди літ, — божественне втручання зі створення богоподібної істоти, яка би, напевно, ніколи так і не вийшла з надр доволі–таки повільної, земної багатомільярдної (у роках) еволюції. Його картина Землі й Людини — обрізана піраміда, а таких я не зустрічав на батьківщині майя. Істини не містять ті піраміди, на вершині яких немає храму.

Якщо ми в кінці нашого шляху уподібнюємося їм, то якими будуть нащадки, котрі будуть у кінці шляху, започаткованого нами?

ЕКСТРОПІЯНИ УСІХ КРАЇН, ЄДНАЙТЕСЯ!

Отже, три ключових пункти. Зародження життя — начало всіх начал. Створення Людини — це справа Божого Промислу. А тут виходить так, що Люден — цей уже створює сам себе.

Креатор наважився віддати нам у руки ремесло, яке належало тільки йому, — ремесло бути творцем. Людина вже не тільки об’єкт, а й суб’єкт галактичних відносин.

Як усе просто і наочно: скальпелем, на вістрі якого чіп, — і в мозок!

Момент — уперше такий відповідальний за чотири мільярди років. Тому питання ставиться руба — чи маємо ми право лізти у святая святих і навіть з благих намірів не те що вдосконалювати (зубний імплант — теж удосконалення), а переінакшувати до невпізнання самого себе? Тобто виходити зі сфери своєї компетенції? Богові — Богове, а кесарю — кесареве. Навіть якщо той кесар — цар природи, богоподібний чоловік.

Наскільки богоподібний — це справа Творця, а не наша. Адже йдеться про зміну самої концепції людинотворення. Чи маємо ми право Його функції брати на себе?

Він створив отаку–от людину, подібну до Нього, але не більше ніж подібну, хоча, якщо чесно, більшість таки не подібні зовсім до Нього. А тепер вона, людина, взявши на себе божественні функції, створює себе іншу. Концептуально — іншу.

Авжеж, це питаннячко. І таке, якого ніколи не стояло перед людством, а тепер стоїть.

Загалом не тільки Ленін зі Сталіним оголосили анафему генетиці. Прийнято вважати гітлерівський расизм не чим іншим, як євгенікою. Втручанням у креслення, за якими створена людина. Дотепне визначення Рудольфа Гесса можна поставити епіграфом до всього того невдалого експерименту, який був рушійною силою Другої світової війни: «Націонал–соціалізм — це не що інше, як прикладна біологія».

Однак уся попередня практика, навіть із аномаліями нацистсько–расистського людиноненависництва, нездатна зупинити реалізацію, чи точніше вже самореалізацію, незалежно від нашого хотіння — закону Мура! У мені теж громогласно протестує християнсько–схоластичний консерватор, але, на жаль, — не зупинити, шановні!

Перейти межу дозволеного людині — переступити поріг, за яким що буде — покарання чи, навпаки, винагорода, включно із головним призом — безсмертям?

Ті, що тягнуть за рукав назад і благають не гратися з вогнем, себто із Богом, мають рацію. Ох, небезпечні це ігри із самим Всевишнім!

Але я думаю от над чим. Закон Мура, з якого все пішло–поїхало — і ця лава магми чи плазми під скромною назвою Інформація, і її заполонення світу під геометричною експонентою, — хіба могло усе це статися без санкції звідтам?

Ми, як відомо, дуже мало знаємо. І нам, коли настає час, опускається чергова порція Нових Знань. І раз посипалося воно, як із рога достатку, то значить, так і треба, то значить, час настав, отже, нам дозволено із тим джином щось робити, випущеним не нами, який уже править нами за законом Мура.

Ті, що кажуть: вперед і вище, — організувалися у планетарний рух. Він називається — трансгуманізм. Або ще одна назва — рух екстропіян.

У його рядах — наукові світила планетарного масштабу і сильні світу цього, як правило, закулісно сильні. Бо ті, що у телевізорі щодня белькочуть, — ляльково–циркові макаки, які нічого не вирішують. Тих, що реально управляють світом загалом і державою зокрема, в тому числі й Україною, у телевізорі не має бути за визначенням.

Реальні плани екстропіян, уже реалізовані і ще не реалізовані, — за сімома замками. Однак у публічній сфері трансгуманізм поширюється за принципом: «Кожен, хто хоче і може стати кращим, має на це повне право».

Людина має право створити себе заново. Їй це право дано, раз у її розпорядженні опинилися інструменти, як це зробити. Якби Той, котрий визначає межі цього права, не розширив би його, то й інструментів не дав би. Не дав же Гітлеру? Покарав досить–таки жорстоко цю несанкціоновану спробу німецької нації стати вищою расою.

Найпершим із цих відчайдухів назву нобелівського лауреата Джеймса Уотсона. Він очолює найсильніший на планеті центр генетичних досліджень у Колд–Спрінгс–Харбор, штат Нью–Йорк.

Кажуть, що американці, реально керовані уже люденами, володіють технологіями на століття наперед, які всім іншим і не снилися. Цілком можливо, виходячи із того, що вони просто полюють по всьому світу за мізками, в порівнянні з якими усілякі там нафтогазові ресурси чи золотовалютні запаси резервної системи — полова.

А щодо персоналії Уотсона — у сенсі, чи варто його слухати, чи ні, то нагадаю, що він — не менше, ніж Ньютон чи Ейнштейн наших днів, оскільки саме він відкрив спіральну структуру молекули ДНК.

Якщо взяти перелік наймудріших книг, написаних уже в ХХІ столітті, то це практично книги, в основі яких — філософія трансгуманізму. Розпочну із знайомого імені автора «Кінця історії» Френсіса Фукуями, який написав цього разу «Майбутнє після людини». Далі: Рамес Наам — «Більше, ніж людина», Грегорі Сток — «Реконструкція людини», Джеймс Х’юз — «Громадянин Кіборг».

Палкий теоретик трансгуманізму й автор книги «Світанок сингулярності» Майкл Дирінг пише: «Люди зможуть мати повний контроль над проектуванням, структурою, функціонуванням і зовнішнім виглядом своїх тіл. Ми будемо жити у фантастичному світі, заселеному ангелами, демонами і гоблінами. Індивідуальність буде головною рисою. Досконалість тіла і розуму буде нормою. Нові фізичні можливості будуть звичними. Надлюдський штучний інтелект призведе до таких наслідків у суспільстві й у самих наших можливостях, які видаються недосяжними для нинішнього людського рівня інтелекту, включно із завантаженням людської свідомості».

І звідки все це взялося? Аж дух перехоплює — термін «генетична інженерія» вперше в історії людства був артикульований у Львівському університеті. Моєму рідному альма–матер!

Сталося це у 1941 році, коли Сталін пішов, а Гітлер прийшов — одна окупація змінила іншу. Але хто сказав, що такі містечкові зміни переривають працю над вічністю? У місто, в якому зняли прапори інтернаціонал–соціалістів з п’ятикутною зіркою і повісили прапори націонал–соціалістів зі свастикою, приїхав, наче нічого не трапилося, виступати із лекцією відомий на той час мікробіолог із Данії пан Лост. Щоб проголосити народження генної інженерії.

У 1978 році Луїза Браун народить першу у світі дитину із пробірки — точно так само, як була створена перша людина богами–анунаками. У 1997 році з’явився перший клон — овечка Доллі. У 2005 році у Південній Кореї, де немає жодної заборони на клонування, оголосили, що така штука, як клонування ембріона людини, для них пройдений етап.

Мрії, фантазії, реалії, страхи, гріхи і провидіння — усе перемішалося. Як до цього ставитися? Стримано. Вдумливо.

Три науки — біотехнології, нанотехнології та інформаційні технології — стануть трьома китами нової, вищої, людської раси. Біо–нано–інфо — от тріада, яка породжує світ люденів, виходячи із такої феноменальної і загалом–то доступної для розуміння істини: усі живі істоти — це не більше, ніж системи обробки інформації.

Звичайно, у цій трійці пріоритет я віддав би науці № 1 — біології. У ролі інтелектуального локомотива вона замінила хімію, яка видихнулася. Якби мені довелося нині обирати рід занять, я б зупинився на цій королеві наук.

А в мої шкільні роки навіть подумати було смішно про біологію як улюблений предмет з ілюстраціями про хребет, кишківник і тазостегновий суглоб. Недарма таких хоч і здібних, але дивакуватих могли називати насмішкувато — ботаніками.

Тепер скидайте капелюхи і просіть вибачення у біології та іже з нею.

Про двох з тріади говорилося. Що стосується нано–, то це, фігурально кажучи, збиральний цех атомів. Це мільйонні частки міліметра. Це втручання людини у міжатомні і міжмолекулярні відносини.

Тут теж є своє світило — Ерік Дрекслер з його книгою «Машини творення: грядуща ера нанотехнологій». Вслухайтеся у цей гам у світі мікрочастин, вслухайтесь, як труться боками між собою ці персонажі, яких нашому звичайному кругозору так важко збагнути: «В синапсах клітини мозку передають сигнали своїм сусідам, вивільняючи бульки хімічних молекул. Ці молекули товчуться між собою, поки не зв’яжуться із молекулами–датчиками сусідньої клітини, іноді викликаючи нейронний імпульс. Хімічні синапси — повільні перемикачі, а нейронні імпульси рухаються повільніше, ніж звук. З асеблерами молекулярні інженери будуть будувати цілі комп’ютери — менші розміром, ніж синапси, й у мільйони разів швидші.

З машинним ремонтом клітини можливості продовження життя стають зрозумілими. Наномашини будуть відновлювати клітини, коли їх специфічні структури залишаються неушкодженими, і будуть замінювати клітини, котрі будуть зруйновані. Так чи інакше, вони будуть відновлювати здоров’я. Старіння по суті нічим не відрізняється від будь–якого іншого фізичного зношення. У ньому немає жодного таємничого впливу календарних дат на містичну життєву силу. Хрусткі кістки, зморшкувата шкіра, низька ферментна активність, повільне зцілення ран, погана пам’ять і все інше відбувається у зв’язку із пошкодженням молекулярних машин, хімічних дисбалансів і порушення порядку в структурах. Відновлюючи структуру всіх клітин і тканин тіла до такого ступеня, якими вони були у молодості, машини ремонту відновлюють здоров’я.

Люди, які доживуть неушкодженими до часів машин ремонту клітин, матимуть можливість відновлювати здоров’я юності і підтримувати його стільки, скільки їм того захочеться».

Якби мене спитали ті, що цим займаються, як мені бачиться першочерговий алгоритм у сфері генної інженерії, я би попросив їх виготовити такий пристрій, який вимірює вміст інтелекту і совісті в людині.

Перед тим як висуватися у народні депутати, наш кроманьйонець йде до лікаря за довідкою. Там пристроєм на кшталт того, як міряють артеріальний тиск чи цукор, вимірюють в арифметичному виразі наявність розуму і совісті. Якщо у довідці пише: «Вище норми», можна реєструвати у ЦВК.

Певен, що цей аналіз не здали б 99 відсотків наших політиків. Хоча я розмріявся. Довідки вони купили б.

Але я готовий влитися у ряди трансгуманістів хоча би для того, щоб з олімпу скинути нарешті оцю колективну потвору клептоманів, а на їхнє місце зійде тріумфальною ходою нова порода надлюдей — смислократи.

Когнітивна аристократія — от якою має бути нова еліта людства. Влада мудрих. Меритократія у вузькому політичному сенсі.

Є ТАКА ПАРТІЯ!

Далі я подам вам такі нудні штуки, як документи. З якою метою? Щоб було відчуття, що вся ота моя, на перший погляд, смисломанія перебуває, однак, уже твердими ногами на землі. І відчайдушні мозкові атаки шалено симпатичних мені мудрих люденів увінчалися успіхом. Тепер від грандіозних накреслень — до практичного втілення у життя. Якщо я скажу вам, що людени є скрізь, а в сусідній Росії вони мають намір уже створити свою політичну партію, а відповідно взяти владу, то...

Читайте вдумливо документи. Не думаю, що це нудно.

Маніфест

партії інтелектуального,

технологічного та духовного

прориву «Еволюція 2045»

Світ перебуває на порозі глобальних змін. Екологічна, політична, антропологічна, економічна та інші глобальні кризи людства неухильно поглиблюються. Наша цивілізація — як некерований корабель, що пливе по бурхливому морю без карти і компаса все швидше й швидше. Часу на прийняття правильних рішень — усе менше й менше. Ми стоїмо перед вибором: уже до середини поточного сторіччя звалитися в нові Темні століття, у пучину глобальної смути і деградації — або знайти і реалізувати нову модель розвитку цивілізації.

Потрібна нова парадигма розвитку людства. Потрібні нова ідеологія і етика, нова психологія. Не нагромадження споживацтва, не революції і війни, а еволюція людини шляхом перетворення її біосоціальної природи. Таке перетворення означає зміну свідомості людини, формування нових смислів, цінностей і цілей життєдіяльності, які розсунуть обрії розуму, обмеженого біологічним і земним способом існування, відкриють небувалі перспективи піднесення людяності, пізнання, творчості та сили духу.

Вперше в історії еволюція людини може стати керованою. Вже досягнуті значні успіхи у вивченні біологічної самоорганізації, у протезуванні органів, у розробці штучного інтелекту і робототехніки. Конвергентний розвиток новітніх технологій відкриває можливості створення таких систем, що самоорганізуються, які здатні відтворювати функції життя і психіки на небіологічних субстратах.

Це шлях трансгуманістичних перетворень, заміни біологічної еволюції еволюцією кібернетичною. Якщо біологічна еволюція припускає смерть як необхідний фактор оновлення і розвитку, то для кібернетичної еволюції смерть перестає бути неминучою. Ключовим чинником стає безсмертя особистості, яка отримає необмежені можливості для пізнання, творчості, саморозвитку, освоєння космосу.

Цей процес уже йде! І його не зупинити! Хоча чимала частина нашої інтелектуальної та політичної еліти пасивно або з побоюванням дивиться на досягнення і перспективи науково–технічного прогресу, нерідко з порога засуджуючи ідею трансгуманістичних перетворень.

Але незважаючи на ризики та витрати, саме цей шлях веде до реальної можливості переходу земної цивілізації на більш високий рівень розвитку.

За ініціативою руху «Росія 2045» ми організовуємо партію «Еволюція 2045». Наша партія бачить своє головне завдання в тому, щоб реалізувати нову еволюційну стратегію розвитку людства, домогтися не тільки його виживання у затягнутій петлі глобальних проблем, але і переходу на більш високий рівень управління реальністю, до нових цілей, сенсів і цінностей, щоб створити нову архітектуру світоустрою — гуманну, етичну і високотехнологічну.

Ми пропонуємо і будемо широко пропагувати нову ідеологію керованої еволюції людини на основі технологій кібернетичного безсмертя, постійного і цілеспрямованого руху вперед, вирощування майбутнього високоетичного неолюдства, безперервного самовдосконалення суспільства, людини, її розуму і тіла.

Ми відкриємо світові епоху мегапроектів, епоху великих і славних справ. Ми вирвемо людство з лещат споживацької культури. Ми піднімемо з колін не тільки Росію, але і все людство. Ми допоможемо йому вийти з похмурого, занепадницького тунелю реальності. Ми зробимо людство розумним, сильним, упевненим, оптимістичним, процвітаючим, безсмертним і спрямованим до нових висот.

Ми ставимо за мету не лише наздогнати і перегнати інші країни в науці, економіці, культурі, спорті та політиці, але й перевершити саму обмежену природу людини як виду, щоб вирватися з пут земного тяжіння — до неолюдства.

Прийшов час добрих, мудрих, творчих, сильних і впевнених у собі людей, і ці люди — ми. Прийшов час жити не заради грошей і комфорту, а заради високих ідеалів і цілей. Прийшов час пробудитися і йти вперед.

Наша ідеологія покликана навчити людей мислити подібно до геніїв — футуристично, творчо, стратегічно, масштабно, парадоксально. Вона покликана розширити межі свідомості, зміцнити силу духу і віру в творчі можливості розуму, всіляко підтримувати оптимістичну перспективу в піку нинішнім, широко поширеним скепсису і зневірі. Велика мета породжує велику енергію. Вона — джерело наснаги, творчої відваги.

Нас можуть назвати мрійниками і фантастами. Але наша програма спирається на інтелектуальну і духовну силу, творить волю, новітні досягнення науки, чіткі наукові принципи, є теоретично обґрунтованою, враховує вже досягнуті наукові та технологічні результати, які становлять істотний заділ для її реалізації.

Створення такої партії давно назріло і відповідає нагальним вимогам часу. Дуже багато світових лідерів, у тому числі керівники політичних партій, добре знають, що наша цивілізація швидко рухається в тупик. За розрахунками експертів, уже до середини століття може настати ситуація деструктивного хаосу з усіма наслідками, що з цього випливають. Але ніякої рішучої протидії цьому немає. Є імітація боротьби з кризами, жалюгідні напівзаходи, які по суті нічого не змінюють.

Необхідно констатувати, що після революційних змін 1990–х років Росія виявилася без «дороговказної» ідеології; проста ідея споживацького суспільства не може бути прапором країни, а лише веде до соціальних конфліктів та моральної деградації.

У програмах російських політичних партій немає принципової постановки питань про глобальне майбутнє, про глибоку кризу світової цивілізації і шляхи виходу з неї. А якщо про це і йдеться, то у вкрай абстрактному, обтічному, ні до чого не зобов’язуючому вигляді.

Наша партія гостро ставить ці питання. Вони хвилюють уми багатьох мислячих людей. Нині швидко зростає кількість тих, хто готовий до рішучих дій. Ми розраховуємо на їхню підтримку.

Відносини з владою

Наше головне завдання — за допомогою створення широкого соціального замовлення переконати владу в необхідності реалізації нової стратегії розвитку суспільства. Партія не збирається завойовувати голоси виборців за рахунок популістських кроків, заснованих на критиці діючої влади.

Ми будемо вітати будь–яку іншу партію, яка конструктивно поставиться до нашої ідеології і буде сприяти її поширенню в Росії і в світі. Ми готові співпрацювати в цьому з будь–якою зацікавленою організацією. Ми плануємо висувати свої кандидатури для роботи в різних державних і громадських структурах з метою реалізації наших завдань.

Організаційна структура партії

Структура партії буде охоплювати основні регіони Росії. Поряд із традиційними органами управління в партії «Еволюція 2045» будуть функціонувати Наукова рада та Етична рада, в які будуть запрошені провідні науковці, громадські діячі та представники різних релігійних конфесій, що підтримують нашу ідеологію.

Залучення прихильників

Для залучення справжніх прихильників нашої ідеології ми плануємо сформувати керівні органи і регіональну структуру партії з людей, готових працювати на волонтерській основі.

РЕЦЕПТ БЕЗСМЕРТЯ

Курзвейл вперше був цього року в Москві на Конференції «Глобальне майбутнє 2045» і виступив із винятково цікавою доповіддю.

От ключові месиджі цього батька нового мислення і нового людства.

Він згадав, як у 1965 році вступив до Массачусетського технологічного інституту тому, що він мав елементарний комп ютер, чим виділявся від загалу. Тепер комп ютер, який він носить із собою, у кілька мільярдів сильніший і у мільйон разів дешевший від того першого.

У Москві відбувся анонс: Курзвейл пише книгу про людський розум — про те, як працює неокортекс. Буде описано алгоритм, який використовує 300 мільйонів патернів.

Рік тому він виступав у Базельському університеті, який був заснований 500 років тому, тобто через 20 років після того, як Гутенберґ винайшов друкарський верстат. І знадобилось 400 років, щоб відбулося його повсюдне застосування. Телефонові для цього треба було 5 років, мобільному телефону — 7 років, а соціальним мережам, блогам та іншим новаціям — 3 роки.

Аксіома для всіх: майбутнє буде ґрунтуватися на нових знаннях. Сьогодні доступ до всього, що накопичило людство, можна отримати простим натисканням клавіатури. Ми практично носимо всі знання людства із собою. Дитина зі смартфоном має доступ до більшого обсягу знань, ніж президент США 15 років тому.

Йшлося про комп’ютер, який у 60–х роках був у мільярди разів слабший. Через 25 років він знову буде у мільярд разів потужнішим і у сто тисяч разів меншим — розміром з кров’яну клітину і почне суміщатися з людиною.

Коли імпланти будуть розміром як ця клітина, вони вводитимуться через кров. Не треба ніяких операцій. Професія хірурга відімре за непотрібністю.

Унікальні роздуми про такі речі, як медикаменти. Вони виготовляються методом проб і помилок. Дідівськими методами. На 100 000–першому разі встановили, що саме ця сполука може впливати на нормалізацію тиску чи вбити вірус.

Із відкриттям генома, який є програмним забезпеченням життя, ми починаємо ставитися до біології як до інформаційного процесу. Ми за допомогою інформаційних технологій будемо перепрограмовувати біологію. Ми зможемо створити собі заново генний код.

«Кінець світу» за майя я зустрічаю цією книгою, а Курзвейл видасть восени 2012 року нове дослідження: «Як створити розум: секрет продукування людської мислі розкритий».

Є міркування про те, що продовження життя таїть небезпеку в тому, що коли нас буде багато і ми житимемо довго чи вічно, нам не вистачить ресурсів. Якщо міряти за рівнем технологій ХІХ століття, то це так. Але ми будемо кардинально на іншому рівні. Нові джерела енергії, зокрема сонячне світло, дадуть у тисячі разів більше енергії, ніж нинішні традиційні вуглеводні.

Курзвейл написав три книги про здоров’я і продовження життя. Вдумайтесь: якщо у вас був інфаркт і ваше серце пошкоджене, то його можна відремонтувати за допомогою стволових клітин, які по суті вирощують нове серце. Так само ви можете виростити заново кожен орган вашого тіла. І зробити його молодим і звільненим від хвороб.

Є три мости продовження життя:

— те, що треба робити уже тепер, ґрунтуючись на сучасних знаннях, хоча ми легковажимо навіть на цьому рівні традиційної медицини;

— те, що мається на увазі, як зріла фаза біотехнологічної революції;

— те, що називається нанотехнологіями, які будуть проникати всередину кровотоку і підтримуватимуть нас здоровими зсередини.

А далі — увага: щоб перескочити на другий міст — у зрілу фазу біотехнологій, треба протягнути неушкодженим ще 15 років.

Курзвейл дуже відповідально готується до цих стрибків. Жирів майже не вживає. Оливкове масло — екстракласу, мононенасичене, протизапальне. Постійно вживає фрукти й овочі. Вивести із вжитку газовані напої, мінімум кондитерських виробів. Приймає науково обґрунтовані біодобавки, щоб перепрограмувати власну біохімію.

У свої під сімдесят наш «шаман» виглядає під п’ятдесят.

Молодим — кому 25–30, каже так: вживайте здорову їжу і користуйтесь ременями безпеки.

ПРАВО НА ЖИТТЯ ВІЧНЕ — У КОНСТИТУЦІЮ!

Жанр наступного документа — старий як світ. Відкрите звернення до глави держави. Хто тільки і коли не звертався. В усіх світах і у всі часи.

За формою — нічого нового, але за змістом?

Відкритий лист Президентові Росії В. В. Путіну

Шановний Володимире Володимировичу!

Сьогодні перед Вами як перед главою держави стоїть безліч важливих завдань. Серед них — перехід від сировинної економіки до інноваційної, забезпечення прориву в науковій і технологічній сферах, повернення нашій країні лідерства у світовій науці.

Для вирішення цих завдань були створені великі наукові центри, наприклад «Курчатовський НБІК–центр» та «Сколково», прообразом якого послужила американська Кремнієва долина (Silicon Valley). Відомо, що в квітні Ви підписали експертний висновок уряду про створення Фонду перспективних досліджень, який стане аналогом американського агентства оборонних розробок DARPA і буде проводити дослідження в галузі ВПК.

Але і Кремнієва долина, і DARPA створювалися для втілення найбільш передових для свого часу ідей. Сьогодні для розкриття потенціалу російської науки також потрібен по–справжньому значущий надпроект, який зможе захоплювати, об’єднувати, надихати, розбурхувати уми людей. Ідея такого проекту повинна бути на межі можливого, але в руслі найбільш передових світових трендів розвитку науки і техніки.

Трохи більше року тому для реалізації по–справжньому проривних ідей ми з російськими вченими створили громадський рух «Росія 2045». Технопроект, який ми почали розробляти, як ми щиро вважаємо, зробить нашу країну світовим ідеологічним і науковим лідером і очолить наймасштабніше дослідження з часів «Манхеттенського проекту» і космічної гонки 1950–1970–х рр. Це проект, який зможе об’єднати вчених різних країн світу і сприятиме поверненню «мізків» до Росії.

Рік тому багато хто сприймав наші ідеї з недовірою. «Занадто сміливо, нереально», — заперечували скептики. Але давайте подивимося, що сталося у світі всього за один рік. У жовтні 2011 року на «Саміті сингулярності» в США я розповів про наш мегапроект «Аватар», який включає в себе цілу серію проривних технологій і однією з головних цілей якого є створення технологій перенесення особистості людини на альтернативний носій і радикального продовження життя аж до безсмертя. Протягом шести місяців після цього цілий ряд наукових колективів по всьому світу представили проекти, які відповідають різним стадіям російського «Аватара».

У лютому 2012 року про свої «аватари» заявила ВАРРА, яка має намір сконструювати кібердвійника для американських солдатів з можливістю дистанційного керування фактично силою думки. Через пару місяців ВАРРА оголосила про нову програму з розробки людиноподібних роботів–рятувальників.

Професор Тачі з Японії представив унікальну роботизовану систему телеприсутності Реїеват V. Професор Ісігуро продовжує удосконалювати систему симуляції лицьової міміки, яка сьогодні дозволяє відтворити на штучному обличчі майже всю гаму людських емоцій. Десятки комерційних організацій розробляють штучні кисті і руки, їх прототипи вже здатні виконувати практично весь спектр дій руки людини. Створенням прототипів штучного мозку займаються відразу кілька науково–дослідних колективів у США і Європі. А Наффілдськарада з біоетики (Велика Британія) заявила про розробку рекомендацій щодо створення технологій, які зачіпають роботу людського мозку.

За рік кількість учасників руху «Росія 2045» збільшилася майже до 9 тис. чоловік. До Руху підключилися фахівці з США, Японії, Європи, нам пишуть листи, пропонують ідеї та наукові проекти. За цей рік про нас неодноразово розповідали іноземні ЗМІ — BBC, Wired, Daily Mail, MSNBC та інші. Рух стає все більш відомим у світовому науковому співтоваристві, і багато вчених заради участі в нашому проекті готові приїхати жити в Росію.

Сьогодні в роботі знаходяться 16 проектів, приблизно стільки ж заявок на проекти в процесі розгляду, в проектних групах задіяні близько 60 фахівців, підтримують проект ще близько 100 вчених. У лютому рух «Росія 2045» спільно з Євро–Азійським Центром мегаісторії і системного прогнозування Інституту сходознавства РАН успішно провели перший міжнародний конгрес «Глобальне майбутнє 2045», присвячений обговоренню сценаріїв розвитку цивілізації та ідей Руху.

Ми працюємо не тільки з ученими, але й обговорюємо філософські та етичні проблеми з духовними лідерами. 29 березня я зустрівся з Далай–ламою в його резиденції в індійському місті Дхарамсала. Його Святість публічно підтримав наші ідеї, зокрема проект «Аватар», вказавши на його важливість для вивчення мозку і свідомості людини.

Наш проект кібернетичного безсмертя дозволить не тільки скоротити технологічне відставання Росії від Заходу, але й виробити нову філософію і метафізику для людей майбутнього, з’єднавши передові наукові досягнення з досвідом і мудрістю духовних традицій.

Володимире Володимировичу, у своєму квітневому виступі перед Держдумою Ви сказали: «У житті кожного настає момент, і, запевняю вас, у моєму житті він настав, коли немає необхідності за щось хапатися, а можна і потрібно думати про долю країни». Я звертаюся до Вас, тому що впевнений: для Вас важливо зробити для країни те, що значимо змінило б її до кращого. Це важливо для патріота, яким Ви, безумовно, є. Пропонуємо Вам на початку Вашого нового президентського терміну дати реальний старт в нашій країні ідеям «Росії 2045».

Сьогодні у Росії є шанс радикально змінити хід історії всього людства. В іншому випадку нас усіх чекає запрограмований природою сценарій — старість, хвороби і смерть.

P. S. В Конституції Російської Федерації (глава 2, стаття 20) закріплено право громадян на життя. Ми вважаємо, що необхідно правовим способом внести поправки в Конституцію і зафіксувати право громадян на безсмертя. Я впевнений, що наш приклад наслідуватимуть й інші розвинені держави, і цей символічний крок наблизить час, коли масові й доступні технології безсмертя будуть розроблені і впроваджені в життя.

З повагою,

Дмитро Іцков,

засновник руху «Росія 2045».

Думаю, що не тільки президент В. Путін, а й кожен з нас має право на скепсис щодо поривань російських люденів. І що робити у таких випадках?

А немає нічого іншого, як на конкретних прикладах показати дію тих смислоформ, які ви викладаєте. І не просто на теоретичних прикладах, як на семінарських заняттях після лекцій, а на прикладах–проектах.

Будь ласка, проект, над яким працюють російські вчені під претензійною назвою:

Аватар сходить з екрана

«Аватар»

(Презентацію на Міжнародному симпозіумі робив один із авторів, психолог Тимур Щукін).

Рівно рік тому ми вирішили, що майбутнє настає і пора щось робити. Ми вирішили, що повинні обговорювати технічні, етичні, психологічні, соціальні, антропологічні та історичні проблеми, пов’язані з цим майбутнім, а крім цього робити щось реальне в технологічному плані. Втіленням першого напряму є цей конгрес, який ми проводимо спільно з [Євро–Азійським] Центром мегаісторії і системного прогнозування Інституту сходознавства РАН, а інші напрямки я зараз розкрию докладніше.

За цей рік до нашого Руху приєдналося більше семи з половиною тисяч чоловік, з яких досить значний відсоток становлять талановиті вчені різного віку й абсолютно різних спеціалізацій, багато з яких виступали тут і присутні тут або спостерігають за роботою конгресу через трансляцію. Перші півроку пішли на те, щоб приблизно спланувати перші кроки; наступні півроку, що минули з тих пір, ми присвятили роботі. До речі, спасибі нашому дуже невеликому, але дуже інтенсивно працюючому колективу за те, що вдалося зробити дуже багато. Зокрема, те, що ви могли сьогодні бачити в холі до обіду, тобто роботизовані руки, обличчя і так далі, нам вдалося зробити за ці півроку — набагато швидше, ніж ми очікували.

Ідеологія чотирьох штучних тіл витримана в єдиному логічному ключі. Дорожні карти існують за першими трьома Технопроектами, тому що четвертий поки що є перспективним. Ми вважаємо, що дослідження і роботи по кожному тілу повинні виконуватися за трьома основними напрямками. Перше — це те, що стосується оператора. Друге — те, що стосується власне тіла або об’єкта управління. І третє — те, що стосується інтерфейсу між ними, тобто засоби управління. До речі, в холі ви можете бачити карти цих Технопроектів, вони роздруковані. Зрозуміло, багато що встигло змінитися з тих пір, як файл був відправлений у друк, з’явилося багато нових проектів — це дерево постійно зростає.

Давайте я спочатку коротко розповім про ці три тіла, почавши з кінця, від менш опрацьованих проектів до більш пророблених. Так званий «Аватар С», тобто третє тіло, є втіленням ідеї створення цифрової людини. В основі цього проекту лежить робота, яка виконується вже рік і якою керує Віталій Львович Дунін–Барковський, — це створення моделі мозку людини. Також у цьому проекті передбачається скласти узагальнену і сумісну з моделлю мозку структуру того, яким чином організовані психічні процеси людини, а також вивчити і зрозуміти, яким чином кодується індивідуальність, індивідуальний досвід, індивідуальні особливості прийняття рішень у людини, і використовувати цю інформацію для того, щоб у майбутньому отримати можливість відтворення чи навіть перенесення індивідуальності конкретної людини на повністю штучний носій.

Наступний проект, який ми називаємо «Аватар В», — це система підтримки життєдіяльності мозку людини. Ми виходимо з тієї гіпотези, що коли вирішити деякі проблеми, пов’язані з геронтологією мозку, то сам по собі він зможе існувати довше і далі, ніж тіло людини, плюс завдання створення системи життєзабезпечення для мозку окремо представляється нам більш простим, ніж відтворення всіх функціональних елементів людського тіла. Тут точно так само, як і в інших проектах, є основні напрями: відповідно, у нас є власне система життєзабезпечення, є роботи, які пов’язані з комунікацією нашого оператора, яким у даному випадку є мозок, з навколишнім середовищем, а також система, що відтворює для мозку ту стимуляційну картину, яка дозволяє йому постійно перебувати в активному стані, а не впадати в кому. Головні роботи з цього напрямку в даний час полягають у моделюванні метаболізму, тому що тільки після цього ми зможемо перейти до експериментів з перфузійноїрідини і т. д.

Найцікавіша і найбільш пророблена частина проекту — це «Аватар»: антропоморфний робот, який виглядає точно як людина і володіє розширеними порівняно з людським тілом можливостями. «Аватар»управляється через нейроінтер–фейс. Щось подібне ви могли бачити у фільмі з аналогічною назвою, а також у фільмі «Сурогати». Як і в інших проектах, тут є ті ж самі три основні напрями робіт. Перше — це створення безпосередньо робота, друге — створення інтерфейсу керування цим роботом, і третє — робота безпосередньо з самим оператором, тому що завдання прямого нейроуправління такою складною системою є вкрай нетривіальним. Олег Георгійович Бахтіяров розповідав про одну частину цієї роботи (він веде ці роботи в рамках нашого проекту), Олександр Якович Каплан теж розповідав про свою частину. Я спробую допомогти вам зібрати на цьому конгресі той пазл, який ми зібрали в Технопроекті, отже я думаю, що багато хто з вас задаються питанням: яким чином практично пов’язані окремі напрямки, окремі теми доповідей? Вони пов’язані в тому числі і тим, що є окремими напрямками нашого Технопроекту.

Робот, фрагменти якого ви бачили в коридорі, в даний час продовжує розроблятися. Вже через чотири місяці ми плануємо отримати робота з руками, які будуть здатні визначати об’єкти і при виконанні команд за допомогою eye–Tracker’а самостійно планувати і здійснювати унікальні рухи з опорою на картину середовища для того, щоб маніпулювати предметами. Команда Олександра Олексійовича Фролова зараз працює над забезпеченням рівноваги цього робота і деяких автоматичних функцій тіла людини, які виконуються мозочком та іншими центрами, що працюють автоматично.

До речі, ми сподіваємося, що за результатами цього конгресу у нас заповниться напрямок питань харчування, тому що до сьогоднішнього дня він був більш–менш вакантний. Тепер, після того як тут виступили шановні академіки, у нас з’явилося розуміння того, як ми будемо забезпечувати електроживлення або харчування в цілому. Сам робот, руки до плеча з’являться найближчим часом. Ці руки будуть додані до корпуса, що буде покритий штучною шкірою, яка в даний час розробляється Михайлом Яблоковим, теж присутнім тут. Надалі ми перейдемо з пневмом’язів на електроактивні полімери, що також розробляються в лабораторії Михайла Яблокова. Особа, яку ви бачили в коридорі, сьогодні здатна тільки відстежувати предмети очима, але в принципі розроблялася з розрахунком на симуляцію міміки, так що робот, якого, як я сподіваюся, ми зможемо показати через чотири місяці, буде здатний демонструвати весь набір емоцій.

Нейроінтерфейс — власне, інтерфейс управління. Ми прекрасно розуміємо, що створення самого корпуса робота — це завдання хоча саме по собі нетривіальне, але воно не має сенсу без створення системи управління. В рамках цього напряму ми вирішуємо два головних завдання: по–перше, створення інтерфейсу досить широкого діапазону реєстрації ознак (в даний час це енцефалограма), які могли б перетворюватися на команди. Другий напрямок — це створення мови, що оптимізував би цей простір управління для того, щоб збільшити пропускну здатність каналу в сенсі кількості команд, які можуть передаватися через нього.

Олег Георгійович Бахтіяров розповідав про те, що навіть для управління окремою рукою необхідно більше 30 диференційованих станів, які оператор повинен розрізняти для себе й утримувати і які, відповідно, повинен розрізняти комп’ютер. Олександр Якович Каплан в даний час займається тим, що шукає такі індекси і параметри енцефалограми, які не пов’язані з іншими функціональними системами або пов’язані з ними досить слабо, для того щоб ми могли витягнути їх з тих функціональних систем, в які вони включені, і включити в систему управління оператора. Паралельно Олег Георгійович займається тим, що складає простір, який він називає «візуальною мовою», або просто «мовою», в якій ці окремі параметри могли б використовуватися разом для того, щоб забезпечити повне управління аналогом людського тіла — спочатку антропоморфним, а потім неантропоморфним, на різних рівнях автоматизації. Тобто від якихось дій, які управляються тільки на верхньому рівні (наприклад, коли предмет і тип дії вибирається очима, а все інше виконується автоматично), аж до таких завдань, як виконати довільне танцювальне па або поворушити окремими пальцями. У нашому випадку суб’єкт управління — це оператор.

Необхідно вирішити ряд питань, і вони вирішуються успішно — чесно кажучи, набагато швидше, ніж ми самі очікували. А саме, це розробка систем підготовки оператора до управління таким новим тілом і забезпечення так званого TelePresence — почуття присутності оператора в керованому ним роботі. Відповідно, у нас ці напрямки опрацьовуються досить успішно. Тобто ми вважаємо, що не виключено, що ми навіть перевиконаємо ці надзвичайно амбітні плани, про які ми заявили, — принаймні, по «Аватару А». Часто ми не в змозі прийняти рішення щодо вибору того чи іншого технологічного підходу. Наприклад, з рукою таким вибором була екзоскелетна або ендоскелетна модель — у таких випадках ми змушені рухатися одночасно по двох, по трьох напрямках, для того щоб вчасно встигнути, але на конкретне технічне питання я, мабуть, зможу відповісти вже згодом. Відповідно, типи інтерфейсів, способи обробки даних, розпізнавання образів і так далі — на жаль, усе це залишиться за рамками доповіді.

В даний час ми на базі нашого порталу www.2045.ru і www.2045.com в англійській версії створюємо віртуальну лабораторію, тобто інтернет–простір, до якого будь–який дослідницький колектив може підключатися і включатися в ті проекти, які ведуться Рухом в даний момент. Мається на увазі як дистанційна обробка даних, так і підключення установок управління, які знаходяться далеко. Наприклад, одна лабораторія, яка знаходиться в іншому часовому поясі, здатна дистанційно керувати, приміром, роботами, які знаходяться в країні на іншому боці земної кулі. За моїми відчуттями, десь до літа ми зможемо повністю запустити функціонал, який зараз описаний.

Дмитро Іцков, ініціатор створення руху «Росія 2045», який буде закривати сьогоднішній день, розповість про те, що ряд фондів уже зареєстровані, досягнуті певні домовленості щодо формату інвестицій. А я скажу про те, що частиною цієї віртуальної лабораторії, про яку я щойно розповів, буде, зокрема, й прозорий механізм, що забезпечує облік інтелектуального, фінансового внеску або внеску у вигляді робочого часу і т. д. будь–якого учасника Руху або будь–якого інвестора будь–якого рівня в майбутніх комерційних можливих продуктах, які будуть розроблені Рухом. Також планується автоматизувати і юридичну частину питання, а саме те, яким чином будуть відслідковуватися та управлятися інтелектуальні права.

Наш Технопроект чекає тих, хто хоче приєднатися до нього, адже майбутнє — тут і тепер.

НАНО–БІО–ІНФО–КОГНІ

Врешті, для повноти всеобучу в лабораторії постлюдства не можу не подати вам для обов’язкового засвоєння документ на рівні із «Маніфестом комуністичної партії» Карла Маркса, коли він здійснював невдалу соціальну інженерію перетворення людства. Хоча, як довів Іван Франко, бібліотекар Маркс виявився банальним плагіатором, оскільки це своє марксистське «святе письмо» він безсовісно здер в утопічного французького соціаліста, і, не будучи вченим зі ступенем, пан Карл навіть не зробив посилання, крадучи чужу писанину.

Це для розрядки перед сприйняттям одкровення, над яким не можна не задуматися.

«Декларація громадського руху «Росія 2045»

В якому напрямку йде еволюція людства?

Виклики часу, ускладнення світу, низка криз, зміна клімату, лавиноподібне зростання нових технологій диктують людству нагальну необхідність прямо зараз замислитися про найближче майбутнє і своєї еволюції.

Нам необхідно задати собі ряд питань.

Що чекає людство в майбутньому?

В який бік рухається наш світ, людство в цілому як цивілізація, єдиний колективний розум і розумний вид?

Яка парадигма, ідеологія, соціальна структура очікують нас у найближчому майбутньому? Що прийде на зміну постіндустріальному суспільству споживання?

Як буде виглядати людське суспільство через 10, 30, 50, 100, 200 років, враховуючи стрімкий характер розвитку сучасних технологій?

Очевидно, що людство потребує нової еволюційної стратегії. Це буде стратегія безперервного розвитку, як у давнину, — а не споживання, як у наш час.

Стратегія еволюційного розвитку — нагальне завдання, що дозволяє зберігати рівновагу на тлі різкого прискорення інформаційних процесів і ускладнення технологій.

В іншому випадку нас чекає безрадісна картина: обмежена, примітивна людина, довкола якої живе своїм незалежним і незрозумілим життям надскладна, самостійно мисляча високосамоорганізована технологічна істота, наділена надінтелектом. Якщо на тлі ускладнення технологічного середовища і зростання її самостійності і самодостатності людина не буде еволюціонувати, то рано чи пізно це середовище її витіснить.

Розвиток соціуму як підвищення самоорганізації, внутрішньої складності і різноманітності

Розвиток людського суспільства як цілісної розумної системи має чітку спрямованість протягом усього ходу нашої історії:

— збільшення внутрішньої складності і різноманітності суспільства і всіх його атрибутів (наука, культура);

— прискорення процесів самоорганізації, посилення порядку та керованості;

— підвищення впливу людської цивілізації на природні процеси, управління природою.

Все це дає підстави вважати, що лавиноподібний розвиток нових технологій призведе до не менш значного підвищення самоорганізації соціуму і до інтеграції в єдиний колективний Надрозум людства, у Надістоту.

Цей Надрозум у короткі терміни вирішить безліч таких проблем, у даний момент для людства нерозв’язних, як–от:

— забезпечення достатку будь–яких предметів споживання;

— ліквідація старіння, хвороб, смерті;

— ліквідація злочинності і будь–яких конфліктів, у тому числі міжнаціональних і міждержавних;

— ліквідація будь–яких стихійних лих та катаклізмів.

Така інтеграція не обмежить індивідуальність і свободу кожної, окремо взятої людини, а навпаки, сприятиме максимальному творчому розвитку та розкриттю її безмежного потенціалу. Все це неминуче призведе до появи нового соціуму — безсмертних надлюдей.

Неолюдство як майбутнє людської цивілізації в третьому тисячолітті

Розрахунки і прогнози провідних учених, футурологів, доповіді аналітиків дають всі підстави прийти до висновку, що в середині XXI століття людство чекає потужна поліфуркація, порівнянна з появою життя на Землі.

В результаті при оптимальному сценарії на зміну транснаціональному постіндустріальному капіталізму і породженому ним суспільству споживання до 20–40–хроків XXI століття повинна прийти нова суспільна формація (назвемо її неолюдство).

Неолюдство, можливо, стане адекватною відповіддю мислячого людства на виклики, кризи, ризики та загрози нового часу.

Неолюдство як ідеологія, соціально–економічна структура і нова форма цивілізації відкриє принципово нову епоху в житті людей — перехід до космічної надцивілізацїї неолюдей.

На думку провідних світових учених, в найближчі три десятиліття нас чекає інтенсивний розвиток (нано–біо–інфо–когні) і GNR (генетик–нано–Роботікс) технологій: створення досконалих інтерфейсів «мозок — комп’ютер», поява антропоморфнихроботів–аватарів, керованих силою думки, поява симбіотичного інтелекту, оцифровка спогадів і перенесення особистості людини на небілкові носії.

Неолюдство дасть людям нові смисли життя, нові цінності й цілі, те, чого ніколи не було і не могло бути раніше, що нині навіть здається нам фантастичним, неймовірним.

Неолюдство змінить тілесну природу людини, зробивши її безсмертною, вільною, із блискучим розумом, незалежною від обмежень простору і часу.

Весь попередній розвиток людства, може бути, виявиться лише підготовкою до такого небаченого еволюційного стрибка.

Головні ознаки неолюдства:

— неолюдство майбутнього, на відміну від усіх попередніх історичних спільнот, буде спрямоване не на підкорення природи або створення, накопичення та споживання матеріальних благ заради отримання чуттєвих задоволень, а на самовдосконалення, розвиток самої людини;

— це буде колективний гігантський розум (ноосфера), в який добровільно об’єднаються мільйони і мільярди передових членів людства, — складне, самоорганізоване, вільне суспільство загального прогресу, еволюції, синергізму. На рівні цінностей, ідеології, менталітету, економіки неолюдство буде орієнтоване тільки на розвиток, рух вперед, до зростання масштабів цілей і глобальності вирішуваних завдань;

— еволюція для особистості в цьому суспільстві стане переходом від людини розумної до надрозумної, безсмертної, мультитілесної неолюдини, космічного творця, що живе вічно, в різних тілах і незалежно від обмежень природи. Технологічний і духовний розвиток у цьому випадку буде йти разом. Технології, швидше за все, будуть спрямовані на вдосконалення носія особистості безсмертної надлюдини майбутнього;

— еволюція в масштабах соціуму в такому суспільстві призведе до інтеграції в єдиний глобальний колективний мережовий метаразум, що живе в будь–якій точці космічного простору.

Тактичні цілі неолюдства (XXI—XXIII століття):

— в першу чергу, в найкоротші терміни повсюдно перемогти старіння і смерть для кожної людини і всього людства. З цією метою оволодіти технологіями перенесення особистості людини на альтернативний носій (штучне тіло) — знайти необмежене безсмертя, тобто так удосконалити можливості штучного тіла, щоб реалізувати його необмежено довге існування (свобода в часі);

— реалізувати вільне необмежене переміщення в космосі;

— дати можливість кожному набути мультитілесність, тобто розподілену на багатьох носіях свідомість, вільне життя однієї свідомості в декількох безсмертних тілах і управління ними;

— розширити своє середовище проживання до мультиреальності — здатності жити одночасно в декількох реальностях, вільно переміщаючись у них.

Стратегічні цілі неолюдства (XXIII—XXX століття):

— управління реальністю силою думки. Реалізація повноти управління зовнішньою реальністю силою думки і волі. Реалізація здатності силою волі і творчої думки самоорганізовуватися, упорядковувати й ускладнювати простір, створюючи складні нерівноважні системи, творити цілі нові світи;

— космічна експансія — розселення людства в ближньому і далекому космосі, необмежена свобода пересування у Всесвіті, звільнення від необхідності жити тільки в одному конкретному місці — на планеті Земля («Земля — колиска людства, але не можна ж усе життя жити в колисці». К. Е. Ціолковський);

— персональний Всесвіт — створення для кожної неолюдини персонального, керованого розумом Всесвіту;

— управління ходом історії силою думки, аж до завершення всіх історичних процесів у точці сингулярності (кінець історії, згортання часу).

Нова етика для неолюдства

Очевидно, що ускладнення суспільства і перехід до неолюдства мають супроводжуватися виробленням нової загальнолюдської етичної парадигми.

Зростання могутності неолюдини неминуче вимагатиме нового рівня відповідальності кожного індивіда, оскільки одна неолюдина зможе володіти силою і можливостями, які нині має сучасна армія великої держави.

Таку відповідальність неможливо створити за одну мить.

І її неможливо зародити в адміністративному, наказовому порядку. Її можна тільки виховати, заохочуючи духовний розвиток самої людини, який би пробуджував у ній вищі аспекти свідомості: внутрішні чистоту, красу, співчуття, любов до всіх живих істот, гармонію, життя не для себе, а для інших, здатність до служіння на благо суспільства, жертовність, самовіддачу.

Також очевидно, що подібні якості не можуть бути дані ззовні, нав’язані кимось або запрограмовані, оскільки кожна людина володіє особистою свободою волі й вибору тих чи інших ціннісних систем, етик, ідеологій, релігій, парадигм і моделей мислення.

Такі якості можна виховати в собі шляхом серйозної духовної та морально–етичної роботи над собою, а це означає, що нове суспільство майбутнього, окрім власне технологій, буде побудоване на високих принципах духовного розвитку, високої моралі й етики.

ВАШ ВНУК ЗУСТРІНЕ 2300–й НОВИЙ РІК

На відміну від документів, директив, програм старого людства, предтечі постлюдства подають документи, що їх я навів сповна, — зовсім іншого ґатунку, оскільки вони такі ж інтелектуально мускулясті, як і описані аватари, і в силу вичерпності як емпіричної інформації, так і новизною умовиводів засвідчують новий спосіб мислення і навряд чи потребують коментарів. А от запитань?

Найістотніше, не можна не помітити, як із високого вольтажу технократичних висот враз спадає градус, коли мова заходить про матерію куди складнішу, ніж конструювання людських тіл, — про мораль. Тут у програмних документах стратегічного руху і, як сказав би відомий класик, партії нового типу — загальні слова. Скоромовкою про головне, без чого усе вище викладене — вилами по воді писане. Про мораль. Про Душу. Про Дух. Адже саме у цьому ідентичність такого унікального створіння, як людина, а не її земна проекція, відома під назвою тіло.

Найперше, моє категоричне застереження: якщо вдосконалювати до невпізнання такий генетичний брак, як різного роду збоченців типу попсових мадонн чи шанувальників золотого унітаза (а вони за бабло можуть купити собі який завгодно інтерфейс), то вся ця затія не варта виїденого яйця. Хоча якщо біотехнології дозволять вилучати той шкідливий ген, який програмує клептоманію, то це вже зовсім інший поворот теми.

Але попри ліричний відступ як пролог до цієї бомбезної теми, от про що думається. Пригадуєте (у першому томі), як анунаки–боги створили людину? Шляхом генної інженерії. Гібрид земного гуменіда і бога. Тобто сама богоподібна цариця Землі, Її Величність Людина, і це вам скаже навіть не надто просунутий сучасний біолог, — створіння штучне. Її поява тут не випливає із еволюції земної фауни і флори, органічною складовою якої вона мала би бути.

А раз людина штучно, у божественній лабораторії створена, то чому цей процес біотехнологічного її вдосконалення не можна й надалі продовжувати? Уже, так би мовити, власними силами і на основі накопичених нею знань та досягнень сучасної науки, оскільки 70 відсотків учених, які працювали будь–коли на Землі, живуть нині.

Поруч з моїм робочим місцем постійно присутній мій незмінний помічник при написанні книг, який суворим поглядом щоранку жене мене у кабінет до роботи. Хоча поки я тут терзаюсь у цих неймовірно важких візійних шуканнях, він спить собі, неборака. Але ж цей мій красень за породою ротвейлер — таки штучно створене, уже, правда, не Богом, а людиною, винятково досконале живе створіння. І скільки їх, виведених людиною порід зі спільним для всіх собак геномом? Поїдьте на виставку собак чи котів, а коней? Які це красені, а штучно виведені! Хоча, на моє глибоке переконання, мій помічник — вінець цього селекційного творіння.

Але повернімося до вдосконалення морально деградованого майже до краю роду людського. Відтак уся ця програма трансформацій на основі, я би сказав метафорично, відкриття генома Інформації, програма, декодована геніальним розумом Курзвейла, у дії. Можна махати скільки завгодно руками в охороні такої цноти, як мораль, як душа, але цього інформаційно–технологічного валу, що несеться із космічною швидкістю за законом Мура і переносить людство у нову реальність, — не зупинити.

І не треба. Зрештою, я вже казав: щораз нові знання, які опускаються сюди звідтам, поступають із санкції Творця, який усе це затіяв тут із цим незбагненним для самого себе родом людським.

О. Радищев у XVIII столітті у претензійному творі «Про людину, її смертність і безсмертя» зауважив, не здогадуючись, що його земляки через два століття виготовлятимуть постлюдину: «Але невже людина є кінцем творіння!»

Що належить вважати найсокровеннішим доказом реальності Бога? Віру в Нього. Без якої не можуть жити кращі з людей. Раз вони у Нього вірять, раз вони мають потребу у цій вірі, раз вони без цієї віри жити не можуть, значить Він є.

Сакраментальне запитання, яке нуртувало у небайдужому розумі під час споглядання рабства по дорозі із Петербурга до Москви, — то, на щастя, аж ніяк не голос волаючого в пустелі. Я більш ніж переконаний, що геніальні провидці — це ті, котрі не так розуміють, як відчувають. Інтелектуальні локатори, які вловлюють невидиму тінь грядущих подій.

Росіяни, зайняті цілком конкретним проектом — виготовленням уже не машини, але ще не людини, назвали своє створіння аватаром.

Назви були різні і в різні, ближчі і дальші, часи. Вони, ті, кого я зараз, хоч і не всіх, перелічу, не так розуміли, як відчували.

Основоположник космонавтики К. Ціолковський і у своїй зреалізованій іпостасі видавався не більше, ніж фантастом. Але Гагарін і Армстронґ таки полетіли. У своїх «Нарисах про Всесвіт», «Невідомі розумні сили» та інших пророцтвах він називав постлюдину «плазмоїдом». Вона утвориться на базі людини класичної, хоча як це відбудеться, геніальний вчений не брався конструювати. Плазмоїди вирвуться із обіймів біосфери і полинуть на нові, космічні рівні буття.

«Екзоти» С. Павлова, а він таки розумівся на такій штуці, як фізіологічна природа людського тіла, вдосконаляться до невпізнанності і піднімуться на вищий щабель. Їм стане нудно і нецікаво із людським загалом, від якого вони будуть на порядок мудрішими, сильнішими, досконалішими, і їхні устремління теж будуть виходити за межі земної шкаралупи. Вони поринуть за космічним покликом у галактичну далечінь.

Врешті, людени А. і Б. Стругацьких. Мені ця назва чи це ім’я постлюдини найбільше імпонує. Коли прийде час охрестити й узаконити назву постлюдства, то рекомендував би скористатися термінологією цих братів із блискуче розвинутою фантазією, яка зашкалила так далеко, що розгледіла грядущі віки.

На вулиці Володимирській у Києві неподалік від мого помешкання на одному з будинків меморіальна дошка сповіщає, що тут колись жив Карел Чапек. А слово «робот» — його винахід. Придумав чех, а втілювати найзавзятіше почали японці. Правда, мій сусід чомусь вважав за потрібне полякати, вивівши сюжети «бунту роботів», які поневолять людей. А. Азимов установив рівновагу, бо його роботи — цілком мирні і позитивні.

Сьогодні все ж найпоширенішим є загадково грізне ім’я — кіборг. Це вже не робот у чапеківському розумінні, а ближче до героїв братів Стругацьких: кіборг — не машина, а людина із запчастинами, людина, вдосконалена шляхом іплементації у її тіло, як функціональний унікальний фізіологічний і біохімічний агрегат, нових деталей ззовні.

І коли кіборг, як техногенне поєднання тіла з комп’ютером, так би мовити, у вегетаційній стадії вагітності, то біогенний кіборг, андроїд, — тут уже пройдено немалу частину дороги.

Хтось зауважив, що такий неодмінний атрибут, імплементований у функціональну схему людини, як годинник, був провісником. А відтак — штучні зуби чи механічні різного роду шурупи, гайки та інше причандалля, яке використовують хірурги–ортопеди, коли поламану людину треба поставити на ноги.

Хіба це не вдосконалення існуючої людини? І, нарешті, такі поширені нині у всезростаючих масштабах, як зубні імпланти. Я сам їх ношу, і вони не мої, рідні, ці живі тільця, прийняті, однак, у лоно мого фізичного єства. Я не народився з ними. Мене ними вдосконалив стоматолог.

Набираю у пошуковій системі Google «Купити нирку». Ого, скільки пропозицій! І ціни понад 100 тисяч доларів. Правда, свинячі набагато дешевші, але з метою зекономити перетворювати себе на гібрид свині з людиною — як це буде виглядати з моральних міркувань? Хоча багатьох іззовні богоподібних у силу тих–таки моральних якостей інакше, ніж свинями, й не називають. Хоча тварина тут ні при чому.

Хоча те, про що говорить Курзвейл, — це не пересадка, а вирощування будь–яких органів, що відкриває дорогу (рука не так легко піднімається, але поривається вивести цю сентенцію, заклинання чи благання до Всевишнього) — до безсмертя.

Коли світлі уми російської науки зі ступенями, дисертаціями, монографіями, професорськими статусами звертаються до президента внести у Конституцію опісля права на життя і здоров’я — право на безсмертя, то це щось–таки та значить! Не фантасмагорія, а таки наука із не белетристично–футуристичною, а науково–практичною постановкою питання.

Доктор філософських наук, автор монографії «Антропоекософія», професор А. Бураковський у своїй праці «Після людини» пише: «Людина майбутнього, частково андроїд чи люден цивілізованого світу, стане довговічнішою й активнішою від нас... 150 років життя уже не будуть здаватися неймовірним. При цьому людина грядущого буде ставати все активнішою і жвавішою з віком. Люди у 50, 60, 80 років будуть змінювати місце проживання, професії, вчитися і переучуватися... Якщо вам нині 35, то ви цілком можете мати дитину, яка доживе до ХХІІ століття, і внука, який доживе до XXIV століття. Ваш син народиться у 2010 році, коли вам буде сорок. Він стане батьком у 50, у 2060 році, а ви цілком також можете дожити до цього віку, маючи 90 років. Ваш внук цілком може прожити 140 років і зустріти Новий, 2300, рік. Ще раз підкреслюю — це ніскільки не фантастика! Це якраз реальність наших днів».

ЗЛУКА «РОЗУМУ ЦЕЗАРЯ» ІЗ «ДУШЕЮ ХРИСТА»

До викладеного сценарію можна прикріпити бирку «песимістичний», оскільки, за Курзвейлом, він, 1948 року народження, має намір дожити до року сингулярності — 2045–го, коли заново ввімкнеться хронометраж життя у зовсім інших, ніж нині, масштабах. Для порівняння: за роботу на шкідливих виробництвах чи десь в умовах Крайньої Півночі один рік праці зараховувався у трудовий стаж за три. Так і тут, правда, без усіляких таких шкідливих умов, а навпаки: у рази зросте не тривалість трудової повинності, а самого життя, для продовження тривалості якого люди володітимуть неймовірними можливостями, аж до перетворення цієї окресленої тривалості до безконечності (прости, Господи), поіменованої безсмертям.

Чую гнівні окрики — а як же релігія? Християнські канони про життя і смерть, про поцейбічний і потойбічний світ, про реінкарнацію і множинність життя.

Найперше, прагнення до безсмертя живе у людині на рівні інстинкту. На генному рівні. Десь там на рівні мікрочастин нашого єства є гени, що є носіями безсмертя, якими вони запліднили нашу свідомість, нашу душу. То чому ж через таке ж запліднення нашого розуму не можуть взятися і за наше тіло? Зрештою, за християнськими канонами і передовими науковими поглядами, наша сутність, себто наша свідомість і наш розум, — поза нашим тілом.

А відтак учення Курзвейла і його адептів полягає не в абсолютизації вдосконаленого аж до безсмертя людського тіла, а якраз навпаки: через вдосконалення людського тіла — вихід із нього — аж до безсмертя, включно з існуванням у кількох тілах, а це значить, що це вже не тілесне існування, бо субстанцією безсмертя людини є вже не тіло, у якому вона народилася і в якому існувало у первинній формі її земне життя, а інша її субстанційна сутність — розум і душа. Таким чином, коло замикається, і жодних протиріч. Навпаки, усе сходиться із Христовим вченням, а саме — як я його розумію.

Курзвейл говорить не про безсмертя тіла, а про безсмертя душі, яка продовжуватиме жити у небіологічному носії. Безсмертя душі — нічого нового. Усе у відповідності з тим, як прорік Ісус.

Тому, записуючись у ряди глашатаїв постлюдства люденів, я не вважаю зі всією категоричністю, що у зв’язку з цим я перестаю бути християнином.

Зрештою, християнин — це той, хто бере свій хрест і йде за Ним. Своєю обраною дорогою і в обраний собою спосіб думання і чину. І не завжди це має збігатися з релігійними канонами, які є не більше, ніж тлумаченням Христового вчення, не більше, ніж такими, як і я, тлумачами. І серед них, тлумачів Христового вчення, першим учителем і тлумачем для мене особисто є не хто інший, як персонально я сам.

Коли Ґегелю сказали, що його погляди суперечать фактам, він відповів: «Тим гірше для фактів».

Якщо моє розуміння Христа не збігається з релігійними канонами, то тим гірше для канонів.

Я згоден із професором Переслигіним, що людени — це не майбутнє, а вони вже присутні тут. Поодиноко. Групами, як це відбувається у Росії, де вони хочуть створити політичну партію. У США вони взагалі керують державою.

Можу я мати мрію, що ця моя книга стане ядром, навколо якого засвітяться українські людени. Зрештою, якщо ми дали світові Вернадського і Кнорозова, то ми, очевидно, не ликом шиті. Це ми просто у цю найтемнішу перед світанком мить опустили руки і майже втратили віру. Але до показово демонстративного, телевізійного божевілля інтелект української нації не має жодного стосунку.

Ті, що чують у собі молекулярну злуку «Розуму Цезаря» із «Душею Христа», а їх поодинока меншість, уважно прочитають вищенаведені рядки. Однак абсолютна, завжди агресивна більшість завиє: так що ж — не всім шлях у людени?

Не всім. Треба називати речі, чи, точніше, людей своїми іменами. 70 відсотків тих, які народжуються, мають розумові задатки на рівні 15–річних дітей. Хоча про це не прийнято говорити з часів недавньої минувшини, коли «кто был ничем, тот станет всем». Що вийшло із цього блефу, відомо — хто був «нічим», той став підножним кормом чи гарматним м’ясом для тих, хто був «усім». Вони так і не перемішалися, а навпаки — без такого регулятора, як Бог, це призвело до безпрецедентного винищення одних іншими.

Однак навіть наші предки вважали, що не треба обов’язково всіх учити грамоти. Кому не дано, той може, до речі, сито прожити і без цієї грамоти, яка ніяк не лізе в його не надто метикувату голову.

Талановитими люди все–таки, як не крути, а народжуються. Є ж Христова притча про різну кількість талантів, яку дає Бог різним людям. І з цим треба змиритися, зрештою, найталановитіший — не завжди найщасливіший у сенсі матеріального добробуту й особисто–сімейного спокою.

Відтак, як уже казав, я стою на тому, що різні люди походять від різних предків. Щонайменше двох: богоподібних людей, для яких первинною є душа з її святими потребами, і людиноподібних мавп, для яких найвищою цінністю є їхнє черево. Людени будуть виростати із першого людського об’єднання.

Як каже Максим Калашников, із вищої раси. Шанувальникам золотого унітаза, які мають нині заморські вілли і яхти, депутатські мандати і застовбичене місце біля бюджету, нічого не світить. Просто їхня головна «цінність» — уміння вкрасти більше і сховати подалі, у процесі трансформації людства не може бути затребувана. От якби випало людству рухатись у зворотному напрямі — назад у печеру, назад до мавпи, то тут вони були б попереду всіх, тут їхні «таланти» стали б найсильнішим рушієм.

От як описує людена мій однодумець, поки на нього не находить часом невиліковний маразм російського великодержавного шовінізму, Максим Калашников:

«Мы уверены, что люден будет лишен “обезьяньих” черт в поведении нынешних сапиенсов и нашей “элиты”. Для людена будет смешной тяга к крикливой роскоши и сверхпотребление напоказ. Ему в голову не придет купить раскрашенную моторизованную жестянку ценой сотни тысяч баксов — какой–нибудь “Бентли”, — потому что ни у кого такой нет. Люден никогда не купит футбольную команду за полмиллиарда долларов. Ибо у него совсем иные интересы и устремления. Он ведь творец. Что ему пустое тщеславие, что ему страсти иметь самую длинноногую самку и самый большой дворец? Обезьяньи страсти. Он явно не станет клиентом навороченных бутиков. Глядите: вот идет статный мудрец в просторных льняных одеждах. Деньги для него — лишь пыль под ногами, лишь средство для исполнения великих замыслов. А сапиенсы вокруг видятся детьми, за которых несешь ответственность».

Існування на землі двох різних родів — неандертальців і кроманьйонців — було вже таке. Про це нагадують мало не всі мислителі, які переконують, що паралельне існування різних за рівнем рас, а саме — вимираючих і здеградованих сапіенсів та люденів, — штука не нова.

Я все ж підкоригував би, що це двородове існування людства триває донині, бо й надалі кожного, хто йде по вулиці чи промчався поруч у «Бентлі», можна при ближчому знайомстві віднести або до кроманьйонців богоподібних, або до неандертальців мавпоподібних.

Перед тим, як перейти до розділу–епілога, належить поставити смислову крапку. Сформулювати ключовий смисл, що випливає зі всього вищенаписаного, що поєднує у древо Істини пошуки в муках творчості верховіття.

Констатуючи настання постлюдства, ми цілком резонно навели пізнавальний фокус на такий феномен, як Розум, який є найвищим творінням у Галактиці і стає тою ракетою–носієм, що виводить нинішнє людство на нову космічну орбіту.

Як емпіричною базою я послуговувався, здебільшого, англомовними джерелами, не перекладеними ні російською, ні українською мовами.

У нас слово Совість і слово Розум (свідомість) звучать по–різному і не мають нічого спільного.

А в англійській мові Совість — це Conscience, а Розум (свідомість) — це Consciousness. Слова однокореневі. Розум — це похідна від Совісті. Совість — первинна. Совість — це корінь Розуму.

Якщо буде так, то все буде добре. У цьому — смисл.