Примітки

1

Згідно з літописом Ґондору, ним був Арґелеб II, двадцятий витязь північної династії, яка закінчилася через триста років з правлінням Арведуї.

2

Таким чином, рік Третьої Епохи в літочисленні ельфів і дунаданів можна визначити, додаючи 1600 до дати Літочислення Ширу.

3

Так гобіти називають Віз, або Велику Ведмедицю.

4

Ріка Брендівинна.

5

Див. виноску в Додатку F: Про ельфів.

6

У календарі Ширу всі місяці мають по 30 днів.

7

Див. Додаток F.

8

У календарі Ширу березень (або рет) мав тридцять днів.

9

Мабуть, орківське за походженням: шарку, «старий чоловік».

10

Він був четвертим сином Ісілдура, народженим в Імладрісі. Його брати загинули на Ірисових Полях.

11

Після Еарендура королі вже не прибирали ельфійських імен.

12

Після Малвегіла королі Форноста знову почали домагатися влади над усім Арнором і на знак цього прибирали імена з префіксом ар-(а-).

13

Легенда говорить, що дикі білі буйволи, яких усе ще можна зустріти біля Рунійського моря, походять від Араве, мисливця з роду валарів; у Прадавні Часи він єдиний із-поміж валарів часто приходив до Середзем'я.

14

Цей дивний похмурий народ, залишки людей далеких днів, звичний до жорстких холодів володінь Морґота. Ті холоди і досі сковують той край, хоча лежить він не далі, як на сто ліг північніше від Ширу. Лосоти живуть у снігу і, кажуть, можуть бігати по льоду, прив'язавши до ніг кістки, а візки у них без коліс. Переважно вони живуть — недосяжні для їхніх ворогів — на Мисі Форохель, який замикає на північному заході величезну затоку з тією самою назвою; однак вони часто розбивають табори на південних берегах затоки біля підніжжя Гір.

15

Так був урятований перстень Дому Ісілдура; пізніше його викупили дунадани. Кажуть, то був той перстень, який Фелаґунд із Нарґотронда дав Барагірові, а Берен повернув із великим ризиком.

16

То були Камені Аннумінаса й Амон-Сула. На Півночі залишився тільки Камінь Вежі Емін-Берайд неподалік від Затоки Лун. Його охороняли ельфи, і, хоча ми ніколи не знали цього, він залишався там, доки Кірдан не переніс його на борт корабля Елронда, коли той відпливав. Але нам розповідають, що цей Камінь не був схожий на інші й не пов’язаний із ними, постійно повернутий у бік Моря. Еленділ так розмістив його там, аби дивитися назад «прямим поглядом» і бачити на Заході далекий Ерессеа; та море вкрило Нуменор назавжди.

17

Як розповідає король, скіпетр був головним знаком королівської влади в Нуменорі; так само було в Арнорі, чиї королі не носили корони, а лише білий коштовний камінь — Еленділмир, Зірку Еленділа, — прикріплений до срібного обруча. Говорячи про корону, Більбо, без сумніву, мав на увазі Ґондор. Він, здається, був непогано знайомий із історією роду Араґорна. Скіпетр Нуменору, кажуть, загинув із Ар-Фаразоном. Скіпетром Аннумінаса був срібний жезл володарів Андуніє — нині, напевно, найдавніший витвір людських рук, збережений у Середзем'ї. Коли Елронд передав його Араґорнові, скіпетру вже було понад п'ять тисяч років. Корона Ґондору була зроблена за зразком бойових шоломів нуменорців. Спершу це і був звичайний шолом; кажуть, це той самий шолом, який мав на собі Ісілдур у Битві Даґорладу (бо шолом Анаріона розбив кинутий із Барад-дура камінь, який і вбив Анаріона). Та за часів Атанатара Алкаріна його замінили шоломом, прикрашеним коштовним камінням. Ним і коронували Араґорна.

18

Чудове прикриття і закрита затока Умбару були споконвічною землею нуменорців; однак Умбар став твердинею людей короля, пізніше названих Чорними нуменорцями, котрих звабив Саурон і котрі понад усе ненавиділи послідовників Еленділа. Після падіння Саурона їхній народ швидко зменшився або змішався з Людьми Середзем'я, однак ті успадкували таку саму ненависть до Ґондору. Тому Умбар вдалося захопити лише дорогою ціною.

19

Ріка Бистриця.

20

Цей закон встановили в Нуменорі (як ми дізналися від короля), коли Тар-Алдаріон, шостий король, залишив тільки одну дитину, доньку. Вона стала першою правлячою королевою, Тар-Анкаліме. Та до неї закон був іншим. Після Тар-Еленділа, четвертого короля, правив його син, Тар-Менелдур, хоча донька короля, Сильмарієн, була найстарша. Однак Еленділ був нащадком саме Сильмарієн.

21

«Я подарувала Надію дунаданам, я не залишила надії для себе самої».

22

Ця ріка впадає в Ізен із заходу Еред-Німраса.

23

Дати подані згідно з літочисленням Ґондору (Третя Епоха). Цифри на початку — дати народження та смерті.

24

Її ліву руку, що тримала щит, розтрощив булавою Король-Чаклун; однак сам він при цьому був знищений; і так здійснилося пророцтво Ґлорфінделя, яке він виголосив королеві Еарнуру: Король-Чаклун не загинув од руки людини. Бо, як співається в піснях Марки, в цій справі Еовіні допоміг зброєносець Теодена, а він був не людиною, а дрібнолюдиком із далекої країни, хоч Еомер шанував його та подарував йому ім'я Виночерпій. [Цей Виночерпій був ніким іншим, як Меріадоком Чудовим, господарем Цапового Краю.]

25

Див.: «Гобіт».

26

Див.: «Гобіт».

27

Див.: «Гобіт».

28

Серед них були діти Траїна II: Торін (Дубощит), Фрерін і Діс. Торін був тоді ще хлопчаком за мірками гномів. Пізніше стало відомо, що насправді з-під Гори врятувалося більше народу, ніж спершу вважали; та більшість пішла до Залізного Кряжа.

29

Азоґ був батьком Болґа; див.: «Гобіт».

30

Кажуть, що коли щит Торіна розколовся, то він викинув його, зрубав сокирою гілку дуба і тримав її в лівій руці, користуючись нею то як щитом, то як зброєю. Так він і отримав своє ім'я.

31

Гномам нелегко було вчинити так із їхніми мертвими, бо це суперечило звичаю; однак на те, щоби будувати гробниці, як це вони роблять завжди (адже вони кладуть мертвих серед каміння, а не в землю), пішло би багато років. Тому вони вирішили спалити родичів, аби не залишати їх звірам, птахам або стерв'ятникам-оркам. Проте пам'ять полеглих при Азанулбізарі гноми шанували завжди, і нині гном скаже, пишаючись, про одного з його предків: «Це спалений гном», — і цього досить.

32

У них було дуже мало жінок. Діс, донька Траїна, була серед них. Вона була матір'ю Філі та Кілі, народжених в Еред-Луїні. Торін дружини не мав.

33

15 березня 2941 року.

34

Див.: «Гобіт».

35

Пізніше з’ясувалося, що Саруман уже тоді прагнув володіти Єдиним Перснем і сподівався, що Перстень сам себе виявить, шукаючи свого господаря, якщо Саурона залишити у спокої.

36

Місяці та дні подано за Літочисленням Ширу.

37

Вона стала відомою як «Прекрасна» завдяки вроді. Багато хто твердив, що вона виглядала радше як ельфійська дівчина, ніж як гобітка. Вона мала золоте волосся, що було великою рідкістю для Ширу; дві інші доньки Семвайза були так само золотоволосі — як і багато інших дітей, народжених у той час.

38

365 днів, 5 годин, 48 хвилин, 46 секунд.

39

У Ширі 1 р. відповідав 1601 р. Т. Е. У Брі, де 1 р. відповідав 1300 р. Т. Е., він був першим роком сторіччя.

40

Якщо поглянути на календар Ширу, то можна помітити, що єдиним днем, із якого не починається місяць, є п’ятниця. Так виникла приповідка про «п’ятницю першого», коли мали на увазі неіснуючий день або день, у який навряд чи могли би статися такі події, як політ свиней чи (в Ширі) ходіння дерев. Повністю вислів звучить так: «У п’ятницю 1 Літобруду».

41

Книга записів народжень, одружень і смертей у сім’ях роду Туків, а також таких справ, як продаж земель і різноманітних подій Ширу.

42

Так, у пісні Більбо (див.: Ч. 1) ми вжили суботу і неділю замість четверга та п’ятниці.

43

Утім, насправді єстаре Нового Літочислення відбулося раніше, ніж у Календарі Імладрісу, де воно більш-менш відповідало 6 квітня Л. Ш.

44

Річниця першої сурми в Ширі у 3019 р.

45

Їх багато у прикладах на титульній сторінці. Вони головно вживалися для голосних, а в мові квенья вважалися модифікаціями супровідних приголосних або ж коротших форм найчастіших комбінацій приголосних.

46

Напис на Західних ворогах Морії подає приклад способу, який використовували для письма синдарською мовою, де ступінь 6 позначав прості носові звуки, а ступінь 5 — подвоєні та довгі носові приголосні, так часто вживані в синдарській: 17 = нн, але 21 = н.

47

У мові квенья, де а був особливо частим звуком, його написання часто опускали взагалі. Таким чином, калма, «лампа», могла писатися як клм. Звісно, слово читалося калма, оскільки в мові квенья не могло існувати сполучення кл, а м ніколи не зустрічався в кінці слова. Буквосполучення ще могло би читатися калама, проте такого слова не було.

48

Придихове г в мові квенья позначали простою подовженою основою без дуги, що називалася галла — «висока». Вона могла стояти перед приголосним і вказувати на його глухість і придиховість; глухі р і л зазвичай позначалися саме так і транскрибуються через гр, гл. Пізніше 33 використовували для позначення звичайного г, а гй (його давніше значення) передавала тегта для наступного й.

49

Значення, вписані в (), зустрічаються лише в ельфів; * позначає кірт, уживаний лише гномами.

50

У ті часи в Лорієні розмовляли синдарською мовою, хоч і з «акцентом», оскільки більшість тутешніх мешканців походила з роду Лісових ельфів. Ці «акцент» і недостатнє знання синдарської ввели Фродо в оману (як зазначає ґондорський коментатор «Книги Тана»). Усі ельфійські слова, цитовані в Ч. 1, Кн. 2, Розд. 6, 7, 8, насправді синдарські, як і більшість географічних назв і власних імен. Однак Лорієн, Карас-Ґаладон, Амрот, Німродель, мабуть, походять із мови Лісових ельфів, хоча засвоєні синдарською.

51

З мови квенья взяті, наприклад, такі назви й імена, як Нуменор (повна форма — Нуменоре), Еленділ, Ісілдур, Анаріон, а також усі королівські імена Ґондору, в тому числі Елессар, «Ельфійський Самоцвіт». Більшість власних імен дунаданів, як-от Араґорн, Денетор, Ґілраєн, синдарські, й найчастіше це імена ельфів чи людей, оспіваних у піснях або легендах про Першу Епоху (як-от Берен, Гурін). Деякі імена є змішаними формами, наприклад Боромир.

52

Вперти з Клину, котрі повернулися до Дикого Краю, вже засвоїли загальну мову; та Смеаґол і Деаґол — це імена з мови людей із місцевостей біля Ірисної.

53

За винятком випадків, коли гобіти намагалися відтворити коротші мурмотіння та клич ентів; а-лалла-лалла-румба-каманда-ліндор-буруме — також не ельфійське, і це єдина збережена (імовірно, дуже недосконала) спроба представити фрагмент власне ентської мови.

54

Такий лінгвістичний прийом не передбачає великої подібності між роганцями та давніми українцями в культурі чи мистецтві, в озброєнні та веденні бою, хіба що в загальних рисах — через подібні життєві обставини: простіший і архаїчніший народ, що сусідить із вищою та вразливішою культурою, займає землі, які колись належали їй.

55

Про ці та подібні графіті, як і про іншу діяльність ентузіастів творчості Толкіна, про їхні товариства, організації, публікації, знаходимо чимало інформації в гарно виданій книжці «А Tolkien Treasury» (Philadelphia, Pennsylvania: edited by Alida Becker, Running Press, 1978).

56

Дух тієї епохи та вплив католицизму на Толкіна влучно з’ясував Марк Фелловз (Mark Fellows) у статтях «J.R.R.Tolkien and the Flowering Hawthorn» і «The War of the Ring», видрукуваних у журналі «Catholic Family News» у липні та жовтні 2002 року. Посилаємося тут на серію Catholic Family News Reprint, чч. 732 і 751.

57

Біографічні дані Дж. Р.Р.Толкіна подаємо за: Carpenter Н. Tolkien. A Biography. — Boston: Houghton Mifflin Company, 1977 і Pearce J. Tolkien: Man and Myth. — San Francisco: Ignatius Press, 1998.

58

Див.: Tolkien J.R.R. The Silmarillion. — Boston: edited by Christopher Tolkien, Houghton Mifflin Company, 1977. — Р. 7. Сильмарили — коштовні докази влади, три перлини, що їх наповнив світлом Феанор перед знищенням двох дерев Валінору. Усе це є частиною космології Толкіна, втіленої у «Сильмариліоні». Як приклад наводимо пасаж про падіння першого Темного Володаря, попередника Саурона, від якого почалося зло в Середзем’ї: «Із сяйва (небесного) він упав, через зверхність і зневагу до всього, крім самого себе, дух спустошений і немилосердний. Розуміння він підмінив хитрістю, підкорюючи та схиляючи згідно зі своєю волею все, до чого він торкався, аж доки і сам не став брехуном безсоромним. Він починав із прагнення Світла, та, не зумівши заволодіти ним, опустився крізь вогонь і лють до великого вогню, вниз, у Пітьму. І Пітьму він почав уживати в усіх своїх злих і неправедних справах проти Арди (тогочасна Земля), і наповнив він великим страхом усіх сущих живих істот» (Р. 31). Вплив біблійної історії, описів сотворення світу і падіння Люцифера тут відчутний дуже чітко.

59

Про «Чорнильників» існує доволі широка література. Тут ми посилаємося переважно на цитовані та згадані вище книги Гамфрі Карпентера і Джозефа Пірза.

60

Див. статтю В.Г.Одена «At the End of the Quest, Victory» в «А Tolkien Treasury» (Р. 43–48).

61

Подаємо за: Carter L. Tolkien: A Look Behind «The Lord of the Rings». — New York: Ballantine Books, 1969. — Р. 32.

62

Про фауну, флору, монстрів, раси та деміургів див.: Day D. A Tolkien Bestiary. — New York: Crescent Books, 1979. Ця книга багато ілюстрована, містить чорно-білі та кольорові малюнки, мали, таблиці з хронології та історії Середзем’я.

63

Див.: Tolkien J.R.R. Tree and Leaf — On Fairy Stories // The Tolkien Reader. — New York: Houghton Mifflin, 1966. — Р. 3.

64

Див.: The Gospel According to Tolkien. Visions of the Kingdom in Middle-earth. — Louisville-London: Westminster John Knox Press, 2003. — Р. 163.

Загрузка...