Той, хто говорить, не маючи уважного слухача, німий.
Отож, Постійний читачу, цю останню книгу циклу Темної вежі я присвячую тобі.
Довгих днів і приємних ночей.
Не чув? Таж розлягався шум
І гомін, наче подзвін по душах згублених,
По тих мандрівниках, ровесниках моїх,
Що з них той був міцний, а той — володар дум,
Хоробрий той, але зоставсь лиш сум.
«Утрачені!» — той плакав дзвін по них.
Та жоден їхній дух спокою не знайшов,
Усі прийшли поглянути на поступ мій,
Останнє полотно у рамі тій живій!
В червонім полум’ї палає кожен, хто дійшов.
Я їх впізнав. Без страху ріг до губ приклав
І засурмив: «Чайльд Роланд до Вежі Темної прийшов»
Я народився
З шестизарядником в руці, із ним стоятиму
На смерть і з ним віддам кінці.
Ким же це я став,
Друже мій найвірніший,
Всі, кого я знав,
Оддалились, зникли.
Можеш мати все,
Мою імперію багна,
А я зраджу тебе,
Болю тобі завдам.