Пітер Пен (Peter Pan) — персонаж книг шотландського письменника сера Джеймса Баррі (James Barrie, 1860–1937): хлопчик, який не хоче дорослішати.
Некромантія (від грец. νεκρός — мертвий і грец. μαντεία — ворожіння) — вид магії, що вивчає методи й техніки впливу на світ померлих з метою отримання від духів інформації чи допомоги.
Шовчина, або Ваточник (Asclepias) — рід трав’янистих рослин родини кутрових. Містить близько ста багаторічних трав, напівкущів та кущів, поширених у Північній і Південній Америці й Африці. Під час дозрівання листянки лопаються, відкриваючи насіння з білими пухнастими волосками. Завдяки волоскам насінини легко розлітаються, як у кульбаби.
Павана — урочистий повільний танець, поширений в Європі в XVI ст.
Синкопа — зміщення акценту з сильної (або відносно сильної) долі такту на слабку. Синкопування — невід’ємний ритмічний елемент блюзу, джазу, деяких видів рок-музики та похідних стилів.
Стакато (італ. staccato — уривчастий) — уривчасте виконання звуків; прийом звуковидобування, протилежний легато.
Кочет — пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла.
Крещендо — музичний термін, що означає поступове збільшення сили звуку.
Парфе — заморожена солодка страва з вершків, яєць, цукру і ванілі; подається в склянках.
Лаймад — напій з соку лайма з водою.
Едґар Райс Берроуз (Edgar Rice Burroughs, 1875–1950) — знаменитий американський письменник-фантаст, творець Тарзана і серії книг про Марс, що справили значний вплив на розвиток «масової» культури.
Головний герой «марсіанських» романів Е.Р. Берроуза «Принцеса Марса» (1917), «Боги Марса» (1918), «Володар Марса» (1919), «Мечі Марса» (1938), «Лланаіз Марса» (1948), «Джон Картер — марсіанин» (1964) тощо.
Із технічних і мнемонічних міркувань телефонні номери у СІЛА (а згодом і в інших країнах) у 2-й третині XX ст. були комбінацією букв і цифр.
Мається на увазі американська Венеція. Заснована у 1905 р. як приморське курортне місто, Венеція, злившись у 1926 р. із Лос-Анджелесом, стала одним із його районів. Розташовуючись біля океанського узбережжя, славиться своїми каналами, пляжами та відпочинковою інфраструктурою.
Йдеться про знаних комедійних акторів американського німого кіно — Чарлі Чапліна (Charlie Chaplin, 1889–1977), Гаррі Ленґдона (Harry Philmore Langdon, 1884–1944) і Гарольда Ллойда (Harold Lloyd, 1893–1971).
Стенлі Лорел (Stan Laurel) і Олівер Гарді (Oliver Hardy) — псевдоніми акторів популярного американського комедійного дуету 1-ї пол. XX ст. Артура Стенлі Джефферсона (Arthur Stanley Jefferson, 1890–1965) і Норвелла Гарді (Norvell Hardy, 1892–1957).
Йдеться про короткометражний комедійний фільм «The Music Box» [Ящик із музикою] за участю Лорела і Гарді, прем’єра якого відбулася у 1932 р. і який того ж року був удостоєний «Оскара». За сюжетом фільму, Лорел і Гарді відчайдушно намагаються затягнути піаніно на верхній поверх по вузькому сходовому прольоту, на який воно навіть боком не влазить.
Йдеться про короткометражну комедію «Another Fine Mess» [Ще один прекрасний безлад] (1930) з участю Лорела і Гарді.
Сесіль Де Мілль (Cecil DeMille, 1881–1959) — американський кінорежисер та продюсер, лауреат премії «Оскар» за картину «Найвеличніше шоу на землі» у 1952 р.
Мається на увазі кіностудія «Юніверсал» («Universal»). Заснована у 1909 р., вона спочатку здебільшого спеціалізувалася на виробництві малобюджетних серіалів і популярних фільмів жахів, поміж яких були і знаменті «Привид Опери» (1925) і «Дракула» (1931).
«Привид опери» («The Phantom of the Opera») — американський німий фільм жахів, знятий у 1925 р. за однойменним романом французького письменника-детективіста Ґастона Леру (1868–1927).
Матуся і татусьо Кеттл (Ma and Ра Kettle) — персонажі популярного «сімейного» комедійного серіалу режисера Чарлза Бартона (Charles Barton, 1902–1981) у виконанні акторів Марджорі Мейн (Marjorie Main, 1890–1975) і Персі Кілбрайда (Percy Kilbride, 1888–1964), що його зняла кіностудія «Юніверсал» у 1947–1957 рр.
«Сільвер скрін» («Silver Screen») — американський щомісячний журнал, присвячений кіноіндустрії. Виходив друком із листопада 1930 р. по 1970-ті рр. (неперіодично).
Лоренцо Берніні (Lorenzo Bernini, 1598–1680) — італійський архітектор і скульптор, найвидатніший майстер римського і всього італійського бароко, чиї творіння (зокрема, колонада собору Святого Петра у Римі) вражають масштабами і просторовим розмахом.
Алюзія на фільми з участю Стенлі Лорела й Олівера Гарді, а саме: «Sons of the Desert» [Сини пустелі] (1933), «The Live Ghost» [Живий привид] (1934), «Big Business» [Прибуткове місце] (1929) і «Two Tars» [Два матроси] (1928).