Падіння Гіперіона

1

Can God play a significant game with his own creature? Can any creator, even a limited one, play a significant game with his own creature? (англ.) Норберт Вінер. God & Golem, Inc. [Корпорація «Господь і Ґолем»] (1964)[169].

Норберт Вінер (Wiener, 26.11.1894, м. Коламбія, Міссурі, США — 18.03.1964, м. Стокгольм) — видатний американський математик та філософ єврейського походження. У дитячому віці вважався вундеркіндом. Випускник Університету Тафтса (1909) та Гарвардського університету (докторантура, 1913). Учень видатних математиків Бертрана Расселла (1872-1970), Ґодфрі Гарді (1877-1947) та Девіда Гіл(ь)берта (1862-1943). Багаторічний викладач і співробітник Массачусетського інституту технологій. Батько і автор терміна «кібернетика» (1948). Займався розв’язанням задач у галузях стохастичних процесів, шуму, радіоелектроніки, електронних засобів зв’язку, систем управління. Один із засновників теорії штучного інтелекту. Володар Національної наукової медалі США (1963). Відзначався неврівноваженим характером із нападами маніакальної депресії, потерпав на сімейні проблеми. Помер від серцевого нападу.

«Корпорація „Господь і Ґолем“» (God & Golem, Inc., 1964) — збірник лекцій, прочитаних Н. Вінером у Єльському університеті у 1962 р., на тему ролі машин у суспільстві та їх взаємозв’язку з релігією, етикою, мораллю, культурою в цілому. Лауреат Національної книжкової премії США (1965).

Українською мовою праці Норберта Вінера не перекладалися.

2

Джон Кітс. Лист до Джорджа й Джорджіани Кітсів, 24 лютого 1819 року.

Наведена цитата з листа до Джорджа (1797-1841) й Джорджіани (бл. 1797-1879) Кітсів, молодшого брата та його дружини, 24 лютого 1819 року не повна: «Невже не існує найвищих сил, які б могли розважитися моїми хай вишуканими, але в той же час інстинктивними розмислами подібно до того, як мене звеселяє пильність горностая чи сторожкість оленя? Хоч ми не терпимо вуличного побоїща, але ж пристрасті, які в ньому вивільняються, хіба не прекрасні? Навіть простолюдин у побоїщі здатен проявити грацію. Для найвищої сили наше розумування має ту саму барву. Навіть якщо хибними є. У цьому й суть поезії».

3

Джон Кітс. Лист до Бенджаміна Бейлі, 22.11.1817 р.

Бенджамін Бейлі (1791[?]-1853) — випускник Оксфордського університету, згодом англіканський місіонер, перекладач, культурний та громадський діяч у Кералі (південна Індія), близький друг Джона Кітса, якого називали його «найосвіченішим знайомим».

4

«Оленячий парк» названо на честь Оленячого заповідника, або Сарнатху () — у стародавні часи лісистої місцевості, в місці злиття Ґанґу та Ґоматі на півночі Індостану, де вперше після просвітлення почав учити Будда і де зародилася громада буддистів — Санґха. Нині — фактично передмістя м. Варанасі й один із найголовніших релігійних центрів буддизму (штат Утгар-Прадеш).

5

Джозеф Северн (Severn, 07.12.1793, м. Гокстон, Шордітч, Мідцлесекс, Англія — 03.08.1879, м. Рим) — англійський маляр, портретист, виходець із музичної родини і сам вправний піаніст, премійований випускник Королівської академічної школи в Лондоні — найдавнішого художнього навчального закладу в Британії (1819), поперемінно жив і працював в Італії та Англії, причому на батьківщині мав значно скромніші успіхи як жанровий маляр і портретист. Із 1861 по 1872 служив британським консулом у Римі. Життя Джозефа Северна критично висвітлено в новітніх критичних біографіях Ґранта Скотта (2005) і Сью Браун (2009).

Із Джоном Кітсом був знайомий через низку спільних друзів, певно, з весни 1816 р., супроводжував поета до Італії у вересні 1820 p. і доглядав за ним аж до його смерті, лишив численні щоденникові записи та листи, що проливають світло на останні місяці життя Джона Кітса. Багато років згодом був похований поруч із Кітсом на Протестантському кладовищі Рима.

6

Очевидно, назва фантастичного наркотику невипадково перегукується з автобіографією відомого (попри те, що неоднозначного) американського діяча контркультури 1960-х рр. і психолога Тімоті Лірі (1920-1996) «Flashbacks: A Personal and Cultural History of an Era» [Флешбеки. Особиста і культурна історія однієї епохи] (1983), який став відомим через терапевтичне застосування наркотику ЛСД і психоделічної речовини псилобіцину в медичних цілях.

Цікаво, що цей самий фантастичний наркотик флешбек (принцип дії якого описано в «Оповіді поета») також є основним сюжетним елементом іншого твору Дена Сіммонса, який не пов’язаний із циклом «Гіперіонових пісень» — антиутопійним оповіданням «Flashback» [Флешбек] (1993) та однойменним романом на його основі (2011).

7

насправді, цитата не з поезії, а з листа до Бенджаміна Бейлі, 22.11.1817 р.: ...[F]or after all I do think better of womankind than to suppose they care whether Mister John Keats five feet high likes them or not (англ.) — Урешті-решт я ліпшої думки про жінок, щоби припускати, нібито їм не байдуже, подобаються вони містерові Джону Кітсу п’яти футів заввишки чи ні.

5 футів = 1,524 м, і дюйм = 2,54 см.

8

«залізний герцог» Артур Веслі, герцог Веллінґтон (Wellington, 01.05.1769, м. Дублін, В. Британія — 14.09.1852, замок Волмер, Кент, Англія, В. Британія) — видатний англо-ірландський військовий та політичний діяч, чиє протистояння з Наполеоном (1769-1821) під час Коаліційних воєн, кульмінація якого відбулася під Ватерлоо (18.06.1815), зробило його однією з найвідоміших постатей новітньої історії Великої Британії. Фельдмаршал. Двічі прем’єр-міністр від консервативної партії торі (1828-1830; 1834).

9

Енфілд (Enfield) — давнє англосаксонське поселення, що обслуговувало королівські мисливські угіддя (Ēanafeld, «поля Еани / ягнят»), згодом ярмаркове містечко у графстві Міддлсекс на північ від Лондона, нині т. зв. Енфілд-Таун, адміністративний округ у північній частині Великого Лондона.

Прогресивна приватна школа («академія») Джона Кларка вирізнялася з-поміж аналогічних закладів освіти тим, що повністю відкидала тілесні покарання, а наголос робила на гуманітарній підготовці (мови, географія, історія). Джон Кітс навчався в ній у 1802-1811 рр., а спогади про його побут у школі залишив син директора школи Чарлз Коуден Кларк (1787-1877), у подальшому видавець і відомий шекспірознавець.

10

Анфілада (від фр. enfiler, «нанизувати на нитку») — тут: шикування (вітрильних) суден в одну лінію під час їхнього руху в одному напрямку.

11

літературна алюзія. Джеймс Генрі Лі Гант (Hunt, 19.10.1784, м. Лондон — 28.08.1859, там же) — англійський літератор і критик, навчався у пансіонаті для хлопчиків Крайстс-Госпітал, але не вступив до університету через проблеми із мовленням, займався театральною критикою, есеїстикою, редагував численні лондонські часописи. Певною мірою, прототип персонажа Геролда Скімпоула в романі Чарлза Діккенса «Bleak House» [Холодний дім] (1852/53).

Належав до кола спілкування Джона Кітса і свого часу познайомив його із романтичним поетом Персі Біші Шеллі (1797-1851). Цікаво, що реальний Лі Гант мав супроводжувати хворого Джона Кітса в Рим, але маючи на руках хвору на туберкульоз дружину, шестеро дітей та значні борги, не зміг цього зробити, натомість його місце посів Джозеф Северн (див. вище).

12

вогні святого Ельма / Ельмо (від імені святого покровителя моряків Еразма Антіохійського) — електричні розряди навколо загострених кінців високих конструкцій чи предметів (наприкл., щогл вітрильників) при високій напруженості електричного поля в атмосфері під час грози або її наближення. Особливий різновид коронного розряду.

13

The French system of conscription brings together a fair sample of all classes; ours is composed of the scum of the earth — the mere scum of the earth. It is only wonderful that we should be able to make so much out of them afterwards (англ.) — французька система призову зводить в один гурт представників усіх класів, наша ж — збирає докупи всіх покидьків цієї землі. Просто диво, що нам пощастило потім їх усіх вивести в люди. Герцог Веллінґтон (див. вище) про солдатів британської армії, 04.11.1813 р.

14

суміш цілком реальних та вигаданих картографічних проекцій — способів відображення поверхні будь-якого тіла на площині. Розеткова, гіперкоректна Куваці, комп’ютерна есерівська, мультиколіграфна, стандартна супутникова проекції — художній вимисел.

15

гостія (лат. hostia, «пожертва») — євхаристичний прісний хліб у католицизмі та англіканстві. Відповідник у православ’ї — просфора. Консекрований (лат.) — освячений.

16

алюзії на знамениту англо-саксонський епос «Беовульф» (Bëowulf, бл. VIII—XI ст.; пер. Олени О’Лір [Бросаліної], 2012). Ґрендель (Grendel) — страшне чудовисько, велетень-людожер (?), що виступає одним із трьох супротивників головного героя, витязя Беовульфа із північногерманського племені ґеатів. «Медові палати» Георот (Heorot) — палац легендарного короля данів Гротґара (VI ст.), який, згідно з подіями поеми, зазнає нападів від потвори Ґренделя. Також фігурує в низці інших германо-скандинавських епосів та пісень.

17

Джон Кітс. До грецької урни (Ode on a Grecian Urn, 1820; пер. Василя Мисика, 1968).

18

Артемісій, точніше: Артемісіон (Артєритюу [artemfsion], від імені богині Артеміди) — мис на півночі великого острова Евбея у західній частині Егейського моря, біля якого у серпні — вересні 480 р. до н. е. відбулася серія морських битв між об’єднаним флотом давньогрецьких міст-держав під загальним командуванням афінського архонта і стратега (державця) Фемістокла (бл. 524-459 рр. до н. е.) та персидськими силами вторгнення «царя царів» Ксеркса І (518-465 рр. до н. е.). Битва не мала вирішального значення для жодної зі сторін попри те, що дозволила грекам добре вивчити тактику супротивників і в подальшому, через місяць, завдати їм нищівної поразки в Саламінській битві.

Трієра (від д.-гр. τρεις [treîs], «три» + ερεσσω [ēressō], «веслувати»), у давніх римлян триреми — поширений клас бойових кораблів (галер) в античному Середземномор’ї, що мали по три ряди весел. Найпевніше, винахід фінікійців, перейнятий та значно вдосконалений спершу греками, а потім римлянами.

19

Битва під Азенкуром (ліс на півночі Франції, нині околиці с. Азенкур, департамент Па-де-Кале) відбулася 25.10.1415 р. в ході передостанньої фази Столітньої війни (1337-1453) між експедиційними військами англійського короля Генріха V (1386-1422) під його особистим командуванням та лицарською армією французів під головуванням конетабля (головнокомандувача) Шарля д’Альбре (1368-1415). Одне з ключових протистоянь війни, що стало рішучою перемогою англійців, зокрема завдяки масовому використанню лучників. Французи зазнали тяжких утрат кількісно та якісно, оскільки на полі битви загинуло багато знаті та військових провідників.

20

Антітам (Antietam Creek, від алгонк. «бистрий потічок») — невелика права притока р. Потомак у Гейґерстаунській долині на півночі Аппалачів, в околицях якої 17.09.1862 р. відбулася битва між Армією Потомаку північан на чолі з генерал-майором Джорджем Мак-Клелланом (1826-1885) і Армією Північної Вірджинії південців під командуванням генерала Роберта Лі (1807-1870). Найкривавіша одноденна битва періоду Громадянської війни в США та всієї їхньої історії в цілому. Не мала великої тактичної ваги, оскільки її результат навряд чи можна вважати однозначним для будь-якої зі сторін, але попри те зіграла якнайважливішу роль у внутрішньо- та зовнішньополітичній ситуації на користь Північних штатів завдяки позитивному для останніх розголосу, зокрема за кордоном.

21

дипольний протирадарний відбивач (ДПРВ) — металізовані та металеві засоби радіоелектронної протидії у вигляді тонких смужок фольги або скловолокна, що у великій кількості викидаються у повітря для завади системам наведення, виявлення, цілевказання та управління озброєннями.

22

як не дивно, але генерал Морпурґо і радник Альбедо самі вкрай заплуталися. Оригінальне висловлювання видатного прусського військового діяча і стратега, генерал-майора від кавалерії Карла Філіппа Ґоттфріда фон Клаузевіца (1780-1831) звучить саме як: Der Krieg ist eine blofie Fortsetzung der Politik mit anderen Mitteln (нім.) — Війна є продовженням політики іншими засобами (трактат «Vom Kriege» [Про війну], Розділ і, Підрозділ 24,1832). Слово ж «дипломатія» в перифразі цього вислову насправді вперше з’являється тільки в інтерпретації голови Державної ради (тобто уряду) Китайської Народної Республіки Чжоу Еньлая (1898-1976), відомої лише з англомовних джерел у тому вигляді, в якому його навів популярний американський часопис «Сетердей івнінґ пост» у 1954 р.: All diplomacy is a continuation of war by other means (англ.).

23

саторі — у широкому значенні «пробудження» (яп. [satori]), у вузькому — поняття японського (дзен-)буддизму, споріднене з т. зв. переживанням кенсьо, «баченням [власної істинної] природи».

24

Марі Жозеф П’єр Тейяр де Шарден (Teilhard de Chardin, 01.05.1881, с. Орсін, Пюї-де-Дом, Франція — 10.04.1955, м. Нью-Йорк, Нью-Йорк, США) — видатний французький мислитель, геолог та палеонтолог за освітою, а також католицький священик, єзуїт, філософ-ідеаліст. Синкретизм його релігійних, наукових та світоглядних поглядів (що інколи зіставляються із концепцією ноосфери Вернадського) привели до власної інтерпретації християнського віровчення, спершу засуджуваної, згодом (поступово, посмертно, починаючи з 1980-х рр.) залученої в офіційні доктрини католицької церкви. Тейяр де Шарден критикував томізм, що панував у католицизмі, своєю чергою ортодоксальні католики обвинувачували його в єресі пантеїзму, що межував із атеїзмом. Як учений — співучасник відкриття китайської викопної людини — синантропа (1929). Нині вчення Тейяра де Шардена та його похідні називають «тейярдизмом».

Мета еволюції за Тейяром де Шарденом — досягнення т. зв. точки Омега (фр. point Oméga) — віддаленого моменту майбутнього, до якого призводить розвиток людської психіки (свідомості) та ускладнення матеріальних форм, аж до появи повноцінної ноосфери, сфери розуму, а відтак і народження із сукупності людських свідомостей такої собі найвищої свідомості — Омеги. Докладніше в його трактаті «Le Phénomène humain» [Феномен людини] (1955).

25

Ding an sich (нім. «річ сама по собі, річ при собі») — поняття із знаменитого, впливового філософського трактату Іммануїла Канта (1724-1804) «Критика чистого розуму» (Kritik der reinen Vemunft, 1781; пер. Юрія Федорченка, 2000) — його власна інтерпретація ноумену (гр. «пізнаване») — об’єкта, який людина осягає раціонально, з допомогою здорового глузду, на відміну від феномену — об’єкта, що сприймається чуттєво.

26

Вираз «дискутувати про те, скільки янголів може вміститися (станцювати) на краєчку булавки (голки)» вважається метафорою безплідних дискусій на занадто абстрактні, зокрема богословські, теми. Хибно приписується італійському богослову та філософу, систематизатору ортодоксальної схоластики Томі Аквінському (1225/26 — 1274) і найпевніше є набагато пізнішою іронічною пародією на схоластичну ангелологію.

27

преторіанці (від назви посади претора [praetor] у Стародавньому Римі, на яку в різні часи покладалися різні повноваження) — тут: відбірні, елітні війська для охорони найвищих посадовців. У добу Імперії — особиста охорона імператора Стародавнього Риму та його військовий резерв.

28

рівнина Еллада (Hellas Planitia) — округла рівнинна низовина ударного походження у південній півкулі Марса (квадранґли Еллади та Землі Ноя), яка має 2300 км в діаметрі та понад 7 км завглибшки, що робить її найглибшою улоговиною планети і однією з найбільших у Сонячній системі. Названа так італійським астрономом Джованні Ск’япареллі (1835-1910).

29

найбільший і найменший із т. зв. Ґалілеєвих супутників Юпітера, відкритих італійським астрономом Ґалілео Ґалілеєм 07-08.01.1610 р. Ґанімед — найбільший і наймасивніший супутник в усій Сонячній системі, на 8 % більший (попри те, що легший) від Меркурія. Європа відома тим, що має найгладшу поверхню поміж усіх твердих тіл Сонячної системи. В обидвох супутників є рідкі океани під своєю поверхнею, що викликає посилену зацікавленість планетологів. Зокрема, Європа вважається одним із найбільш сприятливих для формування власного, позаземного, життя космічних тіл. Обидва супутники названі на честь персонажів давньогрецьких міфів, пов’язаних із Зевсом: фінікійка Європа (д.-гр. Ευρωπη), «широколиця») народила від нього Міноса, легендарного царя Криту, а Ґанімед (д.-гр. Γανυμηδης) — Зевсів прекрасний вічно юний виночерпій.

30

Олімп (Olympus Mons), відомий до періоду досліджень космічними апаратами як об’єкт рельєфу (деталь альбедо) «Сніги Олімпа» (Nix Olympica, відкритий і названий італійським астрономом Джованні Ск’япареллі у 1888 р.) — надзвичайно великий щитовий вулкан (аспіт) у західній півкулі Марса, на північно-західному краю плато Тарсіс. Заввишки близько 22 км, в абсолютних показниках він є найбільшим вулканом Сонячної системи і другою найвищою (після ударної гірки кратера Реясільвія на астероїді Веста) горою.

Цікаво, що технічно з огляду на свої велетенські розміри (діаметр близько 600 км) та надзвичайно пологий (в середньому не більше 5°) схил, вулкан не здатен відкидати тіні.

31

Тарсіс, некоректно Фарсида (Tharsis, від назви Таршишу, заморської землі у текстах Танаху — гебрейського канону Старого Заповіту) — велике вулканічне плато у західній півкулі Марса, розташоване в районі екватору.

32

псевдоподія (гр. ψευδοποδια [pseudopodia], «несправжня нога») — тимчасовий цитоплазматичний виріст в одноклітинних організмів.

33

надзвичайно проста і водночас напрочуд криптографічно стійка система симетричного шифрування, розроблена американським зв’язківцем Ґілбертом Вернамом (1890-1960) у 1917 р. для потреб телеграфії. Ґрунтується на застосуванні одного й того самого ключа для (роз)шифрування, що має ідентичний із повідомленням розмір та використовується лише один раз, після чого знищується (т. зв. система шифроблокнотів). Через значні розміри ключів використовується тільки для повідомлень особливої ваги.

34

Гуїгнгнми (англ. Houyhnhnm) — раса розумних коней, з чиєю допомогою автор описує утопічний справедливий світ у протиставленні до сповнених вад людей, «єгу» (англ. yahoo). Див. Джонатан Свіфт. Мандри Ґуллівера (Gulliver’s Travels, 1726; пер. Миколи Іванова за ред. Ростислава Доценка, 2005). Ч. 4. Подорож до країни Гуїгнгнмів.

35

можливо, ремінісценція страшного оповідання американського письменника Оґаста Дерлета (1909-1971) «The Lair of the Star-Spawn» [Лігво зоряного поріддя] (1932), в якому нечистими близнюками названі лавкрафтівські за духом «божества»: прибулець із Арктура Згар та елементаль повітря Ллойґор — велетенські монстри з численними щупальцями, яким поклоняються представники їхнього релігійного культу десь у високогірних джунглях Південно-Східної Азії.

36

Джон Кітс. Character Of С. В. [Вдача Ч. Б.] (1848; пер Бориса Щавурського, 2017). Поезія присвячена Чарлзу Брауну (Brown, 1787-1842), близькому другу Джона Кітса, Джозефа Северна, Лі Ганта (див. вище).

37

Монета (лат. Моneta) — в давньоримській міфології другорядна богиня, аналог давньогрецької богині пам’яті та матері муз Мнемосіни. Натомість у Джона Кітса в його незавершеній поемі «Падіння Гіперіона» (див. нижче) — загадковий, центральний персонаж, наставниця і порадниця оповідача — поета, котра дарує йому видіння минулого.

38

дека (англ. deck) — індивідуальний комп’ютер, пристрій для входу у віртуальне середовище. Алюзія на епохальний роман американського письменника-фантаста Вільяма Ґібсона «Нейромант» (Neuromancer, 1984; пер. Ольги Любарської, 2017).

39

фізалія (гр. φυσαλλις [phusalhs], «сечовий міхур»; Карл Лінней, 1758), коректніше: португальський (військовий) кораблик (Physalia physalis) — візуально схожий на медуз хижий вид океанічних вільноплаваючих безхребетних організмів-кнідарій (колоніальних гідроїдних) ряду сифонофор. Фактично — колонія (ценосарк) поліпоподібних тварин із різними функціями, що тримається на водній гладіні завдяки пневматофору — міхуру, наповненому газом, і тягне за собою під водою непропорційно довгі (9-30 м) «щупальця» із жалкими клітинами. Мешканці тропічних зон Індійського і Тихого океанів. Завдають сильних опіків своєю отрутою складної білкової природи.

40

омаж (данина) творчості американського письменника-фантаста Джека Венса (1916-2013), у якого є фантастичне оповідання про клопоти, яких зазнав землянин під час адаптації до чужопланетної культури «The Moon Moth» [Місячна нетля] (1961). Українською мовою не перекладалося.

41

Мауріц Корнеліс Ешер (Escher, 17.06.1898, м. Леуварден, Нідерланди — 27.03.1972, м. Ларен, Півн. Голландія, Нідерланди) — видатний нідерландський графік, у чиїх роботах обігруються різноманітні аспекти симетрії та нескінченності, особливості репрезентації складних тривимірних об’єктів. Вважається найяскравішим представником імпарту — мистецтва зображення неможливих фігур.

42

атрій або атріум (лат. «темний») — тут: світловий простір всередині багатоярусної споруди, що розвинений по вертикалі та зазвичай має галереї на поверхах.

43

див.: Герберт Джордж Веллс. Машина часу (The Time Machine, 1895; пер. Миколи Іванова, 1977). Морлоки (Morlocks) — еволюційні нащадки людей за 800 тис. років у майбутньому, агресивні наступники робітничого класу, раса підземних мешканців, що полює на здеградованих нащадків буржуазії, примітивних, здитинілих, тендітних елоїв і харчується ними.

44

крибідж (від англ. crib, «дитяче ліжко») — англійська карткова гра для двох (традиційно) або більше людей, що поєднує власне збирання карткових комбінацій та набирання балів, підрахунок яких ведеться з допомогою спеціальної дошки (криба). Відома з початку XVII ст.

45

Фаусто Паоло Соццині, або Фауст Социн (Sozzini / Socinus, 05.12.1539, м. Сієна [Сієнська республіка] — 04.03.1604, с. Луславице, Краківське воєводство, Корона Королівства Польського, Річ Посполита) — італійський богослов протестантського штибу, регулярної освіти не здобув. Антитринітарій (заперечував триєдиного Бога). Засновник релігійного руху свого імені, що вирізнявся більшим раціоналізмом на фоні решти протестантських течій. Особливого поширення набув у Східній Європі, де власне социніани виділилися із середовища польських кальвіністів, т. зв. польських братів. Погляди социніан системно відображені в Ракувському катехізисі (1605). Певне поширення социніанство набуло на території сучасної України. Скажімо, староукраїнський переклад Євангелія Валентином Негалевським (1581) був виконаний із польського тексту социніан і мав відповідні характеристики й інтерпретації.

46

дослівно: «бог із машини / механізму» (лат.; калька з д.-гр. απο μηχανης θεος) — сюжетний, драматургійний елемент, що приносить несподівану та неочікувану розв’язку в античній драмі, де божество, втручаючись у хід подій, в буквальному сенсі слова опускалося на сцену механічним краном або з’являлося із люка на підлозі.

47

Мартін Силен, як і Джон Кітс в усіх своїх незавершених фрагментах різних поем на відповідну тематику, змішує не тільки власне давньогрецькі та давньоримські імена, а й плутає персонажів античної міфології, зокрема богів трьох різних поколінь. Щоправда, навіть в античних джерелах кількість титанів різна в різних авторів.

Узагалі, титани (Τιτανες) — це боги середнього покоління, діти первісних божеств (фактично — стихій) і батьки знаних богів-олімпійців. Сатурн [Sāturnus] (фактично — грецький Крон) — жорстокий і свавільний ватажок повстання молодших титанів проти своїх батьків і правитель Золотої доби, який набув значно лагіднішої інтерпретації в релігійних космогонічних поглядах давніх римлян, що змішали його зі своїм класичним уявленням про женця-бога часу. Маловідомий Гіперіон (д.-гр. Υπεριων, «той, котрий іде у вишині») — отець небесних богів Сонця, Місяця і Світанку. Котт (д.-гр. Κοτος, «гнів») і Бріарей (д.-гр. Βριαρεως, «дужий») — надзвичайно сильні і люті сторукі брати-гекатохейри, сини Неба і Землі, уособлення стихій, що в різних версіях міфу б’ються то на стороні титанів, то на стороні олімпійців. Япет (д.-гр. Ιαπετος, «той, що пронизує») — титан, якого інколи асоціюють із ремісництвом, батько Прометея і ще трьох його братів, через яких передав людям погані риси: хитрощі, дурощі, нерозважливість і насильство. Океан (д.-гр. Ωκεανος) — уособлення світових вод. Порфіріон (д.-гр. Πορφυριων), Мім, інакше — Мімас, або Мімант (д.-гр. Μιμας), Енцелад, або Енкелад Εγκελαδος), Рет (лат. Rethus) — також не титани, а одні з гігантів, дітей Землі, божественої раси, з якою олімпійці вели успішну боротьбу, перемігши титанів.

Тетіс (д.-гр. Τηθυς) — титаніда, дружина Океана і матір земних річок. Феба (д.-гр. Φοιβη, «осяйна») — титаніда, вочевидь, пов’язана з пророкуванням, матір астральних божеств. Тея (д.-гр. Θεια) — дружина і сестра Гіперіона. Клімена (д.-гр. Κλυμενη) — океаніда, дружина Япета.

48

«Мелоський діалог» — белетризована оповідь про перемовини між афінськими та мелоськими полководцями, що мали місце 416 р. до н. е. під час облоги міста Мелоса на однойменному острові із групи Кіклад (південь Егейського моря) в ході Пелопоннеської війни 431-404 рр. до н. е. Один із найяскравіших текстів в історії політичної думки. Наводиться у Книзі 5 «Історії Пелопоннеської війни» (ΙστοριαІ του Πελοπονησιακου Πολεμου) афінського державця та історика Фукідіда / Тукідіда (див. нижче).

49

елементалі (від лат. elementum, «елемент, стихія, літера, початок») — у середньовічній європейській алхімії й окультизмі духи природних стихій.

50

пор. «Second to the right, and straight on till morning». That, Peter had told Wendy, was the way to the Neverland (англ.) — «За другий ріг праворуч, а далі навпростець аж до ранку...» Така, за словами Пітера, була дорога до Небувальщини.

Дж. М. Баррі. Пітер Пен і Венді (Peter and Wendy, 1911; пер. Володимира Митрофанова, 1987). Розділ 4: «У польоті».

51

пор. Вільям Батлер Єйтс. Друге пришестя (The Second Coming, 1919): And what rough beast, its hour come round at last, // Slouches towards Bethlehem to be born? (англ.) — Та грубий звір який — прийшла його година! — Чвала до Вифлеєма — народитись? (пер. Олександра Мокровольського, 2004).

«Друге пришестя» — відома мод ерністична поезія, в якій Єйтс в алегоричній формі спробував передати атмосферу повоєнної Європи та передодня ірландських збройних змагань за незалежність.

52

мова про кривавий конфлікт між Одіссеєм із товаришами та однооким велетнем Поліфемом. Див.: Гомер. Одіссея. Пісня 9. 364-367:

«Ти про ім’я моє славне питаєш, кіклопе? Назву я // Зараз себе, та гостинця віддай, що мені обіцяв ти. // Звусь я Ніхто на ім’я, і Ніким мене батько і мати, // Й товариші мої, й інші, звичайно, усі називають...», і далі: «Друзі, Ніхто, й не насильством мене він, а підступом губить!» // Відповідаючи, мовлять вони йому слово крилате: // «Що ж, коли сам ти, й ніхто насильства тобі не вчиняє, // То чи не Зевс тобі хворість наслав, і поміч тут марна, — // Краще ти батька свого, владику благай Посейдона!» (пер. Бориса Тена, 1963).

53

мова про якесь із трьох постімпресіоністичних олійних полотен нідерландського маляра Вінсента ван Ґоґа (1853-1890), відомих під спільною назвою «Спальня [в Арлі]» (La Chambre à coucher, 1888/89), на яких зображений інтер’єр спальні митця в т. зв. Жовтому будинку — готелі у південному м. Арль (Буше-дю-Рон, Франція), де він зупинявся 01.05.1888 р.

54

і далі в розділі — чи не найвідоміші фрагменти кількох дебютних промов Вінстона Черчилля перед Палатою громад Великої Британії 13.05.1940 р. та 18.06.1940 р. у перші дні після його обрання на посаду.

55

Why, this is hell, nor I am out of it (англ.) Крістофер Марло. Трагічна історія доктора Фавста (Tragicall History of the Life and Death of Doctor Faustus, 1604). Відміна III (пер. Максима Стріхи, 2003).

56

Джон Кітс. Падіння Гіперіона. Пісня і, 131-141 (The Fall of Hyperion: A Dream, 1857; пер. Василя Мисика, 1968).

«Падіння Гіперіона» — незавершена епічна поема-«приквел» до іншої, також незавершеної епічної поеми «Гіперіон» (Hyperion, 1820). Обидва твори були спробами автора звернутися до теми одвічної боротьби абсолютних цінностей та морального занепаду, а також ролі поета як співця людських страждань. Обидва лишилися незавершеними, оскільки Кітс вважав їх надто мілтонівськими за духом.

57

Джон Кітс. Пісня (Spirit here that reignest) (Song (Spirit here that reignest), 1848; пер. Бориса Щавурського, 2017).

58

відомості про військовий досвід видатного китайського поета «Золотого віку» Лі Бо (701-762) в персони Джона Кітса, м’яко кажучи, перебільшені, оскільки митець фактично ніколи не очолював жодних військ. У реальності весь мілітарний досвід Лі Бо зводився до спроб жити за ідеалами мандрівного лицаря (йоуся) в підлітковому віці, короткострокової дорадчої служби в Лі Ліня (п. 757), невдалого заколотника проти влади батька-імператора Сюаньцзуна (685-762), та нетривалого перебування в штабі полководця Лі Ґуанбі (708-764), котрий займався придушенням повстання Ань Лушаня (755-763) проти влади династії Тан.

59

новозаповітний образ. Див., зокрема, Об’явлення Івана Богослова 7:14 (пер. митрополита Іларіона [Івана Огієнка], 1962).

60

Мова про відомий сонет Джона Кітса (The day is gone, and all its sweets are gone! 1848; пер. Василя Мисика, 1968). Найпевніше, поет, який уже знав про свою невиліковну хворобу, присвятив його Фанні Брон. За життя Кітса не публікувався.

Фанні (Френсіс) Брон, після одруження — Ліндон (Brawne, 09.08.1800, околиці с. Вест-Гем, Гемпстед, Англія, В. Британія — 04.12.1865, м. Лондон) — наречена Джона Кітса і його муза, кохання до котрої, зокрема, надихнуло поета написати «Ламію» (Lamia, 1820) — одну з його пізніх поем, де ламія — це демонічна спокусниця, інтерпретація образу якої наводиться автором за «Життям Аполлонія Тіанського» давньогрецького філософа-софіста Філострата (бл. 170/172 — 247/250). Українською мовою поема не перекладалася.

61

Джон Кітс. До Фанні Брон (This living hand, now warm and capable..., 1898; пер. Василя Мисика, 1968) — за життя поета не опублікований фрагмент поезії. Ранні критики та дослідники творчості вважали його адресованим Фанні Брон. Пізніші називають уривком незавершеної поеми «The Cap and Bells; or, the Jealousies, a Faery Tale» [Каптур із дзвіночками].

62

Джон Кітс. Падіння Гіперіона. Пісня і, 1-18.

63

образ крижаного брандмауера сходить до «Нейроманта» Вільяма Ґібсона (див. вище), де «крига», КР (від кібернетичне реагування) — це засоби віртуального брандмауеру, здатні знищувати порушників. Брандмауер (від нім. Brand, «пожежа», і Mauer, «стіна»), або проф. фаєрвол — мережевий екран, програмно-апаратні засоби захисту комп’ютерної мережі від несанкціонованого доступу зовні, контролю та фільтрації мережевого трафіку згідно із заданими правилами.

64

синапс (гр. συναψις [synapsis], «сполучення») — місце контакту між нейронами або нейронами та іншими клітинами, де проводиться нервовий імпульс. Термін упроваджений англійським фізіологом і їхнім першовідкривачем Чарлзом Шеррінґгоном (1857-1952) у 1897 р.

65

Медуза, точніше — Медуса (гр. Μεδουσα [mēdousa], «стражниця, оборонниця») — у давньогрецькій міфології одна з трьох горгон — змієволосих, лускатих, пазуристих і крилатих потвор жіночої статі, доньок хтонічного божества Форкіса (уособлення штормового моря) та його сестри Кето (Кита). Єдина смертна поміж них і водночас найвідоміша завдяки протистоянню з Персеєм. Навіть після смерті голова Медузи зберігала смертоносні властивості свого погляду.

66

бас-профундо (іт. basso profondo, «глибокий бас») — дуже низький чоловічий голос.

67

Уммон Бунен, він же Юньмень Веньянь (, 862/864, м. Цзясін, Сучжоу, Цзяннаньдундао, Китай — 10.04.949, монастир Юньмень, Ліннань, Китай) — китайський буддійський монах, засновник однієї з п’яти шкіл («домів») чань-буддизму, у якій при навчанні використовувалися досить грубі методи, як-от удари ціпком або гучний крик, при цьому відповіді вчителя часто були напрочуд лаконічними й односкладними. Проіснувала близько трьохсот років, зосереджена в монастирі «Великого Прозріння», згодом була поглинута школою Ліньцзі, що поширилася в Японії під назвою Ріндзай і стала одним із трьох головних напрямків японської версії чаню — дзен-буддизму. У 1943 р. школа Юньмен була відроджена.

68

Йдеться про викрик , кит. «хе!», яп. «кацу!», яким учитель чань-буддизму і засновник однієї з його шкіл Ліньцзі Їсюань (п. 866 р.), відомий у Японії під іменем Ріндзай Ґіґен, висловлював свою реакцію на відповіді учнів, що не має ніякого конкретного значення. Сам крик був покликаний домогтися осяяння (кенсьо) від запитуваного. Так само, як і «кі-я!» в бойових мистецтвах, служить засобом зосередження внутрішньої енергії. Цікаво, що цим словом часто послуговувалися деякі вчителі дзен-буддизму у своїй поезії специфічного жанру «передсмертної лірики», яка писалася перед смертю.

69

шрамана (санскр. [sramana], «той, котрий прагне») — релігійний подвижнику Стародавній Індії, мандрівний аскет, чернець; зазвичай, представник однієї з новіших релігій, які відкидали авторитет Вед: джайни, буддисти тощо.

70

форми письмової передачі вчення чань-/дзен-буддистів. Мондо (яп. ), або кит. веньда — діалог учителя (росі) та учня. Коан (яп. ), кит. ґунань — специфічна для чань-/дзен-буддизму коротка оповідь (питання, діалог, твердження), що містить алогізми та парадокси, які радше потребують інтуїтивного осмислення, аніж конкретної відповіді. Особливо притаманна школам Юньмен і Лінцзі.

71

100 секстильйонів за короткою шкалою, або 100 трильярдів за довгою шкалою.

72

квазари — «квазі-зоряні радіоджерела», одне із загадкових явищ Всесвіту. Клас астрономічних об’єктів, оптично ототожнених зі слабкими «зірками», але такими, що випромінюють більше енергії, ніж окремі галактики, і мають величезне червоне зміщення у своїх спектрах, що, найпевніше, свідчить про їхню граничну віддаленість і перебування на межі видимого Всесвіту. Асоціюються з активними ядрами віддалених галактик (на початковому етапі свого розвитку), що можуть мати надмасивні чорні діри в центрі. Перший квазар 3С 48 було відкрито у 1960 р. американськими астрономами Алланом Сандейджем (1926-2010) і Томасом Метьюзом (1922-1994). В окрему категорію виділені нідерландським астрономом Мартеном Шмідтом (н. 1929 р.) у 1960-их рр. Термін «квазар» належить тайваньсько-американському астрофізику Цзихун Ї (нар. 1932 р.), котрий його першим офіційно вжив у 1964 р.

73

акциденція (лат. accidentia, «те, що з’являється випадково») — філософська категорія, відома з часів Арістотеля (384-322 рр. до н. е.), яка описує щось, що є наслідком випадковості і не є постійною характеристикою будь-якої сутності. У сучасній філософії категоричність античного визначення заперечується і розмивається аж до прямо протилежних тез: а) сталих сутностей не існує, а тому всяка характеристика є випадковою / акцидентом (Віллард Ван Орман Квайн), б) всі характеристики є сутностями, жодна характеристика не є випадковістю (Сол Кріпке).

74

видатні фізики-теоретики XX ст. Вернер Карл Гайзенберґ (Heisenberg, 05.12.1901, м. Вюрцбурґ, Королівство Баварія, Німецька імперія — 01.02.1976, м. Мюнхен, ФРН) — один із творців квантової механіки, лауреат Нобелівської премії з фізики (1932), автор низки фундаментальних результатів у квантовій теорії (основи матричної механіки, принцип невизначеності тощо). Брав активну участь у розвитку квантової електродинаміки (теорія Гайзенберґа — Паулі) та квантової теорії поля, в останні десятиріччя життя робив спроби створення єдиної теорії поля. Під час Другої світової війни він був провідним теоретиком німецького ядерного проекту.

Ервін Рудольф Йозеф Александер Шредінґер (Schrödinger, 12.08.1887, Відень — 04.01.1961, там само) — один із творців квантової механіки, лауреат Нобелівської премії з фізики (1933), котрий сформулював хвильові рівняння, довів тотожність розвиненого ним формалізму й матричної механіки, розробив квантовомеханічну теорію збурень, отримав розв’язки багатьох конкретних задач. Запропонував оригінальне трактування фізичного змісту хвильової функції; у наступні роки неодноразово піддавав критиці загальноприйняту копенгагенську інтерпретацію квантової механіки (парадокс «кота Шредінґера» й інше). Автор багатьох робіт у галузях статистичної механіки та термодинаміки, фізики діелектриків, теорії кольору, електродинаміки, загальної теорії відносності та космології; він зробив кілька спроб побудувати єдину теорію поля. Звертався до проблем генетики, поглянувши на феномен життя з погляду фізики, приділяв велику увагу філософським аспектам науки, античним та східним філософським концепціям, питанням етики та релігії.

75

глюони (g) — елементарні частки, що є носіями сильної взаємодії між кварками. Існування глюонів спрогнозоване американським фізиком Маррі Ґелл-Манном (нар. 1929 р.) у 1962 р. Дослідним шляхом їх існування було підтверджене кількома групами науковців у 1979 р.

Назва «глюон» була запропонована Маррі Ґелл-Манном через те, що глюони, ніби «клей» (англ. glue), тримають разом кварки, які в свою чергу утворюють крупніші елементарні частки — адрони (мезони та баріони). На цьому ж ґрунтується і гра слів Уммона.

76

аргумент про «Бога-годинникаря» в тому чи іншому вигляді відомий із кінця XVI ст.: напр., за релігійним філософом Вільямом Пейлі (1743-1805): «Так само, як годинниковий механізм передбачає годинникаря, який його створив, організованість і доцільність, що панують у світі, підтверджують існування Бога, котрий створив цей світ» (Natural Theology [Природнича теологія], 1802).

Уммонівський же образ «файнманівського садівника» сходить до постаті видатного американського фізика-теоретика і популяризатора науки, лауреата Нобелівської премії із фізики 1965 р. Річарда Філліпса Файнмана (Feynman, 11.05.1918, м. Нью-Йорк, Нью-Йорк, США — 15.02.1988, м. Лос-Анджелес, Каліфорнія, США), котрий у 1948 р. розробив остаточне формулювання квантової теорії через інтеграли вздовж траєкторій.

77

спін (англ. spin, «обертатися») — єдина величина, що характеризує орієнтацію елементарної частки в квантовій механіці, власний момент імпульсу елементарної частки, що спричиняє обмінну взаємодію — квантовомеханічне явище, яке не має аналога в класичній механіці. Поняття про спін запропоноване швейцарським фізиком Вольфґанґом Паулі (1900-1958) у 1925 р., назва — його нідерландськими колегами Ґеорґом Уленбеком (1900-1988) та Самуелем Ґоудсмітом (1902-1978) на рік пізніше.

78

Джон Мілтон (Milton, 09.12.1608, м. Лондон — 08.11.1647, там же) — видатний англійський поет, полеміст і літератор, автор епічних поем, за які його найкраще пам’ятають, і зокрема, «Утраченого раю» (Paradise Lost, 1667) — історії гріхопадіння людини та її вигнання з Раю. Українською мовою перекладався спорадично.

79

Вільям Батлер Єйтс. Друге пришестя (The Second Coming, 1919; пер. Олександра Мокровольського, 2004).

80

Джон Робінсон Джефферс (Jeffers, 10.01.1887, м. Еллеґені, Пеннсільванія, США — 20.01.1962, м. Кармелбай-де-Сі, Монтерей, Каліфорнія, США) — видатний американський поет і природозахисник, чиї ідеї певною мірою резонували з настроями покоління бітників. Писав про красу дикої природи. Відзначався усамітненим життям.

Українською епізодично перекладали Максим Стріха й Олег Лишега.

81

григоріанський хорал (cantus Gregorianus) — літургійна монодія (одноголосний спів) римо-католицької церкви. Назва походить від імені Григорія І Великого (бл. 540-604), 64-го Папи римського, якому пізніша традиція приписала авторство більшості співів римської літургії.

82

із суто технічного погляду коректніше говорити про те, що Балдахін (Ківорій) св. Петра (Baldacchino di San Pietro) має за опори Соломонові колони. «Візантійськими» вони тут названі тільки тому, що в Рим їх уперше привіз візантієць — 57-й імператор Римської імперії св. Константан Великий (272[?]-337).

Джан Лоренцо Берніні (Bernini, 07.12.1598, м. Неаполь [Неаполітанське королівство] — 28.11.1680, м. Рим) — італійський скульптор та архітектор, провідна постать італійського бароко.

83

травертин (від лат. lapis tiburtinus, «тібурський камінь») — вапняковий туф, утворений мінералами карбонату кальцію, вапнякові відкладення вуглекислих джерел. Оскільки добре піддається шліфуванню та поліруванню, то використовується як облицювальний і будівельний камінь, зокрема, для внутрішніх робіт.

В Україні можна побачити травертинові скелі в Тернопільській області — каньйон Дністра (Заліщицький район) та Рукомиські скелі (Бучацький район).

84

маються на увазі концепції Тейяра де Шардена (див. вище). Dieu en Haut (фр. «Бог у небесах») — трансцендентний, традиційний Бог, Dieu en Avant (фр. «Бог попереду») — Бог еволюції.

85

Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!.. І Ангол із неба з’явився до Нього, і додавав Йому сили. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... (Лука 22:42-44).

86

за сюжетом «Божественної комедії» провідником Данте по Пеклу та Чистилищу виступає давньоримський поет Верґілій (70 р. до н. е. —19 р. н. е.), якого з Раю по флорентійця відправляє його кохана жінка Беатріче.

87

Ієронім Бос(х) (Bosch, бл. 1450-1516), Єрун Антонісзон ван Акен — відомий голландський маляр, який писав релігійні, жанрові та алегоричні картини, часто насичені фантастичними, похмурими та демонічними образами. Вважається натхненником сюрреалістів XX ст., якого останні називали «почесним професором кошмарів».

88

Блістер (англ. blister, «пухир, водянка») — опуклий обтічний ілюмінатор або прозорий купол, що виступає за контури корпуса.

89

Концентраційний табір Дахау (Konzentrationslager Dachau) — перший нацистський концентраційний табір на території Німеччини, що існував у 1933-1945 рр. в однойменному місті (Верхня Баварія), крізь який пройшло понад 180 тис. в’язнів, майже 32 тис. з яких загинули. Після війни використовувався як тюрма для колишніх нацистів, табір біженців та військова база. Остаточно закритий у 1960 р. Нині — меморіал.

90

нейтрино (іт. neutrino, «нейтрончик», v; назва — Енріко Фермі, 1932) — нейтральна фундаментальна частка (ферміон), яка має нікчемно малу масу спокою і бере участь лише у слабкій і гравітаційній взаємодії, через що надзвичайно слабко взаємодіє з речовиною і важкодоступна для спостережень. Існування частки припущене Вольфґанґом Паулі (див. вище) у 1930 р., а докази її існування отримані його американськими колегами Клайдом Коуеном (1919-1974) і Фредеріком Рейнесом (1918-1998) лише в 1956 р.

91

Caedite eos. Novit enim Dominus qui sunt eius (лат.) — сумнозвісні слова, які нібито промовив папський посланець та інквізитор Арнольд Амальрік (пом. 1225 р.), котрий супроводжував учасників хрестового походу проти альбігойської єресі у південній Франції і, зокрема, керував облогою Безьє (22.07.1209 р.), у відповідь на запитання своїх солдатів, як відрізняти правовірного католика від відступника-катара.

92

Боже мій (фр.).

93

Die Ontogenese rekapituliert die Phylogenese (нім.). Ернест Геккель. Generelle Morphologie der Organismen [Загальна морфологія організмів] (1866). Онтогенез (гр. οντος [ontos], «того, що існує» + γενεσις [genesis], «зародження») — розвиток індивідуального організму; філогенез (гр. φυλον [phylon], «плем’я, раса» + yèveσiç [genesis], «зародження») — еволюційна історія біологічного виду.

Стисле формулювання біогенетичного закону Геккеля — Мюллера, запропоноване видатним німецьким біологом і філософом Ернестом Геккелем (Haeckel, 1834-1919), який стверджує, що ознаки зародків чи личинок повторюють ознаки (рекапітулюють) дорослих пращурів. Закон зіграв визначну роль в історії біологічної науки, але в такому вигляді сучасними еволюційними теоріями відкидається як такий, що в чистому вигляді ніколи не виконується.

94

A plague on both your houses! (англ.) Вільям Шекспір. Ромео і Джульєтта. Акт з, Сц. і (1597; пер. Василя Мисика, 1988). Фінальні слова загиблого на дуелі Меркуціо щодо кровної ворожнечі Монтеккі й Капулетті.

95

Кампанія (від лат. Campania felix, «родючі угіддя») — історична і сучасна адміністративна область в південній Італії вздовж узбережжя Тірренського моря. Традиційний аграрний регіон. Столиця — місто Неаполь.

96

у листопаді 1820 р. під час подорожі із Неаполя до Рима вже тяжко хворий Джон Кітс пересувався на візочку так повільно, що Джозеф Северн (див. вище) міг його супроводжувати пішки. Під час подорожі він часто збирав дикі рослини та їхній цвіт у полях та уквітчував ними їхній транспортний засіб. Принаймні про це йдеться в збірнику його листів та паперів «The Life and Letters of Joseph Severn» [Життя і листи Джозефа Северна], опублікованому шотландським літератором Вільямом Шарпом (1793-1879) У 1892 р.

97

Латеранська брама, або точніше, брама Сан-Джованні — одна з 19 брам в Авреліановому мурі навколо старої частини Рима, розташована в його південній частині. Збудована у 1574 р. (арх. Джакомо делла Порта), вона функціонально замінила оригінальну Ослячу браму, через яку в місто первинно входили шляхи з Південної Італії. Названа на честь прилеглої базиліки Сан-Джованні-ін-Латерано, собору св. Івана Хрестителя на Латеранському пагорбі — головного храму католицької церкви.

98

аркологія (від архітектура + екологія) — архітектурна концепція, що передбачає всебічне врахування чинників довкілля при плануванні людських поселень. Як поняття, так і сам термін упроваджені італійським архітектором Паоло Солері (1919-2013), натхненного філософією П’єра Тейяра де Шардена (див. вище), у його монографії «Arcology: The City in the Image of Man» [Аркологія. Місто в подобі людини] (1969). За життя архітектор зміг утілити в життя свої погляди в проекті Аркозанті (Arcosanti), округ Явапаї, штат Аризона — реальному поселенні, що існує згідно з його настановами. Подальшим розвитком концепції можна вважати ідеї «самодостатніх» (sustainable city) та екологічних (ecocity) міст.

99

йдеться про епізод із життя Семюела Джонсона (Johnson, 18.09.1709, м. Лічфілд, Стаффордшир, Англія — 13.12.1784, м. Лондон) — видатного англійського літератора, поета, есеїста, впливового критика і лексикографа, котрий фактично виступив одноосібним автором фундаментального «Словника англійської мови» (1755), який надовго визначив стандарти літературної мови. Був затятим консерватораом і релігійним моралістом (англіканцем).

У біографії «The Life of Samuel Johnson, LL.D.» [Життя доктора Семюела Джонсона], 1791, авторства шотландського літератора Джеймса Босвелла (1740-1795) наводиться випадок, коли в описаний у тексті спосіб Семюел Джонсон демонстрував спростування суб’єктивного ідеалізму буття ірландському єпископу Джорджу Берклі (1685-1753).

100

П’яцца-ді-Спанья (Piazza di Spagna, іт. «іспанська площа», від розташованого на ній колись посольства Іспанії при Святім Престолі) — знаменита площа у північній, історичній частині Рима, районі Кампо-Марціо, на лівому березі Тибру. Нині за адресою П’яцця-ді-Спанья, 26 (праворуч від підніжжя Іспанських сходів) знаходиться Меморіальний будинок Кітса — Шеллі, той самий будинок, де помер Джон Кітс — найбільший сховок артефактів, пов’язаних із перебуванням у Римі англійських поетів-романтиків: Джона Кітса, Персі Біші Шеллі (див. вище), Лорда Байрона (1788-1824), Мері Шеллі (1797-1851), самого Лі Ганта (див. вище) — а також лікарів-літераторів Джона Полідорі (1795-1821) та шведа Акселя Мунте (1857-1949).

101

асонанс (від лат. assono, «звучу в лад») — прийом звукової організації тексту, особливо, віршованого, що полягає в повторенні голосних звуків; алітерація (від лат. littera, «буква») — прийом звукової організації тексту, особливо, віршованого, що полягає в повторенні приголосних звуків; чоловіча / жіноча цезура (лат. caesura, «зрубування», // — позначка на письмі) — ритмічна пауза у вірші, чоловіча цезура йде за наголошеним складом, жіноча — за ненаголошеним; альтернація — чергування; пірихій (гр. πυρριχιος [pyrrichios]) — віршова стопа із двох коротких ненаголошених складів (U U); спондей (гр. οπονδη) [sponde], «узливання») — віршова стопа із двох довгих (або двох наголошень поспіль) складів (‾ ‾).

102

Lasciate ogne speranza, voi ch’intrate (im.) — напис на брамі до Пекла. Данте. Божественна комедія. Пекло. Пісня III (Divina Corn-media, XIV ст.; пер. Максима Стріхи, 1992).

103

тераформування (від лат. terra, «земля») — процес штучної зміни кліматичних умов на планеті задля приведення її в стан, придатний для її освоєння людиною шляхом створення екосистем, які відтворюватимуть функціонал земних. Термін уперше вжитий американським письменником-фантастом Джеком Вільямсоном (1908-2006) у 1942 р.

104

тут: Хмара Оорта, або хмара Оорта-Епіка — сферична область навколо зірки, складена невеликими небесними тілами, що перебувають на межі її гравітаційного впливу та формують зовнішню матеріальну межу системи. Стосовно (Старої) Землі думка про існування такої області вперше була постульована 1932 р. естонським астрономом та астрофізиком Ернстом Епіком (1893-1985), котрий вважав її джерелом походження довгоперіодичних комет. У подальшому, протягом 1950-х рр., гіпотезу незалежно розвинув його нідерландський колега Ян О(о)рт (1900-1992). Об’єкти місцевої хмари Оорта, найпевніше, є реліктами протопланетного диску, що збереглися із часів формування Сонячної системи і зараз перебувають на відстані 5-100 тис. а. о. (тобто до 2 світлових років) від її центра.

105

Good hunting! (англ.). Фразарефрен із «Книги джунглів» (The Jungle Book, 1894) Ред’ярда Кіплінґа (1865-1936). Розділ 3. Полювання Каа (тут у пер. Василя Чумака, 2016).

106

мова про бароковий водограй Фонтана-делла-Баркачча (водограй «Потворний човен», 1629), спроектований італійським скульптором П’єтро Берніні (Bernini, 06.05.1562, м. Сесто-Фьйорентіно, Велике герцогство Тосканське — 29.08.1629, м. Рим), батьком та у старшому віці асистентом власного сина, значно відомішого митця Джана Лоренцо Берніні (див. вище).

107

Сантіссіма-Триніта-деї-Монті (Santissima Trinità dei Monti) — титулярна католицька церква Пресвятої Трійці Горішньої (1585, арх. Джакомо делла Порта).

108

сер Джеймс Кларк, баронет (Clarke, 14.12.1788-29.06.1870) — шотландський лікар, військовий хірург, придворний терапевт королеви Великої Британії Вікторії (1819-1901) у 1834-1860 рр.

У 1819-1826 рр. вів медичну практику в Римі. На думку біографа Джозефа Северна (див. вище) Сью Браун, лікування Кітса, яким він займався, тільки посприяло тяжкій агонії поета і погіршило його психічний стан.

Анна Анджелетті (Angeletti) — 43-річна вдова, венеційка, власниця будинку, де винаймали кімнати Джозеф Северн і Джон Кітс.

109

Озерний край (Lake District) — мальовничий і багатий на ліси гористий регіон у північно-західній Англії, що славиться своїми лісами і найбільшими у Британії озерами, розташований у графстві Камбрія. Нині практично вся його територія становить Національний парк «Лейк-Дістрикт», що існує з 1951 р.

110

пор.: 2-а відьма: В мене пальці засвербіли — // Щось недобре прилетіло. 11 Увійди, хто йде сюди. — Вільям Шекстр. Макбет. Дія 4. Сцена і (The Tragedy of Macbeth, 1623; пер. Бориса Тена і Віктора Гуменюка, 1986).

111

скудо (від лат. scutum, «щит») — монета і грошова одиниця низки італійських держав у Середньовіччі та Новому часі. Тут маються на увазі т. зв. папські скудо (іт. scudo pontificio) — валюта Папської області, що ходила в обігу з невеликими перервами з 1588 по 1866 рр.

112

Маґелланові Хмари (Nubeculae Magellani) — дві неправильні карликові галактики, супутники Чумацького Шляху, що входять до т. зв. Місцевої групи галактик, обертаються навколо нашої галактики і розташовані у південній півкулі. Видні неозброєним оком. Велика Маґелланова Хмара розташована, приблизно, за 160 тис. світлових років від Землі, Мала Маґелланова Хмара — за 200 тис.

Цікаво, що в «Оповіді детектива» Джонні стверджує, нібито Стара Земля знаходиться зараз десь у скупченні галактик у сузір’ї Геркулеса (Abell 2151), розташованому приблизно в 500 млн. світлових років від Землі.

113

Джон Кітс. Пісня про себе (3 листа до Фанні Брон). 2 (A Song about Myself, 1883; пер. Василя Мисика, 1968).

114

Лодорський водоспад (Lodore Falls) — мальовничий 30-метровий водоспад в Англії на невеликому потічку Вотендлат-Тарн у долині Борроудейл в центральній частині Озерного краю (див. вище). Оспіваний відомим поетом-романтиком Робертом Сауті (1774-1843). Джон Кітс був у його околицях 28.06.1818 р.

115

Скіддо (Skiddaw, від д.-сканд. skyti / skut + haugr, «пагорб лучника / гострого каменя») — найвища гора в пасмі Північних пагорбів і шоста в усій Англії (931 м), розташована на півночі Озерного краю (див. вище).

Доволі простий за складністю підйом на неї Джон Кітс і його друг Чарлз Браун здійснили 27.06.1818 р. під час пішого походу Озерним краєм. Гора згадується у великій поемі Джона Кітса «Ендіміон» (Endymion, 1818; фрагменти у пер. Василя Мисика і Віктора Марача).

116

молодший брат Джона Кітса Томас (1799-1818) і матір Френсіс Дженніґс Кітс (1775-1810) також померли від туберкульозу.

117

мова про один із найвідоміших творів віденської класики, клавірну Фантазію № 3 (Fantasie d-Moll KV 397 (385g)) видатного австрійського композитора та віртуоза Вольфґанґа Амадея Моцарта (1756-1791), написану у 1782 р., але так фактично і не завершену до самої смерті автора. (Десять останніх тактів, найпевніше, дописані німецьким музикантом Авґустом Ебергардом Мюллером (1767-1817) у 1804/06 р.)

Людвіґ Алоїс Фердінанд фон Кехель (Köchel, 14.01.1800, м. Штайн-ан-дер-Донау (нині Кремс-ан-дер-Донау), Ерцгерцогство Австрійське, Австрійський імперський округ, Священна Римська імперія — 03.06.1877, м. Відень [Австро-Угорщина]) — австрійський музикознавець, укладач каталогу творів Моцарта (Köchelverzeichnis), вперше опублікованого в 1862 р.

118

соліпсизм (лат. solus, «одиничний» + ipse, «сам») — радикальний суб’єктивний ідеалізм, філософська установка, згідно з якою єдиною безсумнівною формою реальності є усвідомлене суб’єктивне «я», що протистоїть «об’єктивній реальності світу». У крайньому вияві — синонім граничного егоцентризму. Перші соліпсизми фіксуються ще у давньогрецького філософа-до-сократика Ґорґія з Леонтіни (483-375 рр. до н. е.).

119

лист Джона Кітса до Фанні Брон (див. вище) від 10[?].02.і820 р.

120

«Мир Гегемонії» (лат.). Аналогія із Pax Romana («Римський мир»), Рах Britannica («Британський мир») тощо. Період відносного спокою, який та чи інша імперія або регіональна країна-гегемон досягає на вершині свого розвитку після остаточного підкорення сильних ворогів та втихомирення околиць.

121

можливо, алюзія на знамениту модерністську поему британського поета Томаса Стернза Еліота (1888-1965) «Порожні люди» (The Hollow Men, 1925; пер. Віталія Коротича, 1990), що часто називається чи не найцитованішим поетичним твором англійською мовою у XX ст.

122

лист Джона Кітса до Чарлза Брауна (див. вище) від 30.09.1820 р.

123

джерело: Плутарх. ’Ηθικα. Αποφθεγματα Λακωνικα [Моральні трактати. Приповідки спартанців], 35 (І ст. н. е.). В оригіналі історії йдеться не про вовченя, а лисеня.

124

Сансьо Енен [ / Sanshō Enen], кит. Саньшен Хуейжань, і Коке Дзонсьо [ / Koke Zonsho], кит. Сінхуа Куньцзян (830-888) — японські імена старших учнів Уммона, наступників його спадкового вчення (тут: дгарми), що символізує зв’язок між поколіннями вчителів. Зокрема, Сансьо Енен вважається укладачем « / Linji lu» [Записів Ліньцзі], попри те, що їхній канонічний текст з’явився лише в 1120 р.

125

алюзія на розмову Дорогі Ґейл, Страшила і Бляшаного Лісоруба у відомій однойменній екранізації казки Лімена Френка Баума (1856-1919) «Чарівник країни Оз» (The Wizard of Oz, 1939; пер. Мара Пінчевського, 1977) — фільмі-мюзиклі режисера Віктора Флемінґа (пер. студії «Омікрон», 2013) — під час їхньої подорожі через страшний ліс.

126

див. Говард Філіпс Лавкрафт. Щури в стінах (The Rats in the Walls, 1924; пер. Остапа Українця і Катерини Дудки, 2016). За сюжетом горор-оповідання, головний герой виявляє, що під старовинним маєтком своїх пращурів існує місто звироднілих заледве не до тваринного стану людців (тих самих «щурів у стінах»), яких вирощувала його канібальська сім’я.

127

квантова (часопросторова) піна — поняття квантової механіки, запропоноване американським фізиком-теоретиком Джоном Вілером (1911-2008) на позначення самої основи неоднорідної «тканини Всесвіту» у 1955 р.

128

пор. Ніс iacet Arthurus, rex quondam, rexque futurus (лат.) — Тут спочиває Артур, король у минулому, король у прийдешньому — епітафія на надгробку легендарного короля Артура, згідно з одним із найвідоміших лицарських романів «Le Morte Darthur» [Смерть Артура] (1485) англійського письменника сера Томаса Мелорі (бл. 1415/18-1471).

Також «The Once and Future King» [Король у минулому і прийдешньому] (1938-1977) — назва великого артурівського роману в чотирьох частинах англійського письменника Теренса Генбері Байта (1906 — 1964), із якого Ден Сіммонс запозичив образ «хвороби Мерліна».

129

Джон Кітс. Гіперіон. Книга і, 317-328 (Hyperion, 1820; пер. Бориса Щавурського, 2017).

130

Dying is Easy. Comedy is Hard (англ.) — апокрифічна фраза, що приписується американському театральному та кіноактору Едмунду Ґленну (1877-1959), яку він нібито проказав на передсмертній одрині. Насправді між прикутим до ліжка Тедці (тобто Ґленном) і його другом, режисером Джорджем Сітоном (1911-1979), відбувся наступний діалог: «Усе це, напевно, дуже тяжко для тебе, Тедці. — Не настільки, як грати комедію».

131

Дарума (яп. [daruma]), скорочення від Бодайдарума — японське ім’я «Голубоокого Варвара» Бодгідгарми (V-VI ст.) — буддійського ченця-бгікшу родом із західних регіонів Китаю або південної Індії, 28-го Патріарха вчення Будди Ґаутами, що приніс у Стародавній Китай філософію магаяни, яка в поєднанні з елементами даосизму призвела до появи буддійської школи чань або дзен (на японський манір).

132

Джон Кітс. Падіння Гіперіона. Пісня і, 423-430,264 (The Fall of Hyperion: A Dream, 1857; пер. Бориса Щавурського, 2016).

133

сіу (скорочення від екзоніма Nadouessioux), самоназва «Сім Огнищ», Очхетхі-Шаковін — власне, племена дакота, лакота і накота, що утворюють велику мовно-культурну спільноту і колись панівну народність корінних мешканців Великих рівнин у Північній Америці, представники якої свого часу чинили запеклий опір європейській колонізації. Нині їх нащадки зареєстрували понад два десятки федерально визнаних сіумовних резервацій на території СІНА та Канади.

134

Werkschutze Dechenschule (нім.) — заводська охорона Дехеншулє — табору спеціального призначення при заводі Круппа у м. Ессен (03-25.10.1944). Gusstahlfabrik (нім.) — ливарний завод.

135

пеан (д.-гр. παιηω [paieon]) — у давньогрецькій поезії жанр ліричної пісні чи поезії на вшанування чийогось тріумфу або подяки і сам твір, зазвичай виконуваний хором.

136

Джон Кітс. Гіперіон. Книга 2, 173-230 (Hyperion, 1820; пер. Бориса Щавурського, 2017).

137

насправді, видатний англійський поет-романтик лорд Джордж Ґордон Байрон (1788-1824) не втопився, а помер від серйозної застуди і пропасниці, можливо, обтяженої нестерильним хірургічним інструментом, яким йому пускали кров із терапевтичною метою.

Натомість саме наглою смертю у воді загинув інший видатний поет, друг лорда Байрона і Лі Ганта — Персі Біші Шеллі (див. вище). 08.07.1822 він разом із двома іншими особами потонув на шхуні «Дон Жуан» у затоці Спеція (Ліґурійське море, півн.-зах. узбережжя Італії). Плавати Персі Біші Шеллі не вмів. Причини затоплення судна також достеменно не відомі. Цікаво, що в кишені поета знайшли, зокрема, томик поезій Джона Кітса.

138

у давньоримській міфології відомі дві «Монети»: фактично штучний аналог давньогрецької богині пам’яті Мнемосіни та одна з іпостасей дружини й сестри верховного бога Юпітера — Юнона Монета. З плином часу обидва імені народна етимологія стала виводити з латинського дієслова monëre, «застерігати, попереджати».

139

планшир (від д.-фр. planche, «дошка») — горизонтальний брус чи профіль на верхньому краю фальшборту чи борту безпалубного судна.

140

Джеррі (Джерард Кітчен) О’Нілл (O’Neill, 06.02.1927, м. Нью-Йорк, Нью-Йорк, США — 27.04.1992, м. Редвуд-Сіті, Каліфорнія, США) — американський фізик, популяризатор та громадський діяч у сфері освоєння космосу. Винахідник накопичувального кільця, синхротрона, призначеного для накопичення та утримання інтенсивного пучка часток (1956) та автор концепції електромагнітної катапульти (1974). Джеррі О’Нілл активно розробляв та популяризував різноманітні моделі колонізації космосу людиною. Зокрема, т. зв. циліндри О’Нілла — космічне поселення у вигляді двох порожнистих 32-кілометрових циліндрів, що зв’язані між собою й обертаються в протилежних напрямках для створення штучної гравітації та необхідних умов для ведення необхідних видів сільгоспдіяльності, а також сфери Бернала, Стенфордські тори тощо детально описані у його знаменитій книзі «The High Frontier: Human Colonies in Space» [Високе прикордоння: Колонізація космосу людиною] (1976).

141

історики минулих днів. Фукідід, син Олора, коректніше Тукідід (Θουκυδιδης [Thoukudidēs], бл. 460 р. до н. е., Галімунтський дем, Леоська філа, Аттика — бл. 400 р. до н. е., м. Афіни) — давньогрецький афінський військовий діяч та історик, котрий нині вважається не тільки батьком історичної науки, а й засновником реалістичної політичної думки завдяки своєму «Мелоському діалогу» (див. вище). Автор «Історії Пелопоннеської війни» (Ιστορια του Πελοπννησιακου Πολεμου) 431-404 рр. до н. е., у якій сам брав участь і яку писав протягом усього життя. Українською перекладався вкрай фрагментарно.

Публій (Гай?) Корнелій Тацит (Р. / G. Cornelius Tacitus, бл. 55, Нарбонська Галлія (?), Римська імперія — бл. 120, ?) — давньоримський державець, історик і літератор, автор важливих історичних трактатів «Історія» (Historiae, бл. 109) та «Аннали» (Annales, бл. 110/113, пер. Олександра Кислюка, 2013), котрий мав непересічний науковий і літературний талантом, завдяки чому справив значний вплив на розвиток історичної думки в Європі.

Чарлз Брюс Кеттон (Catton, 09.10.1899, м. Пітоскі, Еммет, Мічиґан, США — 28.08.1978, м. Френкфорт, Бензі, Мічиґан, США) — американський журналіст й автор популярних історичних книг, зокрема на тему Громадянської війни в США. Лауреат Пулітцерівської премії за документальне дослідження «А Stillness at Appomattox» [Тиша при Аппоматтоксі] (1953). Його ім’ям названа премія за досягнення в галузі популяризації історії (з 1984 р.). Українською мовою не перекладався.

142

перші дві строфи «Молитви за мою доньку» (A Prayer for Му Daughter, 1921; пер. Олександра Мокровольського, 1990).

«Молитва за мою доньку» — відома модерністська поезія зі збірки «Майкл Робартес і танцівниця», була присвячена автором своїй доньці Енн.

143

Вільям Батлер Єйтс (Yeats, 13.06.1865, с. Сенді-маунт, Дублін, Ірландія, В. Британія — 28.01.1939, м. Мантон, Ніцца, Приморські Альпи, Франція) — видатний англійськомовний ірландський поет-символіст і драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури 1923 р., громадський діяч, відомий своєю зацікавленістю древніми міфологіями, національним фольклором, містицизмом та окультизмом.

144

дух світу (лат.).

145

друга й остання строфа поезії «Друге пришестя» (див. вище).

146

Чорт! (фр.).

147

Джон Кітс. Гіперіон. Книга з, 112-120 (Hyperion, 1820; пер. Василя Мисика, 1968).

148

офіційно Некатолицьке кладовище (Cimitero Acattolico di Roma), неофіційно — Протестантське або Англійське, було засноване 1716 р. і зараз знаходиться в районі Тестаччо, колишній південній околиці міста на лівому березі Тибру. Піраміда Ґая Цестія (Sepulcrum С. Cestii) — 37-метровий надгробний пам’ятник маловідомого давньоримського чиновника, «члена колегії Епулонів, претора, трибуна плебсу, септемвіра Епулонів» Ґая Цестія, сина Луція, виконана за межами міста на перехресті Остійського шляху із другорядним у 18/12 р. до н. е. в подобі 4-гранної піраміди, що наслідувала давньоєгипетські — данина тодішній моді і єдина, що збереглася станом на сьогоднішній день. Пізніше була вбудована в Авреліанів мур і служила його бастіоном.

149

тут згадані примітні місця Озерного краю (див. вище). Озеро Віндермір (Windermere, англ. «озеро Вінанда») — найбільша природна водойма в Англії (S = 14,73 км²), розташована в льодовиковій долині (mpory) історичної області Камбрія між графствами Ланкашир та Вестморленд. Оточене лісистими пагорбами, озеро вважається туристичною перлиною Британії, оспіваною, зокрема, романтичними поетами Вільямом Вордсвортом (1770-1850), Семюелем Колріджем (1772-1834) та Робертом Сауті (див. вище) — т. зв. лейкістами або Озерною школою. Фернеські, або Коністонські горби (Furness Fells, від д.-ісл. futh, «озадок, крижі», та nés, «мис») — невисокі пагорби на півн. зах. від озера Віндермір із найвищою точкою, «Стариком із Коністона», заввишки 803 м. «Камбрійські гори» (від назви області Камбрія) — загальна назва гір навколо Віндерміра, чотири з яких вищі 910 м. Баунесс-он-Віндермір (д.-англ. Bulnæss, «буйволячий випас») — старе містечко на східному березі озера, колись риболовецького, а згодом туристичного промислу. Нині входить до громади Віндермір, округ Півд. Лейкленд, графство Камбрія.

150

якщо бути геть точним, то на надгробку Джона Кітса записано наступне: «У цій могилі спочиває все те смертне, що лишилося від МОЛОДОГО АНГЛІЙСЬКОГО ПОЕТА, котрий на смертній одрині, із серцем, сповненим гіркоти через лиху силу своїх недругів, зволив, щоби ці слова було викарбувано на його надгробному камені. Тут спочиває той, чиє ім’я записане на воді. 24 лютого 1821 р.».

151

симулякр (від лат. simulo, «вдаю, прикидаюся») — концепт, термін у західній філософії; образ, копія предмета в його відображенні. Попри те, що саме поняття симулякру сходить до античної філософії ідеалізму, в сучасному його розумінні симулякр — це відображення чогось, що не має «оригіналу» в реальності, штучний конструкт, який заміняє реальність шляхом її конструювання. В епоху постмодернізму французькі філософи активно його використовували в своїх соціокультурних інтерпретаціях сучасного ілюзорного світу пропаганди та медіареальності. Завершальний етап у розвитку знака як семіотичної одиниці. Див. Жан Бодріяр. Симулякри і симуляція (Simulacres et Simulation, 1981; пер. Володимира Ховхуна, 2004).

152

див. Чарлз Діккенс. Різдвяна пісня в прозі. Повість про Різдво з участю Духів (A Christmas Carol in Prose, Being a Ghost-Story of Christmas, 1843; пер. Олександра Мокровольського, 2006).

Джейкоб Мерглей (в інших перекладах — Марлі) — привид колишнього компаньйона страшенного скнари Ебенезера Скряжа (в інших перекладах — Скруджа), що намагається переконати його змінити своє життя, аби не бути проклятим по своїй смерті, як він.

153

точками Лаґранжа, названими на честь їх фактичного першовідкривача у 1772 р., французького математика Жозефа Луї Лаґранжа (1736-1813), або точками лібрації називають точки в космічному просторі, де тіло з відносно малою масою може залишатися непорушним по відношенню до двох інших набагато масивніших тіл (наприклад, Землі та Місяця). Третя точка Лаґранжа знаходиться на прямій лінії, що з’єднує два масивні тіла в системі, безпосередньо за масивнішим із них двох.

154

прямі відсилання до епохального роману американського письменника-фантаста Вільяма Ґібсона «Нейромант» (Neu-romancer, 1984; пер. Ольги Любарської, 2017), що фактично заклав підвалини і літературний стандарт фантастичного антиутопічного жанру кіберпанк, головними темами якого є розвиток і проникнення інформаційних технологій у повсякденне життя людини на фоні соціальних катаклізмів, екологічних проблем та урбанізації, зазвичай за участі штучних інтелектів.

155

прозелітизм (від гр. προσηλυτος [prosélytos], «новонавернений») — прагнення навертати інших людей у свою віру, а також цілеспрямована діяльність по залученню нових вірян до своєї релігії, церкви чи секти. У межах християнства прозелітизмом також вважається навернення з однієї християнської конфесії в іншу, проти чого зокрема активно виступає православна церква.

156

гравітаційна яма — викривлена тілом область простору, модель її гравітаційного поля, що оточує тіло в просторі. Чим масивніше тіло, тим «глибша» яма. Розвиток поняття про потенціальну яму — область простору, де присутній локальний мінімум потенціальної енергії частки.

157

вислів «May you live іn interesting times», насправді, апокрифічний. Його китайського «оригіналу» відшукати не вдалося. В англійській мові широко побутує із середини 1930-х рр., а вперше був ужитий в такій формі, найпевніше, ще британським консервативним політиком, прекрасним оратором Джозефом Чемберленом (1836-1914) у 1898 р. під час промови, яку той дав, перебуваючи на посаді міністра колоній.

158

біла діра — часова протилежність чорній дірі, гіпотетична область часопростору, всередину якої неможливо потрапити, але яку може покинути речовина або випромінювання. Уперше постульовані російським астрофізиком Ігорем Новиковим (нар. 1935 р.) у 1964 р. Попри відсутність жодних прямих чи непрямих доказів їхнього існування, із білими дірами інколи асоціюють різноманітні джерела значної енергії: квазари, гамма-сплески, космологічні події на подобу Великого Вибуху для окремо взятого всесвіту тощо.

159

теорія Великого об’єднання — комплекс теоретичних моделей у фізиці елементарних часток, що постулюють гіпотетичне об’єднання трьох видів фундаментальних взаємодій (електромагнітної, слабкої і сильної) при великих енергіях в одну силу. Гіпотетична фізико-математична теорія, що змогла об’єднати б усі чотири фундаментальні взаємодії (три названі вище і гравітацію) називається теорією всього, або єдиною теорією поля. Одна із поточних нерозв’язаних проблем фізики.

Під «постквантовою фізикою гіперструн» тут, найпевніше, мається на увазі т. зв. теорія суперсиметричних струн (суперструн) — результат суперсиметричного узагальнення одного з найперспективніших напрямків сучасної теоретичної фізики, що вивчає динаміку взаємодії не точкових часток, а одномірних протяжних об’єктів — квантових струн (коливання та взаємодії яких нібито відповідають за існування фундаментальних взаємодій) і стала наслідком поєднання ідей квантової механіки й теорії відносності. Сам термін «суперструна» належить американському фізику Джону Генрі Шварцу (нар. 1941 р.), який уперше вжив його в 1982 р.

Сингулярність (від лат. singulus, «одиночний, окремий») — багатозначне поняття в математиці, космології, астрофізиці та філософії. Напевно, навколонаукове використання терміна Деном Сіммонсом тяжіє до сингулярності як об’єкта теорії загальної відносності, що утворюється при формуванні чорних дір. Область просторочасу, у якому через надзвичайні гравітаційні сили незастосовні базові фізичні теорії. Згідно із загальною теорією відносності, початковий (Великий вибух) і кінцевий (Велике стиснення) моменти існування Всесвіту — сингулярності за своєю фізичною природою.

Уявлення про сингулярність як джерело енергії (т. зв. сингулярний реактор) у сучасній науковій фантастиці, очевидно, пов’язане з обивательським осмисленням теорій австралійського астрофізика Рой Керра (н. 1934 р.) про особливості чорних дір, які обертаються (т. зв. метрики Керра),у явлень про випромінювання Гокінґа (гіпотетичний процес випромінювання елементарних часток чорною дірою) та механізм Пенроуза (одержання енергії з ергосфери чорної діри, яка обертається).

160

автор має на увазі піщаних осамофіл (Ammophila) і водночас плутає їх із іншою великою групою перетинчастокрилих комах підряду Стебельчасто-черевних (Apocrita) — їздцями, оскільки личинки ос їдять паралізовану гусінь ззовні, а не зсередини. Яєць у тіло жертви оса не відкладає, тільки паралізує.

161

(івр.) — Я став приходьком у чужому краї (Вих. 2:22). Переклад митрополита Іларіона [Івана Огієнка], 1962 р. Пор. також назву науково-фантастичного роману Роберта Гайнлайна «Чужинець на чужій землі» (Strangerin a Strange Land, 1961; пер. Ганни Литвиненко, 2016).

162

«(Десь там) за веселкою» ([Somewhere] over the Rainbow, 1939) — чи не найвідоміша балада Геролда Арлена (1905-1986) на слова Їпа Гарбурґа (1896-1981), написана спеціально для фільму-мюзиклу «Чарівник країни Оз» (див. вище), у якому її співає виконавиця головної ролі Джуді Ґарленд. Премія Американської академії кіномистецтв у категорії «Найкраща оригінальна пісня» (1939). Існує аматорський переклад українською мовою Мирона Шагала «Там, де сяє веселка» (2009).

163

клівер (нідерл. kluiver) — косе трикутне вітрило, кріпиться на снасті, напнутій між щоглою та бушпритом.

Галс (нідерл. hais, «линва для кріплення нижнього краю вітрила») — курс судна відносно вітру. «Лягти на інший галс» — повернути таким чином, щоби вітер дмухав із протилежного борту після зміни галсу.

164

Джордж Джейкоб Ґершвін (Gershwin(e), 26.09.1898, м. Нью-Йорк, Нью-Йорк, США — 11.07.1937, м. Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — видатний американський композитор та піаніст родом із російських євреїв, що емігрували до США із Одеси. Автор класичних творів, зокрема фортепіанних п’єс, музики до кінофільмів, театральних постановок і шоу, естрадних пісень, що стилістично поєднувала мотиви європейської класики та афро-американського фольклору. Профільну освіту здобув у приватних репетиторів і вчителів. Серед найвідоміших творів: оркестрові роботи «Рапсодія в стилі блюз» (1924), «Американець у Парижі» (1928), «Порґі і Бесс» (1937) тощо. Помер передчасно від пухлини мозку. Дружини і дітей не мав. Ім’я Джорджа Ґершвіна названо кілька музичних премій, зокрема Премія за популярну пісню Бібліотеки Конгресу США (з 2007 р.).

Йоганнес Брамс (Brahms, 07.05.1833, м. Гамбург, Німецький союз — 03.04.1897, м. Відень) — видатний німецький композитор-перфекціоніст і віртуозний піаніст, гуманіст й агностик із лютеранської родини голштінських німців. Навчався у приватних учителів. Представник романтичної течії в класичній музиці, що працював практично в усіх жанрах, окрім опери. Вважається одним із трьох «Великих Б» німецької музики разом із Йоганном Себастьяном Бахом (1685-1750) та Людвіґом ван Бетговеном (1770-1827). Справив вплив як на представників традиційних шкіл композиції, так і новаторів на взірець Арнольда Шенберґа (1874-1951). Був почесним членом Галицького музичного товариства. Низка пісень Брамса видані в українських перекладах (1924,1970, 2011).

Сергій Васильович Рахманінов (01.04.1873, с. Семенове, Староруський повіт, Новгородська губернія, Росія — 28.03.1943, м. Беверлі-Гіллс, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — видатний російський композитор, піаніст і диригент, яскравий представник фортепіанного мистецтва, емігрант. Відзначався непідробним особистим стилем, що корінився в пізньому романтизмі, а в зрілому віці тяжів до авангарду. Виходив далеко за межі російської композиторської традиції і водночас уникав впливів сучасних йому стильових течій, синтезував різні тенденції російського мистецтва, різні тематичні й стилістичні напрямки, об’єднавши їх під спільним знаменником авторського стилю. Другий концерт для фортепіано з оркестром до мінор, ор. 18 (1901) — напрочуд популярний твір фортепіанної літератури, написаний у традиційній формі сонатно-симфонічного циклу.

Творчий шлях Сергія Рахманінова неодноразово перетинався з культурно-мистецьким життям Києва й інших міст України. 18.10.1893 р. у Київському оперному театрі Сергій Рахманінов диригував своєю першою оперою — «Алеко», були видані його романси за творами Тараса Шевченка «Дума» та «Полюбила я на печаль свою», досі не оприлюднена його обробка української народної пісні «Чоботи» для хору а капела. Нині періодично проводиться конкурс піаністів імені Рахманінова (востаннє у 2014 р.) у Харкові. З 1989 р. у Києві певний час діяло Українське товариство Рахманінова.

Стюдері і Лузер — вигадані композитори.

165

знаменита даоська притча, що приписується філософу-скептику періоду Чжаньґо (III ст. до н. е.) Учителю Чжуану (бл. 369 — бл. 286 рр. до н. е.): «Якось мені, Чжуан Чжоу, наснилося, що я метелик, який весело літає. Я насолоджувався від душі і не усвідомлював, що я — Чжоу. Аж раптом прокинувся і здивувався, що я — Чжоу та не міг зрозуміти: чи то чоловікові наснилося, що він — метелик, чи то метелику — що він чоловік. Це називається перетворенням речей, тоді як між Чжоу і метеликом, безсумнівно, є різниця» (за трактатом «Чжуанцзи»).

166

Джон Кітс. До грецької урни (Ode on a Grecian Urn, 1820; пер. Василя Мисика, 1968).

Одна з т. зв. «Великих од» 1819 р., уперше була опублікована анонімно, нині вважається однією з еталонних од англійської літератури.

167

Джон Кітс. До лінощів, 6 (Ode on Indolence, 1848; пер. Бориса Щавурського, 2017).

Одна з вершинних од Джона Кітса, що входить із чотирма іншими («До грецької урни», «До солов’я», «До меланхолії», «До Псіхеї») до т. зв. «Великих од» 1819 р. На відміну від інших, була опублікована лише посмертно.

168

Джон Кітс. Падіння Гіперіона. Пісня 2,56-61 (The Fall of Hyperion: A Dream, 1857; пер. Бориса Щавурського, 2017).

169

Тут і далі наводяться дати публікації творів, а не написання.