Крізь дзеркала. Книга 2. Викрадені з Місяцесяйва

СПОГАДИ З КНИГИ ПЕРШОЇ «ЗИМОВІ ЗАРУЧИНИ»

Офелія мешкала на плавучому ковчегу Аніма. Це одна з тих небагатьох місцин, що пережили Розкол старого світу. І до заручин її життя складалося якнайкраще, і навіть просто чудово, як тільки те може бути у світі, хай і розколотому. Анімістка Офелія на позір була геть незграбна, що спричинилося нещасним випадком, пов’язаним із дзеркалом. Та була в неї надзвичайна здатність — читати руками історію предметів; і в музеї, де працювала дівчина, їй було затишно. Однак того дня, коли Торн вирвав її із сім’ї та рідного ковчегу, щоб забрати на Полюс, її світ розбився на друзки.

Офелія знайомиться з Небоградом — плавучим містом, побудованим на химерах. Тамтешня шляхта наділена небезпечним могуттям і готова на будь-яку зраду заради того, щоб привернути до себе милість родинного Духа Фарука. Цей напівчоловік-напівбог, що володарює на Полюсі, — особа щонайменше моторошна.

Та й до всього ще й Торн — позашлюбний син інтенданта Полюса, через що всі його зневажають. Його тітка Беренільда допомагає йому сховати наречену, щоб ніхто її не побачив до шлюбу. Зачинена в маєтку у вбранні лакея, Офелія ще до знайомства з вищим світом пізнає налаштоване проти неї його закулісся. Згодом вона дізнається про Книгу Фарука — дуже старовинний і дуже загадковий твір, — цей родинний Дух повсякчас невтомно пильнує за Книгою. Офелії відкривається жахлива правда. Від початку Тори заручився з Офелією через її руки чтиці — він успадкує їхню силу завдяки шлюбу і зможе розгадати таємницю Книги! Розчарована Офелія обіцяє собі ніколи більше не вірити Торну. А коли обставини змушують останнього вивести наречену з тіні й офіційно представити двору, Офелія сповнюється рішучості вибороти собі там місце самостійно.