Законсервована планета

ЗЛОЧИННИЙ ПЛАН

Як завжди, вiн був приємним i люб'язним — син мiльярдера Гершера, президент Академiї наук. Зачекавши, доки всi сiли, вiн не пiднiмаючи очей, сказав:

— Я зiбрав вас для того, щоб запропонувати свiй план врятування Землi…

Потiм поглянув своїми недоречно веселими очима на присутнiх учених i фiнансистiв, серед яких була i Вiкторiя та члени делегацiї, що сьогоднi повернулися з Росiї.

Почувши слова Гершера-молодшого, присутнi зацiкавлено насторожилися. Тепер весь свiт гарячково думав лише над одною проблемою — врятування Землi! Що ж надумав Гершер?..

А той продовжував говорити:

— Я хочу знати, що ви скажете про наукову основу цього плану! I тiльки!.. Нiяких моральних чи психологiчних категорiй!..

Нiхто не здивувався, почувши такий вступ. Всi знали, що президент Академiї нiколи не був прихильником гуманiстичних iдей.

— Отже, мiй план такий, — сказав Гершер. — Ми в товщi Землi, в районi Гренландiї, зробимо велетенськi штольнi у виглядi дюз ракети. У нас досить технiчного потенцiалу, щоб провести цi роботи в найкоротший час! Ми перетворимо всю Землю в зорельот i, користуючись ядерним пальним, надпотужними зарядами виштовхнемо її в свiтовий простiр, коли космiчне тiло, що загрожує нам, наблизиться до орбiти Землi. Планета пролетить геть, а ми, описавши в свiтовому просторi складну криву, яка проляже трохи далi за орбiту Плутона, повернемо Землю на її старе мiсце…

В примiщеннi залунав страшний галас. Завжди спокiйнi вченi тепер не могли стриматися, почувши такий страшний проект. Один з академiкiв закричав:

— Це божевiлля! Не кажучи про те, що вiд поштовху мiста i народи Землi зазнають страшних руйнувань, — все живе загине в холодi мiжзоряного простору, коли Земля буде проходити поза орбiтами зовнiшнiх планет! Ми втратимо бiльшу частину атмосфери i зовсiм не будемо впевненi, чи знову повернемось на старе мiсце, чи назавжди залишимося блукати в Космосi… Яке ж це врятування людства?!

— Ми збудуємо пiдземнi мiста з штучною атмосферою i освiтленням, спокiйно вiдповiв Гершер. — Не велика бiда, якщо ми залишимось в Космосi, далеко вiд Сонця, назавжди. Ми маємо можливiсть спокiйно i щасливо жити пiд землею, використавши нашi досягнення в галузi фiзики i хiмiї…

— Ви збудуєте мiста пiд землею для ста-двохсот тисяч чоловiк! — знову вигукнув академiк. — А iншi?..

— У нас немає iншого виходу. Треба зберегти хоч мiнiмум. А потiм… може, це воля божа! Так вирiшиться всяка соцiальна i фiлософська плутанина! — цинiчно проскрипiв Гершер.

Вiкторiя внутрiшньо здригнулася вiд огиди. Ще сильнiший шум пiднявся в кiмнатi. Та президент жестом закликав до спокою всiх присутнiх.

— Не будемо дискутувати! Час не жде! Зараз ви всi одержите конкретнi завдання по пiдготовцi плану, i я повiдомлю свiт про майбутнє Землi. Ми зможемо зробити сховища на пiвтора мiльйона чоловiк. Право на життя в майбутньому свiтi одержать тi, хто купить спецiальнi акцiї нашої органiзацiї на суму п'ятсот тисяч доларiв!.. Це краща рекомендацiя людям, якi будуть жити в новому свiтi. Дармоїдiв i ледарiв нам не потрiбно! Отже, почнемо!..

Включивши телефони, Гершер вiддав накази в радiостудiю…

Пiсля цього вiн повернув обличчя до принишклих вчених.

— Мiс Денiс, — сказав вiн. — Ви будете керувати пiдготовкою розрахункiв потужностi зарядiв…

— Гаразд! — вiдповiла Вiкторiя. — Але чи не краще проконсультуватися з iншими академiями?..

— Нi! Кожна хвилина дорога! А потiм… що вони можуть додати! Гуманних викрутасiв нам не потрiбно! Все!..

Гершер давав вказiвки iншим ученим, а Вiкторiї все вчувався рiдний-рiдний голос далекого росiйського друга:

«Ми будемо боротися! Ми знайдемо вихiд!»

Незважаючи на жорстоку дiйснiсть, в її серцi не згасала дивна надiя на рятунок. Може, це була химера, та серце тепер було сильнiше розуму…

Через кiлька хвилин запрацювала радiостанцiя Гершера. На весь свiт транслювалися такi слова:

— Всiм урядам, всiм народам Землi!

— Зважаючи на те, що в даний час кожен день вагань наближає Землю до катастрофи, наша академiя взяла на себе iнiцiативу негайно здiйснити розроблений нею проект врятування нашої планети. Земля буде виштовхнута в мiжзоряний простiр, коли небесне тiло наблизиться на небезпечну вiдстань. Люди будуть захованi в спецiальнi пiдземнi мiста. Через чотири роки Земля повернеться на своє мiсце. За право жити в майбутньому свiтi треба заплатити п'ятсот тисяч доларiв!

— Iншого виходу немає, i ми починаємо роботи!..

Ще до цього повiдомлення людство було охоплене панiкою пiсля телеграми Всесвiтньої Академiї Наук Уряди ледве стримували спокiйними вiдозвами свої народи, запевняючи, що наукова думка свiту знайде можливiсть рятунку… Та, незважаючи нi на що, кожного дня тисячi людей закiнчували життя самогубством, а деякi кинулися в розпусту, чекаючи смертi. В рядi мiст Європи та Америки прямо на вулицях органiзовувались п'янi оргiї, i в чорне тривожне небо, назустрiч планетi, яка мчалася у Всесвiтi, несучи смерть цивiлiзацiї, линули дикi крики нещасних людей.

…В цей час людство дiзналося про план Гершера Ще бiльша панiка охопила народи Цей план був ясним доказом того, що надiятись нема на що Тiльки поодинокi багатiї могли купити акцiї органiзацiї по «врятуванню Землi». Всi iншi — бiля двох мiльярдiв людей — мусили загинути…