Повість-феєрія
У Гніздо Материнське вертається Птах
З чужинецького вирію, з дальніх доріг…
Він лишив тільки втому в південних краях,
А надію приніс на знайомий поріг…
Перельоти, спочинки, і хмари, й моря —
То все лише стежина за обрій, у даль,
А у серці палає, горить — не згоря
Понадземна самотність, пташина печаль…
Десь у темнім просторі мовчазні ключі
Попідзоряних птахів долають глибінь,
Чути поклик лелечий із неба вночі,
Проплива від крила небувалого тінь.
Побратими, наш путь до святого Гнізда
З чужинецького вирію, з диких пустель,
Хай пливе наша втома, як в море вода,
Скоро вчуємо поклик від Рідних Осель.
Заклекочуть лелеки з Празоряних Хат
І зберуться кільцем на блакитний моріг,
Бо ж вернувсь довгожданий і зморений брат
Із таких безконечних, смертельних доріг…
ТЕЛЕГРАМКанал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками
Книжный Вестник
Бот для удобного поиска и скачивания книг
Книжный Бот
Свежие любовные романы в удобных форматах
Любовные романы
О психологии, саморазвитии и личностном росте
Саморазвитие
Детективы и триллеры, все новинки
Детективы
Фантастика и фэнтези, все новинки
Фантастика
ВКОНТАКТЕ