Томах ступив слідом за Богдановим до кабінету начальника відділу і зупинився. Керрі Йос стояв біля стола-пульта і кашляв. З нутрощів пульта, як з печі, валив синій гіркий дим.
Апаратура інженерно-технічного забезпечення, очевидно, автоматично вимкнулась, і в кабінеті, крім стола і кількох крісел, нічого не було.
Керрі Йос угледів прибульців, витер засльозені очі.
— Слабкострумові системи!.. — пробурчав він. — Це називається слабкострумові системи! Замкнуло, а де — один дідько знає! Проходьте, чого стали. Прошу сідати.
— Викликати техніка? — запропонував Богданов.
— Прийде сам, повинна спрацювати лінія аварійного оповіщення. А поки що не будемо гаяти час. Хто доповідатиме перший?
— Підготовку інспектора для розшуку Василя Богданова на Дзорі завершено, — почав Микита Богданов. — Шалва зайнятий з ним контрактивною перевіркою на виживання.
— Рон Клітгорд… Як він тримається?
— Нормально, хоч трохи й хизується.
— Ви пропонували Ромашину стати рятувальником?
— Пропонували.
— А чи не квапимося ми? Я чув, він зробив якесь відкриття в галузі ТФ-зв'язку.
— Вивів формулу ТФ-трансгресії, за що здобув ступінь магістра технічних наук.
— Але, наскільки мені відомо, він не зміг довести роботу до кінця. «Ого! — подумав Станіслав. — Ну й обізнаність у Керрі!»
Вголос же мовив:
— Не зміг — не те слово. Просто наша земна математика поки що неспроможна осягнути всю глибину цієї проблеми. Не доросла. Гнат не захотів працювати над локальними завданнями, не охопивши всієї проблеми зразу.
— Максималізм найвищої міри! Мені це не дуже-то подобається. А що за проблема? Кажи ясніше, я не ТФ-фізик.
— У формулі Ромашина — під цією назвою вона й увійде в наукову інформатуру — закладено потенційну можливість переміщення на наддалекі відстані без великих ТФ-станцій.
— Ага, цікаво! Здібний хлопець. Можливо, йому місце не в спецсекторі, а, скажімо, в технічному центрі управління?
— Я пропонував йому альтернативу, але він обрав наш відділ.
— За правилами йому треба б пройти стажування.
— Звичайно, що він і робить. Програму стажування я склав особисто. Випадок на СПАСі, мені здається, якоюсь мірою допоміг йому визначитися. Робота в Інституті ТФ-зв'язку, та й спортивні досягнення, давалися Ромашину легко, це й породило його кредо ковзання по життю. А він самозакоханий і, спізнавши смак боротьби, багато чого доб'ється. В нашій же роботі боротьби вистачає: з часом, з простором, з обставинами, з самим собою врешті. До того ж у нього є особиста мета.
— Звучить інтригуюче.
— Ні, все просто — кохання. Хоч для нього якраз усе вже непросто. Та коли він виграє і цю битву — бути йому…
— Ким же?
— Директором управління.
Керрі Йос, гмукнувши, поглянув на Богданова.
— Твоя думка?
— Славкові видніше, — зауважив Микита. — Поживемо — побачимо. Я, наприклад, жодного разу не бачив Гната у грі, а Славко з таким захватом розповідає про нього як волейболіста, що розпалив в мені цікавість.
— Незабаром чемпіонат Системи, я тебе поведу, — пообіцяв Томах.
— Добре. — Керрі Йос склав руки на грудях. — Ми відхилилися від теми. Що іще?
— Проведено інформаційний пошук, — робив Богданов свою коротеньку доповідь. — За всю історію таймфага вантажі зникали чотири рази: два нам відомі, третій — двадцятирічної давності історія з рятувальним шлюпом і четвертий — на самому початку експлуатації таймфагових ліній.
— Уточнили, які саме вантажі не дійшли за призначенням?
— В усіх випадках, крім другого, зникло обладнання тераформістів: тунелепрохідники, лазерні комбайни, автомати гравітаційного вибуху, плазморізи і таке інше.
Помовчали.
— Факт цікавий, — мовив Керрі Йос.
— Точніше, насторожуючий, — уточнив Богданов. — Але поки що це інформація для роздумів, не більше. З висновками зачекаємо. По «дзеркалах» відомості зібрати важко, і хоч багато що зроблено, наші запити в головні інформаторії і банки даних ВКР, Академії наук та архів управління поки що, як то кажуть, залишаються відкритими. Єдина удача — щось схоже на «дзеркала» спостерігалося на Марсі близько ста років тому в ущелині Мрії, район Малого Лаокоонового Вузла.
— Я був там, — відповів Томах на запитальний погляд начальника відділу. — Зараз там нічого немає, маю на увазі «дзеркала», а взагалі ущелина Мрії — найкрасивіше місце марсіанських оаз. Добре, що пращури додумалися не чіпати ландшафти ущелини. У зв'язку з чим у мене виникла думка провести один експеримент.
— Славко багатий на божевільні ідеї, — серйозно мовив Богданов. — Хоча, не буду заперечувати, деякі з них ефективні. Сьогодні, приміром, він запропонував пошукати на Землі «дзеркала» серед НЛО.
— Що-що? — перепитав Керрі Йос.
— НЛО — непізнані літаючі об'єкти. Ті НЛО приголомшили Землю три сторіччя тому. Перші відомості про них з'явилися ще в дев'ятнадцятому столітті, найбільше суперечливої інформації припадає на двадцяте, ну а в двадцять першому — закономірний спад.
— Чому закономірний?
— Бо інформація про ці об'єкти, як правило, бездоказова, спекулятивна. Словом, дута сенсація…
— Тоді в чому ж цінність ідеї?
— У тому, що з десятків тисяч «достовірних» випадків появи НЛО можна вибрати близько десятка таких, у яких вони справді не пояснені навіть з наукової точки зору нашого століття.
— Це нічого не доводить. Можливо, через сто літ чи навіть менше й ці ваші «справді» непояснювані явища легко пояснить наука того часу. І все ж ідея досить цікава. Які ж випадки ви відібрали?
— Найцікавіші з них — трикутні «дзеркала».
— «Дзеркала»?
— Саме так. Появу цих «дзеркальних» НЛО зафіксовано в тисяча дев'ятсот сорок п'ятому році над Японією, а в тисяча дев'ятсот вісімдесят другому — над Китаєм після випробувань ядерного пристрою, в тисяча дев'ятсот дев'яносто другому — на території Сполучених Штатів Америки, в тисяча дев'ятсот дев'яносто сьомому — на Місяці. Всього відомо п'ять випадків. Природно, тоді не було такої апаратури аналізу, як тепер, і характеристики об'єктів збіднені. Але тут потрібна думка фахівця, можливо, деякі параметри «дзеркал» характерні й для наших. Пошук не закінчено, і хто знає, може, в минулому знайдуться нові сліди. От тільки — чиї?
— Так, негусто. — Йос характерним жестом погладив рубець на брові. — Головне, чого ми не знаємо, — це які наслідки несе поява «дзеркал», з чим пов'язані загадкові пропажі вантажів… Та й зникнення Василя я зараховую до розряду тих же таємничих подій… Поки ми не з'ясуємо все це, забудьте про спокійний сон. За тиждень, двадцять дев'ятого, проведемо закриту нараду сектора, до того часу ви повинні бути готові прийняти тривогу за формою «Шторм».
— Ого! — вигукнув Богданов. — Спецсектору буде дано «Шторм»?
Здивувався Микита не випадково. За формою «Шторм» уся повнота влади над діяльністю УАРС зосереджувалася в руках одного сектора чи відділу. На пам'яті Богданова ще жодного разу не застосовували форму «Шторм», навіть у недавніх подіях, пов'язаних з вибухом космотрона.
— А ти думав, проблема дріб'язкова? — примружився Керрі Йос. — Ні, колего, якщо вдуматися, то ми стоїмо на порозі кардинальних подій. Земля контролює зону простору діаметром усього близько двохсот парсеків. У цій зоні виявлено тільки дві цивілізації: нашу й дзорську. Так? І якщо «дзеркала» — суть знаряддя чужого розуму, то легкість їх появи і всюдисущість ставить творців таких апаратів на сходинку вище від нас, а то навіть і не на одну. Розгадати сенс усіх їхніх дій — отже, визначити стратегію людства в безпосередньому контакті. Зрозуміло? Звідси й «Шторм». А втім, його буде дано, мабуть, не всьому спецсектору, а лише нашому відділу громадської безпеки. Я знаю, вже багато років ми не маємо такого навантаження, як інші відділи сектора, що ж, настав час. Тільки не думайте, що я радий цьому, навпаки, я б утішався, якби й надалі відділ безпеки не мав роботи, тим паче в глибокому космосі. Слово «тривога» у спецсекторі звучить інакше, ніж в інших секторах: там рятувальники ведуть боротьбу з природними явищами, а ми змушені стикатися з розумом, частіше зі своїм власним, рідше з чужим. Тим важчий тягар відповідальності, тим вища мета, тим більше спитають з нас, якщо трапиться помилка.
Керрі замовк, у його очах стояв смуток.
— Все, хлопці. Є запитання? — Він хотів додати: «по суті», але утримався.
— Ти нам сказав не все, — почувся голос Богданова. Йос затримав на ньому погляд.
— На сьогодні я сказав усе.
Богданов кивнув і підвівся.
— Ходімо, Славо.
Начальник відділу провів їх очима і подумав, що Богданов цілком міг би замінити його на посту головного координатора відділу.