Прекрасні катастрофи

_{«ПРЕКРАСНІ КАТАСТРОФИ»}

_{Творчість письменника Юрія Смолича багатогранна. Смолич виступає в багатьох жанрах: йому належать твори з сучасного життя, історичні романи, пригодницькі та науково-фантастичні повісті, гострі публіцистичні статті, памфлети, літературознавчі розвідки.}

_{Вклад Юрія Корнійовича в скарбницю української радянської прози значний. Його трилогія «Дитинство», «Наші тайни», «Вісімнадцятилітні», повість «Театр невідомого актора», романи «Вони не пройшли» і «Світанок над морем» широко відомі читачеві. Про Смолича можна по праву говорити, як про видатного майстра прози, художника тонкого і спостережливого. Надзвичайно цінним є те, що письменник працює і над розробкою науково-фантастичного жанру. Трилогія «Прекрасні катастрофи», написана ще в тридцятих роках, витримала в свій час чимало видань, і досі на цю книжку великий попит у бібліотеках.}

_{Немає потреби доводити, яке велике значення для виховання і збудження творчої думки мають науково-фантастичні твори. Читання таких книжок в юнацькі роки у багатьох випадках визначало наперед вибір професії, обрання життєвого шляху, прищеплювало любов до фантазії, до мрії, без яких життя і діяльність втрачають барви і про які Ленін писав, що вони потрібні не тільки поетам, а навіть і математикам. К. Е. Ціолковський, видатний радянський учений і винахідник, в свій час відзначив, що «прагнення до космічних мандрівок» збудили в ньому романи Жюля Верна, а це вже викликало конкретну «діяльність розуму».}

_{Давно вже здійснилися мрії героїв казок, створених народом. Тепер ми маємо не килими-самольоти, а реактивні літаки, які випереджають звук, і вертольоти, які піднімають тонни вантажу. Людство стоїть на порозі великих відкриттів: все менше часу відділяє нас від того моменту, коли реактивні двигуни поринуть у космічні простори. Атомна енергія вже потекла по проводах, створюються атомні кораблі, атомні підводні човни.}

_{Самі вже ці наукові завоювання збуджують фантазію, відкривають нові простори для польоту сміливої думки художника-фантаста.}

_{Величезна більшість науково-фантастичних творів присвячена технічним проблемам і лише небагато — проблемам біології та медицини. Це не випадково. Галузь медицини надзвичайно складна, прогрес в ній здійснюється, в порівнянні з технічним прогресом, досить повільно, тому і стимулів для фантазії менше, звичайно, для такої фантазії, яка б ґрунтувалася на реальних перспективах, а не відвертала від них.}

_{Смолич обрав для своїх науково-фантастичних повістей найскладнішу галузь — медицину.}

_{«Прекрасні катастрофи» складаються з трьох повістей: «Господарство доктора Гальванеску», «Що було потім» і «Ще одна прекрасна катастрофа». В перших двох повістях катастрофи зазнав поміщик і вчений Гальванеску, у третій повісті катастрофи зазнав індійський учений Нен-Сагор — в умовах капіталізму виявилося неможливим здійснити в медицині профілактичний напрям, який розробляв Нен-Сагор, відкривши нові методи оздоровлення. Так розвіялись його хибні погляди, і він почав мислити реалістично, визнавши, що тільки в соціалістичному суспільстві можна здійснити зроблені ним відкриття, здійснити широку профілактику захворювань.}

_{Отже, ці катастрофи, на наш світогляд, є катастрофами прекрасними, бо кінець кінцем вони нам корисні і сприяють перемозі передових ідей.}

_{Але основний задум книги не в тому, щоб тільки довести, що крах ідей буржуазного суспільства нам на користь. Письменник, порівнюючи буржуазну і радянську медицину, хотів розкрити людиноненависницьку суть буржуазної ідеології і гуманність та прогресивність науки радянської, науки соціалістичної.}

_{Смоличу вдалося здійснити цей задум.}

_{Ось перед нами доктор Гальванеску.}

_{Це вчений, хірург, талановитий експериментатор і водночас багатий поміщик, жорстокий і ненажерливий, цілком відданий прагненням і життєвим інтересам свого класу. Він мріє про «перебудову сучасної системи експлуатації на основі нових наукових здобутків», причому «експлуатації цілого світу», аж ніяк не менше. Він мріє про перетворення самої людини в покірну, слухняну машину, позбавлену здатності почувати і мислити.}

_{На думку Гальванеску, робітникам немає потреби почувати і мислити. Це, як він вважає, лише гальмує прогрес і заважає самій роботі. «Людина хоче їсти і їсть занадто багато. Ні одна машина не потребує стільки опалення і мащення… А скільки лиха виникає на основі цих дурних і зайвих властивостей. Заколоти, заворушення, революції: це треба ліквідувати. Негайно. Поки продуценти всіх країн, всі ці пролетарі і трудящі не об’єднали своїх сил проти нас», — Є міркує він.}

_{У своєму маєтку, під захистом і при сприянні уряду — діється ще за часів капіталістичної Румунії — під пильною охороною з боку сигуранци, Гальванеску здійснює свої диявольські досліди на ув’язнених та емігрантах. Йому вдається перетворити живих людей в машину, керовану по радіо, замінити в їх артеріях і венах кров на «кров штучну» — рідину особливого складу, що є «досконалим провідником електричного струму». Тепер динамічна гармонія функцій органів здійснюється спрямованим із-зовні рухом електричних струмів.}

_{Гальванеску заглядає в майбутнє. Він вважає, що людство витрачає загрозливо швидко запаси копалин. Незабаром «брюхо землі спорожніє, — Є говорить він, — і ми житимемо на порожньому вилущеному горіхові». Він закликає до розумного, обережного ставлення до природних багатств за рахунок використання людини, як найдешевшого, найдоступнішого і легко відтворюваного матеріалу. Перетворені в автомати люди постачатимуть таким, як Гальванеску, матеріальні блага й предмети розкоші, «і ніяких заворушень, ніяких революцій». «Хіба машина здатна на революції?» — самовдоволено твердить Гальванеску.}

_{Проти Гальванеску напружену і тяжку боротьбу веде комсомолка Сахно. Це смілива, сильна, цілеспрямована жінка, наполеглива в досягненні мети, полум’яна патріотка. Вона прекрасна в своїх словесних боях з Гальванеску, у спалахах жагучої ненависті до людиноненависницької ідеології реакційного вченого, у благородному почутті прихильності і дружби до простих людей з народу — до шофера Чіпаріу та човняра Йонеску — в упертому прагненні допомогти їм, коли вони потрапляють у біду, і повернути їм життя, коли лиха воля Гальванеску обертає їх у машини.}

_{Повернувшись на батьківщину з перетвореними в механізми самим поміщиком Гальванеску, Чіпаріу та Йонеску, Сахно негайно звернулася до хірургів з просьбою повернути життя своїм «мертвим» супутникам.}

_{Радянським ученим вдається, нарешті, після довгих шукань знайти спосіб відживлення перетворених в автомати людей. Але відживлений Гальванеску перерізує собі вени, кінчає життя самогубством, а перед цим в приступі безсилої люті вбивав човняра Йонеску.}

_{Горький писав: «Немає фантазії, в основі якої не лежала б реальність». Чи можливо з наукової точки зору те, що розказано в повістях? Чи можна говорити про фантазію Смолича як про розвідку майбутнього науки?}

_{Коли писалася ця повість, техніка тільки конструювала перших «роботів», механічних «людей». Це були недосконалі і громіздкі механізми, які насилу могли бути використані для реальних практичних цілей. Хто міг в ті часи подумати, що майбутні «роботи» перевершать в окремих галузях діяльності досконалий людський організм з його мислительним апаратом і будуть здатні, наприклад, швидко перекладати з однієї мови на другу, запам’ятовувати факти і відтворювати їх, коли в цьому буде потреба, тобто ці «роботи» матимуть надзвичайну «пам’ять», яка перевершує пам’ять людську, що вони будуть здатні провадити найскладніші математичні обчислення, до того ж з блискавичною швидкістю, що появляться «геніальні» автомати, здатні самостійно керувати і складним виробництвом, що, нарешті, появляться цілі заводи без робітників.}

_{Але все це — механізми, автомати, які виконують функції, що їх раніше могла виконати тільки людина. Яка ж рація перетворювати людину в механізм? Залишивши в стороні доцільність такого перетворення, запитаємо: а чи можливе взагалі таке перетворення з науково-медичної точки зору?}

_{Читаючи Смолича, віриш у можливість таких експериментів. В цьому — сила і майстерність творів: примусити читача повірити у фантазію, як у реальний факт. Розв’язуючи проблему консервації живих тканин і навіть органів, ми наближаємося до розв’язання проблеми консервації цілих організмів, а з часом, коли буде розкрита природа нервових процесів, не виключена можливість, що думки можна буде передавати на відстані без участі слів або рухів.}

_{Певна річ, тут ідеться лише про реальність дослідів Гальванеску тільки з загальнобіологічного медичного погляду. В умовах соціалістичного суспільства ні у кого, звичайно, не може виникнути такої маячної ідеї — автоматизувати людину. Та коли б автоматизація людини була б уже нині підготовлена сучасним рівнем розвитку медицини, то в буржуазному суспільстві навряд чи відмовилися б від цієї ідеї. Хіба німецький фашизм не став на шлях фізичного винищування цілих народів? Поділивши людство на «арійців» і «неарійців», надавши «арійцям» властивостей «надлюдини», хіба він не скористався б з дослідів Гальванеску, коли б їх можна було виконати? Хіба не стали б на той же шлях американські буржуазні ідеологи, які заговорили про «еліти», про «обранців», що їм нібито, як здібним, розумним і вольовим, належить безроздільна влада над «юрбою»? У своїй скандально відомій книзі «Шлях до порятунку» американець Фогт вимагав з допомогою воєн і хвороб «скоротити зайве населення» земної кулі. А англійський професор Хілл обурюється тим, що наука використовується для поліпшення здоров’я і продовження життя людей, — цей факт, як твердить він, веде «до посилення міжнародної напруженості і безпорядків», бо сприяє зростанню населення. Намагаючись виправдати війни, буржуазні ідеологи пояснюють їх причини «надлишком енергії», «зміною клімату» і просто… нудьгою. Саме нудьгою пояснює професор Райт у своїй двотомній книзі «Дослідження війни» виникнення воєн і пов’язані з ними страхіття і т. д.}

_{Безперечний інтерес викликають ті сторінки книги Смолича, які присвячені відновній хірургії, операціям на серці, відживленню організмів. Тут у Смолича реальні досягнення того часу, коли створювалися повісті (1928–1933 рр.), переплітаються з фантазією, яка нині вже здійснилась.}

_{Письменник говорив про операції на серці як про факти надзвичайні, які вражають уяву, а зараз, в наші роки, ці операції роблять не тільки при пораненнях (це порівняно не так важко і можуть виконати рядові хірурги), але і при складних захворюваннях серця — звуженні отворів між порожнинами, вроджених пороках тощо. Таких операцій радянські хірурги Бакуєв, Мєшалкін та інші зробили вже багато. В експерименті на собаках Деміхов здійснив пересадку серця, а в одному випадку разом з серцем пересадив і легені, вийнявши перед тим у піддослідної тварини серце і легені. Ця собака з чужим серцем і легенями недавно демонструвалася в Москві, в, Академії медичних наук.}

_{Відомі ще досліди з відживленням серця, вирізаного з трупа людини. Російському вченому Кулябко ще в 1902 році вдалося відживити серце, вирізане у людини через кілька годин після смерті. Тепер уже відживлюють серце через… 112 годин після смерті. Вже виросли квіти на могилах, а серця тих людей б’ються в лабораторіях.}

_{Надзвичайні відкриття звершені наукою в галузі хірургії серця. Зрозуміло, оперувати на ньому важче, ніж на інших органах: воно ж невпинно рухається. До того ж операція провадиться не на поверхнях серця, а в його порожнинах, заповнених рухливою кров’ю, що випорскується назовні під великим тиском, як тільки розкрити цю порожнину.}

_{Хірург вводить палець у порожнину серця, нащупує звужений отвір і розтинає його наосліп. Але не все можна «роздивитись» пальцем, цим, за висловом І. П. Павлова, додатковим оком і мозком хірурга. Як би розширилися можливості хірургії, коли б удалося без риску для життя хворого спинити серце і оком оглянути порожнини!}

_{Вважалося, що коли зупиняється серце, — настає смерть. Проте нині навчилися повертати до діяльності серце після того, як воно зупинилося. Та коли відновити роботу серця через дві хвилини після зупинки, життя повернути хворому неможливо, бо до припинення кровообігу в надзвичайно чутливих клітинах центральної нервової системи розвиваються необоротні явища.}

_{Здавалося б, що дальший прогрес хірургії серця через це неможливий. Перед непереборною стіною стояли лікарі. Але зроблено нове відкриття, яке важко було навіть передбачити. Тепер уже можна в живому людському організмі без риску «виключити» і спинити серце на… п’ять, десять, п’ятнадцять, навіть двадцять хвилин. Можна вибрати з порожнини серця кров, потім повернути серце до діяльності при умові непошкодження мозкових клітин.}

_{Відомий, наприклад, такий стан, що називається «сплячкою». Деякі тварини впадають в зимову сплячку (скажімо, їжаки). Температура тіла під час «сплячки» знижується з 37 градусів до… 4–5 і відповідає температурі зовнішнього середовища. Дихання і биття серця уповільнюється, знижується обмін речовин, споживання кисню.}

_{Нині такий самий стан викликають у людини охолодженням (гіпотермія), ввівши спочатку речовини, які блокують терморегулюючі центри нервової системи. Температуру тіла знижують до 22–23 градусів. У цих умовах мозок споживає менше кисню і, таким чином, стає більш стійким до припинення кровообігу. Без риску можна тепер «виключити» серце і провести на ньому операції. Перший зробив операцію під охолодженням італійський хірург Долеотті, професор Турінського університету. Він був, до речі, нашим гостем на недавньому з’їзді радянських хірургів у Москві.}

_{Тим приємніше про це розповідати, що Смолич у своїх повістях передбачив можливість застосування методу охолодження людського організму. «Можна заморозити і потім відморозити й окремі, вирізані в людини органи, — пише автор. — Можливо й цілий людський організм здатний до явищ анабіозу…»}

_{В повісті «Ще. одна прекрасна катастрофа» надзвичайно виразно показано роль і значення профілактичної медицини, якій в охороні здоров’я нашої країни належить провідне місце. Для профілактики у нас створені всі соціальні й економічні передумови, що забезпечують її успіх. Цього не можна сказати про країни капіталістичні. Щоб запобігти соціальним хворобам або перебороти їх, насамперед необхідно зруйнувати, перебудувати той соціальний уклад, який породжує ці захворювання. Кінець кінцем до цієї ясної думки прийшов і індійський учений Нен-Сагор, який розробив методи профілактики, що полягають у створенні «комплексного імунітету» проти всіх хвороб, «щоб людський організм із себе не був схильний до будь-яких захворювань».}

_{«Профілактика в моїй системі виховання людського організму, — говорить Нен-Сагор, — обертається в найпершу, основну, а далі — в одиноку галузь медицини».}

_{І от у Нурі, в Індії, Нен-Сагор здійснює свою систему профілактики і лікування — профілактика здійснюється в Геліополі, його вчений називає «профілакторієм» і «головною своєю лабораторією», а лікування — у Спектрарії. Це — госпіталь, тут як лікувальний засіб використовується сонячна енергія у вигляді проміння спектра.}

_{Барвисто, зримо зображені Геліополь і Спектрарій, їх лікувальні споруди, мальовнича природа, серед якої вони розташовані, а метод профілактики і спосіб лікування — фантазія автора — подані так переконливо, що читач вірить у можливість, у вірогідність їх.}

_{Нен-Сагор доповідає про свій метод в Англії на засіданні Королівського медичного товариства. Не з усіма положеннями Нен-Сагора можна погодитись, наприклад, з його твердженням, що стара медицина на 33 проценти — «невігластво», на 66 відсотків — шахрайство. І Королівське товариство ладне було йому простити ці висловлювання, але воно не може йому подарувати того, що в наукових висновках він недвозначно «виявив свою прихильність» до… сакраменто! — до наукових позицій, навіть до самої чинності східного варвара», тобто Радянського Союзу.}

_{Зав’язується гостра боротьба, яка закінчується крахом методів Нен-Сагора в умовах капіталізму та колоніалізму.}

_{В повісті наука і її досягнення показані в тісному зв’язку та взаємодії з соціальним і політичним життям країни, в творі багато пізнавального матеріалу про Індію, про її визвольну боротьбу, про англійський колоніалізм, запам’ятовуються міста Індії, її люди, її пейзажі.}

_{Смолич — письменник гострого і пильного зору — з іронією і сарказмом, відточеними, як лезо ножа, змальовує буржуазних учених, яких не стільки цікавлять наукові істини, скільки практичні інтереси класу, до якого вони належать, англійських губернаторів в Індії, жорстоких себелюбців, які, коли б це тільки було можливо, залюбки виконали б експерименти Гальванеску на людях Індії.}

_{Наша радянська фантастика істотно відрізняється від фантастики західної, буржуазної. Фантастика буржуазна рясніє вбивствами, поетизує гангстерство, розпад особи, жорстокість, ненависть, помсту і т. д. Вона згубно впливає на душу юнаків, розбещує і калічить її. Такими є фантастичні твори сучасних американських письменників Едгара Уолеса, Едгара Бероуза та інших. Американський письменник Гамільтон у фантастичному романі «Скарб Громового місяця» лише переніс факти повсякденного американського життя з американського материка на планети Космосу. На «Супутнику Юпітера» торгують награбованими цінностями, є в романі гангстери, які вбивають, є безробітні, що стають гангстерами, бо у них немає інших способів для існування. В інших романах оспівують війни, але вже не на Землі, а міжпланетні, з атомними та водневими бомбами тощо.}

_{Радянські науково-фантастичні твори виховують високі моральні якості в людині, ідеями гуманізму і людяності просякнуті прагнення їх героїв, вони виступають проти війни, проти вбивств, проти ненависті, окриленою творчою думкою вони линуть у майбутнє.}

_{Саме до таких творів і належать науково-фантастичні повісті Юрія Смолича, написані ще в двадцятих і тридцятих роках. Тому цікаво читати їх і сьогодні.}

_{Павло Бейлін.}