Життя, Всесвіт і все суще

Розділ 23

Думку, що буцімто за допомогою картоплі можна вирішити хоч одну серйозну проблему, слід вважати помилковою.

Наприклад, жив та поживав колись у Галактиці один до безтями агресивний народ, який називав себе Гумогубими Крицепузиками зі Стрітераксу. Таким-от ім’ячком називався нарід. Та ви собі і уявити не можете, яку страхітливу назву носило їхнє військо. На щастя, вони жили в найранішому періоді галактичної історії, куди ми з вами ще не заглядали, — десь понад двадцять мільярдів років тому, коли Галактика була юною та невинною і будь-яка ідея, за яку варто було повоювати, була новою.

А воювати Гумогубі Крицепузики зі Стрітераксу вміли. І не лише вміли, а й не пропускали жодної нагоди. Вони воювали то зі своїми ворогами (тобто з усіма, хто до їхньої нації не належав), то поміж собою. Їхня планета була суцільною руїною. На поверхні були розсипані полишені міста в оточенні полишених бойових машин, а ті, в свою чергу, знаходилися в кільці глибочезних схронів, де Гумогубі Крицепузики жили-поживали і один одного живцем пожирали.

Найкращим способом зав’язати бійку з Гумогубими Крицепузиками зі Стрітераксу було просто народитися. Такі акти їм не подобалися і ображали їх. А коли Крицепузик ображався, то хтось на біду наражався. Вимотуючий триб життя, можете подумати ви, проте, вони, певно,були наділені невичерпною енергією. Найкращий спосіб спекатися Гумогубого Крицепузика — зачинити його одного в кімнаті, бо рано чи пізно він сам себе вколошкає.

Зрештою вони усвідомили, що цьому треба дати якусь раду, тож і прийняли закон, згідно з яким усяк, хто в ході виконання повсякденних службових обов’язків на Стрітераксі (поліцаї, охоронці, вчителі початкових класів і т. п.) щодень зобов’язані щонайменше сорок п’ять хвилин гамселити чувал з картоплею, аби виплюснути надлишок агресії.

Деякий час це спрацьовувало добре, аж поки хтось із них дотеленькав, що розстрілювати чувал з картоплею набагато дієвіше і швидше.

Це викликало поновний ентузіазм до розстрілів всякої всячини, і вже через пару тижнів тільки й балачки було, що про нову велику війну.

Ще одним непересічним досягненням Гумогубих Крицепузиків зі Стрітераксу було те, що вони вперше в історії примудрилися шокувати комп’ютер.

То був настільки гігантський комп’ютер, що він міг розміститися тільки на далекій орбіті, називався він Гактар і до цих пір згадується як один із найпотужніших. То був перший комп’ютер, сконструйований на взірець живого мозку. Будь-яка клітина-комірка несла в собі модель цілого, що уможливило йому набути здатність до більш гнучкого й образного мислення і, як показали подальші події, бути шокованим також.

Гумогубі Крицепузики зі Стрітераксу вели свою чергову війну з Цупкими Щукотхориками з Онучкерії, та насолоджувалися цим менше, аніж бажано, бо їм усяк раз випадало повзати то по Бздюлівійських Радіаційних Болотах, то по Шугайських Вогненних горах і там вони почувалися не в своїй тарілці.

Тож коли до роздраю прилучилися Давучі Жабоколики з Джаджакістаку і змусили Крицепузиків відкрити другий фронт в Гамнуватих Печерах Карфраксу та Криго-Грозах Варленгутена, стрітеракці та стрітерачки вирішили, що хорошого потрошку, і наказали Гактару створити для них Абсолютну зброю.

— Що ви розумієте під терміном «Абсолютна зброя»? — запитав Гактар.

На що Гумогубі Крицепузики відповіли: «Погортай словник, йолопе!» — і знову кинулися в бій.

Таким чином Гактар створив Абсолютну зброю. То була маніпулюсінька бомба — простенький гіперпросторовий колектор, який в момент детонації має синхронно з’єднати ядро кожної великої зірки з ядрами всіх наступних більш-менш великих зірок, тим самим перетворюючи весь Усесвіт в одну гігантську гіперпросторову супернову зірку.

Коли ж Гумогубі Крицепузики спробували висадити в повітря збройний склад Давучих Жабоколиків в одній із Гамнуватих Печер, а та штукенція не спрацювала, вони не стали приховувати від Гактара свого розчарування і висловили йому все, що про нього думали.

Гактар був шокований самою ідеєю.

Він спробував втовкмачити в їхні голови, що, замислившись над природою Абсолютної зброї, дійшов висновку: жоден з вірогідних наслідків невибуху бомби ніяк не гірший від вірогідних наслідків її вибуху, а тому взяв на себе сміливість вкрапити в програму бомби невеличкий ґандж і мав надію, що всі зацікавлені особи, тверезо поміркувавши, відчують…

Крицепузики висловили свою незгоду і розклали комп’ютер на атоми та розпорошили його по Галактиці.

Потім сіли, погомоніли і розтрощили і саму недоладну бомбу.

Після чого, зробивши невеличкий перепочинок лиш на те, щоб по-крутому відмантулити Цупких Щукотхориків з Онучкерії, а заодно і Давучих Жабоколиків з Джаджакістаку, вони винайшли новий спосіб висадити себе в повітря з усіма тельбухами, що викликало полегшене зітхання по всій Галактиці, а особливо у Щукотхориків та Жабоколиків. З полегшенням зітхнула і картопля.

Трилліан все це проглянула, а заодно і історію Кріккіту. В глибокій задумі вона вийшла із залу інформаційних ілюзій, якраз вчасно, щоб дізнатися, що й на цей раз вони прибули запізно.