Розділ 18

Як уже повідалося, з усіх жителів Галактики лише землянам спало на думку покласти в основу гри (крикету, мається на увазі) історію Кріккету, от з цієї причини на нашу планету стали дивитися скоса — так дивляться на неї тільки в нашій Галактиці, більше того, лише в нашому тривимірному світі. У деяких багатовимірних світах їхні жителі вважають, що можуть розважатися як їм заманеться, і вже мільярди років, чи як там вони називають такий відрізок часу, тамтешні жителі спокійнісінько грають собі в своєрідну гру, відому як брокійський ультра-крикет.

«Нумо дивитися на речі просто: це паскудна гра (говориться в «Путівнику по Галактиці для космотуристів»), та кожен, хто бодай раз відвідав багатовимірний світ, знає, що там живуть паскудні невігласи, по яких би вистрелити ракетами, та й годі. Так, мабуть, давно б і зробили, якби хто винайшов спосіб запуску ракет під прямим кутом до реальності».

От іще одне підтвердження того факту, що редакція «Путівника по Галактиці для космотуристів» ладна найняти будь-якого чоловіка, який зайшов би просто з вулиці і сів за письмовий стіл і згодився працювати за півдарма, а особливо таких, які забрідають до редакції пополудні, коли майже нікого із штатних співробітників на місці немає.

Суть цієї справи полягає ось у чому:

Історія «Путівника по Галактиці для космотуристів» то ціла епопея ідеалізму та боротьби, відчаю та запопадливості, успіхів та невдач, а також довжелезних обідніх перерв.

Примірники найперших видань «Путівника», разом з фінансовими документами, вже загублені в імлі часу.

Інші доволі цікаві гіпотези про місцезнаходженння цих втрачених скарбів будуть викладені трохи нижче.

Та майже у всіх переказах, які дійшли до нас, згадується про редактора-засновника Жбурляйла Хруммкала.

Жбурляйло Хруммкало, якщо вірити тим байкам, заснував «Путівник», заклав його фундаментальні засади чесності та ідеалізму і вилетів у трубу.

По тому минули довгі роки злидарства та пошуків свого «Я», коли він кидався за порадою до своїх приятелів, відсиджувався в затемнених чорними завісами кімнатах у протизаконному психічному стані, кидався думкою з одного кутка в інший, вправлявся з гирями і штангами, аж поки випадком здибався з ченцями шаманського Ордену Святого Обіду, які проголошували, що оскільки обід є серединою денного життя чоловіка, то день життя чоловіка може слугувати символом його духовного життя. Виходячи з вищесказаного, обід має: а) розглядатися як центр духовного життя чоловіка і б) споживатися в найрозвеселіших та найкращих ресторанах.

Натхнений цією зустріччю, він перезаснував свій «Путівник», перезаклав його фундаментальні засади чесності та ідеалізму, тут же вказав, куди їх треба заткнути, і, таким чином, привів «Путівник» до його першого комерційного успіху.

Також він почав розробляти і впроваджувати концепцію тієї самої загальноредакційної перерви, якій пізніше судилося зіграти ключову роль в історії «Путівника», бо таким чином основна маса нагальної роботи виконувалася руками будь-якого перехожого, який у післяобідню годину випадково зазирне до порожнього кабінету і знайде до чого прикласти руку.

Невдовзі після того «Путівник» перейшов до рук видавництва «Мегатупирдяй» з Бети Малої Ведмедиці, що підвело під видання дуже солідний фінансовий підмурок і дало можливість четвертому редакторові Лігу Лурі-Молодшому розширити обідні перерви до таких грандіозних вимірів, що на їхньому тлі усі зусилля попередніх редакторів, з їх практикою проведень доброчинних обідніх перерв на гроші спонсорів, видаються простими бутербродами.

Власне кажучи, формально редакторських повноважень Ліг із себе не складав, просто якось перед обідом він вийшов з редакції і більше не повернувся. Хоча з того моменту промайнуло вже століття з гаком, широкий загал співробітників «Путівника» все ще плекає романтичну надію на те, що він гайнув за бутербродом і ще повернеться, щоб з новими силами налягти на післяобідню роботу.

І повелося з того часу так, що всі головні редактори, після Ліга Лурі-Молодшого, титулувалися тільки «В. 0. (виконуючими обов’язки) Головного редактора», а стіл Ліга зберігається в тому ж вигляді, в якому він його покинув, додалася лиш маленька табличка:

«ЛІГЛУРІ-МОЛ., РЕДАКТОР, ЗНИК БЕЗВІСТИ, МОЖЛИВО, ПЕРЕЇВ»

Деякі злі і користолюбні язики подейкують, що його справді загнав до могили перший сміливий експеримент «Путівника» в царині альтернативного обліковства. Про це мало кому що відомо, та й ті, кому хоч крихту щось відомо, тримають язик за зубами. І всяк, хто підмічає, вже не кажучи звертає увагу інших на цікавий, без будь-якого значення, чистої води збіг в історії обліковства «Путівника» (на яку б планету не переносили цей відділ, незабаром та планета або гинула в вогні війни, або від якогось стихійного лиха), ризикує попасти під суд за наклеп.

А ось ще один цікавий факт, який не має ніякогісінького відношення до нашої теми: в останні два-три дні, перед тим як знищити планету Земля, в зв’язку з будівництвом гіперпросторового експрес-об`їзду, різко підвищилась кількість НЛО, і не тільки над крикетним майданчиком «Лордз», що в лондонському передмісті Сент-Джон Вуд, а й над Гластонбері, що в Сомерсеті.

Гластонбері з давніх-давен пов’язують з легендами про давніх королів, відьмаків та вишіптуванням бородавок, ось саме це місце і було вибране для облаштування нового відділу фінансової документації «Путівника». Більше того, вся документація за останнє десятиліття була переміщена всередину чарівного пагорба, за міською околицею, за лічені години до прибуття вогонів.

Та хоч якими б дивними та незрозумілими були ці факти, вони — ніщо порівняно з тарабарщиною правил гри в брокіанський ультра-крикет, розповсюджений по багатовимірних світах. Повна збірка зводу правил була настільки розгалужена і захаращена, що перша спроба скупчити їх в одній книзі закінчилася буквально гравітаційним провалом, і на її місці утворилася Чорна Діра.

Та все ж, спробуємо зробити їх стислий виклад:

Правило Перше: Наростіть щонайменше три додаткових ноги. Вам вони, що п’яте колесо, а глядачам — забава.

Правило Друге: Знайдіть одного напрочуд хорошого гравця в брокіанський ультра-крикет. Зробіть з нього декілька клонів. Так ви уникнете незмірних клопотів з вибором підходящих хлопців та їх вишколом.

Правило Третє: Розмістіть свою команду і команду суперника на широкому полі і огородіть їх високою стіною.

Причина криється в тому, що хоч гра і є надзвичайно видовищним видом спорту, та глядачам, що зневірилися щось побачити на власні очі, здається, що там відбувається щось більш захоплююче, аніж воно є в дійсності. Хіба ж можна порівняти почуття очевидців чергового пересічного матчу з піднесенням натовпу, якому привиділося, що він проґавив найвеличнішу подію в спортивній історії.

Правило Четверте: Перекидайте гравцям через стіну всяку всячину спортивного знаряддя. Придасться все: крикетні битки, бейскубні копистки, тенісні ракетки, зламані лижі — словом, усе, чим можна добре розмахнутися.

Правило П’яте: Тепер гравці повинні хапати все, що попаде під руки, гатити ним на всі боки. Як тільки гравець лусне іншого, відразу ж намазує п’ятки салом і вибачається з безпечної відстані.

Вибачення мають бути стислими, щирими і для чіткості та аргументованості — виголошеними через мегафон.

Правило Шосте: Командою-переможцем вважається та команда, яка переможе першою.

Досить дивний факт: чим більше росте популярність цієї гри в багатовимірних світах, тим менше в неї грають, бо на цей час більшість команд перебувають у стані постійної війни одна з одною через різночитання цих правил. І все це лише на краще, бо за великим рахунком хороша тотальна війна завдає психіці гравців менше шкоди, аніж затяжний матч у брокіанський ультра-крикет.


Загрузка...