Душевна музика

1

Через ті всі квантові штуки. — Прим. авт.

2

Нечасто комусь стає духу поцікавитися, чи всюди Медузі за волосся правили змії. Ніяково говорити про волосся під пахвами, коли воно поривається покусати баночку з дезодорантом. — Прим. авт.

3

Капуста. — Прим. авт.

4

Капуста. — Прим. авт.

5

Усі, хто харчується капустою й не переймається через нестачу друзів. — Прим. авт.

6

тут натяк на швейцарського музиканта і педагога Еміля Жака-Далькроза (1865—1950), який власне й придумав евритмічну гімнастику. — Прим. пер.

7

Аж до прикрого інциденту, в якому була задіяна сокира, Ґлорія була капітанкою баскетбольної команди при пансіоні. Гноми не вирізняються зростом, але із швидкістю в них усе більш ніж гаразд, тож гравчині приїжджих команд ледве не зомлівали, коли Ґлорія нізвідки вистрибувала перед ними високо в повітря. — Прим. авт.

8

Чи метанових кристалів. Чи морських анемон. Всюди принцип той самий. Хай там як, а невдовзі все це однаково опиняється під шаром одноразового посуду з-під місцевої вуличної їжі й лишених напризволяще пляшок. — Прим. авт.

9

Згідно з сільською легендою — принаймні легендою з тих місцевостей, де свині відіграють важливу роль у домогосподарстві, — Батько Вепр є міфічним персонажем, який на Вепроніч гасає від хати до хати на грубих санях із чотирма дикими кабанами в упряжці й дарує сардельки, кров’янку, копчені свинячі обрізки й шинку усім дітлахам, які добре поводилися протягом року. Він весь час каже «Хо-хо-хо!». Нечемні діти дістають мішок із сирими кістками — скривавленими, ніби їх от щойно хтось об’їв (за цими дрібними подробицями можна зрозуміти, що такі казки вчать не так чекати на подарунки за чемність, як не бешкетувати й боятися усіляких кровожерливих бабаїв). Є навіть пісенька про ті кістки, починається зі слів «Свого носа ти не пхай».

Кажуть, що легенда про Батька Вепра пішла від одного короля, що якось зимової ночі просто собі проходив — за його словами — повз дім трьох молодих жінок і почув, як вони плачуть, бо не мають їжі, щоби відсвяткувати середину зими, як усі. Цар пожалів їх і закинув у вікно торбину з ковбасами¹. — Прим. авт.

¹1 добряче поцілив у голову одній з них, та такі уточнення — не привід псувати гарну легенду. — Прим. авт.

10

Є причини, що заважають чарівникам танцювати. Про це навіть складено дотепну пісню. Але раз на рік чарівники все-таки влаштовували Вибачальний день — такий собі день вільних відвідин із танцями, який анк-морпоркська широка громадськість глибоко шанувала. Бібліотекар завжди чекав на нього особливо нетерпляче й обмащувався бріоліном з голови до п’ят. — Прим, авт.

11

Хіба тільки раз таке сталося з Невидною академією, але то був невдалий студентський жарт. — Прим. авт.

12

Насправді найменша кімната в Невидній академії — це комора на четвертому поверсі. А Скарбій мав на увазі нужник. У Читальника був забобон: усі найкращі книжки в будинку — принаймні найсмішніші з них¹ — опиняються у стосі біля нужника, та ніхто насправді ніколи не дочитує їх усі до кінця, ба навіть не знає, як вони там опинилися. Його наукові потуги щоранку спричиняли важкі запори в колег і черги під дверима вбиральні.

¹Ідеться про комікси, де дійовими особами були переважно корови й собаки. А ще там були підписи в дусі: «Щойно побачивши качура, Елмер зрозумів, що день піде шкереберть». — Прим. авт.

13

І нібито не мала нічого спільного з нищенням ворогів. — Прим. авт.

14

Архіректор був чарівником. А для чарівника трюк — це не якісь там іграшки типу прогнати кулю колом тричі з одного удару. Найвдалішим його трюком був такий: раз у борт, тоді по мартину, тоді рикошет від потилиці Скарбія, який проходив коридором повз його двері минулого вівторка (тут був потрібен хитрий часовий маневр), а тоді хитромудрий рикошет від стелі. У лузу він трішечки не поцілив ізрештою, але трюк був і без того досить закрученим. — Прим. авт.

15

І це справді так. Природа до всього може пристосуватися. Були риби, які еволюціонували для життя в цій річці. На вигляд вони були гібридом краба з м’яким панциром та промислового порохотяга, вибухали в прісній воді, а за наживку для них могло правити все, що совість дозволить, та вони були рибами, і спортсмени, як-от Ридикуль, ніколи не цікавилися смаком здобичі. — Прим. авт.

16

Його реальний прототип — Берт Бідон (1920—2012), відомий британський гітарист, автор самовчителів із гри на гітарі. — Прим. пер.

17

Верховний верховик керувався теорією довгої їжі, і згідно з нею боби, селера й ревінь робили своїх споживачів вищими на зріст. Він це вичитав у легендарній «Доктрині прикмет». Від цієї дієти він точно легшав. — Прим. авт.

18

І, звісно, навіть божественні жарти бувають невдалими. Глухота не заважає композиторам чути музику. Вона допомагає їм не зважати на шум довкола. — Прим. авт.

19

Проблема була не в смаку. На світі багато сосисок у тісті, які смакують так собі. Та в Нудля був такий період, що він намагався продавати сосиски, які смакували ніяк. Це було дивно й навіть моторошно. Хай скільки на них лий гірчиці й соусів, хай скільки додавай маринадів, вони все одно не мали смаку. Навіть опівнічні хот-доги, що їх продають п’яницям у Гельсінкі, не могли б дорівнятися до Нудлевих. — Прим. авт.

20

Трольське пиво — це сульфід амонію, розведений у спирті. На смак напій нагадує настій на батарейках. — Прим. авт.

21

Результат був таким собі. Впертонз кілька тижнів виточував лінзи й видував колби, але пристрій, який у нього вийшов, нічого не збільшував, а тільки показував незліченних крихітних тваринок, що мешкали в краплині анкської води.

Архіректор дивився у пристрій, а тоді поділився спостереженням, що коли в чомусь стільки живих істот, то, певно, це цілком здорове середовище. — Прим, авт.

22

Натяк на американця Орвіла Ґібсона (1856—1918), засновника компанії з виготовлення музичних інструментів «Gibson Brands, Іпс.» (колишня «Gibson Guitar Corporation»). — Прим. пер.

23

Гаразд, в усіх томських піснях є такий рядок. Окрім хіба тієї, де йдеться про Хей-хо. — Прим. авт.

24

Трольські ігри простіші навіть за підкидного дурня. Одна з найпоширеніших так і зветься, «підкидна», і полягає вона в тому, що один підкидає монету, а інші роблять ставки, впаде вона чи ні. — Прим, авт.

25

В історії Анк-Морпорка щури відігравали помітну роль. Невдовзі перед тим, як патрицій прийшов до влади, була страшна навала щурів. Міська рада обіцяла двадцять пенсів нагороди за щурячий хвіст. За тиждень чи два щурів помітно поменшало — а тоді до ратуші вишикувалася черга містян зі щурячими хвостами, а міська скарбниця спорожніла, і ніхто не хотів працювати. Адже щурів у місті ще лишалося вдосталь. Лорд Ветінарі вислухав суть проблеми, а тоді вирішив її однією фразою, яка багато каже про його особистість, про глупоту тих, хто вигадав видавати нагороду за хвости, а також про кмітливість анк-морпоркців в усьому, що стосується легкого заробітку: «Обкласти податком щуроферми». — Прим. авт.

26

На жаль, воно римується з іншим словом, яким заведено в менш освічених колах звати неприємних стариганів, тому вжитку цього титулу уникають. — Прим. авт.

27

Чи, точніше, на річку. — Прим. авт.

28

І це були пів години цілковитої злагоди. — Прим. авт.

29

У кожній порядній шафі для одягу мусить бути пара старих черевиків. Якби в русалок були такі шафи, то й там знайшлася би пара старих черевиків. — Прим. авт.

30

Хоч люди насправді так почуваються майже повсякчас. — Прим, авт.

31

ЗАМОВ У ВСТРОМАЧА ЧОБОТИ,

ХТО ДЛЯ НІГ ШУКА РОБОТИ!

Кожен цвях забито від душі!

Хай живе Музика, Що Качає! — Прим. авт.

32

Той перший свій самородок він досі десь зберігав. — Прим. авт.