Бурштиновий Меч 1

,

Але в лісі було тихо, і єдиною відповіддю, яку він отримав, був шум вітру з хребта Соснової гори. Але шум вітру проходив крізь густу хвою Гран Чорної Сосни і ставав м'яким і ніжним. Шурхіт був схожий на маленьку річку, що протікала біля його вух.

.

Ніхто не відповів.

.

Він не спить.

.

Я не можу повірити, що він міг вижити з такою травмою.

Це має бути остаточне сяйво сонця, що заходить

?

Тільки тоді шепіт навколо нього дійшов до його вух. Софі трохи розгубилася. Що відбувається? Ці люди мають бути ополченням Бучче, чи не так? Чи врятувала його інша сторона?

?

А як же купецька дама?

?

Чи вдався план? Чи зрозумів капітан Марден, що я мав на увазі?

.

Він не міг не повернути голову. Перше, що потрапило йому в очі, було яскраве багаття. Полум'я танцювало в його очах, а іскри здіймалися вгору по чорній сосні, зникаючи в нічному небі.

?

Ви не спите? Дівчина нарешті зреагувала і квапливо зупинила його: Зачекай, не рухайся. Це Бучче, пам'ятаєш?

Букче Бучче. Софі повторила назву місця.

Розкажіть, будь ласка, що сталося. Він видихнув. За логікою, він був уже мертвий, незалежно від того, чи було це в грі чи в реальному житті.

.

Єдина можливість полягала в тому, що римлянка дійсно знайшла зілля здоров'я.

Петі-фініс і Макі знайшли вас у лісі неподалік. Фрея з цікавістю подивилася на нього. Хоча цей молодий чоловік на ім'я Брандо прожив у їхньому селі майже рік, він не мав багато контактів з іншими молодими людьми в селі.

Він завжди залишався у своєму темному будинку один, і лише зрідка супроводжував римлянина до сусіднього міста.

.

Навіть дурень у сусідній місцевості знав би, що цей юнак цікавиться дівчиною, яка мріяла стати купцем. Звичайно, останнє стало винятком.

Коли Фрея подумала про це, вона не могла не поглянути на нього знову з підозрою.

Ви двоє? — запитала Софі.

,

Ви з римлянином, я дуже дивуюся, як ви врятувалися. Дівчина не могла не зітхнути.

?

Що з нею?

?

З нею все гаразд. Не хвилюйся, вона в десять тисяч разів краща за тебе. Вам слід більше турбуватися про власну ситуацію. Фрея торкнулася його чола і тихо запитала, але вона весь час говорила, що хоче поїхати в село. Знаєте, що відбувається?

.

Софі здивувалася.

?

Іншими словами, він не вживав зілля здоров'я. А як же його травми? Наче це була інстинктивна реакція, він підсвідомо відкрив свій статусний інтерфейс. Темно-зелені дані текли по його сітківці, а в графі статусу персонажа він був приголомшений, побачивши рядок маленьких слів

, 10% , 1

Здоров'я близьке до смерті, слабке 10% перев'язане, відновлює 1 бал здоров'я на день

!

Неможливий! Першою реакцією Софі була думка, що він бачить сон. Ніхто не знав свого стану краще, ніж він. По всьому тілу були смертельні рани, у нього була рясна кровотеча. Як би він на це не дивився, він точно повинен бути мертвий.

10% ?

Як він міг мати 10% свого здоров'я?

,

Софі похитала головою, намагаючись очистити свій розум, але він побачив дівчину поруч із собою з нервовим виразом обличчя Не рухайся, ти важко поранений

Не хвилюйся. Він підсвідомо махнув рукою.

.

Софі чітко усвідомлювала свій стан. Хоча у нього були деякі сумніви, він не перебував у стані крововтрати, та й інших відхилень не було. Хоча він був ще слабкий і близький до смерті, він знав, що не може поспішати. Він міг розраховувати лише на повільне одужання.

Оскільки його травми були стабільними, принаймні його життю нічого не загрожувало.

!

І це те, що його найбільше бентежило. Як стабілізувалися його травми? Непохитний Талант не мав такої здатності!

!

Ти! Фрея не могла стриматися, щоб не розширити очі. Вона ніколи не бачила людину, яка б не дбала про своє життя.

?

Спочатку всі думали, що цей хлопець точно мертвий, але не очікували, що він прокинеться. Одного цього має бути достатньо, щоб подякувати матінці Марші за її ласку, чи не так?

Проблема полягала в тому, що цьому мерзенному хлопцеві все одно, здавалося, було зовсім байдуже. Він повинен дорожити власним життям.

Лягайте назад! Дівчина не втрималася, щоб не зробити глибокий вдих і замовила, зціпивши зуби.

Софі була приголомшена і не могла не дивитися на дівчину. Що було не так з цією дівчиною?

Ви, ви теж пройшли міліцейську підготовку, так? Мене звуть Фрея, і я лідер третього загону ополчення Бучче. Я прошу вас поки що прислухатися до моїх наказів. Обличчя Фреї почервоніло, коли вона зрозуміла, що втратила самовладання Це нормально?

?

Ви – Фрея? Софі була шокована і випалила Фрею Аліцію, народжену в рік Місячної квітки, ваш батько - Великий лицар Евертон?

Ех, що не так? Дівчинка була приголомшена низкою запитань Ні, це не правильно, мій батько лише тесля в місті

.

Раптом пролунав вибух сміху.

Фрея, навички флірту у цієї дитини дуже хороші.

Ти маєш бути обережною, старша сестро.

Ніхто не буде ставитися до тебе як до німого, якщо ти будеш менше говорити, Макі, Айк! Фрея повернула голову назад і глянула на молодих людей.

Софі також скористалася цією можливістю, щоб подивитися на цих людей. У цьому загоні ополчення, який відповідав організації Еруена, було сім чи вісім чоловік, але насправді лідером була жінка, а також був маленький нахаба

.

Він подивився на високу і низьку жінку і дитину поруч з ним і відчув трохи хвилювання. Здавалося, що це особливий випадок, але насправді він відображав, що Еруан був ослаблений після багатьох років війни.

Відродження, що послідувало за цим, здавалося на перший погляд яскравим, але воно вичавило з цієї країни останню крихту життєвих сил.

.

Софі не могла не зітхнути.

, —

Він був свідком цього періоду історії від початку до кінця, але не очікував, що йому доведеться пережити його знову в цьому житті. Але, можливо, він міг би щось змінити. Він заціпеніло глянув на дівчину, що стояла поруч:

Правильно, Фрея Алісія. Останній полководець Еруїна, якого згодом назвали валькірією королівства. Вона була дочкою Вогняного скіпетра Евертона, який загубився в сільській місцевості в ранні роки. Пізніше вона була визнана принцесою-регентшею і стала однією з головних зірок цієї країни.

—

Він не очікував, що вона теж пережила цю війну —

.

На жаль, зараз не час дозволяти іншій стороні проявляти ініціативу. Софі розуміла, що він повинен відповідати за власну безпеку, і, звичайно ж, за життя цих молодих людей.

На що ви дивитеся? Фрея повернула голову, а коли зустрілася з поглядом юнака, не могла не отетеріти.

.

Цей погляд не викликав ні вдячності, ні обожнювання, ніби він дивився на неї, як на дуже дивну тварину. Так, він дивився на неї.

Але хто подивиться на людину? Вона не була твариною.

.

Ви ж ще не бачили мертвої людини? — раптом запитала Софі.

?

Ах?

Я маю на увазі, ви боїтеся побачити, як гинуть люди?

Ні, я просто Дівчина була приголомшена і на мить втратила дар мови.

.

Тоді моя травма не має до вас жодного стосунку. Чи можна сидіти? — серйозно запитала Софі.

Ні, не можна.

?

Чому?

Фрея втратила дар мови. Вона справді злякалася. Вона боялася побачити, як хтось помирає на її очах, хто б це не був. У порівнянні з майбутньою високою і могутньою Валькірією, оповитою незліченними німбами, нинішня Фрейя була простою сільською дівчиною.

Вона не відчула на собі жорстокості війни, а все одно просто чекала на добру сторону світу.

Софі злегка посміхнулася. Він також не бачив мертвої людини, але якщо порахувати його досвід у Бурштиновому мечі, то він був більш ніж удвічі більшим, ніж Фрея зараз.

.

Він принаймні відчув біль втрати.

,

Думки людей і речей минулого крутилися в його пам'яті, мучили і вагалися. Саме таке почуття змушувало людей дорослішати і вміти плекати.

.

Але вона також посіяла зерна ненависті.

Отже, вона все-таки просто маленька дівчинка. Яка у вас здатність, щоб змусити мене слухати вас, міс Фрея?

, -

Ти, ти -

?

Софі знала, що йому не варто зациклюватися на цій темі. Він глянув на пов'язку на грудях і одразу змінив тему. Хлопці, ви наклали пов'язку на моє тіло?

.

Старша сестра це зробила. Вона тут єдина, хто вміє надавати першу допомогу. Маленький нахаба, що стояв поруч, кинувся відповідати. Він з цікавістю подивився на юнака, який, здавалося, був дуже досвідченим.

.

Ополчення Бреггса відрізнялося від їхнього маленького містечка.

!

Я ледве можу зупинити кровотечу. Не думай про переїзд, я не хочу тобі більше допомагати. — одразу нагадала йому Фрея.

,

Крім зупинки кровотечі, відновлювальний ефект пов'язки можна було використовувати тільки один раз. Звичайно, Софі знала про це.

-

Але на цей раз він ввічливо відповів: Спасибі, хоча ваші навички трохи поступаються -

!

Марта вгорі, Фрея глибоко вдихнула. У цей момент у неї з'явилося бажання задушити цього усміхненого хлопця. Якого біса він намагався зробити!

11 12

. Схоже, бажання третього годинника розбилося, залишилося ще 11 Всі, давайте продовжимо загадувати бажання сьогодні! Якщо ми зможемо потрапити в топ-12 сьогодні, ми вибухнемо!

18

Розділ 18

Отже, де саме ми знаходимося?

,

Взявши розмову під свій контроль, Софі почала запитувати інформацію, яку він хотів. Він зрозумів, що трохи змінився. Раніше він міг тільки так впевнено говорити в грі і легко вловлювати ритм розмови.

.

Можливо, тому, що він вважав це місце світом Бурштинового меча.

Його досвіду в грі було достатньо, щоб змусити його ставитися до цих молодих людей, як до справжніх дітей. Від природи він випромінював впевнений темперамент.

.

Ця впевненість несвідомо впливала на оточуючих. Незалежно від того, чи це була Фрея, чи інші, вони поступово відчули себе трохи інакше. Свідомо чи несвідомо фокус розмови змістився на Софі.

Неподалік кілька молодих людей також підняли голови й озирнулися.

,

Це Рудий сосновий ліс, не рухайтеся. Хвостата дівчинка перевела подих і спробувала себе заспокоїти.

.

Софі здивовано підняла голову. Як і годиться від майбутньої Валькірії, вона так швидко навчилася регулювати свої емоції. Але, на його думку, вона була ще трохи незрілою.

?

Рудий сосновий бір?

14 .

Стривайте, навіщо ви тут? Софі знову здивувалася. Він згадав, що це місце у грі називалося Долиною гномів. Це було середовище проживання бурих ведмедів 14-го рівня. Але це місце знаходилося на південь від Бучче, і ополчення Бучче не мало причин з'являтися в цьому напрямку.

.

Ми приїхали, щоб знайти вас.

Ми шукаємо римську даму, вона подруга Великої Сестри.

.

А римлянин – член третьої команди. Голоси всіх пролунали одночасно.

?

Ви розгромили передові сили Мадари? Софі подивилася на Фрею. Це питання хвилювало його найбільше.

! ,

Як це можливо! Дівчина розгублено подивилася на нього. Вираз її обличчя був такий, ніби хотів сказати, як він міг поставити таке дурне запитання. Охоронці прикрили жителів села і евакуювалися з півночі. Ми були відокремлені від усіх. А монстрів на дорозі ставало все більше, тому ми могли їхати тільки на південь. Крім того, я переживав за римського

То ось чому ви сюди приїхали? Софі відчула, як її серце завмирає.

Дівчина природно кивнула головою, її довгий хвіст похитувався вгору і вниз.

Фрея відразу відчула себе трохи дивною. Цей молодий чоловік не був капітаном Марденом, так чому ж у неї виникло відчуття, що вона неповноцінна перед ним?

.

Софі не могла втриматися, щоб не вдарити себе по лобі. Вона не знала, чи варто говорити, що ці молоді люди були наївними чи неосвіченими. Вони навіть не могли захистити себе, але все одно хотіли врятувати інших.

,

Ні, мабуть, слід сказати, що він був добросердечним.

,

Однак потреби в зайвій доброті на полі бою не було. Це тільки нашкодить собі.

! —

Софі замовкла. Насправді вона не могла не вирвати кров'ю в серці. Він підпалив дідову хату, щоб попередити село, але не очікував, що історія піде своїм первісним шляхом — ні, вона повториться.

Господи Марша, який жарт ви намагаєтеся потягнути? Що це за жарт?

.

Він зітхнув у серці. Те, що він міг змінити, було ще занадто мало. Інерція історії не була чимось, що можна було зупинити, доклавши лише трохи сили. Дійсно, він повинен був стати сильнішим, але до цього йому довелося вижити.

.

Капітане Марден, о капітане Марден, здається, навіть я не можу вас врятувати.

Чому римлянин Чорна Троянда Мадара напала на кордон перед святкуванням Вічної Смерті в травні? Такий очевидний заздалегідь продуманий план. Якщо була контратака, за нею має стояти демон.

Усі надії Софі були розбиті, через що він відчував себе трохи спустошеним. Раніше він так завзято боровся, але врешті-решт виявив, що історія зовсім не змінилася. Такий удар був дуже гнітючим.

.

Але ж це була лише сила нормальної людини, а вона вже зробила все, що могла.

!

Брандо!

Він був у поганому настрої, але у вусі пролунав здивований голос. Він був щасливий, як жайворонок. Софі обернулася і побачила, як на узбіччі лісу з'явилася дівчина-торговець з обличчям недовіри і здивування. Поруч з нею також була дівчина в сірих шкіряних обладунках. Мабуть, саме ця дівчина пішла їй повідомити.

Римлянка підійшла до нього, як порив вітру, і насторожено дивилася на нього, ніби боялася, що він раптом зникне.

Я знав, Бренделе, з тобою все буде гаразд. Вона полегшено зітхнула і радісно сказала:

.

Правильно, Брандо. Фрея не відпустила мене назад до Букче, я Тоді дівчина-купець квапливо пояснила, ніби боялася, що він розсердиться.

Потім Софі помітила, що на її обличчі все ще є дві блискучі сльозові плями, і не могла не відчути, як його серце пом'якшується.

,

Нічого страшного, зі мною зараз все гаразд. — тихо відповів він.

?

Справді?

Справді. Софі кивнула.

Романе, не чіпай його, пан Брандо серйозно поранений. Фрея не могла стриматися, щоб не насупитися. Чи знали ці двоє, наскільки серйозна травма? Хіба вони мало не загинули?

.

Нічого страшного. Хоча вона це сказала, Роман висолопив язика і відступив.

Софі посміхнулася. Така вдача була у дівчини-купці. Юнак дивився на двох прекрасних дівчат, що стояли поруч, і не міг не відчувати, що це приємно для ока.

Він раптом зрозумів, що справа не в тому, що не було ніяких змін, а в тому, що зміни були іншими. З того моменту, як він прийшов у цей світ, світ вже змінився.

.

Якби він не перейшов, можливо, дівчину-купця і Брандо вже спіткало б нещастя. У бандитів Мадари не вистачило духу проявити милосердя до представниць слабкої статі.

Він подивився на інших і на молодих людей, які були з Фреєю. Скільки з них змогли вижити в тій війні?

Софі чітко пам'ятала, що в тій війні вижило менше десяти відсотків ополченців і охоронців на кордоні.

Але тепер, коли він був тут, можливо, історія повинна була змінитися. Він не знав більше, але принаймні людей, які його оточували, треба було врятувати. Ці молоді люди були зернами майбутнього королівства

.

Софі ніколи не допустить, щоб історія повторилася.

Гаразд, повернемося до основної теми. Чи знаєте ви, наскільки серйозна ситуація зараз? Потім юнак видихнув, намагаючись виглядати менш незатишно. Чесно кажучи, найбільше йому зараз потрібен був відпочинок, але нинішня ситуація явно не дозволяла цього зробити.

Він подивився на інших, Фрея і молоде ополчення були приголомшені.

.

Тільки Роман грайливо підморгнув.

?

Так? — спантеличено запитала дівчинка з хвостиком.

?

Софі двічі слабко кашлянула і запитала: Я маю на увазі, що ти збираєшся робити далі? Якщо я не помиляюся, нежить Мадари, мабуть, контролювала шлях, чи не так?

.

Навколо затихло.

.

Ви, звідки дізналися? Фрея була трохи приголомшена і здивовано подивилася на нього.

.

Звичайно, я знаю, я не тільки знаю, я відчував це на собі. — відповіла Софі в його серці. Але вражені погляди навколо все одно викликали в нього почуття гордості.

.

Добре було бути пророком.

.

Але ця маленька гордість не могла приховати тривоги в його серці. Напад Мадари у квітні був швидким і всеосяжним, йому довелося розробити більш комплексний план, щоб захистити себе.

.

І ці молоді люди.

Ворог, з яким зіткнувся Бучче, був флангом армії Мадари, а командувачем цієї армії був знаменитий Чорний Лорд Інкірста. Хоча він був ще юнаком у свої двадцять років, саме з цієї війни цей майбутній генерал поступово проявив свій талант.

?

Але що він мав? У цей момент історії він був просто безіменною людиною.

.

Але Софі розуміла, що єдина перевага, яку він зараз має, — це його далекоглядність. Справді, ця перевага могла врятувати йому життя в наступних серіях поєдинків, але він мав добре скористатися нагодою.

.

У нього було лише два моменти.

. 17 .

Одна з них полягала в тому, щоб пройти через відносно безпечну Долину гострих каменів. Він чітко пам'ятав, що лише на 17-й день заступник Інджирсти Циклоп Таркус контролюватиме цю територію.

Але відстань була занадто великою, і він переживав, що не зможе прорватися до того, як ворог завершить оточення. Коли б не було коней, але де ж він мав знайти коней на десятьох чоловік?

Отже, залишався лише один шлях — прорватися через річку Кинджалів, перш ніж дві ескадрильї на чолі з Упирем Везаром і Білим Лицарем Ебдоном оточать його.

До кінця квітня там перебував лише загін скелетів на чолі з некромантом.

?

Він не міг не торкнутися холодного кільця на вказівному пальці. Поки у нього є Перстень Імператриці Вітру, хіба не легко буде прорвати лінію оборони, утворену одинадцятьма солдатами-скелетами і некромантом?

,

Але перед цим він повинен був змусити всіх в цьому загоні ополчення прислухатися до його наказів. Це також стало причиною того, що він був таким агресивним із самого початку.

.

Софі знову подивилася на всіх.

.

Це логічне припущення, якщо у вас є трохи військових знань, ви прийдете до такого висновку. Перекрити головну дорогу - значить перекрити зв'язок і відкрити шлях для вашої армії. Наступним кроком є використання Букче як центру для ліквідації залишків сил Еруїна. Він намагався зробити так, щоб це звучало максимально серйозно, спираючись на власний досвід. Потім він на мить зупинився і сказав важким тоном: Це ми.

Запала тиша, було чути лише звук дихання інших.

.

Отже, що ви плануєте робити зараз? — ледь чутно запитала Софі.

.

Всі збентежено перезирнулися.

Головну дорогу до Бучче охороняло більше десяти солдатів-скелетів, вони ж не могли просто так вбити собі дорогу, чи не так? Хоча у них була юнацька впевненість, що ці вороги ніщо, але коли справа дійшла до битви на життя і смерть, вони все одно трохи хвилювалися.

У Фреї був стурбований вираз обличчя, вона не так багато думала, коли приймала рішення. Хоча вони були ополченцями, врешті-решт це була просто група недосвідчених молодиків.

Хоча хвостата дівчина нічого не сказала, її безпорадність була написана на всьому обличчі.

.

Погляд усіх уже впав на Софі. Досвід Софі змушував його здаватися більш стабільним, ніж всі тут, таке враження часто було непомітним, а в кризові моменти він змушував людей відчувати себе більш надійними.

Брандо? — спитав і Роман.

Софі повернула йому голову і ледь помітно посміхнулася, щоб дати їй зрозуміти, що вона спокійна.

.

Треба готуватися до найгіршого. Потім повернув голову, щоб подивитися на цих людей, маючи намір розвіяти їхню наївність.

.

Це не перший раз, коли він це робить. У гільдії новачки, які вперше вийшли на поле бою, завжди мали оптимістичний настрій, і одного разу зазнавши удару, вони впадали в стан безпорадності, тому швидко розсипалися перед досвідченою командою.

,

Насправді розрив між гравцями був не таким великим, як уявлялося, ключовим був менталітет.

І ці старі гравці відповідали за те, щоб заздалегідь дати новачкам хедз-ап.

?

Готуватися до найгіршого?

?

Софі вже збиралася говорити, але раптом з лісу почувся рідкісний звук. Всі одночасно дивилися в той бік, і тільки Фрея злегка насупилася. — спитала вона в бік куща Йона Сена?

Це я, капітан Фрея.

.

Всі зітхнули з полегшенням.

.

Але Софі тихенько махнула рукою на хвостату дівчину, вказуючи на те, що остання має бути пильнішою. Фрея побачила його жест і трохи здивувалася, але відразу ж відреагувала. Міліцейська підготовка Еруїна не дозволяла їм залишати свої пости за власним бажанням.

.

А Софі абсолютно довіряла військовій підготовці ополчення Еруана. Хоча ці молоді люди були наївними, це не означало, що вони забудуть основні правила щоденних тренувань.

.

На полі бою не було місця для будь-якої недбалості.

.

Що сталося, Джонсоне? — запитала Фрея, кладучи руку на руків'я меча.

,

Вибач, Старша Сестро, я, мене спіймали

,

Оу Шинань з гуркотом розійшовся в обидві сторони, і двоє людей вийшли ззаду. Першим був блідий юнак з високо піднятими руками з сумним обличчям.

,

А ліч ішов слідом за ним, показуючи кінчиками пальців на потилицю юнака, а в очницях дивився на інших мерехтливим зеленим полум'ям.

Хе-хе, я зловив групу маленьких мишенят.

.

Всі були приголомшені.

!

Джонсон!

—

Як ти міг —

.

Потім пролунав звук недовіри.

Примітка

.

Непохитна, перша пробуджена здібність називається здібністю родоводу. Це не те, що є у кожного персонажа, точніше, головний герой цього не усвідомлює.

Є дві основні здібності Непохитного

, 10 .

По-перше, впертість, він ігнорує всі фізичні атаки протягом усього періоду, якщо тільки людині не відрубано голову або не пошкоджено серце. Крім того, сила волі збільшується до 10 унцій. Це призведе до того, що істота зможе не спати протягом п'яти хвилин після смертельної травми, навіть якщо вона перестане дихати.

,

По-друге, самозцілення, воно зміцнює здатність організму до самовідновлення, але ця здатність працює лише після того, як травма стабільна.

Здібність родоводу поступово посилюватиметься в міру того, як персонаж ставатиме сильнішим, таким чином показуючи більше характеристик.

19

Розділ 19

!

Джонсон!

Як ти міг

.

Молоді ополченці пильно дивилися на своїх товаришів. Юнак, яким керувала рука ліча, був блідий і тремтячий. Сором і страх змусили його опустити голову.

Але ж він не хотів помирати, правда?

Фрея відчувала, що її серце ось-ось зупиниться. Вона підсвідомо витягла меч. Але ліч одразу розвіяв її думки. Зелене світло в очницях раптом розквітло, і одна з рук юнака відразу ж лопнула, як повітряна кулька. Всюди бризкала кров, і юнак несамовито кричав. Все його тіло впало на землю і згорнулося в клубок.

!

Ах, Старша Сестро, благаю тебе, врятуй мене!

Джонсон котився по землі, як закривавлений чоловік, голосячи від болю.

.

Ця страшна сцена змусила кількох людей обернутися і відразу ж вирвати. Обличчя хвостатої дівчини теж зблідло. Вона похитнулася і ледь не впала.

Людська дівчина, тобі краще не чинити необдумано. — попередив її різким голосом ліч. Його холодні очі пробігли по всіх присутніх.

,

Але відразу зрозумів, що присутні люди – це просто міліціонери, про яких не варто згадувати. Комах.

Зелене світло в очницях ліча потьмяніло, і він був дещо розчарований. Було наказано вистежити місцезнаходження людини-розвідника, який втік раніше, і не заплутатися з цими комахами.

Розум Фреї був порожній, але вона чинила опір хвилям запаморочення і намагалася придумати, як вийти з цієї ситуації. Вона ще пам'ятала, що є лідером цієї групи, тому не могла показати свою слабку сторону.

Що ж до дівчини, яка була поруч з Романом, то вона вже знепритомніла. На щастя, Ромен тримав її.

.

Софі відчула, як рука Романа міцно схопила її за рукав. Це була своєрідна довіра і довіра. Раніше він також тримав хвостату дівчину ззаду, щоб вона не впала, але сила останньої перевершила його очікування.

Але, незважаючи ні на що, він знав, що в цей час їй потрібна розрада. В іншому випадку вона може впасти першою.

, -

Їй, як дівчині, яка жила в мирну епоху, було важко прийняти таку жорстоку сцену. На щастя, Еруан був країною, охопленою війною, і більшість молодих людей тут мали таку обізнаність.

Фрейя. — ледь чутно сказала Софі.

.

Молода дівчина трохи злякалася і відразу ж прокинулася. Вона глибоко вдихнула і заспокоїлася з допомогою Софі. Софі не могла стриматися від захопленого кивка, коли побачила, що її пальці стали набагато ніжнішими на руків'ї меча.

Такий виступ можна вважати видатним. Звичайні люди рідко могли заспокоїтися на межі життя і смерті. Він не знав, чому зовсім не нервує. Здавалося, що його розум став спокійним, як вода, після переселення і випробування життям і смертю.

Але, незважаючи ні на що, принаймні це було добре.

Він продовжував запитувати майже нечутним голосом: Ви все ще пам'ятаєте, що я говорив раніше про підготовку до найгіршого?

.

Фрея на мить остовпіла і злегка кивнула.

?

У вас ще є сили боротися?

Хм

.

Це була майже непомітна реакція.

.

Тільки тоді Софі відчула полегшення. Він потер великим пальцем холодний перстень Імператриці Вітру. У відповіді йому сказали, що підзарядка завершена лише наполовину.

Три години були занадто повільними в порівнянні з десятихвилинною зарядкою в грі. Але, на щастя, половини енергії вистачило. Незважаючи на те, що він не міг створити повну , цього було достатньо, щоб створити сильний вітер.

,

У всякому разі, він вже готувався до найгіршого. Гірше не було.

.

При цьому Ліч остаточно підтвердив, що інших засідок не було. Він навіть не глянув на нещасного, що плакав, біля його ніг і підняв скелетну руку.

Солдати, убийте їх усіх.

Пролунав пронизливий і сухий голос, і з лісу вийшли четверо воїнів-скелетів з гострими мечами і чорною кольчугою. Вони з'явилися з тонкого туману, і їхні тіла скрипіли, коли вони крок за кроком наближалися до групи Фреї.

,

Можливо, група Фреї думала дати відсіч цим холодним монстрам раніше, але не зараз. Молоді люди і раніше були сповнені впевненості, але тепер їх налякала холоднокровність ворога. Їхня мужність, що залишилася, була поступово переможена аурою смерті, і вони були безсилі чинити опір.

Вони могли лише крок за кроком відступати, поки не зайшли в глухий кут. Можливо, саме через свій біологічний інстинкт захистити себе вони поспіхом витягли мечі на талії. Але, дивлячись на те, наскільки вони були боязкі, ніхто не міг бути впевнений, скільки у них залишилося бойової сили.

.

У лісі було чути лише звук вдиху.

Дивлячись на цих блідолицих юнаків, Ліч не міг не посміхнутися зі свого дірявого підборіддя.

.

Зелене світло в його очницях блимало так, ніби він насолоджувався задоволенням, яке приносив страх.

Справді, людський страх був їхнім найбільшим ворогом. Вони були слабкими, недовговічними і легко піддавалися непотрібним емоціям. На противагу цьому, нежить, природно, подолала всі ці недоліки. Кожен з них міг бути найкращим солдатом, особливо низькорівнева нежить. Їм навіть не потрібно було думати, їм потрібно було лише підкорятися.

У порівнянні з добре навченим ополченням людської раси, яке поводилося на полі бою як безпорадні діти, таких слабких істот не повинно існувати в цьому світі.

.

Він не міг не відчувати почуття огиди від щирого серця. Так, Мадара переможе.

Але в цей час Ліч почув зайвий голос, я залишу це тобі. Це був голос молодого чоловіка, спокійного, непохитного і сповненого впевненості.

,

Ліч відчув, як його злегка підстрибнув, що було зловісним знаком. Він одразу ж пильно повернув голову.

.

У його порожньому зорі відбивалося блискуче кільце.

?

Каблучку носили на вказівному пальці важкопораненого ополченця. Він ніколи раніше не звертав уваги на цього хлопця. На що можна було звернути увагу напівмертвій людині?

Прикидаючись серйозно пораненим, ви можете обдурити інших, але це, звичайно, не може обдурити нежить. Ці холоднокровні монстри, які виповзали зі своїх могил, могли дивитися прямо на Душевний вогонь живої істоти. Слабкий і тьмяний Софі з точно не був фальшивим.

.

Вона була важко пораненою військовою.

.

Здавалося, що це правда.

Але справжня загроза виходила від каблучки на її руці. Це був чарівний перстень. Зелене полум'я в очах Ліча потроху тьмяніло, і в повітрі майже відчувався запах смертоносної аури.

, 20 .

Він розпізнав цей запах. Один з його майстрів навчив його чорної магії і дозволив йому контактувати з деякими підробками. А по аурі, яка вирвалася з нього, можна було сказати, що це принаймні магічне кільце, яке досягло 20 рангу Енергії.

?

Як могла з'явитися офіційна річ чарівника в руках звичайної людини?

.

Ліч не міг не показати погляд жаху і жадібності.

,

Нежить, солдате, дай мені цю штуку — Вона підняла свій кістяний посох і закричала.

—

Осс —

Але Софі підняла праву руку і щосили виплюнула це слово. Це було більше схоже на те, що вона вичавлює залишки повітря зі своїх легенів. Коли юнак упав назад, він не міг стриматися, щоб не спітніти.

.

Простір розширювався, а потім раптово звужувався.

Коли скорочення знову вибухнуло до початкового стану, турбулентний потік повітря видав пронизливий звук, якого було достатньо, щоб пробити барабанні перетинки людей.

.

Вітер був схожий на пряму стрілу, яка пронизала Ліча та його воїнів-скелетів. Незважаючи на те, що вони підняли свої висохлі руки, щоб спробувати захистити себе, турбулентність пройшла через їхні порожні ребра і утворила повітряний вихор, який крок за кроком відтягував їх убік.

Пошкоджень не було, але стримуючий ефект був досить очевидним.

Фрея! — вигукнула Софі.

.

Молода дівчина відгукнулася і витягла меч. Почувся чіткий металевий звук, а її довгий хвіст танцював на вітрі.

Але що здивувало Софі, так це те, що цей недосвідчений капітан міліції вчинив необдумано. Вона відразу ж обернулася і зробила зауваження іншим: Макі, Ірен! Чого ви чекаєте, ополчення Бучче! Третій загін, йди за мною!

.

Натхненна сміливість іноді була сигналом. У ситуації життя і смерті вирок, натяк можуть змусити людей вибухнути з нескінченною силою.

Але була умова, і вона полягала в тому, щоб бути спокійним.

.

Спокій однієї людини може вплинути на більшу кількість людей, як і зараз. Під нагадуванням Фреї молода міліція була трохи здивована, але нарешті відреагувала. Це був їхній найкращий шанс і єдиний шанс вижити.

Раптовий шторм змусив солдатів-скелетів і Ліча відступити, і вони не мали часу ні про що інше.

.

Це відкриття змусило юнаків знову набратися сміливості. У дзвінкому звуку мечів, що роздираються в піхвах, тактичні якості, які вони тренували щодня, здавалося, повернулися до їхніх тіл у цей момент.

Макі, накрий мене.

,

Мерзенні монстри, тепер ваша черга

!

Спочатку позбавтеся від цього чорного мага!

.

Це Ліч.

-

-, йди за мною.

.

Вони почали намагатися контратакувати.

Але Софі дивилася на хаотичну сцену з деяким занепокоєнням. Він боявся, що ці хлопці будуть імпульсивними і зіпсують обстановку, тому спокійно нагадав їм ззаду: Пам'ятайте про спокій, всі! Тільки коли ти заспокоїшся, ти зможеш боротися!

У Бурштиновому мечі він бачив багато новачків, які були точнісінько такими, як ці юнаки.

Гаряча кров була хорошою річчю, але вони не могли відпустити її собі в голову.

.

Йому нічого не залишалося, як читати бойові статути ополчення. Це було те, що всі присутні запам'ятовували раніше, але мало хто міг пригадати ці сухі та дорогоцінні переживання в бою.

.

Треба було сказати, що Брандо був аномалією.

!

У Софі залишилися всі спогади про останній бій юнака. Як новобранець, його виступ не міг бути кращим. Навіть будучи воїном-ветераном, він змушений був визнати, що Брандо дійсно був молодим чоловіком з винятковим талантом фехтування. Шкода тільки, що він зіткнувся не з тим боєм і не в той час.

.

А з іншого боку, під нагадуванням Софі, юнаки заспокоїлися. Але цього виявилося недостатньо. Софі знала, що цим хлопцям ще потрібно отримати невелику перевагу, щоб зміцнити свою впевненість. Інакше моральний дух, який був сформований за такий короткий проміжок часу, легко впав би.

.

Вітер став слабшим.

.

Солдати-скелети струснули кольчугу і приготувалися до контратаки. Вони спробували відновити рівновагу, але голос Софі вже наказав ополченцям Бучче змінити тактику.

, -

Прислухайтеся, цим низькорівневим солдатам Мадари не вистачає розуму і вони рухаються повільно. Розвертатися – їхня найбільша слабкість. Намагайтеся рухатися ліворуч у тому напрямку, де вони тримають мечі. Там є сліпа зона, можна безпечно атакувати

?

Макі, ти з Ірен повинні атакувати зліва і справа, ти знаєш, як їх прикрити? Так, привернути увагу скелета. Ось і все.

Софі напівлежала на камені, вдивляючись у ситуацію на полі бою, вказуючи ворогу, що робити далі. У його словах була особлива магія, від якої люди не могли не вірити йому. Це була сила, яку люди називали впевненістю. Він був стабільним, спокійним і змушував людей підсвідомо покладатися на нього, коли вони не знали, що робити.

.

І ополчення Букче незабаром відчуло смак переваг. Спочатку, за його нагадуванням, Айк ціною меча в стегні відрізав гомілку солдату-скелету. Тоді його напарник, маленький Фенікс, кинувся вгору і проткнув мечем череп солдата-скелета.

,

У той момент, коли меч пробив череп, холодне чудовисько з тріском розвалилося. Вогонь душі в його очницях мерехтів і швидко згасав.

.

Золотий вогник вилетів зі зламаних кісток і ввійшов у груди Софі неподалік.

.

Софі була приголомшена. На відміну від минулого разу, цього разу він чітко відчув, що щось не так. Очки досвіду. Він раптом це зрозумів. Але не встиг він це перевірити, як почув, як молоде ополчення схвильовано кричить після перемоги над ворогом.

?

Боже мій, я це зробив! Ейке не міг у це повірити. Він натиснув на рану, що кровоточила, і крикнув Брандо, звідки ти це знаєш?

.

Софі злегка посміхнулася. Ці переживання були підсумовані ним і його товаришами по грі. Навіть найнезначніші з них були наповнені глибокими уроками, тому що всі вони були дорогоцінними знаннями, які були загартовані тисячами битв і смертей.

10% , 50% .

Брандо також отримав деякі подібні знання під час навчання в міліції, але в очах Софі вони були занадто поверхневими, занадто поверхневими. Якщо ці знання могли збільшити його бойову міць на 10%, коли він зіткнувся з солдатами-скелетами, то його власні повинні зрости на 50% або навіть більше.

,

З триста сімдесят п'ятого року до другої ери бойовий досвід Софі з Мадарою дозволив їй познайомитися з солдатами-скелетами найнижчого рангу ворога, а також з найвищими за рангом лічами, кістяними драконами і навіть з повелителями вампірів, як з її п'яти пальців.

.

З точки зору розуміння Темного царства, напевно, було не так багато людей, які могли б зрівнятися з Еруїном. Адже до першої Війни Чорної Троянди відносини між Мадарою і Світлим Світом не були такими напруженими, як пізніше.

.

Тертя і конфлікти виникали не так часто.

Звичайно, ці переживання були однією з речей, якими Софі найбільше пишалася в цьому світі. Спираючись на своє знайомство з цим світом, він був упевнений, що зможе продовжувати йти, крок за кроком, і повертатися до колишніх висот.

.

Але тепер він мусив закінчити поточну роботу. Він не знав, чи привернув увагу інших людей порив вітру, викликаний раніше. Заради безпеки йому довелося швидко закінчити бій.

Подумавши про це, його погляд упав на ліча.

.

Це був неприємний ворог.

.

Деякі друзі не зовсім розуміють умови, щоб ця книга була в списку.

, 200,000 , 30

Я поясню це всім тут. Список для цієї книги є щотижневим потенційним списком нових книг. Умовами для нового списку книг є другі або більше опублікованих творів після того, як вони стали авторами, загальна кількість слів становить менше 200 000 слів, книга знаходиться в бібліотеці 30 днів, а книга оновлюється раз на три дні.

5 + 10 + 2.

Формула для розрахунку потенційної цінності списку нових книг і списку нових книг - це кліки тижня 5 + рекомендації тижня 10 + загальна колекція 2.

6 .

Кліки зараховуватимуться як кліки лише для учасників. Це мають бути кліки учасників, які ввійшли в систему. Він буде зараховуватися лише раз на 6 годин.

, 2 22 , 12.

Сьогодні рейтинг цієї книги піднявся на 2 сходинки до 22-го місця. Сподіваюся, завтра ще трохи просунуся. Нарешті, я продовжу загадувати бажання бути в топ-12.

20

Розділ 20

.

Малі Лічі добре володіли двома заклинаннями: Завісою Темряви і Занепадом. Обидва ці заклинання були чорною магією з елементом зла.

,

У грі Темна Магія була принесена на землю Міірнами. Міірни були слугами Темного Дракона. У хаотичну епоху до початку першої ери вони жили на замерзлому плато на північ від Круса.

.

Міірни добре вміли використовувати некромантію і темне чаклунство. Пізніше ці два заклинання, а також всі наступальні заклинання, крім Стихій, Природи та Священної Магії, стали відомі під загальною назвою Темна магія.

,

Після Священної війни Король Полум'я Гретель вигнав цих Темних Істот на холодний Схід. Казали, що з того часу їх ніхто не бачив.

Однак Міірни безперечно існували. У Кодексі Темряви Темні Лорди, які були заслані в Мадару, навчилися своєму Темному Чаклунству від цих Демонів.

, -

Однак Завіса Темряви насправді не називалася Темною Магією, тому що це було заклинання маскування типу підтримки. Це заклинання випадково змогло замести сліди невеликої групи солдатів-скелетів.

Звичайно, це не означало, що вони повністю зникнуть. Можна було уявити собі камуфляжне заклинання, яке зливається з темним фоном. Так, він не охоплював ні звуків, ні запахів, ні чогось іншого, крім зору, і був обмежений певною відстанню.

.

Однак у темряві це заклинання стало найкращим прикриттям для Армії Нежиті Мадари. Це також було головною причиною, чому Армія Нежиті Мадари часто вибирала пересування вночі.

Що стосується Розпаду, то Фрея та інші вже бачили цю жахливу Темну Магію від Джонатона.

Це було злісне заклинання атаки, а також основний метод атаки Лічів. Він покладався на негативну енергію, щоб роз'їдати ворога. Чим негативнішими були емоції ворога, тим слабшою була його сила волі і тим більше шкоди він отримував від заклинання.

.

До самої смерті.

Це заклинання було схоже на більшість чорної магії. Він посилював негативну енергію, щоб матеріалізувати руйнівну силу.

,

Володіючи таємничою темною магією і командуючи солдатами-скелетами, які не володіли здатністю мислити, вони були сильнішими і володіли хитрим характером. Здавалося, що Лічі – ворог, якого важко перемогти.

,

Однак Софі знала ще одну таємницю. Лічі не мали здатності чаклувати. Їхня справжня сила походила від кістяного посоха в їхніх руках. Це був могутній магічний предмет, який належав кожному Лічу. Як тільки він виходив з їхніх рук, він перетворювався назад на звичайний посох.

Знаючи це, було легко зрозуміти, як повинна здійснюватися тактика навколо нього.

,

Коли впав інший солдат-скелет, під нагадуванням Софі Фрея та Ірен, найсильніша фехтувальник в ополченні, оточили ліча, який готував заклинання.

Атакуйте його рукою. Чорне чаклунство не таке загадкове, як ви думаєте. Софі вказала на слабкість нежиті. Бачите його жест рукою? Не дайте йому завершити заклинання і заберіть його кістяний посох

Ліч раптом підвів голову і подивився на Софі. Клубок фосфоресцентного зеленого полум'я мерехтів від образи. Софі задихнулася і відчула, як у неї пересохло в горлі. Вона знала, що зомбі поклав на неї око. Але вона швидко заспокоїлася. Обійти ополченця і напасти на неї зомбі було неможливо.

.

Але коли на мене дивиться бездиханне, холодне чудовисько, було незручно. Софі довелося зупинитися і почекати, поки напади Фреї та Ірен почнуть діяти.

.

Ліч моторошно посміхнувся і потряс кістяним посохом. Темрява довкола нього гойдалася, як брижі, і топила його. Коли довгий меч Ірен пробивав повітря, він пробивав лише повітря. Початкове місце монстра нежиті тепер було порожнім.

Так? Юнак був злегка приголомшений.

Вираз обличчя Софі не змінився. Вона була занадто знайома з хитрощами цих хлопців. Ірен, це ліворуч від тебе!

.

Ірен якусь мить не реагувала.

Але Фрейя, яка наздогнала ззаду, вже замахнулася мечем. Меч малював пряму срібну лінію в тьмяному оточенні. Саме тоді, коли він ось-ось мав дійти до позиції, на яку вказала Софі, ліч уже похитнувся назад.

.

Всі бачили тінь, яка відступала, як проточна вода.

!

Людина, ти хто?! Ви ж не ополченець! З тіні вирвався різкий голос. Ліч, здавалося, був збентежений і роздратований.

,

Справді, міліція не могла знати так багато. Дещо з того, що сказала Софі, поширилося лише серед чарівників у Мадарі.

1.7

Але Софі нічого не відповіла, і за нею пішов другий меч Фреї. Очі ліча блиснули зеленим світлом. Він підняв свій кістяний посох і відштовхнув меч дівчини. Ліч мав 1,7 рангу енергії, а сила Фреї, ймовірно, була не вищою, ніж у Брандо.

.

Атаку хвостатої дівчини легко відвели вбік. Вона кинулася вперед на кілька кроків, перш ніж зупинитися. Вона відразу ж прикрила ліве плече і злегка насупилася.

.

Стріла, поранена раніше, здавалося, знову розкололася.

.

Старша сестра, дозволь це зробити Макі, твоя травма Ірен побачила цю сцену і не могла стриматися, щоб не закричати, коли вона блокувала атаку ліча.

Макі і Петі-фініс наздогнали ззаду.

-, відступи! Але Фрейя тримала меч горизонтально перед лічем і суворо наказувала.

Але ж я ще й ополченець! — обурено вигукнув ліч.

!

Відступи, ти мене чуєш?!

Петі-фініс так розгнівався, що його шия почервоніла, але навіть при цьому він не наважився не послухатися наказу Фреї. Фрея завжди була лідером цієї групи молоді. Дівчина була доброю і мала свої принципи, і всі дуже шанобливо ставилися до такого керівника.

Софі похитала головою в спину. Поле бою не було місцем для суперечок. Але наполегливість хвостатої дівчини змушувала його почуватися добре. Такі дівчата, як вона, були рідкістю в його світі.

,

Ви всі четверо, ідіть на мене разом. — спитав він ззаду.

Пане Брандо, ви! Фрея глибоко вдихнула і не могла не озирнутися. Юнак, що лежав на скелі, римлянин, все ще стояв біля нього. Він подивився на неї з невинним виразом обличчя і навіть підморгнув їй.

Ця проклята дівчина, вона так швидко перейшла на бік ворога!

.

Вона не могла не відчувати роздратування.

.

Ліч – дуже складний ворог, з яким важко впоратися. Ви вчотирьох можете прикривати один одного. — серйозно відповіла Софі.

-

Але -

.

Він ще й ополченець.

.

Фрея закусила губи і озирнулася. Макі та Ірен відступали під натиском ліча. Якби монстр нежиті знайшов можливість застосувати заклинання, ця група втратила б ще більше членів.

.

Це не було чимось, що вона могла дозволити собі втратити.

Подумавши про це, вона могла лише кивнути головою.

! -

Ура! Брандо, ти неймовірна! — вигукнув Петі-фініс і відразу ж вийняв меч. Але Фрея схопила його за комір ззаду і суворо наказала: Йди за мною, і не виходь за межі мого діапазону, розумієш?

.

О, розчарований голос.

.

Після того, як Фрейя і Петі-фініс вступили в бій, ситуація відразу змінилася. Вони з Ірен були найкращими фехтувальниками в цій партії ополчення Бучче, і, на диво, Петі-фініс анітрохи не поступався. За словами Софі, у цієї дитини було сильне бажання атакувати, а його меч був рішучим і точним. Це не було схоже на військове фехтування Еруана, яке зосереджувалося як на нападі, так і на захисті, а більше на агресивне володіння фехтуванням Круза.

Але як не крути, це вже була надзвичайно висока оцінка з точки зору воїна-ветерана.

Софі подумала, що, можливо, коли Петі-фініс виросте до віку Брандо, його майстерність фехтування анітрохи не поступатиметься. Звичайно, його інтелект трохи поступався б, адже Брандо немов був народжений для бою.

Він іноді думав, що якщо юнак в історії не загине і виросте на війні, його досягнення будуть не меншими, ніж у Фреї.

Але світ був непередбачуваним, і в історії не було якщо.

Звичайно, найголовнішим у цій битві було нагадування юнака. Софі, здавалося, могла бачити думки ліча наскрізь, і доки вона мала найменший намір, він міг би вказати на неї.

?

Що він намагався зробити?

?

Чому вона це зробила?

?

Чи готував він заклинання?

?

Коли його потрібно було потривожити?

Ліч дедалі більше лякався, коли бився. Дух нежиті не відчував страху, але все одно був розгублений. Врешті-решт він закричав: Хто ти, некромант? Або Чорний лицар?

Цей вирок був зустрінутий нещадним ударом меча Фреї, і кіготь чудовиська, що стискав кістяний посох, був відправлений у політ. Чудовисько закричало від болю, і зелене полум'я в його очницях потьмяніло.

Нікчемна людина

.

Битва нарешті закінчилася мечем Макі, і ліч вже був виснажений від боротьби з ним. Після того, як його руки і кістяний посох були розтрощені, він мимоволі завив і безпорадно дивився, як гостре лезо врізалося в його череп.

.

З тріском вирвався з його тіла. Це була контратака монстра перед тим, як він загинув. Але з нагадуванням Софі лише Ірен, яка трохи повільніше ухилялася, отримала невеликий опік правої руки.

З іншого боку, інші також вбили двох скелетів, що залишилися, ціною поранення одного з них. Коли ліс повернувся до свого спокійного стану, було чути, як у верхній частині лісу шелестить вітер.

Всі не могли не зупинитися і не подивитися один на одного.

У тому числі і Фрея, всі не вірили. Вони фактично перемогли, зіткнувшись із чотирма солдатами-скелетами та жахливим лічем.

.

Меч Макі спочатку впав на землю з тріском, а потім це була ланцюгова реакція для інших. Всі не могли не обійнятися, кричати і кричати, а деякі навіть плакали, щоб виплеснути свої почуття.

Переживши катастрофу, люди дійсно відчули себе трохи розсіяними.

Софі ж заспокоїлася. Він підвів очі і побачив три золоті вогники, що летіли з темряви йому в груди. І ніхто навколо, здавалося, не помітив цієї деталі, навіть римлянин, що стояв поруч, не став винятком.

.

Ромен полегшено зітхнув.

.

Ех, невже він єдиний, хто міг це бачити? Софі не могла не почуватися трохи дивною.

Він озирнувся і підсвідомо відкрив свої риси характеру. Так само, як і в Бурштиновому мечі, Софі завжди першою перевіряла здобутки та втрати після битви.

.

На його сітківці відразу з'явилися лінії зелених цифр.

1.1, 2.0, 1.0, 1.1, 1.3, 1.0.

Сила 1.1, Спритність 2.0, Життєва сила 1.0, Інтелект 1.1, Воля 1.3, Мудрість 1.0.

3.5, –

Абсолютна сила 3.5, Атрибут стихії Непробуджений –

1 , ;

Брандо, людина-чоловік, Система сили 1-го рівня Фізичний, Ближній бій; Талант непохитний

4 1 , 2 610

4 Простолюдин Рівень 1 , Міліція Рівень 2 610

, 10% , 1

Слабкий, Близький до смерті 10% Перев'язаний, відновлює 1 на день

1 –

Професія 1 –

1, 0, 1

Базовий рівень знань 1, рівень географічних знань 0, рівень місцевих знань 1

1, 1, 0, 0

Міліція Військове фехтування Рівень 1, Бойові навички Рівень 1, Тактична теорія Рівень 0, Військова організація Рівень 0

Змінилися такі якості, як Сила та Життєва сила, що означало, що його фізична форма покращилася після підвищення рівня підготовки ополченця.

2.5 , 1

Його абсолютна сила збільшилася на 2,5 унції, в основному за рахунок збільшення спритності Імператриці Вітру на 1, і зміна його фізичної форми була другорядною.

, 4 , – .

Врешті-решт, він отримав лише 4 від чотирьох солдатів-скелетів та Ліча. Це була лише половина досвіду, на який він заслуговував. Софі на мить подумала, і нарешті дійшла висновку – партійне покарання.

.

Це було просто смішно, як таке могло бути в реальному світі? Але, як ігровий ботанік, він не мав жодних професійних знань, щоб пояснити все це. Адже в порівнянні з цим сама трансміграція була більш безглуздою річчю.

?

Чи не так?

.

Спочатку він хотів дізнатися, як розраховується партійний штраф, але незабаром зрозумів, що це марно, тому що не має нічого спільного з грою.

,

Господи Марто, слава Богу, я трохи товстоголовий, Він не міг не торкнутися чола, бо в нього боліла голова.

.

Але потім Софі подивилася на його міліцейський рівень і на мить завагалася. Чесно кажучи, він не хотів продовжувати інвестувати в цей клас. Ополчення було настільки непотрібним, що його не потрібно було описувати словами, настільки, що його завжди називали класом .

У минулому житті він ніколи не думав, що настане день, коли він витратить досвід на це заняття.

І навіть вибрав талант, Непохитний!

.

Марта, занадто багато талантів, які підходили для воїна, і Непохитний виявився найгіршим. Це вміння могло дозволити йому пережити смертельну фізичну атаку, але у нього було лише п'ять хвилин, щоб домовитися, якщо тільки він не отримав достатньо сильного зцілення до цього часу.

Але до сих пір він не бачив предмета, який був би сильнішим за пов'язку, яка могла б відновити здоров'я. Адже ці речі були всюди в грі.

.

Але Софі не дуже про це пошкодувала. У всякому разі, це вміння врятувало йому життя.

Але нинішня ситуація була такою самою. Реальність полягала в тому, що він не міг знайти спосіб перейти в інший клас. А йому терміново потрібна була влада, тому залишалося тільки пройти шлях ополчення до кінця.

.

Софі на мить не могла не відчути себе трохи пригніченою.

?!

Чи збирався він перетворитися з воїна-ветерана на ветерана-ополченця? Гей, хіба воїнам не вистачає гарматного м'яса?!

21

Розділ 21

Софі деякий час дивилася на його статистику, але врешті-решт він не прийняв рішення. Краще було робити крок за кроком. Адже ще не настав час.

10 .

Однак, оскільки він один раз підвищив рівень, йому довелося негайно використати 10 очок навичок. Адже в небезпечному середовищі кожна крихта додаткової сили була на рахунку. Звичайно, здавалося, що було б гарною ідеєю використовувати його, щоб навчитися фехтуванню або бойовим навичкам. Якби тут була звичайна людина, вона б точно вирішила це зробити. Однак Софі трохи вагалася і думала про інше.

,

Таким чином, він дозволив даним зникнути зі своєї сітківки і підняв голову, щоб подивитися на інших. Він виявив, що ці молоді міліціонери все ще занурені в колишнє хвилювання. Він трохи злякався, а потім на обличчі з'явився серйозний вираз.

.

Це був поганий знак.

Він попросив Романа трохи піднятися, а потім підвищив голос і запитав: Я кажу, ти думаєш, що ти в безпеці?.

Його голос не був гучним, але змусив усіх присутніх зупинитися. Раптом стало так тихо, що почулося падіння шпильки.

.

Вплив Софі все ще залишався, і ці молоді ополченці не забули, хто привів їх до перемоги. До речі, хіба алармістські слова цього юнака не стали реальністю? Тільки тоді вони раптом зрозуміли, що зараз справді не час святкувати. Це було дивне відчуття – бути на чиємусь рубці і при цьому танцювати від радості.

Таким чином, всі одночасно зупинялися і дивилися на нього. Софі була дуже слабкою, але у нього був темперамент, який міг привести їх до перемоги.

Всі так думали

.

Навіть Фрея тихо зітхнула. Це мало бути її обов'язком, але вона не могла контролювати свої емоції, як її товариші по команді, і забула про свою відповідальність як капітана.

,

Подумавши про це, дівчина з довгим хвостиком не могла не показати погляд самозвинувачення.

!

Перев'яжіть рани, приберіть поле бою, подумайте про те, чого ви навчилися під час тренувань. Вам не потрібно, щоб я вам нагадував, правда? Софі теж зітхнула. Ці гарячі голови дійсно були більш недосвідченими, ніж новачки. На щастя, їхня фізична підготовка була набагато кращою, ніж у звичайних . Звичайно, це тільки в порівнянні з . У порівнянні з гравцями вони були нічим. Шаблон героя був шаблоном героя. Думаючи про початкову статистику і зростання, забудьте про це, краще про це не думати.

.

Софі не втрималася, щоб не потерти чоло.

.

За його нагадуванням, молоде ополчення Бучче почало рухатися. Дійсно, поранених потрібно було зупинити і почистити, а мечі і обладунки скелетів можна було витягти. Особливо кольчуга, вона була набагато краща за їхні шкіряні обладунки.

Інші загасили багаття за вказівкою Софі. Роланд не знав, сміятися йому чи плакати. Розпалюючи багаття позаду ворога, він справді не знав, про що думають ці хлопці.

.

Фрея хотіла побачити, чи може вона чимось допомогти. Адже Софі не була з ними знайома. Однак дівчина з довгим хвостиком незабаром виявила, що в цьому немає необхідності. Як би вона на це не дивилася, юнак на ім'я Брандо був набагато уважнішим за неї.

?

Вона не могла втриматися, щоб не повозитися зі своїм довгим хвостиком. У її серці були якісь сумніви, що вони обидва були ополченцями, як Бреггс і Бучче могли бути такими різними?

.

Фрея ніколи не думала, що люди в місті можуть бути сильнішими за них, але тепер перед Софі вона не могла не занепасти духом.

?

Як таке може бути?

Для порівняння, у римлянки було не так багато турбот. Вона вже з радістю пішла разом з іншими збирати військову здобич. Здавалося, ця майбутня дівчина-купець зацікавилася цим.

Софі помітила, що маленький пройдисвіт на ім'я Петі-фініс побіг до непритомного Джонсона. Він підвів голову і запитав у всіх

?

А як щодо Джонсона?

.

Це питання вразило всіх.

На якусь мить серед людей запанувала дивна тиша.

,

Дійсно, всі вони були з одного села і були знайомі один з одним. Можна сказати, що вони хороші друзі. Джонсон був найбоягузливішим серед них, але вони не очікували, що він зробить таке.

Хоча вони були змушені це зробити, ця зрада все одно завдала їм болю. Це була як тріщина в чистому світі, і так народилася недовіра між людьми.

.

Навіть Фрея не знала, як боротися з цією недовірою між людьми. Вона хотіла захистити кожного зі своїх товаришів, але Джонсон не тільки завдав болю іншим, а й завдав глибокої шкоди собі.

Навіть якщо хвостата дівчина хотіла висловитися, вона не була впевнена, що зможе переконати інших.

Як тільки вона заговорить, гармонійних стосунків між друзями більше не буде.

.

У всіх була однакова думка. Адже це були прості молоді люди. Слабкість і прямолінійність існували одночасно. Вони вагалися і підсвідомо дивилися на єдиного присутнього стороннього.

.

Софі.

.

Наш головний герой не міг не зітхнути.

Міс Фрея? — спитав він у Фреї.

,

Я, я не знаю

Потім перев'яжіть його. Ми навіть не знаємо, чи зможе він зупинити кровотечу. Він може померти ще до сходу сонця. Софі зітхнула. Йому було цікаво, чому він може бути таким спокійним. Чи не вперше він побачив мертву людину?

.

Всі зітхнули з полегшенням. Це був наказ Софі, і їм потрібно було лише виконати його.

Це була форма втечі, але іноді люди покладаються на втечу.

З іншого боку Софі помахала Фреї, жестом показуючи, щоб вона підійшла. Хвостата дівчина злегка злякалася і дивно подивилася на неї.

Ви знаєте першу допомогу, чи не так, міс Фрея? — запитала Софі.

.

Просто називайте мене Фреєю, Фрея кивнула, я трохи навчився у капітана Мардена.

Капітан Марден? Еге ж, той старий хоч перший вчить допомагати! Софі ледь не захлинулася власною слиною.

50 10 .

У грі першим , який навчав першій допомозі в регіоні Гринуар, був доктор Борг з фортеці Рідон. Цей хлопець дасть вам завдання зібрати 50 пучків льону. Це настільки обурювало, що багато людей проскакували до Бреггса, де їм потрібно було заплатити лише 10 срібних монет Святому Вогняному собору.

50 10

Хоча ринкова ціна 50 пачок льону мало чим відрізнялася від 10 срібних монет, процес був набагато більш клопітким.

?

Це була таємниця, яку ще належить відкрити! Софі була схвильована, але перш ніж він встиг зрадіти, він раптом згадав, що не може повернутися назад. Про що тут було думати?

Він одразу розчарувався і не міг не занепасти духом, Чи можете ви розповісти мені більше?

! ,

Фрея глибоко вдихнула і не могла стриматися, щоб не зціпити зуби. Вона подивилася на нього. Чорт забирай, хіба цей хлопець не сказав, що її навички погані?! На щастя, дівчина не була мстивою людиною. Вона на мить подумала і запитала: Що ти хочеш знати

.

Прийоми та ключові моменти.

.

Хвостата дівчина відповіла не відразу, а підійшла до нього, щоб перевірити дівчину, яка знепритомніла. Раніше Роман із захопленням втік розбирати військову здобич, залишивши її тут.

На щастя, вона була просто схвильована.

Вона озирнулася на юнака, який виглядав не дуже добре, і завагалася: Дозвольте мені поглянути на ваші травми.

Не треба, я знаю власні травми.

.

Ти.

.

Гаразд, що ви дізналися? Софі уникала цієї теми.

В основному це методи перев'язки і зупинки кровотечі, а також очищення ран.

Серце Софі завмерло. Це було схоже на телепатичний зв'язок. Це не був голос і не текст, але він чітко відчував послання

. 8 0

Фрея хоче навчити вас Першій допомозі на полі бою. Для оновлення до рівня 0 потрібно 8 . Хочеш навчитися?

Він протяжно зітхнув. Це воно! Все було точно так само, як і в грі. Звичайно, йому довелося вчитися. Він не очікував, що це буде перша допомога на полі бою. Це був дійсно приємний сюрприз!

.

Перша допомога на полі бою в основному зосереджена на зупинці кровотечі та запобіганні інфікуванню ран. Він ігнорував фактори навколишнього середовища і досить сильно підвищував відсоток успіху, що було вкрай потрібно Софі. Він згадав, що в грі тільки священики Святого Вогняного Собору знали , а гравцям з фракції богослов'я найлегше було навчитися цьому вмінню. Що стосується інших гравців, то вони повинні були фармити репутацію.

.

Але великим відкриттям стало те, що Марден знав про це. Подумавши, він погодився на прохання у своєму серці. Але тут же надійшло інше повідомлення

Я не знайшов підходящої професії для . До якої професії ви хотіли б його віднести?

Це не було важливо, але Софі все одно віднесла його до професії міліції. Незважаючи на те, що перша допомога на полі бою була непрофесійною навичкою як для ополченців, так і для цивільних, це означало, що для підвищення рівня потрібно було вдвічі більше досвіду. Міліція як професія могла б піднятися на новий рівень, але цивільні як базова ідентичність – ні.

.

Важливо було знати, що рівень майстерності не може перевищувати саму професію.

.

Фрея ретельно пояснила основні моменти техніки перев'язки, але героїчна дівчина швидко виявила, що юнак, що лежить на землі, тупо дивиться на неї, ніби зовсім не реагує на її слова.

На мить вона була приголомшена і відразу відчула, як з глибини її серця піднявся приплив гніву.

Цей хлопець, він шукає привід, щоб скористатися мною!

!

Дівчина стиснула кулаки, так сердито, що її довгий хвостик затремтів. Ця сволота, як ти можеш бути такою? Як можна зустрітися з римлянином? Ця дівчина явно налаштована на тебе!

Фрея з усіх сил намагалася тримати себе в руках і махнула рукою перед обличчям Софі, але відповіді не було.

,

Якби не те, що він отримав поранення, вона б його вдарила ногою. Але в цю мить очі Софі ворухнулися, і в очі повернулася ясність.

.

Він розібрався зі своїми навичками і відчув себе трохи задоволеним. З наданням першої допомоги у нього принаймні була гарантія витривалості в майбутньому бою.

Здатність партії до відновлення була важливим критерієм виживання партії. Досвідчені гравці в грі не обійшли б це увагою, і Софі не стала винятком. Це стало причиною того, що він відмовився від бою на мечах і вибрав першу медичну допомогу.

Але коли він підняв голову, то побачив, що Фрея дивиться на нього з невдоволенням.

Що не так? Він не міг не бути приголомшеним.

Чи ви слухаєте? Дівчинка зціпила зуби і запитала.

-

Звичайно, я вже дізналася, – відповіла Софі.

!

Ви, Фрея, ледь не захлинулися її словами. Я ще навіть не закінчив, а ви це вже знаєте? Вона подивилася на нього поглядом серйозної недовіри.

.

Звичайно.

—

Фрея захлинулася. Саме тоді, коли вона збиралася відповісти, хтось крикнув: Бос, ми не можемо зупинити кровотечу Джонатона. Прийди і подивися —

Дівчинка з хвостиком інстинктивно обернулася і побачила позаду себе Софі, яка сказала: Якраз вчасно. Хочеш, я спробую?

?

Ти?

.

Обличчя Фреї було сповнене серйозної підозри.

.

Допоможіть мені.

Не треба, не намагайтеся бути сміливими.

?

Тоді я попрошу панну Роман допомогти вам?

Мрійте далі. Я більше не підпущу її до тебе, безсоромна сволота! Фрея зціпила зуби, але все одно підійшла, щоб допомогти Софі піднятися.

Який безсоромний? Софі була приголомшена. Чому у неї раптом з'явився інший титул?

.

Ви самі це знаєте.

?

Так?

Зараз новий тиждень, тому результати дуже важливі для цієї книги. Всі, у кого є голоси, будь ласка, проголосуйте тут. Дякую. Також, будь ласка, продовжуйте шукати хороші коментарі. Я зберу хороші з них і викладу їх у відповідних постах.

22

Розділ 22

.

Світло в тимчасовому залі мерехтіло між яскравим і темним. Світло свічок було навмисно зменшено, і тьмяне світло залишило глибокі сліди на текстурі дерева.

У віддаленому куточку було тихо, а повітря наповнювалося моторошною атмосферою.

,

Всі присутні не звикли до яскравого вогнища, але поки блідолиций чоловік середніх років з пов'язкою на оці не відкривав рота, решта людей не наважувалися вчинити необдумано.

. - 14

Якби Софі була тут, вона могла б впізнати цю людину, тому що її зовнішність не сильно змінилася за більш ніж десять років. Це був заступник Чорного лорда Інкірста, барон-вампір, Одноокий Таркус. Він був членом сім'ї Менлін, вампіром у 14-му поколінні, а також молодшим поколінням. Але в порівнянні з досвідом служби в армії Мадари, він був набагато досвідченішим, ніж молодий Інджирста.

Але це не мало значення, це був лише початок їхньої співпраці.

Таркус подивився на солдатів-скелетів, які діставали стоси інформації з бібліотеки. Він на мить зупинився, повернув голову і спитав ліча, що стояв поруч: Скажи мені, що Ротко залишив тобі тут, щоб доповісти?

,

Вельмишановний генерал Таркус, мій господар знайшов у садибі розвідника. Ліч опустив голову і відповів сухим голосом.

?

Так? Він глянув на неї, і його погляд повернувся до розпростертої тактичної карти.

.

Він врятувався.

.

Довкола було кілька зневажливих глузувань.

,

Генерал-вампір підняв голову, і тихі голоси відразу вщухли. Він на мить помовчав, а потім сказав: Я знаю, Ротко добре попрацював. Але я сподіваюся, що так буде краще, щоб він не відволікався на ці дрібниці. Я хочу, щоб він прибув до Белдорського лісу до полудня.

.

Ліч шанобливо кивнув і пішов.

,

Але як тільки він пішов, у залі засідань пролунав дисонансний голос. Цього разу той, хто говорив, був високим скелетом. Все його тіло було вкрите старими латунними обладунками. Темно-жовте полум'я мерехтіло в очницях, виявляючи якусь злість.

—

Пане Таркус, може, люди дізналися про наші наміри, цей розвідник —

Він відкрив рота, але раптом з його дірявої щелепи не вирвався жодного звуку. Це сталося тому, що він побачив Таркуса, який дивився на нього оком, що залишився. Цей погляд змусив його підсвідомо замовкнути.

З околиць долинув вибух низького сміху, і сарказм у ньому змусив полум'я в очах мерехтіти від досади.

.

Кабіас.

Тут! Високий скелет одразу ж відповів з роздутими грудьми.

Ти йдеш і зносиш це місце. Таркус показав на село на карті.

—

Перед сходом сонця він знову показав на дах, я хочу побачити результати —

Так, лорд Таркус.

Веса, Ебдон.

Тут! Вони відповіли в унісон.

Ви всі атакуйте Вербіна і закрийте Річку Кинджалів.

Так, лорд Таркус.

.

Наврочити.

!

Тут!

Я дам вам два загони. Знайдіть і очистіть цю територію.

!

Так!

,

Таркус підвів голову і холодно провів поглядом по всіх. Ви всі вельможі темряви. Ми хочемо, щоб ви виконували кожне моє замовлення витончено, швидко, скрупульозно. Фортеця Рідон – наша наступна мета.

—

Він узяв на себе ініціативу і підвівся. Він поклав свою бліду руку на ліве плече і вигукнув: Мадара переможе —

, —

Вся нежить встала і тихим голосом відповіла: Мадара переможе —

.

Таркус опустив голову і знову подивився на карту. Спочатку він побачив Червоний сосновий ліс на півдні Букче, потім перебрався в Грін-Віллідж, Белдорський ліс, а потім у фортецю Рідон.

Люди-розвідники? Він холодно посміхнувся.

В цей же час на вершині соснового лісу світив повний місяць.

,

У горах Усон не вили вовки, а в Чорному сосновому лісі дув вітер. Холодний вітер був схожий на дим, що проходив крізь гілля дерев. Було так холодно, що люди не могли не відчувати холоду по спині. Юнаки Бучче ніколи не ночували на вулиці. Туман у лісі робив їх трохи підозрілими, ніби кожна тінь була жахливим чудовиськом.

.

Але голос їх заспокоїв.

.

Натисніть на це місце.

Так, все вірно.

—

Вода —

.

Дай мені пов'язку.

.

Притисніть її.

Нарешті це було зроблено. Софі витерла піт з його чола і протяжно зітхнула.

2

Він побачив, як на тілі юнака з'явилося світло-зелене + 2. Тільки тоді він відчув полегшення.

0

Після того, як його навичка Перша допомога досягла початкового рівня 0, лікувальний ефект пов'язки природним чином посилився. Не було ніякої різниці між цим і грою, але кожна частина, яка збігалася зі спогадами Софі, змушувала його відчувати себе більш невимушено.

Як очистити рану, запобігти інфікуванню, зупинити кровотечу, перев'язати і на які деталі звернути увагу. Він допоміг Макі та Неберто завершити все це. Звичайно, у нього не вистачило витривалості, щоб зробити це самому. Його тіло було слабким, але лише трохи кращим, ніж у непритомного Джонаса.

Коли Ніберто виконав останній крок за його вказівкою, Софі підняла очі і зрозуміла, що всі дивляться на неї з роззявленими ротами.

.

Професійних.

.

Це був єдиний коментар, який вони мали в серці.

, —

Петі-фініс навіть повернув голову і сказав Фреї серйозним тоном: Старша сестро, порівняно з твоїми вміннями, здається, що твої навички нижчі:

Що стосується Фреї, то вона стояла збоку від натовпу зі спокійним обличчям.

Звичайно, він просто шукав привід, щоб наблизитися до неї. Безсоромною! Вона не могла не зробити висновок у своєму серці. Вона подивилася на римлянина з деяким занепокоєнням, але побачила, як він із самовдоволеним виразом обличчя рахує здобич на землі.

.

Ця проклята дівчина.

, ,

Однак тільки сама Софі знала, що всі його знання походять від навички Перша допомога на полі бою. Лише коли він згадав про майстерність у списку, в його голові з'явилися всі знання. А в пам'яті юнака більша частина знань з першої допомоги для початківців прийшла з перших трьох розділів книги Святий хрест Герсона, в якій в основному йшлося про навички перев'язки. Софі випадково знала Жерсона в грі, нинішнього верховного жерця Бреггса.

Зміст книги був такий, ніби він сам бачив її, ніби вивчав її сотні разів. Відчуття невимушеності було схоже на навчання навичкам надання першої допомоги за допомогою плагіна.

,

На жаль, за використання плагіна довелося заплатити.

.

З іншого боку.

-

Софі швидко зрозуміла, що насправді в третій загоні ополчення Бучче було всього десять членів. Крім Фреї, були Макі, Ірен, Айк і Петі-фініс, з якими він був знайомий.

Потім були Неберто і Влад, які не любили багато розмовляти. Сім'ї двох братів були гірськими жителями, які мігрували з регіону Бора. Вони успадкували тихий характер місцевих жителів і любили робити більше, ніж розмовляти.

Потім був Йонас, але останній був без свідомості і шанси прокинутися були невисокі.

.

Потім була мрійлива дівчина-купець, і дівчина, яка була з нею. Пізніше Софі дізналася, що дівчина була дочкою пекаря, але вона була сором'язливою і замкнутою, на відміну від двох інших жінок, які були щедрими.

.

Дівчинку назвали Бертою. У неї був лагідний характер, але принаймні вона була хорошою дівчинкою з добрим серцем.

.

Це були всі люди, з якими доводилося мати справу Софі. Вони здавалися дуже видатними молодими людьми, але Софі знала, що це купка новачків, які не розуміють, з чим їм доведеться зіткнутися.

Тому він трохи подумав і запитав, чи є у вас якісь плани?

.

Наступної миті посмішки на їхніх обличчях зникли, а на зміну їй прийшла тиша.

.

Вирушаємо до фортеці Рідон. Через деякий час Ірен запропонувала.

,

Правильно, капітан Марден і решта обов'язково туди поїдуть. Айк погодився.

Як і очікувалося, Софі похитала головою.

.

Він підвів голову, щоб подивитися на юнаків, і побачив, що вони мовчать, тривожні і не знають, що робити завтра. Незважаючи на те, що Фрея, здавалося, була в кращому стані, її хватка меча була настільки міцною, що кісточки пальців побіліли, видаючи її справжні почуття.

.

Тільки Роман природно відповів: Я піду з Брандо.

.

Софі була і роздратована, і весела водночас. Однак прямолінійність дівчини-купця залишила приємне враження. Молодий чоловік зробив паузу і сказав: Добре, я згоден з вами в одному: найголовніше для нас зараз – покинути це місце.

.

Це означає, що є щось, з чим ви не згодні, чи не так? — запитала Фрея.

?

Софі кивнула: У когось є карта?

.

Всі подивилися один на одного, у кого б таке було? Хоча вони були ополченцями, більшу частину часу вони перебували під командуванням місцевої охорони. Відверто кажучи, це була просто резервна команда.

.

Софі також зрозуміла, що він обмовляється. В Еруїні, без дозволу Святого собору, до нього ставилися б як до шпигуна, якщо він носив карту. Він завжди вважав себе мандрівником і забував, що вже є членом цього світу.

А тут гравців більше не було.

.

Охоронці, схоже, заїкаються зі спини натовпу.

Софі похитала головою і подумала: хіба це не дурниці? Він зітхнув і звернувся до купецької дівчини Романа: дай мені меч.

Гаразд, Брандо.

.

Софі взяла меч і намалювала дві лінії на м'якому ґрунті.

Це річка Вейші, а це річка Юй Сун.

.

Він використав вістря меча, щоб кілька разів вказати між двома річками: це Бучче, це Зелене село, а це Вейбін.

.

Він використав лише кілька простих штрихів, щоб намалювати приблизний контур, але це знову відкрило очі молодим людям. Адже в цю епоху було не так багато людей, які розуміли світ так само добре, як він.

Хіба це не Три міста? Берта не могла не затулити рота.

,

Це дивовижно, ось як ми тут виглядаємо. Айк захоплено подивився на Софі.

?

Отже, Бучче тут?

.

Брандо, звідки ти дізнався? — спитали всі одразу. Адже вони були молодими людьми, і вони не могли придушити свою цікавість.

.

Софі похитала головою.

Що за жарт, він навіть не впізнав Село Послушників Трьох Містечок, тоді він міг би знайти шматок тофу і вбити себе. Звичайно, він не міг так відповісти, тому навмисно запитав: Ви не дізналися про тактичні карти?.

?

Тактичні карти? Що це таке?

?

Всі були в розгубленості. Матінка Марша вгорі, чи може бути, що навіть ополченці Бругласа довелося цьому навчитися?

.

Всі не могли не захоплюватися ним наосліп.

,

Але наш головний герой сміявся в душі, про це не знали б навіть офіцери нижчого рангу в регулярній армії, тому було б дивно, якби міліція про це дізналася. Звичайно, він не став би виставлятися перед усіма, але вказав на перехрестя двох річок

.

Це фортеця Рідон.

.

Ах, це фортеця Рідон? — з цікавістю спитав римлянин.

?

Що не так? Софі виразно чула придушений сміх довкола нього, і він не міг стриматися, щоб не підняти голову, щоб запитати.

. -

Це так, брате Брандо. Коли римлянина була молодою, вона дуже заздрила купцям у фортеці Рідон і хотіла щодня бути купцем. Одного разу вона вибігла і сказала, що хоче зайнятися великим бізнесом у фортеці Рідон, але врешті-решт Петі-фініс не тільки зрадив країну, а й змусив їх гадати.

.

Люди навколо не могли стриматися від сміху.

Врешті-решт? — запитала Софі.

.

Ха-ха, вона заблукала в лісі на півдорозі, і саме дядько Сіель знайшов її. Петі-фініс засміявся.

.

Ні, не такого. Брови Романа були підняті.

Софі подивилася на майбутню купчину і не могла не подумати, що не засвоїла урок.

Гаразд, повернемося до теми. Чому ви хочете піти в ? Він заспокоївся і продовжив розпитувати.

.

Там є армія.

.

Капітан Маден та інші обов'язково вирушать туди.

Мій дядько теж. Всі відразу заговорили, але всі мали одну ідею, у всіх була своя сім'я, і хоча вони були розлучені, вони могли б піти до фортеці Рідон, то чому б не поїхати туди?

Софі не могла спростувати цю відповідь, але це було нормально, хто залишить свою сім'ю? Але він також знав, що ті, хто втече з Бучче, швидше за все, будуть спіймані армією Мадари. І якби вони зараз пішли до фортеці Рідон, то потрапили б лише в пастку.

Софі чітко дала зрозуміти, що вони повинні просуватися паралельно з Богом смерті Кабіасом і уникнути цього, увійшовши в ліс Белдор. Вони повинні були перетнути річку Кинджалів, перш ніж Ебдон і Везар змогли їх оточити. Звідти вони потрапляли в ліс мисливських оленів і проходили повз головні сили Інкірсти до Анзека, де повідомляли місцевий гарнізон про план племені Густа.

Це був єдиний спосіб для них вижити, і Еруен не програв так сильно, як в історії.

?

Але як він має це сказати?

Забудьте про це, давайте просто слідувати старим правилам і робити крок за кроком. Він потер важке чоло і змінив слова: Гаразд, ми можемо спочатку піти до фортеці Рідон і вирішити, що робити далі, виходячи з ситуації.

Він підняв голову і побачив стурбований вираз обличчя Фреї, дівчина йому явно не повірила.

Пане Брандо?

Це нічого, лише припущення. Можливо, ситуація зміниться. Він усміхнувся дівчині. Але, незважаючи на те, що він це сказав, він не міг не зітхнути в серці.

Реальність була жорстокою, і не йому було робити вибір. Звичайно, якби була можливість, він обов'язково спробував би ще раз.

Отаку, ти такий наївний.

.

Він не міг не посміятися над собою.

Мої оцінки так і не піднялися, зітхання.

23

Розділ 23

.

Обидві сторони провели ніч у стані терміновості.

Таркус чекав, коли план атаки розгортатиметься крок за кроком, а Брандо переживав, що не зможе встигнути встигнути. Армія Мадари та одинадцять юнаків Бучче йшли пліч-о-пліч у мовчазній темряві, їхні долі були відчужені, але тісно пов'язані.

.

Але сонце врешті-решт сходило день за днем. Перший промінь світла начебто щойно пройшов крізь волосся, але ранок минув миттєво. Половина дня була мирною, і вони навіть не зіткнулися з найпоширенішим бурим ведмедем у цій місцевості.

Але після літа бурий ведмідь в дикій природі теж став ніжним тваринам.

.

Був полудень.

.

Почувши шум кущів перед собою, Брандо не міг не примружити очі. Сонячне світло пробивалося крізь нове зелене листя, показуючи красиве роздроблене золото між проміжками. Він простежив за звуком і підвів очі від простих носилок, наче дзеркало, в його очах відбилося сяюче відображення.

.

Це було озеро.

Немов смарагдовий дорогоцінний камінь, вмурований в гори і ліси, брижі створювали басейн іскристого світла.

Дивіться, це озеро! — здивовано вигукнув Петі-фініс.

Фрея відразу ж нагородила його стусаном по голові, змусивши юнака скрикнути від болю.

.

Це був не найкращий час для подорожей, і тепер усім краще було бути обережними, бо ніхто не знав, чи зустрінуть вони неподалік армію Мадари. Хоча ніч була мирною, Брандо сказав, що це тому, що ця територія не має стратегічної цінності.

Що ж до стратегічного значення, дівчина не знала.

.

Юнак з Бреггса, здавалося, завжди знав більше, ніж всі інші. Хоча вона дещо не хотіла, вона могла лише зізнатися в цьому.

.

Вона не знала, чи кожен юнак у місті такий же хороший, як він.

,

Під тонким впливом сприйняття Фреї завершило перехід від однієї крайності до іншої. Вона не могла не позаздрити, якби ще й приїхала з тренувального табору ополчення Бреггса, то навчилася б краще, ніж той безсоромний хлопець.

.

Це було дуже несправедливо.

Але тільки Бог знав, не існувало такого поняття, як тренувальний табір ополчення Бреггса. Софі, ні, це має бути Брандо. Його міліцейська підготовка проходила в Дрегері. Звичайно, він ніколи б не викрив цей трюк в цей час. Йому потрібно було підтримувати певний престиж, щоб ці молоді люди повірили, що команда без лідера не зможе вийти з цього скрутного становища.

Можливо, Фрея зможе зайняти цю посаду в майбутньому, але не зараз.

Розмірковуючи до цього моменту, Брандо не міг не глянути на співрозмовника. Дівчина з довгим хвостиком розглядала своє оточення. Якусь мить вона вагалася, а потім послабила хватку меча і зітхнула.

Давайте тут відпочинемо. — наказала Фрея, переконавшись, що небезпеки немає.

.

Всі зітхнули з полегшенням.

!

Ми помремо!

Б'юся об заклад, що коли ми дійдемо до фортеці Рідон, я просто ляжу і засну.

.

Подивимося, коли дійдемо туди.

Ірен, закрий рота! На узліссі було чути розмови молодих людей. Хоча вони навмисно стримували свій голос, їхні слова все одно були сповнені почуття щастя.

.

Всі були дуже втомлені.

,

Ніч була не надто довгою, але це були тортури для його напружених нервів. Нормальні люди не змогли б уявити тиск життя і смерті. Група людей йшла лісом під тьмяним зоряним світлом. Їх оточувала темрява, де вони навіть не бачили власних пальців. Було чути лише нічні звуки комах, що ляскали крилами, а здалеку було чути вереск сов.

.

У темряві шелест, здавалося, проходив через один кущ за іншим. За збігом обставин тиша огорнула всіх, немов мовчазний привид охопив серце кожного. Похмура і холодна атмосфера не могла не напружувати нерви людей.

За густим листям завжди ховалася невідомість. Ви коли-небудь чули про гірських чудовиськ, описаних в казках на ніч?

Зі сходом сонця холодна роса повільно розсіювалася. Молоді люди виглядали так, наче їх виловили з води. Їхні обличчя були бліді, а мокре волосся прилипало до чола. Навіть Брандо не став винятком. Він спав у власному ліжку, подалі від усіх конфліктів. Він не лежав на ношах, прислухаючись до всіх дивних звуків навколо.

Особливо в невідомій темряві трава, що сягала талії, проходила повз обличчя. Ви не знали, що за комахи повзають у вас на шиї. Це було моторошно.

Марша вище, коли він подумав про те, як йому, мабуть, доведеться прожити так більше тижня, він трохи збожеволів. Тепер він дуже сумував за минулим життям. Навіть якщо це було трохи марно, він все одно хотів повернутися до стабільного життя.

Отаки завжди були сповнені впевненості, коли давали обіцянки, але пристрасть приходила і швидко йшла. Але коли він побачив втомлений і стурбований вираз обличчя Фреї, його серце заспокоїлося.

.

Тому що йому довіряли.

Він раптом зрозумів, що повинен відмовитися від особистості Софі і спробувати прийняти нове життя. Він не міг не торкнутися грудей. Загинув не Брандо, а Софі.

Не те, щоб він прийняв цей світ, але цей світ прийняв його.

.

Ноші Брандо поклали біля озера. Неподалік він побачив різнокольорові камінці. Спочатку він перевірив стан Джонатана. Останній дивом вижив, але його фізичний стан був поганим.

Як він? — не спитав Макі.

.

Важко сказати. Софі, ні, тепер його треба називати Брандо. Він похитав головою.

,

Макі мовчав і заціпеніло дивився на озеро. Це озеро отримало назву озеро Че. Вони приїхали сюди, а це означало, що вони були досить близько до Зеленого села. Але серед усіх присутніх тільки Брандо знав правильний напрямок. Юнак подивився в один бік. У тому напрямку в небі було кілька ледь помітних слідів сірого диму.

.

Здавалося, що Кабіас вже напав на село. Його доля була недалеко від долі Бучче. Армія Мадари атакувала швидко, як він пам'ятав у грі.

,

Насправді Брандо ще пам'ятав це озеро. Він підвів голову і подивився на інший берег озера. У тому напрямку дерева буяли, і під темними горами він уже не міг розгледіти знайомих постатей минулого.

Він згадав, що вже давно вирівнявся в цій місцевості, з бурими ведмедями та лисицями. Згадуючи ті часи, коли він продавав шкіру, щоб заробити на грі, Брандо не міг не посміхнутися.

Він прибрав руку з чола Джонатана і сказав Макі: Зроби мені послугу.

?

Що це?

.

Допоможіть мені зняти пов'язку.

Брандо хотів змінити пов'язку, але перед цим він хотів дозволити римлянину роздати рулон сосисок, які він взяв з дому. Він хотів, щоб усі скуштували чорні ковбаски з регіону Гринуар.

.

Він не знав, сміятися чи плакати. Ці молоді люди навіть не думали готувати їжу до того, як втекли з Бучче. Навіть Фрея, яка виглядала такою спокійною і врівноваженою, не думала про таку можливість.

.

Тому у них залишився лише один рулон сосисок.

,

Чому б тобі не розповісти мені, що ти бачив у той день, коли покинув Бучче, і не дізнатися більше про ворога Ой, Макі, будь лагіднішим. Його брови сіпнулися, коли він задихався від болю.

Фрея побачила цю сцену і не могла стриматися від зітхання: Дозвольте мені це зробити, відійди вбік, Макі.

Юнак був приголомшений, а дівчина з довгим хвостиком вже йшла перед ним.

?

Чи можна так розподіляти їжу? Вона опустила голову і обережно зняла пов'язку з Брандо. Якусь мить вона вагалася, перш ніж запитати тихим голосом.

?

Яка проблема?

Цей хлопець, він знає, про що я говорю!

.

Фрея не могла стриматися, щоб не зціпити зуби, але Брандо розсмішило те, що навіть при цьому ця добра дівчина не наважувалася нічого зробити своїми руками.

?

Ви розумієте, про що я говорю, ми ж не можемо поїхати до фортеці Рідон, так? Голос Фреї був ще нижчим, майже нечутним.

?

Брандо не міг не поглянути на цю дівчину ще раз, звичайно, він відчував, що її світло-коричневий хвіст дуже добре підходить до її темпераменту. Він на мить подумав і запитав: Ваші тітка і дядько повинні бути в групі, так?

Фрея опустила голову, і її рука, що знімала пов'язку, на мить зупинилася.

.

Вибачте, – зітхнув Брандо, – якщо буде можливість, я постараюся зробити все, що в моїх силах. Але я нічого не можу гарантувати, я не можу взяти на себе таку велику відповідальність.

.

Дякую.

.

Майже непомітна відповідь.

?

Старша сестра Фрея, старший брат Брандо, про що ти шепочешся? У цей час пролунав передчасний голос Петі-фініса, він сидів під буком і з цікавістю дивився на них обох. Якщо старша сестра Фрея була тим, ким він завжди захоплювався, то Брандо був новим кумиром цього юнака.

Його слова вдало привернули загальну увагу, і всі одночасно звернулися на нього погляди.

Обличчя Фреї раптом почервоніло, тільки тоді вона зрозуміла, що була занадто близька з цим хлопцем, вона швидко зробила крок назад і пояснила: Ні, нічого, ми просто обговорюємо На жаль, ця невинна дівчина не розуміла, що краще, якщо вона не пояснюватиме, але її пояснення створило враження, ніби вона намагається щось приховати.

Особливо її почервоніле обличчя. Коли капітан був таким сором'язливим?

,

Роман протер сонні очі і сів із землі. Здавалося, вона щойно зрозуміла, що сталося. Незважаючи на те, що Фрея боялася, що вона неправильно зрозуміє, і весь час намагалася подати їй сигнал очима, вона не очікувала, що дівчина-торговець безтурботно посміхнеться, ніби вона неправильно думає: Все гаразд, Фрея.

.

Романе, ти Хвостата дівчина нічого не сказала, а натомість її обличчя почервоніло.

Вона глянула на Романа, мало не бажаючи задушити цю дівчину до смерті.

Брандо помітив, що в натовпі з'явився стурбований погляд, це був юнак на ім'я Ніберто. Він був трохи здивований, чи може бути, що він зацікавився Фреєю? Але йому не могло не бракувати мужності, він не міг не похитати головою.

.

Досить, перебив він, я обговорюю роздачу їжі з вашим капітаном.

.

Коли Брандо відкрив рота, він ніби мав природний престиж, змушуючи всіх зупинитися і мимоволі звернути на нього свою увагу.

Але, Романе, що означають твої блискучі очі? Він подумав, невже ти дивишся на купу скарбів? Юнак похитав головою і продовжив: З такою кількістю їжі, навіть якщо ми збережемо трохи, нам цього не вистачить. Крім того, нам все ще потрібно зберігати сили, щоб боротися з ворогами, з якими ми можемо зіткнутися.

.

Але Фрея не встигла сказати півслова, як побачила, як Брандо похитав на неї головою.

Зелене село знаходиться недалеко, чому б нам не поїхати туди за продуктами? Нежить не потребує їжі та даху над головою, а ці речі спочатку належали нам, людям, тому ми, природно, маємо право забрати їх назад. — відповів він.

Зелене село? Хіба на нього не напала Мадара? — сів Айк на землю й запитав. Рану на нозі перев'язав Брандо, і сьогодні вона майже загоїлася.

Лікувальний ефект, який забезпечувала пов'язка, був потенційним значенням відновлення, яке означало ефект, який повільно настане під час наступної зміни пов'язки. У грі знадобилося шість хвилин, щоб пов'язка почала діяти, але в цьому світі період відновлення продовжили до одного дня. Таким чином, рана повільно гоїлася протягом доби до наступної зміни пов'язки.

Звичайно, вороги є, але ми будемо рухатися невеликими групами, тому не обов'язково зіткнемося з ворогом. — відповів Брандо. Він уже продумав цю домовленість про шлях втечі, і тепер у нього в рукаві була карта.

Маленькі групи, чи означає це, що ми прокрадемося? Петі-фініс відразу зацікавився.

Так, я виберу кількох людей, які підуть зі мною. Брандо кивнув, його очі дивляться на всіх, Айк і Влад поранені, Макі і Неберто залишаються і піклуються про них, Романе, ти залишаєшся і піклуєшся про Берту, а щодо інших, Ірен і Фреї, ви двоє йдете зі мною.

!

Ні!

!

Ні! Фрея і Петі-фініс заперечили разом.

?

Ми з Ірен можемо поїхати, але Брандо, ти маєш залишитися. Хвостата дівчина глибоко вдихнула. Чи знав цей хлопець, наскільки серйозна його травма?

Я теж хочу поїхати. Першим підскочив нахаба.

Брандо подивився на них двох і зітхнув: Добре, я відповім на ваші запитання по черзі. Говорячи, він прикусив бинт у роті, потім кілька разів обмотав його навколо тіла і затягнув.

2 .

На його тілі з'явився світло-зелений + 2.

.

Він глибоко вдихнув і відчув, як його сили поступово повертаються в його тіло. Хоча він був ще дуже слабкий, тим більше, що їдка отрута все ще роз'їдала його життєву силу, принаймні він міг рухатися самостійно.

Він підвів очі і запитав міс Фрею, чому ви хочете, щоб я залишився? Травми?

Добре, що ти знаєш. Хвостата дівчина відвернула голову.

Брандо злегка посміхнувся. Це може бути не так.

Кричу на повні легені за рекомендаціями, я відчуваю, що мій бал зняли, я не знаю, чи бачу я речі

24

Розділ 24

?

Не збираєтеся в ?

.

Це неможливо, Брандо знав щось, що матиме величезний вплив на його подальші плани. Тому, чи то для того, щоб запастися їжею, чи то для перевірки своєї гіпотези, він мусив вирушити до села, яке, можливо, була зайнята Мадарою.

?

Тому він на мить подумав і спокійно запитав: Якщо я не піду, ти знаєш, з чого почати? Проникнення та обшук не можна сприймати як належне, це вимагає ретельного планування та попереднього розслідування.

Проникнення та пошуки були сильними сторонами тих, хто багато тренувався в тіні, таких як Соловей та Мисливець. Будучи воїном, Брандо мало що знав про них, але все-таки він сформував з ними команду і вирушив на завдання. З такою пам'яттю він був набагато кращим за цих ополченців.

! —

Фрея похитала головою. Не те, щоб вона не розуміла, але травми Брандо були надто серйозними, Ви можете сказати нам, що робити, а решту залишити нам —

.

Брандо не був здивований відмовою Фреї. Він знав, що повинен вибрати той метод переконання, який у нього добре виходить. Наприклад, мудрість воїна-ветерана Романа.

!

Так!

Дай мені свого меча. Він відкрив руку вбік.

,

Ось, Брандо. Римлянин тримав меч обома руками і впевнено простягав йому.

.

Дякую.

. 40% , 20% 0.6 .

Брандо взяв меч, глибоко вдихнув і спробував налагодити свій стан до кращого. Він перебував в ослабленому стані з менш ніж 40% свого здоров'я, а гниюча отрута робила його нездатним використовувати інші 20% своєї сили. Іншими словами, він міг використовувати максимум 0,6 унції.

14 .

Це було приблизно так само, як у 14-річного хлопчика.

.

Не так багато часу, щоб довести, що я маю можливість брати участь у цій експедиції, ми могли б скористатися стародавнім і традиційним методом. Він витяг меч, Як розмовляють воїни.

.

Наш головний герой озирнувся і виявив, що всі виглядали так, ніби не почули його. Марта вище, в цій партії ополчення Букче, Фрейя заслуговувала називатися фехтувальником номер один, навіть Ірен зазнала від неї поразки.

.

Брате, ти справді знаєш, який у тебе зараз поганий стан? Те саме питання виникло в їхніх головах.

Брандо, не жартуй. — дещо сердито сказала Фрея. Вона була досить впевнена у своїй майстерності фехтування. Якщо Брандо міг перемогти її в такому стані, чи вважав він себе ветераном, який пережив Листопадову війну?

. .

Брандо не сказав ні слова. Він лише зробив мечем жест будь ласка.

Хвостата дівчинка так розлютилася, що ледь не знепритомніла. Вона вважала, що має бути межа безрозсудності, але здавалося, що реальність не така, як вона думала. Вона зціпила зуби і вирішила використати реальність, щоб провчити Брандо.

.

Фрея випрямила меч і, не замислюючись, вдарила вертикально. Її базові навички були видатними. Її меч був дуже стійкий і викликав тонкий вітер леза.

Брандо заблокував мечем, але величезна сила від меча ледь не вивихнула його зап'ястя. Але він негайно розплющив меч і вдарив по вістрю меча Фреї. Сила юнака була не велика, але це налякало Фрею. Оскільки вона ще не вийшла в зону атаки, меч супротивника майже торкався її руки.

Незважаючи на те, що вона не хотіла, хвостата дівчинка могла повернутися лише без будь-якого успіху.

Насправді вона не була в невигідному становищі. Хід Брандо був дуже відомий серед фехтувальників Воїна. Воно походить від Бойового Строю Фехтування Круза. У грі він називався ' . Це був бойовий фехтувальник високого рівня. Незважаючи на те, що Брандо міг покладатися лише на оригінальну майстерність цього тіла, щоб продемонструвати це, цього було більш ніж достатньо, щоб мати справу з такою фехтувальником-аматоркою, як Фрея.

.

Брандо згадав, що дізнався про цей хід від найманця, пройшовши тисячі миль. Ціна становила дві бочки кістяного вина Мадари.

.

Тепер здавалося, що дві бочки Кістяного Вина того варті.

.

Фрея відступила. Щоб впоратися з наступною атакою Брандо, вона схопила меч обома руками і, зціпивши зуби, відштовхнула меч супротивника вбік. Її реакція була швидкою, але недостатньо розумною. Оскільки Брандо вже відступив на крок, коли вона зреагувала, довгий меч у його руці вже був спрямований їй на груди.

.

Фрея зціпила зуби і руків'ям меча вибила меч Брандо. Тоді вона погналася за ним зі своїм мечем. Але для Брандо цей меч вже вийшов з ладу. Це було виключно тому, що він не хотів визнавати поразку. Він легенько постукав, і суперниця впала на землю, бо втратила рівновагу.

.

Пил літав скрізь.

Схоже, я вас переконав. Брандо витяг меч і байдуже відповів.

Фрея підвела голову, її обличчя було сповнене недовіри.

?

Не тільки вона, дев'ять чоловік ополчення Бучче, крім римлянина, який все ще вважав це само собою зрозумілим, були приголомшені. Чи це все ще було фехтування ополчення? У порівнянні з тими ветеранами регулярної армії, чи не так?

?

Як таке може бути?

.

Це не дивно. Я фехтувальник номер один Бреггса в тридцять третій партії ополчення. Брандо недбало відповів: А потім ти, -, дозволь нам вирішити твою проблему.

,

Петі-фініс виглядав переляканим і швидко похитав головою: Краще не йду, хлопці, йдіть.

.

Цей малюк. Брандо не втримався, щоб не похитати головою.

Домовившись з іншими про час і місце зустрічі, Брандо, Фрея та Ірен швидко вирушили в дорогу. Часу було обмаль, що змушувало їх змагатися з часом.

Зелене село знаходилося приблизно на схід від озера Че, тому воно було не так вже й далеко. Особливо, коли вони втрьох заглибилися в ліс, крізь густий полог побачили кілька сірих стовпів диму на сході. Небо ставало все темнішим і темнішим, і це не виглядало добрим знаком.

.

Згідно зі спогадами та припущеннями Брандо, вони підійшли до території, яку могла зайняти Мадара з півночі села, і факти довели, що його припущення було правильним. Армія нежиті щойно пронеслася територією, залишивши після себе випалену землю.

Дивлячись на палаюче село внизу, останній проблиск надії Фреї згас. Здавалося, що армія Мадари дійсно була перед ними, тому вони не зможуть вчасно дістатися до фортеці Рідон. Вона не могла не дивитися на Брандо, дивуючись, про що думає цей юнак.

,

Але Брандо ховався в кущах, дивився на солдатів-скелетів, що проходили повз, і уважно рахував дерева перед собою. Він рахував до дванадцятого дерева і запам'ятовував зовнішній вигляд дерева.

Зелене село, на південь від лісу, дванадцятий бук. Він чітко пам'ятав, що під деревом був закопаний ключ. У грі це був самостійний квест, який привів до гробниці в селі.

Він згадав, хто відкрив квест. Це був священик, чи не так? Але це не мало значення, тому що він знав, що це гробниця тамплієра. Якщо все пройшло за розробкою гри, всередині має бути щось хороше. Але його метою був меч у гробниці — Колючка Світла.

.

Це був дорогоцінний меч, наповнений Силою Світла. На його нинішньому рівні володіння ним було еквівалентно володінню міні-забійником нежиті. Звичайно, він міг тільки уявити, наскільки потужною буде легендарна Божественна Зброя.

?

Підтвердивши це, Брандо розвернувся і показав на ліс. Ви це бачите?

Бачите що? Ірен і Фрея були приголомшені.

Кількість скелетів, що патрулюють, два рази, чотири рази. Схоже, в селі дві команди Мадари. Від двадцяти двох до двадцяти чотирьох солдатів-скелетів і двох некромантів, наш головний герой відповів досвідчено.

Це дуже багато! Ірен була шокована.

,

На щастя, це не головне. Головне, що вони контролюють цвинтар і площу. Некроманти обов'язково використовуватимуть там Виклик Духів. У них буде нескінченний запас підкріплень. Це те, з чим ми повинні бути обережними. — продовжив Брандо.

Це богохульство на мертвих! Фрея в гніві стиснула кулаки.

?

Дійсно, але вони мають на це право. Він зітхнув, потім показав на ліс неподалік і сказав: Ти бачиш це там? Це ранчо? Ви можете використовувати паркани та тіні кущів, щоб пробратися всередину. Під сараєм повинен бути льох. Його не повинно бути важко знайти, і він не повинен був бути спалений. Ви можете сховатися там і почекати, поки стемніє, перш ніж ми вийдемо.

?

Дівчина підсвідомо кивнула, але раптом зрозуміла, що щось не так. Звідки ви знаєте?

.

Я тут вже деякий час. — недбало відповів Брандо. Він не брехав. Просто його не було на цьому світі.

.

І що тоді робитимемо? — запитала Ірен.

.

Чекай мене там. Я прийду до тебе вночі. Ці монстри повинні бути зосереджені на виклику скелетів. Поки що вони не будуть вас турбувати. Якщо ви все-таки привертаєте увагу, ви повинні звернути увагу на своє дихання і серцебиття. Нежить може бачити вашу життєву силу. Брандо нагадав їм по крихтах.

.

Стривайте, ви не з нами? Фрея вловила цю деталь.

.

У мене є свої справи.

—

Ти-Вона вже збиралася щось сказати, коли побачила, що юнак плескає мечем. Його сенс був такий: Не забувайте, що я вже переконав вас. Але як це може бути одне й те саме? Фрея відкрила рота, щоб спростувати, але Ірен відтягнула її назад і дала знак, щоб вона була обережна зі скелетами, що патрулювали в Мадарі.

Ви мені довіряєте? — тихо спитав Брандо.

Фрея похитала головою, але завагалася і кивнула.

!

Це добре. Зараз саме час. Мерщій і вперед. Не хвилюйтеся, я повернуся цілим і неушкодженим. — серйозно відповів він.

Фрея подивилася на нього і хотіла щось сказати, але зупинилася. Але врешті-решт її відтягнула Ірен. Брандо спостерігав, як вони проходять через барвистий ліс і ховаються в кущах внизу. Потім вони пішли за огорожею і пройшли через довгий луг. Нарешті вони успішно пробралися на ранчо.

.

Він полегшено зітхнув.

Брандо обернувся і подивився на короткий ліс унизу. Почуття нервозності раптом огорнуло його серце. Це буде його перша пригода на самоті в цьому світі. Можливо, він виглядав так само, як і раніше, але тут не обійшлося без збоїв. Була тільки смерть.

До речі, він охочіше працював з Фреєю та іншими. Але як він міг пояснити ключ? Він не міг сказати, що поховав його в минулому. Така незграбна брехня не обдурить навіть Ірен, не кажучи вже про прискіпливу Фрею.

Зваживши всі за і проти, він вирішив працювати один.

Різниці немає, старий. Просто ставтеся до цього як до вирубки і тренування заново. Він потер чоло і не міг стриматися, щоб не підбадьорити себе.

.. 12

.. Вже майже 12. Чи можу я подивитися його сьогодні?

25

Розділ 25

Коли дві фігури Фреї повністю зникли, Брандо заспокоївся. На відміну від того, щоб пробратися на пасовисько з іншого боку, де він міг використовувати барвистий ліс як укриття, звідси до підліску внизу йому доводилося бути в зоні видимості цілої групи солдатів-скелетів.

,

Ризикувати було необхідно, але й непотрібні були й непотрібні. Він вирішив почекати, поки небо потемніє, перш ніж починати операцію. Хоча нежить могла бачити безпосередньо життєву енергію, вночі діапазон їх пошуку був обмежений.

Але Брандо не сидів склавши руки, він спостерігав за патрулюванням скелетів внизу. Невдовзі він знайшов прогалину в їхньому патрулюванні. Приблизно в той час, коли два розрізнені загони перетиналися один з одним, він міг отримати розрив у десять секунд.

.

Він подивився на місцевість. Звідси до підліску внизу була відстань у двадцять метрів. У нього було два , але в ослабленому стані він не міг використовувати його на повну силу. Завершити сорокаметрову подорож туди й назад і за десять секунд викопати ключ, закопаний під деревом, це здавалося нездійсненним завданням.

.

Він вирішив знайти інший шлях.

.

Небо швидко потемніло.

.

Пора рухатися. — промовив він сам до себе в серці. Вся його особистість зливалася з темрявою, але насправді він так нервував, що його серце калатало.

Це була гра з його життям. Смертна кара в якій грі може бути більш захоплюючою, ніж ця?

,

Він затамував подих і дивився вниз, мовчки рахуючи чотирнадцять. Це був саме той час, який знадобився двом парам скелетів, щоб схрестити один одного. Тоді він спочатку кинув меч у руці в той бік. Це був перший крок.

,

Метрів за двадцять меч упав на м'яке листя і видав тихий звук. Брандо довго чекав у страху. Коли перший патруль проходив повз вдруге, він підтвердив, що все нормально і полегшено зітхнув.

Далі був головний пункт плану. Брандо порахував вдруге. Коли два загони скелетів схрестилися втретє, він глибоко вдихнув і кинувся геть. У той час його розум був майже порожній. Він не міг думати і ні про що не дбав. Була лише одна мета – швидкість, швидкість.

.

Три секунди.

.

Підійшов Брандо і протяжно зітхнув. Він присів навпочіпки, відкопав опале листя, схопив меч і почав копати. Але ефективність була дуже повільною, набагато перевершуючи його очікування. Він копав, рахуючи в серці. Раз, два, три.

.

Шість секунд.

,

Він дав собі зайву секунду, потім відкинув меч і почав бігти назад. Краєвиди навколо нього, здавалося, рухалися так само швидко, як блискавка. Він пірнув у кущі і зупинився, відчуваючи, ніби його серце перестало битися.

,

Солдати-скелети пройшли повз нього вчетверте, але так і не виявили його існування. Брандо глибоко вдихнув. Він відчував, що ця стимуляція робить його кінцівки м'якими, але прискорене виділення адреналіну викликало у нього глибоке збудження.

.

Потім він відсахнувся і продовжив чекати другого туру. У другій атаці Брандо був набагато спокійнішим, але цього разу повернувся без жодного успіху.

,

Втретє він копав лише дві секунди, тому що чітко відчував, як його витривалість падає. Потім, вчетверте, він нарешті зіткнувся з холодним предметом квадратної форми під ґрунтом. Брандо ніколи раніше такого не бачив, але в цей момент його серцебиття не могло не прискоритися.

.

І все.

.

У серці Брандо було якесь почуття. Якусь мить він не міг не захотіти відкопати цю штуку, але знав, що часу не вистачить. Він глибоко вдихнув, щоб заспокоїтися, відклав меч і побіг назад.

На п'ятий раз Брандо повністю заспокоївся. Він підбіг під дерево, взяв меч і почав піддягати квадратну кам'яну плиту. Вона відразу ж розхиталася, але в цей момент у Брандо сіпнулися вуха. Стривайте, звук був неправильним. Солдати-скелети внизу змінили маршрут патрулювання.

Неможливий! Наш герой відчув холодок у серці. Він не знав, чи Бог злісно пожартував над ним. Солдати-скелети Мадари не мали елементарного інтелекту. Вони не змінювали маршрут патрулювання, якщо не було наміру ліча. Але ліч не змінив свого початкового наміру без причини.

.

Хіба що було зовнішнього вторгнення.

Минулий досвід Брандо у грі став дуже зрозумілим у цей момент. Він не міг не дивитися в бік ранчо. Чи може бути, що Фрею та Ірен викрили? Але, дивлячись зі схилу пагорба вниз, напрямок був спокійний. Юнак відразу відкинув цю ідею.

Кроки солдатів-скелетів позаду нього ставали все ближчими. Монстри повинні були його побачити. Брандо відчув, як у нього завмерла кров. Що йому робити? Внизу було шість скелетів, і будь-який з них міг його вбити.

?

Використовувати кільце вітру Імператриці? Ні, не кажучи вже про те, що звук притягав би неприємності. З розміром вітряної кулі вона вже була достатньо хорошою, щоб вразити три скелети. А як щодо решти?

.

Брандо відчував, як його шкіра голови поколює все більше і більше. Він постійно нагадував собі, щоб він зберігав спокій і думав про те, що він зазвичай робив у грі. Так, скористайтеся перевагами. Кожен атрибут, очко та навичка в руці гравця можуть бути використані для виживання в безвихідній ситуації.

.

До тих пір, поки він використовував свою уяву.

Він одразу подумав про можливість, але ця божевільна ідея його також налякала. Це не гра. Брандо, чи можеш ти дозволити собі заплатити таку ціну? Він не міг не запитати себе. Але солдати-скелети ставали все ближче і ближче. Йому довелося зробити вибір.

.

Він глибоко вдихнув і відразу ж встромив меч у низ живота.

.

Роздираючий біль виходив з живота. Сильне почуття було в десять тисяч разів інтенсивнішим, ніж у грі. Брандо застогнав і ледь не став на коліна. Йому здавалося, що він божеволіє. На лобі у нього з'явилися великі намистинки поту, але в той же час припинилися і кроки солдатів-скелетів.

,

Успіх, непохитне вміння було ефективним. Він обдурив цих нерозумних скелетів.

,

Брандо не наважився на недбалість. Він чинив опір хвилям запаморочення і витяг меч. Хоча він навмисно уникав життєво важливих частин, кров все одно вихлюпнулася. Юнак не наважився подивитися. Він ледь не важко дихав, коли мечем витягав квадратний грифель. Потім розвернувся і ковзнув по схилу пагорба.

У нього було п'ять хвилин, щоб врятуватися. Його життя висіло на волосині.

!

Непохитне вміння запалило вогонь душі, щоб підтримувати його аж до села. Але коли Брандо намацав село, він був шокований. Між руїнами будівель всюди лежали білосніжні скелети. Ці нові скелети були шедевром ліча. Під впливом духу, що викликав, вони виповзали з кладовища або розривали плоть, щоб виповзти назовні.

Під поступово темніючим небом ці білі скелети приносили величезне відчуття гноблення. На щастя, Брандо був досвідченим і обізнаним. Інакше він був би наляканий до смерті.

.

Він заспокоївся і порахував кількість скелетів. Їх було понад п'ятдесят. Це була немаленька кількість. Це означало, що сила вторгнення Мадари зростала з їхніми темпами. Але єдине, що змушувало його почуватися спокійно, це те, що Брандо знав, що ці тонкі скелети не на тому ж рівні, що й їхній рід, облагороджений темрявою.

.

Вони були навіть трохи слабкіше звичайного дорослого чоловіка.

Брандо озирнувся, просуваючись уперед. Його метою був невеликий храм у селі. Це має бути на півночі — якщо його пам'ять не зіпсована. Серед безлічі недоліків, які приносила смерть, завжди була одна перевага. Тобто нежить, що блукала вулицею, вважала його єдиним у своєму роді. Навіть якби Брандо зіткнувся з цими безголовими хлопцями, останні максимум відрегулювали б рівновагу і продовжили б рухатися вперед.

.

Це була величезна хороша новина.

Маючи таку перевагу, йому знадобилося лише три хвилини, щоб знайти храм Калідаса. Але, схоже, нежить Мадари не дуже поважала бога кераміки в грі. Вони вже обвалили одну зі стін храму.

.

Це забезпечило велику зручність для Брандо. Він прямо пішов уздовж стіни і зайшов. Всередині була непроглядна темрява. Брендел згадав, що храм був перебудований, але, дослідивши його деякий час, виявив, що інтер'єр не надто відрізняється. Він швидко знайшов шлях до кімнати для медитації зі своєю пам'яттю.

На його подив, у Кімнаті Медитації знаходився блукаючий скелет. Брендел злякано підстрибнув, побачивши його в темряві. На щастя, його нерви виявилися досить міцними, щоб це витримати. Але він швидко заспокоївся і спробував зробити глибокий вдих, щоб заспокоїти себе, що це всього лише маріонетка без будь-якого розуму.

,

Але його дихання ставало все важчим і важчим, а зір починав затуманюватися. У нього залишалося близько хвилини.

Брандо нагадав, що вхід у таємний прохід має бути за подіумом. Він навпомацки зайшов туди і знайшов квадратну западину. У той момент він дійсно відчув, що Марта на ньому. Він ледь не тремтів, притискаючи грифельну дошку до западини, боячись, що Бог знову злобно пожартує над ним.

.

На щастя, цього не сталося. У темній тиші почулося тихе клацання, потім друге клацання, потім із землі долинув приглушений гуркіт, і, нарешті, з гуркотом, він відчув позаду себе вітерець.

.

Брандо озирнувся і побачив прохід до гробниці, що вів униз. Усередині було світло, а стіни проходу були інкрустовані фіолетовими мерехтливими кристалами. Ці речі не були цінними, але світло було занадто тьмяним, тому Сіель окого поширення вони не отримали.

Він похитав головою, і запаморочення ледь не вибило його з колії. У грі такого не було. Перші п'ять хвилин навички Непохитний гравець не відчував би дискомфорту в Бурштиновому мечі. Але коли час закінчувався, навіть якщо ти був сильний, як бик, ти все одно падав одразу.

Брандо майже покладався на власну волю, щоб утриматися, і бажання жити спонукало його зціпити зуби і рухатися вперед. Йдучи, він згадував історію гробниці. Лицар-тамплієр, який був похований тут, був відомим на ім'я Джеральд чи щось таке. Він народився тут і брав участь у війні за незалежність Еруана. Він прожив праведне життя, а після смерті був похований в рідному місті за його бажанням.

.

Розповідали, що раніше це місце було лісом, але згодом тут побудували святиню. Жителі Святого Вогняного Собору модифікували гробницю тамплієра, щоб він міг спокійно спочивати в Царстві Божому. Меч, який шукав Брандо, називався Шипом Світла, і це також була зброя, якою Лицар користувався, коли був живий. Юнак не мав наміру порушувати спокій померлих, але, імовірно, Лицар не хотів, щоб нежить сіяла хаос у його рідному місті.

.

Юнак почав задихатися. Він використовував усі свої сили, щоб упертися об стіну гробниці протягом двадцяти-тридцяти метрів, і кінець його зору поступово ставав яскравішим. Таке ніжне біле світло, яке тривало протягом тривалого часу, має бути ефектом високоякісного . Я близький до своєї мети.

,

Але не встиг він зітхнути з полегшенням, як зі стелі раптом упала чорна тінь. Два сталеві кігті схопили його за плечі і різко підняли вгору.

!

Брендел відчув, як величезна сила просочується в його кінцівки, немов на його тілі лежать два залізні ланцюги, що заважають йому рухатися. Він відразу зрозумів, що це абсолютна різниця в силі, і ця сила була як мінімум на чотири ранги вище за нього. Він був шокований, і його досвід у грі одразу змусив його зрозуміти, що це за штука — Горгулья. Раніше хлопець, який виконав квест, не згадував, що в гробниці є Горгулья.

, 23

Горгулья була шедевром Чарівника Буги, і це був монстр 23 рівня. У порівнянні з ним низькорівневий Ліч був схожий на ніжне немовля.

.

Перш ніж Брандо встиг закінчити свою думку, він відчув, як його підняли в повітря, і це було відчуття, ніби він витає в хмарах. Він відчув, що летить на велику відстань, а потім його спина вдарилася об холодну стіну гробниці. Всі кістки в його тілі стогнали, немов їх ламали одну за одною.

.

Але у нашого головного героя не було часу переживати з цього приводу. Він підвівся, похитав головою і побачив, що Горгулья женеться за ним, як привид.

?

Чи був ще шанс?

.

. Справді, справа не в тому, що я не хочу вибухнути, я всього за кілька сотень очок.

26

Розділ 26

Люта горгулья була майже два метри заввишки, коли встала, а її демонічні крила були понад п'ять метрів завдовжки, навіть коли вона була наполовину втягнута. Він майже зайняв весь простір, коли пролетів, і сильний порив вітру пронісся по обличчю Бренделя. У Бренделя зупинилося дихання, і він відразу зрозумів, що йому немає куди ухилитися.

Він негайно підняв праву руку і крикнув щосили: Осс!

.

Дзижчання.

-,

У вузькому просторі повітря розширювалося вперед і видавало різкий свист. Бах, бах, бах, бах. Було чути чотири звуки, і мерехтливі кристали, вбудовані в стіну гробниці, вибухнули. Вир вітру вдарив крилатого звіра в лоб, а лезоподібний потік повітря вдарився об залізну поверхню чудовиська. Однак горгулья також зігнула половину свого тіла і полетіла назад, як шуліка з обірваною мотузкою.

.

Вдалині почувся звук падіння важкого предмета на землю, а в коридорі літав дим і пил.

60

Брандо кашлянув у диму, схопив меч і кинувся вперед. Його досвід у грі підказав йому, що горгулья має 60 здоров'я, і це не те, що можна легко вбити вітровою кулею.

Звичайно ж, він знайшов важко поранену горгулью за димом і пилом. Половина його крила була повністю роздроблена, і з нього витекла свіжа синя рідина, утворивши на землі яскраву лінію. Чудовисько відкрило пащу і закричало на Брандо, а інший його кіготь слабо звисав униз. Складалося враження, що він поранений.

!

Убийте його, поки він поранений!

,

Брандо не подумав і зробив крок уперед. Він підняв меч обома руками і використав усю свою силу, щоб вдарити чудовисько. Перший удар влучив у груди монстра, і він був захоплений зненацька і змушений був зробити крок назад.

Другий удар пішов за першим, але горгулья зреагувала і розправила крила, щоб оточити його. Довгий меч намалював яскраву лінію іскор на сталевих крилах.

,