Мабуть, зараз варто звернути увагу на вигляд та космологію цієї пласкої системи. На диску, звісна річ, є два основні напрямки: доцентровий і докрайовий. Але оскільки через кожні вісімсот днів він змінює курс оберту (аби, за словами Рефорґула Крульського, рівномірно розподіляти вагу на свої товстошкірі опори), є ще два додаткові напрямки, які називаються впередній і назадній. У зв’язку з тим, що крихітне орбітальне сонечко цього диска має незмінну орбіту, а сам величний диск повільно крутиться під ним, то легко дійти до висновку, що дисковий рік складається не з чотирьох, а з восьми пір року. Літо — це такі періоди, коли сонце сходить або заходить на найближчій точці на Краю, а зима — коли воно сходить чи заходить у точці близько дев’яноста градусів по окружності. Отже, у землях довкола Круглого моря рік починається у Свинську ніч, далі через першовесну йде до свого першого літнього сонцестояння (Божкове надвечір’я), після чого настає першоосінь, а там, через Роздерітення, що позначає половину року, уже і другозим’я (або ж вертозим’я, оскільки сонце в цей час сходить за напрямком обертання). Потім надходить друговесна, а відтак і друге літо. На третій чверті року відзначається Всіх пустих — єдина ніч, коли за повір’ям відьми й чаклуни не покидають своїх ліжок. Потім опале листя й морозні ночі приводять зворотвертозим’я, у серці якого виблискує нова Свинська ніч.
Через те, що слабеньке сонце ніколи не перебуває близько до Центру й не нагріває його, ці землі скуті вічною мерзлотою. Водночас Край — земля сонячних островів і погожих днів. До того ж у тижні плаского світу вісім днів, а в його спектрі світла вісім кольорів. Число вісім на диску має деяке важливе окультне значення, а тому ніколи й ні за яких обставин чарівники не мають його вживати в розмові.
Чому все це саме так влаштовано точно сказати неможливо, але деякою мірою пояснює, чому в цьому світі богів не стільки славлять, як проклинають.