Слова Променистого ордену

Слово подяки

Як ви, мабуть, здогадуєтесь, створення книжки з циклу «Хроніки Буресвітла» — неабияке звершення. Її написання, від загальної канви до фінальної правки, зайняло майже вісімнадцять місяців — це включно з роботою чотирьох ілюстраторів, а також редакторським наглядом цілого сонму людей, уже не кажучи про співробітників Tor Books, які займаються випуском, рекламою, маркетингом і всім іншим, що потрібне книжці, аби стати успішною.

Про «Хроніки Буресвітла» я мрію вже два десятиліття — це та історія, яку мені завше кортіло повідати. Нижче ви прочитаєте про людей, які в буквальному сенсі роблять цю мрію реальністю. Немає таких слів, які могли б передати всю мою вдячність за їхні старання. Говорячи про нинішній роман, першим у черзі має бути мій помічник і основний редактор, незамінний Пітер Елстром, який працював над цією книжкою не покладаючи рук і мирився з моїми неодноразовими наполяганнями, що все треба залишити, як є — аби зрештою переконати мене, що я не мав рації набагато частіше, ніж мав.

Неперевершену редакторську роботу над цією книжкою провів, як завжди, Моше Федер — людина, що відкрила мене як письменника. В поті чола працював і мій літагент Джошуа Білмз — як у власне агентській, так і в редакторській ролі. В агенції йому допомагали Едді Шнайдер, Брейді Мак-Рейнолдс, Кристина Лопес, Сем Морґан і Кріста Еткінсон. Том Догерті з Tor Books стерпів, що я подав у видавництво навіть довшу книжку, ніж попередня — хоча я обіцяв, що вона буде коротша. Літредактором став Террі Мак-Ґеррі, Айрін Ґалло відповідала за дизайн обкладинки, Ґреґ Коллінз — за внутрішнє оформлення, команда Браяна Ліпофскі з Westchester Publishing Services — за верстку, Меріл Ґросс і Карл Ґолд — за друк, Петті Ґарсіа з командою — за рекламу, а «супермен» Пол Стівенз приходив на допомогу щоразу, як у цьому виникала потреба. Велике дякую вам усім.

Ви, певне, зауважили, що цей том, як і попередній, містить неймовірні ілюстрації. Моє бачення «Хронік Буресвітла» завжди полягало в тому, що художнє оформлення цієї серії має перевершувати очікування від книжок такого ґатунку.

Рекламуючи «Хроніки Буресвітла», я згадував про «запрошених знаменитостей», які час від часу працюватимуть над оформленням серії. У цьому томі маємо прецедент: Ден дос Сантос (іще один з моїх улюблених ілюстраторів, який створив обкладинку для роману Warbreaker) погодився попрацювати над внутрішнім оформленням книжки.

Бен Мак-Свіні люб’язно продовжив свою блискучу роботу над сторінками з альбому Шаллан — працювати з ним було чистою насолодою. Він миттю схоплює, чого я хочу — подекуди навіть тоді, коли я ще й сам не до кінця цього певен. Нечасто мені траплялося зустрічати людей, у яких обдарованість і професіоналізм поєднані так, як у Бена. Більше його робіт можна знайти на InkThinker.net.

Колись давно, майже десять років тому, я познайомився з людиною на ймення Айзек Стюарт, яка — на додачу до авторських амбіцій — чудово малювала, а надто речі на кшталт мап і символів. Починаючи з трилогії «З-імли-народжені», я почав співпрацювати з ним, і зрештою він влаштував мені «побачення наосліп» із жінкою на ймення Емілі Бушмен, яка в подальшому стала моєю дружиною. Тож зайве й говорити, що я багато чим завдячую Айзекові. І то з кожною наступною книжкою, над якою ми співпрацюємо, мій борг перед ним стає чимраз неоплатнішим — адже мене вражають результати його трудів. Цьогоріч ми вирішили оформити його внесок трішечки офіційніше, і я найняв його на повну ставку штатного художника й помічника з адміністративних питань. Тож якщо зустрінете його, запрошуйте в команду. (І веліть йому не полишати роботи над власними книжками, які цілком непогані.)

А ще в Dragonsteel Entertainment до нас — у ролі менеджерки з доставки — долучилася Кара Стюарт, Айзекова дружина. (Спершу я, власне, намагався найняти саме її, але Айзек, втрутившись, зауважив, що може перебрати деякі з її функцій на себе. Тож я зрештою найняв їх обох, і це виявилася дуже вигідна оборудка.) Саме з Карою ви матимете справу, замовляючи футболки, плакати й таке інше на моєму вебсайті. Вона неймовірна.

Для роботи над цією книжкою ми залучили ще й кількох фахівців-консультантів, зокрема Метта Бушмена як експерта з написання пісень і поезії, Елен Ешер, яка дуже допомогла в епізодах із кіньми, та Карен Елстром як іще одну консультантку з пісень і поезії. Консультанткою з алетійської писемності була Мішель Вокер. Ну й зрештою Еліз Ворен зробила кілька дуже влучних зауважень щодо психології одного з головних героїв. Спасибі вам усім за те, що поділилися своїми знаннями.

Книжка пройшла ґрунтовне й досить жорстке за строками бета-вичитування, тож сердечне мостонавідницьке привітання тим, хто взяв у ньому участь. А це: Джейсон Дензел, Мішель Вокер, Джош Вокер, Ерік Лейк, Девід Беренз, Джоел Філліпс, Джорі Філліпс, Крістіна Куґлер, Ліндсі Лютер, Кім Ґаррет, Лейн Ґаррет, Браян Деламбр, Браян Т. Гілл, Еліс Арнісон, Боб Клатс і Нейтан Ґудріч.

Коректорами від видавництва Tor Books були Ед Чепмен, Браян Коннолі та Норма Гоффман. На громадських засадах коректорами працювали Адам Вілсон, Обрі та Бао Фем, Блю Коул, Кріс Кінґ, Кріс Клюї, Емілі Ґрейндж, Ґері Сінґер, Джейкоб Ремік, Джаред Ґерлач, Келлі Нойман, Кендра Вілсон, Керрі Морґан, Марен Менке, Метт Гетч, Патрік Мор, Річард Файф, Роб Гарпер, Стів Ґодекі, Стів Керем та Вілл Ребойн.

Половиною книжки (а як на такий довжелезний роман це чимало) пройшлася моя письменницька група — мій безцінний ресурс. До неї входили: Кайлінн ЗоБелл, Кетлін Дорсі-Сандерсон, Даніель Олсен, Бен-син-сина-Рона, Е. Дж. Петтен, Алан Лейтон і Карен Елстром.

І наостанок щира вдячність моїй люблячій (і невгамовній) родині. Джоел, Деллін і маленький Олівер не дають мені зазнатися, перетворюючи на «лиходія», який щодня отримує по заслугах. За останній рік, коли турне розтяглися, моя великодушна дружина Емілі багато чого натерпілася, і я досі не певен, чим заслужив на таку, як вона. Спасибі вам усім за те, що перетворюєте мій світ на чарівний.