Сховище

3

Наступного ранку школярі про все довідалися ще до того, як прийшов Майк. Коли він підходив до школи, вони зустріли його захопленими вигуками. Вони радісно усміхалися й підштовхували один одного ліктями.

— Правда, що твої батьки придбали нове сховище «Дженерал електронікс», модель «С-72»? — спитав Ерл Пітерс.

— Правда, — відповів Майк. Душу його сповнювала спокійна впевненість, якої він раніше не знав. — Заходьте коли-небудь, — сказав він умисне недбало, — я вам покажу його. — І він пройшов мимо, відчуваючи на собі їхні заздрісні погляди.

— Ну, Майку, — сказала місіс Каммінгс наприкінці дня, коли хлопчик ішов додому, — який у тебе настрій?

— Добрий, — признався він.

— А твій батько зробив внесок на утримання патрульних винищувачів?

— Так, зробив.

— А ти маєш перепустку у шкільне сховище?

Щасливий, він показав учительці невеличкий браслет на зап'ястку.

— Батько послав чек у міський банк на всі заходи одразу. Він сказав, що коли вже купив сховище, то внесе гроші й за все інше, — сказав хлопчик.

Тепер ти маєш усе те, що й інші школярі,— усміхнулася йому учителька. — Я рада за тебе. Тепер ти… такий як і всі. Наступного дня радіогазети-автомати повідомили про нову «проникаючу» шрапнель росіян.

Боб Фостер стояв посеред вітальні, тримаючи газетну стрічку в руках. Його худе обличчя розчервонілося від люті й відчаю.

— Прокляття, це ж справжня змова! Тільки встигли ми купити сховище, як ця несподівана звістка. Ось поглянь! — Він сунув стрічку дружині.— Я ж казав тобі, що так воно й буде!

— Я вже бачила, — злісно озвалася місіс Фостер. — Невже ти гадаєш, що світ стоятиме на місці заради тебе? Вони ж постійно вдосконалюють зброю, Бобе. Минулого тижня повідомили про якісь пластівці, що проникають крізь пори речовини. Тепер оця шрапнель… Невже ти думаєш, що вони зупинять колесо прогресу заради того, що ти нарешті поступився й вирішив купити сховище?

Чоловік і дружина дивилися одне на одного.

— Що ж тепер робити? — тихо спитав Боб Фостер.

— Я чула, нібито збираються пускати адаптери, — сказала місіс Фостер, виходячи в кухню.

— Які там ще адаптери?

— Щоб не треба було купувати нових сховищ. Була передача по відеоекрану. Незабаром буде випущено на ринок якусь металеву решітку, що не даватиме дробинкам просвердлювати стіни сховища, і вони вибухатимуть на поверхні.

— А скільки це коштуватиме?

— Ціни ще не оголошено.

Майк Фостер, згорбившись, сидів на канапі і слухав розмову батьків. Він довідався про все ще в школі, якраз під час уроку по розпізнаванню диких ягід. Вони вивчали зразки диких ягід у пробірках, щоб уміти відрізняти їстівні від отруйних, як раптом продзеленчав дзвінок, сповіщаючи про загальні збори. Директор оголосив повідомлення про «проникаючу» шрапнель, а потім прочитав чергову лекцію про подання невідкладної допомоги при зараженні новими, недавно виведеними тифозними бацилами.