Правила для вигнанців

Розділ п'ятий

Голосом професійно компетентним і зовсім не схожим на голос того, хто щойно дозволив викрасти клієнта, Вілкен сказала: "Моє сканування нічого не показує, але мій діапазон обмежений. Поки канал Хіруне продовжує працювати, ми можемо її відстежити".

Люди завжди такі повільні, як думаєте? Мікі вже налаштував своє сканування і повідомив Абене. Я ще нічого не робив, але намагався не панікувати.

Я доторкнувся до свого приватного каналу до Мікі, а потім не знав, що сказати. ("Дякую, що не викрив мою брехню", видалося трохи надто кричущим.) Але Мікі сказав: "Ти врятував Дону Абене, SecUnit Рін.

У мене було відчуття, що мені потрібно переглянути свої розмови з Мікі і побачити, де я помилився. "Чи знаєш ти, що я просто SecUnit, Мікі?"

"Я не знаю, що означає бути SecUnit'ом. Це не входить до моєї бази знань. Як мені назвати тебе, якщо ти більше не Рін?"

"Називай мене SecUnit." Я якось взяв на себе зобов’язання виступати консультантом з питань безпеки, і цього разу я навіть не збирався отримувати для цього іншу валютну картку. Як завжди, я не мав кого звинувачувати, окрім себе. Я думав, що все ще може бути добре. Все, що нам потрібно було зробити, це забрати Хіруне, і тоді я придумав би причину, чому мені потрібна поїздка назад на їхньому шатлі, сказати, що я повинен повернутися до консультанта Рін, а потім втекти.

І можливо це могло вийти краще, ніж зазвичай. Якщо за атакою стояла GrayCris, я міг отримати відеодокази цього і надіслати доктору Менсі разом з моїми даними з копачів у геоподі.

У коридорі було темно, і для своєї камери Вілкен використала нічний фільтр. Маркерні аварійні вогні на підлозі та стінах загоралися, коли ми проходили повз. Тихо лаючись, Абене спробувала надіти шолом, але я зламав важіль, знімаючи його. Вона нахилилася, щоб залишити його на підлозі, і запитала Вілкен: "Ви хоч уявляєте, що на нас напало? Якийсь бот? Пошуковий пристрій?"

Насправді це було хорошим припущенням. У мене було одне гарне зображення шолома з павутиною-рукою, і я вирішив, що порівняння з інвентарем біо-стручка покаже, чи це щось призначене для роботи з пристроями, призначеними для отримання зразків з поверхні, чи його частина. Після видалення системних ядер з об'єкту такі пристрої було неможливо запустити. Моя теорія полягала в тому, що ворог, наближення якого почув Мікі, активувався і використав пошуковий пристрій, щоб відвернути увагу команди, і схопив Хіруне. Вілкен сказала: "Моя камера не впіймала його. Я вважаю, що на об'єкті знаходяться рейдери і використовують проти нас обладнання, що залишилося. SecUnit, чи має консультант Рін підтвердження цього?"

Я сказав: "У консультанта Ріна немає додаткової інформації", бо чому я повинен виконувати її роботу за неї, коли я навіть не отримав картку у твердій валюті, я правий?

У стрічці Абене запитала Мікі: "Мікі, ти впевнений в цьому консультанті Рін? Коли і де вона з тобою говорила?

"На станції - відповів Мікі. - Рін мій друг. GI послала Рін, щоб допомогти вам з безпекою. - І додав: - Ви були майже поранені, а Вілкен і Герт зовсім не намагалися вам допомогти."

"Вони намагалися захистити Еджіро та Брейс, - відсутньо сказала Абене, явно думаючи про щось інше, напевне, наскільки брехливою була моя історія. - У них не було часу."

Я не хотів, щоб вона думала про ймовірність появи таємничих SecUnits та їхніх (можливо, апокрифічних) підрядників з питань безпеки. Я натиснув її стрічку і сказав: "Дона Абене, ви можете поговорити зі мною просто на цьому каналі. Я постійно підтримую контакт зі своїми клієнтами. Зверніть увагу, що консультант Рін вказала, що мій головний клієнт ви, а не команда безпеки."

Я намагався дати їй зрозуміти, що я на її боці, а не на їхньому. Напевно, я не міг би сформулювати це краще. Але я був певний, що будуть сторони, оскільки Вілкен і Герт явно не вірили, що можна буде врятувати Хіруне.

Є інша проблема безпеки людини: їм дозволяється здаватися.

Абене взяла секунду, щоб перегрупуватися, а потім запитала мене: "Ти знаєш, що забрало Хіруне?"

Я зауважив, що вона перепитала мене знову, безпосередньо, незважаючи на те, що чула мою розмову з Вілкен. Абене також вирішила, що тут будуть сторони. Я сказав: "Я думаю, що ви маєте рацію, це був пошуковий пристрій". Ворог мав намір взяти хоча б одного члена команди і вбити або поранити інших перед відступом. Це не те, що зробила б група рейдерів. Я додав, що вороги планують, ймовірно, затягнути нас ще далі всередину, щоб убити, і змусити ще кількох членів команди покинути шаттл, щоб він також вбив їх. Спроба зробити так, щоб речі звучали менш жахливо, ніж коли говорити правду, ніколи не допомагає. Клієнт повинен вірити, що ваша оцінка ситуації точна. (Я знаю, що вона не мій клієнт.)

Їй знадобилося три секунди, щоб зрозуміти той факт, що ми робимо те, що, мабуть, хочуть від нас вороги. "Але ми повинні знайти Хіруне. Які у нас є способи протидіяти ворогу?"

"Ви вже протидієте йому. Він не знає, що у вас є SecUnit." Для людини це були б розмови про его, викликане гормонами. Для SecUnit'а це просто факт. Як я сказав Тлейсі, перш ніж я її вбив, я просто кажу вам, що я збираюся робити.

Абене замовкла ще на п’ять секунд, поки ми йшли темним коридором. Потім вона запитала: "Чи знали ви, що тут є щось небезпечне? Ви знали, що на нас нападуть?"

"Я не знав, аж поки Мікі не повідомив мене, що щось наближається до вашої позиції." - Це було правдою. Я б радше ховався зараз у човнику і дивився розважальні шоу зі ЗМІ. "Консультант Рін не мав інформації про ворогів всередині об'єкта."

"Де ви були? Хто насправді послав вас, Рін?"

Я психічно похитнувся. Я брехав, правда? Це повинно було збігатися з тим, що я вже сказав Мікі, що було лише частково брехнею, і Абене, можливо, не зареєструвала моїх вагань, але Мікі помітить, якщо я не відповім прямо зараз - "Я був у гео-стручку", - сказав я у відчаї. - І збирав дані про можливе порушення GrayCris угоди про дивну синтетику."

Дона Абене сказала. - "Це починає мати сенс. - Вона завагалася. - Чи можна врятувати Хіруне? Якщо вона ще жива."

"Так. Я майже впевнений."

Абене зітхнула. "Тоді добре. Будемо працювати разом."

Сказати правду мені начебто вдалося.

Ми вийшли з темної секції в інший коридор зі слабким, але постійним освітленням. Вілкен сказала: "Ви коли-небудь працювали з SecUnits, Дона Абене?"

"Ні. Вони незаконні в домашніх системах". Вона була нетерплячою. Зараз вона не хотіла чути від Вілкен нічого, що не включало б повернення її подруги.

Ми наближалися до перехрестя. Вілкен подала сигнал про зупинку та зупинилася сама, поки робила сканування. Я теж безперервно сканував, але мої дані були лайном. Статичний iev мав перешкоди від бурі. Вілкен продовжила: "Я знаю, що ви прихильні до свого бота, але ця річ не схожа на Мікі. Це машина для вбивств".

Абене підняла на мене погляд і, ймовірно, це була помилка, але я подивився на неї. Було напрочуд легко встановити зоровий контакт і не нервувати, можливо тому, що я звик бачити її обличчя через канал Мікі. Вона торкнулася своєї щелепи - позначки, де ободок шолома зачепив її, коли павутина намагалася відірвати їй голову. Її погляд знову повернувся до спини Вілкен, але на нашому приватному каналі вона сказала: "Я ніколи раніше не працювала з SecUnit'ом - я ніколи раніше не бачила та не спілкувалася з SecUnit'ами - тому будь ласка, заптуйте мене, якщо вам потрібна якась інформація чи інструкція від мене."

Раніше мені ніколи не доводилося чути, щоб людина пропонувала мені віддавати накази. Це була цікава новинка. "У мене є прямий накази від Рін, щоб допомагати вам. Все інше я можу робити на свій розсуд."

Сканування Вілкен виявило певні перешкоди, таку ж статику на межі діапазону, яку отримували і Мікі, і я. Ми знову почали рухатися, пішовши по правому коридору, що вів від перехрестя. Абене запитала мене: "Чи можете ви сказати мені, чому GI не повідомила мене про те, що проводиться друга оцінка?"

У мене була відповідь на це і на все інше. "GrayCris звинувачують у вбивстві членів дослідницької групи DeltFall та нападі на команду PreservationAux у світлі оцінки корпоративної угоди. Коли ви знову отримаєте доступ до стрічок новин, перегляньте посилання на Port FreeCommerce для отримання додаткової інформації. Були підстави підозрювати, що GrayCris використовувала платформу тераформування щоб приховати заборонену діяльність, і могла спробувати запобігти дослідженню аномалій на планеті." Це все було правдою, і навіть звучало добре, коли я це сказав.

Тепер голос Абене звучав похмуро. "Отже GrayCris використовувала це обладнання для видобутку артефактів і дивної синтетики замість тераформування, і вони підозрювали, що детальний огляд планети виявить це."

"Ймовірно. - Я був у цьому впевнений, але у мене була давня звичка зберігати можливість відступу, якщо виявиться, що я помилився. Зазвичай запобігти покаранню від командного модуля не вдавалося, але завжди було варто спробувати. Поки ми не переглянемо та не проаналізуємо дані з копачів геоподу, ми цього точно не дізнаємось. - Консультант Рін вирішила, що найкраще поєднати пошук даних з додатковим захистом вашої команди."

Попереду коридор закінчувався відкритим простором. Вілкен подала сигнал про зупинку через п'ять секунд після того, як це зробив би я. На схемі було вказано, що це була перехідна зона між стручками. Тіні попереду рухалися, але я міг сказати, що це відблиски ззовні. Ліворуч був великий оглядовий порт, як у геоподі, але у стіні, і гра світла та хмар кидала тіні на підлогу.

Вілкен скористалася своїм пристроєм сканування, а потім дала нам знак рухатися разом з нею вперед. Перешкоди були ще гіршими, але я нічого не отримував від аудіо. Я запитав Мікі: "Чи можеш ти сказати, що викликає шум у сканері?"

"Ні, SecUnit. Я порівняв його зі статичним, спричиненим погодою, і вони виглядають однаково, але у нього інше джерело. Це дивно, чи не так?"

Вілкен повела нас у великий простір, у тіні від шторму, що бушував по той бік прозорої стіни. Більшість її уваги все ще була зосереджена на сканері. Стелю підтримували вигнуті та з'єднані над нами тверді нерухомі пластини металу, які відбивали тіні постійного руху шарів хмар назовні. Три високі арки відкривали темні коридори, що вели до різних стручків. Три чверті кола навколо нас, навпроти прозорої стіни, займала галерея з кращим оглядом через прозору стіну. Локатор Мікі вказував на третій коридор праворуч на цьому рівні.

"Це не шум, а якийсь вид зв'язку, - сказав я Мікі. - Щось використовує перешкоди, викликані погодою, для маскування свого сигналу." Це також засмучувало. Я скористався би можливостями SecSystem для справжнього аналізу. Навіть якби ми змогли виділити сигнал, у мене просто не було потрібних баз даних для порівняння.

Мікі перейшов на загальний канал: "Дона Абене, є сигнал, що використовує штормові перешкоди, щоб…"

Я відчув рух і шепіт звуку, коли рухаються механічні суглоби, і передав Мікі попередження, коли якась форма стрибнула з галереї над нашими головами. Я спіймав Абене за талію і помчав до третього коридору праворуч, тому що це був напрямок, по якому ми мали рухатися, щоб досягти мети нашої місії. Першим завданням було потрапити туди, поки ворог був зайнятий Вілкен.

Я зупинився досить далеко у коридорі, щоб вивести Абене з-під прямої лінії будь-якого випадкового вогню. (Зброя Вілкен розряджалася так швидко, що я припустив, що у неї не так багато часу, щоб прицілитися.)

Через секунду підбіг Мікі. Я поставив Абене на ноги, вона похитнулася і Мікі підтримав її. Тепер я ненавидів, коли за безпеку відповідали люди. Якби Вілкен була SecUnit'ом, мій пріоритет був би ясним: продовжити рух вперед, щоб знайти Хіруне, доставити її та Абене в безпечне місце, а потім повернутися, щоб отримати/очистити те, що залишилося від Вілкен та ворога. Але Вілкен була людиною-імпом, тому мені доведеться повернутися і забрати її дурну дупу.

Мікі надіслав зображення у мою стрічку і сказав: "Це бойовий бот!"

Так, дякую за новину, Мікі. Мені вдалося чітко побачити це, коли я був посередині стрибка, вибігаючи з кімнати з Абене. Я сказав Мікі: "Залишайся з Доною Абене", і побіг назад по коридору.

Знову ж таки, я знаю, що в моїй розповіді це звучить так, ніби я був на вершині ситуації, але насправді я просто думав: "Ох лайно, лайно, лайно". Бойові боти швидші, сильніші і важче озброєні, ніж я. Навіть якби у мене був доступний канал SecSystem, я не міг би зламати бойового бота, не встановивши прямого фізичного зв’язку, а така спроба призвела би до того, що мене би просто розірвали. (Мене розривали раніше, і у моєму списку речей, яких слід було уникати, це було прямо там, угорі.)

Єдине хороше в бойових ботах - це те, що вони не бойові SecUnits. Ті ще гірші.

Я вибіг з коридору майже на максимальній швидкості і встиг отримати чітке уявлення про ситуацію, щоб скласти план своєї атаки. (Я повинен поставити "план" у лапки, тому що за цих обставин дійсно складно планувати.)

Вілкен лежала на підлозі, і її основна зброя щойно була вибита з її рук. Бойовий бот нахилився над нею. За формою він був близький до бота у формі людини. На зразок Мікі, якби Мікі мав три метри заввишки, мав на грудях і спині декілька портів зброї, чотири руки з декількома ручними модифікаціями для різання, стискання, доставки енергетичних сплесків до цілі, тощо, і не дуже милу особистість.

Я піднявся по стіні настільки, щоб дати собі правильну траєкторію, потім відштовхнувся і стрибнув на голову бойового бота. Його камери та сканери були у голові, але місце, де він фактично обробляв та зберігав пам’ять, було внизу живота. (Так само як у Мікі; пам'ять була більш захищеною внизу, оскільки люди завжди стріляють у голову.) (Принаймні, люди завжди стріляли в мою голову, тому я припустив, що вони також робили це з ботами.)

Бойовий бот знав, що я SecUnit, тому що послав імпульс через свою шкіру, щоб викликати максимальне відчуття для моїх датчиків болю. (Я передбачив це і зашунтував їх, але все одно було неприємно.) Наступний імпульс мав зажарити мою броню та основну зброю. Оскільки я скинув їх у Port FreeCommerce, імпульс нічого не зробив зі мною, і помилка дала мені півсекунди, необхідні для того, щоб просунути порт енергетичної зброї в моїй правій руці до його сенсорних входів. Я вистрілив на повну потужність.

Мені були потрібні ці півсекунди, тому що під час пострілу бот підняв руку і збив мене з своєї голови. Я впав на підлогу і відлетів на три метри, але бот похитнувся вбік, тимчасово ставши (і я не можу сказати, що це "тимчасово" достатній час) сліпим, глухим, без можливості сканувати рух чи енергію і без можливості попасти у ціль будь-якою вбудованою зброєю.

Вілкен просто перекотилася, коли я вже стояв вертикально. Я схопив вибуховий пакет з її упряжі і кинувся до бойового бота. Він щойно очистив свої сенсорні входи від вибуху статики, але я вже дістався місця трохи вище його правого тазостегнового суглоба і втиснув вибухонебезпечну упаковку у щілину.

Бот схопив мене за голову і плече, велика рука стиснула мене, і я відчув зрушення металу, що означало, що з його руки збирається вийти щось гостре. Я подумав: Ну, добре, це не спрацювало. Він міг знищити мене, застосувавши будь-яку зброю з багатого арсеналу в грудях, але бот був розлюченим і хотів завдати мені болю. Потім почувся тихий приглушений тріск з пакета вибухових речовин.

У пакеті було два заряди, і це був перший, той, який був спроектований для проходження тунелю через важке екранування і міг зробити те саме з корпусом бойового бота. Я все ще мав відкритий канал до Вілкен і чув, як починається зворотний відлік.

Якби бойовий бот був самосвідомішим, він міг би продовжувати розбивати мені голову, але почав діяти його захисний режим і він відштовхнув мене, щоб потрапити до пакета.

Я знову вдарився об підлогу і відкотився назад, коли він вхопився за пакет. Вілкен вже підняласяся на коліна і відкрила вогонь по грудях та голові бота. Вона била по датчиках і портах зброї, що, звичайно, було непоганою ідеєю. Це утримувало бота від націлювання на нас, поки заряд мав шанс спрацювати.

Зовнішній пластиковий кожух відірвався, але вибухова речовина вже всмокталася у тунель крізь панцир бота. Бот спробував вставити зонд у отвір, щоб дістати вибухівку. Вілкен вдалося поцілити у вразливий суглоб, коли зонд видовжився. Це дало вибухівці ще дві додаткові секунди, критично необхідні. Я відкотився і поклав руки на голову.

Вибух був глухим, а потім я відчув вібрацію, коли тіло бота впало на підлогу. Я встав на ноги, здебільшого вражений тим, що це спрацювало, і що я все ще живий і функціональний. (Ось як SecUnits вчать битися: кидайте своє тіло на ціль, вибивайте з неї лайно і сподівайтеся, що вас зможуть виправити у ремонтній кабінці. Так, я знаю, що у мене більше не було броні чи доступу до ремонтної кабінки, ви дуже обізнані, але старі звички вмирають важко.)

Бот упав на підлогу, так і не врятувавшись. Панцир стримав вибух, тому осколків не було, а вибух пошкодив процесор бота та інші важливі фрагменти в його черевній порожнині. Але він все ще був активним. Я сказав Вілкен: "Мені потрібна ще одна пачка".

Вона лежала на підлозі, але її обладунки захистили її слух. Вона знялала з ременя комплект пачок і підняла їх.

Я взяв їх, розділив і кожну окремо кинув у відкритий тепер панцир бота, а потім відступив.

Вілкен вже підвелася на ноги і теж відступила, сховавшись за рогом.

Я підійшов до входу в коридор, коли залунали вибухи. Кожен вибух спричиняв ривок і спазм тіла бота. Після останнього я перевірив його активність. Бот все ще мав потужність, але заряди знищили головнийий і додаткові процесори. Цього мало вистачити.

Вілкен перевірила його скануванням. Вона видала полегшений шум. "Гарна робота. Ходімо. Якщо тут є одна з цих речей, то можуть бути інші".

Ну так…

Я пішов за Вілкен коридором до місця, де чекали Мікі та Абене. Абене тримала руку на руці Мікі, тримаючись за неї так ніби він захищав її. Коли ми підійшли, вона відпустила руку і сказала: "Хто б не активував цю річ, вона взяла Хіруне, вірно?"

"Напевне." Вілкен спробувала зупинитись, але Абене вже йшла по коридору за мною, і Вілкен довелося піти за нею. Я йшов попереду, а Мікі дріботів поруч з Абене, не питаючи мене ні про що. Що було добре; Мікі не зміг би допомогти у бою, але принаймні я знав, що Абене буде його пріоритетом, що б там не казала Вілкен.

Я почув, як Абене викликала шатл, попередила Вібола та інших, і знову наказала їм залишатися на борту, і ні за яких обставин не йти за нами. Вілкен надіслала Герту запис з камери про напад, а Герт надіслав підтвердження. Це було більш професійно. Кадер був явно схвильований, але повідомив, що вони надіслали попередження на транзитну станцію як оновлення для ПА.

Вілкен сказала: "Я ніколи не бачила рейдерів з доступом до бойових ботів, але завжди буває перший раз".

Я був майже впевнений, що бойовий бот був оригінальним обладнанням цього об'єкта. Тут ми говоримо про GrayCris, а девізом компанії, здавалося, було "Прибуток, вбиваючи всіх і забираючи їх речі".

Абене не відповіла. Після того, що я їй сказав, вона, напевне, теж не вважала, що це рейдери. "Вони знатимуть, що ми йдемо".

"Вони це вже знали, - сказав я їй і Мікі у нашому приватному тристоронньому каналі. - І тепер інші бойові боти знатимуть, що проти них працює SecUnit, і відповідно коригуватимуть свою стратегію."

"Я б хотів, щоб у мене була стратегія."

[Запит: активний SecUnit у зоні спостереження.]

Я зупинився. Я не кричав, хоча думав про це 0,02 секунди.

Я був майже впевнений, що тримаю обличчя порожнім, але Абене і Мікі повернулися, щоб подивитися на мене. Вілкен продовжувала рухатися.

Я знову почав іти, намагаючись зрозуміти, на якому каналі він працює, щоб я міг його заблокувати.

[Запит на відповідь.]

У своєму каналі Мікі стурбовано запитав: "SecUnit, хто це?"

"Не відповідай, Мікі. Це бойовий бот, який намагається визначити наше положення." Бойові боти не можуть зламати захист, як бойові SecUnits. Вони не працюють пов'язані з Sec або HubSystems, як це роблять SecUnits безпеки. Але все таки. Я не хотів цього в своїй голові. Або в голові Мікі.

[Запит: SecUnit має підпорядкованого бота.] Це звучало непримиренно і весело. [Запит: домашній бот.]

У мене визначився канал.

[Мета: Ми порвемо вас.]

Я заблокував канал. І повільно видихнув, щоб не привертати уваги людей. Мікі надіслав мені гліф біди. Я відповів: "Це нормально, це була повна брехня." Я нагадав собі, що бойовий бот не був людиною, це не був лиходій з одного з моїх шоу. Це був бот, і він не погрожував.

Він просто розповідав нам, що збирається робити.

***

Бойовим ботам зазвичай потрібен контролер-людина. Ну, ще їм потрібен такий наглядач, коли потрібно досягти якоїсь мети. Якщо ж мета була такою неясною, як "атакувати всіх, хто потрапляє на об’єкт, маскуючи при цьому трафік мережевої стрічки під статику, спричинену штормом", можливо, вони не зовсім розуміли, яким чином атакувати. Але взяти полоненого, щоб заманити нас всередину об'єкта, таки пропонувало план. Можливо, GrayCris залишила на станції оперативного працівника, який ховався від очей співробітників портового управління, стежачи за об'єктом. Він знав, коли наш човник вилітає і коли прилетить на об'єкт, міг оцінити, скільки часу знадобиться, щоб команда потрапила в один з стручків і розпочала оцінку. А потім надіслав сигнал активації для бойових ботів.

Сигнал, який потрапив через екранування об’єкта? Можливо.

Було б непогано знати, скільки тут було ботів, але принаймні тепер ми мали місце розташування першої пастки. План зазнав невдачі, тому бойові боти скоригували своє положення, щоб створити другу пастку. Я ще раз перевірив схему, переконавшись, що ми збираємось перейти до центрального вузла.

Я сказав: "Дона Абене, мені потрібно обстежити вузол попереду. Буде краще, якщо Вілкен піде зі мною, а ви з Мікі почекаєте тут". Я додав у стрічку, "І нам потрібно поспішати."

Абене хотіла поспішати, і я не хотів давати Вілкен час сперечатися. Абене сказала: "Так, ідіть".

Я швидко пішов у коридор. Вілкен завагалася, а потім пішла за мною, її потужні обладунки дозволили їй наздогнати мене. - Затримайся, - сказала вона. Я зупинився, щоб потішити її, і тому, що я міг зрозуміти з стрічки, що вона перевіряє схему. "Я зрозуміла. Давай рухатись."

Я дозволив Вілкен стати лідером.

Ми слідували пішохідною трубою, що обходила центральний вузол, щоб звернути до інженерної секції. Я автоматично шукав безпілотники, але весь час виявляв негативний результат. Я натиснув стрічку Мікі. "Як давно ви перевіряли корабель?"

"Я відстежую канал Кадера до Дони Абене і перевіряю стан бортової системи кожні 2,4 секунди, SecUnit. Еджіро надають медичну допомогу і, як очікується, він повністю одужає."

Це був перший раз, коли я почув, як Мікі звучить навіть мінімально роздратовано. Мене це чомусь неясно підбадьорило. "Прийнято, я тільки перевіряю."

Мікі надіслав мені знак усмішки. Добре перевіряти ваших друзів.

Ну, я просив про це.

Труба вирівнялася, і, як я підозрював, я побачив тіні та легку гру світла, що вказувало на великі вікна з обох боків. Ми збиралися зробити очевидну тактичну розвідку, і бойові боти могли надіслати сюди кілька мініатюрних безпілотників, щоб побачити, чи будемо ми тут. Але я не помітив жодного натяку на спостереження, рух чи підозрілу статику у своєму скануванні. Це було підтримкою теорії про те, що наглядач ботів відсутній на об'єкті. Схема не показувала, що пішохідні труби мають вікна, це просто здавалося ймовірним з огляду на конструкцію об’єкта. І цю неточність бойовий бот не міг врахувати.

Я зупинився в тіні непрозорої частини трубки, і Вілкен зупинилася теж. У стрічці я побачив, як вона регулює збільшення на своєму прицілі.

Одне вікно прозорої труби дивилося вниз на маточину інженерного блоку. Він був на двадцять два метри нижче від нас, і ми могли підглянути через великий закруглений дах, ідентичний тому, що був в геосекції. Вілкен приклала приціл до вікна, а потім надіслала мені відео.

Я міг бачити рух і екстраполювати позиції сам, але більша детальність була приємною.

Один бойовий бот пробіг по підлозі хаба, поки ми спостерігали, під центральною скульптурною спорудою, яка, мабуть, була частково сходами на верхній рівень галереї, а частково - художнім витвором. Приціл Вілкен зареєстрував потужне переміщення на верхньому рівні, і я міг зрозуміти за відблисками, що це бойові безпілотники. Більшість моїх контрактів використовували набагато меншу (і дешевшу) модель, розроблену для розвідки та кращу для збору даних про клієнтів, а також для стеження за вашим базовим периметром і щоб стежити, що ваші клієнти на місцях і їх ніхто не викрав. Але тут були більші моделі, які мали деякий інтелект, додатковий захист та бортову енергетичну зброю.

Все ще скануючи, Вілкен пробурмотіла: "Отже, у нас є ще один бойовий бот плюс безпілотники".

Проти нас було ще принаймні два бойових боти; один стояв під тінню галереї. Вілкен пропустила його, але я екстраполював його існування на основі енергетичних моделей, які схопив приціл Вілкен. Я був готовий зробити ставку, що ще один чи два десь в резерві або працюють на об'єкті. Ймовірно, між нами і човником, тому що боти працюють саме так.

Тоді Вілкен сказала: "Наша мета там".

Під "метою" вона мала на увазі Хіруне, яка лежала на підлозі біля підніжжя сходів. (Ви ніколи не повинні називати клієнтів "метою", якщо не хочете заплутатися в невідповідний момент.) (Це жарт.) Вона лежала, скрутившись на боці, обличчям від нас, і я не міг сказати, чи була вона жива. Мене ще дещо хвилювало. "Чому вони обрали інженерну секцію?"

Щоб потрапити туди, нам довелося би пройти через центральний вузол, і якщо там не було встановленої пастки, атмосферна секція була ближче і краще захищалася, оскільки мала лише один вхід. Інженерний блок мав один доступ через центральний вузол і другий через перехідну трубу, що відходила від виробничого блоку, а також через вузол підйому в маточині, прямо під галереєю.

"Я не можу сказати, що відбувається в мозку бота", - сказала Вілкен, а потім кинула погляд на мене. Я дивився прямо перед собою. Якщо в цій ситуації і було щось хороше, це підкреслювало, наскільки чудовими були мої рішення (а) зламати мій командний модуль та (б) втекти. Бути SecUnit'ом відстій. Я не міг дочекатися, коли повернусь до мого попереднього життя, коли перебував на транспортах, керованих ботами, і переглядав свої серіали. Вілкен додала: "Ходімо. У мене є план".

Так, у мене теж був план.

***

Тепер, коли ми знали, де знаходяться бойові боти, Вілкен запропонувала зайняти центральний вузол доступу до виробничого блоку, де ми могли пройти через альтернативний трубопровід до інженерної секції. Або там, де я міг би пройти через альтернативний доступ до труби, тому що це був її план.

"Ми надішлемо SecUnit'а, щоб відвернути їх увагу, а я піду за Хіруне", - сказала Вілкен Абене.

Мікі нахилив голову. Абене насупила брови і кинула на мене вражений погляд. - Це самогубство.

Вілкен терпляче сказала: "Це SecUnit. Вони так працюють".

Мікі подав сигнал тривоги. - Це не найкращий план, SecUnit.

Вираз обличчя Абене знову став жорстким. "Це суперечить стандартам роботи у GI".

Вілкен підняла брови. "Ви хочете повернути Хіруне?"

Я спостерігав за обличчям Абене. Вона боролася, розриваючись між страхом за Хіруне та думкою послати мене на страшну, але принаймні раптову смерть. На це було цікаво дивитися, тому що вона знала, що я SecUnit. Вона сказала: "Має бути інший вихід. Консультант Рін, напевне, цього не допустила би".

Але вона казала, що ніколи раніше не бачила та не працювала з SecUnit'ом, і Мікі навіть не мав запису про нас у своїй базі знань. Абене була людиною з роботом-улюбленцем. Вона могла вважати мене домашнім улюбленцем консультанта Рін, схожим на Мікі.

У нас не було часу сперечатися, і я дійсно не хотів, щоб хтось думав про консультанта Рін, чиє вигадане існування здавалося мені все більше непотрібним. Я сказав: "Все добре, Дона Абене. Це та робота, для якої я призначений". Було надзвичайно важко не звучати іронічно.

По нашому приватному зв’язку я сказав їй і Мікі: "Все добре, у мене є інший план. Він безпечніший для Хіруне."

"Ви впевнені? - запитала Абене, і приватно додала - ви не хочете розповісти Вілкен про свій план."

Так, я не хотів цього робити - головним чином тому, що не хотів, щоб вона давала мені накази, які я мав ігнорувати. А ще тому, що я мав лише туманне уявлення про те, що я хочу зробити; більшість планів доведеться створювати буквально на льоту. "Ви мій клієнт. Ви можете стежити за мною через це з'єднання. Я сказав Вілкен: "Ми повинні діяти негайно. Дайте мені свою броню".

"Що?" Вілкен не встала у вогневу позицію, але те, як броня зарухалася над її суглобами, змусило мене подумати, що таким був її перший імпульс.

Я сказав: "Якщо я заходжу першим, мені знадобиться броня". Я просто хотів подивитися, що вона зробить.

- Ні, я піду за тобою, - не так терпляче сказала Вілкен. "Я буду біля люка на перетині між коридором виробничого блоку та трубою, щоб прикрити вас". Вона пішла у коридор, сказавши Абене: "Зачекайте тут. Якщо я надішлю вам повідомлення у стрічці, повертайтесь до шатла". Я пішов за нею, як добра маленька машина SecUnit-Murderbot.

Позаду мене Мікі змістився, щоб подивитися, як ми рухаємося вгору по коридору, надсилаючи відео Абене.

Коли ми відійшли достатньо далеко, щоб його вуха нас не могли почути, Вілкен приглушила комунікацію та канал і сказала: "У вас є щось від консультанта Рін?"

"Ні, канал станції недоступний звідси". Про що Вілкен знала. "Можливо, я зможу зв’язатися з нею по своєму зв’язку, якщо вам потрібно з нею поговорити". Я міг би підробити зв'язок, але мені знадобилося би трохи часу, щоб попрацювати над цим.

На щастя, Вілкен вирішила, що не хоче запрошувати іншого консультанта з питань безпеки, щоб він дав свої висновки щодо її стратегії, тим більше, що вона планувала вбити законтрактованого SecUnit. Я не знаю, скільки боргові компанії стягують з клієнтів, коли нас вбивають, але це, мабуть, багато.

Я думав, що план Вілкен полягає у тому, щоб послати мене вперед, закрити люк, і коли бойові боти вб'ють мене, вона скаже Абене та Мікі, що вона спробувала, і тепер їм потрібно повернутися до човника і летіти геть. Без SecUnit'а на її боці Абене була беззбройною і не була в обладнаній броні, і Вілкен могла би відтягнути її до човника, якщо Абене чинитиме опір. Звичайно, якби Вілкен торкнулася Абене, Мікі втрутився б, але я не впевнений, що Вілкен це врахувала.

Ми дійшли до перехрестя, і Вілкен зупинилася. Вона сказала: "Удачі".

Так, трахати тебе, подумав я і продовжив крокувати далі.

Гаразд, я не радів цьому. Ситуація була не такою, що десь мене чекала ремонтна кабінка. Я міг би відремонтувати себе за допомогою MedSystem, але мені потрібен був доступ до неї, і найближча, до якої я мав шанс потрапити, була на борту вантажного корабля, який ще був пришвартований на станції. Але я знав, що можу це зробити.

(Я сподівався, що зможу це зробити. Останнім часом я багато цікавився відтінками своїх суджень.)

Коли я почав підніматися далі по трубі і зник з очей Вілкен, я зробив резервну копію її каналу і натиснув на моє з'єднання з Мікі та Абене, щоб дати їм візуальну інформацію через мою стрічку. (стрічка не така добра, як камера в шоломі; вона використовує мої очі для запису, тому зображення дуже стрибає.) Мікі говорив більше з Абене, ніж зі мною, але я перестав слухати. Я ловив безпілотника.

Я транслював маленькі сплески статики на відкритому каналі. Дрон повинен прочитати це як сигнали з голосового зв’язку, ніби тут блукає якась бідна людина, намагаючись викликати допомогу по своєму комунікаторі, а не по захищених інтерфейсах, які Абене, Мікі та Вілкен використовували для нашого каналу.

Купа безпілотників могла вибухнути мені в обличчя, оскільки вони могли вирішити прилетіти сюди, щоб забрати мене, але я не думав, що це станеться. Боти ще не послали їх у розвідку, тому що вони не хотіли, щоб ми знали, що вони у них є, і ймовірно тому, що мали намір атакувати човник. Я сподівався, що безпілотники будуть розташовні по периметру, і один з них прилетить для розслідування.

Я потрапив до місця, де в стінках труби були прорізані отвори, де передбачалося встановлення обладнання. Решта труби утворювала тінь, і я ступив в неї. Моє сканування посилилося, наскільки це було можливо, і все ще посилало мій спокусливий переривчастий сигнал. І я отримав відповідь. Статичний сплеск, як у комунікаторі, який намагається мені відповісти, і його приглушують перешкоди.

Звичайний SecUnit (ви вже знаєте, той, у якого незламаний командний модуль, тривожився би менше, ніж я, але, ймовірно, був би більш пригніченим), міг виконати цю частину, але обмежився би стандартним кодом, доступним для модуля бойового дрона. Безпілотник може розпізнати команди, - надходять вони від іншого SecUnit'а, чи від людини. У мене в будь-якому випадку не було пакету для бойових дронів (я ніколи не оновлювався з ним, ймовірно, через RaviHyral і всього того, що стосувалося "вбивства всіх клієнтів"), тому я використав фрагмент діалогу зі свого носія, витягнутий та оброблений для усунення фонового шуму та музики та видалив будь-який ідентифікаційний код супроводу, що міг маскуватися всередині звуків. Я надіслав своє попередньо записане "Ви… не можете… де… корабель…" художньо затьмаривши його статикою.

У відповідь дрон надіслав черговий артистичний сплеск статики. Судячи по зростаючій потужності сигналу, він наближався. Я залишився там, де був, і чекав.

У стрічці Мікі сказав: "Ми стурбовані тим, що ви робите, SecUnit."

Моє сканування поки було чистим, тому я міг поспілкуватися. "Чому ти хвилюєшся, Мікі?"

"Тому що ми не знаємо, що ви робите. Вілкен каже доктору Абене у своєму каналі, що ви нічого не робите…"

Дрон щойно потрапив у мій діапазон сканування, він рухався повільно, щоб знайти людину, якою він вважав мене. Стоячи в темному слоті, я перестав дихати і припинив будь-яку діяльність, яку він міг визначити. Я дражнив його сильнішим рівнем аудіозапису. На схемі ці слоти позначалися як частина станції для відбору проб з атмосфери, тому дрон не мав уявлення, що це може бути місце, де можна приховати щось людського розміру. Збентежений, мабуть, порожнім проходом, він намагався вистежити джерело сигналу. І я надіслав аудіо зі стислим списком команд управління дроном.

(Це не з пакету для бойових дронів, пакет не поставляється компанією SecSystems. Я отримав це з особистих даних одного клієнта компанії, який працював над контрзаходами проти бойових безпілотників. Мені вдалося утриматися від його видалення, щоб заповнити цей простір новими серіалами. Я ніби знав, що колись це стане в нагоді.)

Один з наборів команд спрацював, і дрон перейшов у нейтральний режим очікування. Я хвилину-дві поблукав у його контрольному коді, переконавшись, що тепер знаю, як він працює. Він, як усі інші безпілотники (він читав тридцять активних) і три бойових боти працювали через захищений корм. Усі безпілотники перебували у фойє інженерного блоку з двома бойовими ботами. Третій бот читався як активний, але його місцеположення не сканувалося. (У мене було погане відчуття, що він прямує до човника, щоб відрізати нас.) Боти мали більше рівнів безпеки, і навіть зараз, з їхньої власної мережі, якби я спробував їх зламати, вони встигли б прибігти сюди і вбити мене. Але тепер я міг взяти під контроль усі безпілотники.

Ще через двадцять секунд усі вони були моїми новими друзями-дронами.

"О, тепер я бачу, - сказав Мікі. - Не зважай."

Але я збирався рухатися швидко. Я наказав дрону-1 залишатися в режимі очікування та наказав іншим двадцяти дев’яти оточити двох бойових ботів в інженерній частині і напасти на них. Потім я почав бігти.

Я виконав криву, пройшовши через два відкритих люки. Я вже чув звуки сплесків енергії та снарядів, металу, що б’ється об стіни, і того смішного високого писку бойового безпілотника, який вони створюють при нападі. Я не контролював їх окремо; одного разу отримавши наказ, безпілотники знали, що їм робити, і я, намагаючись пілотувати їх польотом, просто уповільнював би їх.

Я прискорився, коли в поле зору потрапив люк до інженерного блоку. Досягнувши кінця коридору на максимальній швидкості я кинувся вперед у стрибку.

Фойє хаба тепер було зоною бойових дій. Пролетівши крізь отвір для люка я впав на підлогу. Бойовий бот, що знаходився біля ближчих дверей, дико відбивався від хмари безпілотників, які стріляли і пікірували на нього. Він бився з ними, як роздратований металевий вихор, численні постріли зі зброї били у стіни, підлогу, колони. Він ударив безпілотника ріжучою рукою і осколки розлетілися по залу. Я налаштував свої датчики болю на мінімум, але міг відчувати удари по всій спині та плечах, маленькі уколи, які, як я знав, означали, що щось порізало мій одяг і прокололо мою шкіру. (Це звучить жахливо? Тому що це було жахливо.) Другий бот намагався побігти вперед, але безпілотники поставили стіну вогню і він зупинився, оточений серпанком вогню з енергетичної зброї на власному броньованому тілі.

Я покотився, знову стрибнув і приземлився біля Хіруне. Її тіло виглядало неушкодженим, і я не бачив калюж крові, але не було часу перевірити, чи вона жива. (Це не мало значення. У такій колотнечі люди не повірять, що заручниця мертва, якщо я не принесу тіло назад.) Я вхопив її, і тут настала найважча частина, мені довелося вибігти з фойє.

Боти встигли з'ясувати (а) тут SecUnit, і (b) SecUnit щось зробив, щоб заволодіти їх безпілотниками, і, отже, (c) вони дійсно були розлючені на цього SecUnit'а. Я кинувся через зал до люка.

Два боти вже знищили двадцять три безпілотники, кожен обривав зв'язок, блимаючи спалахом і зникаючи з мого усвідомлення. Але безпілотники завдали їм великої шкоди, націлюючись на суглоби, порти зброї та руки. Зображення з камери уцілілого безпілотника сказало мені, що бот позаду кинувся за мною, але впав на коліна; дрони зосереджували вогонь на гомілковостопних суглобах, а інші відволікали його.

Бот переді мною кинувся, щоб заблокувати двері. І я повернув праворуч і побіг прямо до вузла ліфта.

Бойові боти захопили систему підйому, як я попереджав Брейс, але бойові боти не можуть зламати програму, як SecUnit. Я не пробував контролювати всю систему, лише цей підйомник, і сказав йому чекати мене тут. Двері слухняно відчинилися, коли я підбіг до них. Я наказав ліфту доставити мене до виробничого блоку. Двері грюкнули набором гострих металевих пальців, і ліфт поніс мене геть.

Дрон-1 все ще чекав у коридорі, і я наказав йому закрити з'єднувальні люки між інженерною коробкою та виробничою коробкою, просвердлити стіну та розплавити елементи управління. Він почав діяти, коли ліфт зупинився і відчинив двері.

Я вийшов у порожній вузол виробничого блоку і надіслав код, який я підготував, до системи підйомників. Він вимкнув систему та встановив блокування паролем. Бойові боти могли б це пройти, якби у них були правильні модулі коду, і якби вони виділили на це ресурси, які використовували для інших потреб. Це все одно дасть мені час, який мені потрібен. Як я сподівався.

Тепер, коли я мав час оцінити власний стан, я дозволив більший рівень сигналам болю. Вплив, який я відчув, означав перетворення тупого болю у різке печіння, як маленькі вибухи під моєю шкірою. Ой, ой, пече, ой. Я зафіксував колінні суглоби, щоб вони залишалися вертикально, і збільшив забір повітря.

Я отримав кілька осколкових ударів від дронів, які подрібнювалися біля мене. У мене влучили два постріли зі снарядної зброї: один у лівий нижній бік і один у ліве плече. Я був абсолютно впевнений, що у мене потрапили вторинні осколки снарядів, призначені для безпілотників. Якби боти націлювались на мене, я б розлетівся. Я вимкнув свої датчики болю у місцях ударів. (Я знаю, що це насправді не є постійним рішенням, і вдавати, що погані речі не відбуваються, - не найкраща стратегія виживання в довгостроковій перспективі, але я нічого не міг зробити зараз). Решта шкіри була неушкодженою, що було полегшенням.

Я рушив коридором у напрямку до виробничої секції, де повинні були чекати інші.

Я вибрав канал Мікі для звіту, тому що ні він, ні Абене нічого не казали, і я не був впевнений, що вони могли щось побачити через мою візуальну стрічку. В цей момент рука Хіруне в рукавичці стиснула моє плече.

На щастя, я згадав, що я ніс, можливо, живу людину, і не закричав, не кинув її чи щось таке. Її шолом з мікрофоном був зірваний, а голова лягла на моє плече. Вона вимовила слова: "Хто ти?"

Я відволікся, і те, що вийшло з мого буфера, було стандартом: "Я ваш охоронець за контрактом, SecUnit". Мене відволікло те, що зв’язок з Мікі та Абене лунав збентеженим шумом. Це було не спілкування з інтерфейсу каналу, лише аудіо; Мікі надсилав мені відкритий аудіозапис по каналу.

Голос був грубим і глибоким від люті, Абене кричала: "Хто тебе послав? GreyCris? "

На моєму плечі Хірун видала розгублений звук "Га?"

Інший аудіозв'язок, який я міг почути, був надто слабким навіть для мене, щоб сказати, що це таке. Мені довелося витратити чотири секунди на перетворення його на спектрограму, перш ніж я його розпізнав. Це були два шуми, низький шум з'єднань Мікі та скрип більш потужної броні, що накладалися один на одного.

Ну, лайно…

Я дійсно роблю помилки (я зберігаю поточний підрахунок у спеціальному файлі), і зараз виглядало на те, що я зробив велику. Я інтерпретував усю поведінку Вілкен щодо мене, її дискомфорт та параною, пов’язану з тим, що несподівано нізвідки з’явився SecUnit, нібито надісланий іншим консультантом з питань безпеки, існування якого означало, що клієнти не довіряють їй та Герту. (Я знаю, що "все про мене" - це в манері людей.) Але тепер здавалося, що їй було неприємно з цілком іншої причини.

Добре те (якщо ви отримуєте свою безпеку від облігаційної компанії, наприклад від такої, яка володіла мною), що для невеликих контрактів ви отримуєте доставку в офісі компанії, а для великих - вона надходить у транспорті компанії. Це значно зменшує можливість для когось з'явитися, прикидаючись вашою командою безпеки, насправді маючи контракт на те, щоб убити вас.

Вілкен і Герт були професіоналами. Я прислухався і аналізував їхні розмови на борту корабля і не помітив жодного натяку на це. Але якби вони працювали на GrayCris, вони були б насторожені щодо того, який нагляд за безпекою використовується на території корпорації.

До цього моменту мій безпілотник долетів до перехрестя, де мала чекати Вілкен. Очевидно, що її не було, вона була зайнята зрадою своїх клієнтів. (Коли я сказав, що мені не подобається, коли в охороні працюють люди, ви подумали, що я якийсь придурок, правда?)

Я використав своє з’єднання з стрічкою Мікі та отримав доступ до оглядової камери. О так, недобре. Зображення було хитким, але я бачив, що Мікі тримав Вілкен, притуливши її до колони. Мікі однією рукою притискав праве зап'ястя Вілкен до стовпа, коли Вілкен намагалася підняти свою снарядну зброю на Абене. З рукою Мікі щось було не так, але я не мав чіткого зображення, і не хотів відволікати його у даний момент, запросивши повідомлення про пошкодження. Своє передпліччя Вілкен притиснула до обличчя Мікі, ніби намагаючись відштовхнути його, але це було не те, що вона робила. Вілкен мала енергетичну зброю, вбудовану в обладунки передпліччя, і намагалася націлитися, щоб продірявити Мікі голову.

(Мікі міг працювати без голови, але сенсорні входи та камери були б знищені, і це було би дуже незручно.)

Вілкен вимкнула мене зі свого каналу зв'язку, але я скористався її каналом до Абене, щоб обійти блокування: "Це SecUnit. Потрібно поговорити. Консультант Рін може запропонувати вам імунітет від судового переслідування, якщо ви дасте свідчення. - Я сподівався, що це матиме сенс (це був рядок з "Місяця Святилища"), і був впевнений, що це звучало так, ніби я вагався. Я не вагався, і мені не потрібно було, щоб вона мені відповідала, мені просто потрібно було, щоб вона відволіклася, і не подумала про те, що я роблю у її стрічці. - Ваших босів викриють. Що б вам не заплатили, це не компенсує перебування у в’язниці. (Так, це теж було з Місяця Святилища.) Тим часом я несамовито шукав правильний код. Технології компаній, які виготовляють силову броню, відрізняються від тих, які роблять SecSystems, безпілотники, камери, тощо, і архітектура їх систем була іншою, і це все ускладнювало.

Абене вхопилася за снарядну зброю Вілкен, намагаючись вирвати її, але не могла нічого зробити проти броні. Я міг би сказати, що вона поняття не мала про енергетичну зброю у передпліччі, яка була набагато небезпечніша. У стрічці я чув, як Абене казала Мікі відкинути її і втікати, а Мікі відмовлялася на тій підставі, що потім Вілкен застрелить Абене. Відверто кажучи, дехто мав би втікати, але без Мікі, це було очевидно.

Я дійшов до повороту у фойє виробничого блоку, де Абене та Мікі боролися з Вілкен. Її енергетична зброя повільно, але невблаганно націлювалася на голову Мікі, незважаючи на його спробу втримати її, Абене звисала на іншій руці, б'ючи по ній. Приблизно за тридцять секунд мені доведеться покласти Хіруне на підлогу і зробити це важким способом, якщо я не зможу знайти цей код.

На своєму каналі дрон1 повідомив, що не виявив жодної активності, що свідчило про те, що бойові боти не намагалися прорватися через люки, які були запечатані та заклинені. Безпілотник був відключений від мережі і більше не міг отримувати даних про переміщення будь-яких активних одиниць. Це означало, що бойові боти могли закінчувати ремонт один одного (так, вони самовідновлюються, якщо не зруйновано їх основний центр обробки), і незабаром підуть за нами. Ніби мені зараз не вистачало клопоту.

Шалено скануючи обладунки Вілкен, я нарешті знайшов правильний код. Це стало значним полегшенням. Я відкрив канал і надіслав через фід команду "знерухомити".

Причина, чому компанія не використовує броню такого типу, яка була на Вілкен, - не лише тому, що компанія дешева. Таку броню, як у Вілкен, можна хакнути.

Мікі вивільнився і відступив назад, все ще тримаючи своє тіло між Вілкен та Абене. Вілкен застигла на місці (буквально), її обличчя було спотворене гримасою люті, коли вона кричала у комунікатор, який більше не працював. (Я відрізав її комунікацію та канал; я хотів, щоб слідуючі події стали сюрпризом для Герта.) Абене змогла вивільнити снарядну зброю з застиглих пальців Вілкен і схопила її.

Тепер я міг побачити пошкодження Мікі; він мав два енергетичних сплески у свою нагрудну дошку, а права рука була обрубком.

Я сказав: "Все гаразд, я заморозив її броню". Я запустив канал Мікі, щоб переглянути його і побачити, що сталося. Вілкен почекала, поки я зайнявся бойовими ботами, а потім повернулася до Абене та Мікі. Вона швидко рушила до них, сказавши, що має сказати їм щось важливе не через канал. Потім вона схопила Абене за волосся. Голова Абене була відкрита, її шолом залишився лежати у коридорі, з якого ми почали пошук Хіруне.

Вілкен спрямувала зброю до голови Абене і сказала: "Вибач, нічого особистого". Цей коментар коштував їй спроби вбивства, бо дав Мікі час підбити зброю вгору і опинитися між ними. (Те, що Мікі був ботом замість домашньої тваринки, який переносив речі людей, не означало, що він не був достатньо сильним, щоб відкинути обладнану броню.) Вілкен вдалося опустити зброю і знищити руку Мікі, але це його не сповільнило.

Абене побачила мене і зітхнула: "Хіруне…"

"Вона жива", - сказав я, тому що зараз Абене була озброєна, а травмовані люди зі зброєю змушують мене нервувати.

Мікі жалібно сказав: "SecUnit, консультант Вілкен намагалася застрелити Дону Абене".

Абене перекинула зброю через плече і поспішила до мене. Вона торкнулася обличчя Хіруне, а потім подивилася на мене. "О, дякую, дякую."

Приємно, коли дякують. "Мікі, звіт про пошкодження".

"У мене вісімдесят шість відсотків функціональної спроможності". Він підняв руку без пальців. "Це лише тілесна рана".

Задовбав. Абене повернулася до нього, вражена. "Мікі, твоя бідна рука!"

О, добре, черговий Абене/Мікі лавфест. Я сказав: "Мікі, візьми Хіруне".

Мікі ступив уперед і простяг руки. Хіруне була лише напівсвідомою, але судомно стискала мою куртку. Абене обережно відірвала її руку, і я поклав її на руки Мікі.

Я повернувся до Вілкен. Мене турбувало те, що вона вхопила Абене за волосся. Разом з повідомленням "нічого особистого". Якби Вілкен вистрілила без попередження, Абене була б мертва, а Мікі став купою розсипаного залізяччя. Але Вілкен хотіла, щоб Абене знала, що її зрадили. Це було особисте.

Я не люблю особисте.

Це ще одна причина, чому я не люблю людей-охоронців, коли йдеться про безпеку. Деякі з них надто насолоджуються своєю роботою.

Я підійшов до Вілкен і відстебнув ремінь, який тримав пачки з вибуховими речовинами та інше спорядження. Вона дивилася на мене крізь лицьову панель. Я перекинув ремінь через своє плече і сказав: "Дона Абене, ви могли б не бажати на це дивитися".

Абене відвернулася від Мікі та Хіруне. "Ні!" Тоді вона спокійніше додала: "Я знаю, що ти сердишся, що вона відправила тебе до бойових ботів, але не вбивай її".

Я сердився не на свій рахунок. Можливість знищення була моєю роботою, коли мене відправляли в ситуації, де стріляють. Я подумав, що все сталося так швидко, що Абене не встигла обробити те, що Вілкен мало не зробила з нею.

Напевне для неї було очевидно, що її перший аргумент не був достатньо переконливим, тому що Абене додала: "Якщо вона працює на GrayCris, то потрібна нам як свідок".

Гаразд, це мало сенс. Причина, чому я був тут, полягала в тому, щоб знайти побільше доказів проти GrayCris. Я подивився на лицеву панель Вілкен. Вираз її обличчя згас, намагаючись приховати страх. Хоч її комунікація була вимкнута, вона все ж могла нас чути, хоча наші голоси звучали для неї так, ніби ми знаходилися на дні шахтарського тунелю. Коли обладунки "замерзали", автоматично відкривалися деякі вентиляційні отвори, щоб забезпечити циркуляцію повітря, щоб вона не задихнулася. Я міг би дати команду закрити вентиляційні отвори, як тільки ми підемо, і Абене була б переконана, що це нещасний випадок.

Знову ця турбуюча думка. Мені було байдуже, виживе Вілкен чи ні? Не зовсім.

Я сказав: "Нам треба йти", і простягнув руку за зброєю Вілкен. Абене вручила її мені, і я пішов геть. Залишивши вентиляційні отвори відкритими.

Коли Мікі та Абене послідували за мною, я сказав: "Боти в інженерній секції спробують піти за нами, як тільки самостійно відремонтуються, і безпілотник, який я захопив, повідомив мені, що є ще один активний бойовий бот. Ймовірно, він десь між нами і човником". Ми також знали, що вони будуть використовувати проти нас все, що залишилося на об'єкті. Я не хотів битися з черговим біосемплером.

Абене пришвидшила кроки, щоб не відставати від мене. "Я не можу зв'язатися з човником на своєму каналі або по комунікації", - сказала вона. - І Мікі теж.

"Це тому, що я вас блокую", - сказав я їй. - Я не хотів, щоб ти говорила щось, що може насторожити Герта. Принаймні, поки я не зрозумію, що робити з Гертом. Я не міг дістатися до його броні звідси, навіть якби розблокував канал. Коди броні були унікальні для кожної одиниці (виробники не були абсолютними дурнями), тому мені доведеться бути досить близько, щоб мати можливість їх відсканувати.

"Зрозуміло." Абене, на диво, не сперечалася. А може, це не було дивно; вона була досить розумна. - Гадаю, даремно сподіватися, що Герт не є таким же найманим вбивцею.

"Аналіз з транспортного судна показав, що вони працювали разом деякий час", - сказав я. "Ми повинні припустити, що вони були субординовані разом та якийсь момент відхилили та замінили команду безпеки, яку надіслала ваша компанія".

- Відхилили, - повторила Абене. "Це означає вбили?"

"Ймовірно." Коли я сідав на транспортник з Міли до HaveRatton, я не завантажував жодних місцевих новин, а лише сенсації з Port FreeCommerce та GrayCris. Якщо й були повідомлення про два тіла, виявлені з вигорілими ідентифікаторами, я їх пропустив. (Ви не можете викрасти людей з транзитного кільця; охорона шукає такі речі і дуже хвилюється з цього приводу.) "З Гертом на кораблі у нас стандартна ситуація з заручниками".

Ненавиджу ситуації із заручниками. Навіть коли я один з заручників.

Мікі сказав: "Це погано".

А далі? Це просто дратує. Зовсім не сприяє розмові і є лише безглуздим висловом, призначеним для того, щоб люди почувалися комфортніше.

У своїй стрічці Абене здійснила короткий огляд мого відео з інженерного блоку. Відео тривало менше хвилини, тому аналіз не забрав багато часу. Вона сказала: "Чи давала Вілкен накази ботам? Можливо, вони без неї заснуть. Але якщо вони повідомлять Герта, ми знову в тій же ситуації ".

"Я не думаю, що вона з Гертом давали їм накази", - сказав я. "Я слухав їхні канали, і я б це відчув, навіть якби вони були зашифровані". Вони взагалі мало спілкувалися між собою, що, можливо, було підозрілим само по собі. (Я знаю, що перегляд і аналіз минулих подій - це круто.)

Мікі сказав: "Бойові боти могли перебувати в режимі очікування і активуватися, як тільки хтось прибуде на об'єкт". Хіруне заворушилася і щось прошепотіла, а Мікі відповів: "Так, так, Хіруне. Все добре."

Ну, так, я про це вже думав.

Абене казала: "Я одного не розумію. Якщо Вілкен і Герт були послані вбити нас, то чому бойових ботів надіслали сюди? Очевидно, GrayCris хоче припинити оцінку, але…"

Я сказав: "Чекайте", і зупинився. Мені потрібно було швидко переглянути своє відео, щоб довести або спростувати цю теорію, і я можу зробити багато речей, коли йду і шукаю ворогів без допомоги Sec або HubSystem. Я дозволив Мікі переглядати мою стрічку на початку аналізу, і я був віддалено обізнаний про те, як Мікі пояснював Абене, що я роблю.

Я відправив пінг своєму дрону і попросив його відкрити журнал і передати записи та скласти список активацій, режимів очікування та фаз сну. Тоді я витяг свою копію відео Мікі з першої атаки, коли взяли Хіруне, і коротко переглянув його та своє відео другої атаки, коли бойовий бот пішов за Вілкен. Я швидко закінчив, а потім перевірив дайджест журналу, який дрон підготував для мене. (Було дуже приємно працювати з таким просунутим безпілотником.)

"Бойові боти і безпілотники не надіслані сюди за вами, - повідомив я Абене. "Вони були частиною обладнання закладу з самого початку. На той момент транзитна станція ще будувалася, і вони не надали би особливої ​​допомоги у разі атаки потенційних рейдерів. І GrayCris напевне не хотіла звертатися по допомогу до будь-якого стороннього агентства, оскільки намагалася приховати той факт, що вони збудували нелегальну пошукову платформу, замасковану під платформу тераформування". І боти, ймовірно, були тут не лише для захисту від рейдерів, а для того, щоб тримати під контролем будь-яких працівників. "Бойові боти та безпілотники перебували у сплячому режимі з того моменту коли об’єкт покинули. Вони активувалися, коли наш човник прибув сюди. Мій аналіз показує, що Вілкен і Герт були здивовані їх існуванням". Аналізуючий блок бота повністю пропустив би це, але я краще читаю людські обличчя та голоси. (Органічні частини в моїй голові дійсно допомагають, і, звичайно, це було набагато простіше зробити на записаному відео, коли я міг робити зупинки та масштабування зображення, а не вести аналіз в режимі реального часу, що викликає занепокоєння.) "Я думаю, що Вілкен повірила, що це рейдери влаштували атаку і взяли Хіруне, аж до другої атаки, коли вона побачила бойового бота. Є велика ймовірність, що GrayCris не розповіла їй і Герту про бойових ботів, сподіваючись, що боти їх усунуть". Тепер ввічливо зв’яжіть усі вільні кінці.

Мені було цікаво, як Вілкен поставилася до цього. Це напевне не змусило її вагатися, і вона вирішила закінчити свою місію. Вона очікувала, що я буду знищений бойовими ботами; вона мала намір вбити Абене та Мікі. Вона розраховувала вийти з цього і стягнути гонорар.

Абене розчаровано і гнівно видихнула. Але сказала: "Чи можна використати це для переконання Герта? Сказати йому, що GrayCris задумала вбити її та Вілкен, і що вони повинні свідчити про те, що сталося. Або ми могли б використати Вілкен як заручницю…" - Вона похитала головою, прикусивши губу.

Вона думала стратегічно, що завжди є полегшенням, і ставила мені запитання замість того, щоб давати дурні накази. Мені більше не потрібно було виконувати накази, але це не робило їх менш дратівливими. Я сказав: "Наша єдина перевага зараз у тому, що Герт не знає, що Вілкен скомпрометована".

Безпілотник все ще не повідомляв про жодну активність біля люків, що означало, що боти могли піти в іншому напрямку або скористатися підйомниками. Я сказав, щоб він летів до мене. (Коли він долетів до Вілкен, я зупинив його і він завис перед її обличчям протягом двадцяти шести секунд. Гаразд, тому що я був трохи злий.)

Абене знову дивилася на мене. Я бачив це через камеру Мікі. Вона сказала: "Герт, напевно, чекає знаку від Вілкен, перш ніж діяти проти інших на шатлі. Я повинна спробувати зв'язатися з Кадером. Я можу встановити з ним захищений зв’язок".

"Ви впевнені, що він не скаже вголос: Привіт усім, Дона Абене щойно дала мені сигнал у стрічці, перш ніж ви скажете йому цього не робити?" Це проблема людей.

Абене почала щось говорити, завагалася, а потім одного разу похитала головою. "Він міг би, це так. Але ми повинні з'ясувати, що відбувається на борту шатла".

Мікі сказав: "Вібол говорить повільніше. Можливо, ми повинні подзвонити їй".

Я надіслав Абене та Мікі попередження у стрічці безпосередньо перед тим, як дрон пройшов повз нас у беззвучному режимі; Я послав його вперед для розвідки. Абене все таки здригнулася, а потім довго дивилася вслід. Але вона була права щодо човника. Якби ми могли отримати звіт з борту, це допомогло б нам у плануванні. Крім того, Абене і Мікі перестали би питати мене про це, що було дуже великим бонусом зараз. (Я забув, наскільки був напруженим як SecUnit.) Я сказав: "У вас немає бортового моніторингу безпеки на борту вашого човника? Ніяких камер? Ніяких інших ботів, навіть зараз неактивних?"

"Ні." Абене відкинула волосся назад, розчарована, але роздумуючи. "Не було такої потреби. У шоломах евакуаторів є камери, але вони не працюють у шафках для екстрених випадків".

Мікі сказав: "Дона Абене, на борту екіпажу є два костюми для евакуації. У мене є жорсткі адреси для їхньої активації".

Абене повернулася до мене. "Чи можете ви активувати їхні комунікатори звідси?"

Напевне міг би. Але чи Герт уже вбив інших, чи все ще чекав сигналу від Вілкен, не мало значення. Нам потрібно було вивести Герта з човника.

Нам потрібно було вивести з човника усіх.

Я обміркував ідею. Напевне це була погана ідея. (Коли більшість вашого навчання тактичному мисленню приходить з пригодницьких шоу, це, як правило, трапляється.) Я сказав: "Нам потрібно повернутися до геосекції".