Оповіданняі - Збірка

І що воно за час!

— Передаємо останні новини. Міжнародні події. Напруженого становища на жодному з кордонів між країнами не спостерігається. Внутрішні події. На вчорашній день кількість правопорушень у нашій країні дорівнювала нулю… — лунав голос.

На екрані великого телевізора на стіні — чудовий краєвид із горами та морем.

Чоловік, що лежав перед екраном, пробурмотів:

— Не те, зовсім не те!

В кімнаті приємна прохолода. Повіває чисте, свіже, запашне повітря. В сусідній кімнаті прибирає робот.

Програма змінилася. Екраном попливли фантастичні кольорові візерунки, полилася приємна музика. Чоловік подивися трохи, тоді клацнув перемикачем і став натискати кнопки з цифрами — екран міг працювати і як відеотелефон. Сигнал виклику урвався, на екрані постав приятель. Чоловік запитав:

— Ну як, усе по-старому?

— Звичайно, по-старому, хіба не бачиш?

І приятель розмовляв лежачи. Він палив цигарку, а робот тим часом робив йому масаж.

— А ти ніби ще пострункішав!

— Ще б пак! Та й ти не погладшав!

Друзі втішено засміялися.

— Ніде нічого не трапляється. Воно, взагалі, непогано…

— Твоя правда, просто чудово!

Сьогодні — не новорічне свято. Ба навіть не вихідний! Найзвичайнісінький собі день. Чоловік не витримав:

— Спокій та спокій, а час спливає. Аби якась подія, хоч маленька, хоч одна!

— Може, ще й значна?

— Ще краще!

— Знаєш, як це зветься? Небезпечні думки! Втім, не в тебе одного вони виникають. Але ніхто не пробує сам кудись піти й щось утнути. Тож такі думки можна навіть не вважати небезпечними. Це ти просто відчуваєш, що запізно народився. Невже сам не розумієш?

— Та розумію я все! Вже й побалакати не можна!

— А все ж наш час… Колись таке нікому й не снилося!

— Ет, якщо заведеш про давнину, то кінця тим розмовам не буде. Марне базікання! Ну, бувай здоровий!

— Цього міг би й не казати, все одно ніхто не хворіє. Хоч-не-хоч, будеш здоровим і житимеш довго.

— Та це тільки приповідка. Бувай!..

Чоловік вимкнув телефон, і постать його приятеля на екрані зникла. До кімнати ввійшов робот і запитав:

— Ви нудьгуєте, пане? Може, заграти на піаніно? Чи почитати книжку?

— Та ні, дай спокій!

— Може, волієте якусь гру? Або поїздку електромобілем по околицях?

То був бездоганний універсальний робот. Грав в усі ігри й програвав, коли слід.

Водив машину так, що аварій можна було не боятися. Вірні роботи ніколи не завдавали шкоди людині. Й уночі робот не спав, охороняв дім від злодіїв. А втім, які там злодії!

У двері подзвонили, й робот пішов відчиняти. А чоловік собі лежав. Прийшов робот-розсильний.

— Ось вам продукти на тиждень!

— Дякую!

Грошей платити не треба. Робот узяв продукти, відокремив частку, щоб приготувати їжу, а решту сховав у холодильник і замкнув на ключ. Чоловік аж скрикнув, побачивши таке:

— Що ж ти робиш!..

Такий уже настав час… Кожен у світі мав затишне житло, універсального робота.

Фізичної праці ніхто не знав.

Так що гріх нарікати. От тільки з їжею гірше. Комп’ютер несхибно розподіляє на всіх порівну. Але одержаного ледь вистачає, аби не вмерти з голоду…

Робот відказав:

— Я особисто не розумію, що таке порожній шлунок. Тому співчуття від мене не ждіть!

«Паскудство! Хоч би поцупити щось їстівне!» — Та далі думок справа не йшла, бо бракувало сили. Хтозна, чи пройшов би самотужки хоч півсотні метрів. Краще вже лежати…

Тому й не було злочинців. А зухвальця, що розв’язав би війну, — й поготів.

© 1987 Ігор Дубінський (переклад українською мовою)