Оповіданняі - Збірка

Телебог

Може, то й справді була хвороблива пристрасть, що добродій Н. так полюбляв телевізор. Сам-самісінький у тісній, неприбраній кімнатині він цілі дні не відходив від екрана. Нічого іншого не хотів і знати.

Навіть снідав та обідав перед телевізором, не розбираючи, що їсть і скільки. Про краще життя не мріяв, та й розкошів не прагнув. Саке не пив. Навіть до лазні вибирався вряди-годи.

Тому й для прожиття потребував небагато. Інколи підробляв дещицю, і того йому вистачало. Цілісінькі дні нидів коло телевізора, а після програми для опівнічників вкладався спати, бо більше дивитися було нічого. Так і велося.

Аж якоїсь ночі йому хтось привидівся уві сні.

— Ви хто? — спитав його добродій Н. — Я вас ніби десь уже бачив. Овва, та ви схожі на всіх телезірок відразу!

— Твоя правда, — погодився той. — Я — телебог! На світі безліч телеглядачів, але такого затятого, як ти, бачити ще не доводилось. От на знак вдячності я і явився тобі уві сні.

— Дуже радий!

- І хочу винагородити тебе. Щось особливе подарувати мені не по силі, але можу обдарувати тебе однією надприродною здатністю. Ти не проти?

— Авжеж, не проти! Красненько дякую!

І добродій Н. прокинувся, так нічого до пуття і не второпавши. Надворі займалося на світ. Звично клацнув вмикачем телевізора, а тоді взяв ранкову газету. Адже без неї не збагнеш, що після чого дивитись.

— Так, спершу це, потім це, а по обіді ось те. А ввечері…

Добродій Н. пробігав очима програму телепередач, аж раптом у його голові стали виникати якісь химерні числа: 8,5, тоді 10,2, по тому 23,6… Що за дивина! Такого з добродієм Н. досі не траплялося!

Аж потім добродій Н. второпав, що то, певно, показник перегляду кожної передачі. Бо химерні числа з’являлися щоразу, коли він переглядав не тільки програму телепередач, а й репертуар кінотеатрів.

Не скажеш, щоб добродій Н. аж надто зрадів цьому:

— Схоже, телебог таки наділив мене надприродною здатністю — передбачити успіх чи невдачу тієї або іншої телепередачі. Ет, нічого особливого! Проте з цього хоч та користь, що тепер популярніших передач не пропускатиму.

Через кілька днів до добродія Н. заглянув знайомий торговець. І добродій Н. серед усього іншого повідав йому про свою пригоду, докинувши принагідно, що могло б бути і щось краще.

А ще за кілька днів до добродія Н. навідався представник рекламного агентства: він почув про дивовижну здатність добродія Н. від торговця.

— Кажуть, ви здатні передбачити показник перегляду телепередачі? Правда це чи вигадка? — спитав рекламник.

— Може, й правда, я не перевіряв Бо воно мені байдуже, тільки надокучає…

Чоловік з рекламного бюро погомонів трохи з добродієм Н, занотував у записник числа, що вигулькували в голові добродія Н. на згадку про ту чи іншу передачу, й пішов, повіривши в почуте хіба наполовину. Та де там навіть наполовину, хіба на десятину! Проте коли перевірили, то виявилося, що добродій Н. жодного разу не схибив.

Після цього життя добродія Н. невпізнанно змінилося. Рекламне агентство запросило його до себе на роботу. Той спершу комизився, бо й так почувався незле біля свого телевізора. Але потім таки здався: спокусила нечувана платня.

Співробітники бюро по обрахунку показників перегляду спочатку сікалися до передбачених добродієм Н. цифр, бо в них показники виходили відчутно інші. Та коли фахівці все ретельно перевірили, виявилося, що схибила таки обчислювальна машина, а слушність мав добродій Н.

Тоді обрахункове бюро, відчуваючи, що дише на ладан, вдалося до рішучих і крайніх заходів — воно вирішило найняти гангстера, щоб той нишком ліквідував добродія Н.

Проте добродій Н. уник лиха. І врятувало його не надприродне відчуття небезпеки, бо його він не мав, а надійні охоронці, що їх про всяк випадок приставило до нього рекламне агентство. І охороняли добродія Н. не згірш, мабуть, за курку, що несе золоті яйця.

Бюро по обрахунку показників перегляду доживало останні дні. Воно й не дивно, адже добродій Н. миттю робив те, що в них потребувало тривалої марудної роботи. Та й саме бюро могло починати обрахунок лише після передачі, а добродій Н. визначав показник задовго до її початку. То де ж тому бідолашному обрахунковому бюро за ним угнатися!

Так, напрочуд зручна здатність! Добродієві Н. показували щойно зняту телепередачу, і він одразу ж безпомильно визначав її успіх чи невдачу. Навіть більше: йому вистачало теми передачі, списку її виконавців, часу та телевізійного каналу, щоб визначити показник!

Траплялося, досвідчені кити телебачення не йняли віри добродієві Н. Та коли передачу, що обійшлася в кругленьку суму, пускали на телеекран, глядачів, як і передбачав добродій Н., виявлялося обмаль.

Хтозна-що думав про це сам добродій Н, але телевізійники вважали його здатність дивовижною і не вимагали ніяких пояснень. Адже ця здатність дозволяла одним махом уникнути хибних задумів, уникнути збитків, даремної праці, чого не зробив би найкращий комп’ютер!

До добродія Н. зачастили телезірки:

— Будь ласка, дайте добрий показник для передачі з моєю участю. А я вже зумію вам віддячити!

- І не просіть, і не моліть! Не годиться зловживати надприродним даром, — відмахувався добродій Н.

Ще б пак, він був порядною людиною!

Якось рекламне агентство запропонувало добродієві Н:

— Може, влаштувати яскраву й барвисту музичну телепередачу й запросити вас взяти у ній участь? Адже ви — улюбленець самого телебога!

Добродій Н. задумався на хвильку, а тоді мовив:

— Показник перегляду буде 5,2. Тобто цю передачу краще й не затівати!

Атож, хто після цього захоче викидати грошики на вітер!

Життя добродія Н. невпізнанно мінялося. Як і вдача. За цей час він уже пізнав смак незнаних досі розваг. Виявилося, що телевізор — ще не найцікавіша річ на світі. Добродій Н. розкуштував саке, запізнався з вродливими дівчатами. Він міг робити що заманеться. Бо якщо телепередача сприймається тільки зором та слухом, то довколишній світ був куди повнокровніший — він давав відчуття смаку, запаху, дотику…

Рекламне агентство не скупилося на видатки добродієві Н., аби той тільки попросив. Адже всі витрати стократ перекривалися прибутками від замовлень на оцінку планів інших рекламних агентств і телекомпаній, які плинули звідусіль. Тож добродій Н. ні в чому не відчував нестачі.

Аж якось уві сні йому знову явився телебог. Добродій Н. не міг надякуватись йому:

— Завдяки вам я тепер горя не знаю, по-справжньому щасливий. Неабияку ласку виявили ви мені. Тож являйтеся мені частіше, завжди буду радий вам.

- І не проси! Останнім часом за тими дівчатами та саке ти вже й телевізор забув! Це неподобство! Я відбираю в тебе твою здатність!

— Ой-ой, не треба! — забідкався добродій Н.

Але телебог був невблаганний. «Що ж то тепер буде?» — переживав добродій Н.

І раптом йому уві сні явився ще хтось, зовні ніби трохи дурнуватий. Новий гість заходився втішати добродія Н.:

— Ну навіщо так побиватися? Якщо один бог тебе покинув, то інший не дасть пропасти! Цього разу вже я сам подбаю про тебе!

— Щиро вам вдячний! А хто ви такий?

— Я — бог недоумків!

— Що?! О пане-боже, краще не треба! Краще вже йдіть собі!

— Та не бійся ти! Перетворювати тебе на недоумка я не збираюсь. Але робитимеш те, що я скажу, згода? На гірше, ніж було, не вийде.

— Справді? То нехай уже буде по-вашому, хоча трохи й лячно…

Як той і пообіцяв, добродія Н. обминуло лихо. Щоправда, він трохи перекваліфікувався, бо тепер називав тільки ті показники, які підказував йому бог недоумків. Адже ж хто стане їх перевіряти!

Коли-не-коли новий бог нашіптував:

— Кажи, що показник передачі підвищиться, якщо її розраховувати на недоумків!

І добродій Н. так і казав. Де й поділася його дотеперішня порядність! Уже не нехтував розважатися з акторками з телестудії. Та і з чоловіків не гребував брати платню за свої послуги. Тоді він їм віщо прорікав:

— У тебе талант аж хлюпає через край!

Подейкують, що добродієві Н. і досі непогано ведеться.

© ВСЕСВІТ. - 1988. - № 5.

© ДУБИНСЬКИЙ Ігор, переклад з японської, 1988.