Кантика для Лейбовіца

Замість післямови

Волтер Майкл Міллер-молодший (Walter Michael Miller Jr.)

23.01.1923, м. Нью-Смірна-Біч, Волушіа, Флорида, США —

09.01.1996, м. Дейтона-Біч, Волушіа, Флорида, США

Американський письменник-фантаст, автор короткої прози та романів, телесценаріїв, лауреат премії Світового товариства наукової фантастики «Г’юґо» в 1955 і 1961 рр., яку виборов за коротку повість «The Darfsteller» і роман «Кантика для Лейбовіца». Професійний письменник і редактор. Новонавернений католик (із 1947 р.).

Народився в сім’ї співробітника регіональної залізниці. Був єдиною дитиною в сім’ї. Учасник Другої світової війни (1942–1945), яку пройшов у званні техніка-сержанта Повітряного корпусу Армії США, здійснив п’ятдесят три бойові вильоти як стрілець хвостової кулеметної установки середнього бомбардувальника «Норт Амерікан B-25J Мітчелл» 489-ї ескадрильї 340-го БАЛ 12-ї повітряної армії.

Двічі навчався на електротехнічних спеціальностях в університетах Теннессі (м. Ноксвілл) і Техасу (м. Остін), але диплома про вищу освіту не здобув.

Був одружений, розлучений і знову одружений з однією і тією самою жінкою, з якою мав сина і трьох доньок.

У віці 27 років потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, одужуючи від наслідків якої в лікарні, став писати. Під час сімейної кризи близько сходився з колегою по літературному цеху Джудіт Мерріл (1923–1997).

За власними словами, написав понад мільйон слів на момент, коли вже перший роман (про святого Лейбовіца) остаточно зробив його знаменитим, впливовим і шанованим автором. Хоча й дорогою ціною. Зокрема, він так і не зміг подолати гнітючі спогади про участь у Другій битві за Монте-Кассіно — півторатисячолітній бенедиктинський монастир у південній Італії. 15 лютого 1944 р. 229 бомбардувальників союзників скинули понад тисячу тонн боєприпасів на вершину невисокого пагорба, буквально зрівнявши стародавню споруду із землею. Згодом стало відомо, що власне військових об’єктів та солдатів в абатстві не було, і того дня загинули більше 200 цивільних, які там переховувалися, а також знищено численні культурні артефакти.

Цей образ переслідував майбутнього на той момент письменника до кінця його життя — попри те, що він це зрозумів, тільки завершуючи роман, на сторінках якого, по суті, відродився розбомблений Монте-Кассіно: «Я дописував перший варіант сцени, де Церкі лежить, наполовину похований під завалом. Аж раптом у мене в голові ніби лампочка загорілася: „Святий Боже, невже це абатство в Монте-Кассіно?.. Що ж я писав увесь цей час?“» Біль молодого авіатора сублімував у переживання персонажів «Кантики», які, закупорившись в абатстві, відбивають хвилі варварства та зазіхань зовнішнього світу на своє право лишатися людьми та єдиними хранителями здобутків цивілізації у пост’ядерному світі — героїв одного з найвидатніших у світовій літературі творів постапокаліптичної фантастики, народженої в розпал Холодної війни та атомних перегонів.

Після появи шедевра Волтер М. Міллер-мол. ввійшов у тривалий період творчої кризи, що її фактично так і не зміг подолати до кінця всамітненого життя на березі Атлантичного океану. Він перебував у постійній депресії, викликаній тривалим посттравматичним синдромом, яку намагався топити алкоголем. Інший відомий американський фантаст та найближчий із друзів (якщо це слово можна застосувати до знайомих відлюдника селінджерівського типу) автора «Кантики» Джо Голдемен стверджував, що не знає, за смерть скількох людей Міллер відчував особисту відповідальність, але їх було чимало. З часом він пересварився з деякими видавцями, колегами та фендомом, віддалився навіть від родини, полишивши порядкування спадщиною на онуку. А за чотири місяці після смерті дружини застрелився, перед тим попередивши про самогубство місцеву службу порятунку. Був кремований. Його попіл розвіяли над водами лагуни Москіто в околицях рідного міста письменника Нью-Смірна-Біч у Флориді.

За попередньою згодою автора літагент Дон Конґдон, із котрим, до речі, анахорет Міллер ніколи не бачився вживу, передав майже завершений рукопис останнього твору на доопрацювання молодшому сучаснику, відомому в США фантасту Террі Біссону (нар. 1942). І вже за рік на полицях книгарень з’явився останній роман письменника — «Святий Лейбовіц і Дика Кобилиця» (Saint Leibowitz and the Wild Horse Woman).