Довге темне передвечір'я душі

Розділ 35

Того самого дня прийшов до тями і Дірк Джентлі, також у лікарні. У нього були легкий струс мозку, подряпини, синці й перелом ноги. Він зіткнувся з величезними труднощами, коли спробував пояснити, що більшість із цих поранень йому завдали хлопчик і орел, а потрапити під мотоцикл кур'єра насправді було майже приємно — лежиш собі й ніхто на тебе не пікірує кожні дві хвилини.

Йому кололи заспокійливі засоби (іншими словами, він спав) майже до полудня, і він страждав від жахливих снів, у яких Лай Дак і зеленоокий велетень з косою ринулися тікати на північний схід від Вальгалли, а там на них напав і поглинув новонароджений Бог Неосяжної Вини, якому зрештою вдалося втекти з предмета, який був підозріло схожий на холодильник.

Дірк був радий прокинутися від життєрадісного вигуку:

— О, це ж ви, так? Ви мою книжку поцупили.

Розплющивши очі, він побачив перед собою Саллі Міллз — дівчину, яка минулого дня настирливо причепилася до нього в кав'ярні, не маючи для цього жодної підстави, крім того, що перш, ніж поцупити в неї книжку, він поцупив у неї каву.

— Що ж, я рада бачити, що ви послухалися моєї поради й звернулися до лікарні, де вашим носом можуть зайнятися як слід, — сказала вона, коли метушилася навколо. — Для цього ви, схоже, обрали дуже непрямий шлях, але найголовніше, що тепер ви тут. Ви знайшли ту дівчину, якою тоді цікавилися? Дивно, але ви зараз лежите в тому самому ліжку, в якому лежала вона. Якщо ви її ще побачите, передайте їй, будь ласка, цю піцу, яку вона замовила сюди перед тим, як виписалася. Вона вже охолола, але кур'єр наполягав на тому, що жінка дуже сильно вимагала доставку.

— Насправді я не засмучена тим, що ви вкрали ту книжку. Я навіть не знаю, навіщо я їх купую; вони не дуже хороші, але ж усі їх купують, так? Хтось мені казав, що подейкують, ніби він підписав угоду з дияволом абощо. Думаю, це все дурниці, хоча я чула про нього іншу історію, яка подобається мені значно більше. Виявляється, він завжди з якихось загадкових причин замовляє у свій номер у готелі курей, і ніхто не наважується спитати або хоча б припустити, навіщо вони йому, бо потім від тих курей не залишається навіть пір'ячка. А я познайомилася з людиною, яка знає, навіщо йому ті кури. Цій людині колись заплатили за те, щоб вона потайки винесла курей з його номеру. Завдяки цим курям Говард Белл отримує репутацію дуже дивного й демонічного чоловіка, і всі купують його книги. Гарна посада, якщо зможеш її отримати — ось що я скажу на це. Ну то гаразд, навряд чи ви хочете, щоб я тут базікала весь день, а навіть якщо й хочете, мені працювати треба. Головна медсестра каже, що вас можуть виписати сьогодні ввечері, щоб ви могли піти додому й поспати у власному ліжку, там вам має бути значно приємніше. У будь-якому разі сподіваюся, що вам покращає, ось вам дві газети.

Дірк узяв газети, радіючи тому, що залишився нарешті сам.

Спочатку він подивився, що казав про цей день Великий Заґанза. Великий Заґанза написав: «Ти дуже жирний, дурний і завжди носиш сміховинний капелюх, якого маєш соромитися».

Прочитавши це, Дірк тихо буркнув і розкрив гороскоп у іншій газеті. Там було написано: «Цього дня вам треба насолодитися домашнім затишком».

«Так, — думав він, — додому я повернусь із радістю». Він досі відчував дивне полегшення через те, що позбувся свого старого холодильника й з нетерпінням чекав на нову фазу стосунків із холодильниками, на нову модель, що зараз стояла в нього вдома на кухні.

Там був орел, якому треба буде дати ради, але цим він перейматиметься пізніше, коли повернеться додому.

Дірк звернувся до першої сторінки, щоб подивитися, чи немає там цікавих новин.