Крадій часу (Террі Пратчетт) читать бесплатно онлайн полную версию книги (ч. notes)

Примітки

1

Хіба що в дуже малесеньких всесвітах. — Тут і далі примітки автора.

2

Зазвичай з використанням великих-превеликих пляжних м’ячів.

3

Явно переоцінена діяльність.

4

Крайня відьма заробляє на життя в межових ситуаціях, у ті миті, коли виникають граничні умови, тобто, на краю, на грані — між життям і смертю, світлом і темрявою, добром і злом, а також між сьогодні й завтра — а це найнебезпечніша грань.

5

Але вони й далі вживають виделки або, якщо вже на те пішло, ідеї виделок. Можливо, як каже філософ, ложки і немає, але виникає питання, для чого тоді ідея супу.

6

І ось що було далі: послушник, який протестував, кажучи, що то був вівтар звичайного підмітальника, втік із храму, той учень, який промовчав, до кінця свого життя залишився підмітальником, а учень, який побачив, чим неминуче завершиться ця історія, після болісних мук і кількамісячного ретельного підмітання, пішов до Лу-Тзе, впав навколішки і попросив показати йому Правильний Шлях. Після чого Підмітальник завів його у додзьо Десятого Д’їма з його жахливими багатолезовими бойовими машинами і страхітливою зубчастою зброєю типу клонґ-клонґ або уппсі. Історичні джерела повідомляють, що далі Підмітальник відкрив у дальньому кутку додзьо шафу, дістав з неї мітлу і прорік таке: «Одна рука тут, а друга ось тут, зрозумів? Ніхто цього не робить правильно. Замахуйся рівно й розмірено, а решту нехай мітла робить сама. Ніколи не намагайся відразу підмести велику купу, бо доведеться двічі підмітати кожну порошинку. З розумом користуйся совком для сміття і пам’ятай: кутки треба чистити маленькою щіточкою».

7

Великою мірою до цього спричинювалися клубні харчі. У цьому клубі джентльмен міг поласувати стравами, до яких він звик ще в школі, такими як плямистий пудинг з родзинками, джем ролі-полі і, звісно ж, найулюбленіша запіканка із заварним кремом. А вітамінами хай напихаються дружини.

8

Що набагато важче, ніж бачити те, чого насправді немає. На це всі здатні.

9

Це правда. Шоколадна цукерка, яку ви не хотіли їсти, не може вважатися справжньою цукеркою. Це відкриття належить тій самій галузі кулінарної фізики, що стверджує, ніби їжа, спожита на ходу, не містить у собі жодних калорій.

10

Не щось «Робилося», а просто «Робилося». Деякі речі бували Зроблені, а деякі — Не Зроблені. І всі Зроблені речі Робилися Ігорями.

11

Ігорі були вірними, але не дурними. Робота є роботою. Коли роботодавець не потребував більше ваших послуг, скажімо, тому, що тлум розгніваних селян застромив йому в серце кілок, час було рухатися далі, не чекаючи, поки вони вирішать, що вас також варто посадити на палю. Кожен Ігор насамперед з’ясовував, де розташовано таємний хід із будь-якого замку, і де сховати торбу з необхідними на ніч речами. Як казав один із Ігорів-засновників: «Ми приречені на шмерть? Я перепрошую? Де шкашано «ми»?».

12

І треба зазначити, що самі Ігорі не були внутрішньо лиховісними. Вони просто ніколи не осуджували інших. Слід визнати, що якби вони, скажімо, прислужували вовкулакам, вампірам або людям, для яких хірургія була не наукою, а радше модерним мистецтвом, то винесення суджень означало би, що вам завжди бракувало б часу довести якусь справу до кінця.

13

Кожне суспільство потребує подібних закликів, але лише в небагатьох цей клич до бою звучить у його повноцінній, нередагованій версії, а саме: «Не-Забудьмо-Злодіянь-Скоєних-Проти-Нас-Минулого-Разу-Які-Виправдають-Злодіяння-Що-Їх-Ми-Збираємося-Скоїти-Нині! І Так Далі! Ур-ра!»

14

Єті з Вівцескель, де магічне поле Дискосвіту настільки потужне, що стало частиною загального ландшафту, є одними з небагатьох істот, які використовують контроль над особистим часом з користю для генетики. Результатом цього є своєрідне фізичне передбачення — ви з’ясовуєте, що має зараз статися, дозволяючи цьому статися. Зіткнувшись із небезпекою, або виконуючи якесь завдання, пов’язане з ризиком смерті, єті зберігає своє життя до певного моменту, а тоді робить свою справу, вживаючи всі необхідні засоби безпеки, але з комфортним усвідомленням того, що коли б усе пішло коту під хвіст, він очуняє в тому моменті, в якому себе зберіг, з розумінням, і це дуже важливо, подій, які щойно сталися, але які тепер не стануться, бо цього разу він уже не буде таким дурнем. Це не зовсім парадокс, яким видається, бо навіть після того, як щось відбулося, воно так і не сталося. Залишається, фактично, тільки спогад у голові єті, який виявляється просто дивовижно точним передбаченням. Маленькі часові завихрення, спричинені цим усім, губляться серед шуму від усіх тих петель, заглиблень і вузлів, якими забруднюють час майже всі живі істоти.