Старі-старі казки

Казка про Щастя

Жило було собі Щастя. А ви думали, його не існує? Як би не так! Є воно, миленьке! Живе собі і здраствує! Взагалі, Щасть у світі багато. Вони бувають різного роду, вигляду, характеру. Та справа в тім, що всіхбез виключення Щастя мало не з самого народження починають займатися у бігових секціях. Спринтерів з них роблять. Попобігаєш за тим Щастям, доки доженеш! Для чого це робиться? Люди – цікаві істоти. Якщо отримують щось без зусиль, то не дякують за це Богу і долі, а сприймають як належне, і не цінять. Може тому?

Але наша казка не про всі Щастя, а про одне, особливе. Особливого в ньому було те, що воно кріпко здружилося з Пляшкою Горілки.

Справа в тім, що наше Щастя було не щасливе. Отож, яких тільки на світі чудес не буває, навіть не щасливі Щастя зустрічаються. А сумувало воно через те, що його не любили. Дивина, та й годі!

Прибилось було наше Щастя, при чому усвідомлено, добровільно, до одного Суб’єкта. Що воно в ньому знайшло – невідомо, але ж недарма кажуть, що любов зла, полюбиш і шо попало. От Щастя й полюбило свого Суб’єкта, і причепилось до нього так, що й не відліпиш. А ви не знали? Щастя тулиться тільки до того, кого саме полюбить, підкупить його неможливо і приманить чимось теж. Воно саме обирає людину. А Суб’єкт чи то не зрозумів, чи то не оцінив, але на Щастя – нуль на масу. Сприймав його, як належне, не доглядав толком, уваги не приділяв. Забула сказати: всі Щастя володіють магічними здібностями і вміють перетворюватись на будь кого і будь що, в залежності від бажань і потреб людини. Наш Суб’єкт забажав, щоб це була жінка. Щастя й перетворилось на дуже симпатичну жіночку: очі кольору бірюзи, волосся біляве, як льон, ні худа, ні товста, все як кажуть при ній і на місці. Але не вгадало Щастя з образом, бо закохалось у Суб’єкта по самі вуха, а у закоханих, як відомо, мислительні процеси притуплюються.

Щастям, до речі, закохуватись заборонене згідно Трудової Угоди, яку вони підписують із Всевишнім. Щастя повинно бути об’єктивним, щоб не звалитись на голову тому, хто не знатиме що з ним робить.

Але в нашому випадку саме так і сталося. Щастя закохалося, а суб’єкт ним, чи то пак, нею, просто користувався. Нє, шо не кажіть, а все таки зручно, коли поряд з тобою бродить Щастя і віддано заглядає в очі! Щастя Суб’єкта доглядало, оберігало, захищало, вчило, провчало, але головне – любило! Що може бути ціннішим за це? Але, мабуть, таки є щось більш вартісне, бо Суб’єкт ринувся на пошуки іншого Щастя. А може у нього дійсно була потреба в іншому Щасті, спробуй, розберись в цих тонких матеріях.

Наше Щастя дуже тужило, змарніло, і наче аж вицвіло, бо Щастя харчуються енергією любові, натомість віддаючи вдвічі більше, а цієї енергії якраз і не поступало.

Може б Щастя й зовсім зачахло, але тут воно зустріло Пляшку Горілки.

– Тю! – сказала Пляшка, вислухавши історію Щастя, (бо їм теж інколи потрібно виговоритись), – ти якого дурня оце побиваєшся? Про теорію дзен-поху…му чула?

– Нє, – через соплі і сльози відповіло Щастя.

– Зара розкажу!

І Пляшка повідала Щастю основні принципи дзен-поху…му, головний з яких полягав тому, що потрібно забить на все, і прийде тобі щастя.

– Я і є Щастя, – рюмсало воно, – кому до мене йти?

Пляшка задумливо почесала пробку.

– Несостиковочка, – сказала вона і тут же просіяла, ніби її помили «Майстром Кліном», – значить, нада випить. Полегшає, гарантую!

Ох Щастя і набралося з Пляшкою на пару! І нарешті відчуло себе щасливим!

Воно лежало прямо на землі горілиць, дивилося в зоряне небо і співало на весь голос:

З тих пір так і повелося. Щастя – до Пляшки, набралися, відчули себе щасливими. Хоча Пляшці що? Їй і так ніколи сумно не бувало.

Щастя усвідомлювало, що робить неправильно. Але йому потрібне було психологічне розвантаження і релаксація, навіть така, неправильна. Щастя знало, що мине ще трохи часу, біль притупиться, рана загоїться, воно виздоровіє (бо Щастя, насправді, дуже сильні) і піде шукати нового – СВОГО – Суб’єкта. Щастя не можуть без людей, вони для них створювались Всевишнім.

А Суб’єкт що? Він теж шукатиме СВОЄ Щастя, може колись зустріне…