Шляхи титанiв

Роман Олеся Бердника «Шляхи титанів» є мрією про досягнення людства через багато тисячоліть. Автор описує космічні подорожі, які тривають віками, але учасники яких повертаються назад майже такими ж, як при вильоті, життя на інших планетах, в інших галактиках, продовження життя людини аж до нескінченності і багато іншого.

Справжній науково-фантастичний (а не просто фантастичний) твір мусить бути не тільки розвагою, а й виконувати певну виховну роль, розвивати фантазію читача в напрямі творчої думки, допомагати зрозуміти смисл нововідкритих законів природи.

Підходячи з вказаними вимогами до даного романа, можна загалом оцінити його позитивно.

Багато уваги приділяється в романі явищам зміни перебігу часу в пристроях, які швидко рухаються. Ці зміни уявляються неймовірними, може, навіть абсурдними, але наявність цих змін була твердо встановлена на початку нашого сторіччя Альбертом Ейнштейном Фізики спостерігали уповільнення перебігу процесів, що відбуваються в мікрочастках, які рухаються з світловою швидкістю, тобто 300 000 км. на секунду. Отже, є всі підстави припустити, що в майбутніх космічних кораблях, які рухаються з такими швидкостями, дійсно спостерігатимуться дивні процеси уповільнення часу, про які говорить автор романа.

В романі описується, як перебіг часу і властивості простору змінюються при зміні руху тіл. Таким чином проводиться сучасна думка на простір і час як на форми буття матерії (після видалення з якоїсь частини простору не тільки тіл, а й гравітаційних та інших полів сам простір зникає). Раз властивості простору і перебіг часу залежать від руху матерії, то людина може, змінюючи цей рух, впливати на простір і час, панувати над ними.

Проблему одержання величезних запасів енергії майбутні вчені, за романом, розв’язують, сполучаючи речовину з «антиречовиною», перетворюючи внутрішню енергію сполучених об’єктів в випромінювання, яке потім використовується для рушійної сили ракети.

Речовина дійсно містить в собі велетенські запаси енергії, а саме, в одному грамі її міститься близько 25 мільйонів кіловат-годин енергії. Але поки що вдається використати незначну частину цієї енергії, навіть при ядерних реакціях. Тільки при процесах, не зовсім вдало названих «анігіляцією», які полягають у сполученні електрона і позитрона, маса і енергія цих часток повністю переходять в енергію випромінювання.

Фантазія автора переносить читача в такі часи, коли подібні реакції будуть виконуватися в великих масштабах і використовуватися практично.

Антиречовина, або навіть ціла антипланета, безумовно, є домислом автора. Але такі домисли спрямовують думку, розвивають ініціативу молодого читача на винахід нових способів використання енергії.

Іншим домислом є те, що кораблі, які описує автор, рухаються з швидкістю, більшою від швидкості світла. В світлі сучасної науки важко припустити, що космольоти будуть літати з такою швидкістю, бо, згідно теорії відносності, жодне тіло не може перевищити цю швидкість.

Але було б неправильним вважати, що дане положення сучасної науки обмежує можливості людства в оволодінні космосом. Прогрес науки неможливе робить можливим, відкриває нові засоби досягнення поставленої мети.

Роман правильно орієнтує читача на те, що найскладніші проблеми будуть так чи інакше розв’язані, що не існує принципово нездоланних перешкод для необмеженого прогресу науки і техніки.

В цьому полягає основна позитивна риса романа «Шляхи титанів».

А. Л. НАУМОВ,

доктор технічних наук, професор