Приватна клініка доктора Аугусто Буатрегано

— А як же Шері?

— Та він нічого й не запідозрив, хай уже вибачить нам. Може, він і чесна людина. І зробив просто дружню послугу. Його не займуть з відомих тобі причин. І тебе теж не займуть, щоб не розкриватися, вчитимешся собі далі…

— Авжеж. Бо кому я, недовчений, треба, ось і ти використав мене як лакмусовий папірець…

— Братку, я ж сказав: ти зробив більше, ніж ми сподівалися. Принаймні тисячі людей від смерті порятував.

— Як?!

— Отак. По-перше, встановив, звідки прибули «Аль-Капоне» і К°. Друге: зумів передати кінчик ампули. Спеціалісти встановили, що в клініці використовуються заборонені препарати, власне, провадяться досліди над людьми. Зокрема препарат цей у малих дозах зосереджує свідомість людини, певний час, зрозуміло, на якійсь ідеї, що опанувала нею, або яку їй нав’язано.

У великих дозах коли вводити, буде те, що з Буппо… Таким чином, ми взнали, що шукати, і знайшли таки препарат в лімфі «Аль-Капоне» і «Вельвета». Картина стала ясною: ворог посилено готується… І тут твоє повідомлення про гостей…

— Я випадково дізнався. Економка дона Буатрегано сварилася на кухні — я саме сніданок для хворих забирав. Словом, лаяла обслугу, що забарилася зготувати якісь блюда для шановних гостей через нестачу потрібних продуктів. Але чому не на віллі готували?

— Там не потрібні зайві очі. Іще, братку, скупість, звичайна скупість дона Буатрегано: об’їдає нещасних хворих. Так от! Тут саме й наші вояки деякі з верховного командування заворушилися, вони останнім часом кудись вибиралися. Я й подумав: а що, коли?.. І зрозумів, що тебе треба негайно забирати звідти. А зараз, глянь на оце фото, зроблено вночі в інфрачервоному промінні за допомогою телевика. Це вілла дона Буатрегано з боку парку. Ось і він сам. Бачиш, вівчарку гладить? А це наші «зниклі» на ніч вояки. А оцей, пещений і самовдоволений, наш «рідний» генерал Пуертес, який правда, був тоді вдома в постелі.

— Двійник?

— Абсолютно схожі.

— Пластична операція?

— Мабуть. І тут зійшлися кінці з кінцями, ми ж і власну інформацію маємо. Задумано просто, нахабно й шокуюче. Справжнього Пуертеса, командира бронедивізіону, як поміркованого й більш-менш авторитетного, умовили після перевороту очолити збройні сили, власне, стати диктатором. Та тільки б це сталося, він би зник безслідно, а на його місці й з’явився б оцей двійник. Він би й залив країну кров’ю, знищив би будь-які демократичні засади, словом, була б диктатура типу піночетівської. Бо справжній Пуертес на таке навряд би чи пішов. Ну, ясно, світова громадськість обурилася б, і, коли опозиція була б цілком розгромленою, ті ж вояки б усунули псевдо-Пуертеса, й відновили «демократію» на свій лад, і предстали б перед світом «свободолюбивими». Чи не правда — просто?

— Страшно, Луно, страшно… Ми ще не оговталися від минулої диктатури.

— Що ж робити, братку, життя — боротьба. Маєш якісь бажання?

— Я б хотів подякувати людям із групи прикриття.

— Повір мені, ти тільки поставиш цим їх у незручне становище. Це чесні й порядні люди, і надзвичайно скромні, це справжні люди, братку. І прикрити, навіть собою, друга чи врятувати когось, вони вважають цілком природним.