Матерія є об’єктивною реальністю, що існує поза людською свідомістю і незалежно од неї. «Одне лиш вічне без початку й кінця. Жива і сильна — се є матерія» — І. Франко. Та матерія, що є основою Всесвіту з її безперервним рухом. Те, з чого складаються тіла в природі; речовина. Як не було й вуглецю та водню з азотом, що утворюють живу матерію. Нині існуючий матеріальний світ — матерія, що рухається, — уявляється нам у двох основних формах — речовина і світло.
У 1675 році астроном Рьомер вперше визначив швидкість світла — 300 000 км/с. Світловий рік — рік, протягом якого світло летить зі швидкістю 300 000 км/с. Світлова секунда — це відстань, яку долає світло за одну секунду — 300 000 км. Світлова хвилина — 18 млн. км., світлова година — більше 1 мільярда км. Світловий рік — приблизно 9,2 трильйонів км. Від Сонця до Землі світло йде лише 8 хвилин.
Точка — одне з основних понять геометрії, фізики; місце, що не має виміру, межа відрізка лінії. У механіці — місце, пункт, де зосереджується якась дія або виявляється певна властивість чи якийсь стан. Температурна межа, коли речовина з одного агрегатного стану переходить в інший.
Як давно почалося розширення Всесвіту? Розрахунок, заснований на швидкості розбігання галактик, що спостерігається, показує, що це трапилося близько 15 мільярдів років тому. Що тоді відбулося і що було до цього? Які були властивості простору і часу поблизу сигулярності? Це загадка, загадка нашого Всесвіту» — І. Новиков.
Залишається вияснити звідки бралася (і береться) енергія, яка й породжує процес розширення (роздування). Відповідь теоретиків: генерується з нічого. Точніше, із вакууму. За квантовою теорією вакуум не є порожнеча. Він повний часток і анти часток, вони постійно створюються і постійно руйнуються. Їхня енергія (первісна точка була з’єднана з вакуумом) і забезпечила необхідною колосальною енергією Великий Вибух та випромінювання, ним породжене.
Від грецьк. Galakticos — молочний.
В. Сосюра.
О. Гончар.
М. Бурлешин.
За давньою монгольською легендою, коли Бог створив світ, то спершу зробив людину з душею чорною, як ворон. Потім подумав, що це негарно: з такою душею людина попаде прямцем до пекла. Зламав її, зробив іншу, але з душею білою, як лебідь. Подумав, подумав — знову негарно. Як така людина буде різати баранів? З голоду помре. Знову зламав, а третю зробив з душею, як сорока. Себто чорно-білою. Від неї й пішли всі люди. Звідтоді в одних багато чорного пір’я, в інших — білого. Звідтоді монголи й кажуть: людина, як сорока. Себто чорно-біла.
Атеїзм (безбожництво) — це свого роду теж релігія, коли Бога намагаються замінити політичними діячами, диктаторами тощо, як то спостерігалося в СРСР під час утвердження там комуністичної ідеології на рівні нової віри. Там підійшли до цього з більшовицьким розмахом — у 1932 році Союз войовничих безбожників оголосив, що друга п’ятирічка в СРСР буде п’ятирічкою остаточного знищення релігії.
Тоді ж в СРСР заборонили Різдво, Хрещення і Масляну, а Пасху замінили Днем Коперника.
Молодим замість вінчання в церкві запропонували «комсомольське весілля» в клубі. Замість ікони — портрет Леніна, замість священика — секретар партячейки, а в якості весільного дарунка — твори класиків марксизму.
Дітей називали досить екзотичними іменами. В тім числі й Небо (нема Бога) і Бебо — без Бога. Одночасно була піднята широка кампанія вступу громадян в ряди Союзу войовничих безбожників, що на той час нараховували майже 100 тисяч первинних осередків. Але незважаючи на всі ці зусилля, Бога із свідомості людей, з їхніх душ так і не було вигнано. Репресії не тільки не знищили православ’я, а стали тим горнилом, в якому церква загартувалася, вистояла і перемогла.
Троль — в скандинавській міфології — надприродна істота (відьма, карлик, велетень) — часто ворожа людині.
В жовтні 1983 року, близько 23.45 одна москвичка побачила в небі біля Місяця чорний квадрат, його видно було в хмарах, підсвічених рожевим світлом. Розміри його приблизно рівні двом місячним дискам. Квадрат якийсь час зберігався незмінним, не дивлячись на те, що хмари навколо були в русі. Дійшовши до кордонів квадрата, вони безслідно розчинялися. Зірок в чорному квадраті не було видно. Хвилин через десять чорний квадрат зруйнувався, а рожеве світло зникло.
Конкретні цифри, що характеризують фізичні параметри космічних «чорних дірок», які не випромінюють світло та радіацію, а тому невидимі навіть в найпотужніші телескопи, вперше отримали британські астрономи. Використовуючи цю формулу в Інституті астрономії Кембриджа, дійшли висновку, що «темна речовина» складає 95 % всієї маси Всесвіту.
Сущий — який існує, є в наявності. Те, що існує, буття. Справжній, дійсний, істинний.
В японському суперкомп’ютері змоделювали ріст Всесвіту за останні 13 мільярдів років. Астрофізики прослідкували за виникненням сучасних космологічних структур — галактик і їхніх кластерів — з газових «пузирів», яким космос був наповнений через 300 мільйонів років з початку Великого Вибуху.
Тепер астрофізики стверджують, що «хімічну історію» Всесвіту треба переписати — моделювання не підтвердило гіпотезу про повільне поступове виникнення найважчих елементів. Раніше вважалося, що сучасне розташування атомів встановилося за 10 мільярдів років дякуючи поступовому «вигоранню» воднево-гелієвих зірок. Згідно нового розрахунку, вже через мільярд років після Великого Вибуху хімічні елементи були присутні в тій пропорції, що й нині.
Земля отримує одну двомільярдну частку енергії, що дарує їй Сонце. Щоб отримати таку кількість тепла і світла, людям треба протягом року спалити 200 000 000 000 тонн вугілля. Потрібно 1700 електростанцій (кожна по мільйону кіловат), щоб створити лише 1 відсоток тієї потужності енергії, яку випромінює Сонце на поверхню Землі.
Колись у слов’ян Місяць вважався чоловічим началом, а Сонце — його нареченою. Про це і в народній колядці говориться: «Ясен Місяць — пан господар, Красне Сонце — жона його».
Люди здавна вірили в край світу, в край, де закінчується Земля. Там, мовляв, щовечора й сідає Сонце.
Астроном і мандрівник античності Піфей, обстежуючи під час своєї експедиції західну околицю Європи, засвідчує, що «варвари показали нам те місце, де Сонце відправляється на спокій…» І це — в Європі!
Тітікака — солоне озеро у Південній Америці на кордоні Перу і Болівії. Лежить у Центральних Андах, на висоті 3812 м над рівнем моря. Площа 8300 квадратних метри (найбільше з високогірних озер світу), глибина до 304 м. Є острови. Через ріку Десагуадеро має стік в озеро Поопо. Рибальство, судноплавство. На південно-східних берегах Тітікака та на островах збереглися пам’ятники індіанської архітектури, зокрема Туауанако.
…Один молодик на ймення Наркіс забаг побачити землю такою, якою її бачать птахи. От піднявся він високо в гори і глянув на свій аул. Все внизу було дрібним і розмитим. Але орел ширяв ще вище і тоді Наркіс вирішив піднятися туди, де здіймався засніжений пік. Тепер хмари пливли біля його ніг і затуляли все, що зосталося внизу.
— Що ж бачать птахи? — вигукнув юнак, глянув на сонце з погордою: — Та воно і над горами таке ж мале, як і над землею.
І в ту ж мить осліп. Надто сліпучим і спопеляючим було Його проміння…
Колір зорі визначається температурою її поверхні. Найгарячіші зірки світяться біло-голубим світлом, а найхолодніші — оранжево-червоним. В залежності від температури, астрономи ділять зірки на сім класів, що звуться спектральними класами. Найгарячішівідносяться до класу О, потім ідуть В, А, F, G, К і найхолодніші — М. Наше Сонце належить до спектрального класу G, отже, воно не таке вже й гаряче.
Та частина електромагнітного спектра, що її бачить людське око і яку ми називаємо світлом, зосереджена в основному між довжиною хвиль 380 і 760 ммк. Використовуючи досить інтенсивні штучні джерела, можна дещо розширити межі людського зору до 310 і 1050 ммк. В середині цих значень, але головним чином в межах довжини хвиль між 380 і 760 ммк, знаходиться також діапазон зору інших тварин, чуттєвість рослин до світла, орієнтація рухів тварин і, що важливо, фотосинтез усіх типів.
До загиблих у різні віки й у різних країнах астрономів слід прилучити й Гіпатію з Александрії (її величають Александрійською). Вона була першою жінкою-астрономом, математиком і філософом (370-415 рр.). Дочка математика Теона Александрійського, вона після навчання в Афінах викладала астрономію, математику й філософію в Александрійському музеї. Жоден її твір (а вона їх написала кілька) не дійшов до нас. У віці 45 років першу жінку-астронома розтерзала юрба християнських фанатиків. За її любов до зірок.
Ось що зауважують спеціалісти: «Відоме нам життя включає дивно малу кількість хімічних елементів. В природі 85 стабільних елементів — життя використовує лише чотири: водень, кисень, вуглець і азот утворюють 95 відсотків речовини, що її ми називаємо живою. Ці ж чотири елементи — найбільш поширені у Всесвіті, якщо не рахувати інертних гелія і неона». Іншими словами, хімічний склад живої речовини більше нагадує склад зірок, ніж склад планети, на якій ми живемо. То виходить, ми діти не Землі, а — зірок?
Свято вірив у свою зорю знаменитий казкар Ханс Кристіан Андерсен. «Щаслива зоря сяє наді мною, — писав він, хай дещо поетично-захоплено, але щиро вірячи в те. — Багато хто заслуговує цього більше, аніж я… І навіть якщо ця зоря мусить закотитися, хай так і буде; все одно я можу сказати, що вона сяяла…»
Чи треба нагадувати, що життя наше тільки тоді чогось варте, коли ти будеш вірити в свою провідну зорю — неодмінно щасливу! — з такою впевненою вірою і поетичним завзяттям, з яким вірив у неї дещо наївний, але твердий у своїх переконаннях датський казкар…
Джордано Бруно вважав Сонце — нікчемною пилинкою в необмежних просторах Всесвіту.
В одній популярній ще з радянських часів пісні є такі рядки: «Я — Земля, я своїх проводжаю синів. Долітайте до самого Сонця і додому вертаєтесь скоріш…» Навряд чи сини Землі повернуться додому, якщо вони долетять, як їм радить пісня, «до самого Сонця». Вони згорять у його пекельному промінні, а їхній корабель, потрапивши в зону притягання світила, просто впаде обвуглений на Сонце. А втім, це пісня (і пісня, до речі, гарна, щемка), реальним космонавтам біля «самого Сонця» робити нічого — якщо тільки вони не самовбивці. які забагли таким способом поквитатися з життям.
За даними на 2007 рік на планеті Земля проживає 6 мільярдів 600 мільйонів чоловік. За прогнозами експертів, через 6 років населення планети досягне 7 мільярдів чоловік. При цьому щорічно кількість землян збільшується на 80 мільйонів (в основному за рахунок найбідніших країн), а кількість європейців скорочується на 900 тисяч.
Сьогодні приріст населення йде в основному за рахунок слаборозвинутих країн — там у сім’ях 10-12 дітей норма!
Людству знадобилося 1800 років, щоб довести населення Землі до 1 мільярда чоловік. І всього лише 200 років, щоб ця кількість перевалила за 6 мільярдів. У 1990 р. населення Землі було 1,8 мільярда чоловік, у 2006-му — біля 6,5, а до 2025 року прогнозується вже 8,5 мільярда чоловік!
А втім, не виключено, а дуже-дуже, навіть, можливо, що на той час — не забуваймо: минуть сотні і сотні мільйонів років! — земні цивілізації (якщо вони на той час уціліють), ставши надцивілізаціями, могутніми і всезнаючими та всеуміючими, почнуть керувати зорями і галактиками (принаймні, навчаться використовувати їхні колосальні енергії), перемігши час і простір, відкривши нові, нам ще невідомі фізичні закони Всесвіту, замість космічних кораблів — бодай і гігантських, які стануть вже тоді архаїкою (як приміром, сьогодні каравели Колумба чи Васко да Гама), винайдуть зовсім інший спосіб пересування в Космосі, що для нас сьогоднішніх може здаватися просто фантастичним, і тоді проблема переселення народів буде вирішена принципово іншим шляхом, завдяки якому проблема швидкості й безмежності Всесвіту просто перестануть існувати, а кожне фізичне тіло і буде самою швидкістю, часом і простором. Тільки нам до цього — на жаль, на жаль! — вже не доведеться дожити.
У 1984 році американські астрономи Маргарет Геллер і Джон Хукра відкрили небачене раніше скупчення галактик протяжністю 500 мільйонів світлових років і шириною в 200 мільйонів світлових років. На збудованому ними тривимірному зображенні ця структура має вигляд гігантської стіни. «Це — найбільша структура, виявлена у Всесвіті, — сказала Геллер. — Ми навіть не можемо собі уявити, яка сила могла її створити».
Відкриття величезної наукової значимості зробили американські астрофізики: вперше вдалося отримати експериментальне підтвердження інфляційної теорії еволюції Всесвіту. Про відкриття було оголошено на прес— конференції НАСА. Інформація, що дозволила його зробити, була отримана за допомогою космічного зонда «Уілкісон» по вивченню анізотропії мікрохвильового випромінювання, що був запущений у 2001 році.
Новий аналіз даних дозволив установити, що варіації в яскравості цього випромінювання на «невеликих» ділянках космічного простору довжиною в мільярди світлових років, разюче відрізняються від таких флуктацій на більших ділянках, довжиною в сотні мільярдів світлових років. Якби інфляційного періоду в розвитку Всесвіту не було, то не було б і цієї розбіжності, стверджують вчені. За їхніми словами, крихітні флуктації в реліктовому випромінюванні почали виникати ще в період інфляції, а в остаточному підсумку дали початок зіркам, галактикам, планетам.
Система «запису» генетичної інформації в нуклеїнових кислотах у вигляді послідовності нуклеотидів. «Літерами» генетичного алфавіту є пуринові і піримідонові основи в дезоксирибонуклеїновій кислоті (ДНК) — аденін (А), цитозин (Ц), гуанін (Г), тимін (Т): в рибонуклеїновій кислоті (РНК) замість Т містить урацил (У).
Володимир Іванович Вернадський, засновник вчення про біосферу Землі, вважав її організмом живим. Адже вона перетворює сонячну енергію, переробляє мінеральні маси земноїкори, синтезує складні хімічні сполуки із простих, здійснює обмін речовин. Людина — за вченим — творіння біосфери. Тож деякі вчені вважають її не лише живим організмом, а й розумним. Якщо вона створила людину, чому б не вважати її розумним космічним тілом?
У Давній Русі — Фініст (мабуть, перекручене з грецького «Фенікс») — теж чарівний птах, теж невмирущий, що відроджується з попелу. Часто у весільному фольклорі наших предків-русичів виступає в образі сокола-жениха.
Його можна побачити і на зоряній карті Південного неба. Найяскравіша зоря — 2,4 візуальної зоряної величини. Сузір’я Фенікса знаходиться між сузір’ями Ерідана та Кита (з півночі на південь) і Південної Гідри, Журавля та Південної Риби — зі сходу на захід.
Апокриф — грец. таємний, прихований — релігійно-легендарні твори на біблійні теми, неприйняті церквою.
Першу людину було створено з чисто практичною метою: «Не було людини для оброблювання землі». Всього лише. За іншими легендами Адам) давньоєвр. букв. — земля, червона земля, або червонозем — родючий залізистий грунт субтропічної зони, багатий на перегній. Варто також додати — суттєве уточнення! — Адам не народжений, а створений, чим і відрізняється від усіх майбутніх людей.
Етимологію слова рай пов’язують з авест. «багатство, щастя», з давн. інд. «дарунок, володіння», з грец. «сад, парк», від давн. іран. — «звідусіль огороджене місце».
За мусульманською ідеологією Адам в раю буцімто говорив арабською мовою — цікаво, хто ж її його навчив, коли мов ще взагалі не було — в тім числі і арабської. А на землі він буцімто говорив багатьма мовами, але головно сірійською.
Кара-Даг — гірський масив у східній частині Головного пасма Кримських гір на березі Чорного моря, до якого обривається крутими уступами. Являє собою зруйнований вулканом масив, заввишки до 577 м. Складений лавами і туфами. Поширені оригінальні форми вивітрювання (башти-стовпи). Біля східного підніжжя — місто-курорт Коктебель. (З путівника).
Зменшено-пестливе від школа. Ділянка, де вирощують саджанці деревних та кущових рослин; розсадник.
І досі ходить не спростована, але й не підтверджена документально чутка, що буцімто Іван Степанович не помер 1З березня 1710 року в Бендерах, як про те ясу пустили, а прибув потай до Києво-Печерської Лаври, де й прийняв чернецтво, а згодом і схиму. І закінчив простим ченцем дні свої земні, молячись щоби український народ таки здобув волю. Мабуть, дійшли його молитви до Господа, отримала Україна року 1991 незалежність.