Сталевий Щур іде до армії

ЕПІЛОГ

— Це, без сумніву, — промовив Штірнер із вологими від хвилювання очима, — келих найкращого вина, яке я коли-небудь випив, надумав випити, зміг випити, вип’ю коли-небудь, про яке я коли-небудь думав, що можу колись надумати випити...

— Хоча знання синтаксису тебе відверто підводить, — сказав Марк Четвертер, — я високо ціную твої почування. Тепер, коли ви всі скуштували вино — я дуже радий, що воно вам до вподоби, — хотілося б виголосити тост. За Джеймса ді Ґріза, рятівника планет. Ми вічно будемо тобі вдячні, Джиме.

— Вічно будемо вдячні! — хором повторили присутні, підняли келихи й випили. Усі, крім Марка, що не мав келиха, який можна було би підняти. Замість того, щоб пити вино, він звелів одному зі своїх роботів залити в сухий акумулятор порцію електролітичної рідини; Марк пояснив нам, що раптовий приплив електронів від цього неймовірно стимулює.

— Дякую, друзі, дякую, — озвався я, а тоді підняв келих у відповідь. — За Мортона й Шарлу, що сидять на дивані поруч із вами, тримаючись за руки й шаріючись, бо невдовзі одружаться.

Під радісні вигуки всі випили, а Марк Четвертер захихотів над своїми жвавими електронами. Я підняв келих знову.

— Також вип’ємо на знак подяки моєму фізичному провідникові й інтелектуальному наставникові, Штірнеру. І моїй супутниці у пригодах, Ніб — хай її велосипед котиться довго.

За цим знову залунали радісні вигуки й булькання, тим часом як я повернувся до блискучої машини перед нами.

— І нарешті — що, звісно, не менш важливо, — за Марка Четвертера. Провідника, вчителя, духовного лідера, постачальника вишуканих вин. За Марка!

Коли вигуки затихли й було відкорковано ще одну пляшку, Марк Четвертер звернувся до своїх уважних слухачів.

— Дякую, дякую, любі послідовники індивідуального мутуалізму. Надто довго я пробув на шамоті...

На шамоті? Ця вредна машина напивалася швидкими електронами! Як чіп!

— ...надто довго ховався під вулицями, стежачи за скороминущим парадом, що минав наді мною. Тепер, кінець кінцем, нарешті я вітаю ваше любе товариство й вітаю вас. І нам варто взяти ще один ящик із вином.

Штірнер незграбно потупав по ящик, а Ніб пішла йому допомагати. Тимчасово залишившись самі, Мортон і Шарла загорнулися в щасливі й дуже близькі обійми. Марк щось бурмотів собі під носа.

Це була ідеальна можливість накивати п’ятами. Я ненавидів прощатися. Тихенько, щоб не потривожити їх, я підвівся й вийшов. Поволі зачинивши за собою двері, побачив, як крутнувся в мій бік телевізійний давач Марка; його діафрагма швидко скоротилась і розширилась у електронному підморгуванні. Я підморгнув йому у відповідь і зачинив двері, розвернувся й неквапом піднявся сходами.

Хай як мені подобалася ця планета та її громадяни з їхньою політичною мономанією, я знав, що вона не для мене. Надто цивілізована й мирна. Чим би я заробляв на життя без злочинності й без поліції?

Уперед, Джиме, вперед! Зорі твої!