…Ось іде Князь цього світу, і в мені немає нічого…
Встаньте, ходімо звідси…
Хай будуть щасливі всі істоти, хай живуть усі вони в радості й задоволенні! Усі живі істоти, котрі тільки є в світі, і слабі, й сильні, і довгі, й короткі, і великі, й середні, і високі, й малі, видимі й невидимі, ті, що живуть близько й далеко, народжені або ті, які ще в утробі, — всі вони хай будуть щасливі!
— Людино, чого тобі треба?
Усе в тебе є… усе в тебе є…
І море широке, і сонце у небі,
І зорі — багатство твоє.
— За морем широким є обрії нові -
Незримі духовні моря,
За сонцем пекучим є сонце казкове,
За зорями — диво-зоря.
— Людино, ти маєш кохання,
Ти твориш міста і пісні…
То звідки ж ридання, і вічні страждання,
І мрії в тривожному сні?
— Обійми ведуть до могили,
Холонуть і в’януть гарячі вуста,
За муром тілесним — вітчизна всесильна,
Там жде мене зустріч свята.