ПРОЛОГ

Цей твір — насамперед історія людини, більша частина життя якої пройшла в Західній Європі другої половини XX сторіччя. Звикла до самотності, вона, проте, іноді вступала в зв’язки з іншими людьми. Вона жила в нещасливий та буремний час. Країна, в якій вона з’явилася на цей світ, повільно, але неухильно прямувала до категорії країн середнього достатку, а людям її генерації нерідко загрожувало животіння у безпросвітних злиднях, до того ж на самоті і в гіркому озлобленні. Почуття любові, ніжності й людського братерства значною мірою були втрачені; у взаєминах між собою її сучасники показували приклад байдужості, а то й навіть жорстокості.

На момент свого зникнення Мішель Джерзінські був одностайно визнаний як один з найкращих учених–біологів, йому цілком серйозно збиралися дати Нобелівську премію; але його справжнє значення виявиться трохи згодом.

У той час, коли жив Джерзінські, філософію вважали здебільшого наукою, що втратила не тільки будь–яке практичне значення, а й навіть свій предмет. Але ж насправді самі погляди людей, що домінують на даний момент у суспільстві, визначають шляхи розвитку економіки, політики та звичаїв цих людей.

Метафізичні мутації, тобто радикальні та глобальні зміни уявлення про світ переважної більшості людей, — дуже рідкісне явище в історії людства. За приклад може стати зародження християнства.

Коли метафізична мутація відбулася, вона поширюється, не зустрічаючи на своєму шляху ніякого опору, аж доки не вичерпає всіх своїх можливостей. Вона змітає економічні й політичні системи, естетичні канони, соціальні ієрархії. Жодна людська сила не може зупинити її — жодна сила, окрім нової метафізичної мутації.

Не можна сказати, що метафізичні мутації спостигають лише ослаблені суспільства, які вже занепадають. Коли виникло християнство, Римська імперія була на вершині своєї могутності: щонайвищою мірою організована, вона панувала над усім відомим їй світом, її технічні й військові досягнення не мали аналогів, але попри все це в неї не було жодного шансу. Коли виникла сучасна наука, середньовічне християнство визначало цілісну систему відносин між людиною та Всесвітом, слугувало фундаментом для управління народами, рушійною силою для пізнання діяльності, вирішальною умовою як війни, так і миру, головним чинником для накопичення багатств та їх розподілу; однак, усе це не змогло перешкодити його руйнації.

Мішель Джерзінські не був ані першим, ані головним винуватцем третьої чи не найбільш радикальної метафізичної мутації, яка мала відкрити новий період всесвітньої історії, але через низку надзвичайних життєвих обставин він став одним із найбільш сумлінних і найбільш далекоглядних її творців.

Ми живемо на світанку надзвичайної епохи.

Сплетіння обставин наповнює наші тіла,

Осяває наші тіла,

Дарує їм ореол немеркнучої радості.

Те, що було для людей лише солодким передчуттям у музиці

минулих часів,

Для всіх нас повсякденною реальністю стало.

Те, що марилось їм як країна ідеалу,

Втілилось у нашу дійсність, як сон, що втілився у життя. Проте це не означає, що ми зневажаємо цих людей.

Нам відомо, що ми багато чим завдячуємо їх мріям,

Нам відомо, що ми — втілення їх щастя та болю, з яких сторіччями складалась історія,

Нам відомо, що вони пронесли наш майбутній образ через ненависть, розбрат і страх, через жахіття і горе, через роки блукань у темряві,

Коли потроху писали вони історію людства,

Ми знаємо, що вони б не вистояли, якби не мали в собі сердець, сповнених великої надії на майбутнє,

Вони б не вижили, якби не ця мрія.

І тепер, коли настала епоха світла,

Тепер, коли ми живемо у безпосередній близькості до світла І світло наповнює наші тіла,

Осяває наші тіла,

Дарує їм ореол немеркнучої радості.

Тепер, коли ми живемо поруч з оцим потоком,

У низці невичерпних днів,

Тепер, коли світло стало реальним, доступним та яскравим, Тепер, коли ми досягай мети нашої мандрівки І назавжди покинули розлуку,

Царство прощання з собою,

Щоб зануритися в одвічне буяння радості Нових законів,

Сьогодні —

Вперше —

Ми можемо вам розповісти Про останні дні старого світу.

Загрузка...